Інтерв'ю В'ячеслава Кириленка польському виданню "Dziennik. Gazeta Prawna", 2.03.2017

опубліковано 04 березня 2017 року о 09:06

В’ячеслав Кириленко: Історія нас не поділить

Доки ми не встановили спільної інтерпретації трагічних подій, доти ми маємо уникати гострих слів – вважає В’ячеслав Кириленко.

Про що ви говорили з представниками польської влади?

- Найважливішою темою були складні питання, які виникли в польсько-українських відносинах. Більшість цих питань пов’язано з минулим, а не з майбутнім.

Який вихід із ситуації?

- Працювати заради майбутнього. Організовувати якомога більше зустрічей з молоддю, парламентаріями, урядовцями, військовими. Питання оцінки драматичних подій в минулому не має заморожувати співпраці в інших сферах. У нас є спільний ворог. Російський імперіалізм, який переживає ренесанс зараз відродився у путінській формі. Він, можливо, і набув формальних ознак демократичності, але в його основі, як і раніше, лежить прагнення поневолення народів, які колись були у сфері впливу РФ. У цій зоні була і Україна, і Польща. Якщо розділити нас, то користь буде лише для російського імперіалізму. Тому історики мають аналізувати події з періоду Другої світової війни. Встановити їх послідовність, яка опиратиметься лише на факти та уникати гострих заяв перед остаточними і спільними рішеннями. І після такої спільної оцінки замкнути цю сторінку наших відносин на засадах взаємоповаги. Ми повинні також поглиблювати економічну і оборонну співпрацю.

Чи реальною є загроза впливу історії на співпрацю в інших сферах?

- Зараз я не бачу цієї загрози. Але є сили які зацікавлені в цьому. Я говорю про режим Путіна. Для нього це зручний збіг обставин, який він спробує використати. Що, власне, і робить, бо чисельні провокації в Україні і в Польщі мають слід третьої сили. Ми маємо зробити висновки, замість того, щоб чекати чогось страшного. Для України проблеми у відносинах з Польщею - як сніг влітку. Ми маємо справу з російською агресією. Три роки гинуть люди. Тому зараз деякі складні питання діалогу з Польщею, відповідно, менш пріоритетні. Але ми маємо реагувати, що роблять український і польський Інститути національної пам’яті. Вони добре співпрацюють.

Ярослав Качинський говорив, що Україна з Бандерою на прапорі не ввійде в Європу. Чи чули ви подібні гострі заяви у Польщі?

- Не можу коментувати слів Ярослава Качинського, але можу сказати, що Україна як і Польща належить до європейської сім’ї. Після відновлення незалежності ми повертаємося до європейських інституцій. Ідемо до ЄС. Ми є близькі до ратифікації Угоди про асоціацію. Ми не хочемо робити питання історії ключовими у польсько-українських відносинах. Не плануємо нав’язувати свою думку. Було б добре, якби ця позиція була взаємною.

Триває робота над присвоєнням нагород для людей, які в ті часи взаємно допомагали один одному.

- Треба верифікувати листи українців, які рятували поляків і поляків, які рятували українців. І ширити пам'ять про цих людей. Більшості з них уже немає, але живі їхні нащадки. Це вшанування має бути черговим підтвердженням нашої приязні, сліди якої ми бачили навіть в найтяжчі часи. Поряд з цим ми маємо просувати приклад спільної боротьби. Від боїв у складі Австро-угорської армії проти спільного ворога, яким біла Російська імперія, аж до боїв пліч-о-пліч під час Другої світової війни.

Чи вже є формальне рішення щодо нагороди для тих хто рятував.

- Це має бути спільне рішення. Так як національна охорона місць пам’яті важливих для українців і поляків в Україні, аби уникнути актів вандалізму і провокацій. Це делікатна справа у політичному сенсі, але вона буде закрита. Вже відбулося кілька засідань спільної комісії істориків. В кінці березня у Кракові відбудеться наступне. Відбудова українцями пам’ятника в Гуті-Пеняцькій доводить, що нас посварити не вдасться.

Чи є у вас докази участі Росії в цих провокаціях?

- Опосередковано. Але це питання не до мене, а до відповідних служб.

Давайте змінимо тематику. Чи якась з реформ, які були порушені на Майдані може бути неминуча?

- Реформи є безпрецедентними. Після Помаранчевої революції їх не реалізовано. Здійснено люстрацію: найвищі посадові особи, які працювали на Януковича, більше не можуть обіймати політичні посади. Ще в 1990-роках , коли я читав польський закон про люстрацію, я міг лише мріяти, що це повториться у нас.

Відбулася декомунізація. Пам’ятники російській імперії почали зникати з наших міст; вулиці, які були названі іменами імперіалістів і людей, які зневажали українців і поляків – перейменовано.
Змінюється свідомість людей. Це приводить до деколонізації України. Російська ментальність закрита, та, яка призводить до корупції і непрозорості і завжди мала вплив на українців. Тому ми потребували аж три революції – На граніті (1990 р.), Помаранчеву (2004 р.) і Революцію Гідності (2013-2014 р.р.) Інституції мають свої проблеми; не зреформована судова система, з великими боями ми змінили склад Верховного суду. Але ми знизили податки, обмежили контроль бізнесу – наш бізнес ніколи не почував себе так вільно. Інша ситуація, що події на Сході не сприяють змінам. 30% ВВП лишилося в Криму і на території Донбасу. До того ж щонайменше 5% ВВП мусимо перераховувати на потреби оборони, щоб захистити себе від російської агресії. Водночас ми мусимо реалізовувати європейський курс і впроваджувати західні стандарти.

Опозиція повторює, що війна стала претекстом аби тлумачити, чому реформи ідуть повільно.

- Ті, хто так вважають, насправді не зможуть діяти інакше і швидше від нас, втілювати реформи, оскільки Росія веде проти нас збройні дії. Зрештою, люди не виходять на масові протести, попри заклики опозиції у т.ч. і наших колишніх партнерів по коаліції.

Чи правда – як пише «Новое время», що посада Володимира Гройсмана є непевною?

- Якщо Уряд втратить підтримку парламенту, то настане криза. Зараз її немає. Нам краще працювати у двопартійній коаліції. Перевага менша, але легше приймаються рішення.

Але уряд має кожного разу боротися за голоси з-поза коаліції.

- Це правда.

І мусите частіше домовлятися з олігархічними фракціями.

- Вони не впливають на політичний процес. Головна проблема - це переконати своїх депутатів. Якщо є згода 2 партій коаліції, то закони проходять. А тоді всі, яких ви назвали «олігархічні групи», вскакують до останнього вагону із словами: «Ми теж за». Добровільно.

Michał Potocki, Gazeta Prawna

(переклад з польської)

Версія для друку