Інтерв’ю Голови Державної служби якості освіти України Руслана Гурака Порталу освітян України "Педрада", 18.09.2018 р.
Державна служба якості освіти України, опубліковано 25 вересня 2018 року о 11:21

Інституційний аудит закладу освіти

Які заклади освіти першими підпадуть під інституційний аудит? Який порядок інституційного аудиту та його етапи? Що «страшніше» — інституційний аудит чи громадська акредитація закладу освіти? На ці та інші запитання відповів Руслан Гурак, Голова Державної служби якості освіти.

Які заклади першими підпадуть під інституційний аудит

Плановий інституційний аудит відбуватиметься кожні 10 років. Яким Державна служба якості освіти бачить свій перший план? Які заклади освіти першими підпадуть під аудит у найближчі роки?

Головна ціль, яку ми поставили під час розроблення нормативно-правового поля для проведення інституційного аудиту — це домогтися, щоб усі школи — комунальні, державні, приватні, незалежно від їх розташування, чи то в місті, чи в селі, — надавали якісну освіту.

Переконаний, що саме інституційний аудит має стати основним з інструментів зовнішнього оцінювання, який допомагатиме закладам освіти постійно вдосконалювати свою діяльність, а також забезпечуватиме реалізацію єдиної державної освітньої політики в умовах децентралізації.

Наразі вже розроблено та винесено на громадське обговорення проект Порядку проведення інституційного аудиту. Маємо надію, що в жовтні буде виданий та юстований відповідний наказ Міністерства освіти і науки.

Плановим аудитам передуватимуть так звані пілотні, які передбачаємо провести орієнтовно в 12 школах із шести областей. Напевне, вже можна стверджувати, що ці перші пілотні інституційні аудити здійснюватимуться в синергії Державної служби якості освіти та закладів загальної середньої освіти, адже є велике спільне бажання. До нас звертається чимало шкіл з проханням провести у них інституційний аудит. А ми в свою чергу зацікавлені апробувати цю процедуру там, де хочуть співпрацювати і розвиватися, з тими, хто прагне змін і шукає шляхи для досягнення високих результатів.

Тобто пілотні аудити відбуватимуться за бажанням закладів освіти. Хоча ми зробимо вибірку по їхніх типах, щоб побачити, як працює цей механізм у початкових школах, гімназіях, ліцеях, у так званих малокомплектних школах. Не виключаю, що після пілотних аудитів виникне необхідність доопрацювати згаданий Порядок та інші документи.

Водночас Державна служба якості освіти та її територіальні органи до початку наступного навчального року мають сформувати перспективний план проведення інституційних аудитів у кожному регіоні.

Звісно, хотілося, щоб експерти (саме вони проводитимуть оцінювання, не «інспектори») прийшли в заклади освіти, що потребують допомоги перш за все або чиєю діяльністю не задоволені учні та їхні батьки. Та, на жаль, поки що практично не маємо досліджень і процедур, за результатами яких можна було б стверджувати про низьку якість освіти чи освітньої діяльності у конкретних школах. Тому, мабуть, до формування перспективного плану, що визначатиме черговість проходження закладами освіти інституційного аудиту, ми підійдемо досить демократично за порядком:

- врахуємо побажання самих шкіл;

- проведемо «жеребкування» за допомогою комп’ютерної програми.

Інституційний аудит обов’язковий раз на 10 років, і мені здається, що директори шкіл мають бути зацікавлені у його проведенні якнайшвидше, адже це допоможе ефективно налаштувати освітній і управлінський процеси.

Як забезпечити дієвість інституційного аудиту

Під час інституційного аудиту здійснюватимуть оцінювання діяльності педагогів, досягнень учнів, управлінської діяльності керівників закладів. Які гарантії, що на місцях такі завдання інституційного аудиту не зведуть до формальності?

