• In English
  • Інтерв’ю Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля Українському національному Інформаційному агентству «Укрінформ», 16.02.2021 р.
    Департамент комунікацій Секретаріату Кабінету Міністрів України, опубліковано 16 лютого 2021 року о 13:02

    ПОЗИЦІЯ КЕРІВНИЦТВА ЄВРОСОЮЗУ ЩОДО САНКЦІЙ ПРОТИ РОСІЇ НЕЗМІННО ТВЕРДА, - ДЕНИС ШМИГАЛЬ 

    Очільник уряду приходить на інтервʼю за підсумками візиту до Європи зі стосом документів. Ось, — каже, гортаючи графіки, таблиці, статистичні дані, — готовий кожному засвідчити, що це не був «візит ввічливості».

    Ми, зрештою, так і не вважали. Але питань залишилось чимало: у Твіттері та Фейсбуці, куди прем'єр писав щодня під час візиту, про все не розповіси. Тепер у нас є година часу, і прагнемо всю проблематику візиту — реформи, коронавірус, НАТО, антиросійські санкції — відчути в деталях...

    ПРО ПАНДЕМІЮ

    — Під час Вашого візиту до Брюсселя Єврокомісія оголосила про виділення країнам Східного партнерства, у тому числі й Україні, EUR40 млн для підготовки до вакцинації. Наскільки ці кошти допоможуть нам прискорити вакцинацію, і наскільки наша медична інфраструктура готова, зокрема, до роботи з вакциною Pfazer, яка має транспортуватися та зберігатися за екстремально низьких температур?

    — Тема вакцинації від ковіду найбільш актуальна сьогодні як для Європи, так і для України, тому не дивно, що це питання було першим і в нашому діалозі. Ще навесні минулого року ми домовилися з ЄС про екстрену макрофінансову підтримку для України в розмірі EUR1,2 млрд, з яких першу половину EUR 600 млн ми вже отримали наприкінці минулого року, а другу половину очікуємо протягом цього року. Отже, маємо доволі серйозний ресурс для закупівлі вакцин, на створення відповідної інфраструктури для логістики та зберігання. Окрім цього, під час цього візиту ми підписали кредитну угоду з Європейським інвестиційним банком (ЄІБ) ще на EUR 50 млн додатково на закупівлю вакцин і обладнання. Зокрема, для вакцини Pfizer, що справді потребує складної інфраструктури через транспортування та зберігання за надзвичайно низької температури -80 градусів. В Україні є три компанії, здатні забезпечити такі умови зберігання, їхні потужності обмежені 300 тисячами доз на тиждень. За розрахунками Міністерства охорони здоров’я, цього має вистачити для того, щоб витримувати циклічність використання та завозу нових партій. Але ці потужності краще, звісно, в перспективі розвивати. Стосовно усіх інших вакцин, умови зберігання яких менш жорсткі і потребують від -8 до +8,. інфраструктура досить розгалужена — є окреме державне підприємство з відповідними складськими приміщеннями, а також численні приватні компанії. Крім того, ми оновили цю інфраструктуру. Тому з точки зору збереження та логістики вакцин, ми загалом відчуваємо себе впевнено.

    — Під час Вашого візиту Європейська сторона підтвердила, що в рамках глобальної ініціативи COVAX Україна отримає 117 тисяч доз вакцини Pfizer вже у лютому, ще 2,2 млн - 3,7 млн доз вакцини AstraZeneca мають надійти в країну у першій половині року. Наскільки реальними є такі плани, з огляду на нестачу потужностей у виробництві вакцин, зокрема, компанії AstraZeneca, перед якими постала й сама Європа?

    — Міністерство охорони здоров’я завершило формування списків на 1 і 2 етапи вакцинації, яка буде відбуватись згідно з відповідними хвилями черговості, прописаних у Національному плані. І як тільки вакцини надійдуть в Україну, ми одразу починаємо вакцинацію.

    Що стосується нестачі потужностей AstraZeneca, то Єврокомісія нам підтвердила, що в межах ініціативи COVAX вже найближчим часом ми гарантовано отримаємо 117 тисяч доз і далі протягом року ще від 8 до 16 млн доз різних вакцин.

    — Єврокомісія заявила, що допоможе Польщі продати Україні 1,2 мільйона доз вакцини AstraZaneca. За яких умов здійснюватиметься такий перепродаж, в яку суму це обійдеться для України і коли таке постачання може розпочатися?

