Вступне слово Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана на засіданні Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року
Департамент інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України, опубліковано 23 січня 2019 року о 14:54

ГРОЙСМАН В.Б. – Вітаю всіх! Розпочинаємо засідання Уряду за визначеним порядком денним.

Розпочати я би хотів з надзвичайно важливого питання – питання однієї з ключових реформ, які є в нашій країні. Йдеться про реформу децентралізації влади.

Насправді вона визнана і всередині країни, і нашими міжнародними партнерами як одна з найуспішніших. Для мене вона є особливою. Саме в 2014 році, 1 квітня, будучи в Кабінеті Міністрів Прем`єра Яценюка, я ініціював відповідний план дій, який був підтриманий Урядом, особисто Прем'єр-міністром Яценюком, Президентом Петром Порошенком – план впровадження реформи децентралізації влади в Україні.

Насправді до 2014 року час від часу деякі президенти (майже всі) підтримували місцеве самоврядування, деякі уряди (майже всі) його централізували навпаки. Тобто час від часу ми мали величезні виклики. Я говорю про це як практик, який 8 років був міським головою достатньо великого міста. І нам було дуже важко розвивати наші міста, будувати дороги, школи, садочки, оскільки система державного управління і влади була занадто централізована. І ми відчували, особливо в останній період, що повноваження, кошти, можливості забирають з місцевого рівня, забирають відповідно від людей і концентрують у центрі.

Тому дуже важливо було розпочати дуже системні кроки, які б дозволили нам віддати все належне на місця, дати повноваження, фінансові ресурси для того, щоб проблеми на місцях почали вирішуватися швидко. І найголовніше – щоб децентралізація позитивно впливала на розвиток місцевої локальної регіональної економіки. Там створюються робочі місця, підприємства. Треба було сформувати партнерські стосунки з усіма рівнями влади.

Але наголошую на тому, що я глибоко переконаний, що з 2014 року за цих п'ять років перший етап реформи децентралізації ми пройшли. Є важливість початку нового етапу, який буде базуватися на нових рішеннях, на завершенні тих завдань, які стояли перед нами, і найголовніше – забезпечити незворотність цієї реформи. Тому що ми відчуваємо постійно, протягом цього навіть періоду, навіть не зважаючи на те, що є позитивні результати, що різні політичні сили в різні часи все ж таки намагаються і будуть намагатися централізувати владу, забрати повноваження з місць навпаки вверх. І цього допустити не можна.

Сьогодні  я хочу презентувати дуже чіткий план дій, що ми маємо зробити до місцевих виборів 2020 року для того, щоб забезпечити сильне, ефективне місцеве самоврядування, яке підпорядковано безпосередньо громадам, які обирають місцеве самоврядування, і наділити ці громади незворотними повноваженнями, фінансовими ресурсами і, беззаперечно, так, як говорить європейська практика, можливими інструментами контролю відповідно до європейського законодавства.

Я сказав про те, що ця реформа успішна. І я думаю, що мільйони людей сьогодні можуть зі мною погодитися, оскільки бачать на власні очі в своїх громадах нові дороги, нові місця загального користування, парки, сквери, нові садочки, нові школи, нові поліклініки, нові ФАПи, нові автобуси, нові тролейбуси – фактично все те, що формує якість нашого життя.

 І, найголовніше, що дуже важливо, що в Україні створюються в різних містах і громадах по-різному, але створюються і робочі місця, і влада намагається вже використовувати свої інструменти для розвитку економіки. Це теж є дуже важливим завданням, ключовим по суті. Є робота, є продукція, є доходи людей, є видатки людей, є податки, які формують місцеві бюджети, і розпочинається зовсім інший процес.

Давайте подивимося, що нам вдалось зробити за невеликий період часу. Фактично з 2015 року ми сформували всю необхідну базу. Перший бюджет, який ми ухвалили до 1 січня 2015 року, якраз базувався на умовах децентралізації, і дуже важливо було дати невеличким громадам можливість об’єднатися з іншими такими ж громадами або сильнішими для того, щоб вони стали по-справжньому самодостатніми і спроможними виконувати завдання, які на них покладені.