Дійсно, це дуже серйозний виклик. Ми усі добре пам’ятаємо державну атестацію закладів освіти і в що вона перетворилася — у формальну процедуру, нерідко з певною корупційною складовою, результат якої зводився до проставлення «галочки» — атестований, тобто відповідає вимогам. Практично без варіантів і подальших кроків.

Інституційний аудит — це зовсім інша парадигма, зовсім інша логіка. Основний принцип тут — принцип довіри.

Ми хочемо навчитися довіряти закладу освіти і хочемо, щоб він довіряв нам, демонструючи неспинне бажання вдосконалювати свою діяльність з метою підвищення якості освіти. Саме динаміка розвитку, прогрес — або, іншими словами, «додана освітня вартість» — буде вирішальним показником під час оцінювання освітньої діяльності.

Однак заклад освіти не повинен чекати, поки в ньому проведуть інституційний аудит. Уже зараз усі школи мають працювати над створенням власних внутрішніх систем забезпечення якості освіти, щоб постійно забезпечувати таку «додану освітню вартість». А «Стандарти та рекомендації», про які я згадував, сприятимуть формуванню спільного розуміння цього процесу — тобто розуміння змісту якості освітньої діяльності — і допоможуть закладам освіти налагодити також процедуру самооцінювання.

Саме систематичне самооцінювання закладами освіти своєї діяльності, разом із чіткою, обґрунтованою процедурою і методикою зовнішнього оцінювання, його автоматизацією й відкритістю, стануть запобіжниками формальності та необ’єктивності інституційного аудиту.

Але, насамперед, довіра до інституційного аудиту, його ефективність залежить від експертів — тих людей, які прийдуть у заклади освіти та проводитимуть оцінювання освітніх та управлінських процесів, надаватимуть рекомендації.

Хочу зазначити, що інституційний аудит буде проводитись групою експертів. Очолюватиме цю групу працівник Державної служби якості освіти (територіального органу), а до її складу входитимуть педагоги-практики, управлінці, психологи, які працюють за основним місцем роботи в інших закладах освіти чи органах управління освітою, методичних службах. Плануємо залучати кращих — високопрофесійних, добропорядних, чесних, які реально зможуть допомогти закладу освіти. Перед нами постає складне завдання — підібрати таких людей, організувати для них відповідне навчання, підтримати їхню мотивацію до виконання цієї важливої місії.

Який порядок інституційного аудиту

Яким чином буде проводитись інституційний аудит закладу освіти?

Нагадаю, що згідно із Законом України «Про освіту» інституційний аудит — це комплексна зовнішня перевірка та оцінювання освітніх і управлінських процесів закладу освіти, які забезпечують його ефективну роботу та сталий розвиток.

По суті, інституційний аудит міститиме дві складові:

- перевірку дотримання вимог законодавства;

- оцінювання внутрішньої системи забезпечення якості освіти.

Таке оцінювання практикується у багатьох країнах Європи та світу.

Закон визначив вісім основних напрямів, за якими заклад освіти може будувати власну внутрішню систему забезпечення якості освіти. Наше першочергове завдання — допомогти у цьому.

Ми згрупували вісім напрямів, визначених статтею 41 закону про освіту, в чотири «сфери», які і пропонуємо оцінювати:

- освітнє середовище;

- результати навчання або оцінювання здобувачів освіти;

- педагогічна діяльність;

- управління закладом освіти.

Наразі у співпраці з керівниками шкіл, усіма зацікавленими сторонами напрацьовуємо відповідні методичні рекомендації, які назвали, враховуючи європейський досвід, — «Стандарти і рекомендації щодо внутрішньої системи забезпечення якості освіти в закладах загальної середньої освіти». Це будуть певні орієнтири для шкіл щодо цілей та можливих дій з питань забезпечення якості освітньої діяльності, однак у жодному разі не обмежуватимуть їхню автономію. А ще за допомогою «стандартів і рекомендацій» школа зможе проводити самоаналіз і самооцінювання.

Отже, буде сформовано спільну основу для внутрішнього оцінювання та зовнішнього інституційного аудиту.