    — В України дійсно є можливість закупити певну частину цих вакцин через Польщу. Що цьому сприяло? Закуплені Євросоюзом вакцини розподіляються по країнах ЄС, при цьому Польща отримає поки що за попередніми домовленостями на 1 мільйон 200 тисяч вакцин більше від свого замовлення, і ці вакцини продасть Україні за собівартістю, без націнки. Ми очікуємо, що це станеться найближчим часом. Гроші на цю закупку є, зокрема, з ресурсів Європейського інвестиційного банку.

    ПРО УГОДУ УКРАЇНА-ЄС

    — Ви повідомили, що в Брюсселі почався процес перегляду Угоди про асоціацію Україна-ЄС, який триватиме рік. Поділіться подробицями.

    — Сама Угода переглядатися, звісно, не буде. Вона прийнята, ратифікована і буде діяти. Мова йде про перегляд та внесення змін у додатки до Угоди, вони не потребують ратифікації ні європейського, ні українського парламентів, і на них сьогодні вся увага. Серед основних – додатки про так званий «промисловий безвіз», це елемент розширення всеосяжної зони вільної торгівлі. У ньому є 25 принципових положень, з 18 протягом минулого року вже відбулися робочі наради та досягнуті домовленості. За іншими семи ми ще працюємо. Сподіваємось, протягом 2021/22 років досягнемо згоди й стосовно цих положень, та врешті підпишемо усі необхідні додатки про повний промисловий безвіз. Стосовно перегляду додатку №29, де йдеться про квоти та мита, то з нашим візитом фактично розпочався їх перегляд. Я не можу вам сьогодні сказати, наскільки будуть збільшені ті чи інші квоти та, відповідно, зменшені мита, це процес всеохоплюючий, направлений на те, щоб в результаті забезпечити повноцінну торгівлю з Європою. Найближчими тижнями ми організуємо відповідні робочі групи на базі Міністерства економіки, торгових представників, це і буде конкретною роботою.

    — А наскільки, за Вашими відчуттями, європейці відкриті до таких змін? Які позиції будуть болючими для них, наштовхуватимуться на несприйняття?

    — Це робочі процеси, втім, я не очікую безнадійних для нас, назвемо це, кейсів. Звісно, ми готові, що в різних товарних групах, в різних галузях можуть бути нюанси, але щоб сьогодні говорити про передчуття проблеми, ні, такого нема.

    — Ви домовились із віце-президентом Єврокомісії Шефчовичем про активніше залучення України до промислових альянсів Євросоюзу. Зокрема, в межах EU_ERMA та EUBatteryAlliance. Разом з тим Ви сказали, що 2021 рік стане визначальним у започаткуванні нових напрямків стратегічного партнерства між Україною та ЄС. У чому вони полягатимуть? Які вигоди дадуть Україні?

    — Мова йде про декілька напрямків співпраці. По-перше, це напрямок критичної сировини. Розвиток сучасних технологій, зеленої енергетики ставить перед Європою нові виклики. Наприклад, за розрахунками Європейського Союзу потреба у літії, що використовується для виготовлення акумуляторних батарей, до 2030 року зросте у 18 разів, а до 2050 – у 60 разів. А Україна має найбільші на європейському континенті поклади літію. Окрім цього, у нас є кобальт, титан – тобто ті корисні копалини, якими дуже цікавляться країни Європи. Європейці готові з нами співпрацювати та долучати Україну до відповідних виробничих альянсів з їх видобутку. Нас же цікавить як видобуток корисних копалин, так і їх ефективне використання — перероблення у продукти високої доданої вартості, яка залишатиметься в Україні у вигляді робочих місць, зарплат, технологій.

    Другий напрямок — це співпраця в галузі виробництва водню, перспективного енергетичного ресурсу. Оскільки Україна має 15 атомних енергоблоків, то ми володіємо величезним потенціалом для стабільного виробництва водню. І ми готові його розвивати разом з Європою, маючи там постійний ринок збуту.

    Третій напрямок — це співпраця в космічній галузі. Україна має у цій галузі передові технології, підприємства, потужну виробничу і кадрову школу, науковий потенціал. Все це на сьогодні надзвичайно цікаво Європейському Союзу. Хочу окремо виділити перемовини та досягнуте взаєморозуміння у розвитку космічних технологій з великим Герцогством Люксембург, що славиться своїм потужним космічним агентством і є осередком цих технологій в ЄС. Усі перераховані напрямки мають величезний потенціал для нашої держави, де ми можемо дійсно бути лідерами серед європейських країн.

