Коментар МЗС України щодо проведення місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим 16 березня ц.р.
опубліковано 15 березня 2014 року о 17:22

16 березня 2014 року в Автономній Республіці Крим має відбутись місцевий референдум щодо державно-правового статусу Автономії.

У зв’язку з цим Міністерство закордонних справ України має заявити наступне:

1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, ухваливши Постанову від 6 березня 2014 року «Про проведення загальнокримського референдуму», порушила конституційний принцип територіальної цілісності України та вийшла за межі своїх повноважень, встановлених Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим, затвердженою Законом України від 23 грудня 1998 року №350-XIV, Законом України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим» та іншими законодавчими і підзаконними нормативно-правовими актами.

2. Факт порушення був чітко встановлений Конституційним Судом України, який у своєму Рішенні від 14 березня 2014 року у справі про проведення місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим (справа №1-13/2014), вказав на те, що постанова не відповідає положенням Конституції України.

Конституційний Суд України визнав Постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 6 березня 2014 року неконституційною, внаслідок чого вона втратила чинність, зобов’язав припинити діяльність із проведення загальнокримського референдуму, фінансування заходів у рамках підготовки до референдуму, забезпечити знищення бюлетенів, агітаційних матеріалів.

Міністерство закордонних справ України наполягає на тому, що визнання Конституційним Судом України постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 6 березня 2014 року неконституційною і втрата нею чинності, позбавляє права як державні органи України, так і державні органи іноземних держав заявляти про легітимність місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим та визнавати його результати.

3. Міністерство закордонних справ України підкреслює, що згадана постанова є неправомірною не тільки з точки зору чинного законодавства України, але й з точки зору сучасного міжнародного права. Враховуючи те, що вона закликає до входження до складу частини України до складу Російської Федерації та містить відповідне звернення до Президента і Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації, за своєю юридичною природою вона суперечить фундаментальним нормам міжнародного права та загальновизнаним принципам співжиття держав, які знайшли віддзеркалення у Статуті ООН, Статуті Ради Європи, Заключному акті НБСЄ 1975 року та інших підсумкових документах НБСЄ/ОБСЄ, Угоді про створення Співдружності Незалежних Держав від 1991 року тощо.

Будучи відвертим, неспровокованим і невиправданим актом сепаратизму, ця постанова не узгоджується із принципами суверенної рівності і територіальної цілісності держав, недоторканності і непорушності державних кордонів, заборони погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності та політичної незалежності держав та втручання у їх внутрішні справи.

4. Позиція України з цього питання була широко підтримана міжнародним співтовариством:

У своїй спільній заяві країни «Великої сімки» (Канада, Франція, Німеччина, Італія, Японія, Великобританія, США), Рада ЄС і Єврокомісія закликали Російську Федерацію «припинити будь-які зусилля, спрямовані на зміну статусу Криму, всупереч законодавству України та в порушення міжнародного права», а також «негайно припинити дії на підтримку проведення референдуму на території Криму щодо його статусу, оскільки це становитиме безпосереднє порушення Конституції України».

Європейський парламент, ухваливши 13 березня 2014 року резолюцію «Вторгнення Росії в Україну», чітко заявив, що «референдум з питання приєднання (Криму) до РФ буде розцінюватися як незаконний».

Північноатлантичний Альянс в особі Генерального секретаря А. Расмуссена також дала чіткий сигнал, що «Так званий референдум в Українській Автономній Республіці Крим, запланований на 16 березня ц.р., стане прямим порушенням Конституції України та міжнародного права. У разі проведення, він не матиме юридичної сили та політичної легітимності».

5. Міністерство закордонних справ України привертає увагу до того, що своє занепокоєння нелегітимним характером місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим висловлюють статутні та експертні органи Ради Європи, членом якої є як Україна, так і Російська Федерація.

14 березня ц.р. Комітет міністрів Ради Європи висловив «серйозну стурбованість наміром провести референдум по статусу Криму всупереч волі України».

У своїй заяві з цього приводу від 7 березня ц.р. Президент Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи Г. Ван Стаа відзначив: «Я не можу не висловити жаль щодо цієї ініціативи. Організація проведення референдуму за такий короткий строк, використовуючи закриті питання, без консультацій з національними органами влади та за умов несанкціонованої присутності збройних угруповань, що є кричущим порушенням міжнародного права, є пародією на демократичний процес, яку я засуджую».

Враховуючи стурбованість держав-членів Ради Європи, Генеральний секретар цієї Організації Т. Ягланд, прийняв рішення передати питання про легітимність референдуму в АР Крим на розгляд Венеціанської комісії, яка схвалить свій висновок з цього питання вже 21 березня ц.р.

