Якість проведення заходів з протидії ВІЛ/СНІДу в регіонах впливатиме на рівень акредитації закладів охорони здоров'я

Тепер в Україні під час проведення державної акредитації закладів охорони здоров’я враховуватиметься наявність умов та рівень проведення заходів протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу.

Відповідні зміни внесено до наказу МОЗ України від 14 березня 2011 року № 142 «Про вдосконалення державної акредитації закладів охорони здоров’я», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 червня 2011 року за № 678/19416. Проект змін за напрямком «ВІЛ-інфекція/СНІД» було розроблено Держслужбою України соцзахворювань. Нововведення мають на меті розширити доступ до ВІЛ-орієнтованих послуг, що сприятиме покращенню якості та оперативності медичної допомоги для ВІЛ-інфікованих громадян, а також розширить масштаби профілактичних заходів щодо інфікування ВІЛ.

Таким чином, Стандарти державної акредитації лікувально-профілактичних закладів доповнені низкою положень, які стосуються питань виявлення та лікування ВІЛ-інфекції, здійснення догляду та підтримки людей, які живуть з ВІЛ-інфекцією.

Під час акредитації також братимуться до уваги відповідність облікових даних закладу таким середньостатистичним показникам: взяття на диспансерний облік усіх ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД осіб, які проживають на закріпленій території; охоплення антиретровірусною терапією (АРТ) ВІЛ-інфікованих та утримання на антиретровірусній терапії через 12, 24, 48 місяців.

Необхідною умовою визначено створення у закладі кабінету «Довіра» як самостійного структурного підрозділу з дотриманням штатного розпису, укомплектованістю посад, умовами для призначення антиретровірусної терапії та проведення моніторингу її ефективності. Працівники кабінету «Довіра» повинні пройти курси тематичного удосконалення з питань консультування і тестування на ВІЛ.

Також доповнено розділ «Центр з профілактики та боротьби зі СНІДом», який стосується акредитаційних вимог до цих закладів. Зокрема, йдеться про наявність ліцензії на право провадження господарської діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, наявність посад провізора, фтизіатра, наявність лабораторії діагностики ВІЛ-інфекції та проведення підтверджувальних досліджень, вірусологічної та імунологічної лабораторій, умов для проведення екстреної пост контактної профілактики інфікування ВІЛ, у тому числі медикаментозної, населенню та медичним працівникам, здійснення диспансерного нагляду за постраждалими тощо.

Центри профілактики та боротьби зі СНІДом також повинні забезпечити діагностику опортуністичних інфекцій, зокрема, вірусних гепатитів, у ВІЛ-інфікованих осіб; діагностику, профілактику та лікування туберкульозу у ВІЛ-інфікованих осіб.

Важливими аспектами в роботі центрів також є розробка та впровадження алгоритмів взаємодії між закладами І, ІІ та ІІІ рівня надання медичної допомоги та наявність угоди про взаємодію центру із громадськими організаціями, які працюють у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, а також з профільними регіональними радами.