    — Чи обговорювалася під час цих зустрічей можливість фінансування названих проектів з боку європейських структур?

    — Ми обговорюємо ці проекти на рівні бізнес-ідей. Коли ж є конкретна бізнес-ідея, за нею «підтягуються» і договірні відносини, ресурси, капітал. Важливо що, ми цікаві нашим партнерам і що нам є що їм запропонувати. Насамперед ми будемо обговорювати варіанти державного-приватного партнерства як один з найбільш цікавих, вигідних та реальних інструментів для України.

    — Віце-президент Валдіс Домбровскіс під час прес-конференції з Вами згадав про початок «товарної лібералізації» між Україною та Євросоюзом. Які це дає нам надії, враховуючи, що ЄС жорстко критикує український законопроект про локалізацію при здійсненні державних закупівель, як такий що суперечить Угоді про асоціацію? Чи не обернеться «товарна лібералізація» проти українських підприємств, які не зможуть за співвідношенням ціна/якість пробитися на європейський ринок, і не витримають конкуренції із європейськими виробниками на внутрішньому ринку?

    — Тут дуже важливо розрізняти питання локалізації та питання нашої співпраці у рамках промислового безвізу. Ми будуємо країну з ринковою економікою, де конкуренція є основою зниження цін і зростання якості. Тобто, ринок — це те, що дає нам можливість купувати якісні товари за найдешевшу ціну, іншого механізму сьогодні у світі немає. Коли ми говоримо про перспективи промислового безвізу, маємо розуміти, що на сьогодні вже понад 14 тисяч українських підприємств спокійно конкурують на європейському ринку. Іншими словами, велика частина вітчизняного бізнесу навчилася працювати за стандартами Європейського Союзу. Але наше завдання забезпечити поетапний перехід усього бізнесу на європейські рейки. Для цього нам і потрібний промисловий безвіз, який крок за кроком дає змогу плавно, без шоків усім вітчизняним виробникам входити до європейського конкурентного простору.

    Що напружує наших партнерів в законі про локалізацію? Законопроект містить обмеження (недопуск до державних закупівель товарів не вітчизняного виробництва), в яких вони вбачають порушення ринковості та конкуренції. З одного боку, це недобре для вітчизняних виробників, бо розхолоджує їх конкуренцію з більш сильними європейськими гравцями. Але з іншого, дозволяє більш жорстко конкурувати між собою за доступ до державних замовлень і фінансування. Ось те, про що ми говоримо з нашими європейськими партнерами, і де можна шукати компроміс з ними.

    Однозначно, я стою на засадах, в першу чергу, розвитку виробництва в Україні, створення високотехнологічних підприємств, створення доданої вартості, робочих місць. Для цього, звичайно, треба створювати конкурентні умови і переваги для українського бізнесу, який буде відчувати себе захищеним і впевненим в рідній країні.

    В цьому питанні я виступаю за дешевий фінансовий ресурс і певну експортну підтримку. Я вважаю ці інструменти набагато важливішими, ніж недопуск європейських товарів на український ринок для того, щоб вони не створювали тут конкуренцію. Бо часом, маючи бажання захистити власного виробника, ми можемо йому, на жаль, зашкодити. Відтак, слід знайти компромісний варіант законодавчого врегулювання цієї проблеми, і я впевнений, це нам вдасться.

    — Ви заявили, що Україна розраховує на підтримку у питанні включення внутрішніх водних шляхів України до регіональної мережі TEN-T. Наскільки це важливо і як швидко ця робота дасть ефект?

    Верховна Рада прийняла Закон України про внутрішні водні шляхи, і це означає, що всі кроки, які були необхідні з нашого боку для інтеграції наших водних шляхів у європейську мережу, зроблені. З точки зору стратегії, це питання такої ж ваги як і питання відкритого неба, синхронізація з енергетичними мережами тощо. Тобто, ще один пункт у технічній інтеграції України з ЄС, яка здійснюється через воду, небо, енергетику, зв’язок. А найголовніше — крок до європейських стандартів роботи й життя.

