У МОН відбулася міжнародна конференції щодо проблематики Другої світової війни та Голокосту у навчальних програмах

25 червня 2014 року в Міністерстві освіти і науки відбулося відкриття дводенної міжнародної конференції на тему «Друга світова війна та Голокост у навчальних програмах та шкільних підручниках з історії»

Разом із українськими істориками до обговорення теми, яка нині в нашому суспільстві стала особливо актуальною, долучилися методисти та вчителі, зокрема з Донецька, Луганська та міста Севастополя, міжнародні експерти (Республіка Білорусь, Федеративна Республіка Німеччина, Канада). Учасники висловили думку, що такі історичні події як Друга світова війна і Голокост повинні розглядатися у міжнародному контексті.

«Такий підхід має бути ключовим не лише в обговореннях, а й у шкільних підручниках», - зазначив заступник Міністр освіти і науки Павло Полянський, відкриваючи конференцію.

Заступник Міністра акцентував увагу учасників заходу на кількох аспектах, які, на його думку, варто інтегрувати в українські підручники з історії. Зокрема, важливо не те, скільки дат, подій, військових тактик і стратегій будуть знати діти, а розуміння з їхнього боку, що «війна - це цивілізаційний, міжнаціональний та міжлюдський розлом; цілком антигуманний спосіб розв'язання проблем. Відтак, ключовими є не стільки хронологічні події війни, а її наслідки. Тема історичної пам’яті також має бути предметом вивчення у школах, щоб з цих трагічних подій брали уроки і будувати краще майбутнє. Разом з тим, тема війни – це ще й філософський дискурс: проблеми добра і зла, морального вибору, який в українських підручниках теж потребує більшої уваги».

Про висвітлення Другої світової війни та Голокосту у білоруських підручниках з історії учасникам конференції розповів Євген Розенблат, доцент кафедри всесвітньої історії історичного факультету Брестського державного університету ім. О. С. Пушкіна. Науковець зауважив, що в офіційних підручниках зберігається масштабність героїзації і віктимізації білоруського народу, що мало відрізняться від парадигми радянської історії. Білоруси подані як найгероїчніша нація у подіях Другої світової війні, а роль інших народів упускається. «Попри те, - зазначив Євген Розенблат – білоруські педагоги не прив’язані до офіційних підручників – для викладання вони можуть використовувати альтернативні джерела з історії».

Ігор Щупак, директор Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума», у свою чергу порівняв підручники з історії Польщі, Росії та України. Науковець зауважив, спільним недоліком у підручниках всіх трьох країн – це перебільшена віктимізація свого народу. Однак, якщо для Європи жертви Другої світової війна і Голокосту – це велика трагедія, то в російських підручниках – війна героїзується і втілює концепцію «великої перемоги».

Наталя Федощак, координатор фундації «Українсько-єврейська зустріч»наголосила на важливості українсько-єврейської співпраці, досвід якої актуальний сьогодні у пост майданному українському суспільстві.

Ярослав Грицак, підсумовуючи дискусію, зазначив, що сьогодні найбільшим викликом для українських істориків і педагогів – вийти в підручниках та у викладанні історії за рамки національної парадигми у глобальний контекст, адже у національній парадигмі з’являється спокуса до маніпуляцій історією з політичною користю і до перебільшеної віктимізації.

Під час першого дня конференції комплексно були проаналізовані сучасні наукові та методичні підходи до вивчення широкого кола питань, пов’язаних із Другою світовою війною. Вечірня сесія конференція відбувалася за участі німецьких істориків.