6. Міністерство закордонних справ України абсолютно не здивоване занепокоєнням європейських партнерів кричущою нелегітимністю місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим. Воно спричинене його невідповідністю не тільки чинному законодавству України та фундаментальним міжнародно-правовим нормам, але й демократичним стандартам проведення референдумів, які були розроблені в рамках Ради Європи і становлять невід’ємну частину принципів і цінностей цієї Організації.

У своєму висновку щодо відповідності чинного законодавства Чорногорії про організацію референдумів міжнародним стандартам у цій сфері (CDL-AD(2005)041) Венеціанська комісія відзначала, що для того, щоб референдум повністю відповідав основоположним принципам виборчого законодавства, «він повинен проводитись у відповідності до законодавства та адміністративних правил, які забезпечують наступні принципи: органи державної влади зобов’язані надавати об’єктивну інформацію; засоби масової інформації мають бути нейтральними, особливо у висвітленні новин; органи державної влади не повинні впливати на результат голосування надмірною, однобокою агітаційною кампанією; використання органами влади публічних фондів для цілей кампанії має бути обмежене».

Не завдаючи шкоди майбутньому висновку Венеціанської комісії з цього питання, Міністерство закордонних справ України уже на даному етапі заявляє на те, що обставини проведення місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим не відповідають вищенаведеним критеріям.

7. Україна має серйозні сумніви щодо можливості вільного волевиявлення населення регіону України, який de facto знаходиться під окупацією військових підрозділів іноземної держави, у даному випадку – Збройних Сил Російської Федерації. Наявність російських військових та воєнізованих формувань на території АР Крим, поза межами місць їх постійної дислокації, передбаченими Угодою між Україною і РФ про статус та умови перебування ЧФ РФ на території України від 28 травня 1997 року та іншими пов’язаними двосторонніми договорами, повністю підриває демократичність виборчого процесу.

8. Іншими факторами, які є неспівставними з «вільним волевиявленням» населення Криму на референдумі є:

-         відсутність на сьогодні в Україні законодавчої бази для проведення місцевих референдумів;

-         суттєві порушення, виявлені як українськими, так і міжнародними правозахисними організаціями, у сфері забезпечення свободи висловлювань та дотримання права на отримання інформації; перманентні порушення прав журналістів на професійну діяльність, які вчиняються сепаратистською владою Криму;

-         невиправдано короткий термін для організації і проведення референдуму. Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим про його проведення була ухвалена 6 березня, а проведення призначене на 16 березня 2014 року. Показовим «проявом демократії» є те, що дата двічі переносилась: з 25 травня на 30 березня, а з 30 березня на 16 березня;

-         уже 11 березня 2014 року, Верховна Рада Автономної Республіки Крим ухвалила Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, пункт 3 якої прямо передбачає приєднання до Російської Федерації, що завдає шкоду правовим наслідкам референдуму і порушує зобов’язання влади бути нейтральною по відношенню до його результатів;

-         відсутність серед опцій на референдумі пункту про підтримку нинішнього державно-правового статусу Автономної Республіки Крим, що прямо порушує права тієї частини населення, яка виступає за збереження Криму у складі Української Держави;

-         відсутність кворуму на засіданні Верховної Ради Автономної Республіки Крим, яка проголосила «загальнокримський референдум», та проведення голосування непрозоро, під примусом застосування фізичної сили представниками російських військових та воєнізованих формувань.

9. Вищенаведені аргументи, перелік яких не носить вичерпного характеру, дозволяє Міністерству закордонних справ України заявити про свій рішучий і категоричний протест проти будь-яких спроб іноземних держав, об’єднань держав або міжнародних організацій легітимізувати проведення референдуму щодо відділення Автономної Республіки Крим від України шляхом заяв її органів, посадових осіб, або інших дій, спрямованих на визнання результатів цього плебісциту.

10. Міністерство закордонних справ України, закликає всіх членів міжнародної спільноти, які дійсно виступають за збереження територіальної цілісності України та непорушності її державних кордонів, а також щиро прагнуть стабілізації соціально-політичної ситуації в Україні та деескалації ситуації в Криму, докласти зусиль до започаткування реального і відкритого діалогу між Урядом України та владою Криму для врегулювання конфлікту мирними засобами. Українська сторона є абсолютно відкритою для такого діалогу.

Водночас Міністерство закордонних справ України наголошує, що чітке засудження проведення референдуму від 16 березня 2014 року в Криму та невизнання його результатів, є необхідною передумовою для започаткування такого діалогу.

Будь-яка інша позиція розглядатиметься як недружній акт по відношенню до України та відвертий прояв втручання у її внутрішні справи, що суперечить фундаментальним нормам міжнародного права та загальновизнаним принципам співжиття держав.