Щодо самого порядку проведення аудиту, то він розроблявся таким чином, щоб не бути надто обтяжливим для закладу освіти. Передбачаємо поділ на три етапи.

Три етапи інституційного аудиту

підготовчий
формування експертної групи
підготовка  необхідних організаційно-розпорядчих документів
аналізування інформації з різних джерел про діяльність закладу освіти
основний
власне робота експертів безпосередньо у закладі освіти, під час якої застосовуватимуть різні форми дослідження щодо питань:
спілкування з учасниками освітнього процесу
анкетування
відвідування уроків
огляду приміщень і території
опрацювання самоаналізу закладу освіти
ведення ділової документації тощо
заключний
складання документів за результатами інституційного аудиту, узгодження їх із закладом освіти
надання рекомендацій

Крім того, плануємо розробити та з часом впровадити спеціальну автоматизовану систему — програмний продукт, що оптимізує і полегшить процедуру зовнішнього оцінювання, зробить її більш прозорою та відкритою. Для роботи не будуть потрібні величезні стоси паперів з печатками на кожній сторінці, які заклад освіти має возити в Київ або в міста, де розміщуватимуться територіальні органи Державної служби якості освіти. Основні організаційні та змістові питання вирішуватимуться через онлайн-спілкування.

Найважливіше, що за результатами інституційного аудиту заклади освіти отримуватимуть висновки й рекомендації, які оприлюднюватимуть на сайті Держслужби якості освіти, на сайтах школи, засновника.

Рекомендації стосуватимуться передовсім питань:

- підвищення якості освітньої діяльності закладу освіти та вдосконалення внутрішньої системи забезпечення якості освіти;

- приведення освітнього й управлінського процесів у відповідність із вимогами законодавства та ліцензійними умовами.

За необхідності школа зможе отримати фахові консультації, наприклад, з питань реалізації:

- антибулінгових програм,

- забезпечення академічної доброчесності;

- підвищення кваліфікації вчителів;

- аналізу методики викладання навчальних предметів тощо.

Громадська акредитація VS. Інституційний аудит

Заклад освіти, який пройде громадську акредитацію, не підпадатиме під інституційний аудит. Які ще мотиви в закладу освіти ініціювати громадську акредитацію? І що «страшніше», якщо можна так сказати — громадська акредитація чи інституційний аудит?

Закладу освіти не потрібно боятися цих процедур. Державна служба якості освіти не має каральних функцій. Ми хочемо побудувати відкриту систему, щоб:

а) довіряти один одному;

б) постійно спілкуватися задля поліпшення освіти;

в) покращувати якість освіти.

Наша мета — покращення якості освіти за реалізації можливостей кожного учня.

Поняття «боятися» потрібно відкинути назавжди. Ми будуємо довірливі стосунки між Державною службою якості освіти, закладом освіти, батьками, громадськими організаціями.

Відкритість потрібна, щоб мати постійне вдосконалення процесів забезпечення якості освіти. І тут громадські організації інколи більш динамічні, прогресивніші, вони можуть рекомендувати закладам освіти свої стандарти, своє бачення, конкретні думки — і якщо заклад освіти їх виконує, то така громадська організація очевидно ж його акредитує. Натомість Державна служба якості освіти буде постійно моніторити цей процес, щоб не звести його до якихось формальних речей. Тому громадські організації, які здійснюватимуть оцінювання закладу освіти, проходитимуть акредитацію в Державній службі якості освіти і періодично підтверджуватимуть її.

Відповідаючи на ваше запитання, ми вважаємо що ці два процеси — інституційний аудит і громадська акредитація — є ідентичними, взаємозалежними. І найкращі практики закладів освіти, виявлені після інституційного аудиту чи громадської акредитації, плануємо оприлюднювати, щоб показувати, до чого можна прагнути.

Які органи можуть здійснювати перевірки закладів освіти

До повноважень місцевих органів управління освітою вже не належать функції державного контролю (перевірок) закладів освіти. Це здійснює Державна служба якості освіти. А хто ще, які органи контролю, можуть перевіряти заклади освіти?

