Ігор Швайка: «Ціноутворення на українське зерно має здійснюватись в Україні»

МИНУЛО ТРОХИ БІЛЬШЕ МІСЯЦЯ ПІСЛЯ ТОГО, ЯК ІГОРЯ ШВАЙКУ ПРИЗНАЧИЛИ МІНІСТРОМ АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ. ЗА ЦЕЙ ЧАС ВДАЛОСЯ СПРОСТИТИ БАГАТО БЮРОКРАТИЧНИХ ПРОЦЕДУР ТА ПОЛЕГШИТИ БІЗНЕСОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ НА АГРАРНОМУ РИНКУ УКРАЇНИ. В ЕКСКЛЮЗИВНОМУ ІНТЕРВ’Ю РЕДАКТОРУ НАУКОВО-АНАЛІТИЧНОГО ЖУРНАЛУ «МОНІТОРИНГ БІРЖОВОГО РИНКУ». ІГОР ШВАЙКА РОЗПОВІВ ПРО ПОДАЛЬШІ КРОКИ НА ПОСАДІ МІНІСТРА ТА СВОЄ БАЧЕННЯ РОЗВИТКУ БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ В УКРАЇНІ.

Пане міністре, розкажіть, будь ласка, як проходить цьогорічна посівна кампанія? Під якими культурами українські аграрії розширюють посівні площі, а які культури скорочують? 

Хід весняно-польових робіт – на особливому контролі. Можу сказати впевнено, що посівну кампанію буде проведено в оптимальні терміни, майбутній урожай закладається високий. Незважаючи на наявні проблеми (а це і брак коштів у аграріїв, і здорожчання паливно-мастильних матеріалів, і військова інтервенція та окупація з боку сусідньої держави), український аграрний сектор усе врегулює. За оперативними даними, ярі зернові та зернобобові культури (з кукурудзою) при прогнозі 8,3 млн га посіяно на площі 3,8 млн га (45% до прогнозу). В тому числі  вже завершено посів ранніх ярих зернових на площі близько 2,6 млн га.  Аграрії повністю забезпечені насінням, мінеральними добривами та засобами захисту рослин.

З’являється інформація про скорочення посівних площ, про те, що аграріям не буде вигідно виробляти сільгосппродукцію цього року. За даними Держкомстату, минулого року рентабельність виробництва рослинницької продукції становить менше 2%. Як Міністерство допомагатиме виробникам?

Ніякого недосіву не передбачається. За прогнозними даними, посівна площа ярих культур під урожай 2014 року очікується на рівні 18,3 млн га. Це на рівні минулого року.

Вартість проведення комплексу весняно-польових робіт дорожчає щороку.  Поточного року витрати на 1 га ріллі збільшились порівняно з минулим. Так, вони становлять 2087,3 грн (на 234,5 грн дорожче).

Розрахункова потреба в коштах для проведення посівної – 42,8 млрд грн. Дефіцит коштів у аграріїв складає 8–10 млрд грн. На сьогодні існують проблеми з кредитуванням аграріїв комерційними банками. На це вплинула політична ситуація. Банки змушені самозберігатись (заморожувати депозити, припиняти кредитні лінії тощо).

Тому сьогодні ми орієнтуємо аграріїв покривати дефіцит через механізм форвардних закупівель, які здійснюються Аграрним фондом та ПАТ «ДПЗКУ». Це механізм, що реально працює, через який держава фінансово допомагає аграріям. Окрім того, з початку квітня ДПЗКУ почала нову масштабну програму форвардних закупівель зерна. Вона передбачає закупівлю на умовах форварду кукурудзи, пшениці та ячменю врожаю 2014 року. Програма передбачає авансове забезпечення аграріїв доступними фінансовими ресурсами на вирощування врожаю та організацію збуту зернових культур за конкурентоспроможними ринковими цінами. Сума авансу – 1000 грн від вартості тонни зерна, з якої утримується страховий платіж за договором комплексного страхування. Наразі триває перший етап форвардних закупівель. Він триватиме до червня. 

Які стратегічні напрями розвитку аграрного виробництва Ви бачите?

Наше головне завдання – створити зрозумілі взаємовигідні правила гри на аграрному ринку. Насамперед – це створення умов для  розвитку суб’єктів господарювання всіх типів. Це базовий принцип аграрних політик усіх розвинених країн. Він є основою спільної аграрної політики Європи. Наступне стратегічне завдання – дерегуляція ринку, зокрема відхід від державного регулювання ринку з паралельним встановленням механізмів ринкового саморегулювання. Це означає – формування якісно іншого характеру ринкової організації, забезпечення не формальних, а  глибоких за змістом змін щодо свідомості та відповідальної ринкової поведінки виробників. Далі – диференціація аграрної політики до різних типів господарювання. Ми посилюємо стратегічні та тактичні завдання щодо створення рамкових умов для швидкої інтеграції малих підприємств у великотоварне виробництво. Також важливим напрямом нашої роботи є  всебічне державно-приватне партнерство, а саме підвищення ролі аграрного бізнесу у спільному формуванні та впровадженні аграрної політики, її законодавчому закріпленні та розвитку сприятливого бізнес-клімату. Крім того, ми маємо забезпечити інтерес капіталу до інвестицій, щоб комплексні умови стимулювали інвесторів до всебічного та комплексного розвитку всіх галузей аграрного виробництва. Відтак на часі – вдосконалення політики щодо залучення інвестицій у сільське господарство. І звісно – ефективне регулювання земельних відносин.

