У Національному заповіднику “Софія Київська” спільно з Інститутом археології НАН України здійснюються архітектурно-археологічні дослідження. Групою археологів на чолі з к.і.н. Т. А. Бобровським було відкрито для вивчення сучасними методами і вперше розпочато ґрунтовне дослідження фундаментів південно-східної прибудови до храму св. Ірини.

Сукупність археологічних знахідок дозволяє віднести спорудження прибудови до середини – другої половини ХІ ст. Після монгольської навали 1240 р. храм прийшов у запустіння і згодом був зруйнований. У XVI–XVII ст. його територію займало кладовище Софійського монастиря, а у XVIII–XIX ст. – розміщувався Митрополичий сад та різні господарські споруди.

Науковці вважають, що прибудова до храму являла собою дво- або трикамерну споруду, яка, можливо, слугувала для відправи поминальних богослужінь. Фундаменти прибудови було виконано з каменю та цегли (плінфи), покладених на цем’янковому розчині. Зовнішні та внутрішні поверхні стін прибудови, ймовірно, були потиньковані; на фрагментах тиньку фіксуються залишки стародавніх написів-графіті.

Відкриття цих фундаментів, за твердженнями науковців Національного заповідника «Софія Київська», має важливе наукове значення, адже надає нам нову інформацію стосовно давньоруської архітектури і техніки виконання тогочасних будівельних робіт.

У перспективі планується музеєфікація цієї пам`ятки.

Довідково.

1909 р. археологом Дмитром Мілєєвим на цьому місці було розкопано залишки храму, який більшість дослідників ототожнює з Ірининською церквою, заснованою Ярославом Мудрим.