• In English
  • НСЗУ: Паліативна допомога: де і як пацієнту отримати безоплатно
    Національна служба здоров’я України, опубліковано 07 жовтня 2021 року о 10:40

    За останній рік кількість медзакладів, що надають паліативну допомогу пацієнтам, збільшилась на 233 — у 2021 році договір з НСЗУ уклало 733 заклади. Це означає, що паліативна допомога стає доступнішою для пацієнта. Паліативні відділення відкриваються в невеликих містах. 

    9 жовтня відзначається Всесвітній день хоспісів та паліативної допомоги. Паліатив — це медична та психологічна допомога для людей, які живуть з важким та невиліковними хворобами.

    Паліативна допомога існує у законодавстві України з 2011 року. Але тривалий час відповідні послуги надавало всього кілька десятків закладів на всю країну.

    З 1 квітня 2020 року паліативна допомога увійшла до Програми медичних гарантій.

    “На пакети паліативної допомоги передбачений окремий бюджет. Це стимулювало зростання кількості закладів, які надають паліативні послуги пацієнтам.

    Якщо у 2020 році ми законтрактували майже 500 закладів на паліативну допомогу, то у цьому році вже 733 медичні заклади підписали з НСЗУ договори про надання цієї послуги. Зокрема 606 закладів надають допомогу стаціонарно, ще 486 закладів мають мобільні бригади, які виїжджають до пацієнтів додому.

    Найбільше закладів, які надають паліативну допомогу за договором з НСЗУ, у Львівській області – 51 медичний заклад. У Дніпропетровській – 47 закладів, Хмельницькій – 37”,- говорить Тетяна Бойко, заступник голови Національної служби здоров’я України. І одразу додає: “Паліативна допомога доступна пацієнтам, які живуть не лише у великих містах. Наприклад, серед закладів, які підписали договір на паліативні пакети, є лікарні міст Красногорівка та Авдіївка Донецької області, селищ Станиця Луганська і Петропавлівка Луганської області, смт Пути́ла Чернівецької області”.

    Доступність паліативної допомоги в регіонах великою мірою залежить від місцевої влади, яка відповідає за організацію надання медичної допомоги в громадах. Адже органи місцевого самоврядування є власниками медичних закладів. Саме місцева влада може ініціювати створення паліативних відділень або бригад у медзакладах, приймати місцеві програми надання паліативної допомоги і таким чином поліпшувати доступ до такої допомоги.

    За посиланням ви знайдете мапу медичних закладів, де можна отримати послуги паліативу: https://bit.ly/3j2fmSy. Для цього слід відкрити “Карту надавачів медичної допомоги” і в полі ліворуч від мапи у фільтрі “Напрям” обрати пункт “Паліативна медична допомога”.

    Національна служба здоров’я України оплачує як надання паліативної допомоги у стаціонарі, так і мобільної паліативної допомоги.

    Щоб отримати пацієнту паліативну допомогу безоплатно, потрібне електронне направлення. Його видає лікар, з яким пацієнт уклав декларацію чи лікуючий лікар.

    Сімейний лікар може також надавати окремі паліативні послуги і бути залученим у багатокомпонентну паліативну допомогу. Наприклад, виписувати та контролювати прийом наркотичних засобів та психотропних речовин. Але допомога на первинному рівні не рівноцінна стаціонару чи мобільним бригадам.

    Безоплатні послуги для пацієнтів у паліативних стаціонарах. 

    • Лікування больового синдрому, цілодобовий нагляд.
    • Необхідні лабораторні дослідження: аналізи крові, сечі, копрограма, бактеріологічні та інші дослідження.
    • Інструментальні дослідження: електрокардіографія, УЗД, рентгенологія та інші за потреби.
    • Знеболення на всіх етапах діагностики та лікування.
    • Киснева терапія та респіраторна підтримка.
    • Харчування, зокрема лікувальне.
    • Колісні крісла, ходунки, палиці, милиці.
    • Фізична терапія, медична реабілітація, психологічна та психічна адаптація.

    Паліативні мобільні бригади надають майже всі ті самі послуги вдома у пацієнта, крім тих, для яких потрібна безпосередня присутність у лікарні. Такі заклади повинні мати цілодобовий контактний номер для своїх пацієнтів.

    Мобільна паліативна бригада контактує з пацієнтом не менше ніж один раз на тиждень, це може бути як безпосередній візит, так і дистанційне спілкування.