Отже, коли ми вносили Закон "Про добровільне об’єднання територіальних громад", нам сказали про те, що багато хто говорив, що ніякого об’єднання не буде, треба всіх примусом заганяти в об’єднання. Я був категорично проти цього і сьогодні можу підкреслити, що наш підхід виявився абсолютно життєздатним. Якщо в перший рік дії закону 159 громад об’єдналися, то на сьогодні 876 громад вже є об’єднаними. Деякі з них ще чекають проведення відповідних виборів, але всі рішення щодо об’єднання вже прийняті.

  • Отже, ми бачимо, що достатньо серйозна динаміка, і процеси тривають достатньо позитивно.
  • Дуже важливо, що стосується коштів, я думаю, що сьогодні там, в містах, де є нормальний господарський підхід, там, де є розуміння важливості розвитку територій і розуміння того, що громади створюються для людей, а не навпаки, то там ми бачимо (сьогодні я ще раз, можливо, повторюся) і нові дороги, і нові школи, і нові садочки, і нові програми різноманітної соціальної підтримки, і нові території, які люди використовують для свого дозвілля.

Отже, в 2014 році консолідований бюджет місцевих громад був 70 млрд грн, у 2015 році – 98 млрд, а вже у 2018 році – майже 234 млрд. Це колосальні ресурси! Я говорю це як мер, який розуміє, що таке місцеві бюджети, фінансові ресурси, фінансові інструменти, які раніше були недоступні для місцевого самоврядування, а сьогодні стали реальністю.

Ми обіцяли передати землю ОТГ, і хочу сьогодні доповісти, що за 2018 рік ми передали у власність 1,5 млн га землі, якими розпоряджається вже не Уряд, а безпосередньо муніципалітети або місцеві громади.

68% населення України живуть у містах обласного значення і в об'єднаних громадах. Це означає, що 68% громадян України вже мають умови повноцінної децентралізації всередині своїх громад. Звісно, наша мета – 100% громад мають отримати всі інструменти для фінансового забезпечення, права приймати рішення і реалізовувати ці рішення.

Ще одна важлива цифра: ми побудували більше 3 тис. нових об'єктів. Ці об'єкти будуються по всій країні за рахунок підтримки саме державного бюджету. Тобто ми передали кошти (ви бачили, 234 млрд), але також додатково на цільові групи ми передавали кошти на місця і побудували спільно за цей період часу більше 3 тис. об'єктів.

Перед нами стоїть сім важливих завдань, які нам потрібно вирішити включно до 2020 року:

- затвердження нової територіальної основи, тобто спроможної основи, яка буде повністю самодостатньою з точки зору фінансових ресурсів. Ви ж погодитеся, що маленька громада не може утримувати садочок або школу. Але коли вони об'єднуються, вони можуть це робити;

- передача повноважень від державної влади за принципом субсидіарності. Дуже чітко й логічно нам треба передати їх вниз, бо ще є дублювання функцій;

- створення належної ресурсної бази. Я про це говорив: зафіксувати фінансові можливості місцевого самоврядування;

- формувати ефективну систему служби в органах місцевого самоврядування, в тому числі розділення посад державних службовців, обраних посад, підвищення кваліфікації, навчання органів місцевого самоврядування;

- впорядкування системи державного контролю та нагляду. Насправді є три базові позиції: повноваження, фінансові ресурси і контроль як з боку держави, так і з боку самих громадян. Це п'яте завдання;

- шосте – розвиток форм прямого народовладдя. Я вважаю, що нам потрібно вдосконалити законодавство про місцеві вибори з урахуванням того, як вони проходили в 2015 році. І безпосередньо нам потрібно зробити механізми, які б дозволили проводити місцеві референдуми, для того, щоб громадяни могли мати механізм висловити свою позицію, хочуть вони будувати цей об'єкт на своїй території чи не хочуть. Вони вважають, що треба розвивати екологічно чистий транспорт або розвивати, наприклад, якісь інші напрямки. Люди мають право приймати рішення не тільки від виборів до виборів, а в процесі, коли ці кошти, які використовуються місцевим самоврядуванням, направляються на певні потреби. Люди мають сказати своє остаточне слово з глобальних питань, тут немає заперечень;

- наступне – вдосконалення механізму координації діяльності органів центральної влади. Центральні органи влади, які є у нас на місцях, мають повністю чітко бути правильно структуровані, і їх взаємодія має бути ефективною і не дублювати функції місцевого самоврядування.

