• In English
  • Олег Мусій: Кричуще порушення прав людини - їх попрання чоботом іноземного вояка
    опубліковано 17 березня 2014 року о 10:54

    15 березня в МОЗ України відбулася зустріч Міністра охорони здоров’я України Олега Мусія з моніторинговою місією Організації Об’єднаних Націй, під час якої було обговорено питання дотримання прав людини в Україні.

    Помічник Генерального Секретаря ООН Іван Шімановіч поінформував українського Міністра, що місія ООН перебуває в Україні за дорученням Генерального секретаря ООН та Верховного Комісара ООН з прав людини і має два основних завдання: перше — оцінити загальну ситуацію в Україні з дотриманням прав людини, друге — визначити заходи із деескалації напруження, що існує в країні. На думку І. Шімановіча, в Україні виклики у царині прав людини слід розглядати у трьох кластерах: хронічні проблеми з правами людини, що були успадковані від СРСР (брак підзвітності правоохоронних органів, політична залежність органів виконавчої влади та силових відомств тощо); порушення прав людини під час масових протестів; поточні виклики щодо дотримання прав людини.

    О. Мусій погодився із думкою іноземного експерта, зазначивши, що протягом останніх 20 років проблеми дотримання прав людини в Україні системно не вирішувалися, тому нині система дотримання прав людини перебуває в зародковому стані.

    «Чи не найсерйознішу проблему я вбачаю в тому, що наші співгромадяни не обізнані зі своїми правами. Минулі уряди не приділяли цьому уваги. Повинні прийти нові покоління, які мають бути виховані змалку на розумінні своїх прав: як захищати права власні та не порушувати прав інших. Саме тоді люди будуть вільними і будуть вимагати від тих органів, що мають захищати їх права, повноцінного дотримання цих прав. Я бачу цей шлях у запровадженні зі шкільного віку спеціалізованих навчальних програм, загальноукраїнських публічних акцій за участю громадськості — це могло б пришвидшити розуміння своїх прав, а згодом й реалізацію їх, наприклад, в підготовці законодавства, що донині взагалі не робиться. Це було б системним підходом з реалізації прав людини в країні», — зазначив Міністр.

    За словами О. Мусія, одним із шляхів забезпечення прав людини є роздержавлення управління різними системами державотворення, оскільки нині органи державної влади фактично є їх монополістами. Саме баланс для демонополізації розвитку має створити широкомасштабне запровадження професійного саморегулювання, де професіонали галузі будуть партнерами держави в управлінні цими системами.

    «Будь-який баланс дає розвиток системі. До речі, я є одним із авторів закону про лікарське самоврядування, покликаного якісно змінити систему управління в охороні здоров’я, забезпечити баланс у дотриманні прав медичних працівників, дозволити громадськості контролювати державні органи та убезпечувати їх від використання політиками», — повідомив Міністр охорони здоров’я України. — «Саме тому нині пріоритетом для діяльності МОЗ України є побудова нової системи охорони здоров’я, заснованої на роздержавлені системи управління, зміні системи фінансування, переході з бюджетного фінансування на загальнодержавне обов’язкове медичне страхування усього населення країни, зміні форми власності закладів охорони здоров’я із державних та комунальних на неприбуткові організації, що зможуть вільно розпоряджатися власними коштами та створити конкуренцію для надання більш якісних медичних послуг».

    Висвітлюючи підняту співрозмовником тему порушень прав людини під час масових протестів, Міністр пояснив, що статистика МОЗ України про постраждалих під час масового протистояння відображає офіційні звернення громадян до закладів охорони здоров’я та офіційно зареєстровані смертельні випадки. Однак багатьом постраждалим допомога надавалася медичною службою Майдану, що не увійшло в ці дані, бо мітингувальники масово відмовлялися їхати до лікарень, боячись правоохоронців. Тому загальна статистика про надання медичної допомоги є в кілька разів вищою; це не стосується смертей — їх дійсно сьогодні 102, але є ще безвісти зниклі люди та пацієнти у важкому стані. Безпрецедентними були факти порушення міжнародних конвенцій, зокрема застосування насилля до медичних працівників під час сутичок. Відомо, що декількох медичних працівників, які виконували свій професійний обов’язок, було важко поранено, — причому незважаючи на те, що вони знаходилися у медичному одязі, який неможливо було не ідентифікувати.

    «Стосовно надмірного застосування сили до протестувальників та масового вбивства людей на вулицях, застосування тортур до протестувальників та насилля над медичними працівниками порушено кримінальні справи. Міністерство максимально співпрацює з правоохоронними органами, усіма законними методами сприяє розслідуванню цих справ. Ми будемо добиватися ретельного розслідування усіх цих фактів та звертатися до відповідних міжнародних інстанцій щодо притягнення минулої влади до жорсткої відповідальності за злочини проти людяності. Ми наполягатимемо на тому, що Гаазький трибунал мав би дати оцінку українському режимові, який вчинив ці масові вбивства», — заявив О. Мусій. — «Щодо поточних викликів. Я переконаний, що агресія, відкрита Росією до України, є неприпустимою. Намагання вищого керівництва Російської Федерації запевняти, що російські збройні сили не присутні в Криму, що це не є російські солдати, — абсолютно не відповідають дійсності. Такі заяви є оманою світової громадськості і Організації Об’єднаних Націй, фальшуванням безпеки у цілому світі. По суті, сьогодні Росія залишається тим агресором, який становить небезпеку для усього світу.»

    Підсумовуючи зустріч з представниками місії ООН щодо дотримання прав людини, Міністр охорони здоров’я України Олег Мусій підкреслив: головним поточним викликом та кричущим фактом попрання прав людини в Україні є те, що чобіт іноземного вояка попирає землю України, аби ліквідувати її суверенну цілісність і роз’єднати її монолітний народ. Цим зухвало порушуються абсолютно безсумнівні та кардинальні, принципові та наріжні права людини стосовно усіх без винятку громадян Україні — зокрема, їх права на: незалежність своєї держави; національну честь та людську гідність; врешті, на фізичну безпеку, здоров’я та життя. І про це повинна якнайширше знати уся світова спільнота і, насамперед, її передовий ешелон — ООН.