    — Глава дипломатії Євросоюзу Жозеп Боррель під час прес-конференції підтвердив, що ЄС зацікавлений укласти угоду про спільний авіаційний простір між ЄС і Україною, але відмовився коментувати «вето» Іспанії. Чи вірною буде версія, що «наша» угода стала заручницею політичної суперечності між Іспанією та Великою Британією навколо Гібралтару? Якими є перспективи підписання цієї угоди?

    — Пан Боррель є високим представником Євросоюзу, а не міністром закордонних справ Іспанії, хоча за походженням він з Іспанії. Але це не означає, що ми можемо на нього покладати відповідальність за певну зупинку у підписанні угоди. Українська сторона виконала всі необхідні вимоги та параметри, всі європейські країни її погодили. На зустрічі тет-а-тет пан Боррель підтвердив, що до України немає жодних питань. Тобто, проблема виникла між самими членами Євросоюзу, зокрема, є застереження з боку Іспанії. Ми не можемо коментувати, чи вони пов’язані з суперечкою з Британією, чи з чимось іншим. Але, на всіх високих зустрічах, зокрема, і з паном Шарлем Мішелем, ми підіймали питання якнайшвидшого підписання Угоди про спільний авіаційний простір і бачили готовність це зробити за першої ж можливості. І маємо сподівання, що це станеться під час робочого візиту Шарля Мішеля до України 2-3 березня.

    ПРО ЗЕЛЕНУ УГОДУ ТА ЕНЕРГЕТИКУ

    — «Зелена угода» ЄС, до якої вирішила долучитися Україна, вимагає величезних інвестицій навіть в країнах ЄС на технологічну переорієнтацію промислового виробництва, енергозбереження та енергетичну генерацію, включаючи розвиток поновлювальних джерел. ЄС передбачає такі кошти, сотні мільярдів євро, у своїх бюджетах. Україна ж поки не є членом і тому важливо розуміти – за рахунок чого, яких ресурсів і потенціалу, ми будемо досягати кліматичної нейтральності до 2050 року?

    — Зелена угода, або Green Deal - це європейська стратегія, яка є наскрізною для всіх країн Європи, і показує їхнє бажання до 2050 року жити на зеленому континенті, мати зелену енергетику, не забруднювати навколишнє середовище. З цієї точки зору Green Deal теж дуже цікавить Україну. І є кілька напрямків, які ми обговорюємо, зокрема, з віце-президентом Єврокомісії паном Тіммермансом. По-перше, це, як я вже згадував, розвиток і виробництво технологій водневої енергетики у співпраці з Європою, із можливим залученням європейських ресурсів та технічної допомоги. По-друге, ми активно обговорюємо з Євросоюзом справедливу трансформацію вугільних регіонів, за прикладом європейської програми Just transition of Coal Regions. Ми не перші на континенті, хто буде проходити поетапне закриття шахт і переживати у зв’язку з цим соціальну трансформацію т.зв. вугільних регіонів та мономіст, залежних від роботи шахт чи теплових станцій.

    У нас є оптимістичні плани, спільно з Європою реалізувати цю стратегію до 2040 року. Наприклад, налагодити видобуток критичної сировини — це створення можливостей для робочих місць тих шахтарів, які можуть переміщуватися і працювати на нових підприємствах. Робота і професійні навички дуже схожі, але вже в тих галузях, які потрібні сьогодні у світі. За песимістичним сценарієм процес може розтягнутися до 2070, дивлячись, як розвиватимуться світові події.

    Окремо ми говорили з європейськими чиновниками і банкірами про можливі проекти в галузі перероблення твердих побутових відходів, облаштування каналізацій, водопідготовки та очищення. Це тематика, якою мають цікавитися новоутворені об’єднані територіальні громади в Україні. А ще великі надії ми покладаємо на Національний план скорочення викидів від установок, які виробляють СО2. Він дуже важливий для нашої економіки з точки зору інтеграції до ЄС. В цілому ж ми обговорюємо з громадськістю створення в Україні свого, українського, зеленого курсу в контексті європейського.

    РОСІЙСЬКА АГРЕСІЯ

    — Після суперечливого візиту Жозепа Борреля до Москви на початку лютого Кремль заговорив про необхідність «готуватися до війни». Для України, на жаль, така позиція Росії не є відкриттям. Але ж Росія не буде воювати з ЄС і НАТО. Вона, швидше, під тиском власної внутрішньої кризи, піде на загострення з Україною, що вже зараз обернулося зривом перемир’я та новими втратами на фронті. Чи побачили ви готовність наших європейських колег дієво підтримати нас? Що пообіцяли єврочиновники в питаннях санкційного стримування Росії?