Перше завдання – нам треба завершити формування спроможних громад, і я про це говорив. Спроможні громади здатні займатися садочками, школами, дорогами і усім іншим, неспроможні мілкі громади фактично полишені цього права і можливостей. І тому нам потрібно завершити формування цього базового рівня на принципах об'єднання і самодостатності.

Наступне, пункт в цьому ж першому завданні – сформувати нові спроможні райони. Ми маємо розуміти, що треба не кількістю районів мислити, а мислити з тим, щоб цей район, який утворений як адміністративно-територіальна одиниця, був зручним і ефективним з точки зору надання тих послуг, які люди отримують на районному рівні.

І тому нам треба буде також впорядкувати і органи центральної влади, які є на територіях. Тобто наша структура має бути оптимальною внизу. Не може бути, що в одному районі одні структури влади працюють, а в іншому районі – інші структури центральної влади.

Більше того, в районах є дублювання функцій об'єднаних громад, які вже об'єдналися, мають повноваження, і їм не потрібно допомагати нічим, вони самодостатні.

Тому районний рівень треба впорядкувати і фактично зробити його спроможним і ефективним. Це завдання першої цілі.

Ось так буде виглядати нова територіальна основа. Притому, що села, міста, громади зберігають свою самобутність. Але ми побудуємо 100 районів, які ефективні і самодостатні, які ефективні з точки зору надання послуг і доступні до людей.

Буде 1600-1800 спроможних громад. Це якраз той випадок, коли треба думати не кількістю, а якістю. І ми можемо подивитися, що 68% людей вже живуть в таких об'єднаних громадах або містах обласного значення, в яких є абсолютно нові інструменти: більше грошей, більше можливостей, є право приймати рішення і не дивитися на міністерства і центральні органи влади. Це зовсім інша якість життя.

І, беззаперечно, АР Крим, 24 області і міста з особливим статусом – Київ і Севастополь.

Наступне завдання – передача повноважень виконавчої влади органам місцевого самоврядування та їх розмежування між рівнями і органом.

Дуже важливо, щоб не було дублювання функцій. Простою мовою можна сказати, що державні органи влади і місцеве самоврядування займаються одним і тим самим. І тут треба передати пріоритет саме місцевим органам влади, тому що їх обирають люди, і все, що важливо робити на місцях, мають робити місцеві органи влади. Державна влада з центру не має впливати чи втручатися в прийняття рішень, яку дорогу ремонтувати, яку вулицю реконструювати, де будувати садочок – в одному районі чи іншому. Це мають вирішувати місцеві органи влади, і цього дублювання не може бути.

Тому принцип такий: все з центру, що потрібно місцевим громадам, передати на місця, нехай там приймають рішення. Все те, що стосується державних повноважень, нагляду, контролю, безпеки, оборони, спеціалізованого рівня медицини, юстиції і багато інших питань, залишити в органах державної влади. Тоді це буде розмежування і за рівнями, і за повноваженнями, і не буде хаосу, безладу і буде логічно побудована система управління державою.

Створення незалежної ресурсної бази для здійснення повноважень місцевого самоврядування. Це те, про що я сказав, – фінанси, щоб нікому не було повадно забрати в місцевого самоврядування те, що ми їм віддали, а ми віддали сотні мільярдів на місця і сьогодні треба зробити все, щоб вони дуже ефективно ці кошти використовували. Це є дуже важливим.

Я іноді говорю про те, що можна побудувати фонтани, начебто й оку приємно. Але треба пам’ятати, що треба будувати не тільки фонтани, а й модернізувати теплопостачання, щоб в оселях було тепло і наші котельні не витрачали в два рази більше палива чи дороговартісного газу, ніж це сьогодні є в європейських країнах. Тобто треба завжди мати баланс, щоб займатися і естетичним впорядкуванням, і глобальними системними кроками наведення порядку у відповідних громадах.

