• In English
  • 02013R1303 — UA — 29.12.2020 — 012.001


     Цей текст слугує суто засобом документування та не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex. Зазначені офіційні тексти безпосередньо доступні за посиланнями, вставленими у цей документ

    Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 1303/2013
    від 17 грудня 2013 р.
    про встановлення спільних положень щодо Європейського фонду регіонального розвитку, Європейського соціального фонду, Фонду гуртування, Європейського сільськогосподарського фонду розвитку сільських територій та Європейського фонду морського та рибного господарства та про встановлення загальних положень щодо Європейського фонду регіонального розвитку, Європейського соціального фонду, Фонду гуртування та Європейського фонду морського і рибного господарства та скасування Регламенту Ради (ЄС) № 1083/2006

    (ОВ L 347 20.12.2013, с. 320)

    Зі змінами, внесеними:



    Офіційний вісник

    сторінка

    дата

    ►M1

    РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2015/1839 від 14 жовтня 2015 року

    L 270

    1

    15.10.2015

    ►M2

    РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2016/2135 від 23 листопада 2016 року

    L 338

    34

    13.12.2016

    ►M3

    РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2017/825 від 17 травня 2017 року

    L 129

    1

    19.05.2017

    ►M4

    РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2017/1199 від 4 липня 2017 року

    L 176

    1

    07.07.2017

    ►M5

    РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2017/2305 від 12 грудня 2017 року

    L 335

    1

    15.12.2017

    ►M6

    РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС, Євратом) № 2018/1046 від 18 жовтня 2018 року

    L 193

    1

    30.07.2018

    ►M7

    РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2018/1719 від 14 листопада 2018 року

    L 291

    5

    16.11.2018

     M8

    РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2019/711 від 17 квітня 2019 року

    L 123

    1

    10.05.2019

    ►M9

    РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2020/460 від 30 березня 2020 року

    L 99

    5

    31.03.2020

    ►M10

    РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2020/558 від 23 квітня 2020 року

    L 130

    1

    24.04.2020

    ►M11

    РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2020/1041 від 15 липня 2020 року

    L 231

    4

    17.07.2020

    ►M12

    РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2020/1542 від 21 жовтня 2020 року

    L 356

    1

    26.10.2020

    ►M13

    РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2020/2221 від 23 грудня 2020 року

    L 437

    30

    28.12.2020


    Із виправленнями, внесеними:

    ►C1

    Виправленням, ОВ L 200, 26.07.2016, с. 140 (1303/2013)




    ▼B

    РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 1303/2013

    від 17 грудня 2013 року

    про встановлення спільних положень щодо Європейського фонду регіонального розвитку, Європейського соціального фонду, Фонду гуртування, Європейського сільськогосподарського фонду розвитку сільських територій та Європейського фонду морського та рибного господарства та про встановлення загальних положень щодо Європейського фонду регіонального розвитку, Європейського соціального фонду, Фонду гуртування та Європейського фонду морського і рибного господарства та скасування Регламенту Ради (ЄС) № 1083/2006



    ЧАСТИНА ОДИН

    ПРЕДМЕТ, ТЕРМІНИ ТА ОЗНАЧЕННЯ

    Стаття 1

    Предмет

    Цей Регламент встановлює спільні правила, що застосовують до Європейського фонду регіонального розвитку (ERDF), Європейського соціального фонду (ESF), Фонду гуртування, Європейського сільськогосподарського фонду розвитку сільських територій (EAFRD) та Європейського фонду морського та рибного господарства (EMFF), які діють згідно зі спільними рамками («Європейські структурні та інвестиційні» - «ЄСІ фонди»). Він також встановлює положення, що є необхідними для забезпечення дієвості ЄСІ фондів, їх координації між собою та з іншими інструментами Союзу. Спільні правила, що застосовують до ЄСІ фондів, викладено в частині два.

    Частина три встановлює загальні правила, що регулюють ERDF, ESF (разом зазначені як «структурні фонди») та Фонд гуртування, стосовно завдань, пріоритетних цілей та організації структурних фондів і Фонду гуртування («Фонди»), критеріїв, яких повинні дотримуватися держави-члени та регіони для того, щоб бути прийнятними для допомоги з фондів, наявних фінансових ресурсів і критеріїв для їх розподілення.

    Частина чотири встановлює загальні правила, що застосовують до фондів і EMFF, щодо управління та контролю, фінансового управління, звітності та фінансових коригувань.

    Правила, які викладено в цьому Регламенті, застосовують без обмеження положень, встановлених у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1306/2013 ( 1 ), та конкретних положень, встановлених у таких Регламентах («Регламенти щодо окремих фондів»), відповідно до п’ятого параграфу цієї статті:

    (1) Регламенті (ЄС) № 1301/2013 («Регламент про ERDF»);

    (2) Регламенті (ЄС) № 1304/2013 («Регламент про ESF»);

    (3) Регламенті (ЄС) № 1300/2013 («Регламент про Фонд гуртування»);

    (4) Регламенті (ЄС) № 1299/2013 («Регламент про ЕТС»);

    (5) Регламенті (ЄС) № 1305/2013 («Регламент про EAFRD»); і

    (6) майбутньому нормативно-правовому акті Союзу про встановлення умов для надання фінансової підтримки морської політики та політики щодо рибальства на період планування програм на 2014–2020 роки («Регламент про EMFF»).

    Частину два цього Регламенту застосовують до всіх ЄСІ фондів, окрім випадків, коли цей Регламент чітко дозволяє відступи. У частинах три та чотири цього Регламенту встановлено додаткові правила до частини два, що застосовують відповідно до фондів і до фондів та EMFF, а також що можуть чітко дозволяти відступи в регламентах щодо окремих фондів. Регламенти щодо окремих фондів можуть встановлювати додаткові правила до частини два цього Регламенту для ЄСІ фондів, до частини три цього Регламенту для фондів і до частини чотири цього Регламенту для фондів і EMFF. Додаткові правила у регламентах щодо окремих фондів не повинні суперечити частинам два, три чи чотири цього Регламенту. У разі сумніву щодо застосування того чи іншого положення, частина два цього Регламенту має переважну силу над правилами окремих фондів, а частини два, три та чотири цього Регламенту мають переважну силу над регламентами щодо окремих фондів.

    Стаття 2

    Терміни та означення

    Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:

    (1) «стратегія Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання» означає цілі та спільні завдання, що визначають діяльність держав-членів і Союзу та які викладено у Висновках, ухвалених Європейською Радою 17 червня 2010 року як Додаток I (Нова європейська стратегія щодо зайнятості та зростання, Основні цілі Союзу), Рекомендаціях Ради від 13 липня 2010 року ( 2 ) та в Рішенні Ради 2010/707/ЄС ( 3 ), а також будь-який перегляд таких цілей і спільних завдань;

    (2) «рамки стратегічної політики» означає документ або пакет документів, встановлений на національному чи регіональному рівні, що викладає обмежену кількість узгоджених пріоритетів, встановлених на основі фактів, та часові рамки для впровадження таких пріоритетів, а також що може містити механізм моніторингу;

    (3) «стратегія смарт-спеціалізації» означає національні чи регіональні інноваційні стратегії, що визначають пріоритети для формування конкурентних переваг шляхом розвитку та узгодження власних сильних сторін у галузі дослідження та інновацій відповідно до потреб бізнесу з метою реагування на нові можливості та ринкові зміни в узгоджений спосіб, водночас уникаючи дублювання та фрагментації зусиль; стратегія смарт-спеціалізації може набувати форми національних або регіональних рамок стратегічної політики дослідження та інновацій або може бути включена до них;

    (4) «правила окремого фонду» означає положення, встановлені в частинах три, чотири цього Регламенту чи у регламенті, що регулює один або більше ЄСІ фондів, перерахованих у четвертому параграфі статті 1, чи запроваджені на їх основі;

    (5) «планування програм» означає процес організації, вироблення й ухвалення рішень та розподілення фінансових ресурсів у декілька етапів, із залученням партнерів відповідно до статті 5, з метою для впровадження, на довгостроковій основі, спільних заходів Союзу та держав-членів для досягнення цілей стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання;

    (6) «програма» означає «операційну програму», як зазначено в частині три чи частині чотири цього Регламенту та в Регламенті про EMFF, та «програму розвитку сільських територій», як зазначено в Регламенті про EAFRD;

    (7) «територія програми» означає географічну територію, на яку поширюється дія окремої програми, чи, в разі програми, що поширюється на більш ніж одну категорію регіону, географічну територію, що відповідає кожній окремій категорії регіону;

    (8) «пріоритет» в частинах два та чотири цього Регламенту означає «вісь пріоритетів», зазначену в частині три цього Регламенту для ERDF, ESF і Фонду гуртування, та «пріоритет Союзу», зазначений у Регламенті про EMFF і Регламенті про EAFRD;

    (9) «операція» означає проект, контракт, діяльність чи групу проектів, яку обрали органи управління відповідних програм чи яку було обрано за їх відповідальності, що сприяє виконанню цілей пріоритету чи пріоритетів; у контексті фінансових інструментів, операцію становлять фінансові внески з програми до фінансових інструментів та наступна фінансова підтримка, яку надають такі фінансові інструменти;

    ▼M6

    (10) «бенефіціар» означає публічний або приватний орган або фізичну особу, що несе відповідальність за ініціювання або як за ініціювання, так і за здійснення операцій, а також:

    (a) у контексті державної допомоги, орган, що отримує допомогу, за винятком випадків, коли розмір допомоги на однин суб’єкт господарювання становить менше 200 000 євро, в разі чого відповідна держава-член може вирішити, що бенефіціаром є орган, що надає допомогу, без обмеження Регламентів Комісії (ЄС) № 1407/2013 ( 4 ), (ЄС) № 1408/2013 ( 5 ) і (ЄС) № 717/2014 ( 6 ); та

    (b) у контексті фінансових інструментів згідно з розділом IV частини два цього Регламенту, орган, що використовує фінансовий інструмент або, у відповідних випадках, фонд фондів;

    ▼B

    (11) «фінансовий інструмент» означає фінансові інструменти, як визначено у Фінансовому регламенті, якщо інше не передбачено в цьому Регламенті;

    (12) «кінцевий одержувач» означає юридичну чи фізичну особу, яка отримує фінансову підтримку з фінансового інструменту;

    (13) «державна допомога» означає допомогу, що підпадає під дію статті 107(1) ДФЄС, яку, для цілей цього Регламенту, розглядають як допомогу, що також включає мінімальну допомогу у розумінні Регламенту Комісії (ЄС) № 1998/2006 ( 7 ), Регламенту Комісії (ЄС) № 1535/2007 ( 8 ) та Регламенту Комісії (ЄС) № 875/2007 ( 9 );

    (14) «завершена операція» означає операцію, яку фізично завершили чи повністю виконали, та відносно якої бенефіціари здійснили всі пов’язані платежі, а бенефіарам було сплачено відповідний публічний внесок;

    (15) «публічні видатки» означає будь-який публічний внесок у фінансування операцій, джерелом якого є бюджет національних, регіональних або місцевих органів публічної влади, бюджет Союзу, пов’язаний з ЄСІ фондами, бюджет органів публічного права чи бюджет асоціацій органів публічної влади або органів публічного права та, для цілей визначення рівня спільного фінансування для програм ESF або пріоритетів, може включати будь-які фінансові ресурси, що вносяться колективно роботодавцями та працівниками;

    (16) «орган публічного права» означає будь-який орган публічного права у розумінні пункту 9 статті 1 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2004/18/ЄС ( 10 ) та будь-яке європейське групування територіальної співпраці, створене згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1082/2006 ( 11 ), незалежно від того, чи вважають євпропейське групування територіальної співпраці органом публічного права чи органом приватного права згідно з відповідними національними імплементаційними положеннями;

    (17) «документ» означає паперовий або електронний носій інформації, що є актуальною в контексті цього Регламенту;

    (18) «проміжний орган» означає будь-який публічний або приватний орган, що діє за відповідальності органу управління чи органу із засвідчення, чи який виконує обов’язки від імені такого органу, щодо бенефіціарів, що впроваджують операції;

    (19) «стратегія місцевого розвитку під керівництвом громади» означає узгоджений комплекс операцій, мета якого полягає у виконанні місцевих завдань та задоволенні потреб, і який сприяє досягненню стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, та який розробляє та виконує місцева група дій;

    (20) «Угода про партнерство» означає документ, який підготувала держава-член за участі партнерів відповідно до підходу багаторівневого врядування, що викладає стратегію, пріоритети та механізми такої держави-члена для використання ЄСІ фондів у ефективний та дієвий спосіб з метою реалізації стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, та який затверджує Комісія після проведення оцінювання та діалогу з відповідною державою-членом;

    (21) «категорія регіонів» означає категоризацію регіонів як «менш розвинених регіонів», «регіонів з перехідною економікою» чи «більш розвинених регіонів» відповідно до статті 90(2);

    ▼C1

    (22) «заявка на виплату» означає заявку на виплату або декларацію про видатки, яку держава-член подає до Комісії;

    ▼B

    (23) «ЄІБ» означає Європейський інвестиційний банк, Європейський інвестиційний фонд або будь-яку дочірню компанію Європейського інвестиційного банку;

    (24) «Публічно-приватні партнерства» (ППП) означає форму співпраці між публічними органами та приватним сектором, що спрямована на вдосконалення надання інвестицій у інфраструктурні проекти чи інші типи операцій, надання публічних послуг через розподіл ризиків, об’єднання експертних знань приватного сектору чи додаткові джерела капіталу;

    (25) «операція ППП» означає операцію, яку впроваджують чи планують впровадити згідно зі структурою публічно-приватного партнерства;

    ►C1  (26) «рахунок ескроу» означає банківський рахунок, на який поширюється письмова угода між органом управління або проміжним органом і органом, що імплементує фінансовий інструмент, або, в разі операції ППП, письмова угода між публічним органом-бенефіціаром та приватним партнером, якого затвердив орган управління або проміжний орган, створений спеціально для забезпечення виплати коштів після строку прийнятності у разі фінансового інструменту, чи протягом строку прийнятності та/або після строку прийнятності у разі операції ППП, виключно ◄ для цілей, передбачених у пункті (c) статті 42(1), статті 42(2), статті 42(3) та статті 64, чи банківський рахунок, відкритий на умовах, що надають еквівалентні гарантії на платежі з фондів;

    (27) «фонд фондів» означає фонд, створений з метою надання підтримки, передбаченої програмою чи програмами, декільком фінансовим інструментам. Якщо фінансові інструменти впроваджують за допомогою фонду фондів, орган, який впроваджує фонд фондів, вважають єдиним бенефіціаром у розумінні пункту 10 цієї статті;

    (28) «МСП» означає мікропідприємства, малі та середні підприємства, як визначено в Рекомендації Комісії 2003/361/ЄC ( 12 );

    (29) «звітний рік» означає, для цілей частини три та частини чотири, період з 1 липня до 30 червня, крім першого звітного року періоду планування програм, відносно якого він означає період з дати початку прийнятності видатків до 30 червня 2015 року. Останнім звітним роком є рік з 1 липня 2023 року до 30 червня 2024 року;

    (30) «фінансовий рік» означає, для цілей частини три та частини чотири, період з 1 січня до 31 грудня;

    ▼M6

    (31) «макрорегіональна стратегія» означає загальні рамки, погоджені Радою та, у відповідних випадках, схвалені Європейською Радою, що можуть бути підтримані в тому числі ЄСІ фондами для вирішення загальних проблем, з якими стикається певний географічний регіон та які стосуються держав-членів і третіх країн, що розташовані на тій самій географічній території та що таким чином отримують вигоду від посиленої співпраці, що сприяє досягненню економічного, соціального і територіального гуртування;

    ▼B

    (32) «стратегія басейну моря» означає структуровані рамки співпраці щодо визначеної географічної території, які розробили установи Союзу, держави-члени, їхні регіони та, у відповідних випадках, треті країни, що поділяють басейн моря; стратегія басейну моря враховує географічні, кліматичні, економічні та політичні особливості басейну моря;

    (33) «застосовні умови ex ante» означає конкретний і заздалегідь чітко визначений критичний фактор, що є передумовою для дієвого та ефективного досягнення конкретної цілі для інвестиційного пріоритету чи пріоритету Союзу, а також що має прямий і справжній зв’язок з таким досягненням, а також безпосередньо впливає на нього.

    (34) «конкретна ціль» означає результат, досягненню якого сприяє інвестиційний пріоритет або пріоритет Союзу в конкретному національному чи регіональному контексті через заходи чи інструменти, що вживають у межах такого пріоритету;

    (35) «відповідні рекомендації для окремої країни, ухвалені відповідно до статті 121(2) ДФЄС» та «відповідні рекомендації Ради, ухвалені відповідно до статті 148(4) ДФЄС» означає рекомендації щодо структурних викликів, які доцільно вирішити за допомогою довгострокових інвестицій, що прямо підпадають під дію ЄСІ фондів, як викладено в регламентах щодо окремих фондів;

    (36) «порушення» означає будь-яке порушення законодавства Союзу чи національного законодавства щодо його застосування, що є наслідком дії чи бездіяльності економічного оператора, залученого до реалізації ЄСІ фондів, що спричиняє чи могло б спричинити порушення бюджету Союзу через внесення необґрунтованої статті видатків до бюджету Союзу.

    (37) «економічний оператор» означає будь-яку фізичну чи юридичну особу чи іншу установу, що бере участь у впровадженні допомоги з ЄСІ фондів, за винятком держави-члена, що реалізовує свої прерогативи як орган публічної влади;

    (38) «системне порушення» означає будь-яке порушення, що може повторюватися, з високою ймовірністю виникнення в подібних типах операцій і яке спричинено серйозним недоліком у дієвому функціонуванні системи управління та контролю, в тому числі неспроможність запровадити належні процедури відповідно до цього Регламенту та правил окремого фонду;

    (39) «серйозний недолік у дієвому функціонуванні системи управління та контролю» означає, для цілей реалізації фондів і EMFF згідно з частиною чотири, недолік, для якого необхідні істотні вдосконалення системи, що піддає Фонди та EMFF значному ризику порушень, та існування якого є несумісним із беззастережним аудиторським висновком щодо функціонування системи управління та контролю.

    Стаття 3

    Розрахунок строків для рішень Комісії

    ►C1  Якщо, відповідно до статей 16(2) та (4), 29(4), 30(2) та (3) ◄ , 102(2), 107(2) та 108(3), встановлено строк для ухвалення Комісією рішення чи внесення до нього змін, у формі імплементаційного акту, такий строк не повинен включати період, що починається наступного дня після дати, коли Комісія надсилає свої спостереження державі-члену, та триває до того часу, поки держава-член надає відповідь на спостереження.



    ЧАСТИНА ДВА

    ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬ ДО ЄСІ ФОНДІВ



    РОЗДІЛ I

    ПРИНЦИПИ НАДАННЯ ПІДТРИМКИ СОЮЗУ ДЛЯ ЄСІ ФОНДІВ

    Стаття 4

    Загальні принципи

    1. ЄСІ фонди надають підтримку, через довгострокові програми, яка доповнює національну, регіональну та місцеву інтервенцію, з метою реалізації стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, а також місій окремих фондів, відповідно до їхніх договірних цілей, у тому числі економічного, соціального та територіального гуртування, з урахуванням відповідних Інтегрованих Настанов Європа 2020 та відповідних рекомендацій для окремої країни, ухвалених відповідно до статті 121(2) ДФЄС, та відповідних рекомендацій Ради, ухвалених відповідно до статті 148(4) ДФЄС, та, у відповідних випадках, на національному рівні, національної програми реформування.

    2. Комісія та держави-члени забезпечують, з урахуванням конкретного контексту кожної держави-члена, щоб підтримка з ЄСІ фондів була сумісною з відповідними політиками, горизонтальними принципами, зазначеними у статтях 5, 7 і 8, та пріоритетами Союзу, а також щоб вона доповнювала інші інструменти Союзу.

    3. Підтримку з ЄСІ фондів впроваджують за тісної співпраці Комісії та держав-членів відповідно до принципу субсидіарності.

    4. Держави-члени, на відповідному територіальному рівні, відповідно до своїх інституційних, правових і фінансових рамок, і органи, яких вони призначили для таких цілей, несуть відповідальність за підготовку та впровадження програм, а також здійснення своїх завдань, на основі партнерства з відповідними партнерами, зазначеними в статті 5, з дотриманням цього Регламенту та правил окремих фондів.

    5. Механізми впровадження та використання ЄСІ фондів і, зокрема, фінансові та адміністративні ресурси, необхідні для підготовки та впровадження програм, відносно моніторингу, звітування, оцінювання, управління та контролю, повинні відповідати принципу пропорційності, беручи до уваги рівень наданої підтримки, та повинні враховувати загальну мету скорочення адміністративного тягаря, який покладають на органи, залучені до управління програмами та контролю за ними.

    6. Згідно з їхніми відповідними обов’язками, Комісія та держави-члени забезпечують координацію між ЄСІ фондами та між ЄСІ фондами та іншими відповідними політиками, стратегіями та інструментами Союзу, в тому числі тими, що знаходяться в рамках зовнішніх заходів Союзу.

    7. Частину бюджету Союзу, розподіленого для ЄСІ фондів, впроваджують у рамках спільного управління між державами-членами та Комісією, відповідно до ►M6  статті 63 Фінансового регламенту ◄ , за винятком суми підтримки з Фонду гуртування, яку переносять до CEF, як зазначено в статті 92(6) цього Регламенту, інноваційних заходів за ініціативи Комісії згідно зі статтею 8 Регламенту про ERDF, технічної допомоги за ініціативи Комісії та підтримки прямого управління згідно з Регламентом про EMFF.

    ▼M6

    8. Комісія та держави-члени повинні дотримуватися принципу належного фінансового управління відповідно до статті 33, статті 36(1) та статті 61 Фінансового регламенту.

    ▼B

    9. Комісія та держави-члени забезпечують дієвість ЄСІ фондів під час підготовки та впровадження, стосовно моніторингу, звітування та оцінювання.

    10. Комісія та держави-члени виконують свої відповідні завдання відносно ЄСІ фондів з метою скорочення адміністративного тягаря для бенефіціарів.

    Стаття 5

    Партнерство та багаторівневе врядування

    1. Щодо Угоди про партнерство та кожної програми, кожна держава-член, відповідно до своїх інституційних і правових рамок, організовує партнерство з компетентними регіональними та місцевими органами влади. Партнерство також включає таких партнерів:

    (a) компетентні міські та інші органи публічної влади;

    (b) економічних і соціальних партнерів; та

    (c) відповідні органи, що представляють громадянське суспільство, в тому числі партнерів зі сфери охорони довкілля, неурядові організації, та органи, відповідальні за сприяння соціальній інкліюзії, гендерній рівності та недискримінації.

    2. Відповідно до підходу багаторівневого врядування, держави-члени залучають партнерів, зазначених у параграфі 1, до підготовки Угод про партнерство і звітів про прогрес та протягом підготовки та впровадження програм, у тому числі через участь у комітетах з моніторингу програм відповідно до статті 48.

    3. Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалити делегований акт відповідно до статті 149 для підготовки Європейського кодексу поведінки щодо партнерства («кодекс поведінки») з метою підтримки та сприяння державам-членам в організації партнерства відповідно до параграфів 1 і 2 цієї статті. Кодекс поведінки повинен викладати рамки, в яких держави-члени, відповідно до своїх інституційних і правових рамок, а також своїх національних і регіональних компетенцій, досягають впровадження партнерства. Кодекс поведінки, за повного дотримання принципів субсидіарності та пропорційності, встановлює такі елементи:

    (a) основні принципи щодо прозорих процедур, яких потрібно дотримуватися для визначення відповідних партнерів, у тому числі, у відповідних випадках, їхніх головних організацій, з метою сприяння державам-членам у призначенні найбільш репрезентативних відповідних партнерів, згідно з їхніми інституційними та правовими рамками;

    (b) основні принципи та належну практику щодо залучення різних категорій відповідних партнерів, викладених у параграфі 1, до підготовки Угоди про партнерство та програм; інформацію, яку потрібно надати щодо їхнього залучення, та на різних стадіях впровадження;

    (c) належну практику щодо формулювання правил членства та внутрішніх процедур комітетів з моніторингу, які повинні вирішити, у відповідних випадках, держави-члени чи комітети з моніторингу програм згідно з відповідними положеннями цього Регламенту та правилами окремих фондів;

    (d) основні цілі та належну практику в разі, якщо орган управління залучає відповідних партнерів до підготовки запитів на внесення пропозицій та зокрема належної практики для запобігання потенційним конфліктам інтересів у разі, якщо є ймовірність того, що відповідні партнери також виступають потенційними бенефіціарами, а також залучення відповідних партнерів до підготовки звітів про прогрес і відносно моніторингу та оцінювання програм згідно з відповідними положеннями цього Регламенту та правил окремих фондів;

    (e) орієнтовні сфери, теми та належну практику стосовно того, як компетентні органи держав-членів можуть використовувати ЄСІ фонди, в тому числі технічну допомогу, для зміцнення інституційної спроможності відповідних партнерів згідно з відповідними положеннями цього Регламенту та правилами окремих фондів;

    (f) роль Комісії в розповсюдженні інформації про належну практику;

    (g) основні принципи та належну практику, які здатні сприяти оцінюванню державами-членами втілення партнерства та його додаткових переваг.

    У жодному випадку положення кодексу поведінки не повинні суперечити відповідним положенням цього Регламенту чи правилам окремих фондів.

    4. Комісія повідомляє до 18 квітня 2014 року одночасно Європейському Парламенту і Раді делегований акт, зазначений у параграфі 3 цієї статті, про Європейський кодекс поведінки щодо партнерства. Такий делегований акт не повинен вказувати датою застосування дату, що є ранішою, ніж дата його ухвалення.

    5. Порушення будь-якого зобов’язання, накладеного на держав-членів, цією статтею чи делегованим актом, ухваленим відповідно до параграфу 3 цієї статті, не становить порушення, що призводить до фінансового коригування відповідно до статті 85.

    6. Щонайменше один раз на рік, для кожного ЄСІ фонду, Комісія проводить консультації з організаціями, що представляють партнерів на рівні Союзу, щодо впровадження підтримки від такого ЄСІ фонду та звітує перед Європейським Парламентом і Радою про результати.

    Стаття 6

    Дотримання законодавства Союзу та національного законодавства

    Операції, яким надають підтримку ЄСІ фонди, повинні відповідати застосовному законодавству Союзу та національному законодавству відносно їх застосування («застосовне право»).

    Стаття 7

    Заохочення рівності між чоловіками та жінками і недискримінація

    Держави-члени та Комісія забезпечують, щоб рівність між чоловіками та жінками та інтеграцію гендерних аспектів було враховано та щоб їх заохочували через підготовку та впровадження програм, у тому числі відносно моніторингу, звітування та оцінювання.

    Держави-члени та Комісія вживають відповідних заходів для запобігання будь-якої дискримінації на підставі статі, расової чи етнічної приналежності, релігії чи вірувань, інвалідності, віку чи сексуальної орієнтації під час підготовки та впровадження програм. Зокрема, в ході підготовки та впровадження програм потрібно враховувати доступність для осіб з інвалідністю.

    Стаття 8

    Сталий розвиток

    Цілі ЄСІ фондів потрібно виконувати відповідно до принципу сталого розвитку та за сприяння Союзом меті збереження, охорони та покращення стану довкілля, як викладено в статті 11 та статті 191(1) ДФЄС, беручи до уваги принцип «забруднювач платить».

