• In English
  • МОН: Дуальна форма здобуття освіти у закладах вищої та фахової передвищої освіти очима роботодавців
    Міністерство освіти і науки України, опубліковано 10 листопада 2020 року о 15:22

    Восени 2020 року завершився перший рік пілотного проекту із запровадження дуальної форми здобуття освіти в українських закладах освіти у партнерстві з малим, середнім та великим бізнесом. Рівень зацікавленості роботодавців у залученості до підготовки здобувачів ще на етапі їх навчання свідчить про потенціал розвитку дуальної форми здобуття освіти, особливо з технічних спеціальностей.

    Наприклад, великий бізнес вже давно гостро відчуває дефіцит молодих фахівців технічних спеціальностей і відмічає невідповідність рівня їхньої підготовки вимогам ринку. Крім того, за деякими дефіцитними спеціальностями відбувається ще й критичне зменшення наповнюваності груп через зниження престижності таких професій.

    Всі роботодавці погоджуються, що здобувачі мають отримувати ґрунтовні теоретичні знання та практичні навички ще під час навчання у закладі освіти. Вони також зазначають, що хотіли б мати можливість впливу на зміст освітніх програм і не лише у частині варіативної складової.

    Тож головною метою дослідження було:

    • визначити рівень обізнаності та готовності бізнесу долучатися до підготовки здобувачів освіти за дуальною формою здобуття освіти (далі – ДФЗО);
    • вивчити досвід партнерства роботодавців та закладів вищої та фахової передвищої освіти;
    • виявити проблеми, з якими стикається бізнес під час налагодження співпраці із закладами вищої та фахової передвищої освіти;
    • проаналізувати пропозиції щодо підвищення ефективності такої співпраці;
    • розробити практичні рекомендації щодо ефективного впровадження ДФЗО в систему підготовки фахівців.

    Дослідження показало, що в Україні застосовують дві моделі ДФЗО – модель із інтегрованою практичною підготовкою та із інтегрованою професійною діяльністю. Перша модель передбачає поєднання періодів навчання здобувачів першої вищої чи фахової передвищої освіти в закладі освіти та на підприємстві. Другу модель розроблено для поєднання навчання в ЗВО та на підприємстві для тих, хто вже здобув фахову передвищу або першу вищу освіту, працює на підприємстві та має бажання продовжити навчання за своїм профілем або профілем, визначеним підприємством.

    Переважно в закладі освіти застосовується модель із інтегрованою практичною підготовкою. Перехід на ДФЗО відбувається з 3-4 курсу або з 1 курсу магістратури. Що стосується варіантів організації освітнього процесу та графіка чергування фаз навчання в закладі освіти й на підприємстві, то вони різняться залежно від специфіки підготовки здобувачів за певними спеціальностями, потреб підприємства тощо.

    Роботодавці відзначають, що критеріями вибору ЗО для організації ДФЗО є наявність в закладі профільних кафедр, його територіальне розміщення, досвід попередньої співпраці тощо. Також роботодавці зазначають, що дуже часто ініціативу з впровадження ДФЗО та залучення роботодавців у цей процес проявляють самі заклади освіти.

    Серед мотиваційних інструментів, які можуть бути реалізовані в межах співпраці з ЗВО та здобувачами, роботодавці називають:

    • виплату заробітної плати здобувачам за фактично відпрацьований час на підприємстві (періоди навчання на робочому місці);
    • призначення роботодавцями мотивуючих стипендій кращим студентам за успішне теоретичне навчання та активну участь у проходженні виробничої практики на підприємствах;
    • сплату роботодавцем вартості навчання здобувача на контрактній основі в закладі освіти.

    Всі ці механізми можуть бути реалізовані на практиці через укладання тристороннього договору між роботодавцем, закладом освіти і здобувачем.

    За словами роботодавців, під час відбору здобувачів освіти, яким може бути запропонована ДФЗО за ініціативи підприємства, вони насамперед керуються рекомендаціями закладів освіти. Роботодавці беруть участь у роботі кваліфікаційних комісій, захисті курсових робіт та дипломних проектів. Впродовж першого та другого курсів здобувачі мають можливість відвідувати підприємства як базу практики, експериментальну базу або в межах заходів з профорієнтації.

    Серед ризиків, які можуть вплинути на впровадження ДФЗО, роботодавці зазначають насамперед карантинні обмеження, введені в Україні через поширення захворюваності на COVID-19, побоювання адміністрацій ЗО та викладацького складу щодо зменшення навантаження для викладачів та скорочення кадрів на кафедрах, а також низький рівень роз’яснювальної роботи щодо переваг ДФЗО як серед студентів, так і серед викладацького складу.

    Тож, як зазначається у дослідженні, зацікавлені роботодавці мають вести систематичну роботу з інформування здобувачів освіти щодо можливості навчання за ДФЗО - поширювати відповідну інформацію на сайтах та сторінках у соціальних мережах підприємства та закладу освіти.

    Зі свого боку роботодавці «не розуміють» всіх бюрократичних нюансів, яких зобов’язані дотримуватися заклади освіти, тому надмірна бюрократизація може негативно вплинути на їх рішення щодо залучення в якості партнерів.

    Детальніше – на сайті МОН.