Тому фінансів має бути достатньо, фінансових інструментів має бути достатньо. Наприклад, що ми зробили? Ми зробили так, що всі, хто сплачує сьогодні податок на доходи фізичних осіб, коли ми отримуємо зарплату, ми сплачуємо цей податок, так 75% цього податку залишається на місцевих бюджетах. Раніше вони всі 100% зараховувалися в бюджет держави, потім вони начебто поверталися нам в місцеві бюджети, але використовувалися суто на державні потреби. А зараз це 75%, які використовуються суто на місцеві потреби, – це зовсім інша історія і зовсім інші можливості.

Тобто третій пріоритет – це фінансова самодостатність.

Четвертий – формування ефективної системи служби в органах місцевого самоврядування. Нам потрібен новий закон про службу в органах місцевого самоврядування. Нам треба розмежувати обрані посади і посади службовців, нам треба підвищити до них кваліфікаційні вимоги, навчання, щоб ми мали справжніх професійних людей на службі в громадах. Це четверте завдання, яке ми ставимо перед собою.

Упорядкувати систему державного контролю та нагляду за законністю  діяльності органів місцевого самоврядування. Це суто нагляд за законністю. Тобто йдеться про те, що у кожного з нас є свої повноваження. У органів місцевого самоврядування – свої повноваження, за рамки яких вони не можуть виходити, і цей контроль має бути здійснений з боку держави, але за принципом так, як діє в ЄС, в європейських країнах, в розвинутих демократичних країнах. Такі механізми є. Фактично вся децентралізація базується на трьох принципах: повноваження, фінансові ресурси, контроль. Повноваження ми вже передали, фінансові ресурси ми вже передали, але треба це все закріпити, і нам потрібно побудувати європейську систему ефективного контролю. Це п'яте завдання.

Шосте (це дуже важливе, ключове питання) – розвивати інструменти місцевої демократії. Я наголошую на тому, що для того, щоб місцеве самоврядування було ефективним, ми передали їм кошти, для того, щоб вони могли приймати рішення, ми передали повноваження. Але я би дуже хотів, щоб місцеве самоврядування, яке має вже і кошти, і повноваження, запитало у громад, які їх обирають: "Ви хочете будувати цей парк, цей сквер, купувати такі тролейбуси або такі автобуси, ремонтувати котельні в такому місті або в іншому, ремонтувати садочки або будувати нові?". Це все має бути дуже і дуже відкрито, і я вважаю, що механізми такої взаємодії, прямого демократичного діалогу є дуже важливими і впливають на успіх, успіх України в першу чергу, а не окремо взятих чиновників місцевого самоврядування.

Тому розвиток народовладдя і прямих форм – це дуже важливе шосте завдання.

До речі, бачите, запровадити в тому числі й ефективні механізми участі громадян у напрацюванні рішень органів місцевого самоврядування, що теж є дуже важливим.

Я пам’ятаю, що колись я мав справу з розробкою і ухваленням статуту територіальної громади Вінниці тоді. Це, дійсно, був фундаментальний документ, в якому запроваджувалися, як її називають мала конституція, правила всередині міста. І відразу ж паралельно ми приймали стратегію.

Я хочу вам сказати, що стратегія була затверджена на початку 2010-го, 2011–2012 роках. І вона мала назву: "Вінниця – 2020". Там, де абсолютно чітко був послідовний план дій: енергоефективність; економіка; розвиток людського капіталу; формування інтегрованого середовища; турбота про людей, які потребують турботи всередині громади. Це всі базові речі, єдиний план, який був широко обговорений, який був ухвалений з широким залученням людей. Потім ми зайшли в його виконання. І сьогодні ця стратегія виконується. І тому є відповідні результати. Немає такого, що одне управління робить щось одне, інші – щось інше.

Я пам’ятаю, що на самому початку в 2006 році, як тільки я прийшов у місцеве самоврядування, я збирав своїх колег, й іноді одні колеги з одного управління не знали, чим займаються інші колеги з іншого управління. Я тоді поставив собі питання: якщо ви не знаєте завдань спільних, то як ви можете їх спільно виконувати? Ви ніколи не досягнете цього успіху.

І тому дуже важливо формувати такі спільні стратегії, спираючись на думку безпосередньо людей, які обирають органи місцевого самоврядування.