    Держави-члени та Комісія забезпечують, щоб вимоги щодо охорони довкілля, ресурсоефективності, пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них, біорізноманіття, стійкості до стихійних лих і запобігання ризикам і управління ними заохочувалися під час підготовки та впровадження Угод про партнерство та програм. Держави-члени повинні надавати інформацію на підтримку цілей боротьби зі зміною клімату з використанням методології на підставі категорій інтервенції, основних сфер або інструментів, за необхідності, для кожного з ЄСІ фондів. Така методологія передбачає встановлення конкретного вагового коефіцієнту для підтримки, передбаченої згідно з ЄСІ фондами, на рівні, що відображає розмір, у якому така підтримка робить внесок у напрямку досягнення цілей пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них. Встановлений конкретний ваговий коефіцієнт потрібно диференціювати на основі того, чи підтримка становить вагомий чи незначний внесок у напрямку досягнення цілей боротьби зі зміною клімату. Якщо підтримка не становить внесок у досягнення таких цілей або якщо внесок є незначним, встановлюють нульовий ваговий коефіцієнт. У випадку ERDF, ESF і Фонду гуртування, вагові коефіцієнти встановлюють для категорій інтервенції, визначених у рамках номенклатури, ухваленої Комісією. У випадку EAFRD, вагові коефіцієнти встановлюють для основних сфер, викладених у Регламенті про EAFRD, та у разі EMFF — для інструментів, викладених у Регламенті про EMFF.

    Комісія встановлює однакові умови для кожного з ЄСІ фондів для застосування методології, зазначеної в другому підпараграфі, у формі імплементаційного акту. Імплементаційний акт необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).



    РОЗДІЛ II

    СТРАТЕГІЧНИЙ ПІДХІД



    ГЛАВА I

    Тематичні цілі для ЄСІ фондів і спільні стратегічні рамки

    Стаття 9

    Тематичні цілі

    Для того, щоб сприяти стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, а також місіям окремих фондів, відповідно до їхніх договірних цілей, у тому числі економічному, соціальному і територіальному гуртуванню, кожен ЄСІ фонд повинен надавати підтримку таким тематичним цілям:

    (1) посилення досліджень, технологічного розвитку та інноваційної діяльності;

    (2) вдосконаленню доступу до ІКТ, їх використанню та якості;

    (3) вдосконаленню конкурентоспроможності МСП, аграрного сектору (для EAFRD) і сектору рибальства та аквакультури (для EMFF);

    (4) підтримка переходу до низьковуглецевої економіки в усіх секторах;

    (5) сприяння пристосуванню до змін клімату, запобігання ризикам та управління ними;

    (6) збереження та захист довкілля, а також сприяння ресурсоефективності;

    (7) сприяння сталому транспорту та усунення стримуючих факторів у ключовій мережевій інфраструктурі;

    (8) сприяння сталій та якісній зайнятості, а також підтримка трудової мобільності;

    (9) сприяння соціальній інклюзії, подолання бідності та будь-якої дискримінації;

    (10) інвестування в освіту, навчання та професійну підготовку для підвищення кваліфікації та навчання протягом усього життя;

    (11) сприяння інституційній спроможності органів публічної влади і стейкхолдерів, а також ефективне публічне адміністрування;

    Тематичні цілі втілюють у пріоритетах, що відповідають кожному конкретному ЄСІ фонду та які викладено в правилах окремих фондів.

    ▼M6

    Пріоритети, встановлені для кожного з ЄСІ фондів у правилах окремих фондів, включають, зокрема, належне використання кожного ЄСІ фонду в сферах міграції та притулку. У цьому контексті, за необхідності, забезпечується узгодження з Фондом з питань притулку, міграції та інтеграції, створеним згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 516/2014 ( 13 ).

    ▼B

    Стаття 10

    Спільні стратегічні рамки

    1. Для того, щоб сприяти гармонійному, збалансованому і сталому розвитку Союзу, цим встановлюють спільні стратегічні рамки, як викладено в додатку I. Спільні стратегічні рамки встановлюють стратегічні керівні принципи для полегшення процесу планування програм і секторальної та територіальної координації інтервенції Союзу в рамках ЄСІ фондів та інших відповідних політик та інструментів Союзу, відповідно до завдань і цілей стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, беручи до уваги ключові територіальні виклики різних типів територій.

    2. Стратегічні керівні принципи, як викладено в спільних стратегічних рамках, встановлюють відповідно до цілей і у рамках підтримки, яку надає кожен ЄСІ фонд, а також відповідно до правил, що регулюють діяльність кожного ЄСІ фонду, як визначено в цьому Регламенті та правилах окремих фондів. Спільні стратегічні рамки не повинні встановлювати додаткових зобов’язань для держав-членів, крім тих, які викладено в рамках відповідних секторальних політик Союзу.

    3. Спільні стратегічні рамки полегшують підготовку Угоди про партнерство та програм відповідно до принципів пропорційності та субсидіарності, беручи до уваги національні та регіональні компетенції, з метою ухвалення рішень щодо конкретних та належних інструментів політики та координації.

    Стаття 11

    Зміст

    Спільні стратегічні рамки створюють:

    (a) механізми для забезпечення внеску ЄСІ фондів до стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, а також узгодженості та відповідності планування програм ЄСІ фондів відносно відповідних рекомендацій для конкретної країни, ухвалених відповідно до статті 121(2) ДФЄС, відповідних рекомендацій Ради, ухвалених відповідно до статті 148(4) ДФЄС, та, у відповідних випадках, на національному рівні, національної програми реформування;

    (b) домовленості для сприяння комплексному використанню ЄСІ фондів;

    (c) механізми координації між ЄСІ фондами та іншими відповідними політиками та інструментами Союзу, в тому числі зовнішніми інструментами співпраці;

    (d) горизонтальні принципи, які зазначено в статтях 5, 7 і 8, і цілі наскрізної політики для імплементації ЄСІ фондів;

    (e) домовленості стосовно ключових територіальних викликів для міських, сільських і прибережних районів, а також зон рибальства, демографічних викликів регіонів або конкретних потреб географічних територій, що страждають від суворих і постійних природних або демографічних вад, як зазначено в статті 174 ДФЄС, та конкретних викликів найвіддаленіших регіонів у розумінні статті 349 ДФЄС;

    (f) пріоритетні сфери діяльності зі співпраці згідно з ЄСІ фондами, у відповідних випадках, з урахуванням макрорегіональних стратегій і стратегій басейну моря.

    Стаття 12

    Перегляд

    У випадку суттєвих змін соціальної та економічної ситуації в Союзі чи внесення змін до стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, Комісія може подати пропозицію щодо перегляду спільних стратегічних рамок, або Європейський Парламент чи Рада, діючи згідно зі статтями 225 або 241 ДФЄС відповідно, можуть вимагати від Комісії подати таку пропозицію.

    Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149 з метою доповнення Секцій 4 та 7 додатку I чи внесення до них змін і доповнень, у разі необхідності врахування змін у політиках і інструментах Союзу, зазначених у Секції 4, чи змін у заходах співпраці, зазначених у Секції 7, або врахування запровадження нових політик Союзу чи заходів співпраці.

    Стаття 13

    Настанови для бенефіціарів

    1. Комісія готує настанови щодо ефективного доступу до ЄСІ фондів і їх використання, а також щодо використання факторів взаємодоповнення з іншими інструментами відповідних політик Союзу.

    2. Настанови розробляють до 30 червня 2014 року та вони передбачають, для кожної тематичної цілі, огляд доступних відповідних інструментів на рівні Союзу з детальними джерелами інформації, прикладами належної практики для поєднання наявних інструментів фінансування у рамках сфер політики та між ними, описом відповідних органів, залучених до управління кожним інструментом, контрольним списком для потенційних бенефіціарів з метою надання їм допомоги у визначенні найбільш належних джерел фінансування.

    3. Настанови оприлюднюють на веб-сайтах відповідних Генеральних директоратів Комісії. Комісія і органи управління, діючи відповідно до правил окремих фондів, та в співпраці з Комітетом регіонів, забезпечують розповсюдження настанов серед потенційних бенефіціарів.



    ГЛАВА II

    Угода про партнерство

    Стаття 14

    Підготовка Угоди про партнерство

    1. Кожна держава-член готує Угоду про партнерство на період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2020 року.

    2. Угоду про партнерство розробляють держави-члени в співпраці з партнерами, зазначеними в статті 5. Угоду про партнерство готують у діалозі з Комісією. Держави-члени розробляють Угоду про партнерство на підставі процедур, що є прозорими для громадськості, та відповідно до своїх інституційних і правових рамок.

    3. Угода про партнерство поширюється на всю допомогу з ЄСІ фондів у відповідних державах-членах.

    4. Кожна держава-член подає до Комісії свою Угоду про партнерство до 22 квітня 2014 року.

    5. Якщо один чи декілька регламентів щодо окремих фондів не набувають чинності чи очікується, що вони не набудуть чинності до 22 лютого 2014 року, від Угоди про партнерство, поданої державою-членом, як зазначено в параграфі 4, не вимагається наявність елементів, зазначених в пунктах (a)(ii), (iii), (iv) і (vi) статті 15(1), для ЄСІ фонду, на який вплинула така затримка чи очікувана затримка набуття чинності регламентом щодо окремого фонду.

    Стаття 15

    Зміст Угоди про партнерство

    1. Угода про партнерство встановлює:

    (a) механізми забезпечення зближення зі стратегією Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, а також місії окремого фонду, відповідно до їхніх цілей, що базуються на Договорі, у тому числі економічного, соціального та територіального гуртування, в тому числі:

    (i) аналіз розбіжностей, потреб розвитку та потенціалу росту з покликанням на тематичні цілі та територіальні виклики, а також беручи до уваги національну програму реформування, у відповідних випадках, і відповідні рекомендації для конкретної країни, ухвалені відповідно до статті 121(2) ДФЄС, та відповідні рекомендації Ради, ухвалені відповідно до статті 148(4) ДФЄС;

    (ii) короткий виклад оцінювань ex ante програм або ключові результати оцінювання ex ante Угоди про партнерство, якщо таке оцінювання проводить держава-члена за своєю власною ініціативою;

    (iii) обрані тематичні цілі та, для кожної з обраних тематичних цілей, короткий виклад очікуваних основних результатів для кожного з ЄСІ фондів;

    (iv) орієнтовне розподілення підтримки Союзом за тематичними цілями на національному рівні для кожного з ЄСІ фондів, а також загальна орієнтовна сума підтримки, передбачена для цілей боротьби зі зміною клімату;

    (v) застосування горизонтальних принципів, зазначених у статтях 5, 7 і 8, і цілей політики для імплементації ЄСІ фондів;

    (vi) список програм у рамках ERDF, ESF і Фонду гуртування, крім програм у рамках мети «Європейське територіальне співробітництво», та програм EAFRD і EMFF, з відповідним орієнтовним розподіленням ресурсів за ЄСІ фондами та за роками;

    (vii) інформацію про розподілення, пов’язане з резервом результативності, поділену за ЄСІ фондами, та, у відповідних випадках, за категорією регіону, а також про суми, виключені з метою розрахунку резерву результативності відповідно до статті 20;

    (b) механізми забезпечення ефективного впровадження ЄСІ фондів, у тому числі:

    (i) відповідно до інституційних рамок держав-членів, механізми забезпечення координації між ЄСІ фондами та іншими інструментами фінансування Союзу та національними інструментами фінансування, а також з ЄІБ;

    (ii) необхідну інформацію для перевірки ex ante дотримання правил щодо додатковості, як їх визначено в частині три;

    (iii) короткий виклад оцінювання виконання застосовних ex ante умов відповідно до статті 19 і додатку XI на національному рівні та, в разі невиконання застосовних ex ante умов, — заходів, яких потрібно вжити, відповідальних органів і графіку впровадження таких заходів;

    (iv) методологію та механізми забезпечення відповідності у функціонуванні рамок оцінювання ефективності відповідно до статті 21;

    (v) оцінювання потреби в зміцненні адміністративної спроможності органів, залучених до управління програмами та контролю за ними та, у відповідних випадках, бенефіарів, а також, у разі необхідності, короткий виклад заходів, яких потрібно вжити з такою метою;

    (vi) короткий виклад заходів, запланованих у програмах, у тому числі орієнтовний графік досягнення скорочення адміністративного тягаря для бенефіарів;

    (c) механізми для принципу партнерства, як зазначено в статті 5;

    (d) орієнтовний список партнерів, зазначений у статті 5, і короткий виклад заходів, вжитих для їх залучення відповідно до статті 5, та їхньої ролі в підготовці Угоди про партнерство та звіту про прогрес, як зазначено в статті 52.

    2. Угода про партнерство також вказує:

    (a) інтегрований підхід до територіального розвитку, що підтримують ЄСІ фонди, чи короткий виклад інтегрованих підходів до територіального розвитку на підставі змісту програм, з викладенням:

    (i) механізмів забезпечення інтегрованого підходу до використання ЄСІ фондів для територіального розвитку конкретних субрегіональних територій, зокрема механізмів імплементації статей 32, 33 та 36 разом з принципами ідентифікації міських територій, де потрібно вжити інтегрованих заходів для сталого міського розвитку;

    (ii) основних пріоритетних сфер співпраці в рамках ЄСІ фондів, беручи до уваги, у відповідних випадках, макрорегіональні стратегії та стратегії басейну моря;

    (iii) у відповідних випадках, інтегрованого підходу до вирішення конкретних потреб географічних територій, на які найбільше вплинула бідність, або цільових груп з найвищим рівнем ризику дискримінації чи соціального відчуження, з наданням особливої уваги маргіналізованим спільнотам, особам з інвалідністю, особам, які тривалий час не мають роботи, та молодим людям, що не мають роботи, не отримують освіту чи професійну підготовку;

    (iv) у відповідних випадках, інтегрованого підходу до врегулювання демографічних викликів регіонів або конкретних потреб географічних територій, що страждають від суворих і постійних природних або демографічних вад, як зазначено в статті 174 ДФЄС;

    (b) механізми забезпечення ефективного впровадження ЄСІ фондів, у тому числі оцінювання існуючих систем електронного обміну даними, і короткий виклад заходів, запланованих для потупового дозволу всіх обмінів інформацією між бенефіарами, а також органи, відповідальні за управління програмами та контроль за ними, що буде здійснено за допомогою електронного обміну даними.

    Стаття 16

    Ухвалення Угоди про партнерство та внесення змін до неї

    1. Комісія оцінює відповідність Угоди про партнерство цьому Регламенту, беручи до уваги національну програму реформування, у відповідних випадках, і відповідні рекомендації для конкретної країни, ухвалені відповідно до статті 121(2) ДФЄС, та відповідні рекомендації Ради, ухвалені відповідно до статті 148(4) ДФЄС, а також оцінювання ex ante програм, і надає свої спостереження протягом трьох місяців з дати подання державою-членом своєї Угоди про партнерство. Відповідна держава-член надає всю необхідну додаткову інформацію та, у відповідних випадках, переглядає Угоду про партнерство.

    2. Комісія ухвалює рішення за допомогою імплементаційних актів, якими затверджує елементи Угоди про партнерство, що підпадають під дію статті 15(1), і елементи, що підпадають під дію статті 15(2), у разі, якщо держава-член скористалася положеннями статті 96(8), для елементів, що вимагають рішення Комісії відповідно до статті 96(10), не пізніше, ніж через чотири місяці після дати подання державою-членом своєї Угоди про партнерство, за умови, що будь-які спостереження Комісії було належним чином взято до уваги. Угода про партнерство не набуває чинності до 1 січня 2014 року.

    3. Комісія готує звіт про результати переговорів щодо Угод про партнерство та програм, у тому числі огляд ключових питань, для кожної держави-члена, до 31 грудня 2015 року. Такий звіт подають до Європейського Парламенту, Ради, Європейського економічно-соціального комітету та Комітету регіонів одночасно.

    4. Якщо держава-член пропонує внесення змін і доповнень до елементів Угоди про партнерство, на які поширюється рішення Комісії, як зазначено в параграфі 2, Комісія проводить оцінювання відповідно до параграфу 1 та, у відповідних випадках, ухвалює рішення, у формі імплементаційних актів, якими затверджує внесення змін і доповнень протягом трьох місяців з дати подання державою-членом пропозиції про внесення змін.

    ▼M6

    4a. У відповідних випадках, держава-член щороку до 31 січня подає змінену Угоду про партнерство після схвалення Комісією змін до однієї або більше програм у попередньому календарному році.

    Комісія щороку до 31 березня ухвалює рішення, що підтверджує, що зміни до Угоди про партнерство відображають одну або більше схвалених Комісією у попередньому календарному році змін до програм.

    Таке рішення може включати внесення змін до інших елементів Угоди про партнерство відповідно до пропозиції, згаданої в параграфі 4, за умови що пропозицію подано до Комісії до 31 грудня попереднього календарного року.

    ▼B

    5. Якщо держава-член вносить зміни до елементів Угоди про партнерство, на які не поширюється рішення Комісії, як зазначено в параграфі 2, вона повинна повідомити про це Комісію протягом одного місяця з дати ухвалення рішення про внесення змін.

    Стаття 17

    Ухвалення переглянутої Угоди про партнерство в разі затримки набуття чинності регламенту щодо окремого фонду

    1. Якщо застосовують статтю 14(5), кожна держава-член подає до Комісії переглянуту Угоду про партнерство, що містить елементи, відсутні в Угоді про партнерство для відповідного ЄСІ фонду, протягом двох місяців з дати набуття чинності регламентом щодо окремого фонду, що підпадав під дію затримки.

    2. Комісія оцінює відповідність переглянутої Угоди про партнерство цьому Регламенту відповідно до статті 16(1) та ухвалює рішення за допомогою імплементаційних актів, якими затверджує переглянуту Угоду про партнерство відповідно до статті 16(2).



    ГЛАВА III

    Тематична спрямованість, умови ex ante та перевірка результативності

    Стаття 18

    Тематична спрямованість

    Держави-члени спрямовують підтримку, відповідно до правил окремого фонду, на інтервенції, які надають найбільшу додану вартість відносно стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, беручи до уваги ключові територіальні виклики різних типів територій відповідно до спільних стратегічних рамок, виклики, виявлені в національних програмах реформування, у відповідних випадках, і відповідні рекомендації для окремої країни згідно зі статтею 121(2) ДФЄС, та відповідні рекомендації Ради, ухвалені відповідно до статті 148(4) ДФЄС. Положення про тематичну спрямованість згідно з правилами окремого фонду не застосовують до технічної допомоги.

    Стаття 19

    Умови еx ante

    1. Держави-члени оцінюють відповідно до своїх інституційних і правових рамок та в контексті підготовки програм і, у відповідних випадках, Угоди про партнерство, чи умови еx ante, встановлені у відповідних правилах окремого фонду, та загальні умови еx ante, викладені в Частині II додатку XI, є застосовними до конкретних цілей, які переслідують у рамках пріоритетів їхніх програм і чи виконано застосовні умови ex ante.

    Умови ex ante застосовують виключно тією мірою та за умови, що вони відповідають означенню, встановленому в пункті (33) статті 2 щодо конкретних цілей, які переслідують у рамках пріоритетів програми. Оцінювання застосовності, без обмеження означення, встановленого в пункті (33) статті 2, враховує принцип пропорційності відповідно до статті 4(5), беручи до уваги, у відповідних випадках, рівень наданої підтримки. Оцінювання виконання обмежують критеріями, встановленими в правилах окремого фонду та в Частині II додатку XI.

    2. Угода про партнерство дає короткий виклад оцінювання виконання застосовних умов ex ante на національному рівні, а для тих, що, відповідно до оцінювання, зазначеного в параграфі 1, не виконані на дату подання Угоди про партнерство, заходи, яких необхідно вжити, відповідальні органи та графік для впровадження таких заходів. Кожна програма визначає, яку з умов ex ante, встановлених у правилах окремих фондів, та загальних умов ex ante, визначених у Частині II додатку XI, застосовують до неї та яку з них, відповідно до оцінювання, зазначеного в параграфі 1, виконують на дату подання Угоди про партнерство та програм. Якщо застосовні умови ex ante не виконано, програма повинна містити опис заходів, які необхідно вжити, відповідальні органи та графік впровадження таких заходів. Держави-члени повинні виконати такі умови ex ante не пізніше 31 грудня 2016 року та надати звіти про їх виконання не пізніше, ніж в щорічному звіті про впровадження в 2017 році відповідно до статті 50(4) чи звіті про хід виконання у 2017 році відповідно до пункту (c) статті 52(2).

    3. Комісія оцінює відповідність та адекватність інформації, яку надала держава-член щодо застосовності умов ex ante та щодо виконання застосовних умов ex ante в рамках свого оцінювання програм і, у відповідних випадках, Угоди про партнерство.

    Оцінювання застосовності, що проводить Комісія, відповідно до статті 4(5), враховує принцип пропорційності, беручи до уваги, у належних випадках, рівень наданої підтримки. Оцінювання виконання Комісією обмежується критеріями, встановленими в правилах окремого фонду та в Частині II додатку XI, та повинно відповідати національним і регіональним компетенціям стосовно ухвалення рішень щодо конкретних і належних інструментів політики, в тому числі змісту стратегій.

    4. У разі відсутності згоди між Комісією та державою-членом щодо застосовності умови ex ante до конкретної цілі пріоритетів програми чи її виконання, Комісія повинна довести як застосовність відповідно до означення в пункті (33) статті 2, так і невиконання.

    5. Під час ухвалення програми Комісія може вирішити призупинити всі чи частину проміжних платежів на відповідний пріоритет такої програми до завершення дій, зазначених у параграфі 2, якщо необхідно уникнути серйозних порушень дієвості та ефективності досягнення конкретних цілей відповідного пріоритету. Неспроможність завершити дії для виконання застосовної умови ex ante, яку не було виконано на дату подання Угоди про партнерство та відповідних програм до граничного строку, викладеного в параграфі 2, становить підставу для призупинення Комісією проміжних платежів на пріоритети відповідної програми, що зазнали впливу. В обох випадках межі призупинення повинні бути пропорційними та враховувати заходи, яких потрібно вжити, та кошти, що піддаються ризику.

    6. Параграф 5 не застосовують у разі згоди між Комісією та державою-членом щодо незастосовності умови ex ante чи щодо факту, що застосовну умову ex ante було виконано, як вказано в затвердженні програми та Угоди про партнерство, чи за відсутності спостережень Комісії протягом 60 днів з моменту подання відповідного звіту, зазначеного в параграфі 2.

    7. Комісія повинна без затримки відмінити призупинення проміжних платежів для пріоритету, якщо держава-член завершила дії відносно виконання умов ex ante, які застосовують до відповідної програми та які не було виконано на час ухвалення Комісією рішення про призупинення. Вона повинна також без затримки відмінити призупинення, якщо після внесення змін до програми, що стосуються відповідного пріоритету, відповідну умову ex ante більше не застосовують.

    8. Параграфи 1–7 не застосовують до програм у рамках мети «Європейське територіальне співробітництво».

    Стаття 20

    Резерв результативності

    6 % ресурсів, розподілених для ERDF, ESF і Фонду гуртування відповідно до мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць», зазначеної в пункті (a) статті 89(2) цього Регламенту, а також для EAFRD і для інструментів, що фінансуються згідно зі спільним управлінням відповідно до Регламенту про EMFF, складають резерв результативності, що буде встановлено в Угоді про партнерство та програмах, і розподіляються для конкретних пріоритетів відповідно до статті 22 цього Регламенту.

    Наступні ресурси виключають для цілей розрахунку резерву результативності:

    (a) ресурси, які розподіляють для Ініціативи в галузі зайнятості для молоді, як визначено в операційній програмі відповідно до статті 18 Регламенту про ESF;

    (b) ресурси, які розподіляють для технічної допомоги за ініціативою Комісії;

    (c) ресурси, які переносять з першого компоненту CAP до EAFRD відповідно до статей 7(2) та 14(1) Регламенту (ЄС) № 1307/2013;

    (d) перенесення до EAFRD під час застосування статей 10b, 136 і 136b Регламенту Ради (ЄС) № 73/2009 відносно календарних 2013 та 2014 років відповідно;

    (e) ресурси, які переносять до Фонду CEF з Фонду гуртування відповідно до статті 92(6) цього Регламенту;

    (f) ресурси, які переносять до Європейського фонду з надання допомоги для найбільш знедолених відповідно до статті 92(7) цього Регламенту;

    (g) ресурси, які розподіляють для інноваційних заходів у галузі сталого міського розвитку відповідно до статті 92(8) цього Регламенту.

    Стаття 21

    Перегляд результативності

    1. Комісія, в співпраці з державами-членами, проводить перегляд результативності програм у кожній державі-члені в 2019 році («перегляд результативності»), з покликанням на рамки результативності, визначені у відповідних програмах. Метод встановлення рамок результативності визначено в додатку II.

    2. Перегляд результативності перевіряє досягнення цільових етапів програми на рівні пріоритетів, на підставі інформації та оцінювань, які представляють у щорічному звіті про впровадження, який держави-члени подають у 2019 році.

    Стаття 22

    Застосування рамок результативності

    1. Резерв результативності складає від 5 % до 7 % від розподілення для кожного пріоритету в рамках програми, за винятком пріоритетів, призначених для технічної допомоги, та програм, призначених для фінансових інструментів відповідно до статті 39. Загальна сума резерву результативності, який розподіляють з ЄСІ фонду та категорії регіону, складає 6 %. Суми, що відповідають резерву результативності, визначають у програмах, розподілених за пріоритетом, і, у відповідних випадках, за ЄСІ фондами та категорією регіону.

    2. На підставі перегляду результативності Комісія, протягом двох місяців з дати отримання відповідних щорічних звітів про впровадження в 2019 році, ухвалює рішення, у формі імплементаційних актів, з метою визначення для кожного ЄСІ фонду та держави-члена програм і пріоритетів, що досягли своїх цільових етапів, з викладенням такої інформації за ЄСІ фондами та категорією регіону, якщо пріоритет поширюється на більш ніж один ЄСІ фонд або категорію регіону.

    3. Резерв результативності розподіляють виключно для програм і пріоритетів, що досягли своїх цільових етапів. Якщо пріоритети досягли своїх цільових етапів, суму резерву результативності, встановлену для пріоритету, вважають остаточно розподіленою на підставі рішення Комісії, зазначеного в параграфі 2.

    4. Якщо пріоритети не досягли своїх цільових етапів, держава-член пропонує перерозподіл відповідної суми резерву результативності для пріоритетів, визначених у рішенні Комісії, зазначеному в параграфі 2, та інші зміни до програми, що випливають з перерозподілу резерву результативності, не пізніше, ніж за три місяці після ухвалення рішення, зазначеного в параграфі 2.

    Комісія затверджує, відповідно до статті 30(3) та (4), внесення змін до відповідних програм. Якщо держава-член не подає інформацію відповідно до статті 50(5) і (6), резерв результативності для програм або відповідних пріоритетів не розподіляють для відповідних програм або пріоритетів.

    5. Пропозиція держави-члена про перерозподіл резерву результативності повинна відповідати вимогам тематичної спрямованості та мінімальному розподіленню, визначеному в цьому Регламенті та правилах окремого фонду. Як відступ, у разі, якщо один або більше пріоритетів, пов’язаних з вимогами тематичної спрямованості чи мінімального перерозподілу, не досягли своїх цільових етапів, держава-член може запропонувати перерозподіл резерву, що не відповідає зазначеним вимогам і мінімальному розподіленню.

    6. Якщо є підтвердження, виходячи з перегляду результативності для пріоритету, що мала місце серйозна неспроможність в досягненні цільових етапів такого пріоритету та ключових кроків з впровадження, визначених у рамках результативності, і що така неспроможність спричинена чітко визначеними недоліками впровадження, про які Комісія попередньо повідомила відповідно до статті 50(8) після тісних консультацій з відповідною державою-членом, і така держава-члена не вжила необхідних коригувальних дій для врегулювання таких недоліків, Комісія може, не раніше, ніж через п’ять місяців після такого повідомлення, призупинити всі проміжні платежі чи частину проміжних платежів пріоритету програми відповідно до процедури, встановленої в правилах окремого фонду.

