• In English
  • Вступне слово Прем'єр-міністра Володимира Гройсмана на засіданні Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року
    Департамент інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України, опубліковано 27 грудня 2017 року о 18:32

    ГРОЙСМАН В.Б. – Шановні колеги, розпочинаємо засідання Уряду.

    Саме в ці хвилини, зараз, розпочнеться процес визволення наших полонених. Надзвичайно серйозна подія. Надзвичайно важлива подія. А якщо подивитеся на те, які страждання впали на плечі родин наших полонених, рідних, близьких, на них самих і взагалі, що важливо, чи могли б ми подумати з вами трошки більше чотирьох років тому, що на нашій рідній українській землі наші громадяни будуть полонені. Це взагалі не вкладається в жодну логіку!

    Але дуже важливо, щоб боротися за кожного, за кожне життя, за кожне життя українця, за свободу, за відновлення нашої територіальної цілісності. І звісно, що нам потрібно подбати про визволених. І я надіюся на те, що сьогодні все дуже пройде нормально, спокійно, заплановано.

    Я думаю, що як і весь цивілізований світ, як усі українці, ми сьогодні вболіваємо за те, щоб усе відбулося на високому організаційному рівні, щоб не було ніяких перешкод і полонені мали можливість бути вільними і бути разом із своїми родинами.

    Вчора я розмовляв з Президентом, ще до зустрічі з родинами полонених. І ми домовилися про те, що ми все зробимо для того, щоб надати всю допомогу, починаючи від медичної і завершуючи соціальною підтримкою, фінансовою підтримкою родин, які багато років у дуже складних умовах боролися з цією величезною несправедливістю.

    Тому я би хотів сьогодні, вельмишановний Андрію Олексійовичу, Міністре соціальної політики, я би хотів доручити Вам: буквально кожну родину через соціальні служби, щоб ми з ними попрацювали, виявили точково, які є проблеми, чим ми можемо допомогти; сформували пропозиції щодо фінансової підтримки цих родин, бо їм є надзвичайно нелегко.

    Я просив би, щоб цю роботи Ви зробили спільно з Міноборони, МВС, МОЗ і МТОТ. Щоб спільно внести пропозиції Уряду, щоб у січні всі ті питання, які накопичилися, ми допомогли їх вирішити.

    Наголошую, і соціальну, і медичні, і фінансову підтримку надати таким родинам.

    І взагалі я би дуже Вас просив, по всіх полонених, які були звільнені, ще раз сконтактувати з родинами, з`ясувати, які є проблеми, якщо вони є, і чим ми можемо з боку держави допомогти людям. Це просто наш людський обов`язок – допомогти тим, хто потребує цієї допомоги. Тому, будь ласка, я просив би буквально в стислі терміни, і щоб в січні ми повернулися до цієї тематики.

    Зрозуміло, для нас надзвичайно важливим є, шановні друзі, підтримка нашого військового потенціалу. Залишаються незмінними пріоритети і задачі – відновлення миру, відновлення нашої територіальної цілісності, повної реінтеграції Донбасу і повернення Криму. Для цього українське військо має бути сильним, забезпеченим і наші військові.

    Яка найбільша цінність в армії? Військовий – це найвища цінність. Не зброя, не танки, не літаки, а військовий. Танк ми побудуємо, літак побудуємо, а воїна, якщо не дай Бог, не повернемо. Тому саме головне завдання, щоб були забезпечені, як потрібно, в тому числі системами захисту, системою озброєнь. Основою цього всього є сильна і міцна економіка держави. Економіка продукує доходи, ми доходи маємо максимально ефективно реінвестувати в забезпечення і підтримку українського війська.

    В 2018 році, думаю, до кінця тижня Президент підпише Бюджет, ми заклали вже додаткові 16,5 млрд грн на фінансування, технічну модернізацію існуючого озброєння і будівництво нового для підтримки нашої обороноздатності. Ми маємо серйозні надії на співпрацю з міжнародними партнерами щодо отримання того озброєння, яке нам сьогодні конче необхідне, наголошую, оборонних озброєнь. І завдання Уряду і моє, як Прем’єр-міністра, – фінансування. Все інше знають військові, як робити професійно свою праву.

    Наші завдання сильна економіка і належна фінансова підтримка.

