– Вже освоїлися в міністерському кабінеті?

– Звичайно. Я нічого тут не змінював, для роботи все є. Не вистачає тільки великої дошки для розвішування якихось нотаток і схем взаємодії, оскільки структура Мінагропроду досить велика. Найближчим часом куплю.

– Хто вас рекомендував на посаду міністра агрополітики? Адже за день до призначення називали зовсім інше ім'я (Олександра Мирного)?

– Щодо Олександра Борисовича було тільки одне побоювання: він має прямий стосунок до агробізнесу, і це могло породити спекуляції, мовляв, він приходить у міністерство, щоб лобіювати свої інтереси. Моя кандидатура відкидає такі трактування, оскільки в мене жодних активів в АПК немає.

Олександр Мирний і запропонував мою кандидатуру з негласною обіцянкою підтримувати й допомагати своїм досвідом. Виконком партії погодився, наші політичні спільники – теж.

– Ви вже проводили кадрові ротації?

– Було звільнено одного із заступників міністрів – Валерія Давиденка. Наразі узгоджуємо кандидатуру для заміщення цієї посади.

– Комусь ще із співробітників загрожує доля пана Давиденка?

– Та всім, у принципі, загрожує. Але ми виходимо з прагматизму. Люди, які вміють працювати і працюють, мають приносити користь справі. Я б не робив нині різких рухів у кадрових ротаціях, зокрема щодо заступників  міністра.

– Кадрові зміни можуть торкнутися начальників департаментів?

– Так, це можливо. Але не сьогодні.

– А де плануєте набирати людей?

– Там, на вулиці (киває головою в бік барикад на Хрещатику. – Forbes).

– Знаєте, це, напевно, не дуже хороша ідея...

– Проблема в тому, що є багато людей, готових радити нам, що робити. Але тільки одиниці готові стати поруч і працювати. Якщо говорити в середньому, то четверо з п’яти відмовляються, бо хочуть впливати, бути громадськими контролерами, але не брати на себе відповідальності.

– За нашою інформацією, у Міністерстві мають намір скоротити штат на 20%. Це так?

– Я наразі чекаю на оброблення нашої частини секвестру бюджету від Мінфіну – на які програми він впливає, які спеціальні фонди переглянуть. Залежно від цього буде скориговано нашу структуру.

Є попередня домовленість із Мінфіном про скорочення центрального апарату МІнАПП на 20 осіб, на 10–50 – у центральних апаратах центральних органів виконавчої влади(Держземагентство, Держлісгосп, Держветфітослужба, Інспекція з сільського господарства. – Forbes) і 500–1000 людей планують скоротити в регіональних структурах центральних органів виконавчої влади. Частина – це вакансії, тому процес не буде болючим, частина – скорочення.

За кілька днів виконати завдання зі скорочення штату на 20% – дуже важко, вихідна допомога «з'їсть» більшу частину заощадженого фонду оплати праці. Тому я налаштований робити це поступово. Але зрозуміло, що ніхто не знімав питання відповідальності за ті схеми, які були.

– А що за схеми були? І де?

– У тих сферах, де Мінагропрод так чи інакше здійснювало управління. Наприклад, «Укрспирт», ДПЗКУ. У Держземагентстві є випадки хабарництва. Щодо останнього відомства взагалі багато питань: зокрема, на сьогодні сформувалася черга з незареєстрованих договорів оренди – їх понад мільйон! Нині розроблено законопроект про спрощення системи реєстрування земельних ділянок і можливість її проведення через Інтернет – для молодших і для людей старшого віку – через «Укрпошту».

Або, наприклад, ми знімаємо необхідність одержання дозволу Держветслужби на кожну партію зерна, яка перетинає кордон. Ми нічого не втратили на цьому й нічого не заробили, але бізнес дістав послаблення. Цей дозвіл був безплатним, але строк видання міг досягати 30 днів, що підвищувало його вартість до вартості простою судна Panamax зайвий день.

Інший приклад – технічний огляд сільгосптехніки. Він об'єктивно не потрібний. Комерційні організації дають папірці в обмін на гроші, і жодна з них не несе відповідальності за стан цієї техніки. Притягнути до відповідальності за документ, виданий на неякісну машину, неможливо нікого. Так у чому сенс цієї процедури? Ми скасовуємо техогляд і  натомість просимо аграріїв задекларувати свою техніку, щоб ми мали єдиний реєстр і розуміли, якої техніки в нас бракує і на яку потрібно спрямувати бюджетні кошти.

Або, наприклад, коли мені приносять на затвердження макет павільйону Міністерства агрополітики, який має займати одне з центральних місць на виставці «Агро-2014». У мене тільки одне запитання: навіщо він узагалі там потрібен?

– Враховуючи секвестр бюджету, які програми держпідтримки ви хочете відстояти?

