• In English
  • Вступне слово Прем'єр-міністра України Миколи Азарова на засіданні Уряду 15 січня 2014 року
    опубліковано 15 січня 2014 року о 10:43

    Шановні члени Кабінету Міністрів!

    Шановні запрошені!

     

    Завтра Верховна Рада України має розглянути проект Державного бюджету на 2014 рік і прийняти його в цілому.

    Це бюджет соціальної стабільності і розвитку держави. Це наша гарантія, що ми за поточний рік поправимо справи в економіці і зможемо краще забезпечити наших людей всіма видами соціальних допомог в умовах світової кризи.

    Очевидно, саме такого сценарію стабільного розвитку держави всіма силами намагається не допустити опозиція. Що означає їх рішення блокувати прийняття бюджету?

    Я хочу, щоб всі громадяни усвідомили: це означає, що опозиція хоче перекласти на владу відповідальність за можливі затримки виплати підвищених зарплат бюджетникам, соціальних допомог матерям і дітям, інвалідам тощо, що обумовлено несвоєчасним прийняттям бюджету. За те, що без затвердженого бюджету не будуть будуватися школи, дитячі садки, лікарні, не буде модернізуватися швидка медична допомога, не будуть будуватися дороги.

    Я питаю: невже народу України потрібна така дестабілізація соціально-економічного життя? Особливо в умовах світової економічної кризи.

    Відповідь очевидна: ті, хто сьогодні блокують роботу Верховної Ради продовжують працювати проти України.

    Вони це роблять раз у раз, коли вирішуються найважливіші питання життя держави. Вони не людей слухають, а власні амбіції. Вони не людей захищають, а власну політичну кар'єру, побудовану, на жаль, виключно на провокаціях і створенні напруженості в суспільстві.

    Пройшло вже більше, ніж достатньо часу, щоб і в Україні і за її межами люди переконалися: країна живе зовсім не тими гаслами, якими намагаються зомбувати людей на Майдані.

    В Україні немає суспільного конфлікту і відчайдушного соціального протесту, як, наприклад, в інших країнах. Україні потрібно довести до логічного завершення розпочаті реформи, а не зривати перетворення через так звані революції.

    В Україні є штучне, інспіроване політичне протистояння, яке підживлюється лише провокаціями з боку опозиції і підтримкою окремих, на превеликий жаль, закордонних діячів.

    За весь цей час Майдан не народив  жодного конструктивного проекту для держави, не здійснив жодної корисної справи для людей. Якщо не рахувати блокування доріг. Навпаки, багатьом людям, яких штовхнув на протиправні дії, уже зламав долю, і багатьом ще може зламати.

    Я був шокований повідомленням про те, що в захопленому Будинку профспілок знайшли дванадцятирічну дівчинку, яка три тижні перебувала в розшуку.

    Весь цей час дорослі люди, організатори так званого штабу Майдану не просто бачили поряд з собою цю дівчинку, а й використовували дитину на якихось роботах. Дитину без документів поселили хтозна на яку квартиру і ніхто не переймався її долею, її здоров’ям.

    Виявляється, Майдан абсолютно протиправно і аморально заманює до себе і фактично підкупає чимало неповнолітніх дітей - «революцію» творити. Ви хоч розумієте, яка це біда для родин? А не дай Боже, і трагедія.

    Чому ви посміхаєтеся? Якщо б мова йшла про вашу дитину, ви б посміхалися?

    Забули так звані лідери Майдану, про моральний маніфест Достоєвського: «Жодна революція не варта сльози дитини»?

    Хочу спитати всіх батьків в Україні: ви таких аморальних порядків, як на Майдані, хочете для своїх дітей?

    Я вимагаю дати жорстку правову оцінку фактам використання дітей у політичних акціях.

    На мій погляд, ця дика історія яскраво продемонструвала, що організаторам протестів байдуже до долі держави, байдуже до інтересів переважної більшості наших громадян, байдуже навіть до наших дітей. У яких, до речі, навіть традиційні ялинки на Майдані і в Жовтневому палаці відібрали.

