Щодо ноти МЗС РФ стосовно направлення "гуманітарної допомоги" східним областям України

Коментар Департаменту інформаційної політики МЗС України

27 червня МЗС України отримало ноту МЗС Російської Федерації з інформацією про намір російської сторони направити «гуманітарну допомогу» до «Донецької і Луганської областей, а також, можливо, інших регіонів, де знаходяться біженці».

Сьогодні, 28 червня, російській стороні направлено ноту-відповідь, в якій зазначається про неможливість прийняття цієї «гуманітарної допомоги» з огляду на невизначеність її кінцевого адресата.

МЗС України звернуло увагу російської сторони на положення пункту 6 глави ІІ Статуту Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців 1950 року та пункт 2 розділу А статті 1 Конвенції про статус біженців 1951 року, згідно з якими під «біженцями» розуміються особи, які «в силу обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, громадянства або політичних переконань, знаходяться за межами країни своєї громадянської приналежності і не можуть користуватися захистом уряду цієї країни». Враховуючи той факт, що Донецька та Луганська області, як і Автономна Республіка Крим, є невід’ємною частиною України, відповідно до вищенаведених міжнародних документів, громадяни України, які перебувають на цій території, не можуть в принципі мати статус біженців.

У зв’язку з цим було наголошено, що найважливішим кроком з боку російської сторони, який міг би сприяти врегулюванню ситуації у східних областях України, стала б практична підтримка реалізації мирного плану Президента України Петра Порошенка, а також виконання умов, сформульованих у висновках Європейської Ради щодо України від 27 червня 2014 року, а саме: укладення угоди про механізм контролю, під наглядом ОБСЄ, щодо припинення вогню та ефективного контролю за кордоном; повернення під контроль української влади трьох прикордонних пропускних пунктів на українсько-російському кордоні (Ізварине, Червонопартизанськ, Должанський); звільнення заручників, в тому числі всіх спостерігачів ОБСЄ; започаткування змістовних переговорів щодо імплементації Плану мирного врегулювання Президента України.