– Не хочеться віддавати компенсацію відсоткових ставок за кредитами, компенсацію за збереження поголів'я ВРХ , хочеться зберегти допомогу селянам за здане молоко, особливо одноосібникам. Це більшою мірою не економічні, а соціальні питання.

– Ви говорили, що виступаєте за обмеження площі землі, яка може перебувати в оренді в агрохолдингів. Який, як гадаєте, має бути максимум?

– Так, на запитання про те, чи повинно на законодавчому рівні бути обмеження на максимальний обсяг банку землі в оренді, я відповів ствердно. Скільки це – відповісти ніхто толком не може, оскільки кожен великий холдинг хоче, щоб цю цифру вивели конкретно під його потреби чи плани.

– Агрохолдинги обробляють незначну в масштабах країни частину сільгоспземель. На основі чого ви ініціюєте ці обмеження?

– Так, під дію антимонопольного законодавства вони не потрапляють. Але на практиці ми бачимо, що агрохолдинги, які обробляють землі в трьох-чотирьох районах, не створюють у селах робочих місць, не розвивають соціальної сфери та не роблять відрахувань до місцевого бюджету. Вони працюють за схемою: «приїхав – засіяв – виставив охорону – приїхав – зібрав». Як це називається?

– Це називається ефективним агровиробництвом.

– Так. Але воно знищує сільські території.

Тому треба знайти баланс, який дасть підприємцям можливість розвиватися, виходити на зовнішні ринки і водночас дозволить зберегти сільські території, працевлаштувати значну частину населення, розвивати соціальну інфраструктуру.

– Ви маєте на увазі мінімальні нормативи щодо кількості створених робочих місць на певну площу землі? Таку ідею також висували ваші попередники.

– Не заглиблюймося. Ми зараз шукаємо баланс і правильне рішення. Конкурентна боротьба, в рамках якої відбуваються поглинання та укрупнюються господарства, – це ще не підстава знищити кілька сіл чи районів.

– Ви перекладаєте державну функцію підтримки населення на приватні компанії.

– Це називається «правила гри» на ринку. Я вважаю, і практика доводить, що агровиробництво на середньому за обсягом земельному банку в 25–40 тис. га ефективніше, ніж на 400 тис га. Ним краще управляти, воно йде інтенсивним шляхом розвитку, вдосконалює виробництво, а не просто розгулюється територією. Великі агрохолдинги повинні прийняти ці правила. Буде певний перехідний період – наприклад, до 1 січня 2016 року. Тобто в бізнесу буде півтора року, щоб перебудувати господарство, продати частину, переорієнтуватися на той чи той ринок, зайнятися переробленням...

– Холдинги із «зайвим» земельним банком просто роздрібнять його на окремі компанії.

– Так, я вже чув цей аргумент. Бізнес приходить і каже: «я зараз усе роздроблю на окремі юридичні особи і працюватиму, як раніше». Нічого ти не роздрібниш. Пов'язані особи, корпоративна структура, транзакції – все це дає змогу відстежити, що ти обманюєш державу.

У мене великий юридичний досвід, практика в корпоративному сегменті, я знаю, як плетуться схеми і як їх розплутувати назад. Механізми однакові, питання лише в напрямку.

– Ви як юрист добре знаєте, що закон не має зворотної дії. Компанії збільшували земельний банк у межах чинного законодавства.

– Давайте не заглиблюватися в деталі. Таке правило потрібне. І крапка.

– Коли можуть відкрити ринок землі сільгосппризначення? У парламенті триває робота над законом про обіг земель, який є необхідним для завершення земельної реформи?

– Так, робота йде, ми її розділили на два етапи. Перший – це термінові заходи, необхідні, щоб бізнес дістав можливість нормально працювати. Друга частина – стратегічна. У рамках цього блоку, зокрема, вирішують, чи має Україна прийняти певні вимоги з боку МВФ і ЄС у земельній сфері та виконати їх.

– Вони наполягають на запуску ринку землі в Україні? Це умова надання кредиту МВФ?

– Так, вони хочуть ринок землі. А ми говоримо, що це стратегічний товар, який не можна продавати й купувати.

– Це зараз кажете особисто ви, чи це узгоджена позиція уряду та перемовників з МВФ?

– Це моє переконання. Я член ВО «Свобода», і мораторій на купівлю-продаж землі – це наша програмна позиція. Я буду поганим політиком, якщо через посаду відмовлятимуся від своїх ідейних цінностей. Право на купівлю землі має бути у громадян і в держави. Бізнес – його представники самі визнають це – цілком влаштовує оренда. У національних інтересах України немає відкриття ринку і вільного продажу землі. Інша річ, що компанія має мати можливість використовувати право оренди землі як заставу – але цей механізм потрібно правильно прописати.

