• In English
  • 10 хвилин із Прем'єр-міністром
    опубліковано 04 жовтня 2015 року о 20:06

    Щиро вітаю всіх!

    Сьогодні – День вчителя. І це визначило тему нашого спілкування. Окрім цього, я спробую відповісти на максимальну кількість запитань, які ви надіслали мені. І щиро дякую вам за запитання, тому що кожне запитання потребує відповіді і ще й вирішення.

    Я розпочну з однієї з основних професій, які сьогодні є в країні. Це та професія, яка будує майбутнє нашої держави. Це та професія, яка турбується про саме найдорожче і саме найцінніше, що є у всіх нас, у кожної нашої родини, - це наших діток. Як ми їх вивчимо, як ми збудуємо їхнє майбутнє, таке буде й майбутнє нашої України.

    Мав приємність зустрітися з 22 директорами київських шкіл, яких обрали на конкурсі. Тобто, не призначили зверху, а цих людей обрали на відкритому прозорому конкурсі. Це неймовірно талановиті директори, в яких світяться очі, в яких є інша візія побудови системи середньої освіти, які дуже переживають за свою справу і які хочуть, щоби система середньої освіти в країні стала основою для інтелектуальної, розвиненої і сильної української нації.

    І от коли я приїхав у школу, пройшлися, звичайно, по школі, подивилися, які класи. Перше, що мені кинулося в очі. Вікна в школі – 50-річної давнини. Вони так і не поміняні. Спортивний клас і спортивний зал – м'яко кажучи, бажає кращого. Інвентар і облаштування школи – ну, далекі від високих стандартів. І цей директор школи, якого щойно обрали на конкурсі, він буквально два місяці працює директором школи, - він хоче, знає і може, як змінити школу і як дати цим дітям найкраще навчання, яке тільки можливо. І так само і вчителі. Але цим людям треба допомогти. Допомогти в першу чергу з боку місцевої влади.

    Дорогі друзі, на місцевих бюджетах накопичені у кого десятки мільйонів, а в кого і сотні мільйонів коштів.

    В цей День вчителя я звертаюся до місцевих органів влади. Будь ласка, візьміть ті гроші, які ви отримали як додаткові доходи від децентралізації, як додаткові доходи у вигляді 40% надходжень, і потратьте ці гроші на наших дітей. Панове мери, панове глави районних адміністрацій і обласних адміністрацій. Пройдіться по школам і підготуйте школи до зими. Почніть з малого. Там, де треба поміняти вікна і там, де у вас є ресурс, - зробіть це. Там, де можна почати відремонтувати декілька класів, не за гроші батьків, а за гроші місцевого бюджету, які є, - зробіть це. Тому що ви вкладаєте в найдорожче і найцінніше – в знання, науку і знання і науку для наших дітей.

    Після цієї зустрічі з директорами шкіл і з чудовими дітьми, які є дуже талановиті, дуже розумні, знаходять відповіді на такі питання, які важко нам, дорослим, знайти, хотів би сказати той план реформ, який напрацьований не Урядом, а який я почув у першу чергу від вчителів.

    Перше – нам треба прийняти закон про освіту. Я прошу свої пропозиції надсилати персонально Міністру і персонально голові Комітету.

    Друге. В наступному році нам треба розширювати програму інформатизації шкіл.

    Третє. Треба переходити на обрання директорів шкіл на відкритих конкурсах по всій Україні. Це вже зроблено в Києві, зараз проходить експеримент в Чернівцях. Ми це розповсюджуємо на всю Україну.

    І четверте. треба запроваджувати систему стимулів для вчителів. Чим краще ти навчаєш дітей, чим кращі в тебе результати, тим вища в тебе заробітна платня. І це може стати частиною контракту між вчителем і школою.

    І п’яте. Школа потребує більшої автономії. Менше тиску з боку органів влади і більше можливості для директора і для педагогічного колективу підбирати собі як тих людей, з ким вони хочуть працювати, так і мати можливість витрачати власні на ті потреби, які, вони вважають, є першочерговими.

    Це є наших п’ять пунктів реформи системи середньої освіти. І вони будуть відображені в новому законі.

    А зараз буду відповідати на ваші запитання.

    Перше запитання від Лариси та Віктора Железняка: «Доброго дня. Наша мама, яка мешкає в селі Дем'янівка Нижньосірогізького району Херсонської області, оформила обіцяну субсидію. Субсидія надана у розмірі дві тисячі гривень на придбання твердого палива. Село не газифіковане. Коли вона запитала, як скористатися субсидією, їй відповіли: а ніяк, тому що ви купуєте вугілля у приватних продавців. Однак інших продавців навкруги немає та ніколи й не було. Тому питання таке. Як за таких обставин скористатися субсидією? Чи краще про неї забути? Дякуємо та чекаємо відповіді».