    Треба нарешті усвідомити: кожен день протистояння віддаляє нас від європейських цінностей, від елементарних людських цінностей. Політичні процеси в державі треба повернути в нормальне русло і всім виконувати свої конституційні обов’язки.

    Країна повинна нормально жити і працювати.

    Повертаючись до прийняття бюджету, хочу звернути увагу наших опонентів, що все, в чому вони нас звинувачують, вони повинні в першу чергу прийняти на себе, згадати, хто створив ситуації негараздів для нашої країни.

    Саме представники нинішньої опозиції завели країну у глухий кут найглибшої соціально-економічної кризи у 2008-2009 роках. Це вони вдвічі знецінили гривню, урізали доходи людей і соціальні виплати. Це вони розікрали кошти вкладників у збанкрутілих банках (які потім нам довелося рятувати і повертати людям кошти). Це під їх прикриттям аферисти-забудовники залишили і без грошей, і без житла десятки тисяч наших громадян.

    Нарешті, хто, як не вони підписали кабальний газовий контракт, внаслідок чого за понад три роки надмірна ціна на газ знекровила валютні резерви держави. Хто, як не вони, отримували ордени за підписання таких невигідних умов вступу до СОТ, внаслідок яких утворилось величезне негативне сальдо торгового балансу – в першу чергу з Євросоюзом?

    Вони не змінюються. Вони продовжують робити єдине, що вміють: перетворювати на руїну все, до чого торкаються їх руки, і при цьому ні за що не несуть відповідальність.

    Я переконаний, що попри все і цього разу ми подолаємо опір деструктивних сил.

    Необхідно конструктивно розглянути бюджет, відповідно до Постанови Верховної Ради, за яку, до речі, проголосували і представники опозиції, а тепер відмовляються її виконувати. І його прийняти необхідно за один день. Тому я дуже сподіваюся, що народні депутати приймуть рішення з максимальною відповідальністю.

    Водночас вимагаю, щоб всі члени Уряду сьогодні максимально попрацювали з профільними комітетами, народними депутатами і ще раз обґрунтували закладені в бюджет баланси, які порушувати не можна. Існує понад 3 тисячі поправок до проекту бюджету, і всі вони коштують аж три бюджети в цілому, абсолютно не збалансовані. Потрібно переконати народних депутатів що тільки реальний бюджет дозволить країні стабільно розвиватися.

    Шановні члени Кабінету Міністрів!

    Питання наповнення бюджету і економічного розвитку України безпосередньо пов’язані з нашими економічними інтересами на європейському напрямку.

    У Кабінеті Міністрів завершилося моделювання практичних сценаріїв дії зони вільної торгівлі з Європейським Союзом. Були проведені багато чисельні наради з представниками бізнесу різних сфер промисловості і аграрного сектору. Тобто, здійснено попередній секторальний аналіз ризиків для вітчизняної економіки в цих умовах.

    З цього витікають певні висновки щодо того, про які умови імплементації Угоди ми повинні домовитись з європейськими партнерами.

    Сьогодні я зупинюся тільки на окремих аспектах проблеми.

    Перш за все, необхідно врегулювати ситуацію із сільгосптоварами. Агровиробництво у нас динамічно розвивається і, образно кажучи, «підставити підніжку» йому ми не маємо права. 

    Але ж, Україна зменшує мита з усереднених 9,24% до приблизно 1% (тобто, більше, ніж в 6 разів). Українські сільгоспвиробники не зможуть одразу відчути переваги від зниження мит у зв‘язку з невідповідністю їхньої продукції стандартам ЄС щодо якості та безпечності продукції. Особливо чутливими галузями є: виробництво м‘яса і м‘ясних субпродуктів, молока та молочних продуктів, виробництво фруктів та овочів, харчової групи товарів.