Якщо ж говорити в розрізі галузей, то, наприклад,  у рослинництві подальший розвиток виробництва зернових, особливо фуражних (кукурудза), та олійних культур є очевидним. Ми всебічно будемо відкривати можливості для інвестицій та інноваційних технологій у цю галузь, спрощувати взаємодію українських товаровиробників із провідними світовими компаніями на ринку ЗЗР, новітньої техніки, добрив, насіння. У тваринництві ми вбачаємо розвиток конкуренції між індустріальним виробництвом (великі комплекси) та кластерами сімейних ферм. Для цього слід завершити гармонізацію законодавства в частині безпечності та якості продукції, інтегрувати малі та середні господарства в організований ринок. За таких умов для українських тваринників відкриваються значні можливості експорту продукції.

Аграрні підприємства мають проблеми не тільки з виробництвом товарної продукції, а й з її переробкою. Так, дуже часто лунають заклики збільшити можливості для експорту зернових, хоча імпорт продуктів харчування, наприклад макаронів, до України за останні два роки впевнено зростає. Чи немає тут перекосів та чи не треба стимулювати внутрішніх виробників продуктів харчування?

Переробна та харчова промисловість – окрема тема і особливий стратегічний напрям нашої роботи. На сьогодні в Україні підтримується високий рівень забезпечення населення основними видами продовольчих товарів вітчизняного виробництва. Водночас підприємства харчової промисловості мають значні резерви збільшення випуску продукції. Частка продажу продовольчих товарів, вироблених на території України, через торгову мережу складає понад 86 %, а по деяких позиціях вона сягає 95 %. В Україні щороку виробляється понад 100 тис. тонн макаронних виробів, понад 20% яких експортується. Зокрема, за 2013 рік було експортовано 25,4 тис. тонн макаронних виробів вартістю 41,9 млн дол. США.

З огляду на процеси подальшої інтеграції України у світовий продовольчий ринок головне завдання на сьогодні – створення не на словах, а в реаліях сприятливого і прозорого бізнес-середовища. У комбікормовій, спиртовій, біоенергетичній, кондитерській промисловості реалізація нових великих проектів може розпочинатись уже сьогодні. Як представник нової влади, можу гарантувати їх супровід, остаточне викорінення бюрократичних перешкод, що ще можуть виникати. Тут ми готові до кардинальних кроків для подальшого спрощення та дерегуляції у разі відповідної репутаційної відповідальності інвесторів. Це особливо актуально на сьогодні, адже нові можливості для диверсифікації ринків та забезпечення подальшого нарощування обсягів експорту української продукції відкриваються з наданням Європейським Союзом в односторонньому порядку автономних торговельних преференцій. Відповідно до розрахунків обсяги експорту продукції АПК до країн Європейського Союзу в 2014 році можуть зрости в 1,5 раза та скласти 7,2 млрд дол.США.

Які законодавчі норми в регулюванні аграрного сектору треба прийняти  найближчого часу, щоб спростити ведення малого та середнього бізнесу для аграріїв? 

Насамперед це ті законодавчі ініціативи, які спрямовані на спрощення дозвільної системи в різних галузях. Для того, щоб це були правильні й конструктивні рішення, ми в Міністерстві створили шість робочих груп за напрямами, участь у яких беруть представники і бізнесу, і громадськості. Вони є платформою для прямої участі бізнесу в прийнятті рішень. Усі, хто має конструктивні пропозиції, можуть долучитись до вирішення проблемних питань щодо земельних відносин, молочної галузі, насінництва і розсадництва, картоплярства й овочівництва, а також щодо засобів захисту рослин та функціонування ринку зерна. Усі ці сфери потребують скорочення дозвільних процедур. Тому кожна робоча група напрацьовує свій блок необхідних законодавчих ініціатив.

До речі, Уряд України вже скоротив кількість документів дозвільного характеру з 44 до 25 у сільському, рибному, лісовому господарстві та у сфері земельних відносин. А ще раніше Уряд своєю постановою встановив безстроковий термін дії дозволу на ввезення на територію України тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, патологічного матеріалу, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів і кормів.

Уряд України взяв впевнений курс на дерегуляцію. Які Ви бачите можливості для підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору України?

