• In English
  • Авторська колонка Міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби для видання "Le Figaro ", 27.03.2021 р.
    Міністерство закордонних справ України, опубліковано 28 березня 2021 року о 15:10

    Франція може вивести Нормандську четвірку з глухого кута


    Війна на Донбасі тягнеться вже понад сім років. Завдяки прагненню України до миру та за ефективного сприяння Франції та Німеччини вдалося досягти певних конструктивних зрушень: звільнення полонених, певні гуманітарні покращення, зокрема відновлення мосту у Станиці Луганській, розведення сил у деяких районах та посилення режиму припинення вогню минулого року. На жаль, незважаючи на грандіозні дипломатичні зусилля України, Франції та Німеччини для досягнення миру, жодного сталого вирішення так і не було досягнуто.

    Режим припинення вогню надалі порушується, щотижня ми втрачаємо людські життя. Безпекова ситуація продовжує погіршуватися. Цифри говорять самі за себе. За п’ять місяців від 27 липня 2020 року, коли був введений посилений режим припинення вогню, до кінця 2020 року 4 українських військовослужбовці загинули внаслідок бойових дій, 21 був поранений. Вже у перші два місяці 2021 року було вбито 14 українських військовослужбовців і 35 поранено. Один місцевий мешканець трагічно загинув під час обстрілів. Явне зростання кількості обстрілів демонструє, що посилений режим припинення вогню майже зруйнований.

    На останньому саміті Нормандської четвірки в грудні 2019 року в Парижі президент Франції Еммануель Макрон назвав цю війну "відкритою раною в центрі європейського континенту" і підкреслив, що стабільність та відновлення архітектури безпеки в Європі можливі лише за умови завершення війни на Донбасі. Це правда, і французький президент має достатньо лідерських якостей та політичної ваги, аби дати новий поштовх для відновлення мирного процесу, переконати російського президента сісти за стіл переговорів у Нормандському форматі та спробувати врешті знайти шлях до справедливого і тривкого миру. Нині слушний час для того, щоб поновити ці зусилля.

    Більш-менш зрозуміло, як ця війна має завершитися. Справжнє питання – коли це відбудеться. Волі української сторони не бракує, достатньо її і у наших французьких та німецьких партнерів як посередників у мирному врегулюванні. Але з російської сторони є явне небажання діяти.

    Сценарій можливого врегулювання був сформульований давно: припинення бойових дій, розведення сил, виведення російських військ, роззброєння незаконних збройних формувань, відновлення контролю України над кордоном і врешті-решт відновлення територіальної цілісності України, що відкриє шлях до місцевих виборів згідно з українським законодавством та стандартами ОБСЄ, аби громадяни України могли вільно обирати своїх законних представників. Мені знадобилось одне речення, аби викласти план дій, але роки надзусиль все ще не змусили Росію рухатися у конструктивному напрямку.

    Замість того, щоб покласти край цій жахливій війні, Володимир Путін продовжує дотримуватися стратегії "почекаємо і подивимося". Його розрахунок цілком очевидний: чекати, доки не з’явиться новий президент Франції, новий президент України, новий канцлер Німеччини чи новий президент США.

    Він просто вичікує, аби знайти слабке місце і вирішити конфлікт мовою ультиматумів, а не компромісів. Водночас попередні сім років засвідчили: ця стратегія безуспішна. За цей час обрано нового президента Франції, нового президента України, двох нових американських президентів, і після завершення мандату Ангели Меркель Володимир Путін залишиться останнім засновником Нормандського формату. А ситуація досі у глухому куті, шкодить Україні та Європі, і не несе нічого доброго, власне, самій Росії.

    Тому нині слушний час спробувати дати новий поштовх мирному процесу. Як і у 2019 році, Франція може знову взяти на себе провідну роль для перезавантаження Нормандського формату. Всім було би вигідніше завершити війну, аніж продовжувати її. Якщо не докладати зусиль, ситуація продовжить погіршуватися. І не лише за столами переговорів Нормандської четвірки чи ТКГ, але й на передовій.

    Немає сенсу сперечатися із деякими французькими інтелектуалами, «закоханими в геополітику», які з безпечної відстані можуть дозволити собі комфортно розмірковувати про те, що, мовляв, спровокувало агресію Кремля. Україна прагне одного — завершити цю нав'язану нам війну. І для цього конче необхідна політична воля та лідерство наших французьких партнерів.


    https://france.mfa.gov.ua/news/avtorska-kolonka-ministra-dmitra-kulebi-dlya-le-figaro


    https://www.lefigaro.fr/vox/monde/donbass-paris-peut-convaincre-poutine-de-conclure-un-accord-20210326