Ми не можемо ризикувати й віддавати у власність землі, навіть з ефективними механізмами контролю. Максимум, який ми можемо потім зробити, – викупити назад державним коштом. Довгострокова оренда, можливо, навіть довічна, і з правом передання у спадок за умови виконання всіх нормативів агровиробництва – такий варіант можливий.

– Ви підтримуєте ідею створення Державного земельного банку? Чи потрібен, на вашу думку,  держоператор на ринку земель?

– Так, я вважаю, що такий гравець потрібен. Але його місію, структуру, місце на ринку потрібно визначити після серйозного аналізу та вивчення зарубіжного досвіду. Якщо громадянин унаслідок розпаювання отримав земельну ділянку, то що він сьогодні може з нею зробити? У нього має бути право продати її державі через Земельний банк – спеціальну установу, яка викуповує землю у приватних осіб і передає її в оброблення в оренду.

– Тобто ми знову повертаємося до того, що на ринку буде монополіст, який єдиний у країні матиме право викуповувати земельні ділянки. У чому відмінність від того концепту, який пропонувала попередня влада?

– У тому, що в подальшому цю структуру не буде корпоратизовано й випадково вкрадено. Різниця не така вже маленька.

– ДПЗКУ працюватиме в поточному статусі? Які зміни планують у корпорації?

– Так, корпорація залишається на ринку. Через місяць будуть результати аудиту, за підсумками якого ми визначимо, який управлінський апарат потрібен цій компанії, наскільки він відповідає поставленій перед компанією меті тощо. Це може і мусить бути потужна  державна структура.

– Яка динаміка виконання контракту ДПЗКУ з Китаєм? Скільки із запланованих на поточний сезон 4 млн тонн наразі поставлено?

– На 10 березня за цими домовленостями було експортовано 2 650 000 тонн. До 30 червня (завершення 2013/2014 маркетингового року. – Forbes) вийдемо на показник 4 млн тонн.

– Ви вважаєте, що Україна реально отримає другий транш у $1,5 млрд? У китайської сторони не було питань щодо витрачання перших $1,5 млрд?

– Так, питання були. Вони стосувалися, власне, службових комунікацій – спілкування було складним, зокрема, через відмінності в менталітетах. Я оцінюю ймовірність одержання другого траншу як досить високу.

Я зустрічався з послом КНР в Україні, ми підтвердили продовження співпраці і навіть розширення діалогу. У будь-якому контракті є спірні питання, а українсько-китайський контракт навіть на тлі інших міждержавних домовленостей досить складний. У ньому є зони, які треба доопрацьовувати.

– На рівні міністерства заплановано зустріч із представниками холдингу ССЕС для врегулювання цих спірних моментів?

– Так. Китайські експерти мали намір відвідати Україну в лютому, але у зв'язку з відомими подіями цей візит відклали, а самі переговори поставили на паузу. Сьогодні ми відновили організацію зустрічі – чекаємо на делегацію в березні-квітні. Обговорюватимемо, зокрема, експорт продукції тваринництва.

Посол, його економічний радник – усі одноголосно говорять про продовження співпраці з Україною в сферах рослинництва, зрошення, меліорації, тваринництва, будівництва заводів. Він закликає китайських бізнесменів до стриманості. Але, безумовно, останні події в Україні насторожили їх.

– Чи тривають наразі переговори з Росспоживнаглядом про відновлення поставок на російський ринок продукції корпорації Roshen? Який прогрес?

– Переговори ускладнює позиція Росії. У нас нема критичних важелів впливу. Водночас ми продовжуємо торгувати з Росією, зокрема такими проблемними раніше категоріями, як сир і молочні продукти.

– Як вплине на аграрний сектор анексія півострова? Ви прогнозуєте розрив логістичних ланцюжків, скорочення обсягів експорту через втрату доступу до портів Севастополя, Феодосії, Керчі?

– Ми розглядаємо наші експортні можливості та канали комунікацій з урахуванням ускладнення ситуації в Криму. У Криму два основні вантажні порти – Севастопольський і Керченський. Обсяги перевалки ними зерна у розпал сезону не перевищують 10% від загального обсягу морських поставок України.

Поки що політична ситуація не позначилася на динаміці експорту зерна. Наразі експорт зерна вже сезонно скорочується, і потужностей наших терміналів в Одесі, Іллічівську, Южному, Миколаєві цілком достатньо, щоб забезпечити всі поставки.

Із Кримом дуже погана комунікація. Ускладнилися поставки продовольства, ресурсів, зокрема ПММ, не кажучи вже про те, що він залежний від материкової частини України щодо електроенергії, води тощо. Зрозуміло, що скористатися цією перевагою ми не можемо, оскільки це буде грою проти своїх.