    Комісія повинна без затримки відмінити призупинення проміжних платежів, якщо держава-член здійснила необхідні коригувальні дії. Якщо коригувальні дії стосуються перенесення фінансових розподілень до інших програм або пріоритетів, що досягнули своїх цільових етапів, Комісія ухвалює, за допомогою імплементаційного акту, внесення необхідних змін і доповнень до відповідних програм згідно зі статтею 30(2). Як відступ від статті 30(2), у такому разі Комісія ухвалює рішення про внесення змін не пізніше, ніж протягом двох місяців після подання державою-членом запиту про внесення змін.

    7. Якщо Комісія, на підставі перевірки заключного звіту про впровадження програми, встановлює серйозну непроможність досягнути цілі виключно відносно фінансових показників, показників результативності та ключових заходів з впровадження, визначених у рамках результативності, в зв’язку з чітко визначеними недоліками впровадження, про які Комісія попередньо повідомила відповідно до статті 50(8) після тісних консультацій з відповідною державою-членом, і держава-член не вчинила необхідні дії з виправлення для врегулювання таких недоліків, Комісія може, незважаючи на статтю 85, застосувати фінансові коригування відносно відповідних пріоритетів згідно з правилами окремого фонду.

    При застосуванні фінансових коригувань Комісія враховує, надаючи належну увагу принципу пропорційності, рівень покриття витрат і зовнішні фактори, що вплинули на неспроможність.

    Фінансові коригування не застосовують, якщо неспроможність досягнути цілей спричинена впливом соціально-економічних і екологічних факторів, суттєвими змінами в економічних або екологічних умовах у відповідній державі-члені чи у зв’язку з форс-мажором, що серйозно впливають на втілення відповідних пріоритетів.

    Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149, для встановлення детальних правил щодо критеріїв для визначення рівня фінансового коригування, який будуть застосовувати.

    Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють детальні механізми забезпечення послідовного підходу для визначення цільових етапів і цілей у рамках діяльності для кожного пріоритету та для оцінювання досягнення цільових етапів і цілей. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).



    ГЛАВА IV

    Інструменти, пов’язані з належним економічним врядуванням

    Стаття 23

    Заходи, що пов’язують дієвість ЄСІ фондів з належним економічним врядуванням

    1. Комісія може вимагати від держави-члена переглядати та пропонувати внесення змін до своєї Угоди про партнерство та відповідних програм, якщо це необхідно для підтримки імплементації відповідних рекомендацій Ради чи для забезпечення максимального зростання та впливу конкурентоспроможності ЄСІ фондів у державах-членах, що отримують фінансову допомогу.

    Така вимога може стосуватися таких цілей:

    (a) підтримки імплементації відповідних рекомендацій для конкретної країни, ухвалених відповідно до статті 121(2) ДФЄС, та відповідних рекомендацій Ради, ухвалених відповідно до статті 148(4), та адресованих відповідній державі-члену;

    (b) підтримки імплементації відповідних рекомендацій Ради, адресованих відповідній державі-членові та ухвалених відповідно до статей 7(2) чи 8(2) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1176/2011 ( 14 ), за умови, що такі зміни вважають необхідним для допомоги у виправленні макроекономічних дисбалансів; або

    (c) забезпечення максимального зростання та впливу конкурентоспроможності наявних ЄСІ фондів, якщо держава-член дотримується однієї з таких умов:

    (i) їй надано фінансову допомогу Союзу відповідно до Регламенту Ради (ЄС) № 407/2010 ( 15 );

    (ii) їй надано фінансову допомогу відповідно до Регламенту Ради (ЄС) № 332/2002 ( 16 );

    (iii) їй надано фінансову допомогу, що ініціює програму макроекономічної адаптації відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 472/2013 ( 17 ) чи що ініціює рішення Ради відповідно до статті 136(1) ДФЄС.

    ►C1  Для цілей пункту (c) другого підпараграфу вважають, що кожної з цих умов дотримано, якщо ◄ таку допомогу було надано державі-членові до чи після 21 грудня 2013 року та її надання продовжується.

    2. Вимога Комісії до держави-члена відповідно до параграфу 1 повинна бути обгрунтованою, з покликанням на потребу в підтримці імплементації відповідних рекомендацій або забезпеченні максимального впливу ЄСІ фондів на зростання та конкурентоспроможність, у відповідних випадках, і вона повинна зазначати програми чи пріоритети, які вона вважає відповідними, та природу очікуваних змін. Таку вимогу не висувають до 2015 року чи після 2019 року, а також відносно тих самих програм протягом двох років підряд.

    3. Держава-член подає свою відповідь на вимогу, зазначену в параграфі 1, протягом двох місяців з дати її отримання, з викладенням змін, які вона вважає необхідними в Угоді про партнерство та програмах, причин для внесення таких змін, визначенням відповідних програм і описом характеру запропонованих змін і їх очікуваних наслідків для імплементації рекомендацій та для впровадження ЄСІ фондів. У разі необхідності, Комісія надає спостереження протягом одного місяця з дати отримання такої відповіді.

    4. Держава-член подає пропозицію про внесення змін до Угоди про партнерство та відповідних програм протягом двох місяців з дати подання відповіді, зазначеної в параграфі 3.

    5. Якщо Комісія не подала спостережень або якщо Комісія вважає, що будь-які подані спостереження було належним чином враховано, Комісія повинна ухвалити рішення, що затверджує внесення змін до Угоди про партнерство та відповідних програм без неналежної затримки та в будь-якому разі ►C1  не пізніше, ніж протягом трьох місяців після їх подання державою-членом відповідно до параграфу 4. ◄

    6. Якщо держава-член не вживає дієвих заходів у відповідь на вимогу, висунуту відповідно до параграфу 1, у рамках граничних строків, визначених у параграфах 3 та 4, Комісія може, протягом трьох місяців після своїх спостережень відповідно до параграфу 3 чи після подання державою-членом пропозиції відповідно до параграфу 4, пропонувати Раді призупинити частину платежів або всі платежі для відповідних програм або пріоритетів. У своїй пропозиції Комісія викладає підстави для ухвалення рішення про те, що держава-член не вжила дієвих заходів. Готуючи пропозицію, Комісія враховує всю відповідну інформацію та повинна належним чином розглянути всі елементи, що випливають зі структурованого діалогу відповідно до параграфу 15, а також всі позиції, висловлені в рамках такого діалогу.

    Рада ухвалює рішення щодо такої пропозиції за допомогою імплементаційного акту. ►C1  Такий імплементаційний акт застосовують виключно щодо заявок на виплати, подані після дати ухвалення такого імплементаційного акту. ◄

    7. Масштаб та рівень призупинення платежів, здійсненого відповідно до параграфу 6, повинні бути пропорційними та дієвими, а також дотримуватися принципу однакового ставлення до держав-членів, зокрема щодо впливу призупинення на економіку відповідної держави-члена. Програми, що підлягатимуть призупиненню, встановлюють на підставі потреб, визначених у вимозі, зазначеній у параграфах 1 і 2.

    Призупинення платежів не повинно перевищувати 50 % платежів кожної з відповідних програм. Рішення може передбачати підвищення рівня призупинення до 100 % платежів, якщо держава-член не вживає дієвих заходів у відповідь на вимогу відповідно до параграфу 1 протягом трьох місяців з дати рішення про призупинення платежів, зазначеного в параграфі 6.

    8. Якщо держава-член запропонувала зміни до Угоди про партнерство та відповідних програм, як того вимагала Комісія, Рада, діючи за пропозицією Комісії, ухвалює рішення про відміну призупинення платежів.

    9. Комісія надає пропозицію Раді призупинити частину зобов’язань або платежів для програм держави-члени, або всі зобов’язання чи платежі для програм держави-члена в таких випадках:

    (a) якщо Рада ухвалює рішення відповідно до статті 126(8) або статті 126(11) ДФЄС про те, що держава-член не вжила дієвих заходів для виправлення свого надлишкового дефіциту;

    (b) якщо Рада ухвалює дві послідовні рекомендації в рамках тієї ж процедури дисбалансу, відповідно до статті 8(3) Регламенту (ЄС) № 1176/2011 на тій підставі, що держава-член подала недостатній план коригувальних дій;

    (c) якщо Рада ухвалює два послідовних рішення в рамках тієї ж процедури дисбалансу, відповідно до статті 10(4) Регламенту (ЄС) № 1176/2011, встановлюючи невідповідність держави-члена на тій підставі, що вона не вжила рекомендованих коригувальних дій;

    (d) якщо Комісія приходить до висновку, що держава-член не вжила заходів для впровадження програми адаптації, зазначеної в Регламенті (ЄС) № 407/2010 чи в Регламенті (ЄС) № 332/2002, та, як наслідок, вирішує не надавати дозвіл на виплату фінансової допомоги, наданої такій державі-членові;

    (e) якщо Рада вирішує, що держава-член не відповідає програмі макроекономічної адаптації, зазначеній у статті 7 Регламенту (ЄС) № 472/2013, чи заходам, необхідним згідно з рішенням Ради, ухваленим відповідно до статті 136(1) ДФЄС.

    Готуючи пропозицію, Комісія дотримується положень параграфу 11 та повинна враховувати всю відповідну інформацію з даного питання, та вона повинна належним чином розглянути всі елементи, що випливають зі структурованого діалогу відповідно до параграфу 15, а також всі позиції, висловлені в рамках такого діалогу.

    Пріоритет надають призупиненню зобов’язань: платежі призупиняють лише якщо потрібні негайні заходи і в разі суттєвого невиконання. ►C1  Призупинення платежів застосовують до заявок на виплати, подані для відповідних програм після дати ухвалення рішення про призупинення. ◄

    10. Пропозицію Комісії, зазначену в параграфі 9 відносно призупинення зобов’язань, вважають ухваленою Радою, якщо тільки Рада не ухвалює рішення, за допомогою імплементаційного акту, відхилити таку пропозицію кваліфікованою більшістю голосів протягом одного місяця з дати подання пропозиції Комісії. Призупинення зобов’язань застосовують до зобов’язань з ЄСІ фондів для відповідної держави-члена з 1 січня року після ухвалення рішення про призупинення.

    Рада ухвалює рішення, за допомогою імплементаційного акту, щодо пропозиції Комісії, зазначеної в параграфі 9 відносно призупинення платежів.

    11. Масштаб та рівень призупинення зобов’язань або платежів, що буде здійснено на підставі параграфу 10, повинні бути пропорційними, дотримуватися принципу рівного ставлення до держав-членів і враховувати економічні та соціальні обставини відповідних держав-членів, зокрема рівень безробіття у відповідній державі-члені відносно середнього рівня в Союзі, а також вплив призупинення на економіку відповідної держави-члена. Вплив призупинень на програми, що мають надзвичайно важливе значення для вирішення негативних економічних або соціальних умов, повинен бути окремим фактором, який потрібно враховувати.

    Детальні положення для визначення масштабів і рівня призупинень викладено в додатку III.

    Призупинення зобов’язань підлягають застосуванню нижчої з таких верхніх меж:

    (a) Максимум 50 % зобов’язань відносно наступного фінансового року для ЄСІ фондів у першому випадку невідповідності процедурі щодо надмірного дефіциту, як зазначено в пункті (a) першого підпараграфу параграфу 9, та максимум 25 % зобов’язань відносно наступного фінансового року для ЄСІ фондів у першому випадку невідповідності стосовно плану коригувальних дій відповідно до процедури щодо надмірних дисбалансів, як зазначено в пункті (b) першого підпараграфу параграфу 9, чи невідповідності рекомендованим коригувальним діям відповідно до процедури щодо надмірних дисбалансів, як зазначено в пункті (c) першого підпараграфа параграфа 9.

    Рівень призупинення збільшують поступово до максимальних 100 % зобов’язань відносно наступного фінансового року для ЄСІ фондів у разі процедури щодо надмірного дефіциту та до 50 % зобов’язань відносно наступного фінансового року для ЄСІ фондів у разі процедури щодо надмірних дисбалансів, відповідно до серйозності невідповідності;

    (b) максимум 0,5 % від номінального ВВП, що застосовують у першому випадку невідповідності процедурі щодо надмірного дефіциту, як зазначено в пункті (a) першого підпараграфу параграфу 9, та максимум 0,25 % від номінального ВВП, що застосовують у першому випадку невідповідності відносно плану коригувальних дій відповідно до процедури щодо надмірних дисбалансів, як зазначено в пункті (b) першого підпараграфу параграфу 9, чи невідповідності рекомендованому плану коригувальних дій відповідно до процедури щодо надмірних дисбалансів, як зазначено в пункті (c) першого підпараграфу параграфу 9.

    Якщо невідповідність коригувальним діям, зазначеним у пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфу параграфу 9, зберігається, такий відсоток ВВП поступово збільшують до:

    — максимум 1 % від номінального ВВП, що застосовують у разі постійної невідповідності процедурі щодо надмірного дефіциту відповідно до пункту (a) першого підпараграфу параграфу 9; та

    — максимум 0,5 % від номінального ВВП, що застосовують у разі постійної невідповідності процедурі щодо надмірних дисбалансів відповідно до пункту (b) чи (c) першого підпараграфу параграфу 9, відповідно до серйозності невідповідності;

    (c) максимум 50 % зобов’язань відносно наступного фінансового року для ЄСІ фондів або максимум 0,5 % від номінального ВВП у першому випадку невідповідності, як зазначено в пунктах (d) та (e) першого підпараграфу параграфу 9.

    Визначаючи рівень призупинення, а також те, чи призупиняти зобов’язання або платежі, потрібно враховувати стадію циклу програми, беручи до уваги, зокрема, період, що залишився для використання фондів після повторного складання бюджетів для призупинених зобов’язань.

    12. Без обмеження правил щодо зняття зобов’язань, викладених у статтях 86–88, Комісія відміняє призупинення зобов’язань, без затримки, в таких випадках:

    (a) якщо розгляд процедури щодо надмірного дефіциту відкладено відповідно до статті 9 Регламенту Ради (ЄС) № 1467/97 ( 18 ) чи якщо Рада вирішила відповідно до статті 126(12) ДФЄС скасувати рішення про існування надмірного дефіциту;

    (b) якщо Рада схвалила план коригувальних дій, поданий відповідною державою-членом відповідно до статті 8(2) Регламенту (ЄС) № 1176/2011, чи якщо розгляд процедури щодо надлишкових дисбалансів відкладено відповідно до статті 10(5) такого Регламенту, чи якщо Рада закрила процедуру щодо надлишкових дисбалансів відповідно до статті 11 такого Регламенту;

    (c) якщо Комісія прийшла до висновку, що відповідна держава-член вжила необхідних заходів для виконання програми адаптації, як зазначено у статті 7 Регламенту (ЄС) № 472/2013, чи заходів, необхідних згідно з рішенням Ради відповідно до статті 136(1) ДФЄС.

    При відміні призупинення зобов’язань Комісія переглядає бюджет у частині призупинених зобов’язань відповідно до статті 8 Регламенту Ради (ЄС, Євратом) № 1311/2013.

    Рада ухвалює рішення, що стосується відміни призупинення платежів, за пропозицією Комісії, якщо виконано застосовні умови, визначені в пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфу.

    13. Параграфи 6–12 не застосовують до Великої Британії тією мірою, якою призупинення зобов’язань або платежів відноситься до питань, на які поширюється дія пунктів (a), (b) та (c)(iii) другого підпараграфу параграфу 1 або пунктів (a), (b) чи (c) першого підпараграфу параграфу 9.

    14. Цю статтю не застосовують до програм згідно з метою «Європейське територіальне співробітництво».

    15. Комісія повинна продовжувати інформувати Європейський Парламент про імплементацію цієї статті. Зокрема в разі, якщо одну з умов, визначених у параграфі 6 чи пунктах (a)–(e) першого підпараграфу параграфу 9, виконано для держави-члена, Комісія повинна негайно повідомити Європейський Парламент і надати деталі ЄСІ фондів і програм, що можуть підлягати призупиненню зобов’язань або платежів.

    Європейський Парламент може запросити Комісію до структурованого діалогу щодо застосування цієї статті, беручи до уваги, зокрема, передачу інформації, яку зазначено в першому підпараграфі.

    Комісія передає пропозицію про призупинення зобов’язань або платежів або пропозицію про відміну такого призупинення до Європейського Парламенту та Ради негайно після її ухвалення. Європейський Парламент може запросити Комісію роз’яснити причини подання її пропозиції.

    16. У 2017 році Комісія повинна здійснити перегляд застосування цієї статті. З цією метою Комісія готує звіт, який вона передає до Європейського Парламенту та Ради, в разі необхідності разом з законодавчою пропозицією.

    17. Якщо є суттєві зміни соціальної та економічної ситуації в Союзі, Комісія може подати пропозицію про переглад застосування цієї статті, чи Європейський Парламент або Рада, діючи відповідно до статей 225 або 241 ДФЄС відповідно, можуть вимагати від Комісії подання такої пропозиції.

    ▼M2

    Стаття 24

    Збільшення платежів для держави-члена з тимчасовими бюджетними труднощами

    1. На вимогу держави-члена, проміжні платежі може бути збільшено на 10 процентних пунктів понад ставки спільного фінансування, яку застосовують до кожного пріоритету для ERDF, ESF і Фонду гуртування чи до кожного інструменту для EAFRD та EMFF.

    Якщо держава-член відповідає одній з таких умов після 21 грудня 2013 року, підвищену ставку, що не може перевищувати 100 %, застосовують до її заявок на виплати протягом періоду до 30 червня 2016 року:

    (a) якщо відповідна держава-член отримує позику від Союзу відповідно до Регламенту (ЄС) № 407/2010;

    (b) якщо відповідна держава-член отримує середньострокову фінансову допомогу відповідно до Регламенту (ЄС) № 332/2002 за умови впровадження програми макроекономічної адаптації;

    (c) якщо фінансову допомогу відповідній державі-членові надають за умови впровадження програми макроекономічної адаптації, як зазначено в Регламенті (ЄС) № 472/2013.

    Якщо держава-член відповідає одній з умов, викладених у другому підпараграфі після 30 червня 2016 року, підвищену ставку застосовують до її заявок на виплати протягом періоду до 30 червня року після календарного року, в якому завершується надання відповідної фінансової допомоги.

    Цей параграф не застосовують до програм відповідно до Регламенту про ЕТС.

    2. Незважаючи на параграф 1, підтримка Союзу через проміжні платежі та виплати остаточного залишку, не може бути вищою, ніж:

    (a) публічні витрати; чи

    (b) максимальна сума підтримки з ЄСІ фондів для кожного пріоритету для ERDF, ESF і Фонду гуртування, чи для кожного інструменту для EAFRD та EMFF, як встановлено в рішенні Комісії, що затверджує програму,

    залежно від того, що є нижчим.

    ▼B

    Стаття 25

    ▼M3

    Управління технічною допомогою для держав-членів

    1. На вимогу держави-члена відповідно до статті 11 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/825 ( 19 ), частину ресурсів, передбачених відповідно до статті 59 цього регламенту та внесених до програми відповідно до правил окремих фондів, за погодженням із Комісією, може бути перенесено до технічної допомоги за ініціативою Комісії для впровадження заходів відносно відповідної держави-члена згідно з пунктом (l) третього підпараграфу статті 58(1) цього Регламенту через пряме чи опосередковане управління.

    ▼B

    2. Ресурси, зазначені в параграфі 1, доповнюють суми, визначені відповідно до верхніх меж, встановлених у правилах окремого фонду для технічної допомоги за ініціативою Комісії. Якщо верхню межу для технічної допомоги за ініціативою держави-члена викладено в правилах окремого фонду, суму, яку потрібно перенести, включають для цілей розрахунку дотримання такої верхньої межі.

    3. ►M3  Держава-член вимагає перенесення, зазначеного в параграфі 1, за календарний рік до 31 січня року, в якому необхідно здійснити таке перенесення. Вимогу супроводжують пропозицією внести зміни до програми чи програм, з яких буде здійснено перенесення. Відповідні зміни вносять до Угоди про партнерство відповідно до статті 30(2), що викладає загальну суму, яку щороку переносять до Комісії. ◄

    Якщо станом на 1 січня 2014 року держава-член відповідає умовам, які викладено в статті 24(1), вона може направити вимогу за такий рік разом з поданням своєї Угоди про партнерство, що викладає суму, яку потрібно перенести до технічної допомоги за ініціативою Комісії.

    ▼M3

    4. Ресурси, які держава-член перенесла відповідно до параграфу 1 цієї статті, підлягають застосуванню правила щодо анулювання зобов’язань, викладеного в статті 136 цього Регламенту та статті 38 Регламенту (ЄС) № 1306/2013.

    ▼M10



    ГЛАВА V

    Виняткові заходи для використання ЄСІ фондів у відповідь на спалах COVID-19

    Стаття 25a

    Виняткові заходи для використання ЄСІ фондів у відповідь на спалах COVID-19

    1. Як відступ від статті 60(1) та першого і четвертого підпараграфів статті 120(3), на запит держави-члена ставка спільного фінансування в розмірі 100 % може застосовуватися до видатків, заявлених у заявках на виплати протягом звітного року, що починається 1 липня 2020 року та закінчується 30 червня 2021 року, для однієї чи декількох пріоритетних осей у програмі, що підтримується ERDF, ESF або Фондом гуртування.

    Запити на зміну ставки спільного фінансування необхідно подавати відповідно до процедури внесення змін до програм, визначеної у статті 30, та супроводжувати переглянутою програмою чи програмами. Ставка спільного фінансування у розмірі 100 % застосовується тільки якщо відповідні зміни до операційної програми схвалені Комісією перед поданням кінцевої заявки на проміжний платіж відповідно до статті 135(2).

    Перед поданням заявки на перший платіж за звітний рік, що починається 1 липня 2021 року, держави-члени повинні повідомити таблицю, зазначену у пункті (d)(ii) статті 96(2), що підтверджує ставку спільного фінансування, яка була застосовна протягом звітного року, який закінчується 30 червня 2020 року, для пріоритетів, яких стосується тимчасове збільшення до 100 %.

    2. У відповідь на спалах COVID-19, ресурси, доступні для планування програм на 2020 рік для мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць», можуть, на запит держави-члена, переноситися між ERDF, ESF та Фондом гуртування, незважаючи на відсотки, зазначені у пунктах (a)–(d) статті 92(1).

    Для цілей такого перенесення, вимоги, встановлені у статті 92(4), не застосовуються.

    Перенесення не впливають на ресурси, які розподіляють на користь Ініціативи в галузі зайнятості для молоді відповідно до статті 92(5), або допомогу для найбільш знедолених відповідно до мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць» згідно зі статтею 92(7).

    Ресурси, перенесені між ERDF, ESF та Фондом гуртування відповідно до цього параграфа, впроваджують відповідно до правил фонду, на користь якого переносять такі ресурси.

    3. Як відступ від статті 93(1) та на додаток до можливості, передбаченої статтею 93(2), ресурси, доступні для планування програм на 2020 рік, можуть, на запит держави-члена, переноситися між категоріями регіонів у відповідь на спалах COVID-19.

    4. Запити на перенесення відповідно до параграфів 2 і 3 необхідно подавати відповідно до процедури внесення змін до програм, визначеної у статті 30, їх необхідно належним чином обґрунтовувати та супроводжувати переглянутою програмою чи програмами, що визначають перенесені суми за фондом та за категорією регіону, у відповідному випадку.

    5. Як відступ від статті 18 цього Регламенту та регламентів щодо окремих фондів, до фінансових розподілень, встановлених у поданих запитах на внесення змін до програм або повідомлених перенесеннях відповідно до статті 30(5) цього Регламенту, починаючи з 24 квітня 2020, не застосовуються вимоги тематичної спрямованості, визначені у цьому Регламенті або регламентах щодо окремих фондів.

    6. Як відступ від статті 16, з 24 квітня 2020 року зміни до Угод про співпрацю не вносяться, а зміни до програм не передбачають внесення змін до Угод про співпрацю.

    Як відступ від статей 26(1), 27(1), 30(1) та 30(2), з 24 квітня 2020 року відповідність програм та їх впровадження Угоді про партнерство не перевіряється.

    7. Для операцій, що підвищують спроможність реагування на кризу у контексті спалаху COVID-19, як зазначено у другому підпараграфі статті 65(10), стаття 65(6) не застосовується.

    Як відступ від пункту (b) статті 125(3), такі операції можуть бути обрані для підтримки з боку ERDF або ESF перед затвердженням зміненої програми.

    8. Для цілей пункту (b) статті 87(1), якщо спалах COVID-19 зазначається як причина форс-мажору, інформація про суми, на які не можливо було подати заявку на виплату, надається на агрегованому рівні за пріоритетом для операцій, сукупні прийнятні витрати яких є меншими 1 000 000 євро.

    9. Річний звіт про імплементацію програми, зазначений у статті 50(1), за 2019 рік, подається до 30 вересня 2020 року для усіх ЄСІ фондів, як відступ від термінів, встановлених у регламентах щодо окремих фондів. Передачу підсумкового звіту, який Комісія повинна підготувати у 2020 році, відповідно до статті 53(1), можна відповідно перенести.

    10. Як відступ від пункту (g) статті 37(2), перегляд або оновлення оцінювання ex ante не вимагається, якщо зміни до фінансових інструментів необхідні для надання ефективної відповіді на спалах COVID-19.

    11. Якщо фінансові інструменти передбачають підтримку у формі оборотного капіталу для МСП відповідно до другого підпараграфа статті 37(4) цього Регламенту, нові або оновлені бізнес-плани або еквівалентні документи та докази, що дозволяють перевірити, що підтримка, надана через фінансові інструменти, була використана за цільовим призначенням, як частина супровідних документів не вимагається.

    Як відступ від Регламенту (ЄС) № 1305/2013, така підтримка може також надаватися з боку EAFRD у рамках заходів, зазначених у Регламенті (ЄС) № 1305/2013, та відповідно до впровадження фінансових інструментів. Такі прийнятні видатки не повинні перевищувати 200 000 євро.

    12. Для цілей другого підпараграфа статті 127(1), спалах COVID-19 становить належно обґрунтований випадок, який органи аудиту можуть зазначати, на підставі їхнього професійного судження, для застосування нестатистичних методів вибірки для звітного року, що починається 1 липня 2019 року та закінчується 30 червня 2020 року.

    13. Для цілей застосування пункту (f) статті 30(1) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) № 2018/1046 ( 20 ), умова щодо того, щоб асигнування призначалися для тих же цілей, не застосовується для перенесення відповідно до параграфів 2 і 3 цієї статті.

    ▼B



    РОЗДІЛ II

    ПЛАНУВАННЯ ПРОГРАМ



    ГЛАВА I

    Загальні положення про ЄСІ Фонди

    Стаття 26

    Підготовка програм

    1. ЄСІ фонди впроваджують через програми відповідно до Угоди про партнерство. Дія кожної програми поширюється на період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2020 року.

    2. Програми розробляють держави-члени чи будь-який орган, який вони призначили, в співпраці з партнерами, зазначеними в статті 5. Держави-члени розробляють програми на підставі процедур, що є прозорими для громадськості, та відповідно до своїх інституційних і правових рамок.

    3. Держави-члени та Комісія співпрацюють з метою забезпечення дієвої координації в підготовці та впровадженні програм для ЄСІ фондів, у тому числі, у відповідних випадках, програм, призначених для багатьох фондів, з урахуванням принципу пропорційності.

    4. Держави-члени подають програми до Комісії протягом трьох місяців з дати подання Угоди про партнерство. Програми Європейської територіальної співпраці подають до 22 вересня 2014 року. Усі програми супроводжують оцінюванням ex ante, як викладено в статті 55.