    Тобто, перше, що необхідно визначити: де отримати ресурси і технічну підтримку для швидкої модернізації виробництв.

    Друге: існує асиметричність в обсягах державної підтримки сільського господарства між країнами ЄС та Україною. Дотації сільгоспвиробникам в Євросоюзі на порядок, тобто приблизно в 10 разів, більші. Так, субсидії на 1 гектар складають для країн ЄС до 316 євро на га в Польщі чи до 200 євро на гектар в Румунії. А в середньому – більше 300-400 євро.

    Що це означає, якщо порівняти з тою державною підтримкою, яку має агропромислове виробництво в Україні – приблизно 43,6 євро на гектар?

    Це означає, що кошти, які фактично йдуть на здешевлення продукції українського АПК, щоб українська продукція конкурувала з європейською, треба дотаційно збільшувати приблизно в 10 разів. А це, до речі, зарплата мільйонів людей.

    Із дешевою завдяки дотаціям продукцією з Євросоюзу українські виробники конкурувати просто не зможуть. Яскравий приклад тому – Болгарія, яка була визнаним лідером у виробництві томатів і перцю, а після вступу до ЄС повністю втратила цю галузь.

    Отже, треба досягти взаєморозуміння, як використовувати захисні заходи і додаткові умови торгівлі, наприклад, застосування системи вхідних цін, що закріплено в угоді як право України. Чи компенсує це розрив у конкурентоздатності?

    Далі, незважаючи на нульові ставки з боку ЄС, безмитний експорт зерна, свинини, яловичини, м'яса птиці тощо можливий буде лише в межах встановлених квот. Враховуючи значний потенціал України в нарощуванні виробництва зернових та продуктів тваринництва, зазначені квоти є фактичним бар’єром для експорту в Євросоюз і прямим обмеженням для розвитку відповідних вітчизняних галузей.

    Зниження Україною вивізних мит на насіння соняшнику, шкіряної сировини однозначно зменшить експорт готової продукції і збільшить експорт сільськогосподарської сировини. Вітчизняна переробна галузь може втратити частину виробників та перші позиції на світовому ринку. А можливо буде повністю знищена. Нам потрібен захист від такого сценарію.

    Стосовно металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів. Поза тим, що більшість мит між Україною та ЄС були практично обнулені в результаті вступу України до СОТ, зона вільної торгівлі передбачає подальше зниження мит.

    Враховуючи низьку додану вартість українського експорту металопродукції, це може призвести до подальшої втрати конкурентоспроможності.

    Крім того, металурги можуть зіткнутися з різким зростанням собівартості продукції через більші витрати на сировину та природоохоронні заходи. Так, ставки вивізних мит на брухт легованих чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикати з їх використанням, а також нержавіючої сталі знизяться з 15% до 0% після закінчення перехідного періоду, а виконання екологічних умов угоди потребуватиме значних інвестицій.

    Просто кажучи, якщо не передбачити умови захисту нашої металургії, через кілька років стане вигідніше вирізати весь метал в Україні і продавати його на переплавку, ніж вкладати кошти в робочі місця в Україні. Це неприйнятний для нас шлях, оскільки йдеться про ключовий комплекс нашої промисловості, в якому зайняті сотні тисяч робітників вугільної, гірничої галузей, енергетики, транспорту тощо. Доходами цих робітників живе малий і середній бізнес і так далі.

    Тому ми зобов’язані знайти вигідні для України умови імплементації цієї частини угоди з ЄС.

    Машинобудування. За даними Держкомстату, у 2013 році машинобудування принесло Україні біля 19% експортної виручки.

    Але практично все машинобудування «може піти під ніж» невигідних умов торгівлі буквально за 4-5 років.

    По-перше, тому, що впровадження стандартів в цій галузі потребує колосальних коштів та кількарічної модернізації виробництва. Але ніхто в Євросоюзі не збирається купувати українські локомотиви, вагони, автомобілі, крани, компресори тощо. Де ж брати кошти на модернізацію?

