Міністерство охорони здоров’я України звернулося до Київської міської держадміністрації, до обов’язків якої належить забезпечення хворих киян на ниркову недостатність гемодіалізом, з вимогою невідкладно надати розрахунки щодо кількості хворих та обсягів фінансування для розгляду цього питання на засіданні Уряду.

Спільно з пацієнтами Міністерство охорони здоров’я змушене вирішувати це питання в терміновому режимі, незважаючи на те, що МОЗ виконало доручення Прем’єр-міністра України та надало всю необхідну інформацію, копії та зразки документів представникам КМДА, від яких вимагалося лише надати реєстр хворих та розрахунки фінансових потреб у забезпеченні гемодіалізом. Фахівці МОЗ України протягом вихідних чекали відповідні документи від місцевої влади. Натомість керівництво міста пішло у відпустку, не доручивши Департаменту охорони здоров’я КМДА вирішити проблему хворих. Так само, як і не відповідає дійсності інформація Голови КМДА Віталія Кличка, що МОЗ України не може виділити для Києва 108 млн. грн. для хворих на гемодіаліз, оскільки зазначені кошти знаходяться в торгах, а їх відкликання означало би зрив тендерних закупівель та відповідно неможливість забезпечення хворих на ниркову недостатність в усіх областях України.

Це свідчить про недостатній рівень компетенції керівництва міста, яке вчасно не передбачило можливі складності та не підготувало пакет відповідних документів для виділення коштів з резервного фонду.

Нагадаємо, аналогічна проблема, що виникла в Харківській області, була вчасно вирішена завдяки узгодженій спільній роботі МОЗ та обласної влади. Повний пакет документів з проектами рішень та економічним обґрунтуванням з голосу був внесений в.о Міністра охорони здоров’я Василем Лазоришинцем на засіданні Кабінету Міністрів України. Таким чином, з резервного фонду були виділені додаткові кошти для пацієнтів, тимчасово переміщених до Харківської області.

Міністерство охорони здоров’я України вважає, що у складний для країни час управлінці всіх рівнів несуть консолідовану відповідальність перед пацієнтами та не повинні перекидати один на одного вирішення проблем, змушуючи пацієнтів «ходити по колу» для вирішення питань життя і смерті.