• In English
  • Колонка т.в.о. Голови Держенергоефективності Костянтина Гури в інтернет-виданні «Економічна правда»

     

    «Гроші з податку на СО2 мають стати інвестиціями в енергоефективність»

     

    Щороку близько 1 млрд грн надходжень з податку на викиди СО2 можна реінвестувати в енергоефективність.

    Провідні країни світу давно зрозуміли, що за нераціональне та надмірне використання енергоресурсів доводиться дорого платити.

    Не лише економічними збитками. Неефективне споживання енергії, що виробляється з викопних видів палива, спричиняє негативний вплив на екологію та здоров’я суспільства. В результаті – витрати простих споживачів зростають і країна бідніє.

    Як відомо, рівень енергоємності ВВП в Україні у 2018 році перевищував показник Польщі у 2,5 раза, Німеччини – у 3,3 раза та середнє значення країн світу – у 2 рази.

    За оцінками Мінекономіки, у 2018 р. втрати енергії через низьку енергоефективність коштували Україні близько 1,5 млрд доларів США у рік.

    Тому підвищення енергоефективності в усіх галузях економіки України є базою та ключовим інструментом для вирішення енергетичних, екологічних та економічних проблем.

    Один із найбільш енергоємних секторів економіки України – це промисловість, що займає близько 30% від усього енергоспоживання в країні.

    Усвідомлюючи необхідність змін у цій сфері та світовий тренд декарбонізації, Україна однією з перших ратифікувала Паризьку угоду та встановила мету — викиди парникових газів не мають перевищувати у 2030 р. 60% від рівня таких викидів у 1990 році.

    Також опрацьовуються можливості участі України в реалізації "European Green Deal".

    Незважаючи на все вищезазначене, наразі немає жодного реального інструменту державної підтримки підприємств щодо впровадження енергоефективних заходів.

    Енергоефективність у промисловості має бути пріоритетом. Це не новий тренд, а вже перевірена практика провідних країн світу.

    Підвищується конкурентоспроможність підприємств – зростають й показники економіки всієї країни.

    Щоб досягти такого економічного піднесення, потрібно застосувати ефект декаплінгу (decoupling) — послабити залежність росту ВВП у промисловому секторі від збільшення обсягів використання викопного палива та відповідно викидів СО2.

    Це питання стає ще більше актуальним, враховуючи плани ЄС щодо запровадження фіскального механізму регулювання імпорту вуглецеємних товарів у рамках реалізації "European Green Deal".

    Де знайти постійне джерело інвестицій в енергоефективність?

    Попри наявність нових розробок та технологій в світі більшість українських підприємств не в змозі провести енергомодернізацію виробництва через відсутність коштів та мотивації.

    Як показує досвід провідних країн, дієвим стимулом та джерелом фінансування енергомодернізації є податок на викиди СО2.

    І в цьому, дійсно, є логіка: кошти від податку на викиди СО2 мають бути спрямовані на енергоефективні заходи, що дозволять скоротити ці викиди у майбутньому.

    У багатьох країнах світу, зокрема в Фінляндії, Данії, Великобританії, Швеції, збільшення ставки податків на викиди СО2 з одночасним запровадженням механізмів цільового використання цих коштів для підприємств стало стимулом до підвищення енергоефективності та оптимізації технологічних процесів виробництва.

    Податок на викиди СО2 в Україні: сучасний стан

    До 2019 р. в Україні діяв податок на викиди двоокису вуглецю розміром лише 0,41 грн за 1 тонну.

    У 2019 р. ставка українського податку на викиди СО2 зросла у 24 рази: з 0,41 грн за 1 тонну до 10 грн за 1 тонну.

    Тож, підприємства, що викидають більше 500 тис. тонн СО2 щорічно, звітують та сплачують податок. За результатами 2019 р. вдалося отримати майже 1 млрд грн надходжень.

    Проте ці кошти не мають цільового призначення. Усі 100% цих надходжень спрямовуються у загальний фонд держбюджету.

    Така ситуація, на жаль, не вирішує проблеми із значними викидами СО2, не дає інструменту підприємствам, щоб підвищувати рівень енергоефективності, і, звичайно, не має позитивного впливу на екологію.

    Фонд енергоефективної модернізації підприємств

    Міненерго спільно з Держенергоефективності, Українсько-данським енергетичним центром та іншими партнерами розробили проект Закону України, який передбачає зміни до Бюджетного кодексу України для забезпечення гарантованого джерела фінансування енергомодернізації підприємств України.

    Законопроект передбачає новий механізм, завдяки якому кошти з податку на викиди СО2 будуть спрямовані не у загальний фонд бюджету, а на підвищення енергоефективності підприємств.

    Для реалізації цього механізму пропонується створити Державний фонд енергоефективної модернізації підприємств, який зможе:

    акумулювати надходження з податку на викиди СО2, а це майже 1 млрд грн, які наразі не мають цільового призначення;

    надавати співфінансування на енергоефективні проекти, наприклад, компенсацію частини кредитів підприємствам на закупівлю енергоефективного обладнання.

    Фонд стане надійним та постійним джерелом коштів на енергоефективність. Важливо, що буде забезпечено безперервність фінансування. Це дасть можливість гарантувати підприємствам виплати, коли модернізація виходить за часові межі одного фінансового року.

    У свою чергу впровадження проектів з енергоефективності дозволить підприємствам:

    оптимізувати енергоспоживання та скорочувати викиди СО2;

    нарощувати обсяги виробництва;

    випускати якісну продукцію;

    створювати нові робочі місця з конкурентною зарплатнею;

    підвищувати конкурентоздатність.

    У цілому заснування Фонду енергомодернізації підприємств матиме низку позитивних результатів для економіки України:

    • запуск економічного мультиплікатора: 1 грн інвестицій в енергоефективність дає додатково 3 грн у національну економіку;
    • зменшення залежності від імпорту традиційних енергоресурсів та економія коштів на їх оплату;
    • підвищення енергоефективності та конкурентоздатності підприємств;
    • скорочення викидів СО2;
    • активізація суміжних галузей економіки та розвиток бізнесу.

    Така розумна система стимулювання до енергоощадності вирішить одночасно енергетичні, екологічні та економічні питання країни.

    Провідні країни світу давно йдуть цим шляхом. Настав час наздоганяти їх, щоб врешті-решт, перетворитися із марнотратної, енергоємної економіки в одну із конкурентних та процвітаючих.

    Отже, успішні підприємства із меншими обсягами шкідливих викидів, конкурентоздатна вітчизняна продукція, експорт товарів за кордон та чисте довкілля – така омріяна енергоефективна економіка може стати реальністю.