    Я в контексті оборони хотів би зазначити ще одне питання. Ми на одному з минулих засідань Уряду розглядали питання заборгованості "Судноремонтний завод "Імені 61 комунара" (Миколаїв). Я дав доручення Уряду, підписав щодо погашення заборгованості перед колективом керівнику Укроборонпрому. Контрольний термін 25 грудня. Сьогодні 27 грудня. Заборгованість не погашена. Я там чув зворотну інформацію, що вони не можуть це зробити. Я цього не розумію.

    Тому я сьогодні підпишу подання на ім'я Президента, а раджу керівнику "Укроборонпрому" сьогодні звільнитися самостійно. Більше з Вами працювати я не буду. Сказано – не зроблено, до побачення. Шукайте іншу роботу. Прийде новий керівник, він знайде рішення, погашення заборгованості перед працюючими людьми.

    Тому сьогодні я поставлю це питання і сподіваюсь на те, що Президент дуже швидко прийме рішення про звільнення людей, які не здатні виконувати функції, які на них покладено, особливо доручення Прем’єр-міністра. І я сьогодні роблю це повідомлення на всю країну. Я сказав, що 2017 рік був роком навчань. Якщо є моє доручення – будете виконувати. Ні – будете йти з посад.

    Тепер перейдемо до економіки. Сьогодні ми будемо розглядати важливе питання – питання експортної стратегії. Експорт країни – це десятки мільярдів доларів, які ми отримуємо в Україну від виробленої української продукції.

    Що треба відзначити? Що в 2017 році загальний експорт зріс майже на 20%, або за 9 місяців це було 35 млрд дол., які надійшли в Україну, валютної виручки, на продукцію, яка зроблена українськими руками.

    У нас є два завдання. Завдання перше: наситити власний ринок якісною продукцією. Для цього нам потрібно виробництво, технології і, зрозуміло, що це будуть нові робочі місця і, в тому числі, конкурентна зарплата. Ось наш пріоритет. І ми рухаємося в цьому напрямку.

    І друга позиція – підтримати український експорт. Ми в 160 країн світу, починаючи від сировини, завершуючи готовою продукцією, сьогодні постачаємо майже в 160 країн світу: і машинобудування, і гірничо-металургійний комплекс, і аграрна продукція та її переробка, і високоінтелектуальна продукція, і легка промисловість.

    Але нам потрібно, щоб цей експорт постійно зростав, Україна модернізувалась. Що ми для цього робимо? Сьогодні затвердимо стратегію, яка буде підтримувати зростання експорту і відкриття нових ринків. До речі, ми досягли 30% росту з країнами Євросоюзу. У нас країни Євросоюзу по експорту, вже ми маємо майже 40% в долі експорту, це ЄС. Ми освоюємо сьогодні азійські ринки, нові ринки, і я вважаю, що це наша величезна перспектива: Україна має бути серйозною країною-експортером.

    Буквально на минулому тижні я провів робочу нараду, думаю, до кінця січня ми вийдемо на узгоджені рішення. Питання підтримки українського експорту. Якщо, наприклад, українці виходять зі своєю продукцією машинобудування на ринки інших країн, ми маємо дати фінансову підтримку продажу такої продукції. Якщо ми продаємо українську сільгосптехніку за кордон, ми маємо дати програму кредитування цієї техніки, щоб її було вигідно купувати за кордоном. Це принципово важливий інструмент, який ми робимо.

    Що буде у 2018 році? Ми запустимо Експортно-кредитну агенцію. Стратегію, яку ми затвердимо, буде реалізовано. Ми ввели 24 міс. пільгу на розстрочення податків на ввезення нового модернізованого обладнання. Мені в країні потрібен якісний, нормальний бізнес-клімат.

    Нам треба розблокувати процес продажу нестратегічних активів для того, щоб туди прийшли нормальні інвестиції і були створені робочі місця. Я вважаю, що ми можемо досягти на четвертий квартал більшого економічного зростання, ніж ми прогнозували 3%.

    Але треба буде серйозно працювати над цим питанням, серйознішим чином. І тут потрібно, щоб всі команда Уряду працювали дуже злагоджено, бо, як ми іноді говоримо, що іноді ми приймаємо рішення на початку року, а потім тільки в кінці року можемо їх впровадити в життя. Ми не маємо права втрачати час. Це дуже важливе питання.