    5. Якщо один чи декілька регламентів щодо окремих фондів для ЄСІ фондів набувають чинності між 22 лютого 2014 року та 22 червня 2014 року, програму чи програми, яким надає підтримку ЄСІ фонд і на які вплинула затримка набуття чинності регламентом щодо окремого фонду, подають протягом трьох місяців з дати подання переглянутої Угоди про партнерство, яку зазначено в статті 17(1).

    6. Якщо один чи декілька регламентів щодо окремих фондів для ЄСІ фондів набувають чинності після 22 червня 2014 року, програму чи програми, яким надає підтримку ЄСІ фонд і на які вплинула затримка набуття чинності регламентом щодо окремого фонду, подають протягом трьох місяців з дати набуття чинності регламентом щодо окремого фонду, що підпадав під дію затримки.

    Стаття 27

    Зміст програм

    1. Кожна програма викладає стратегію для внеску програми до стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, що відповідає цьому Регламенту, правилам окремого фонду та змісту Угоди про партнерство.

    Кожна програма містить механізми забезпечення дієвого, ефективного та скоординованого впровадження ЄСІ фондів, а також заходи для досягнення скорочення адміністративного тягаря для бенефіціарів.

    2. Кожна програма визначає пріоритети з викладенням конкретних цілей, фінансових асигнувань для підтримки з ЄСІ фондів і відповідне національне спільне фінансування, в тому числі суми, пов’язані з резервом результативності, що можуть бути публічними чи приватними відповідно до правил окремого фонду.

    3. Якщо держави-члени чи регіони беруть участь у макроекономічних стратегіях або стратегіях басейну моря, відповідна програма, згідно з потребами території програми, як вказано державою-членом, викладає внесок запланованих інтервенцій у такі стратегії.

    4. Кожен пріоритет викладає показники та відповідні цілі, виражені в якісному чи кількісному співвідношенні, відповідно до правил окремого фонду, з метою оцінювання прогресу у впровадженні програми, спрямованої на досягнення цілей як основи для моніторингу, оцінювання та перегляду результативності. Такі показники складаються з:

    (a) фінансових показників, що відносяться до розподілених видатків;

    (b) показників здобутків, що відносяться до операцій, яким надають підтримку;

    (c) показників результативності, що відносяться до відповідного пріоритету.

    Для кожного ЄСІ фонду правила окремого фонду встановлюють спільні показники та можуть встановлювати положення, пов’язані з показниками щодо окремої програми.

    5. Кожна програма, за винятком тих, дія яких поширюється виключно на технічну допомогу, містить опис, відповідно до правил окремого фонду, заходів, з урахуванням принципів, які викладено в статтях 5, 7 і 8.

    6. Кожна програма, за винятком тих, де технічну допомогу впроваджують згідно з конкретною програмою, викладає орієнтовну суму підтримки, що буде використана для цілей боротьби зі зміною клімату, на підставі методології, зазначеної в статті 8.

    7. Держави-члени розробляють програму відповідно до правил окремого фонду.

    Стаття 28

    Конкретні положення щодо змісту програм, присвячених спільним інструментам для необмежених гарантій і сек’юритизації, що забезпечують послаблення вимог до капіталу, впроваджувані ЄІБ

    1. Як відступ від статті 27, спеціальні програми, зазначені в пункті (b) першого підпараграфу статті 39(4), містять:

    (a) елементи, визначені відповідно до першого підпараграфа статті 27(1) та згідно з параграфами 2, 3 та 4 цієї статті відносно принципів, визначених згідно зі статтею 5;

    (b) визначення органів, зазначених згідно зі статтями 125, 126 і 127 цього Регламенту та статтею 65(2) Регламенту про EAFRD, що стосується відповідного фонду;

    (c) для кожної умови ex ante, встановленої відповідно до статті 19 та додатку XI, що є застосовною до програми, оцінювання того, чи виконано умову ex ante на дату подання Угоди про партнерство та програми, та якщо умови ex ante не виконано, – опис заходів з метою виконання умови ex ante, відповідальні органи та розклад для таких заходів відповідно до короткого викладу, поданого в Угоді про партнерство.

    2. Як відступ від статті 55, оцінювання ex ante, зазначене в пункті (a) першого підпараграфу статті 39(4), вважають оцінюванням ex ante таких програм.

    3. Для цілей програм, зазначених в пункті (b) першого підпараграфу статті 39(4) цього Регламенту, статтю 6(2) та статтю 59(5) і (6) Регламенту про EAFRD не застосовують. Крім елементів, зазначених в параграфі 1 цієї статті, до програм згідно з EAFRD застосовують виключно положення, викладені в пунктах (c)(i), (f), (h), (i) та (m)(i)–(iii) статті 8(1) Регламенту про EAFRD.

    Стаття 29

    Процедура ухвалення програм

    1. Комісія оцінює відповідність програм цьому Регламенту та правилам окремого фонду, їхній дієвий внесок в обрані тематичні цілі та пріоритети Союзу, конкретно для кожного ЄСІ фонду, а також відповідність Угоді про партнерство, з урахуванням відповідних рекомендацій для конкретної країни, ухвалених відповідно до статті 121(2) ДФЄС, та відповідних рекомендацій Ради, ухвалених відповідно до статті 148(4) ДФЄС, а також оцінювання ex ante. Оцінювання включає, зокрема, адекватність стратегії програми, відповідні цілі, показники, завдання та розподілення бюджетних ресурсів.

    2. Як відступ від параграфу 1, Комісія не повинна оцінювати відповідність спеціальних операційних програм для Ініціативи в галузі зайнятості для молоді, які зазначено в пункті (a) другого параграфа статті 18 Регламенту про ESF, і спеціальних програм, які зазначено в пункті (b) першого підпараграфу статті 39(4) цього Регламенту, Угоді про партнерство за відсутності подання державою-членом своєї Угоди про партнерство на дату подання таких спеціальних програм.

    3. Комісія надає спостереження протягом трьох місяців з дати подання програми. Держава-член надає Комісії всю необхідну додаткову інформацію та, у відповідних випадках, переглядає запропоновану програму.

    4. Відповідно до правил окремого фонду, Комісія затверджує кожну програму не пізніше, ніж за шість місяців після її подання відповідною державою-членом, за умови, що будь-які спостереження Комісії було належним чином враховано, але не раніше 1 січня 2014 року чи до ухвалення Комісією рішення, що затверджує Угоду про партнерство.

    Як відступ від вимог, які зазначено в першому підпараграфі, Комісія може затверджувати програми згідно з метою «Європейське територіальне співробітництво» до ухвалення рішення про затвердження Угоди про партнерство, а спеціальні операційні програми для Ініціативи в галузі зайнятості для молоді, зазначені в пункті (a) другого параграфу статті 18 Регламенту про ESF, і спеціальні програми, зазначені в пункті (b) першого підпараграфу статті 39(4) цього Регламенту, – до подання Угоди про партнерство.

    Стаття 30

    Внесення змін до програм

    1. Запити щодо внесення змін до програм, які подає держава-член, повинні бути належним чином обґрунтованими та, зокрема, викладати очікуваний вплив змін на програму щодо досягнення стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, та конкретних цілей, які визначено у програмі, з урахуванням цього Регламенту та правил окремого фонду, горизонтальних принципів, які зазначено в статтях 5, 7 і 8, а також Угоди про партнерство. Їх доповнює переглянута програма.

    2. Комісія оцінює інформацію, яку надано відповідно до параграфу 1, з урахуванням обґрунтування, що надала держава-член. Комісія може надавати спостереження протягом одного місяця з дати подання переглянутої програми, а держава-член надає Комісії всю необхідну додаткову інформацію. Відповідно до правил окремого фонду, Комісія затверджує запити щодо внесення змін і доповнень до програми якомога раніше, але не пізніше, ніж за три місяці після їх подання державою-членом, за умови, що будь-які спостереження Комісії було належним чином враховано.

    ▼M6

    Якщо зміна до програми впливає на інформацію, передбачену Угодою про партнерство, застосовується процедура, викладена в статті 16(4a).

    ▼B

    3. Як відступ від параграфу 2, якщо запит щодо внесення змін подано до Комісії з метою повторного виділення резерву результативності після перегляду результативності, Комісія надає спостереження, лише якщо вважає, що запропоноване розподілення не відповідає застосовним правилам, не є сумісним з потребами розвитку держави-члена чи регіону, чи передбачає істотний ризик того, що цілей та завдань, що містить пропозиція, неможливо досягнути. Комісія затверджує запит щодо внесення змін і доповнень до програми якомога раніше, але не пізніше, ніж за два місяці після подання запиту державою-членом, за умови, що будь-які спостереження Комісії було належним чином враховано. ►M6  ————— ◄

    4. Як відступ від параграфу 2, конкретні процедури для внесення змін і доповнень до операційних програм може бути встановлено в Регламенті про EMFF.

    ▼M9

    5. Як відступ від параграфів 1 і 2, для програм, які підтримуються ERDF, Фондом гуртування та ESF, держава-член може переносити протягом періоду планування програм суму в розмірі до 8 % розподілення станом на 1 лютого 2020 року від пріоритету та не більше 4 % від бюджету програми до іншого пріоритету того ж фонду тієї ж програми.

    Таке перенесення не впливає на попередні роки. Воно вважається не істотним та не вимагає ухвалення рішення Комісії про внесення змін до програми. Однак, воно повинно дотримуватися регуляторних вимог та ухвалюватися комітетом з моніторингу заздалегідь. Держава-член повинна повідомити Комісії переглянуті фінансові таблиці.

    ▼B

    Стаття 31

    Участь ЄІБ

    1. ЄІБ може, на вимогу держав-членів, брати участь у підготовці Угоди про партнерство, а також у діяльності щодо підготовки операцій, зокрема основних проектів, фінансових інструментів і ППП.

    2. Комісія може консультуватися з ЄІБ перед ухваленням Угоди про партнерство чи програм.

    3. Комісія може вимагати від ЄІБ перевірити технічну якість, економічну та фінансову стабільність і життєздатність основних проектів, а також допомагати в тому, що стосується фінансових інструментів, які потрібно запровадити чи розробити.

    4. Під час імплементації положень цього Регламенту Комісія може надавати ЄІБ гранти чи договори про надання послуг, що поширюються на ініціативи, які реалізовують на довгостроковій основі. Зобов’язання щодо внесків до бюджету Союзу для таких грантів або договорів про надання послуг виконують щороку.



    ГЛАВА II

    Місцевий розвиток під керівництвом громади

    Стаття 32

    Місцевий розвиток під керівництвом громади

    1. Місцевий розвиток під керівництвом громади отримує підтримку від EAFRD, називається «місцевий розвиток LEADER» і може отримувати підтримку від ERDF, ESF або EMFF. Для цілей цієї Глави такі фонди далі називають «відповідні ЄСІ фонди».

    2. Місцевий розвиток під керівництвом громади:

    (a) зосереджується на конкретних субрегіональних територіях;

    (b) керується місцевими групами дій, що складаються з представників державних і приватних місцевих соціально-економічних інтересів, серед яких, на рівні вироблення й ухвалення рішень, ані органи публічної влади, як визначено відповідно до національних правил, ані будь-яка єдина група інтересів не представляє більше 49 % прав голосу;

    (c) втілюється через інтегровані та мультисекторальні територіальні стратегії місцевого розвитку;

    (d) розроблений з урахуванням місцевих потреб і потенціалу та містить інноваційні елементи в місцевому контексті, мережевій взаємодії і, у відповідних випадках, співпраці.

    3. Підтримку відповідними ЄСІ фондами місцевого розвитку під керівництвом громади потрібно узгоджувати та координувати між відповідними ЄСІ фондами. Це забезпечують, між іншим, через скоординоване нарощення спроможності, відбір, затвердження та фінансування стратегій місцевого розвитку під керівництвом громади та місцевих груп дій.

    ▼M6

    4. Якщо комітет із відбору стратегій місцевого розвитку під керівництвом громади, створений відповідно до статті 33(3), визначить, що для реалізації обраної стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади потрібна підтримка більш ніж з одного фонду, він може призначити відповідно до національних правил та процедур головний фонд для підтримки всіх підготовчих, поточних витрат та витрат на підвищення обізнаності згідно з пунктами (a), (d) та (e) статті 35(1) для стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади.

    ▼B

    5. Місцевий розвиток під керівництвом громади, що отримує підтримку з відповідних ЄСІ фондів, втілюють відповідно до одного чи більше пріоритетів відповідної програми чи програм згідно з правилами окремого фонду відповідних ЄСІ фондів.

    Стаття 33

    Стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади

    1. Стратегія місцевого розвитку під керівництвом громади містить щонайменше такі елементи:

    (a) означення території та населення, на які поширюється дія стратегії;

    (b) аналіз потреб розвитку та потенціалу території, в тому числі аналіз сильних та слабких сторін, можливостей і загроз;

    (c) опис стратегії та її цілей, опис інтегрованих і інноваційних елементів стратегії, а також ієрархію цілей, у тому числі цільові показники, що піддаються вимірюванню, для здобутків або результатів. Відносно результатів, цільові показники можуть бути виражені в кількісному чи якісному співвідношенні. Стратегія повинна бути сумісною з відповідними програмами всіх залучених відповідних ЄСІ фондів;

    (d) опис процесу залучення громади до розробки стратегії;

    (e) план дій, що показує, яким чином цілі перетворюються в дії;

    (f) опис механізмів управління стратегією та її моніторингу, що показує спроможність місцевої групи дій впроваджувати стратегію, а також опис конкретних механізмів оцінювання;

    (g) фінансовий план стратегії, в тому числі заплановане розподілення від кожного з відповідних ЄСІ фондів.

    2. Держави-члени визначають критерії для відбору стратегій місцевого розвитку під керівництвом громади.

    3. Стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади відбирає комітет, створений для такої цілі органом управління або відповідальними органами та затверджений органом управління або відповідальними органами.

    4. Перший етап відбору стратегій місцевого розвитку під керівництвом громади потрібно завершити протягом двох років з дати затвердження Угоди про партнерство. Держави-члени можуть відбирати додаткові стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади після такої дати, але не пізніше 31 грудня 2017 року.

    5. Рішення про затвердження стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади визначає розподілення з кожного з відповідних ЄСІ фондів. Рішення також визначає обов’язки з управління та завдання щодо контролю згідно з програмою чи програмами відносно стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади.

    6. Населення території, зазначене в пункті (a) параграфу 1, не повинно бути меншим, ніж 10 000, і більшим, ніж 150 000 жителів. Проте в належно обґрунтованих випадках і ►C1  на підставі пропозиції держави-члена, Комісія може ухвалити обмеження щодо кількості населення чи внести до неї зміни в своєму рішенні згідно зі статтею 16(2) чи (4) ◄ , щоб затвердити Угоду про партнерство чи внести до неї відповідні зміни відносно такої держави-члена, з метою врахування рідконаселених і густонаселених територій для забезпечення територіальної узгодженості територій, на які поширюється дія стратегій місцевого розвитку під керівництвом громади.

    Стаття 34

    Місцеві групи дій

    1. Місцеві групи дій розробляють та впроваджують стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади.

    Держави-члени визначають відповідні ролі місцевої групи дій та органів, що несуть відповідальність за впровадження відповідних програм, щодо всіх завдань з впровадження відносно стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади.

    2. Орган управління або відповідальні органи забезпечують, щоб місцеві групи дій або відбирали одного партнера в межах групи як основного партнера з адміністративних і фінансових питань, або об’єднувалися у юридично оформлену структуру.

    3. Завдання місцевих груп дій включають:

    ▼M6

    (a) нарощення спроможності місцевих суб’єктів, включаючи потенційних бенефіціарів, розробляти і виконувати операції, в тому числі шляхом підвищення їхньої спроможності готувати свої проекти й управляти ними;

    (b) розроблення недискримінаційної та прозорої процедури відбору, що дає можливість уникати конфліктів інтересів, забезпечує, щоб при ухваленні рішень про відбір принаймні 50 % голосів віддавали партнери, що не є органами публічної влади, й уможливлює відбір згідно з письмовою процедурою;

    (c) розроблення та затвердження недискримінаційних об’єктивних критеріїв відбору операцій, що забезпечують узгодженість зі стратегією місцевого розвитку під керівництвом громади шляхом визначення пріоритетності цих операцій відповідно до їхнього внеску в досягнення цілей та завдань такої стратегії;

    (d) підготування та публікування запрошень подати пропозиції або поточної процедури подавання проектів;

    ▼B

    (e) отримання та оцінювання заявок на отримання підтримки;

    (f) відбір операцій і встановлення суми підтримки та, у відповідних випадках, представлення пропозицій органу, що несе відповідальність за остаточну перевірку прийнятності перед затвердженням;

    (g) моніторинг і впровадження стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади та операцій, на які надається підтримка, а також ведення окремої діяльності з оцінювання, пов’язаної з такою стратегією.

    ▼M6

    Якщо місцеві групи дій виконують завдання, не передбачені пунктами (a)–(g) першого підпараграфа, що належать до сфери відповідальності органу управління, органу із засвідчення або агентства, що здійснює платежі, то такі місцеві групи дій призначаються як проміжні органи згідно з правилами окремого фонду.

    ▼B

    4. Без обмеження пункту (b) параграфу 3, місцева група дій може бути бенефіціаром і впроваджувати операції відповідно до стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади.

    5. У разі діяльності зі співпраці, яку ведуть місцеві групи дій, як зазначено в пункті (c) статті 35(1), завдання, які викладено в пункті (f) параграфу 3 цієї статті, може здійснювати відповідальний орган управління.

    Стаття 35

    Підтримка з ЄСІ фондів для місцевого розвитку під керівництвом громади

    1. Підтримка з відповідних ЄСІ фондів для місцевого розвитку під керівництвом громади поширюється на:

    (a) витрати на підтримку в ході підготовки, що складається з нарощення спроможності, навчання та мережевої взаємодії з метою підготовки та впровадження стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади.

    Такі витрати можуть складатися з одного чи більше таких елементів:

    (i) навчальних заходів для місцевих стейкхолдерів;

    (ii) дослідження відповідної території;

    (iii) витрат, пов’язаних з розробкою стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади, в тому числі витрат на консультації і витрат, пов’язаних з консультаціями стейкхолдерів для цілей підготовки стратегії;

    (iv) адміністративних витрат (операційних витрат і витрат на персонал) організації, що подає заявку на отримання підтримки під час етапу підготовки;

    (v) підтримки невеликих пілотних проектів.

    Така підтримка в ході підготовки повинна бути прийнятною незалежно від того, чи відбірковий комітет, створений відповідно до статті 33(3), відібрав для фінансування стратегію місцевого розвитку під керівництвом громади, яку розробила місцева група дій, що користується підтримкою.

    (b) впровадження операцій згідно зі стратегією місцевого розвитку під керівництвом громади;

    (c) підготовку та впровадження видів діяльності зі співпраці місцевої групи дій;

    (d) поточні витрати, пов’язані з управлінням реалізацією стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади, що складаються з операційних витрат, витрат на персонал, витрат на навчання, витрат, пов’язаних зі зв’язками з громадськістю, фінансовими витратами, а також витратами, пов’язаними з моніторингом та оцінюванням такої стратегії, як зазначено в пункті (g) статті 34(3);

    (e) підвищення обізнаності щодо стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади з метою полегшення обміну між стейкхолдерами для надання інформації та сприяння стратегії, а також підтримки потенційних бенефіціарів в інтересах розробки операцій і підготовки заявок.

    2. Підтримка поточних витрат і підвищення обізнаності, як зазначено в пунктах (d) та (e) параграфу 1, не повинна перевищувати 25 % від загальних публічних видатків, понесених в рамках стратегії місцевого розвитку під керівництвом громади.



    ГЛАВА ΙΙΙ

    Територіальний розвиток

    Стаття 36

    Інтегроване інвестування в розвиток територій

    1. Якщо стратегія міського розвитку чи інша стратегія розвитку територій, або пакт розвитку територій, зазначений у статті 12(1) Регламенту про ESF, вимагає інтегрованого підходу, пов’язаного з залученням інвестицій ESF, ERDF або Фонду гуртування, відповідно до більш ніж однієї осі пріоритетів однієї чи декількох операційних програм, заходи може бути виконано як інтегровані територіальні інвестиції («ITI»).

    Заходи, що виконують як ITI, може бути доповнено фінансовою підтримкою з EAFRD або EMFF.

    2. Якщо ITI отримує підтримку з ESF, ERDF або Фонду гуртування, відповідна операційна програма чи програми повинні описувати підхід до використання інструменту ITI і орієнтовне фінансове розподілення з кожної осі пріоритетів відповідно до правил окремого фонду.

    Якщо ITI доповнено фінансовою підтримкою з EAFRD або EMFF, потрібно викласти орієнтовне фінансове розподілення та заходи, на які воно поширюється, у відповідній програмі чи програмах згідно з правилами окремого фонду.

    ▼M6

    3. Держава-член або орган управління може делегувати певні завдання відповідно до правил окремого фонду одному або декільком проміжним органам, включаючи місцеві органи влади, органи регіонального розвитку або неурядові організації, пов’язані з управлінням та здійсненням ІТІ.

    ▼B

    4. Держава-член або відповідні органи управління забезпечують, щоб система моніторингу програми чи програм передбачала ідентифікацію операцій і здобутків пріоритету, що сприяє ITI.



    РОЗДІЛ IV

    ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ

    Стаття 37

    Фінансові інструменти

    1. ЄСІ фонди можуть бути використані для підтримки фінансових інструментів відповідно до однієї чи декількох програм, у тому числі, якщо їх організовано через фонди фондів, з метою сприяння досягненню конкретних цілей, викладених у рамках пріоритету.

    Фінансові інструменти впроваджують для підтримки інвестицій, що, як очікують, будуть фінансово життєздатними та не мобілізують достатнє фінансування з ринкових джерел. Застосовуючи цей Розділ, органи управління, органи, які впроваджують ресурси фондів, і органи, які впроваджують фінансові інструменти, повинні дотримуватися застосовного права, зокрема щодо державної допомоги та публічних закупівель.

    2. Підтримку фінансових інструментів ґрунтують на оцінюванні ex ante, що встановлює підтвердження неспроможності ринку чи субоптимальних ситуацій у сфері інвестування, а також очікуваний рівень і масштаби публічних інвестиційних потреб, у тому числі типи фінансових інструментів, яким потрібно надати підтримку. Таке оцінювання ex ante включає:

    (a) аналіз неспроможності ринку, субоптимальних інвестиційних ситуацій та інвестиційних потреб сфер політики і тематичних цілей або інвестиційних пріоритетів, які потрібно розглянути з метою сприяння досягненню конкретних цілей, викладених у рамках пріоритету, та яким потрібно надати підтримку через фінансові інструменти. Такий аналіз повинен ґрунтуватися на наявній методології належної практики;

    (b) оцінювання доданої вартості фінансових інструментів, які розглядають для підтримки з ЄСІ фондів, сумісність з іншими формами публічних інтервенцій, що пов’язані з тим самим ринком, можливі наслідки державної допомоги, пропорційність передбачених інтервенцій та заходів для зменшення викривлення ринку;

    ▼M6

    (c) оцінку додаткових публічних та приватних ресурсів, що потенційно будуть залучені фінансовим інструментом до рівня кінцевого одержувача (очікуваний ефект левериджу), включаючи, у відповідних випадках, оцінку необхідності та обсягу диференційованого режиму згідно зі статтею 43а для залучення відповідних ресурсів від інвесторів, що працюють згідно з принципом ринкової економіки, та/або опис механізмів, що будуть використовуватись для визначання необхідності та обсягу такого диференційованого режиму, наприклад конкурентного або достатньо незалежного процесу оцінювання;

    ▼B

    (d) оцінювання уроків, отриманих з подібних інструментів, і оцінювання ex ante, що проводила держава-член у минулому, а також як наслідки таких уроків буде застосовано в майбутньому;

    (e) пропоновану інвестиційну стратегію, у тому числі перевірку варіантів для механізмів впровадження у розумінні статті 38, фінансових продуктів, що будуть запропоновані, цільових кінцевих одержувачів і, за необхідності, передбачене поєднання з грантовою підтримкою;

    (f) конкретизацію очікуваних результатів і того, яким очікується внесок відповідного фінансового інструменту в напрямку досягнення конкретних цілей, викладених згідно з відповідним пріоритетом, у тому числі показників такого внеску;

    (g) положення, що дозволяють перегляд і оновлення оцінювання ex ante, необхідні під час впровадження будь-якого фінансового інструменту, впроваджені на підставі такого оцінювання, якщо на етапі впровадження орган управління вважає, що оцінювання ex ante більше не може точно відображати ринкові умови, що існують на час впровадження.

    ▼M6

    3. Оцінювання ex ante, згадане в параграфі 2 цієї статті, може враховувати оцінювання ex ante, згадане в пункті (h) першого підпараграфа та в другому підпараграфі статті 209(2) Фінансового регламенту, і може здійснюватися поетапно. У будь-якому разі його необхідно завершити до ухвалення рішення органом управління про надання програмних внесків до фінансового інструменту.

    ▼B

    Узагальнені результати та висновки оцінювань ex ante в зв’язку з фінансовими інструментами опубліковують протягом трьох місяців з дати їх оформлення в остаточну версію.

    Оцінювання ex ante подають до комітету з моніторингу для інформаційних цілей відповідно до правил окремого фонду.

    4. Якщо фінансові інструменти надають підтримку фінансуванню підприємств, у тому числі МСП, таку підтримку спрямовують на створення нових підприємств, початкового капіталу, тобто первісного та стартового капіталу, капіталу на етапі розширення, капіталу для зміцнення загальних видів діяльності підприємства, чи на реалізацію нових проектів, проникнення на нові ринки чи до нових тенденцій існуючих підприємств, без обмеження застосовних правил Союзу щодо надання державної допомоги та відповідно до правил окремого фонду. Така підтримка може передбачати інвестування водночас у матеріальні та нематеріальні активи, а також у оборотний капітал у межах застосовних правил Союзу щодо надання державної допомоги та з метою стимулювання приватного сектора як постачальника фінансування для підприємств. Вона може також передбачати витрати на передачу майнових прав у підприємствах за умови, що такі передачі відбуваються між незалежними інвесторами.

    ▼M9

    Фінансові інструменти можуть також надавати підтримку у формі оборотного капіталу для МСП, якщо це необхідно як тимчасовий захід, для забезпечення ефективної реакції на кризу громадського здоров’я.

    ▼B

    5. Інвестиції, що отримають підтримку з фінансових інструментів, не повинні бути фізично завершеними чи повністю впровадженими на дату ухвалення рішення про інвестування.

    6. Якщо фінансові інструменти надають підтримку кінцевим одержувачам у зв’язку з інвестиціями в інфраструктуру з метою надання підтримки міському розвитку чи регенерації міст або подібним інвестиціям у інфраструктуру з метою диверсифікації неаграрних видів діяльності у сільській місцевості, така підтримка може включати суму, необхідну для реорганізації портфелю боргових зобов’язань відносно інфраструктури, що становить частину нової інвестиції, максимум до 20 % від сукупної суми підтримки програми з фінансового інструменту на інвестицію.

    7. Фінансові інструменти можна поєднувати з грантами, субсидуванням процентних ставок і субсидуванням гарантійних внесків. Якщо підтримку з ЄСІ фондів надають за допомогою фінансових інструментів і поєднують в єдиній операції з іншими формами підтримки, що прямо пов’язані з фінансовими інструментами, які спрямовано на тих самих кінцевих одержувачів, у тому числі технічною підтримкою, субсидуванням процентних ставок і субсидуванням гарантійних внесків, положення, застосовні до фінансових інструментів, застосовують до всіх форм підтримки в межах такої операції. У таких випадках необхідно дотримуватися правил Союзу щодо надання державної допомоги та вести окремий облік щодо кожної форми підтримки.

