Згідно з положенням Міністерства культури та Державного агентства України з питань кіно державну політику в галузі кінематографії формує Мінкульт, а Держкіно є її реалізатором – і відсутність на сьогодні очільника Держкіно жодним чином не впливає на виконання цих функції. І Мінкульт, і Держкіно проводять всю необхідну роботу, спрямовану на підтримку діяльності кіногалузі. Так, з початку цього року розроблено та відправлено на погодження п`ять законопроектів та десять нормативно-правових актів, мета яких – забезпечення більш сприятливих умов виробництва кінопродукції та розвитку кінематографії в цілому.

Крім того, вітчизняна кіноіндустрія продовжує користуватися податковими канікулами, запровадженими до 1 січня 2016 року (звільнення від сплати податку на додану вартість професійної діяльності суб`єктів кіновиробництва, звільнення від сплати податку на землю національних кіностудій). А з 2016 року вступлять у силу пільги на звільнення від ПДВ національного культурного продукту, до якого відноситься і національне кіновиробництво.

Що стосується державних кіностудій, то вони знаходяться не «на балансі» Мінкульту, а у сфері його управління – а це надає студіям можливість бути розпорядниками коштів держбюджету та реалізувати  державну політику в кіногалузі на рівні з Держкіно.

На сьогодні існує єдиний фактор, що ускладнює процес безперебійного кіновиробництва – це недостатнє фінансування. Але цей фактор пов`язаний із загальною фінансово-економічною ситуацією в країні. Тим не менше, розмови про подальше суттєве скорочення бюджету на кіногалузь сьогодні є лише чутками, не підкріпленими офіційними розпорядженнями Уряду.         

До нинішньої складної фінансової ситуації, що її переживає вся Україна, не було жодного випадку, коли держава не виконувала свої зобов`язання по державних контрактах, укладених з кіновиробниками. Фінансування виробництва всіх кінопроектів відбувалося вчасно та у повному обсязі. І як тільки ситуація в країні дозволить поновити цю практику, вона знову почне діяти.