Доброго дня!

По нашій Угоді про зону вільної торгівлі. Давайте розпочнемо з того, що цього тижня відбудеться підписання другої частини Угоди між Україною і ЄС, а саме всеохоплюючої зони вільної торгівлі. Політична частина Угоди була підписана два місяці тому, і це підтвердило беззастережність українського курсу на європейську інтеграцію. Президент підпише економічну частину Угоди, і немає сумнівів у тому, що ця Угода і є планом реформування української економіки.

Яке завдання зараз перед нами стоїть? Це конкурентність української продукції, це якість українських товарів, це доступ цих товарів на європейські й інші ринки і це створення робочих місць у країні. У короткостроковій перспективі нам треба вжити заходів стосовно реальних змін як структури української економіки, так і якості українських компаній, змін стандартів і формування українського продукту, який за своїми якостями і за своїми стандартами повністю відповідає європейським вимогам. Це дасть нам можливість у середньостроковій перспективі збільшувати обсяги експорту і завойовувати нові ринки. Завдання дуже амбітне, але іншого шляху для України, ніж той, який передбачений Угодою про зону вільної торгівлі між Україною і ЄС, немає. Це правильний шлях, де українська економіка стає частиною великого інтегрованого простору ЄС.

Абсолютно зрозуміло, що Угода має як надзвичайно великі позитиви, так і вимагає реальних дій, у першу чергу, від реального сектору економіки, від Уряду і Парламенту, які зобов’язані законодавчо забезпечити перехід на європейські стандарти.

Росія, як завжди, нервово реагує на будь-яку європейську інтеграцію України, і заяви російського керівництва про те, що вони будуть закривати російський ринок у тому випадку, якщо Україна підпише економічну частину Угоди з Європейським Союзом, не мають під собою жодного економічного підґрунтя.

Для того, щоб зняти будь-які застереження з цього питання, ми готові провести публічні технічні консультації щодо імплементації Угоди. Хай нам росіяни скажуть, у чому є ризики для них.

Мені нагадує це 2005 р., коли ми вступали до СОТ. Ті самі фрази, ті самі цитати лунали з російського боку, тільки щоб не допустити Україну до членства в СОТ. При цьому Росія сама навипередки йшли з тією метою, щоб першою вступити в СОТ.

Тому ми готові провести технічні консультації. Бо ми хочемо зрозуміти, чим європейська якість товарів так загрожує нашим північним сусідам. У принципі, у них на полицях – європейські товари, та й начебто по російських дорогах також європейські машини в основному їздять.

Що стосується наших подальших дій. Ми провели першу робочу нараду, яка полягає в тому, що Україна, та й, власне кажучи, світ живе в нових політичних, безпекових та економічних реаліях. Ми повинні усвідомити ці нові економічні реалії. Нам потрібні нові ринки.

І саме для цього протягом цього місяця я особисто буду збирати всі підприємства-експортери, які експортують як до Євросоюзу, так і на ринки СНД, так і на ринки інших країн з тим, щоб по кожному підприємству визначитися, де ми можемо отримати додатковий ринок. І ми прийняли наступне рішення: після цієї наради (немає чого сидіти в Києві) економічний блок Уряду разом з Прем’єр-міністром збереться і поїде по всіх перспективних ринках по всіх країнах, де ми будемо лобіювати інтереси українських промисловців, українських компаній, українського товару і України в цілому.

Так робить весь цивілізований західний світ. І я можу чітко заявити позицію Уряду: ми будемо підтримувати національний капітал, національні компанії, національного виробника всіма засобами і методами через політичний і економічний діалог для того, щоб збільшувати обсяги експорту української продукції, для того, щоб диверсифікувати ринки, для того, щоб створити робочі місця для людей, для того, щоб підняти якісь і конкурентність української продукції.

Зараз ми поки що пройшли перший етап – перший етап, який дав можливість уникнути дефолту країни. Я б його назвав "етапом реанімації".

Тепер потрібно переходити до реабілітації – як економічної,  так і політичної. Саме тому я вимагаю від членів Уряду подати своє бачення реабілітаційного пакету в кожній галузі, яка керується відповідними міністрами. Цілі, куди ми йдемо, що і як ми хочемо досягнути. Це те, чого вимагає сьогодні Україна.

Зі свого боку, дві базові цілі, які ми досягнемо в середньостроковій перспективі, є. Перше – агропромисловий комплекс. Протягом 3-х років ми здатні не просто суттєво збільшити обсяги виробництва, а стати однією з основних країн, які впливають на світовий ринок продовольства. Тому перша українська програма – це так звана продовольча програма.