    ▼M6

    8. Кінцеві одержувачі, підтримувані фінансовим інструментом ЄСІ фонду, можуть також отримувати допомогу від іншого пріоритету або програми ЄСІ фондів або від іншого інструмента, підтримуваного з бюджету Союзу, в тому числі від Європейського фонду стратегічних інвестицій (EFSI), створеного згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/1017 ( 21 ), відповідно до застосовних правил надання державної допомоги Союзу, у відповідних випадках. У цьому разі щодо кожного джерела допомоги ведеться окремий облік, а підтримка з фінансового інструмента ЄСІ фонду повинна бути частиною операції, при цьому прийнятні витрати повинні бути відділені від інших джерел допомоги.

    ▼B

    9. Поєднання підтримки, яку надають за рахунок грантів і фінансових інструментів, як зазначено в параграфах 7 і 8, може, відповідно до застосовних правил Союзу щодо надання державної допомоги, охоплювати ту саму статтю видатків за умови, що сума всіх форм підтримки не перевищує сукупної суми відповідної статті видатків. Гранти не використовують для відшкодування підтримки, отриманої з фінансових інструментів. Фінансові інструменти не використовують для грантів попереднього фінансування.

    10. Внески у натуральній формі не становлять прийнятні видатки відносно фінансових інструментів, крім внесків у формі земельних ділянок або нерухомості відносно інвестицій з метою надання підтримки сільському розвитку, міському розвитку чи регенерації міст, якщо земельні ділянки чи нерухомість становлять частину інвестицій. Такі земельні внески та внески нерухомістю є прийнятними в разі дотримання умов, встановлених у статті 69(1).

    11. ПДВ не становить прийнятні видатки на операцію, крім випадків неможливості стягнення ПДВ згідно з національним законодавством щодо ПДВ. Застосування ПДВ на рівні інвестицій, що здійснюють кінцеві одержувачі, не враховують для цілей визначення прийнятності видатків згідно з фінансовим інструментом. Проте, якщо фінансові інструменти поєднано з грантами згідно з параграфами 7 і 8 цієї статті, положення статті 69(3) застосовують до гранту.

    12. Для цілей застосування цієї статті, застосовними правилами Союзу щодо надання державної допомоги є правила, що є чинними на час, коли орган управління або орган, що впроваджує фонд фондів, у договірному порядку зобов’язується надати програмні внески до фінансового інструменту, чи коли фінансовий інструмент у договірному порядку зобов’язаний надати програмні внески кінцевим одержувачам, у відповідних випадках.

    13. Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149, що встановлюють додаткові конкретні правила щодо придбання земельної ділянки та щодо поєднання технічної підтримки з фінансовими інструментами.

    Стаття 38

    Впровадження фінансових інструментів

    1. При імплементації статті 37, органи управління можуть надавати фінансовий внесок до таких фінансових інструментів:

    (a) фінансових інструментів, які створено на рівні Союзу та якими прямо чи опосередковано керує Комісія;

    (b) фінансових інструментів, які створено на національному, регіональному, транснаціональному чи транскордонному рівні, якими керує орган управління або якими керують за відповідальності органу управління.

    ▼M6

    (c) фінансових інструментів, що поєднують такий внесок із фінансовими продуктами ЄІБ у рамках EFSI відповідно до статті 39a.

    ▼B

    2. Внески з ЄСІ фондів до фінансових інструментів згідно з пунктом (a) параграфу 1 розміщують на окремих рахунках і використовують, відповідно до цілей відповідних ЄСІ фондів, для надання підтримки заходам і кінцевим одержувачам, що є сумісними з програмою чи програмами, з яких роблять такі внески.

    Внески до фінансових інструментів, які зазначені в першому підпараграфі, підпадають під дію цього Регламенту, якщо тільки чітко не передбачено винятки.

    Другий підпараграф не перешкоджає застосуванню правил, що регулюють створення та функціонування фінансових інструментів, згідно з Фінансовим регламентом, якщо тільки такі правила не суперечать правилам цього Регламенту, у разі чого перевагу надають цьому Регламенту.

    3. Для фінансових інструментів згідно з пунктом (b) параграфу 1, орган управління може надавати фінансовий внесок до таких фінансових інструментів:

    (a) фінансових інструментів, що відповідають типовим положенням і умовам, які встановила Комісія, відповідно до другого підпараграфу цього параграфу;

    (b) фінансових інструментів, що вже діють або які є новоствореними та які спеціально призначено для досягнення конкретних цілей, викладених згідно з відповідними пріоритетом.

    Комісія ухвалює імплементаційні акти стосовно типових положень і умов, яким повинні відповідати фінансові інструменти згідно з пунктом (a) першого підпараграфу. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).

    4. Для підтримки фінансових інструментів, зазначених у пункті (b) параграфу 1, орган управління може:

    (a) інвестувати в капітал існуючих або новостворених юридичних осіб, у тому числі юридичних осіб, що отримують фінансування з інших ЄСІ фондів, які призначено для впровадження фінансових інструментів, сумісних з цілями відповідних ЄСІ фондів, що будуть виконувати завдання з впровадження; підтримку таким особам обмежують сумами, що є необхідними для впровадження нових інвестувань відповідно до статті 37 та в спосіб, що є сумісним з цілями цього Регламенту;

    ▼M6

    (b) доручити завдання з використання шляхом прямого укладення договору:

    (i) ЄІБ;

    (ii) міжнародній фінансовій установі, учасником якої є держава-член;

    (iii) публічному банку або установі, створеній як юридична особа, що провадить фінансову діяльність на професійній основі та відповідає всім таким умовам:

    — відсутня пряма участь приватного капіталу, за винятком передбачених національним законодавством форм участі приватного капіталу, що не призводять до виникнення права контролю або права блокування, відповідно до Договорів, і що не мають вирішального впливу на відповідний банк чи установу, а також за винятком форм участі приватного капіталу, що не мають впливу на рішення стосовно поточного управління фінансовим інструментом, підтримуваного ЄСІ фондами;

    — функціонує в рамках мандата публічної політики, наданого відповідним органом держави-члена на національному або регіональному рівні, що включає реалізацію заходів з економічного розвитку, які становлять усю її діяльність або її частину, що сприяють досягненню цілей ЄСІ фондів;

    — реалізує заходи з економічного розвитку, що становлять усю її діяльність або її частину, що сприяють досягненню цілей ЄСІ фондів у регіонах, сферах політики або галузях, для яких доступ до фінансування з ринкових джерел загалом недоступний або недостатній;

    — не ставить максимальне збільшення прибутків за основну мету своєї діяльності, але забезпечує її довгострокову фінансову стійкість;

    — забезпечує шляхом належних заходів відповідно до чинного законодавства, щоб пряме укладення договору, зазначене в пункті (b), не давало будь-яких прямих або непрямих вигод для комерційної діяльності;

    — підлягає нагляду з боку незалежного органу відповідно до чинного законодавства;

    (c) доручити завдання з впровадження іншому органу, що регулюється публічним чи приватним правом; або

    (d) виконувати завдання з впровадження безпосередньо в разі фінансових інструментів, що складаються виключно з позик або гарантій. У цьому випадку орган управління вважається бенефіціаром у значенні пункту (10) статті 2.

    При використанні фінансового інструмента органи, зазначені в пунктах (а)–(d) першого підпараграфа цього параграфа, забезпечують відповідність застосовному законодавству та вимогам, установленим у статті 155(2) та (3) Фінансового регламенту.

    ▼B

    Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149, що встановлюють додаткові спеціальні правила щодо ролі, обов’язків і відповідальності органів, що впроваджують фінансові інструменти, пов’язаних критеріїв відбору та продуктів, які може бути реалізовано за допомогою фінансових інструментів відповідно до статті 37. Комісія повідомляє одночасно Європейський Парламент і Раду про делеговані акти до 22 квітня 2014 року.

    ▼M6

    5. Органи, зазначені в пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфа параграфа 4 цієї статті, можуть при впровадження фондів фондів доручати частину впровадження фінансовим посередникам, за умови що такі органи забезпечують під свою відповідальність, щоб фінансові посередники відповідали критеріям, викладеним у статтях 33(1) та 209(2) Фінансового регламенту. Фінансові посередники обираються згідно з відкритими, прозорими, пропорційними та недискримінаційними процедурами із забезпеченням відсутності конфлікту інтересів.

    6. Органи, зазначені в пунктах (b) та (c) першого підпараграфа параграфа 4, що на них покладено завдання з впровадження, відкривають фідуціарні рахунки від свого імені та в інтересах органу управління або встановлюють фінансовий інструмент як окремий блок фінансів у межах установи. У разі окремого блоку фінансів проводиться бухгалтерське розрізнення між програмними ресурсами, вкладеними у фінансовий інструмент, та іншими ресурсами, наявними в установі. Управління активами на фідуціарних рахунках і такими окремими блоками фінансів здійснюється відповідно до принципу належного фінансового управління і з дотриманням відповідних пруденційних правил, і такі активи повинні мати належну ліквідність.

    7. Якщо фінансовий інструмент використовується відповідно до пунктів (a), (b) та (c) першого підпараграфа параграфа 4, з урахуванням структури використання фінансового інструмента, умови стосовно внесків від програм у фінансові інструменти повинні бути визначені в угодах про фінансування згідно з додатком IV на таких рівнях:

    ▼B

    (a) у відповідних випадках, між належним чином уповноваженими представниками органу управління та органом, що використовує фонд фондів; та

    (b) між належним чином уповноваженими представниками органу управління чи, у відповідних випадках, органом, що впроваджує фонд фондів, і органом, що впроваджує фінансовий інструмент.

    ▼M6

    8. Щодо фінансових інструментів, що використовуються відповідно до пункту (d) першого підпараграфа параграфа 4, умови стосовно внесків від програм у фінансові інструменти повинні бути визначені в документі-стратегії згідно з додатком IV, що повинен бути перевірений комітетом з моніторингу.

    ▼B

    9. Національні публічні та приватні внески, в тому числі, у відповідних випадках, внески такого типу, як зазначено в статті 37(10), може бути здійснено на рівні фонду фондів, на рівні фінансового інструменту чи на рівні кінцевих одержувачів, відповідно до правил окремого Фонду.

    ▼M6

    10. Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють єдині умови щодо детальних процедур перенесення програмних внесків та управління програмними внесками, що перебувають під управлінням органів, зазначених у першому підпараграфі параграфа 4 цієї статті та в статті 39a(5). Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).

    ▼B

    Стаття 39

    Внесок ERDF і EAFRD до спільної необмеженої гарантії та фінансових інструментів сек’юритизації на користь МСП, що впроваджено ЄІБ

    1. Для цілей цієї статті «боргове фінансування» означає позики, лізинг або гарантії.

    ▼M6

    2. Держави-члени можуть використовувати ERDF та EAFRD протягом строку прийнятності, зазначеного в статті 65(2) цього Регламенту, для надання фінансового внеску в фінансові інструменти, зазначені в пункті (а) статті 38(1) цього Регламенту, що непрямо використовуються Комісією з ЄІБ відповідно до пункту (c)(iii) першого підпараграфа статті 62(1) Фінансового регламенту та статті 208(4) Фінансового регламенту, стосовно таких видів діяльності:

    ▼B

    (a) необмежених гарантій, що забезпечують послаблення вимог до капіталу для фінансових посередників щодо нових портфелів боргового фінансування для МСП, прийнятних відповідно до статті 37(4) цього Регламенту;

    (b) сек’юритизації, як означено в пункті (61) статті 4 (1) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 ( 22 ), будь-чого з:

    (i) наявних портфелів боргового фінансування для МСП та інших підприємств, що мають менш ніж 500 працівників;

    (ii) нових портфелів боргового фінансування для МСП.

    Фінансовий внесок, зазначений у пунктах (a) та (b) першого підпараграфу цього параграфу, спрямовують на найменші та/чи мезонінні транші портфелів, згадані у ньому, за умови, що відповідний фінансовий посередник несе достатню частину ризику портфелів, що щонайменше дорівнює вимозі щодо збереження ризику, викладеній у Директиві Європейського Парламенту і Ради 2013/36/ЄС ( 23 ) та в Регламенті (ЄС) № 575/2013, для забезпечення належного узгодження інтересів. У разі сек’юритизації згідно з пунктом (b) першого підпараграфу цього параграфу, фінансовий посередник повинен сформувати нове боргове фінансування для прийнятних МСП відповідно до статті 37(4) цього Регламенту.

    Кожна держава-член, що має намір брати участь у таких фінансових інструментах, повинна внести суму, що відповідає потребам боргового фінансування МСП у такій державі-члені та передбачуваному попиту на таке боргове фінансування МСП, з урахуванням оцінювання ex ante, зазначеного в пункті (a) першого підпараграфу параграфу 4, та що в будь-якому разі не перевищує 7 % від розподілення з ERDF і EAFRD для держави-члена. До загальної суми внеску всіх держав-членів, що беруть участь, до ERDF і EAFRD застосовується глобальна верхня межа розмірі 8 500 000 000 євро (в цінах 2011 року).

    Якщо Комісія після консультацій з ЄІБ вважає, що загальний мінімальний внесок до інструмента, що відображає суму внесків усіх держав-членів, що беруть участь, є недостатнім з належним урахуванням мінімальної критичної маси, означеної в оцінюванні ex ante, зазначеному в пункті (a) першого підпараграфу параграфу 4, впровадження фінансового інструменту припиняють, а внески повертають державам-членам.

    Якщо держава-член і ЄІБ не можуть домовитися щодо умов угоди про фінансування, зазначеної в пункті (c) першого підпараграфу параграфу 4, держава-член повинна подати запит на внесення змін до програми, зазначеної в пункті (b) першого підпараграфу параграфу 4, та перерозподілити внесок до інших програм і пріоритетів відповідно до вимог щодо тематичної спрямованості.

    В разі виконання умов для припинення дії внеску держави-члена до інструмента, запроваджених в угоді про фінансування між відповідною державою-членом і ЄІБ, зазначеній у пункті (c) першого підпараграфу параграфу 4, держава-член повинна подати запит на внесення змін і доповнень до програми, зазначеної в пункті (b) першого підпараграфу параграфу 4, та перерозподілити решту внеску до інших програм і пріоритетів відповідно до вимог щодо тематичної спрямованості.

    Якщо участь держави-члена припинено, така держава-член повинна подати запит на внесення змін і доповнень до програми. Якщо мало місце звільнення від зобов’язань за невикористаними асигнуваннями, такі асигнування, щодо яких було здійснено звільнення від зобов’язань, знову надають відповідній державі-члену з метою перепрограмування для інших програм і пріоритетів відповідно до вимог щодо тематичної спрямованості.

    3. МСП, що отримують нове боргове фінансування в результаті нового портфеля, накопиченого фінансовим посередником у контексті фінансового інструменту, зазначеного в параграфі 2, вважають кінцевими одержувачами внеску з ERDF і EAFRD до відповідного фінансового інструменту.

    4. Фінансовий внесок, зазначений у параграфі 2, повинен відповідати таким умовам:

    ▼M6

    (a) як відступ від статті 37(2), він повинен ґрунтуватися на оцінюванні ex ante на рівні Союзу, що його проводять ЄІБ та Комісія, або, якщо доступні новіші дані, на оцінюванні ex ante на рівні Союзу, національному або регіональному рівні.

    З урахуванням доступних джерел даних про банківське боргове фінансування та МСП оцінювання ex ante повинне включати, серед іншого, аналіз потреб у фінансуванні МСП на відповідному рівні, умови фінансування та потреби в фінансуванні МСП, а також зазначення розриву в фінансуванні МСП, характеристику економічного та фінансового стану сектора МСП на відповідному рівні, мінімальну критичну масу сукупних внесків, діапазон оцінного загального обсягу позик, що випливає з таких внесків, і додану вартість;

    (b) він надається кожною державою-членом, що бере участь, як частина окремої осі пріоритетів у рамках програми в разі внеску ERDF або в рамках єдиної спеціальної національної програми на кожен фінансовий внесок ERDF та EAFRD для підтримання тематичної цілі, зазначеної в пункті (3) першого параграфа статті 9;

    ▼B

    (c) він підлягає дотриманню умов, викладених в угоді про фінансування, укладеній кожною державою-членом, що бере участь, і ЄІБ, у тому числі, між іншим:

    (i) завдань і обов’язків ЄІБ, у тому числі щодо відшкодування;

    (ii) мінімального левериджу, якого потрібно досягнути з чітко означеними цільовими етапами протягом строку прийнятності, вказаного в статті 65(2);

    (iii) умов для нового боргового фінансування;

    (iv) положень щодо видів діяльності, що не відповідають критеріям, а також щодо критеріїв виключення;

    (v) графіку платежів;

    (vi) санкцій у разі невиконання обов’язків фінансовими посередниками;

    (vii) відбору фінансових посередників;

    (viii) моніторингу, звітування та аудиту;

    (ix) видимості;

    (х) умов для припинення угоди.

    Для цілей впровадження інструменту, ЄІБ укладає домовленості з відібраними фінансовими посередниками;

    (d) у разі, якщо угоду про фінансування, зазначену в пункті (c), не укладено протягом шести місяців з дати ухвалення програми, зазначеної в пункті (b), держава-член має право перерозподілити такий внесок до інших програм і пріоритетів відповідно до вимог щодо тематичної спрямованості.

    Для того, щоб забезпечити однакові умови для імплементації цієї статті, Комісія ухвалює імплементаційний акт, що встановлює модель угоди про фінансування, зазначеної в пункті (c) першого підпараграфу. Імплементаційний акт необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).

    5. Необхідно досягнути мінімального левериджу в кожній державі-члені, що бере участь, на цільових етапах, викладених в угоді про фінансування, зазначеній у пункті (c) першого підпараграфу параграфу 4, а також розрахованого як співвідношення між новим борговим фінансуванням на користь прийнятних МСП, що формують фінансові посередники, та відповідним внеском з ERDF і EAFRD від відповідної держави-члена до фінансових інструментів. Такий мінімальний леверидж може відрізнятися в різних державах-членах, що беруть участь.

    У разі, якщо фінансовий посередник не досягає мінімального левериджу, викладеного в угоді про фінансування, зазначеній у пункті (c) першого підпараграфу параграфу 4, він повинен, відповідно до контрактних зобов’язань, сплатити штраф на користь держави-члена, що бере участь, згідно з положеннями та умовами, викладеними в угоді про фінансування.

    Видані гарантії та відповідні операції із сек’юритизації не повинні зазнавати негативних наслідків у зв’язку з нездатністю фінансового посередника досягнути мінімального левериджу, викладеного в угоді про фінансування.

    6. Як відступ від першого підпараграфу статті 38(2), фінансові внески, зазначені в параграфі 2 цієї статті, можуть бути розміщені на окремих рахунках кожної держави-члена чи, якщо дві або більше держав-членів, що беруть участь, надали свою згоду, — на єдиному рахунку, що поширюється на всіх таких держав-членів і який використовують відповідно до конкретних цілей програм, з яких здійснюють внески.

    ▼M6

    7. Як відступ від статті 41(1) та (2), стосовно зазначених у параграфі 2 цієї статті фінансових внесків, заявка держави-члена на виплату до Комісії ґрунтується на 100 % сум, що підлягають сплаті ЄІБ державою-членом згідно з графіком, визначеним в угоді про фінансування, зазначеній у пункті (с) першого підпараграфа параграфа 4 цієї статті. Такі заявки на виплату ґрунтуються на запитуваних ЄІБ сумах, що вважаються необхідними для покриття зобов’язань за гарантійними угодами або операціями сек’юритизації, що повинні бути завершені протягом трьох наступних місяців. Платежі держав-членів на користь ЄІБ здійснюються невідкладно і в будь-якому випадку до того, як ЄІБ прийме зобов’язання.

    8. При закритті програми прийнятними видатками, що зазначені в пунктах (а) та (b) першого підпараграфа статті 42(1), є загальна сума програмних внесків, сплачених у фінансовий інструмент, що відповідає:

    (a) зазначеним у пункті (b) першого підпараграфа статті 42(1) ресурсам — стосовно діяльності, зазначеної в пункті (а) першого підпараграфа параграфа 2 цієї статті;

    (b) загальній сумі нового боргового фінансування, отриманого в результаті операцій сек’юритизації, що сплачена прийнятним МСП або на їхню користь протягом строку прийнятності, зазначеного в статті 65(2) — стосовно діяльності, зазначеної в пункті (b) першого підпараграфа параграфа 2 цієї статті.

    ▼B

    9. Для цілей статей 44 та 45, незатребувані гарантії та суми, отримані в зв’язку з, відповідно, необмеженими гарантіями та операціями із сек’юритизації, вважають ресурсами, повернутими на рахунки фінансових інструментів. Під час ліквідації фінансових інструментів, чисту виручку від ліквідації, після відрахування витрат, зборів і сум, які необхідно виплатити кредиторам, що мають вищий рівень пріоритету ніж внесені ERDF і EAFRD, потрібно повернути відповідним державам-членам пропорційно до їхніх внесків до фінансового інструменту.

    10. Звіт, зазначений у статті 46(1), повинен містити такі додаткові елементи:

    (a) сукупну суму підтримки з ERDF і EAFRD, виплачену на користь фінансового інструмента в зв’язку з обмеженими гарантіями чи операціями із сек’юритизації, за програмою та пріоритетом або заходом;

    (b) прогрес у мобілізації фінансування нової заборгованості відповідно до статті 37(4), для прийнятних МСП.

    11. Незважаючи на статтю 93(1), ресурси, розподілені для інструментів згідно з параграфом 2 цієї статті, можуть бути використані для цілей мобілізації фінансування нової заборгованості МСП на всій території держави-члена незалежно від категорій регіону, якщо інше не передбачено в угоді про фінансування, зазначеній у пункті (c) першого підпараграфу параграфу 4.

    12. Статтю 70 не застосовують до програм, створених для впровадження фінансових інструментів згідно з цією статтею.

    ▼M6

    Стаття 39a

    Внесок ЄСІ фондів у фінансові інструменти, що поєднують такий внесок із фінансовими продуктами ЄІБ в рамках Європейського фонду стратегічних інвестицій

    1. Для залучення додаткових інвестицій у приватний сектор органи управління можуть використовувати ЄСІ фонди для сплати внеску у фінансові інструменти, зазначені в пункті (c) статті 38(1), за умови що це, між іншим, сприяє досягненню цілей ЄСІ фондів і реалізації стратегії Союзу, спрямованої на розумне, стійке та інклюзивне зростання.

    2. Внесок, згаданий у параграфі 1, не повинен перевищувати 25 % загальної суми підтримки, наданої кінцевим одержувачам. У менш розвинених регіонах, зазначених у пункті (b) першого підпараграфа статті 120(3), фінансовий внесок може перевищувати 25 %, якщо це належним чином обґрунтовують оцінки, згадані в статті 37(2) або в параграфі 3 цієї статті, але не повинен бути більше 40 %. Загальна підтримка, згадана в цьому параграфі, включає загальну суму нових позик та гарантованих позик, а також інвестиції у капітал та інвестиції у квазікапітал, що були надані кінцевим одержувачам. Зазначені в цьому параграфі гарантовані позики беруться до уваги, тільки якщо на гарантійні контракти виділяються ресурси ЄСІ фондів, розраховувані на основі пруденційного оцінювання ризиків ex ante, яке охоплює різні нові позики.

    3. Як відступ від статті 37(2), внески згідно з параграфом 1 цієї статті можуть ґрунтуватися на підготовчому оцінюванні, включаючи комплексу перевірку, що його проводить ЄІБ для цілей свого внеску в фінансовий продукт у рамках EFSI.

    4. Звітність органів управління згідно зі статтею 46 цього Регламенту щодо операцій, що включають фінансові інструменти згідно з цією статтею, ґрунтується на інформації, що зберігається ЄІБ для цілей його звітності відповідно до статті 16(1) та (2) Регламенту (ЄС) 2015/1017, а також на додатковій інформації, що вимагається відповідно до статті 46(2) цього Регламенту. Вимоги, викладені в цьому параграфі, повинні забезпечувати єдині умови звітності відповідно до статті 46(3) цього Регламенту.

    5. Здійснюючи внесок у фінансові інструменти, зазначені в пункті (c) статті 38(1), орган управління може робити будь-що таке:

    (a) інвестувати в капітал наявної або новоствореної юридичної особи, призначеної для здійснення інвестицій у кінцевих одержувачів, згідно з цілями відповідних ЄСІ фондів, що будуть займатися завданнями з використання;

    (b) доручати завдання з використання відповідно до пунктів (b) та (c) першого підпараграфа статті 38(4).

    Орган, що на нього покладено завдання з використання, зазначені в пункті (b) першого підпараграфа цього параграфа, відкриває фідуціарний рахунок від свого імені та в інтересах органу управління або створює окремий блок фінансів в установі для програмного внеску. У разі окремого блоку фінансів проводиться бухгалтерське розрізнення між програмними ресурсами, вкладеними у фінансовий інструмент, та іншими ресурсами, наявними в установі. Управління активами на фідуціарних рахунках і такими окремими блоками фінансів здійснюється відповідно до принципу належного фінансового управління і з дотриманням відповідних пруденційних правил, і такі активи повинні мати належну ліквідність.

    Для цілей цієї статті фінансовий інструмент може також мати форму або бути частиною інвестиційної платформи відповідно до статті 2(4) Регламенту (ЄС) 2015/1017, за умови що інвестиційна платформа має форму юридичної особи спеціального призначення або керованого рахунку.

    6. При впровадженні фінансових інструментів відповідно до пункту (с) статті 38(1) цього Регламенту органи, зазначені в параграфі 5 цієї статті, забезпечують відповідність чинному законодавству та вимогам, установленим у статті 155(2) та (3) Фінансового регламенту.

    7. До 3 листопада 2018 року Комісія ухвалює делеговані акти згідно зі статтею 149 на доповнення цього Регламенту, встановлюючи додаткові спеціальні правила щодо ролі, зобов’язань та відповідальності органів, що впроваджують фінансові інструменти, відповідних критеріїв відбору та продуктів, що можуть поставлятися через фінансові інструменти відповідно до пункту (с) статті 38(1).

    8. Органи, зазначені в параграфі 5 цієї статті, можуть при використанні фондів фондів доручати частину виконання фінансовим посередникам, за умови що такі органи забезпечують під свою відповідальність, щоб фінансові посередники відповідали критеріям, викладеним у статтях 33(1) та 209(2) Фінансового регламенту. Фінансові посередники обираються згідно з відкритими, прозорими, пропорційними та недискримінаційними процедурами із забезпеченням відсутності конфлікту інтересів.

    9. Якщо для цілей впровадження фінансових інструментів, зазначених у пункті (c) статті 38(1), органи управління вносять програмні ресурси ЄСІ фондів у наявний інструмент, менеджер фонду якого вже обраний ЄІБ, у міжнародну фінансову установу, що її учасником є держава-член, або в публічний банк чи установу, створену як юридична особа, що провадить фінансову діяльність на професійній основі та виконує умови, зазначені в пункті (b)(iii) першого підпараграфа статті 38(4), вони покладають завдання з використання на такого менеджера фонду шляхом укладення прямого контракту.

    10. Як відступ від статті 41(1) та (2), стосовно внесків у фінансові інструменти згідно з параграфом 9 цієї статті, заявки на проміжні виплати повинні бути узгоджені з графіком виплат, визначеним в угоді про фінансування. Графік виплат, зазначений у першому реченні цього параграфа, повинен відповідати графіку виплат, погодженому для інших інвесторів у рамках того самого фінансового інструмента.

    11. Умови стосовно внесків згідно з пунктом (с) статті 38(1) повинні бути визначені в угодах про фінансування згідно з додатком IV на таких рівнях:

    (a) у відповідних випадках, між належним чином уповноваженими представниками органу управління та органом, що використовує фонд фондів;

    (b) між належним чином уповноваженими представниками органу управління або, у відповідних випадках, між органом, що використовує фонд фондів, та органом, що використовує фінансовий інструмент.