    Доповідаю. Вам збрехали. Відповідно до законодавства ваша мама має право отримати субсидію на придбання твердого палива грошовими коштами або через переказ на банківський рахунок. Ця субсидія на тверде паливо видається раз на рік. Отримавши кошти, ваша мама може придбати це вугілля у будь-кого. І ніякий чиновник не має права це заборонити. Щойно я мав розмову з головою Херсонської адміністрації і передав прохання вашої мами, щоб субсидію видали, а вона змогла купити тверде пальне.

    Наступне запитання. Соломія Шулько запитує: «Пане Арсеній! На Яворівщині, а точніше навпроти села Чолгині розгорнулися масштабні навчання МНС. Це відразу біля траси Львів-Краківець. Їм провели воду, світло, інтернет, навіть підключили до мережі 3G. Питання ось в чому. Учасникам навчань це все провели за один день, особливо воду. А в селі Чолгині відразу через дорогу за воду борються вже третій рік. Ні краплі води. Криниці повисихали. А голова сільради набив кишені і каже, що Львівводоканал не погоджує. Кошти здали, вже нібито провели все, а води немає. Я розумію, що якесь невеличке село не варте вашої уваги. Але бачте, як складається: одним все, а інші обійдуться».

    Доповідаю. Щойно завершив розмову з Олегом Синюткою. Виявляється, що там є вже і проект, і загальна вартість, яка складає 570 тисяч гривень, і вже навіть куплені труби. Єдине питання, що ніхто це не контролює. Голова обласної адміністрації особисто відповідальний за те, щоби в вашому селі з'явилася вода. Я знаю його, він якщо пообіцяв, то він це зробить. І тому чекаю відповіді від вас, коли з'явилася вода у вашому селі.

    Третє запитання прийшло від Маюшки Точенюк: «Арсеній Петрович, шановний! Чому відмовляють мені, матері одинокій, в оформленні субсидії, бо в мене не оформлений будинок на моє ім'я. Моя сім'я – двоє дітей, 12 років та 8 місяців. Навіщо ви зробили рекламу на субсидії? Щоб подразнити незахищені верстви населення?»

    Доповідаю. Дійсно ця проблема існувала. І ваше запитання датоване 20 вересня. Вже 23 вересня Кабінет Міністрів України змінив постанову, і тепер ви, навіть не дивлячись на те, що у вас немає особового рахунку і на вас не оформлений будинок, на ваше ім'я, маєте право на субсидію. Зверніться, будь ласка, до органів соціального захисту. Постанова набула чинності, і ваше питання, як і багатьох інших людей, вже вирішено.

    Ще є четверте запитання. Воно прийшло з Рівненщини. «Шановний Арсенію Петровичу! Звертаються до вас працівники Державного архіву Рівненської області. Уважно слухаємо ваші виступи і не можемо зрозуміти, хто нам бреше, ви чи керівництво нашої установи, області. Нам кажуть, що ніяких грошей на підвищення зарплат немає і не буде. Тому відправляють весь колектив за власний рахунок. І до кінця року не буде грошей на заробітну платню. А зарплата у нас «величезна» (в лапках пишуть) – аж дві тисячі гривень. Будемо чекати наступних «10 хвилин» з вами. Щиро дякуємо за відповідь».

    Доповідаю. Ви написали правду. Вашим питанням ніхто не займався. Міністр юстиції щойно отримав доручення, і я мав розмову з керівником Рівненської обласної державної адміністрації. В понеділок вони повинні зробити все для того, щоб почати погашати заборгованість по заробітній платі Державного архіву в Рівненській області.

    І ще одне запитання, від Маші Голубчак: «Доброго вечора! Арсенію Петровичу, оскільки проходять значні зміни в модернізації армії, прошу надати відповідь на рахунок компенсації за винайм житла військовослужбовцем. Чоловік, Голубчак В.В., офіцер, стаж 15 років військової служби, учасник АТО. Я Голубчак Марія, державний службовець в Пенсійному фонді. Донька 7 років. Проживаємо в Кам'янці-Подільському. Оформили та отримували компенсацію у розмірі 1200 гривень. А будемо отримувати 600 гривень. Військова частина на даний час не забезпечує службовим житлом. Як бути далі, не знаємо. Можливо, ми в чомусь не компетентні. Прошу пояснити. Дякую».

    Дійсно, наказом Міністерства оборони суму компенсації було зменшено в два рази, з 1200 до 600 гривень. І ми щойно мали розмову з Міністром оборони України. Загалом це близько 11 тисяч людей, які отримують компенсацію від держави. Міністр оборони прийняв рішення, щоби підняти компенсацію до 1200 гривень. І я очікую прийняття відповідного наказу Міністерства оборони. Кошти в бюджеті ми знайдемо.

    Шановна громадо! Таких запитань не десятки, а сотні тисяч. І левова частка цих питань повинні були бути вирішені місцевим головою сільради, місцевим чиновником, керівником району чи області. Але не були з-за безвідповідальності. Саме тому я звертаюся до місцевої влади і місцевих чиновників. Це долі людей, це їхні проблеми. вас призначали і обрали на те, щоб вирішувати ці проблеми.

    Дорогі українці! Ми повинні змінювати країну разом. Цього не зробить ніхто, крім нас.