    По-друге, чекати, поки Україна підтягнеться, ніхто не буде. Ми одразу ж відкриємо кордони і для європейської побутової техніки, і автомобілів, і обладнання, яке було у використанні – за ціною транспортування і монтажу на новому місці.

    Водночас ми можемо імпортувати до себе європейське безробіття. Там заводи будуть випускати техніку для продажу в Україні, а у нас виробництва будуть закриватися.

    І технічні вузи під питанням. Оскільки готувати фахівців для «викруткового складання» у вузах немає необхідності.

    Зрозуміло, що ми повинні розробити захист і від такого розвитку подій.

    Виробництво та споживання електроенергії.  Зміна правил функціонування ринку електроенергії України може призвести до зростання цін на електроенергію на внутрішньому ринку для всіх типів споживачів, з випереджальною динамікою зростання цін для населення.

     

    А це позбавляє перспективи взагалі всю промисловість, оскільки перевиробництво електроенергії та відносно невисока ціна на неї сьогодні – одна з головних індустріальних конкурентних переваг України. Наше завдання – зміцнювати цю перевагу протягом якомога довшого часу.

    І так практично по іншим секторам вітчизняної економіки.

    Тому доручаю міжвідомчій робочій групі під головуванням Віце-прем’єр-міністра Юрія Бойка на основі зробленого аналізу повинна протягом не більше двох місяців напрацювати детальні переговорні позиції України щодо умов імплементації Угоди про асоціацію.

    Щодо питань порядку денного.

    На останньому засіданні Ради регіонів Президент України В.Ф.Янукович поставив завдання активізувати роботу, спрямовану на подолання корупції.

    Сьогодні члени Уряду розглянуть оновлені завдання і заходи з виконання Державної програми запобігання та протидії корупції до 2015 року, адже з часу її  схвалення минуло  більш, ніж два роки.

    Серед документів, спрямованих на активізацію розвитку економіки та створення нових робочих місць, буде розглянуто проект Концепції Державної цільової економічної програми розвитку легкового автомобілебудування на період до 2020 року.

    Програма спрямована на створення в Україні умов для:

    - зростання випуску українських легкових автомобілів до 735 тис. одиниць та нарощування експортного потенціалу до 220 тис. одиниць до 2020 року;

    - збільшення на внутрішньому ринку частки легкових авто, вироблених в Україні (до 70 відсотків);

    - створення 176 тис. нових робочих місць на виробництві автомобілів та комплектувальних виробів.

    Надзвичайно важливо, що Концепція передбачає імплементацію у сфері автомобілебудування міжнародних стандартів (ISO) та європейських норм (EN) у національну систему стандартизації, введення сучасних екологічних стандартів, стимулювання залучення передових технологій тощо. Тобто йдеться про нову якість продукції.

    Ще одним таким програмним документом є Концепція Державної цільової програми реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу на період до 2017 року.

    Реалізація цієї програми  не тільки дасть поштовх для оснащення Збройних Сил новітніми зразками військової техніки та зміцнить позиції Україні на світовому ринку озброєння, а й стимулюватиме розвиток в науково-технічній сфері та суміжних галузях промисловості.

    Міждержавні документи також мають «виробничий» характер.

    Так, ми плануємо схвалити Програму співробітництва України з державами-членами Митного союзу до 2020 року.

    Хочу звернути увагу, що це чіткий план розвитку торгово-економічних відносин, з конкретними проектами виробничої кооперації в промисловості, машинобудуванні, авіа- та суднобудуванні, паливно-енергетичному та аграрному комплексі, космічній галузі та транспортній сфері, туризмі.

    Також буде схвалено зміни до протоколу до Угоди між Урядами України та Республіки Білорусь про виробничу і науково-технічну кооперацію.

    Дякую за увагу. Які є пропозиції до порядку денного?