    — Нічого нового у риториці Кремля після цього візиту пана Борреля до Москви ми не побачили. Все це в рамках того, що відбувається з нами протягом останніх семи років – виключно провокації з боку агресора. Відповідно реакція Європи є доволі жорсткою Європа була і лишається дуже твердою в підтримці санкційної політики і територіальної цілісності та суверенітету України. Це підтверджували нам єврочиновники на всіх рівнях і було задекларовано в усіх виступах, у тому числі і самого пана Борреля на спільній нашій прес-конференції. Він дуже твердо і чітко наголошував на непохитній підтримці України. Щобільше, ми обговорювали з ним можливість посилення санкцій, зокрема, і через порушення Росією останнього перемир’я.

    — А наскільки твердо налаштовані єврокерівники щодо блокування Північного Потоку-2? Чи немає розбіжностей, які б вказували на хиткість позицій?

    — В контексті продовження жорсткої санкційної політики проти Російської Федерації, Північний Потік-2 в усіх наших перемовинах звучав, як невіддільна частина цих санкцій. Очевидно те, що ми з вами бачимо в європейській пресі, скоріш за все, є проявом внутрішніх дискусій. Там, як і в нас ідуть гібридні інформаційні та економічні атаки з боку Російської Федерації, і також присутні агресивні впливи. Але, на рівні керівництва немає жодних сигналів про те, що винесення Північного Потоку-2 «за рамки» санкцій взагалі можливо..

    ПРО НАТО

    — Цього року планується саміт НАТО у Брюсселі. Україна має, так би мовити, ще одне вікно можливостей, аби вкотре нагадати про свої затверджені у Конституції прагнення стати членом Альянсу. Ви обговорювали це питання під час нещодавньої зустрічі з генеральним секретарем НАТО. Переважна більшість союзників в Альянсі підтримує надання Україні Плану дій щодо членства в НАТО. Але є й такі, що це дипломатично заперечують. Які у нас перспективи отримати цього року Плану дій щодо членства в НАТО?

    — Не забуваємо, що нам дали дуже важливий політичний сигнал про те, що двері НАТО для України відкриті. Це дослівна цитата пана Столтенберга на нашій також спільній прес-конференції за результатами зустрічі. І в ній вкладено насправді вся суть і сенс наших з ним перемовин.

    Єдине і ключове питання нині – це про перехід українського війська до стандартів НАТО. Як тільки Україна буде готова підтвердити повний перехід, відразу постане питання про приєднання до НАТО. Стосовно ПДЧ, тобто Плану дій по членству, тут звичайно ми наполягаємо на паралельному курсі з Грузією, де також активно ведеться відповідна робота. Сьогодні є три країни Східного партнерства найбільш підготовлених з точки зору ПДЧ — це Молдова, Грузія та Україна. Грузія у цій трійці трішки вирвалася вперед і дуже важливо, щоб ми подолали це відставання, і разом з нею ввійти в План дій щодо членства. На цей рік у нас заплановано ряд навчань спільних з НАТО, які дадуть можливість продемонструвати наш рівень.

    — Питання окупованих територій вже не створює проблем на цьому шляху?

    — Звісно, наявність відкритої агресії проти України та окупованих територій викликають дискусії всередині блоку. Але, ці політичні дискусії ніколи й не припинялися. Окремі члени НАТО можуть висловлювати різні позиції. Та вони не створять перешкод, коли ми будемо готові зайти в НАТО. Нам, і нашим партнерам важливо розуміти, що армія, флот і Військово-повітряні сили України здатні захистити нашу державу з НАТО чи без нього, і що високі стандарти нашого війська дозволяють нам зберегти суверенітет та територіальну цілісність. Ось це питання номер один.

    ПРО РЕФОРМИ

    — Під час вашого візиту віце-президент Європейської комісії Валдіс Домбровскіс закликав до єднання всіх демократичних сил в Україні для забезпечення незворотності курсу реформ та європейської інтеграції. Погодьтеся, якщо про «незворотність» говорять вголос – це тривожний сигнал. Які кроки готує влада у відповідь на це застереження з боку європейських партнерів? Що реально робить Уряд для розв’язання «судової» проблеми?