    12. Для внесків згідно з параграфом 1 цієї статті в інвестиційні платформи, що отримують внески від інструментів, створених на рівні Союзу, забезпечується відповідність правилам державної допомоги відповідно до пункту (с) першого підпараграфа статті 209(2) Фінансового регламенту.

    13. У разі фінансових інструментів, зазначених у пункті (c) статті 38(1), що мають форму гарантійного інструмента, держави-члени можуть вирішити, щоб ЄСІ фонди робили внески, у відповідних випадках, до різних траншів портфелів позик, що покриваються також гарантією ЄС відповідно до Регламенту (ЄС) 2015/1017.

    14. Для фінансування операцій, що здійснюються через фінансові інструменти, зазначені в пункті (c) статті 38(1), у рамках програми може створюватися для ERDF, ESF, Фонду гуртування та EMFF окремий пріоритет, а для EAFRD — окремий тип операції зі ставкою спільного фінансування до 100 %.

    15. Незважаючи на статтю 70 та статтю 93(1), внески згідно з параграфом 1 цієї статті можуть бути використані з метою отримання нового боргового та часткового фінансування на всій території держави-члена без урахування категорій регіону, якщо інше не передбачено в угоді про фінансування.

    16. До 31 грудня 2019 року Комісія повинна переглядати застосування цієї статті та, у відповідних випадках, подати до Європейського парламенту і Ради законодавчу пропозицію.

    ▼B

    Стаття 40

    Управління фінансовими інструментами та контроль за ними

    ▼M6

    1. Органи, визначені відповідно до статті 124 цього Регламенту та статті 65 Регламенту про EAFRD, не проводять перевірки на місцях на рівні ЄІБ чи інших міжнародних фінансових установ, учасником яких є держава-член, стосовно використовуваних ними фінансових інструментів.

    Однак призначені органи повинні проводити перевірки відповідно до статті 125(5) цього Регламенту та перевірки відповідно до статті 59(1) Регламенту (ЄС) № 1306/2013 на рівні інших органів, що використовують фінансові інструменти в юрисдикції їхньої відповідної держави-члена.

    ЄІБ та інші міжнародні фінансові установи, учасниками яких є держава-член, надають призначеним органам контрольний звіт з кожною заявкою на виплату. Вони також надають Комісії та призначеним органам річний аудиторський звіт, складений їхніми зовнішніми аудиторами. Ці зобов’язання щодо звітності не обмежують передбачених у статті 46(1) та (2) цього Регламенту зобов’язань щодо звітності, в тому числі тих із них, що стосуються показників фінансових інструментів.

    Комісія уповноважена ухвалювати імплементаційний акт стосовно зразків контрольних звітів та річних аудиторських звітів, зазначених у третьому підпараграфі цього параграфа.

    Такий імплементаційний акт ухвалюється згідно з дорадчою процедурою, зазначеною в статті 150(2).

    2. Без обмеження статті 127 цього Регламенту і статті 9 Регламенту (ЄС) № 1306/2013, відповідальні за аудит програм органи не проводять перевірки на місцях на рівні ЄІБ чи інших міжнародних фінансових установ, учасником яких є держава-член, стосовно використовуваних ними фінансових інструментів.

    Органи, відповідальні за аудит програм, проводять перевірки операцій та систем управління та контролю на рівні інших органів, що використовують фінансові інструменти у своїх відповідних державах-членах, і на рівні кінцевих одержувачів, при цьому встановлені в параграфі 3 умови повинні бути виконані.

    Комісія може проводити перевірки на рівні органів, зазначених у параграфі 1, якщо вона дійде висновку, що це необхідно для отримання обґрунтованого запевнення з огляду на виявлені ризики.

    2a. Стосовно фінансових інструментів, зазначених у пункті (а) статті 38(1) та в статті 39, що були встановлені угодою про фінансування, підписаною до 2 серпня 2018 року, застосовуються викладені в цій статті правила, що чинні на момент підписання угоди про фінансування, як відступ від параграфів 1 та 2 цієї статті.

    ▼B

    3. Органи, що несуть відповідальність за аудит програм, можуть здійснювати аудит на рівні кінцевих одержувачів виключно в разі виникнення однієї або кількох з таких ситуацій:

    (a) супровідні документи, що засвідчують надання підтримки з фінансового інструменту кінцевим одержувачам, а також її використання за призначенням відповідно до застосовного права, не доступні на рівні органу управління або на рівні органів, що впроваджують фінансові інструменти;

    (b) є свідчення того, що документи, доступні на рівні органу управління чи на рівні органів, що впроваджують фінансові інструменти, не представляють собою достовірне та точне підтвердження наданої підтримки.

    ▼M6

    4. До 3 листопада 2018 року Комісія ухвалює делеговані акти згідно зі статтею 149 на доповнення цього Регламенту, встановлюючи додаткові спеціальні правила щодо управління та контролю за фінансовими інструментами, зазначеними в пунктах (b) та (с) статті 38(1), видів контролю, що його повинні здійснювати органи управління та аудиту, порядку зберігання підтвердних документів, а також щодо питань, що повинні доводитись за допомогою підтвердних документів.

    ▼B

    5. Органи, що впроваджують фінансові інструменти, несуть відповідальність за забезпечення наявності супровідних документів і не повинні вимагати від кінцевих одержувачів ведення звітності, що виходить за межі того, що є необхідним для уможливлення виконання ними такого обов’язку.

    ▼M6

    5a. Як відступ від статті 143(4) цього Регламенту та від другого параграфа статті 56 Регламенту (ЄС) № 1306/2013, в операціях, що включають фінансові інструменти, внесок, анульований відповідно до статті 143(2) цього Регламенту або відповідно до першого параграфа статті 56 Регламенту (ЄС) № 1306/2013 унаслідок окремого порушення, може бути використаний повторно в рамках тієї самої операції за таких умов:

    (a) якщо порушення, що призводить до анулювання внеску, виявлено на рівні кінцевого одержувача, анульований внесок може бути використаний повторно лише для інших кінцевих одержувачів у межах того самого фінансового інструмента;

    (b) якщо порушення, що призводить до анулювання внеску, виявлено на рівні фінансового посередника в фонді фондів, анульований внесок може бути використаний повторно лише для інших фінансових посередників.

    Якщо порушення, що призводить до анулювання внеску, виявлено на рівні органу, що використовує фонди фондів, або на рівні органу, що впроваджує фінансові інструменти, якщо фінансовий інструмент використовується через структуру без фонду фондів, анульований внесок не може бути використаний повторно в рамках тієї самої операції.

    Якщо фінансове коригування здійснюється щодо систематичного порушення, анульований внесок не може бути використаний повторно для будь-якої операції, що на нього впливає таке систематичне порушення.

    ▼B

    Стаття 41

    ▼C1

    Заявки на виплати, в тому числі видатки на фінансові інструменти

    ▼M6

    1. Стосовно зазначених у пунктах (a) та (c) статті 38(1) фінансових інструментів, а також стосовно зазначених у пункті (b) статті 38(1) фінансових інструментів, використовуваних відповідно до пунктів (a), (b) та (c) першого підпараграфа статті 38(4), подаються поетапні заявки на проміжну виплату щодо програмних внесків, що сплачуються в фінансовий інструмент протягом строку прийнятності, встановленого в статті 65(2) (надалі — «строк принятності»), відповідно до таких умов:

    ▼B

    (a) сума внеску програми до фінансового інструменту, включеного до кожної заявки на проміжний платіж, яку подано протягом строку прийнятності, не перевищує 25% від сукупної суми внесків програми, виділених на фінансовий інструмент згідно з відповідною угодою про фінансування, що відповідає видаткам у розумінні пунктів (a), (b) та (d) статті 42(1), які потрібно сплатити протягом строку прийнятності. Заявки на проміжний платіж, що подано після завершення строку прийнятності, повинні включати сукупну суму прийнятних видатків у розумінні статті 42;

    (b) кожна заявка на проміжний платіж, як зазначено в пункті (a) цього параграфу, може включати до 25 % від сукупної суми національного спільного фінансування, як зазначено в статті 38(9), сплати якої очікують на рахунок фінансового інструменту, чи на рівні кінцевих одержувачів для видатків у розумінні пунктів (a), (b) та (d) статті 42(1), протягом строку прийнятності;

    (c) наступні заявки на проміжні платежі, які подано протягом строку прийнятності, здійснюють виключно:

    ►C1  (i)

    для другої заявки на проміжний платіж – коли щонайменше 60 % суми, включеної до першої заявки на проміжний платіж, було використано як прийнятні видатки ◄ у розумінні пунктів (a), (b) та (d) статті 42(1);

    ►C1  (ii)

    для третьої та наступних заявок на проміжний платіж – коли щонайменше 85 % сум, включених до попередніх заявок на проміжний платіж, було використано як прийнятні видатки ◄ у розумінні пунктів (a), (b) та (d) статті 42(1);

    ►C1  (d)

    кожна заявка на проміжний платіж, що включає видатки, пов’язані з фінансовими інструментами, окремо розкриває сукупну суму внесків програми, сплачених на рахунки фінансових інструментів, і суми, сплачені як прийнятні видатки ◄ у розумінні пунктів (a), (b) та (d) статті 42(1).

    На час закриття програми, заявка на виплату остаточного залишку повинна містити сукупну суму прийнятних видатків, як зазначено в статті 42.

    ▼M6

    2. Стосовно зазначених у пункті (b) статті 38(1) фінансових інструментів, використовуваних відповідно до пункту (d) першого підпараграфа статті 38(4), заявки на проміжний платіж та на виплату остаточного залишку повинні включати загальну суму платежів, здійснених органом управління на інвестиції в кінцевих одержувачів згідно з пунктами (а) та (b) першого підпараграфа статті 42(1).

    ▼C1

    3. Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149, що встановлюють правила скасування платежів до фінансових інструментів і відповідні коригування відносно заявок на платіж.

    ▼B

    ►C1  4.

    Для того, щоб забезпечити однакові умови для імплементації цієї статті, Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють моделі, які потрібно використовувати при поданні до Комісії додаткової інформації стосовно фінансових інструментів разом з заявками на платіж. ◄ Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).

    Стаття 42

    Прийнятні видатки на час закриття

    1. На момент закриття програми прийнятні видатки на фінансовий інструмент повинні становити сукупну суму внесків програми, які було фактично сплачено, чи, у випадку гарантій, виділено за рахунок фінансового інструменту протягом строку прийнятності, що відповідає:

    (a) платежам кінцевим одержувачам і, у випадках, зазначених у статті 37(7), платежам на користь кінцевих одержувачів;

    (b) ресурсам, виділеним для договорів гарантії, незалежно від того, чи строк сплати за ними вже настав, з метою виконання можливих гарантійних вимог щодо відшкодування втрат, які розраховано на підставі пруденційного оцінювання ex ante, що охоплює різні основні нові позики або інші пов’язані з ризиком інструменти для нових інвестувань у кінцевих одержувачів;

    (c) капіталізованому субсидуванню процентних ставок або субсидуванню гарантійних внесків, які підлягають сплаті за період, що не перевищує 10 років після закінчення строку прийнятності, і що використовують у поєднанні з фінансовими інструментами, сплачують на рахунок ескроу, спеціально створений для такої цілі, для дієвої виплати коштів після закінчення строку прийнятності, але відносно позик або інших інструментів, пов’язаних з ризиком і сплачених для інвестувань у кінцевих одержувачів протягом строку прийнятності;

    (d) відшкодуванню витрат на управління, що виникли, чи виплаті комісії за управління фінансового інструменту.

    Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149, що встановлюють конкретні правила стосовно створення системи капіталізації річних виплат на субсидування процентних ставок і субсидування гарантійних внесків, зазначених у пункті (c) першого підпараграфу.

    2. У випадку інструментів, заснованих на власному капіталі, та мікрокредитування, капіталізовані витрати на управління чи комісії за управління, які необхідно сплатити за період, що не перевищує шести років після строку прийнятності, відносно інвестувань у кінцевих одержувачів, що мали місце протягом строку прийнятності, які не підпадають під дію статей 44 чи 45, можуть вважатися прийнятними видатками в разі сплати на спеціально створений для цієї мети рахунок ескроу.

    ▼M6

    3. У випадку орієнтованих на зазначені в статті 37(4) підприємства заснованих на власному інструментів, щодо яких до 31 грудня 2018 року було підписано зазначену в пункті (b) статті 38(7) угоду про фінансування та через які до кінця строку прийнятності було інвестовано принаймні 55 % програмних ресурсів, передбачених відповідною угодою про фінансування, обмежений обсяг виплат на інвестиції в кінцевих одержувачів, що здійснюватимуться протягом строку не більше чотирьох років після закінчення строку прийнятності може вважатися прийнятними видатками в разі сплати на спеціально створений для цієї мети рахунок ескроу за умови дотримання правил державної допомоги та виконання всіх наведених нижче умов.

    ▼B

    Суму, сплачену на цільовий депозитний рахунок:

    (a) потрібно використовувати виключно для подальших інвестицій у кінцевих одержувачів, що отримали початкові інвестиції в капітал з фінансового інструменту протягом строку прийнятності і які залишаються не виплаченими повністю або частково;

    (b) потрібно використовувати виключно для подальших інвестицій, здійснюваних відповідно до стандартів ринку та стандартних ринкових договірних механізмів і обмежених до необхідного мінімуму з метою заохочення спільного інвестування в приватний сектор, з одночасним забезпеченням безперервності фінансування для цільових підприємств для того, щоб водночас публічні та приватні інвестори могли користуватися перевагами від інвестицій;

    (c) не слід встановлювати в розмірі, що перевищує 20 % від прийнятних видатків на інструмент, заснований на власному капіталі, зазначених у пункті (a) першого підпараграфу параграфу 1, з яких вираховують максимальні капітальні ресурси та доходи, які повертають такому інструменту, заснованому на власному капіталі, протягом строку прийнятності.

    Будь-які суми, сплачені на рахунок ескроу, які не використовують для інвестування у кінцевих одержувачів, які здійснено протягом періоду, зазначеного в першому підпаграграфі, необхідно використовувати відповідно до статті 45.

    ►C1  4. Прийнятні видатки, розкриті відповідно до параграфів 1, 2 та 3, не повинні перевищувати ◄ суму:

    ►C1  (a) сукупної підтримки з ЄСІ фондів, сплаченої для цілей параграфів 1, 2 та 3 ◄ ; та

    (b) відповідного національного спільного фінансування.

    ▼M6

    5. Якщо витрати на управління та комісії за управління, зазначені в пункті (d) першого підпараграфа параграфа 1 цієї статті та в параграфі 2 цієї статті, стягуються органом, що впроваджує фонд фондів, або органами, що впроваджують фінансові інструменти відповідно до пункту (с) статті 38(1) та пунктів (a), (b) та (c) першого підпараграфа статті 38(4), вони не повинні перевищувати межі, визначені в делегованому акті, згаданому в параграфі 6 цієї статті. У той час як витрати на управління включають прямі або непрямі витрати, що відшкодовуються на підставі підтвердження видатків, комісія за управління стосується узгодженої ціни на надані послуги, що визначається в рамках конкурентного ринкового процесу, у відповідних випадках. Витрати на управління і комісії за управління ґрунтуються на методології розрахунку, заснованій на результативності.

    ▼B

    Витрати на управління та комісії за управління можуть включати комісії за організацію. Якщо комісії за організацію, чи будь-яку їх частину, стягують з кінцевих одержувачів, їх не заявляють як прийнятні видатки.

    Витрати на управління та комісії за управління, в тому числі витрати та комісії, що виникли в зв’язку з підготовчою роботою, пов’язаною з фінансовим інструментом, до підписання відповідної угоди про фінансування, є прийнятними з дати підписання відповідної угоди про фінансування.

    6. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти, відповідно до статті 149, що встановлюють конкретні правила з викладенням критеріїв для визначення витрат на управління та комісії за управління на підставі результативності та застосовних граничних значень, а також правила для відшкодування капіталізованих витрат на управління та комісії за управління для інструментів, заснованих на власному капіталі, та мікрокредитування.

    Стаття 43

    Відсоток і інші прибутки, отримані внаслідок надання підтримки з ЄСІ фондів фінансовим інструментам

    1. Підтримку з ЄСІ фондів, сплачену фінансовим інструментам, розміщують на рахунках, що знаходяться в межах фінансових установ у державах-членах, і її інвестують на тимчасовій основі відповідно до принципів розсудливого фінансового управління.

    ►C1  2. Відсоток і інші прибутки, що походять від підтримки з ЄСІ фондів, сплаченої фінансовим інструментам, використовують для тих самих цілей, у тому числі для відшкодування витрат на управління, що виникли, чи комісії за управління фінансового інструменту відповідно до пункту (d) першого підпараграфу статті 42(1) і відповідно до статті 42(2) та (3), як початкової підтримки з ЄСІ фондів, або в межах того самого фінансового інструменту, або, після ліквідації фінансового інструменту, в інших фінансових інструментах або формах підтримки ◄ відповідно до конкретних цілей, викладених згідно з пріоритетом, до закінчення строку прийнятності.

    3. Орган управління забезпечує ведення належних записів щодо використання відсотків та інших прибутків.

    ▼M6

    Стаття 43a

    Диференційований режим для інвесторів

    1. Підтримка інвестованих у кінцевих одержувачів фінансових інструментів з ЄСІ фондів та прибутки й інші надходження, наприклад відсотки, гарантійні платежі, дивіденди, приріст капіталу чи будь-який інший дохід, отриманий від таких інвестицій, що можуть бути віднесені до підтримки з ЄСІ фондів, можуть використовуватися для встановлення диференційованого режиму для інвесторів, що працюють згідно з принципом ринкової економіки, а також для ЄІБ при використанні гарантії ЄС відповідно до Регламенту (ЄС) 2015/1017. Такий диференційований режим повинен бути виправданий необхідністю залучення приватних ресурсів партнерів та залучення публічного фінансування.

    2. Зазначені в статтях 37(2) та 39a(3) оцінки повинні включати, у відповідних випадках, оцінку необхідності та обсягу диференційованого режиму, згаданого в параграфі 1 цієї статті, та/або опис механізмів, що будуть використовуватись для визначання необхідності та обсягу такого диференційованого режиму.

    3. Диференційований режим не повинен виходити за межі того, що необхідно для створення стимулів для залучення приватних ресурсів партнерів. Він не повинен передбачати надмірну компенсацію для інвесторів, що працюють згідно з принципом ринкової економіки, або для ЄІБ при використанні гарантії ЄС відповідно до Регламенту (ЄС) 2015/1017. Узгодження інтересів забезпечується шляхом відповідного розподілу ризиків та прибутків.

    4. Диференційований режим для інвесторів, що працюють згідно з принципом ринкової економіки, не обмежує правила державної допомоги Союзу.

    ▼B

    Стаття 44

    Повторне використання ресурсів, обумовлене наданням підтримки з ЄСІ фондів до закінчення строку прийнятності

    ▼M6

    1. Без обмеження статті 43a, ресурси, що повертаються фінансовим інструментам за рахунок інвестицій або вивільнення ресурсів, передбачених для дороворів гарантії, включаючи повернення капіталу та прибуток на капітал, інші прибутки чи надходження, наприклад відсотки, гарантійні платежі, дивіденди, приріст капіталу або будь-які інші доходи, отримані від інвестицій, що можуть бути віднесені до підтримки з ЄСІ фондів, використовуються повторно для зазначених нижче цілей у необхідному розмірі та в порядку, встановленому у відповідних угодах про фінансування:

    (a) подальші інвестиції через ті самі або інші фінансові інструменти відповідно до конкретних завдань, визначених у рамках пріоритету;

    (b) у відповідних випадках, для покриття збитків у номінальній сумі внеску ЄСІ фондів у фінансовий інструмент, що зумовлені негативними відсотками, якщо такі збитки виникають, незважаючи на активне управління казначейськими операціями з боку органів, що впроваджують фінансові інструменти;

    (c) у відповідних випадках, відшкодування понесених управлінських витрат і сплата комісії за управління фінансового інструмента.

    ▼C1

    2. Орган управління забезпечує ведення належних записів повторного використання ресурсів, зазначених у параграфі 1.

    ▼B

    Стаття 45

    ►C1  Повторне використання ресурсів після закінчення строку прийнятності

    Держави-члени ухвалюють необхідні інструменти для забезпечення повторного використання згідно з цілями програми чи програм ресурсів, які повернуто фінансовим інструментам, у тому числі сплаченого капіталу і доходів та інших прибутків чи надходжень, отриманих протягом періоду в щонайменше вісім років після закінчення строку прийнятності, що обумовлені підтримкою з ЄСІ фондів фінансовим інструментам відповідно до статті 37 ◄ , або в межах того самого фінансового інструменту, або, після виділення таких ресурсів з фінансового інструменту, в інших фінансових інструментах за умови, що, в обох випадках, оцінювання ринкових умов підтверджує постійну потребу в такому інвестуванні чи в інших формах підтримки.

    Стаття 46

    Звіт про використання фінансових інструментів

    1. Орган управління надсилає Комісії окремий звіт, що поширюється на операції з фінансовими інструментами, як додаток до річного звіту про використання.

    2. Окремий звіт, зазначений у параграфі 1, повинен містити, для кожного фінансового інструменту, таку інформацію:

    (a) встановлення програми та пріоритету чи заходу, за допомогою яких надають підтримку з ЄСІ фондів;

    (b) опис фінансового інструменту та механізмів використання;

    ▼M6

    (c) зазначення органів, що впроваджують фінансові інструменти, та органів, що впроваджують фонди фондів, у відповідних випадках, згідно з пунктами (a), (b) та (c) статті 38(1);

    ▼B

    (d) сукупну суму внесків програми за пріоритетом або заходом, сплачених на рахунок фінансового інструменту;

    (e) сукупну суму підтримки, сплачену кінцевим одержувачам або на користь кінцевих одержувачів, або передбачену в договорах гарантії фінансовим інструментом для інвестування у кінцевих одержувачів, а також витрати на управління, що виникли, чи сплачена комісія за управління, відповідно до програми та пріоритету чи заходу;

    (f) виконання фінансового інструменту, в тому числі прогрес у його створенні та у відборі органів для впровадження фінансового інструменту, в тому числі органу для впровадження фонду фондів;

    ▼M6

    (g) відсоткові та інші прибутки, зумовлені підтримкою фінансового інструмента з ЄСІ фондів, та програмні ресурси, що повертаються фінансовим інструментам за рахунок інвестицій згідно зі статтями 43 та 44, а також суми, що використовуються для диференційованого режиму згідно зі статтею 43a;

    (h) прогрес у досягненні очікуваного ефекту левериджу інвестицій, здійснених фінансовим інструментом;

    ▼B

    (i) вартість інвестицій у капітал, відносно попередніх років;

    (j) внесок фінансового інструменту для досягнення показників відповідного пріоритету чи заходу.

    Інформацію в пунктах (h) та (j) першого підпараграфу може бути включено виключно до додатку до річних звітів про виконання, які подають у 2017 та 2019 роках, а також до заключного звіту про виконання. Обов’язки щодо звітування, які викладено в пунктах (a) – (j) першого підпараграфу, не застосовують на рівні кінцевих одержувачів.

    3. Щоб забезпечити однакові умови для імплементації цієї статті, Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють моделі, які потрібно використовувати при звітуванні Комісії щодо фінансових інструментів. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).

    4. Кожного року, починаючи з 2016 року, Комісія, протягом шести місяців з дати завершення строку для подачі річних звітів про виконання, зазначених у статті 111(1) для ERDF, ESF, Фонду гуртування, статті 75 Регламенту про EAFRD для EAFRD і відповідних положень конкретних правил Фонду для EMFF, надає короткі виклади даних щодо прогресу, досягнутого в фінансуванні та використанні фінансових інструментів, які надсилають органи управління відповідно до цієї статті. Такі короткі виклади передають до Європейського Парламенту та Ради, а також оприлюднюють.



    РОЗДІЛ V

    МОНІТОРИНГ І ОЦІНЮВАННЯ



    ГЛАВА I

    Моніторинг



    Секція I

    Моніторинг програм

    Стаття 47

    Комітет з моніторингу

    1. Протягом трьох місяців з дати повідомлення держави-члена про рішення Комісії щодо затвердження програми, держава-член створює комітет, відповідно до своїх інституційних, правових і фінансових рамок, для моніторингу впровадження програми, за погодженням з органом управління («комітет з моніторингу»).

    Держава-член може створити єдиний комітет з моніторингу для охоплення більш ніж однієї програми, спільне фінансування яких здійснюють ЄСІ фонди.

    2. Кожен комітет з моніторингу розробляє та ухвалює свій внутрішній регламент відповідно до інституційних, правових і фінансових рамок відповідної держави-члена.

    3. Комітет з моніторингу програми згідно з метою «Європейське територіальне співробітництво» створюють держави-члени, що беруть участь у програмі співпраці, та треті країни, за умови, що вони прийняли запрошення на участь у програмі співпраці, за погодженням з органом управління протягом трьох місяців з дати повідомлення держав-членів про рішення щодо ухвалення програми співпраці. Такий комітет з моніторингу розробляє та ухвалює свій внутрішній регламент.

    Стаття 48

    Склад комітету з моніторингу

    1. Держава-член ухвалює рішення щодо складу комітету з моніторингу за умови, що комітет з моніторингу складається з представників органів відповідної держави-члена та проміжних органів, а також представників партнерів, зазначених у статті 5. Відповідні партнери за допомогою прозорих процесів делегують своїх представників до комітету з моніторингу. Кожен член комітету з моніторингу може мати право голосу.

    Склад комітету з моніторингу програми в рамках цілі Європейської територіальної інтеграції погоджують держави-члени, що беруть участь в програмі, та треті країни в разі, якщо вони прийняли запрошення брати участь у програмі співпраці. Комітет з моніторингу повинен включати відповідних представників таких держав-членів і третіх країн. Комітет з моніторингу може включати представників європейського групування територіальної співпраці, що ведуть діяльність, пов’язану з програмою в рамках території програми.

    2. Список членів комітету з моніторингу повинен бути опублікований.

    3. Комісія бере участь у роботі комітету з моніторингу як дорадчий орган.

    4. Якщо ЄІБ надає внесок до програми, він може брати участь у роботі комітету з моніторингу як дорадчий орган.

    5. Комітет з моніторингу очолює представник держави-члена чи органу управління.

    Стаття 49

    Функції комітету з моніторингу

    1. Комітет з моніторингу повинен збиратися щонайменше раз на рік і переглядати впровадження програми та прогрес у напрямку досягнення її цілей. При цьому він повинен брати до уваги фінансові дані, спільні показники та показники окремої програми, в тому числі зміни в значенні показників результату та прогресу в напрямку кількісних цільових етапів, а також цільових етапів, визначених у рамках результативності, як зазначено у статті 21(1), і, за необхідності, результати якісного аналізу.

    ▼C1

    2. Комітет з моніторингу розглядає всі питання, що впливають на результативність програми, в тому числі висновки перегляду результативності.

    ▼B

    3. Необхідно провести консультацію з комітетом з моніторингу, який, якщо він вважає це за належне, надає свою позицію щодо будь-якого внесення змін до програми, запропонованої органом управління.

    ▼M6

    4. Комітет із моніторингу може робити зауваження органу управління щодо виконання та оцінювання програми, включаючи дії, пов’язані зі зменшенням адміністративного тягаря бенефіціарів. Він може також робити зауваження щодо видимості підтримки з боку ЄСІ фондів та щодо підвищення обізнаності про результати такої підтримки. Він моніторить заходи, вжиті за результатами його зауважень.

