Заступник Міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України Георгій Тука взяв участь у круглому столі, присвяченому проблемам громадян України, які перебувають в місцях несвободи на непідконтрольній території Донецької та Луганської областей, а також анексованого Криму. Захід проводився за підтримки Комітету Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, Міжнародного Фонду «Відродження», Харківської правозахисної групи, Регіонального центру прав людини, ГО «Донбас СОС».

«Так, громадяни порушили закон, так вони вчинили злочин. Але вони залишаються громадянами України. Їхні права прописані в Конституції України. Ми повинні працювати над тим, щоб законодавчо врегулювати питання захисту їхніх прав. Я вітаю законодавчі ініціативи, покликані змінити ситуацію. Бо з кожним днем відтермінування долі людей ускладнюватимуться, юридичні проблеми збільшуватимуться», - сказав Георгій Тука.

Представник ГО «Донбас-СОС» Наталія Мельник під час свого виступу зазначила, що встановити місце перебування багатьох засуджених зараз проблематично. За її словами, засуджені скаржаться, що не можуть відбувати покарання відповідно до українського законодавства, не можуть скористатися умовно-достроковим звільненням, не можуть звернутися із заявою про порушення своїх прав в органи державної влади України, не мають змоги бачитися з рідними, не можуть писати та отримувати від них листи. Є випадки відсутності медичної допомоги, а також випадки загибелі внаслідок воєнних дій.  Крім того, засудженим переглядали кримінальні статті, погіршували режим утримання. При цьому строки покарання залишилися незмінними.

Важлива проблема заключається у тому, що в Росії досі діє Кримінальний кодекс СРСР 1960 року, який не охоплює сучасні реалії. На непідконтрольних територіях також приховують справжню кількість осіб, які виявили бажання перевестися на підконтрольну Україні територію.

Харківська правозахисна група та ГО «Донбас СОС» наводять таку статистику: на грудень 2014 року у 14 установах Донецької області утримувалось 9,7 тисячі осіб, у 14 установах Луганської області – 6,5 тисячі осіб. Відомо, що до Качанівської колонії були переведені засуджені із Червонопартизанської жіночої колонії №68 Луганської області, а також на підконтрольну Уряду територію було переведено ще півтори сотні засуджених та осіб, взятих під варту, з інших установ.

За даними Регіонального центру прав людини, на лютий-березень 2014 року в Криму перебувало 3 400 осіб в місцях позбавлення волі. Українська гельсінська спілка прав людини та Регіональний центр прав людини зафіксували, що наразі ця цифра збільшилась до 4 700 осіб, за рахунок вироків судів, створених РФ на території анексованого Криму.

При цьому РФ активно вивозить громадян України з Криму на власну територію. За даними громадських організацій, українців вивозять до 49 пенітенціарних закладів у 23 суб’єктах РФ.

У свою чергу перший заступник Голови Верховної Ради України Ірина Геращенко нагадала, що сьогодні, згідно з інформацією СБУ, у місцях несвободи у непідконтрольних Уряду частинах Донецької і Луганської областей в заручниках залишається 132 українці, ще 408 осіб вважаються зниклими безвісти.

Ситуація із обміном цих заручників ускладняються тим, що представники незаконних збройних формувань не надають іменних списків. Вони підтверджують лише те, що на території ОРДО знаходиться 55 заручників, ОРЛО – 14, не називаючи їхніх прізвищ. Водночас в обмін на цих людей просять випустити підозрюваних за вбивства на Майдані, організації терактів в Одесі та Харкові. «Ці 63 людини не мають жодного стосунку до Мінського процесу», - зазначила Ірина Геращенко.

При цьому вона наголосила, що навіть міжнародні організації не мають доступу до заручників.

«Крим – закритий півострів, куди немає доступу ні міжнародним гуманітарним організаціям, ані українським консулам. Політв’язні, які утримуються в Криму, найбільш безправні. На окупованих територіях ми просимо більш жорсткої підтримки української позиції від неурядових організацій, міжнародних гуманітарних організацій. Потрібно, щоб вони зайняли жорстку публічну позицію щодо недопустимості ситуації, яка склалася. Протягом трьох років не було жодного контакту українських заручників з міжнародною місією МКЧХ. За два роки роботи мінських груп жодного року у МКЧХ не було можливості  поспілкуватися із заручниками. Один раз місія ООН з прав людини мала кількахвилинну зустріч з хлопцями, і то за участі представників ОРДЛО. Не наодинці. Координатор гуманітарної групи від ОБСЄ лише один раз зустрічався в кількох тюрмах із заручниками. Він відвідав лише 4 тюрми!», - наголосила Ірина Геращенко.