Мінсоцполітики та ОБСЄ співпрацюють щодо надання допомоги постраждалим на Сході України

Відбулася зустріч представників Міністерства соціальної політики з представниками моніторингової місії Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) щодо обговорення гендерних проблем, пов’язаних з ситуацією, що склалася в Україні.

У зустрічі взяли участь директор Департаменту сімейної, тендерної політики та протидії торгівлі людьми Наталія Федорович та старший радник ОБСЄ з гендерних питань Мирослава Бехам, радники з гендерних питань Анна Сандз і Евдженія Беніні.

Метою зустрічі з представниками моніторингової місії ОБСЄ стало обговорення  конфлікту на Сході України, пошук шляхів ліквідації його наслідків, наявних питань щодо працевлаштування переселенців, особливості роботи працівників соціальних служб у регіонах тощо.

«Важливим завданням, яке сьогодні стоїть перед Мінсоцполітики, є забезпечення захисту вразливих категорій населення, дітей та жінок, які перебувають на територіях воєнного конфлікту, та внутрішньо переміщених осіб, залучення потенціалу жінок для запобігання війни та встановлення миру», - повідомила під час зустрічі Наталія Федорович.

У свою чергу, старший радник ОБСЄ з гендерних питань Мирослава Бехам повідомила про готовність організації сприяти моніторингу та координації дій щодо надання психологічної допомоги  переселенцям та постраждалим унаслідок бойових дій в Україні.

«Співпрацюючи з ОБСЄ, Уряд України має можливість створити центри з надання психологічної допомоги учасникам АТО, їхнім сім’ям та внутрішньо переміщеним особам, а також провести активну інформаційну кампанію щодо надання допомоги постраждалому населенню», - зазначила Мирослава Бехам.

  Нагадаємо, що керівництвом Мінсоцполітики з метою визначення шляхів вирішення проблемних питань мирного населення у зоні АТО, пов’язаних із загрозами фізичного та психічного здоров'я, особливо відносно дітей та жінок, влітку 2014 року було проведено засідання робочої групи, сформованої з числа представників центральних органів виконавчої влади, міжнародних та громадських організацій. Так, за результатами роботи групи розроблено План заходів з питань забезпечення захисту прав цивільного населення, у тому числі жінок та дітей, під час ведення антитерористичної операції у східних регіонах України.

Також продовженням цієї роботи стала робота над розробкою Національного плану дій з виконання Резолюції Ради Безпеки 1325 «Жінки. Мир. Безпека» на 2015-2019 роки.

Окрім того, в рамках підготовки Національного плану дій у жовтні 2014 року у м. Одеса відбулась експертна зустріч громадських організацій України з жінками-лідерами з Грузії та Боснії. За результатами цієї зустрічі були запропоновані заходи щодо впровадження Резолюцій РБ ООН №№ 1325, 1820, 1888, 1889, 1960, 2106 «Жінки. Мир. Безпека».

Обговоренню Плану дій була присвячена робоча сесія Всеукраїнської конференції за міжнародної участі «Ґендерна політика в контексті Європейської інтеграції та міжнародних зобов’язань України», яка відбулася 11 грудня 2014 року.

Серед заходів, які включає Національний план дій слід відзначити попередження конфліктів, надання допомоги постраждалим від конфлікту, захисту постраждалих від конфліктів та активізації участі жінок у проведенні заходів за вищеназваними напрямами тощо.

Варто додати, що Україна підписала Резолюцію Ради Безпеки ООН за №1325, у якій закликає всі сторони, які беруть участь у збройних конфліктах, повною мірою дотримуватися норм, що забезпечують права і захист жінок особливо з числа цивільних осіб.

Основним напрямом діяльності країн, які підписали Резолюцію, було визначення гендерних перспектив у миротворчій діяльності, залучення жінок до участі в переговорах про укладення мирних угод, розробка гендерних планів дій в галузі роззброєння та гуманітарної діяльності,  підготовка фахівців з гендерних питань та залучення міжнародних консультантів з цих питань, у тому числі підготовка жінок до участі в офіційних миротворчих процесах, заходи, спрямовані проти насильства стосовно жінок, проведення розслідувань порушень прав людини і випадків насильства, спрямованих проти жінок, з покаранням за подібні злочини, розробка кодексів поведінки, включаючи питання сексуальних домагань, підтримка більш широкої участі жінок у постконфліктних процесах тощо.