    — Шлях України прокладено до Європейського Союзу, до європейських стандартів життя і я запевнив своїх європейських колег, що всі розпочаті в Україні реформи незворотні. Ми продемонстрували реформу децентралізації, яка успішно завершується, доповіли про другий етап медичної реформи, що відбувається, не зважаючи на COVID, нам є чим гордитися в цифровій та закупівельній трансформації країни. Загалом є близько 20-ти реформ, які сьогодні у нас в роботі. Звичайно, європейців найбільше цікавить реформа судової системи. На жаль, повільність реформування судочинства й системи права в країні напружує і нас – суспільство та бізнес, і наших партнерів. Конституційна криза, численні відверто сумнівні рішення судів різних інстанцій… Жоден інвестор не захоче йти в країну, де його права не гарантовані справедливим судовим захистом. Ми намагаємось пришвидшитись, але не все знаходиться у повноваженнях Кабміну. Сьогодні потрібні насамперед рішучі політичні дії з боку парламенту. Окрім судової реформи, європейців турбує реформа антикорупційна, законодавча впорядкованість діяльності НАБУ та НАЗК. А також подальше реформування банківської системи, прийняття змін до законів про банки та банківську діяльність, зокрема, у контексті роботи Приватбанку та інших банків, які сьогодні перебувають у власності держави, а також загалом банківського ринку. Ось основні больові точки, де ми шукаємо компроміси, де хочемо прискоритися разом з європейцями.

    — Високий представник ЄС, а також Європарламент у резолюції, що була прийнята під час Вашого візиту до Брюсселя, наголосили на необхідності результативного завершення справи щодо шахрайства навколо ПриватБанку, яка тягнеться вже шостий рік. З Вашої точки зору, наскільки токсичним це питання є для двосторонніх відносин між Україною і ЄС, і якими є реальні перспективи справи?

    — Це питання точно не до уряду. Але скажу, що у банку сьогодні хороші перспективи. Створена наглядова рада, всі процедури відбуваються відповідно до чинного законодавства. Звісно, наші партнери просять ще більших гарантій стабільності банківської системи, тому що від цього залежить наша грошово-кредитна політика та міжнародна співпраця у наданні фінансування. Хочу запевнити, що питання Приватбанку – важливе, воно на порядку денному у наших європейських партнерів, але водночас точно не є токсичним у взаєминах з ними.

    — Пане Денисе, наостанок кілька слів про ваші особисті враження від візиту. Що найбільше здивувало та вразило?

    — Звичайно, є емоції від цієї поїздки. Приємно було дізнатися, наприклад, що ми були однією з дуже небагатьох делегацій, які за останні 11 місяців відвідали Брюссель і отримали там достойний прийом на високому рівні. Вдалося поспілкуватися практично з усіма керівниками ЄС. Окрім мене було ще 8 представників уряду, які брали участь в засіданні Ради асоціації — два віце-прем'єри, два міністри, ряд заступників міністрів, генеральний прокурор України. Генеральний прокурор Ірина Венедиктова, до речі, підписала з Європейським бюро протидії шахрайству (OLAF) дуже важливу угоду — про адміністративне співробітництво, тобто про обмін інформацією. Якщо хочете, за своєю значимістю цей документ я прирівняв би до “Відкритого неба”, бо він створює правову підставу для спільної роботи у боротьбі з шахрайством та іншою незаконною діяльністю. Це, так би мовити, «відкрита прокуратура».

    Приємно порадували зустрічі в Європейському інвестиційному банку, у Люксембурзі, в Єврокомісії. Місцеві протоколісти жартували, що нас так багато, що ми закрили весь порядок денний Євросоюзу.

    Оскільки наша делегація була єдиною на той момент, звичайно, що вся увага була прикута до нас. Україна завдяки цій поїздці привернула величезну увагу Євросоюзу, ми обговорили та донесли всі питання, які нас цікавили. В Люксембург українська офіційна делегація завітала вперше з 1999 року, відколи там побував Леонід Кучма. А після Brexit це фактично фінансова столиця Європи, а, відтак, дуже важливий партнер з точки зору співпраці.

    Пишаємося тим, що нам своєю чергою було чим здивувати європейців. Наприклад, досягненнями в цифровій трансформації. Багато з тих речей, до яких вже звикли українці – як, наприклад, документи в телефонах, для Європи є новинкою. Приємно було відчувати себе лідерами та рівними партнерами з нашими західними сусідами.

    Розмову вели Олександр Харченко, Оксана Поліщук