    Що стосується експорту, економіки, наголошую, це залишається нашим пріоритетом. Без сильної економіки ми не зможемо зробити серйозний крок вперед щодо розвитку нашої держави.

    Ще одне питання є надзвичайно важливим, за яке теж ніхто не хотів узагалі братися. Якось воно собі стояло в сторонці, і все йшло вниз. Я говорю про національну систему охорони здоров'я. Слава Богу, український парламент, за що я вдячний, прийняв необхідні рішення, що відкривають можливості до реформування системи охорони здоров'я. Сьогодні буде прийнято майже 20 актів, які вступлять в дію після того, як Президент (попередньо ми говорили) завтра підпише закон про медичну реформу, після цього вступлять в дію ці нормативні акти, які сьогодні Уляна Супрун презентує на Уряді. Я переконаний в тому, що Уряд ухвалить ці рішення.

    Але що я хочу сказати? Дивіться, проблема охорони здоров'я доведена сьогодні системою охорони здоров'я до ручки. Скажіть, в якому стані знаходяться сьогодні поліклініки, лікарні, ФАПи і т.д.? Чому? Тому що ніхто системно цим не займався.

    Ми зараз завершили будівництво лікарні "Охматдит" – символ корупції та неефективності був. Пообіцяли, взялися – ми це зробили. Але в кожній області України є такі недобудовані об'єкти, які б мали вже роками давати нормальну кваліфіковану медичну допомогу в стінах цих лікарень українцям. А якщо задуматися над тим, ця бездіяльність, скільки втратили життів від того, що це було недобудовано в кожній області – десь перинатальний центр, десь обласна клінічна лікарня, десь "Охматдит", першу чергу якого ми завершили, десь інша лікарня. Це все треба завершувати.

    Тому ми сьогодні взялися за те, щоб в кожній області завершити добудову таких об'єктів, щоб там надавалися якісні послуги українським громадянам. Змінюємо систему фінансування і беремо на себе відповідальність. Я не буду йти тим шляхом, яким йшли, можливо, багато років останні десятиріччя до Революції Гідності, коли не брали на себе відповідальність, а займалися тільки байками, які розповідали по телебаченню.

    Я готовий брати відповідальність, я її не боюся, надати повну підтримку Уляні Супрун і міністерству у впровадженні цієї реформи. Розраховую на нашу спільну підтримку всіх колег. І найголовніше – це наша спільна справа всіх: Президента, парламенту, місцевих органів влади, облдержадміністрацій, голів міст.

    Давайте зробимо з цього історію успіху, як вона буде вимірюватися. Якісна система охорони здоров'я – це якість життя українських громадян і довголіття. Ось який результат маємо в кінці отримати. Тому я наголошую на тому, що це наша спільна справа. Давайте зробимо з системи, яка занепадає, історію українського успіху. Ми можемо це зробити. Ми навіть зобов'язані це зробити. Але це питання, знову ж таки, відповідальності і в принципі готовності взяти на себе цю відповідальність. У мене іноді виникає, я про це говорю не один раз, таке враження, що ніхто не хотів навіть підходити близько. Не популярно, не вигідно, не треба. Але коли закупівлю ліків робили – всі тут як тут: на 30, на 40, на 50, на 70% дорожче, грабували українців. Усі в тому "болоті" варилися.

    Ми зруйнували цю систему. Але я хочу сказати, що відповідальність місцевих органів влади має ключове значення.

    Давайте я наведу приклад. До 2016 року, ні, в 2017-му, у 2017 році ми запровадили систему безкоштовних ліків. З квітня вона почала працювати. До цього люди вимушені були, особливо хронічно хворі, купувати ліки або відмовлятися від них, тому що не було грошей. Як наслідок – помирати, вибачте.

    Ми запустили національну систему доступних безкоштовних ліків для українців. Виділили спочатку 500 млн, потім додали ще 200 – 700 млн грн. Я обіцяв, що будемо фінансувати копійка в копійку.

    Що ми бачимо сьогодні? В одних областях ситуація дуже добра, в інших – погана. Це питання внутрішньої організації, друзі. 700 млн грн у нас є в доступі, ми витратили тільки 600. Але в деяких регіонах усе проведено все, як треба, а в деяких освоєння – 40%. Це катастрофа! За цими відсотками стоять люди, люди, яким потрібна допомога!