Ми провели вже низку зустрічей з нашими західними партнерами, і я буду готовий презентувати в Парламенті і народу України цей пакет розвитку українського продовольчого сектору, який отримає також кредитну підтримку іноземних партнерів.

Другий блок – це енергетика. У плані енергетики енергоефективність, а це зменшення споживання, і тут я вкотре наголошую профільним міністерствам: ви живете так, начебто в країні нічого не змінилось, начебто Росія не відключила газ, що далі так можна жити. Шановні члени Уряду, далі так жити не можна і треба з людьми чесно, відверто говорити і пропонувати, і казати про ті невідкладні кроки, які вже треба робити.

Тарифи збільшилися – значить, що треба робити? Зменшувати споживання. Для того, щоб зменшити споживання, треба дати можливість людям стимули: поставити прилади обліку, дати можливість утеплити хату і допомогти ресурсами.

Тому другий блок – це енергетика, яка передбачає два питання: зменшення енергоспоживання, енергоефективність і збільшення видобутку. Це ті пріоритети, які, за моїм відчуттям, є реалістичними, тому що старі традиції, коли Уряд визначає 150 пріоритетів і пише програми на декількасот сторінок, завершувалися, як завжди, одним і тим самим – нічого ніколи не було реалізовано.

Тому я вимагаю від Уряду конкретики, чітких цілей і досягнення цих цілей. Ситуація в країні надто складна. Мільярдні кошти, які не були передбачені бюджетом, фінансуються сьогодні для того, щоб забезпечити територіальну цілісність української держави. З нами ведеться реальна неприкрита війна нового типу. Це війна. Стріляють, вбивають, тероризують, знищують, залякують, намагаються знищити українську державу і українську незалежність. Речі треба своїми іменами називати.

Із нами ведеться інформаційна війна всередині країни і за межами країни, на яку витрачаються мільярдні кошти російською стороною. З нами ведеться економічна війна, коли без жодних підстав заявляють про те, що закриють нам ринок, тому що, бачте, угода їм не подобається. Виконуйте ту угоду, яку ви з нами підписали, сусідні країни. А в нас є зона вільної торгівлі в рамках СНД. Ми свою частину виконуємо.

І тому відповідальність – це моя ключова вимога до Уряду і до керівників місцевих адміністрацій. Тільки через відповідальність можна отримати довіру людей. А тільки через довіру і віру людей в країні можна проводити реформи, тому що реформа – це не коли чиновник написав текст, а реформа – це коли енергія мільйонів спрямована на досягнення цілі.

Також зараз у Києві перебуває місія МВФ. Ми проводимо зустрічі з МВФ для отримання другого траншу фінансової допомоги для України. У мене доволі позитивні сподівання, незважаючи на надскладну ситуацію і на те, що не враховувалася на початку переговорів з МВФ, та складна ситуація, яка є, тому що ніхто не сподівався на такий значний обсяг бюджетних витрат на оборону і безпеку. Також фактичні бойові дії в зоні АТО, які тривають по сьогоднішній день. Але наші партнери з МВФ, сподіваюся, будуть враховувати всі нові виклики і складнощі, які є в Україні. І хочу ще раз підкреслити, що ми, не дивлячись на всі складнощі, виконуємо всі критерії.

Тому наш план наступний.

1. 27-го числа підписуємо Угоду.

2. Завершуємо процедуру формування механізму реалізації цієї Угоди. Нагадаю, в кожному міністерстві – заступник міністра з питань європейської інтеграції. Конкурс оголошений, прошу терміново прискорити конкурс і призначити нових людей.

3. Вважаю за необхідне в складі Кабінету Міністрів ввести посаду Віце-прем’єр-міністра з європейської інтеграції, під яким буде департамент з ЄС.

4. Зустріч з усіма українськими експортерами і опитувальник перед зустріччю щодо того, які ринки для них відкриті, які закриті і що треба зробити для того, щоб ці ринки відкрилися.

5. Планування поїздки Уряду разом із бізнесом по всіх перспективних ринках.

6. Проведення технічних консультацій з Росією. Підкреслюю: виключно технічних – щодо імплементації угоди. Нехай скажуть, що їх там турбує.

7. Підготовка Україною заходів щодо адекватної відповіді у тому випадку, якщо Угода про зону вільної торгівлі між Україною і СНД буде порушуватися Російською Федерацією.

Так що, дорогі друзі, починаємо економічно жити по-новому. Виклики – це завжди можливості, а можливості – це завжди прогрес і поступ вперед. Тому давайте скористаємося цими можливостями.

Дякую пресі за увагу!