Національний контролер: щодо правомірності визначення грошових зобов’язань в іноземній валюті, а також застосування офіційного курсу НБУ та/або інших валютних курсів під час укладання відповідних договорів і здійснення розрахунків
Державною аудиторською службою України як Національним контролером під час проведення управлінських перевірок встановлено випадки укладання трудових договорів та договорів про надання послуг під час реалізації проєктів Програм Interreg та Interreg NEXT українськими партнерами з валютою укладання в євро.
Зважаючи на наведене, Державна аудиторська служба України в межах наданих повноважень розглянула питання правомірності визначення грошових зобов’язань в іноземній валюті, а також застосування офіційного курсу Національного банку України та/або інших валютних курсів під час укладання відповідних договорів і здійснення розрахунків за ними та повідомляє таке.
Щодо укладання трудових договорів, зобов’язання яких визначено в іноземній валюті
Відповідно до статті 192 Цивільного Кодексу України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Водночас статтею 533 Цивільного Кодексу України передбачено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях та якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно із статтею 21 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі – Закон України «Про оплату праці») працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України.
Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII визначає, що єдиним законним платіжним засобом в Україні є гривня. Виняток становлять розрахунки за операціями, передбаченими частиною другою статті 5 цього Закону, які можуть проводитися не лише у гривнях, а й в іноземній валюті. Серед них операції, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України. Відповідно до Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 2 (далі – Положення № 2), дозволяється використовувати іноземну валюту, одержану з власних поточних рахунків:
морським агентам для оплати праці членів екіпажу (пункт 44 Положення № 2);
дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав в Україні та представництвам міжнародних організацій на території України для оплати праці (уключаючи доплати, надбавки, премії, інші заохочувальні та компенсаційні виплати) власним співробітникам, якщо останні не є громадянами України або не проживають у ній постійно та акредитовані в МЗС України.
Для всіх інших роботодавців виплата заробітної плати в іноземній валюті заборонена. Отже, з огляду на зазначене, оплата праці за трудовими договорами здійснюється у гривні.
Водночас законодавчо не заборонено у трудовому договорі визначати оплату праці в іноземній валюті, але з умовою виплачувати її у гривневому еквіваленті.
Висновок про можливість у трудовому договорі встановити розмір заробітної плати в іноземній валюті випливає з постанови Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/21776/16-ц. Зокрема, суд зазначив: «ч.2 ст.533 Цивільного Кодексу України припускає, що сторони можуть визначити у грошовому зобов’язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті».
Щодо укладання договорів про надання послуг та здійснення платежів, якщо зобов’язання визначено в іноземній валюті
Відповідно до частини другої статті 524 Цивільного Кодексу України сторони договору про надання послуг можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.
Передбачено також, що у цій ситуації сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 Цивільного Кодексу України).
______________________________________________________________________