    ▼B

    Стаття 50

    Звіти про впровадження

    1. З 2016 року до 2023 року включно кожна держава-член повинна подавати Комісії річний звіт про впровадження програми в попередньому фінансовому році. Кожна держава-член подає Комісії заключний звіт про впровадження програми для ERDF, ESF і Фонду гуртування, а також річний звіт про впровадження для EAFRD і EMFF до граничного строку, встановленого в правилах фонду.

    2. Річні звіти про впровадження повинні викладати ключову інформацію про впровадження програми та її пріоритети з покликанням на фінансові дані, спільні показники та показники окремої програми, а також кількісні цільові значення, в тому числі, в разі необхідності, зміни в значенні показників результату, та, починаючи з річного звіту про впровадження, який потрібно подати в 2017 році, цільові етапи, визначені в рамках результативності. Передані дані повинні стосуватися значень показників повністю впроваджених операцій і також, де це можливо, беручи до уваги стадію впровадження, обраних операцій. Вони повинні також викладати узагальнення висновків усіх оцінювань програми, що стали доступними протягом попереднього фінансового року, будь-яких питань, що впливають на виконання програми, та вжитих заходів. Річний звіт про впровадження, який потрібно подати в 2016 році, може також викладати, в разі необхідності, вжиті заходи для виконання умов ex ante.

    3. Як відступ від параграфу 2, конкретні правила щодо даних, які потрібно передати для ESF, може бути встановлено в Регламенті про ESF.

    4. Річний звіт про впровадження, який потрібно подати в 2017 році, повинен викладати та оцінювати інформацію, зазначену в параграфі 2, а також прогрес у напрямку досягнення цілей програми, в тому числі внесок ЄСІ фондів до змін у значенні показників результату, якщо підтвердження є доступним з відповідних оцінювань. Такий річний звіт про впровадження повинен викладати вжиті заходи для виконання умов ex ante, що не було виконано на час ухвалення програм. Він повинен також оцінювати впровадження заходів з урахуванням принципів, викладених у статтях 7 і 8, роль партнерів, зазначених у статті 5, у впровадженні програми та звіт про підтримку, використану для цілей боротьби зі зміною клімату.

    ►C1  5. Річний звіт про впровадження, який потрібно подати в 2019 році, та заключний звіт про впровадження для ЄСІ фондів повинні, в доповнення до інформації та оцінювання, зазначених у параграфах 2 та 4, включати інформацію про ◄ досягнення цілей програми та оцінювати прогрес в напрямку досягнення цілей програми, а також її внесок до досягнення стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання.

    6. Для того, щоб вважатися прийнятним, річні звіти про впровадження, зазначені в параграфах 1–5, повинні містити всю необхідну інформацію, передбачену в таких параграфах і правилах окремого фонду.

    Комісія повинна повідомити державу-члена протягом 15 робочих днів з дати отримання річного звіту про впровадження в разі, якщо він не є прийнятним. За відсутності повідомлення його вважають прийнятним.

    7. Комісія повинна перевірити річний і заключний звіти про впровадження та повідомити державу-члена про свої спостереження протягом двох місяців з дати отримання річного звіту про впровадження та протягом п’яти місяців з дати отримання заключного звіту про впровадження. Якщо Комісія не надає спостережень до завершення таких граничних строків, звіти вважають прийнятими.

    8. Комісія може надавати спостереження органу управління щодо питань, що істотно впливають на впровадження програми. Якщо такі спостереження зроблено, орган управління повинен надати всю необхідну інформацію стосовно таких спостережень і, в разі необхідності, повідомити Комісію, протягом трьох місяців, про вжиті заходи.

    9. Річний і заключний звіти про впровадження, а також короткий виклад їх змісту для громадян, оприлюднюють для громадськості.

    Стаття 51

    Щорічна зустріч для цілей перегляду

    ▼M6

    1. Щороку з 2016 року до 2023 року включно між Комісією та кожною державою-членом проводиться щорічна зустріч для цілей перегляду для вивчення результатів кожної програми, беручи до уваги річний звіт про виконання та зауваження Комісії, у відповідних випадках. На зустрічі також переглядають комунікаційні та інформаційні заходи програми, зокрема результати та ефективність заходів, ужитих для інформування громадськості про результати і додану вартість підтримки з ЄСІ фондів.

    ▼B

    2. Щорічна зустріч для цілей перегляду може охоплювати більш ніж одну програму. У 2017 та 2019 роках щорічна зустріч для цілей перегляду повинна охоплювати усі програми у державі-члені та повинна враховувати звіти про прогрес, які подали держави-члени, відповідно до статті 52, в зазначені роки.

    3. Як відступ від параграфу 1, держава-член і Комісія можуть погодитися не організувати щорічну зустріч для цілей перегляду програми в інші роки, крім 2017 та 2019 років.

    4. На щорічній зустрічі для цілей перегляду головує Комісія чи, якщо є відповідний запит держави-члена, головування здійснюється спільно державою-членом і Комісією.

    5. Держава-член забезпечує вжиття подальших заходів відносно коментарів Комісії в результаті щорічної зустрічі для цілей перегляду стосовно питань, що істотно впливають на впровадження програми та, у відповідних випадках, повідомляє Комісію, протягом трьох місяців, про вжиті заходи.



    Секція II

    Стратегічний прогрес

    Стаття 52

    Звіт про прогрес

    1. До 31 серпня 2017 року та до 31 серпня 2019 року держава-член повинна подати до Комісії звіт про прогрес в імплементації Угоди про партнерство на 31 грудня 2016 року та 31 грудня 2018 року відповідно.

    2. Звіт про прогрес викладає інформацію та оцінює:

    (a) зміни в потребах розвитку в державі-члені після ухвалення Угоди про партнерство;

    (b) прогрес в напрямку досягнення стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, а також місій окремого фонду, зазначених у статті 4(1), через внесок ЄСІ фондів до відібраних тематичних цілей і, зокрема, в зв’язку з цільовими етапами, викладеними в рамках результативності для кожної програми, та до підтримки, яку використовують для цілей боротьби зі зміною клімату;

    (c) чи заходи, вжиті для виконання застосовних умов ex ante, викладені в Угоді про партнерство і не виконані на дату ухвалення Угоди про партнерство, було впроваджено відповідно до встановленого графіку. Цей пункт застосовують виключно до звіту про прогрес, який потрібно подати в 2017 році;

    (d) впровадження механізмів забезпечення координації між ЄСІ фондами та іншими інструментами фінансування Союзу та національними інструментами фінансування, а також з ЄІБ;

    (e) реалізацію інтегрованого підходу до територіального розвитку, чи короткий виклад впровадження інтегрованих підходів, що ґрунтуються на програмах, у тому числі прогрес у напрямку досягнення пріоритетних сфер, встановлених для співпраці;

    (f) у разі необхідності, заходи вжиті для зміцнення спроможності органів держав-членів і бенефіціарів для адміністрування та використання ЄСІ фондів;

    (g) вжиті заходи, а також прогрес у зв’язку зі скороченням адміністративного тягаря для бенефіціарів;

    (h) роль партнерів, зазначених у статті 5, в імплементації Угоди про партнерство;

    (i) короткий виклад вжитих заходів відносно застосування горизонтальних принципів, зазначених у статтях 5, 7 і 8, і цілей політики для впровадження ЄСІ фондів;

    3. Якщо Комісія визначає, протягом двох місяців з дати подання звіту про прогрес, що подана інформація є неповною чи нечіткою у спосіб, що суттєво впливає на якість і достовірність відповідного оцінювання, вона може вимагати надання додаткової інформації від держави-члена, за умови, що вимога не спричиняє необґрунтовані затримки та що Комісія надає обґрунтування заявленої недостатньої якості та достовірності. Держава-член надає Комісії всю необхідну додаткову інформацію протягом трьох місяців і, в разі необхідності, відповідним чином переглядає звіт про прогрес.

    4. Для того, щоб забезпечити однакові умови для імплементації цієї статті, Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють модель, яку потрібно використовувати при поданні звіту про прогрес. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до дорадчої процедури, викладеної в статті 150(2).

    Стаття 53

    Звітування Комісією та обговорення ЄСІ фондів

    1. Комісія передає щороку, починаючи з 2016 року, до Європейського Парламенту, Ради, Європейського економічно-соціального комітету та Комітету регіонів заключний звіт у зв’язку з програмами ЄСІ фондів, що ґрунтується на річних звітах держав-членів про впровадження, поданих згідно зі статтею 50, а також узагальнення отриманих висновків щодо наявних оцінювань програм. У 2017 та 2019 роках заключний звіт складає частину стратегічного звіту, зазначеного в параграфі 2.

    2. У 2017 та 2019 роках Комісія готує стратегічний звіт, що узагальнює звіти держав-членів про прогрес, які до 31 грудня 2017 року та 31 грудня 2019 року відповідно вона повинна подати до Європейського Парламенту, Ради, Європейського економічно-соціального комітету та Комітету регіонів, а відповідні установи запрошують до їх обговорення.

    3. Рада обговорює стратегічний звіт, зокрема відносно внеску ЄСІ фондів у досягнення стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, та її запрошують надати свої матеріали на весняне засідання Європейської Ради.

    4. Кожні два роки, починаючи з 2018 року, Комісія включає до свого Річного звіту про хід роботи на весняне засідання Європейської Ради секцію, де узагальнює останні звіти, зазначені в параграфах 1 і 2, зокрема щодо внеску ЄСІ фондів у досягнення стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання.



    ГЛАВА II

    Оцінювання

    Стаття 54

    Загальні положення

    1. Оцінювання проводять з метою вдосконалення якості розробки та впровадження програм, а також оцінювання їхньої дієвості, ефективності та впливу. Вплив програм потрібно оцінювати, виходячи із завдання кожного ЄСІ фонду, відносно цільових показників відповідно до стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання та, беручи до уваги розмір програми, відносно ВВП і безробіття на відповідній території програми, в разі необхідності.

    2. Держави-члени надають ресурси, необхідні для проведення оцінювань, і забезпечують наявність процедур для підготовки та збору даних, необхідних для оцінювань, у тому числі даних, пов’язаних зі спільними показниками та, у відповідних випадках, показниками, властивими конкретній програмі.

    3. Оцінювання проводять внутрішні чи зовнішні експерти, що є функціонально незалежними від органів, які несуть відповідальність за впровадження програми. Комісія надає настанови щодо проведення оцінювань, негайно після набуття чинності цим Регламентом.

    4. Усі оцінювання оприлюднюють для громадськості.

    Стаття 55

    Оцінювання ex ante

    1. Держави-члени проводять оцінювання ex ante для вдосконалення якості розробки кожної програми.

    2. Оцінювання ex ante проводять за відповідальності органу, відповідального за підготовку програм. Їх подають Комісії в той самий час, коли і програму, разом з резюме. Правила окремого фонду можуть встановлювати граничні значення, нижче яких оцінювання ex ante може бути поєднано з оцінюванням для іншої програми.

    3. Оцінювання ex ante оцінює:

    (a) внесок до стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, беручи до уваги відібрані тематичні цілі та пріоритети, з урахуванням національних і регіональних потреб і потенціалу для розвитку, а також уроків, винесених з попередніх періодів планування програм;

    (b) внутрішню узгодженість запропонованої програми чи діяльності та її співвідношення з іншими відповідними інструментами;

    (c) послідовність розподілення бюджетних ресурсів цілям програми;

    (d) послідовність відібраних тематичних цілей, пріоритетів і відповідних цілей програм спільним стретегічним рамкам, Угоді про партнерство та відповідним рекомендаціям для конкретної країни, ухваленим відповідно до статті 121(2) ДФЄС, та, у відповідних випадках, на національному рівні, національній програмі реформування;

    (e) актуальність і ясність запропонованих показників програми;

    (f) яким чином очікувані здобутки сприятимуть досягненню результатів;

    (g) чи кількісних значень цільових показників може бути досягнуто, беручи до уваги підтримку, передбачену з ЄСІ фондів;

    (h) обґрунтування форми пропонованої підтримки;

    (i) достатність людських ресурсів і адміністративної спроможності для управління програмою;

    (j) доцільність процедур для моніторингу програми та для збору даних, необхідних для проведення оцінювань;

    (k) доцільність цільових етапів, відібраних для рамок результативності;

    (l) актуальність запланованих заходів для заохочення рівних можливостей для чоловіків і жінок та для запобігання будь-якої дискримінації, зокрема у зв’язку з доступністю для осіб з інвалідністю;

    (m) актуальність запланованих заходів для заохочення сталого розвитку;

    (n) заходи, заплановані для скорочення адміністративного тягаря для бенефіціарів.

    4. Оцінювання ex ante враховують, у відповідних випадках, вимоги для стратегічного екологічного оцінювання, викладені в Директиві Європейського Парламенту і Ради 2001/42/ЄС ( 24 ), з урахуванням потреб пом’якшення наслідків зміни клімату.

    Стаття 56

    Оцінювання під час періоду планування програм

    1. Орган управління або держава-член розробляє план оцінювання, що може поширюватися більш ніж на одну програму. Його подають відповідно до правил окремого фонду.

    2. Держави-члени забезпечують наявність відповідної спроможності в сфері оцінювання.

    3. Під час періоду планування програм орган управління забезпечує, щоб оцінювання, в тому числі оцінювання дієвості, ефективності та впливу, проводили для кожної програми на підставі плану оцінювання та щоб кожне оцінювання підлягало відповідному механізму забезпечення виконання відповідно до правил окремого фонду. Щонайменше один раз під час періоду планування програм оцінювання повинно визначати, яким чином підтримка з ЄСІ фондів сприяла досягненню цілей для кожного пріоритету. Комітет з моніторингу розглядає всі оцінювання та надсилає їх до Комісії.

    4. Комісія може проводити, за своєю власною ініціативою, оцінювання програм. Вона повідомляє орган управління, а результати надсилають органу управління та надають відповідному комітету з моніторингу.

    ▼M6 —————

    ▼B

    Стаття 57

    Оцінювання ex post

    1. Оцінювання ex post проводить Комісія чи держава-члени в тісній співпраці з Комісією. Оцінювання ex post перевіряють дієвість і ефективність ЄСІ фондів і їх внесок до стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, з урахуванням цілей, встановлених у такій стратегії Союзу, та відповідно до конкретних вимог, встановлених у правилах окремого фонду.

    2. Оцінювання ex post необхідно завершити до 31 грудня 2024 року.

    ▼M6

    3. Параграфи 1 і 2 цієї статті також застосовуються до внесків з ERDF або EAFRD до спеціальних програм, зазначених у пункті (b) першого підпараграфа статті 39(4).

    ▼B

    4. Для кожного з ЄСІ фондів, Комісія готує, до 31 грудня 2025 року, узагальнюючий звіт з викладенням основних висновків оцінювань ex post.



    РОЗДІЛ VI

    ТЕХНІЧНА ДОПОМОГА

    Стаття 58

    Технічна допомога за ініціативою Комісії

    1. За ініціативою Комісії ЄСІ фонди можуть підтримувати підготовку, моніторинг, адміністративну та технічну допомогу, оцінювання, аудит та заходи контролю, необхідні для імплементації цього Регламенту.

    Заходи, зазначені в першому підпараграфі, можуть бути виконані або безпосередньо Комісією, або опосередковано установами та особами, крім держав-членів, відповідно до ►M6  статті 154 Фінансового регламенту ◄ .

    Заходи, зазначені в першому підпараграфі, можуть включати, зокрема:

    (a) допомогу в підготовці проекту та експертному оцінюванні, в тому числі з ЄІБ;

    (b) підтримку зміцнення інституційної спроможності та нарощення адміністративної спроможності для дієвого управління ЄСІ фондами;

    (c) дослідження, пов’язані зі звітуванням Комісії про ЄСІ фонди та звітом про гуртування;

    (d) заходи, пов’язані з аналізом, управлінням, моніторингом, обміном інформацією та впровадженням ЄСІ фондів, а також заходи, пов’язані з впровадженням систем контролю та технічної і адміністративної допомоги;

    (e) оцінювання, експертні звіти, статистичні дані та дослідження, в тому числі дослідження загального характеру, стосовно поточної та майбутньої діяльності ЄСІ фондів, що може здійснювати, в разі необхідності, ЄІБ;

    ▼M6

    (f) заходи з поширення інформації, підтримання мережевої взаємодії, комунікації з особливою увагою до результатів і доданої вартості підтримки з боку ЄСІ фондів, підвищення обізнаності та сприяння співпраці, обміну досвідом, у тому числі з третіми країнами;

    ▼B

    (g) встановлення, експлуатацію та взаємоз'єднання комп’ютеризованих систем для управління, аудиту, контролю та оцінювання;

    (h) заходи для вдосконалення методів оцінювання та обмін інформацією про практики оцінювання;

    (i) заходи, пов’язані з проведенням аудиту;

    (j) зміцнення національної та регіональної спроможності відносно інвестиційного планування, оцінювання потреб, підготовки, розробки та імплементації фінансових інструментів, спільних планів дій і основних проектів, у тому числі спільних ініціатив з ЄІБ;

    (k) розповсюдження належної практики для того, щоб допомогти державам-членам зміцнити спроможність відповідних партнерів, зазначених у статті 5, та їхніх головних організацій;

    ▼M3

    (l) заходи, фінансування яких здійснюють відповідно до Регламенту (ЄС) 2017/825, з метою сприяння здійсненню стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання.

    ▼M6

    Комісія виділяє щонайменше 15 % ресурсів, зазначених у цій статті, для досягнення більшої ефективності комунікації з громадськістю та посилення синергії між комунікаційними заходами, що проводяться за ініціативою Комісії, шляхом розширення бази знань про результати, зокрема шляхом більш ефективного збору та розповсюдження даних, оцінювання та звітування, і особливо шляхом висвітлення внеску ЄСІ фондів у покращення життя людей, а також шляхом збільшення видимості підтримки з боку ЄСІ фондів та підвищення обізнаності про результати і додану вартість такої підтримки. Інформаційні, комунікаційні заходи і заходи зі збільшення видимості результатів і доданої вартості підтримки з боку ЄСІ фондів з особливим акцентом на операціях продовжуються після закриття програм, у відповідних випадках. Такі заходи також повинні сприяти корпоративній комунікації політичних пріоритетів Союзу тією мірою, якою вони пов’язані із загальними цілями цього Регламенту.

    ▼M6

    Залежно від їхньої мети, заходи, зазначені в цій статті, можуть фінансуватися як операційні або адміністративні видатки.

    ▼B

    2. Комісія викладає щороку свої плани щодо типу дій, пов’язаних з заходами, перерахованими в параграфі 1, якщо передбачено внесок з ЄСІ фондів, у формі імплементаційних актів.

    Стаття 59

    Технічна допомога за ініціативою держав-членів

    1. За ініціативою держави-члена ЄСІ фонди можуть надавати підтримку заходам з підготовки, управління, моніторингу, оцінювання, інформаційної та комунікаційної діяльності, мережевої взаємодії, розгляду скарг, контролю та аудиту. Держави-члени можуть використовувати ЄСІ фонди для підтримки заходів зі скорочення адміністративного тягаря для бенефіціарів, у тому числі електронних систем обміну даними, та заходів для зміцнення спроможності органів держав-членів і бенефіціарів для адміністрування та використання таких фондів. ЄСІ фонди можна також використовувати для підтримки заходів для зміцнення спроможності відповідних партнерів відповідно до пункту (e) статті 5(3) та для підтримки обміну належною практикою між такими партнерами. Заходи, зазначені в такому параграфі, можуть стосуватися попередніх і наступних періодів планування програм.

    ▼M6

    1a. Кожен ЄСІ фонд може підтримувати операції з технічної допомоги, що є прийнятними для фінансуванні в рамках будь-якого іншого ЄСІ фонду.

    ▼B

    2. Правила окремого фонду можуть додавати чи виключати заходи, що можна фінансувати через технічну допомогу кожного ЄСІ фонду.

    ▼M6

    3. Без обмеження параграфа 2, держави-члени можуть уживати заходів, зазначених у параграфі 1, шляхом прямого укладення договору з:

    (a) ЄІБ;

    (b) міжнародній фінансовій установі, учасником якої є держава-член;

    (c) публічним банком або установою, зазначеною в пункті (b)(iii) першого підпараграфа статті 38(4).

    ▼B



    РОЗДІЛ VII

    ФІНАНСОВА ПІДТРИМКА З ЄСІ ФОНДІВ



    ГЛАВА I

    Підтримка з ЄСІ фондів

    Стаття 60

    Визначення ставок спільного фінансування

    1. Рішення Комісії про ухвалення програми закріплює ставку чи ставки спільного фінансування та максимальну суму підтримки з ЄСІ фондів відповідно до правил окремого фонду.

    2. Інструменти технічної допомоги, впроваджені за ініціативою Комісії чи від її імені, можуть бути фінансовані за ставкою 100 %.

    Стаття 61

    Операції, що приносять чистий дохід після свого завершення

    ▼M6

    1. Ця стаття застосовується до операцій, що приносять чистий дохід після їх завершення. Для цілей цієї статті «чистий дохід» означає грошові надходження, що безпосередньо сплачуються користувачами за товари або послуги, що надаються в результаті операції, наприклад платежі, що їх здійснюють безпосередньо користувачі за використання інфраструктури, продаж або оренду землі чи будівель, або платежі за послуги за вирахуванням будь-яких операційних витрат і витрат на заміну обладнання з коротким строком використання, понесених за відповідний період. Заощадження на операційних витратах, досягнуті в результаті операції, за винятком заощаджень, що виникають у результаті впровадження заходів з енергоефективності, розглядаються як чистий дохід, якщо вони не компенсуються зменшенням операційних субсидій на ту саму суму.

    ▼B

    У разі, якщо не всі інвестиційні витрати прийнятні для спільного фінансування, чистий дохід розподіляють пропорційно до прийнятних і неприйнятних частин інвестиційних витрат.

    2. Прийнятні видатки на операцію, що будуть предметом спільного фінансування з ЄСІ фондів, заздалегідь скорочують з урахуванням спроможності операції до генерування чистого доходу за конкретний референтний період, що водночас охоплює впровадження операції та період після її завершення.

    3. Потенційний чистий дохід від операції визначають заздалегідь за допомогою одного з таких методів, який обирає орган управління для галузі, підгалузі чи типу операції:

    (a) застосування фіксованої ставки відсотка чистого доходу для галузі чи підгалузі, застосовної до операції, як визначено в додатку V чи в будь-якому делегованому акті, зазначеному в другому, третьому та четвертому підпараграфах;

    ▼M6

    (aa) застосування фіксованої ставки відсотка чистого доходу, встановленої державою-членом для галузі або підгалузі, на яку не поширюється дія пункту (а). Перед застосуванням фіксованої ставки відповідальний орган аудиту пересвідчується, що фіксована ставка була встановлена за допомогою справедливого і такого, що може бути перевірений, методу, заснованого на історичних даних або об’єктивних критеріях;

    ▼B

    (b) розрахунок чистого дисконтованого доходу з операції з урахуванням референтного періоду, що відповідає галузі чи підгалузі, застосовній до операції, економічної доцільності, якої за звичайних умов очікують від відповідної категорії інвестиції, застосування принципу «забруднювач платить» і, у відповідних випадках, міркувань рівності, пов’язаних з відносним достатком відповідної держави-члени чи регіону.

    Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149 у належним чином обґрунтованих випадках з метою внесення змін до додатку V шляхом коригування фіксованих ставок, встановлених у ньому, з урахуванням історичних даних, потенціалу до відшкодування витрат і, у відповідних випадках, принципу «забруднювач платить».

    Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149, що встановлюють фіксовані ставки для галузей або підгалузей у рамках сфер ІКТ, досліджень та інновацій, а також енергоефективності. Комісія повідомляє делеговані акти Європейському Парламенту і Раді не пізніше 30 червня 2015 року.

    Крім того, Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149 у належним чином обґрунтованих випадках у зв’язку з включенням галузей або підгалузей, у тому числі підгалузей для галузей у додатку V, що підпадають під тематичні цілі, означені в першому параграфі статті 9, та отримують підтримку з ЄСІ фондів.

    Якщо застосовують метод, зазначений у пункті (a) першого підпараграфу, увесь чистий дохід, отриманий протягом виконання операції та після її завершення, вважають врахованим шляхом застосування фіксованої ставки та, таким чином, його пізніше не вираховують з прийнятних видатків на операцію.

    Якщо фіксовану ставку для нової галузі чи підгалузі встановлюють шляхом ухвалення делегованого акту відповідно до третього та четвертого підпараграфів, орган управління може обрати застосування методу, викладеного в пункті (a) першого підпараграфу для нових операцій відносно відповідної галузі чи підгалузі.

    Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149, що встановлюють метод, зазначений у пункті (b) першого підпараграфу. Якщо застосовують такий метод, чистий дохід, отриманий протягом виконання операції та що випливає з джерел отримання доходу, які не було враховано під час визначення потенційного чистого доходу від операції, вираховують з прийнятних видатків на операції щонайпізніше у вимозі остаточного платежу, яку подає бенефіціар.

    ►C1  4.

    Метод, за допомогою якого чистий дохід вираховують з видатків на операцію, що включають до заявки на виплату, яку подають до Комісії, ◄ визначають відповідно до національних правил.

    ▼M6

    5. Як альтернатива застосуванню методів, викладених у параграфі 3 цієї статті, максимальна ставка спільного фінансування, зазначена в статті 60(1), може на вимогу держави-члена бути зменшена для пріоритету або заходу, внаслідок чого у всіх підтримуваних операціях може застосовуватися єдина фіксована ставка відповідно до пункту (а) першого підпараграфа параграфа 3 цієї статті. Таке зменшення не повинне бути меншим за суму, обчислену шляхом множення максимальної ставки спільного фінансування Союзу, застосовної відповідно до правил окремого фонду, на відповідну фіксовану ставку, зазначену в згаданому пункті.

    ▼B

    6. Якщо об’єктивно неможливо заздалегідь визначити дохід на підставі будь-якого з методів, викладених у параграфах 3 чи 5, чистий дохід, отриманий протягом трьох років з дати завершення операції чи до граничного строку подання документів на закриття програми, встановленого в правилах окремого фонду, залежно від того, яка з дат є ранішою, вираховують з видатків, заявлених Комісії.

    7. Параграфи 1 – 6 не застосовують до:

    (a) операцій або частин операцій, що отримують підтримку виключно з ESF;

    (b) операцій, сукупні прийнятні витрати яких до застосування параграфів 1–6 не перевищують 1 000 000 євро;

    (c) поворотної допомоги, що підлягає зобов’язанню повного відшкодування та наданню призів;

    (d) технічної допомоги;

    (e) підтримки фінансовим інструментів або за рахунок фінансових інструментів;

    (f) операцій, для яких публічна підтримка має форму єдиних сум чи стандартної шкали питомих витрат;

    (g) операцій, які виконують у рамках спільного плану дій;

    ▼M6

    (h) операцій, стосовно яких суми або ставки підтримки визначені в додатку II до Регламенту EAFRD або в Регламенті EMFF.

    ▼B

    Незважаючи на пункт (b) першого підпараграфу цього параграфу, якщо держава-член застосовує параграф 5, вона може включити до відповідного пріоритету чи заходу операції, сукупні прийнятні витрати яких до застосування параграфів 1–6 не перевищують 1 000 000 євро.

    ▼M6

    8. Крім того, параграфи 1–6 не застосовуються до операцій, підтримка яких за програмою становить державну допомогу.

    ▼B



    ГЛАВА II

    Спеціальні правила щодо підтримки ЄСІ фондами публічно-приватних партнерств

    Стаття 62

    ППП

    ЄСІ фонди можуть бути використані для підтримки операцій ППП. Операції ППП повинні відповідати застосовному праву, зокрема стосовно державної допомоги та публічних закупівель.

