Що таке «правосуддя, дружнє до дитини», і чому це стосується кожного, — Мін’юст

Міністерство юстиції України, опубліковано 10 серпня 2026 року о 11:26

Через повномасштабне вторгнення рф діти все частіше стають учасниками досудових чи судових проваджень. Це можуть бути справи про розлучення батьків, встановлення опіки чи усиновлення, адміністративні справи або ж кримінальні провадження. Незалежно від того, у якій ролі дитина бере участь у процесі — як свідок, постраждала чи обвинувачувана, — держава повинна захищати її інтереси.

Саме тому створення системи правосуддя, безпечного, інклюзивного та справедливого до дітей відповідно до стандартів Ради Європи, — один із пріоритетів роботи Міністерства юстиції України. Розповідаємо детальніше про головні принципи правосуддя, дружнього до дітей, які Україна запроваджує на шляху до членства в ЄС.

Основні принципи правосуддя, дружнього до дітей

У 2010 році Комітет міністрів Ради Європи ухвалив Керівні принципи щодо правосуддя, дружнього до дітей. Згідно з ними, таке правосуддя  доступне, швидке, належно виконане та адаптоване до дітей, спрямоване на задоволення потреб і захист прав дитини. Воно гарантує право на справедливий судовий розгляд, участь і розуміння процесу, повагу до приватного й сімейного життя, честі та гідності.

Участь

Принцип участі означає, що система правосуддя розглядає дитину не як пасивний об’єкт, а як повноцінного носія прав, приділяючи належну увагу її думкам і поглядам.

  • Дитина має право бути поінформованою про свої права. І отримувати цю інформацію вона повинна зрозумілою для неї та її батьків мовою.
  • Дитина має право бути почутою під час розглядів, що стосуються або впливають на неї. Вона може висловлювати власну думку з усіх дотичних питань, і суддя повинен дослухатися до неї (якщо дитина здатна сформулювати свої погляди), незалежно від її віку.

Найкращі інтереси дитини 

Це один із засадничих принципів. Держава має гарантувати, що рішення у справах, де фігурують діти, відповідають їхнім найкращим інтересам.

  • Інтереси дитини оцінюються фахівцями (психологами, соціальними працівниками) на індивідуальній основі.
  • Якщо у справі задіяно кількох дітей, інтереси кожного оцінюються окремо, щоб знайти справедливе рішення у разі конфлікту між ними.
  • Необхідно враховувати думку дитини, її добробут, фізичну безпеку, психологічний стан, сімейні обставини та перспективи розвитку.

Гідність 

Контакт із правосуддям не повинен завдавати дитині додаткових страждань. Як зазначено у Керівних принципах, «до дітей слід ставитися з обережністю, чутливістю, справедливістю та повагою під час будь-якої процедури або справи». Дитина в жодному разі не повинна зазнавати катувань чи принизливого ставлення.

Усі процеси мають бути організовані так, щоб не залякувати дитину: засідання у неформальній обстановці, залучення психологів, використання відеозаписів замість повторних допитів. Прикладом такої практики є використання «зелених кімнат» або центрів захисту дітей за моделлю «Барнахус».

Захист від дискримінації 

Усі діти мають однакове право на захист, незалежно від походження чи статусу. Будь-яка дискримінація за ознакою статі, раси, релігії, статусу батьків чи сексуальної орієнтації суворо заборонена. Діти у найбільш вразливому становищі (біженці, діти з інвалідністю, безпритульні, роми тощо) повинні отримувати додаткову допомогу та захист.

Верховенство права

Принцип верховенства права передбачає, що дитина має такі ж правові гарантії, як і доросла людина, і ці гарантії не можуть бути обмежені абстрактними «інтересами дитини».

  • Дитина має право на власного адвоката, який представлятиме саме її погляди (особливо якщо вони розходяться з позицією батьків).
  • Вона має право на справедливий розгляд справи без затримок, презумпцію невинуватості та апеляцію.
  • З дітьми повинні працювати виключно підготовлені фахівці, які розуміють дитячу психологію та вміють будувати діалог на рівні дитини.

Дотримання цих базових принципів дозволяє побудувати систему правосуддя, у якій дитина почувається у безпеці, знає свої права та може їх реалізовувати.