Стаття заступника Міністра охорони здоров'я України Павла Ковтонюка "Українській правді. Життя", 07.12.2016 р.

Реформа системи охорони здоров’я. Частина 1: Що ми змінюємо?

07.12.2016
Павло Ковтонюк , заступник Міністра охорони здоров'я України

30 листопада Кабінет Міністрів дав старт розгортанню національного медичного страхування в Україні.

Я вітаю всіх колег причетних до роботи над прийнятою Кабміном концепцією реформи. Написання цього документу зайняло більше року, але результат вартий зусиль.

ЩО ЗНАЧИТЬ ПРИЙНЯТТЯ КОНЦЕПЦІЇ?

Прийняття концепції — це політична згода щодо принципових змін у системі охорони здоров’я, відповідь на питання "як буде виглядати система взагалі?".

Цей документ написаний нескладною мовою. А в цій та наступних колонках я розповім про те, що ми робимо ще простішими словами.

ОТЖЕ, ЩО МИ ЗМІНЮЄМО?

Як працює зараз наша система охорони здоров’я? Якщо одним реченням, так: чиновники розподіляють кошти по всіх медзакладах за нормами планової економіки, розробленими ще за часів Брежнєва.

Що в такій системі потрібно робити, якщо ви хочете отримати від держави кошти? Побудувати лікарню, бо є лікарня — будуть і кошти. І чим менше до лікарні буде ходити пацієнтів, тим менше буде витрат.

Так ми десятиріччями стимулювали розмір мережі, і не стимулювали якість.

Зараз ми на другому місті за кількістю лікарняних ліжок у Європі, попереду тільки Білорусь. І ці ліжкомісця за звітністю завжди заповнені. Тож в кожний момент часу в українських лікарнях лежить ціле місто розміром з Вінницю — разом з немовлятами та старими людьми.

І ось ми по усіх побудованих мільйонах квадратних метрів інфраструктури тонким шаром розмазуємо кошти. Оскільки потоки розподіляються через місцеві бюджети, то на них нерідко сидить чийсь сват чи кум: "В цієї лікарні головний лікар мій родич — вона для нас "пріоритет". А всі інші кивають головою: "Ну ви ж розумієте…"

Ми змінюємо головну річ: фінансові стимули. Замість того, щоб платити лікарням за те, що вони просто існують, ми починаємо платити за те, що туди ідуть лікуватися люди.

Було: "є лікарня — є кошти".

А після "декомунізації" нашої медицини буде: "є пацієнт — є кошти". І щоб це запрацювало, ми запускаємо національне медичне страхування.

НАЦІОНАЛЬНЕ МЕДИЧНЕ СОЛІДАРНЕ СТРАХУВАННЯ — ЩО ЦЕ?

Якщо ви прийдете в будь-яку лікарню, яка увійшла до програми національного страхування, ви отримаєте допомогу за однаковим стандартом зі всіма іншими громадянами України, а лікарня чи амбулаторія отримає відшкодування за єдиними правилами для всіх лікарень.

Саме це і значить "гроші ідуть за пацієнтом".

Національне страхування є в усіх цивілізованих країнах. А конкретно обрана нами модель є в багатьох з них: Велика Британія, Швеція, Італія, Таїланд, Іспанія, Бразилія, Канада, Філіппіни.

Нашу концепцію підтримають міжнародні партнери, які розуміються на міжнародних тенденціях. 17 листопада вони навіть виступили з об’єднаною заявою на підтримку нашого плану.

В національній страховій системі не потрібно купувати страховий поліс. Ви застраховані, тому що ви громадянин. Ваш "поліс" — це ваш паспорт.

Разом з пацієнтом та його "полісом" у медзаклад за прямим контрактом прийдуть гроші напряму від національного страховика — держави.

Без посередників, планів розподілу, перевиконанню планів ліжко-місць, без "особливих" лікарень, де у "головного" добрі стосунки з головою облздрава.

Є пацієнти? — є гроші за прямим та прозорим контрактом.

Пішли всі пацієнти? То з ними пішли і кошти.