    І ми виділили гроші. В принципі виділили все, що потрібно. Ми на Уряді прийняли все, що потрібно, але цього не було зроблено. Ви що, думаєте, я буду це терпіти? Я це терпіти не буду.

    Я вважаю, що такі керівники районів, областей якщо не здатні організувати роботу в таких елементарних питаннях, то ви не потрібні державі, просто не потрібні. Ви не потрібні людям, у першу чергу. Це майже 13 млн. рецептів, друзі! 13 млн. контактів з аптеками, де люди отримали по 13-ти млн. ліки!

    І якщо на місцях не можуть це організувати, я наголошую на тому, що буде так, як з "Укроборонпромом". У мене в цьому питанні авторитетів немає. Авторитет може заробляти та людина, яка тільки робить справу і робить її від душі. Можна помилитися, але бути байдужим я нікому не дозволю. І ось приклад, приклад відповідальності, де все нормально, і безвідповідальності, де ця проблема не вирішується.

    Тому, я вважаю, що для нас дуже важливо, щоб ми не тікали від проблем, а брали на себе відповідальність і просто відчували відповідальність. Не просто брали, а відчували відповідальність.

    І на наступний рік, на 2018, ми робимо вже не 700 млн підтримку, а мільярд. Ми провели нараду з МОЗ на цей рахунок. І яке наше завдання найголовніше? Піти далі вниз, на території: в села, в райони більше; розширити перелік ліків і для діабету, і для астми, і для гіпертонічних хворих. І проникнення в нас має бути 100%. У нас же є території, де можливо придбати чи отримати ліки безкоштовно, а є території, де немає.

    Тому наше завдання у 2018 році максимально увійти в систему аж до самого базового рівня. І це питання буде стояти, як і інші питання, перед керівниками в тому числі обласних державних адміністрацій. Я наголошую на тому, що країна потребує відповідальності, відповідальної політики. Відповідальна політика – це реальні конкретні справи. Наголошую на тому, що всіх тих проблем, які нам звалилися на плечі, я не боюся.

    Розвалені дороги, розвалена інфраструктура, недосконалість багатьох систем – я не боюся, це виклик. І я вважаю, що ми з цим викликом маємо впоратися, – відбудувати, модернізувати, капітально відремонтувати країну, створити нормальний бізнес-клімат, нормальний економічний ріст, забезпечити військо, дати людям можливість вдихнути свіже повітря якісних змін. Але це все кроки, які ми маємо робити разом.

    Хочу сьогодні вам, колеги-міністри, урядовцям і всім відповідальним людям у владі подякувати: дякую вам за співпрацю, за небайдужість, готовність брати на себе відповідальність. Я дуже розраховую, що в 2018  році ми спільно зможемо дати якісний результат відповідно до тих планів, які ми сьогодні окреслили.

    За цей рік в кожного стало більше свого досвіду, є можливість проаналізувати свої помилки, але я вимагаю, щоб ми, як Уряд, дали людям те, що вони хочуть отримати, – безпеку, нормальну роботу, нормальну медицину, нормальну освіту, щоб в оселях було затишно, тепло і світло, і щоб сформувати нормальне середовище для життя. Це наше завдання. Я наголошую, що вимоги мої будуть тільки підсилені в наступному році. Думаю, ви це знаєте.

    Тому ще раз хочу всім подякувати, побажати, щоб сьогодні все пройшло нормально для наших полонених, і сподіваюся на те, що кожен день буде приносити все ж таки мир, а не втрати.

    Працюємо по порядку денному. Він сформований за пропозиціями міністерств і урядових комітетів. Пропонується наступним чином: перший доповідач Уляна Супрун "Система охорони здоров`я", другий доповідач – Степан Кубів, Перший віце-прем’єр-міністр – Міністр економічного розвитку і торгівлі (експортна стратегія).

    До речі, ми сьогодні ще розглянемо дуже прогресивний законопроект по концесіях, теж буде доповідати Степан Кубів.

    Я так розумію, по експортній стратегії ще буде Наталія Микольська.

    І далі ми розглянемо по порядку денному по § 21 все те, що було запропоновано міністрами та урядовими комітетами.

    Немає заперечень? Тоді я пропоную затвердити і переходити до розгляду питань порядку денного.