З 12 лютого 2014 року набирає чинності постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року, якою затверджено новий Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Цією постановою передбачено ряд змін у діяльності нотаріусів при виконанні ними функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема:

- нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії;

- документи, що видані, оформлені або отримані нотаріусом під час проведення державної реєстрації прав передаються органові державної реєстрації прав за місцем розташування нерухомого майна у строк, що не перевищує п’яти робочих днів з моменту прийняття рішення про державну реєстрацію прав;

- у разі відсутності в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно відомостей про його технічні характеристики, заявник обов’язково подає технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна;

- державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, право власності на яку зареєстровано до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, яке діяло на момент його виникнення, та не зареєстроване у Державному реєстрі прав, проводиться у спеціальному розділі Реєстру;

- державна реєстрація припинення обтяження речових прав на нерухоме майно у результаті зняття нотаріусом заборони проводиться нотаріусом, яким знято заборону;

- державна реєстрація припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводиться нотаріусом одночасно із зняттям заборони, накладеної під час посвідчення договору іпотеки;

- при проведенні державної реєстрації зміни чи припинення інших речових прав та їх обтяжень, у разі відсутності державної реєстрації на об’єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав, державний реєстратор (нотаріус) переносить відомості про таке речове право або обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, державного реєстру іпотек та/або Державного реєстру обтяжень рухомого майна до спеціального розділу Державного реєстру прав, після чого на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію вносить відповідні записи до Державного реєстру речових прав.