Я вже неодноразово зазначав – зрозумілі правила гри для бізнесу, усунення корупційних схем, дерегуляція та спрощення дозвільної системи, усунення ризиків. І тоді в аграрну галузь прийдуть інвестори як вітчизняні, так і зарубіжні. До речі, я мав уже декілька зустрічей з моїми колегами-міністрами з інших країн, з представниками зарубіжних компаній – з їхнього боку інтерес до сільського господарства є, у тому числі зацікавленість і готовність реалізовувати в Україні спільні інвестиційні проекти.

Минулого року більшість компаній-експортерів нарікали на недостатність вагонного парку Укрзалізниці для перевезення зернових. Однак інші,  навпаки, говорили, що вагонів вистачатиме, якщо правильно використовувати можливості Укрзалізниці та не зловживати. Як можна було б оптимізувати цю логістичну ланку?

В Україні взагалі гостро стоїть питання розвитку логістики та інфраструктури аграрного ринку. І йдеться не лише про вагони-зерновози. Логістикабагатьох продуктових ланцюгів відкриває нові можливості водночас прибуткового для інвесторів та вигідного для учасників ринку бізнесу. Зняття бюрократичних перепон щодо будівництва нових лінійних та припортових елеваторів, овочесховищ тощо має створити сприятливі умови для ведення бізнесу в Україні.

Які нові ринки збуту можуть стати доступними для української продукції  на найближчі декілька років?

Ми будемо працювати на всіх напрямах. Для України, як потужного постачальника сільськогосподарської продукції, цікавими є всі ринки. Звісно, що дуже сподіваємось розширити свою присутність на європейському ринку. Але для цього нам слід гармонізувати наше законодавство з нормами Євросоюзу, узгодити стандарти якості продукції. Україна націлена на побудову спільного продовольчого ринку. Найбільший приріст споживання та виробництва у світі, обсягів торгівлі відбувається за рахунок країн, що розвиваються. Україна, демонструючи стрімкі темпи нарощування виробництва продовольства, націлена на якомога повну інтеграцію у світовий ринок продовольства. У цьому контексті ми, як країна-експортер, маємо продемонструвати прозорість дій, відповідальність і прогнозованість.

Який, на Вашу думку, прогноз щодо виробництва зернових у новому маркетинговому році? Чи залишиться Україна лідером з експорту  наступного маркетингового року?

Я не називав би це прогнозом. Можу констатувати фактичний стан речей. Так,  обсяги експорту  зернових складають 28 млн 980 тис. тонн.

Крім того, знаходиться у припортових елеваторах 1 млн 259 тис. тонн зернових, завантажено на кораблі – 195 тис. тонн. Отже, обсяги експортованих та підготовлених до експорту зернових складають 30,4 млн тонн (пшениці – 8,7 млн тонн, ячменю – 2,3 млн тонн та кукурудзи – 19,1 млн тонн).

Формування цін на аграрну продукцію відбувається непрозоро – це пов’язують з переважною часткою експортерів на ринку покупців. Використання ринкової сили призводить до зниження дохідності національних виробників. Як цьому можна зарадити?

Ціноутворення на українське зерно має здійснюватись в Україні на ринкових принципах та паритетності можливостей учасників ринку. Це чітка та виважена позиція Міністерства. Україна не дистанціюється від зовнішнього ринку, навпаки, вона дедалі більше в нього інтегрується, тож необхідність розвивати свої торгові інструменти зростає. Українські аграрії-виробники не мають можливості правильно спрогнозувати та захиститися від різких цінових коливань. Якщо на розвинених ринках за допомогою ф’ючерсної торгівлі можна передбачити ціни на півроку та понад рік наперед, то українські учасники ринку не мають впевненості щодо рівня цін, хоча б на найближчий місяць, не кажучи про хеджування цінових ризиків.

Щодо ролі держави у розвитку національної біржової торгівлі, то тут треба враховувати інтереси бізнесу та створити йому такі умови, за яких торгівці свідомо захотіли б торгувати на біржовому ринку. Можна створити умови, за яких учасникам біржової торгівлі надаватимуться дешевші кредитні ресурси, або запропонувати додаткові гарантії виконання угод, укладених на біржі. Якщо біржовий ринок буде ліквіднішим за позабіржовий, то аграрії, безперечно, відчують такі переваги та активніше використовуватимуть цей механізм.

Деякі представники товарних бірж очікують, що Міністерство аграрної політики та продовольства знову проводитиме акредитацію товарних бірж, як це було до 2010 року. Чи вважаєте Ви доцільною таку функцію Міністерства?

На мою думку, чим більше держава має дозвільних процедур та документів, тим вищим є ризик корупції. З 2010 року акредитацію бірж скасовано, і я не бачу негативних тенденцій щодо функціонування біржового ринку через це. Не бачу необхідності повертати таку вимогу. Навпаки, зараз у Міністерстві відбувається повна дерегуляція аграрного ринку. Ми намагаємося спростити роботу всім аграріям та створити для них прості й зручні умови для роботи. Яка акредитація? Кому вона потрібна? Нам – не потрібна!