У нас є чітке розуміння, що державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється виключно Державною службою якості освіти та її територіальними підрозділами. Ні місцеві органи управління освітою, ні відділи освіти райдержадміністрацій, ні департаменти освіти не можуть здійснювати функції з державного нагляду (контролю).

До кінця року ми плануємо утворити в усіх областях територіальні підрозділи Державної служби якості освіти, які здійснюватимуть планові й позапланові заходи державного нагляду (контролю) не лише у сфері загальної середньої освіти. Адже інституційний аудит поки передбачений тільки для сфери загальної середньої освіти і поки що не передбачений для дошкільної та позашкільної, професійної освіти. Тут ми ще готуємо ґрунт для проведення інституційного аудиту.

Що стосується перевірок, наприклад, з питань безпеки життєдіяльності, то органи, уповноважені державою на їх здійснення, проводитимуть такі перевірки відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду контролю у сфері господарської діяльності».

Як добиратимуть кадри для Державної служби якості освіти

Державна служба якості освіти планує відкрити перші територіальні органи у найбільших містах. Як відбуватиметься добір кадрів, звідки їх братимуть — з місцевих відділів освіти чи зі шкіл абощо?

Територіальні органи Державної служби якості освіти будуть утворені в кожному обласному центрі та м. Києві. Оскільки більшість працівників центрального апарату та територіальних органів за статусом є державними службовцями, то прийом їх на роботу здійснюватиметься відповідно до Закону України «Про державну службу» за результатами конкурсу, що передбачає:

- комп’ютерне тестування на знання законодавства;

- розв’язання ситуаційних завдань (для претендентів на керівні посади);

- співбесіду.

Вимоги до претендентів такі, які передбачені Законом для відповідних категорій посад державної служби («А», «Б», «В») — освіта, стаж роботи.

ДСЯО прагне забезпечити процес добору кадрів так, щоб участь у конкурсах брали насамперед люди з педагогічною освітою, які працюють учителями, заступниками директорів, директорами шкіл, в органах управління освітою, які добре знають, що таке освітній процес, педагогічна діяльність, управління закладом освіти. А ще ті, які постійно працюють над підвищенням своєї кваліфікації, освоюють нові методики і технології, відповідальні, позитивно налаштовані і мають велике бажання працювати. Таким фахівцям надаватимуть перевагу. А чи будуть це працівники нинішніх відділів чи департаментів освіти — покаже конкурс. Він відкритий для всіх.

Як відбуватиметься затвердження нетипових освітніх програм

Навесні Державна служба затвердила кілька нетипових освітніх програм. Як це відбувалося і як відбуватиметься надалі?

Державна служба якості освіти не затверджувала нетипові освітні програми. У нас виник правовий вакуум з приводу типових і нетипових освітніх програм, тому що законодавство змінилося — і функції затвердження нетипових освітніх програм перейшли до Державної служби якості освіти. Оскільки цей вакуум виник, а закладам освіти необхідно було продовжувати працювати, то Державна служба здійснила для всіх охочих експертизу тільки нетипових освітніх програм на предмет відповідності державному стандарту.

До нас подали заявки на експертизу восьми нетипових освітніх програм. Ми їх вивчали за участі експертів, представників громадськості, закладів освіти, НАПН України.

Після усунення неузгодженостей Служба надала перелік нетипових освітніх програм, які відповідають державному стандарту і можуть бути використані в організації навчального процесу. Це був перший етап.

Другий етап важливіший, тому що надалі нетипову освітню програму розроблятимуть безпосередньо в закладі освіти, її погоджуватиме громадська рада, засновник, — і після цього вже Державна служба якості освіти проведе експертизу та, можливо, затвердить її. Для реалізації цього другого етапу вже готується Порядок затвердження нетипових освітніх програм. Щойно він буде прийнятий, заклади освіти зможуть офіційно подавати необхідні документи.