І про це я сказав – це вдосконалення механізму координації діяльності центральних та місцевих органів відповідно виконавчої влади. Нам потрібно посилювати координацію між різними гілками влади. І в плані дій є чіткі завдання, які ми маємо виконати для посилення цієї координації.

Зрозуміло, що дуже важливо, щоб усі ці зміни були закріплені в Конституції України. Я вважаю, що зараз є важливе питання, і в нашому плані це передбачено, що ми сформуємо свої пропозиції для формування нової Конституції.

Нам потрібно впроваджувати повноцінні виконавчі комітети на рівні областей, ефективних районів з чіткими, логічними повноваженнями. І всі ці норми і фінансового забезпечення, і місцевого самоврядування, і повноважень мають бути закріплені як принципи в Конституції України. Інакше будь-хто будь-коли цю систему, яка є достатньо ефективною, просто можуть зруйнувати. Ми не маємо права давати можливості на такі ризики.

Тому дуже важливо розпочати конституційний процес щодо змін до Конституції в частині місцевого самоврядування для абсолютно логічних гарантій місцевого самоврядування. Ми за це будемо боротися, і тут немає жодного сумніву.

На завершення. Дуже важливо, щоб до 2020 року, коли ми прийдемо на місцеві вибори, щоб вони відбулися вже на новій територіальній основі. Це означатиме, що вся мапа України буде виглядати як ефективні, самодостатні і спроможні громади. Це означатиме, що в кожній такій громаді є можливість – садочок, школа, громадське середовище, енергетика, інфраструктура. Вони зможуть виконувати ті завдання, які перед ними ставлять люди, що їх обирають. Це є завдання.

Тому ми сьогодні, вперше з 2014 року, оновлюємо план дій. Я хочу подякувати всій команді Мінрегіону, Геннадію Григоровичу Зубку, Вам, всім колегам, хто працював над цим, міністерствам, для того щоб цей план став уже фіналізованим документом. Я хотів би попросити всіх колег після його ухвалення, щоб це був ваш настільний план дій, що стосується місцевого самоврядування.

Я пам’ятаю 2014 рік, колеги Петренко, Аваков, Семерак, Нищук теж пам’ятають, що у 2014 році, коли ми розпочинали цей план, в Уряді було дуже небагато людей, які взагалі звертали увагу на це питання. Коли ми починали говорити про децентралізацію, це виглядало, що ми говоримо про космічні кораблі, які десь в космосі. Але зараз ми розуміємо, що це абсолютно правильні рішення, які змінюють країну, і люди це відчувають. Коли їх запитують про децентралізацію, вони говорять про те, що це те, що вони підтримують, вони бачать результати.

Тому новий етап, який буде до 2020 року включно, потребує від нас з вами такої ж серйозної концентрації. Я думаю, що зараз у нас усе більше й більше підтримки в Парламенті, коли Парламент вже не так, як це було в 2014 році, відносив питання децентралізації кудись в сторону. Зараз ми маємо підтримку не всіх депутатів, але більшості. Особливо стосується коаліції: взагалі без жодних питань питання децентралізації завжди знаходить свою підтримку.

Тому хотів би попросити колег, щоб ми достатньо динамічно рухалися по виконанню плану, і ми буквально щоквартально дивилися б (часу в нас є обмаль абсолютно), що ми зробили для місцевого самоврядування країни за квартал, за півріччя, за рік для того, щоб ми абсолютно ефективно побудували систему.

Колеги, дякую всім за увагу і за роботу над цим документом!

Зараз я би хотів запросити до слова для доповіді Міністра культури. Він доповість про децентралізацію у сфері культури.

Я колись пам’ятаю, що одна з журналістів мене запитувала: "Зрозуміло, навіщо ж займатися культурою, якщо вам треба сміття прибирати або якесь інше?". Я сказав, що якщо ми не зможемо збалансувати всі потреби людини, виходячи з питань культури і зміцнення духовності, то ми ніколи в житті не наведемо жодного порядку в будь-якій сфері.

І тоді я пам’ятаю, що ми вперше почали приділяти увагу українській культурі на місцевому рівні: і бібліотеки, і колективи, і оновлення матеріально-технічної бази, що дає можливість відкривати нові можливості наших талановитих людей.

Будь ласка, Євгене Нищук.