    Стаття 63

    Бенефіціар в операціях ППП

    1. У зв’язку з операцією ППП і як відступ від пункту (10) статті 2, бенефіціар може бути або:

    (a) органом публічного права, що ініціює операцію; або

    (b) органом, діяльність якого регулює приватне право держави-члена («приватний партнер»), та який було відібрано чи буде відібрано для впровадження операції.

    2. Орган публічного права, що ініціює операцію ППП, може пропонувати, щоб приватний партнер, якого буде відібрано після затвердження операції, виступив бенефіціаром для цілей отримання підтримки з ЄСІ фондів. У такому разі, рішення щодо ухвалення залежить від органу управління, який переконується в тому, що відібраний приватний партнер виконує та бере на себе всі відповідні обов’язки бенефіціара згідно з цим Регламентом.

    3. Приватного партнера, якого відібрали для впровадження операції, може бути замінено як бенефіціара під час впровадження, якщо це необхідно згідно з положеннями та умовами ППП чи угодою про фінансування між приватним партнером і фінансовою установою, що спільно фінансує операцію. У такому разі приватний партнер або орган публічного права, що виступає замінником, стає бенефіціаром за умови, що орган управління переконується в тому, що партнер, що виступає замінником, виконує та бере на себе всі відповідні обов’язки бенефіціара згідно з цим Регламентом.

    4. Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти, відповідно до статті 149, що встановлюють додаткові правила щодо заміни бенефіціара та відповідних обов’язків.

    5. Заміну бенефіціара не вважають зміною права власності у розумінні пункта (b) статті 71(1), якщо така заміна відповідає застосовним умовам, викладеним у параграфі 3 цієї статті та в делегованому акті, ухваленому відповідно до параграфу 4 цієї статті.

    Стаття 64

    Підтримка операцій ППП

    ►C1  1. У разі операції ППП, якщо бенефіціаром є орган публічного права, видатки згідно з операцією ППП, які виникли та які сплатив приватний партнер, можуть, як відступ від статті 65(2), вважатися видатками, які виникли та які сплатив бенефіціар, а також які було включено до заявки на виплату до Комісії ◄ , за умови, що виконано такі умови:

    (a) бенефіціар уклав угоду ППП з приватним партнером;

    (b) орган управління перевірив, щоб видатки, які заявив бенефіціар, було сплачено приватним партнером та щоб операція відповідала застосовному праву Союзу та національному праву, програмі та умовам для надання підтримки операції.

    ►C1  2. Платежі бенефіціарам, які здійснено в зв’язку з видатками, включеними до заявки на виплату, відповідно до параграфу 1, сплачують ◄ на рахунок ескроу, відкритий для таких цілей від імені бенефіціара.

    3. Кошти, сплачені на цільовий рахунок ескроу, зазначений у параграфі 2, використовують для платежів відповідно до угоди ППП, у тому числі будь-яких платежів, які потрібно здійснити в разі припинення угоди ППП.

    4. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149, що встановлюють мінімальні вимоги, які потрібно передбачити в угодах ППП і які є необхідними для застосування відступу, встановленого в параграфі 1 цієї статті, в тому числі положення, пов’язані з припиненням угоди ППП і для цілей забезпечення належного аудиторського сліду.



    ГЛАВА III

    Прийнятність видатків і тривалість

    Стаття 65

    Прийнятність

    1. Прийнятність видатків визначають на підставі національних правил, якщо тільки не встановлено спеціальні правила, чи на підставі цього Регламенту або правил окремого фонду.

    2. Видатки є прийнятними для внеску з ЄСІ фондів, якщо вони виникли в бенефіціара та їх сплачено між датою подання програми до Комісії чи з 1 січня 2014 року, залежно від того, яка дата є ранішою, та 31 грудня 2023 року. Крім того, видатки є прийнятними для внеску з EAFRD лише якщо відповідну допомогу фактично сплачено агентством-платником між 1 січня 2014 року та 31 грудня 2023 року.

    3. Як відступ від параграфу 2, видатки згідно з Ініціативою в галузі зайнятості для молоді є прийнятними, починаючи з 1 вересня 2013 року.

    4. У разі витрат, відшкодованих відповідно до пунктів (b) та (c) першого підпараграфу статті 67(1), заходи, що становлять основу для відшкодування, вживають між 1 січня 2014 року та 31 грудня 2023 року.

    5. Як відступ від параграфу 4, датою початку вжиття заходів відносно витрат, відшкодованих на підставі пунктів (b) та (c) першого підпараграфу статті 67(1), згідно з Ініціативою в галузі зайнятості для молоді є 1 вересня 2013 року.

    6. Операції не відбирають для отримання підтримки з ЄСІ фондів, якщо їх фізично завершено чи повністю впроваджено до подання бенефіціаром заявки на фінансування згідно з програмою до органу управління, незалежно від того, чи бенефіціар здійснив усі пов’язані платежі.

    7. Ця стаття не обмежує правила щодо прийнятності технічної допомоги за ініціативою Комісії, як викладено в статті 58.

    8. Цей параграф застосовують до операцій, що генерують чистий дохід протягом свого виконання, та до яких не застосовують параграфи 1–6 статті 61.

    Прийнятні витрати операції, яка буде спільно фінансуватися з ЄСІ фондів, зменшують на чистий дохід, який не було враховано під час схвалення операції, безпосередньо згенерований лише протягом її впровадження, щонайпізніше у вимозі остаточного платежу, яку подає бенефіціар. Якщо не всі витрати є прийнятними для спільного фінансування, чистий дохід розподіляють пропорційно для прийнятних та не прийнятних частин витрат.

    Цей параграф не застосовують до:

    (a) технічної допомоги;

    (b) фінансових інструментів;

    (c) поворотної фінансової допомоги, що підпадає під дію зобов’язання щодо повного відшкодування;

    (d) призів;

    (e) операцій згідно з правилами щодо надання державної допомоги;

    (f) операцій, для яких публічна підтримка має форму єдиних сум чи стандартної шкали питомих витрат за умови ex ante врахування чистого доходу;

    (g) операцій, які впроваджують у рамках спільного плану дій за умови ex ante врахування чистого доходу;

    ▼M6

    (h) операцій, стосовно яких суми або ставки підтримки визначені в додатку II до Регламенту EAFRD або в Регламенті EMFF, за винятком тих операцій, щодо яких у Регламенті EMFF міститься покликання на цей параграф; або

    (i) операцій, для яких сума сукупних прийнятних витрат не перевищує 100 000 євро.

    ▼B

    Для цілей цієї статті та статті 61, будь-який платіж, отриманий бенефіціаром на підставі договірних санкцій в результаті порушення договору між бенефіціаром і третьою стороною чи третіми сторонами або санкцій, що виникли в результаті відкликання пропозиції третьою стороною, обраною згідно з правилами щодо публічних закупівель («депозит»), не вважається доходом і його не вираховують з прийнятних видатків операції.

    9. Видатки, що стають прийнятними в результаті внесення змін до програми, повинні бути прийнятними виключно з дати подання до Комісії запиту про внесення змін чи, в разі застосування статті 96(11), з дати набуття чинності рішенням про внесення змін до програми.

    Правила окремого фонду для EMFF можуть відступати від першого підпараграфу.

    10. Як відступ від параграфу 9, спеціальні положення щодо дати початку прийнятності може бути встановлено в Регламенті про EAFRD.

    ▼M9

    Як відступ від параграфу 9, видатки на операції на підвищення спроможності протидії кризі у контексті спалаху COVID-19 є прийнятними з 1 лютого 2020 року.

    ▼M6

    11. Операція може отримувати підтримку від одного або більше ЄСІ фондів або від однієї або більше програм та від інших інструментів Союзу, за умови що видатки, заявлені в заявці на виплату щодо одного з ЄСІ фондів, не заявлені на підтримку з іншого фонду або інструмента Союзу чи на підтримку з того самого фонду за іншою програмою. Сума видатків, що підлягає внесенню до заявки на виплату ЄСІ фонду, може бути розрахована пропорційно для кожного ЄСІ фонду та для відповідної програми чи програм згідно з документом, що встановлює умови підтримки.

    ▼B

    Стаття 66

    Форми підтримки

    Необхідно використовувати ЄСІ фонди для надання підтримки у формі грантів, призів, поворотної фінансової допомоги та фінансових інструментів, або їх поєднання.

    У разі поворотної фінансової допомоги, підтримку, яку повернено органу, який її надав, або іншому компетентному органу держави-члена, зберігають на окремому рахунку чи відокремлюють за допомогою звітних кодів і повторно використовують для тієї самої цілі чи відповідно до цілей програми.

    Стаття 67

    Форми грантів і поворотної фінансової допомоги

    1. Гранти та поворотна фінансова допомога можуть мати будь-яку з таких форм:

    (a) відшкодування прийнятних витрат, що фактично виникли та які було сплачено, за необхідності, за допомогою внесків у натуральній формі та амортизації;

    (b) стандартної шкали питомих витрат;

    ▼M6

    (c) єдині суми;

    ▼B

    (d) фінансування за фіксованої ставки, визначеної шляхом застосування процентного співвідношення до однієї чи більше означених категорій витрат.

    ▼M6

    (e) фінансування, що не пов’язане з витратами на відповідні операції, але залежить від виконання умов, пов’язаних із досягненням прогресу у виконанні або досягненням цілей програм згідно з делегованим актом, ухваленим відповідно до параграфа 5a.

    ▼B

    Правила окремого фонду можуть обмежувати форми грантів або поворотної фінансової допомоги, що застосовують до окремих операцій.

    ▼M6

    Стосовно форми фінансування, зазначеної в пункті (е) першого підпараграфа, аудит повинен бути спрямований виключно на перевіряння виконання умов відшкодування.

    ▼B

    2. Як відступ від параграфу 1, додаткові форми грантів і методи розрахунку можуть бути встановлені в Регламенті про EMFF.

    ▼M6

    2a. Щодо операції або проекту, що не підпадає під перше речення параграфа 4 та що одержує підтримку від ERDF та ESF, гранти і поворотна допомога, для яких публічна підтримка не перевищує 100 000 євро, повинні мати форму стандартних шкал питомих витрат, єдиних сум або фіксованих ставок, за винятком операцій, що одержують підтримку в рамках державної допомоги, що не є допомогою de minimis.

    При використанні фінансування за фіксованою ставкою категорії витрат, що до них застосовується фіксована ставка, можуть бути відшкодовані відповідно до пункту (а) першого підпараграфа параграфа 1.

    Стосовно операцій, підтримуваних EAFRD, ERDF або ESF, при використанні фіксованої ставки, зазначеної в статті 68b(1), виплачувані учасникам винагороди і зарплати можуть бути відшкодовані відповідно до пункту (а) першого підпараграфа параграфа 1 цієї статті.

    На цей параграф поширюється дія перехідних положень, викладених у статті 152(7).

    ▼B

    3. Варіанти, зазначені в параграфі 1, можуть бути об’єднані виключно, якщо кожен варіант охоплює різні категорії витрат або якщо їх використовують для різних проектів, що складають частину операції чи для послідовних етапів операції.

    ▼M6

    4. Якщо операція або проект, що є частиною операції, реалізується виключно шляхом публічних закупівель робіт, товарів чи послуг, застосовуються лише пункти (а) та (е) першого підпараграфа параграфа 1. Якщо публічні закупівлі в рамках операції або проекту, що є частиною операції, обмежуються певними категоріями витрат, усі зазначені в параграфі 1 варіанти можуть застосовуватися до всієї операції або проекту, що є частиною операції.

    ▼B

    5. Суми, зазначені в пунктах (b), (c) та (d) першого підпараграфу параграфу 1, визначають в один з таких способів:

    ▼M6

    (a) справедливий і такий, що може бути перевірений, метод розрахунку, заснований на будь-чому з такого:

    (i) статистичні дані, інша об’єктивна інформація або експертне судження;

    (ii) перевірені історичні дані окремих бенефіціарів;

    (iii) застосування звичайної практики обліку витрат окремих бенефіціарів;

    ▼M6

    (aa) проект бюджету, що складається в кожному окремому випадку та погоджується ex ante органом управління, або у випадку EAFRD, органом, відповідальним за вибір операцій, якщо публічна підтримка не перевищує 100 000 євро;

    ▼B

    (b) відповідно до правил щодо застосування відповідної шкали питомих витрат, єдиних сум і фіксованих ставок, що застосовують у політиках Союзу до подібного типу операції та бенефіціара;

    (c) відповідно до правил щодо застосування відповідної шкали питомих витрат, єдиних сум і фіксованих ставок, що застосовують згідно зі схемами для грантів, що повністю фінансує держава-член для подібного типу операції та бенефіціара;

    (d) за ставками, встановленими цим Регламентом або правилами окремого фонду;

    (e) конкретними методами для визначення сум, встановлених відповідно до правил окремого фонду.

    ▼M6

    5a. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 149 на доповнення цього Регламенту стосовно визначення стандартних шкал питомих витрат або фінансування за фіксованою ставкою, зазначених у пунктах (b) та (d) першого підпараграфа параграфа 1 цієї статті, відповідних методів, зазначених у пункті (а) параграфа 5 цієї статті, та форми підтримки, зазначеної в пункті (е) першого підпараграфа параграфа 1 цієї статті, шляхом установлення детальних процедур щодо умов фінансування та їх застосування.

    ▼B

    6. У документі, в якому викладено умови для надання підтримки для кожної операції, викладають метод, який необхідно застосовувати для визначення витрат на операцію та умов для виплати гранту.

    ▼M6

    Стаття 68

    Фінансування за фіксованою ставкою непрямих витрат, що стосуються грантів та поворотної допомоги

    Якщо здійснення операції призводить до непрямих витрат, вони можуть розраховуватись за фіксованою ставкою одним із таких способів:

    (a) фіксована ставка в розмірі до 25 % прийнятних прямих витрат, за умови що ця ставка розраховується на основі справедливого і такого, що може бути перевірений, методу розрахунку або методу, застосовуваного в рамках програм надання грантів, що повністю фінансуються державою-членом, для операцій та бенефіціарів подібного виду;

    (b) фіксована ставка в розмірі до 15 % прийнятних прямих витрат на персонал, при цьому від держави-члена не вимагається проведення розрахунку для визначення застосовної ставки;

    (c) фіксована ставка, що застосовується до прийнятних прямих витрат на основі наявних методів та відповідних ставок, застосовних у політиці Союзу для операцій та бенефіціарів подібного виду.

    Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149 на доповнення положень щодо фіксованої ставки та відповідних методів, зазначених у пункті (с) першого підпараграфа цього параграфа.

    ▼M6

    Стаття 68a

    Витрати на персонал, що стосуються грантів та поворотної допомоги

    1. Прямі витрати на персонал операції можуть розраховуватись за фіксованою ставкою в розмірі до 20 % прямих витрат, відмінних від витрат на персонал цієї операції. Держави-члени не зобов’язані проводити розрахунок для визначення застосовної ставки, за умови що прямі витрати на операцію не включають публічні договори про виконання робіт, вартість яких вища за межу, встановлену в пункті (а) статті 4 Директиви 2014/24/ЄС.

    2. Для цілей визначення витрат на персонал погодинна ставка може розраховуватись шляхом ділення останніх задокументованих річних валових витрат на найманих працівників на 1 720 годин — для осіб, що працюють повний робочий день, або на відповідну частку 1 720 годин — для осіб, що працюють неповний робочий день.

    3. При застосуванні погодинної ставки, розрахованої відповідно до параграфа 2, загальна кількість годин, заявлена на особу за певний рік, не повинна перевищувати кількості годин, використаної для розрахунку цієї погодинної ставки.

    Перший підпараграф не застосовується до програм у рамках мети «Європейське територіальне співробітництво» щодо витрат на персонал, пов’язаних з особами, яким доручене виконання операції на умовах неповного робочого дня.

    4. Якщо річні валові витрати на найманих працівників відсутні, вони можуть бути отримані з наявних задокументованих валових витрат на найманих працівників або з трудового контракту з відповідним коригуванням на 12-місячний період.

    5. Витрати на персонал, пов’язані з особами, яким доручене виконання операції на умовах неповного робочого дня, можуть розраховуватись як фіксований відсоток валових витрат на найманих працівників відповідно до фіксованого відсотка часу, витраченого на операцію на місяць, без зобов’язання створити окрему систему реєстрації робочого часу. Роботодавець видає для працівників документ із зазначенням такого фіксованого відсотка.

    Стаття 68b

    Фінансування за фіксованою ставкою витрат, відмінних від витрат на персонал

    1. Для покриття залишкових прийнятних витрат на операцію може використовуватися фіксована ставка в розмірі до 40 % прийнятних прямих витрат на персонал, при цьому від держави-члена не вимагається проведення будь-якого розрахунку для визначення застосовної ставки.

    Щодо операцій, підтримуваних ESF, ERDF або EAFRD, заробітні плати і винагороди, що виплачуються учасникам, вважаються додатковими прийнятними витратами, не включеними до фіксованої ставки.

    2. Фіксована ставка, зазначена в параграфі 1, не застосовується до витрат на персонал, розраховуваних на основі фіксованої ставки.

    ▼B

    Стаття 69

    Конкретні правила щодо прийнятності для грантів і поворотної фінансової допомоги

    1. Внески у натуральній формі та у формі виконання робіт, надання товарів і послуг, земельної ділянки та нерухомості, для яких не було здійснено жодного готівкового розрахунку, що супроводжується інвойсами чи документами, що мають еквівалентне доказове значення, можуть бути прийнятними за умови, якщо це передбачено в правилах прийнятності ЄСІ фондів і програми, а також якщо виконано всі такі критерії:

    (a) публічна підтримка, яку сплачено на операцію та яка включає внески у натуральній формі, не перевищує сукупні прийнятні видатки з вирахуванням внесків у натуральній формі, наприкінці операції;

    (b) вартість внеску у натуральній формі не перевищує витрат, що є загально визнаними на відповідному ринку;

    (c) величину та здійснення внеску може бути оцінено та перевірено в незалежний спосіб;

    (d) у разі надання земельної ділянки чи нерухомості може бути здійснено готівковий розрахунок, для цілей договору оренди, у номінальній вартості на рік, що не перевищує єдину одиницю валюти держави-члена;

    (e) у разі внесків у натуральній формі у вигляді неоплачуваної роботи, вартість такої роботи визначають з урахуванням перевіреного витраченого часу та ставки винагороди за еквівалентну роботу.

    Вартість земельної ділянки чи нерухомості, зазначених у пункті (d) першого підпараграфу цього параграфу, підтверджують висновком незалежного кваліфікованого експерта чи уповноваженого незалежного органу та вона не перевищує обмеження, встановлене в пункті (b) параграфу 3.

    2. Амортизаційні витрати можуть вважати прийнятними за умови дотримання таких умов:

    (a) це дозволено згідно з правилами програми щодо прийнятності;

    (b) суму видатків належним чином обґрунтовано за допомогою супровідних документів, що мають доказове значення, рівнозначне рахункам-фактурам для прийнятних витрат, якщо їх відшкодовано у формі, зазначеній у пункті (a) першого підпараграфу статті 67(1);

    (c) витрати пов’язані виключно з періодом надання підтримки для операції;

    (d) публічні гранти не сприяли придбанню списаних активів.

    3. Такі витрати не є прийнятними для внеску з ЄСІ фондів або із суми підтримки, яку переносять з Фонду гуртування до Фонду CEF, як зазначено в статті 92(6):

    (a) відсоток на заборгованість, крім у зв’язку з грантами, наданими у формі субсидованої процентної ставки чи гарантійної субсидії;

    (b) купівля незабудованої земельної ділянки та забудованої земельної ділянки в сумі, що перевищує 10 % сукупних прийнятних видатків на відповідну операцію. Для покинутих ділянок і ділянок, що раніше перебували у промисловому використанні, в тому числі будівель, таку межу може бути підвищено до 15 %. У виняткових і належним чином обґрунтованих випадках, межу може бути підвищено понад відповідні згадані відсотки для операцій, що стосуються збереження довкілля;

    (c) податок на додану вартість, крім випадків коли він не підлягає відшкодуванню згідно з національним законодавством щодо ПДВ.

    ▼M6

    Стаття 70

    Прийнятність операцій залежно від розташування

    1. З урахуванням відступів, зазначених у параграфі 2, та правил окремого фонду, підтримувані ЄСІ фондами операції повинні розташовуватися на території програми.

    Операції, що стосуються надання послуг громадянам або підприємствам, що охоплюють усю територію держави-члена, вважаються такими, що розташовані на всій території програми у межах держави-члена. У таких випадках видатки пропорційно розподіляються на відповідні території програми згідно з об’єктивними критеріями.

    Другий підпараграф цього параграфа не застосовується до національної програми, зазначеної в статті 6(2) Регламенту (ЄС) № 1305/2013, або до спеціальної програми створення та функціонування національної сільської мережі, згаданої в статті 54(1) зазначеного Регламенту.

    2. Орган управління може погодити здійснення операції за межами території програми, але в межах Союзу в разі дотримання всіх таких умов:

    (a) операція здійснюється на користь території програми;

    (b) загальна сума з ERDF, Фонду гуртування, EAFRD або EMFF, виділена в рамках програми на операції, розташовані за межами території програми, не перевищує 15 % суми підтримки, виділеної з ERDF, Фонду гуртування, EAFRD або EMFF на рівні пріоритету на момент ухвалення програми;

    (c) комітет із моніторингу дав свою згоду на відповідну операцію або види операцій;

    (d) зобов’язання органів влади за програмою в частині управління, контролю та аудиту щодо операції виконуються органами, відповідальними за програму, в рамках якої ця операція підтримується, або вони укладають угоди з органами влади на території, де здійснюється операція.

    Якщо операції, що фінансуються з Фондів та EMFF, здійснюються за межами території програми згідно з цим параграфом і створюють вигоди як за межами, так і в межах території програми, такі видатки пропорційно розподіляються на ці території згідно з об’єктивними критеріями.

    Якщо операції стосуються тематичного завдання, зазначеного в пункті (1) першого параграфа статті 9, і здійснюються за межами держави-члена, але в межах Союзу, застосовуються лише пункти (b) і (d) першого підпараграфа цього параграфа.

    3. На операції, що стосуються технічної допомоги або інформаційних, комунікаційних заходів, заходів зі збільшення видимості та рекламних заходів, а також на операції, що стосуються тематичного завдання, зазначеного в пункті (1) першого параграфа статті 9, видатки можуть здійснюватися за межами Союзу, за умови що такі видатки необхідні для задовільного здійснення операції.

    4. Параграфи 1, 2 та 3 не застосовуються до програм у рамках мети «Європейське територіальне співробітництво». Параграфи 2 та 3 не застосовуються до операцій, підтримуваних з ESF.

    ▼B

    Стаття 71

    Тривалість операцій

    1. Операція, що передбачає інвестування в інфраструктуру чи у виробництво, повинна відшкодувати внесок з ЄСІ фондів, якщо протягом п’яти років з дати остаточного платежу бенефіціару чи протягом періоду часу, викладеного в правилах щодо державної допомоги, у відповідних випадках, вона підлягає будь-чому з такого:

    (a) припиненню чи переведенню виробничої діяльності за межі території програми;

    (b) зміні права власності на об’єкт інфраструктури, що надає неналежної переваги компанії чи публічному органу;

    (c) суттєвій зміні, що впливає на її характер, цілі чи умови впровадження, що могли б призвести до порушення її початкових цілей.

    Держава-член повинна відшкодувати суми, які неналежно сплачено в зв’язку з операцією, пропорційно до періоду, протягом якого не виконувалися вимоги.

    Держави-члени можуть скорочувати строк, викладений у першому підпараграфі, до трьох років у випадках, що стосуються підтримання інвестувань або робочих місць, створених МСП.

    2. Операція, що передбачає інвестування в інфраструктуру чи у виробництво, повинна відшкодувати внесок з ЄСІ фондів, якщо протягом 10 років з дати остаточного платежу бенефіціару виробнича діяльність підлягає переведенню за межі Союзу, крім випадків, коли бенефіціар є МСП. Якщо внесок з ЄСІ фондів набуває форми державної допомоги, період у 10 років замінюють граничним строком, який застосовують згідно з правилами щодо надання державної допомоги.

    3. Операції, що отримують підтримку з ЄСФ, і операції, що отримують підтримку з інших ЄСІ фондів, що не є інвестиціями в інфраструктуру чи у виробництво, повинні відшкодувати внесок з Фонду виключно, якщо до них застосовують зобов’язання підтримувати інвестиції згідно з застосовними правилами щодо державної допомоги та якщо вони зазнають припинення чи переведення виробничої діяльності протягом періоду, встановленого в цих правилах.

    ▼M6

    4. Параграфи 1, 2 та 3 цієї статті не застосовуються до внесків у фінансові інструменти або фінансових інструментів чи для оренди з наступною купівлею відповідно до пункту (b) статті 45(2) Регламенту (ЄС) № 1305/2013, а також до будь-якої операції, за якою припиняється виробнича діяльність через банкрутство, що не є шахрайським.

    ▼B

    5. Параграфи 1, 2 та 3 не застосовують до фізичних осіб, які є бенефіціарами інвестиційної підтримки та, після завершення інвестиційної операції, стають прийнятними для отримання підтримки та отримують її згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1309/2013, якщо відповідна інвестиція має прямий зв’язок з типом діяльності, який визначено як прийнятний для підтримки з Європейського фонду адаптації до глобалізації.



    РОЗДІЛ VIII

    УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛЬ



    ГЛАВА I

    Системи управління та контролю

    Стаття 72

    Загальні принципи систем управління та контролю

    Системи управління та контролю, відповідно до статті 4(8), передбачають:

    (a) опис функцій кожного органу, залученого до управління та контролю, та розподілення функцій всередині кожного органу;

    (b) відповідність принципу розділення функцій між такими органами та всередині таких органів;

    (c) процедури забезпечення точності та правильності зявлених видатків;

    (d) комп’ютеризовані системи для звітності, для зберігання та передавання фінансових даних і даних про показники, для моніторингу та для звітування;

    (e) системи для звітування та моніторингу, якщо відповідальний орган доручає виконання завдань іншому органу;

    (f) механізми аудиту функціонування систем управління та контролю;

    (g) системи та процедури для забезпечення належного аудиторського сліду;

    (h) запобігання порушенням, виявлення та виправлення порушень, у тому числі шахрайства, а також повернення неналежним чином сплачених сум, разом з будь-яким відсотком за затримку платежу.

    Стаття 73

    Відповідальність у рамках спільного управління

    Відповідно до принципу спільного управління, держави-члени та Комісія несуть відповідальність за управління програмами та контроль за ними згідно з їхніми відповідними обов’язками, встановленими в цьому Регламенті та в правилах окремого фонду.

    Стаття 74

    Відповідальність держав-членів

    1. Держави-члени виконують зобов’язання з управління, контролю та аудиту, та несуть усю пов’язану відповідальність, встановлену в правилах про спільне управління, які викладено у Фінансовому регламенті та правилах окремих фондів.

    2. Держави-члени забезпечують створення своїх систем управління та контролю для програм відповідно до правил окремих фондів, а також дієве функціонування таких систем.

    3. Держави-члени забезпечують наявність дієвих механізмів розгляду скарг стосовно ЄСІ фондів. Масштаби, правила та процедури стосовно таких механізмів входять до сфери відповідальності держав-членів відповідно до їхніх інституційних і правових рамок. На вимогу Комісії держави-члени розглядають скарги, які подано до Комісії та які підпадають під дію їхніх механізмів. Держави-члени повідомляють Комісію, на вимогу, про результати такого розгляду.

    4. Усі офіційні обміни інформацією між державами-членами та Комісією проводять з використанням електронної системи обміну даними. Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють строки та умови, яким повинна відповідати електронна система обміну даними. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).



    ГЛАВА II

    Повноваження та відповідальність Комісії

    Стаття 75

    Повноваження та відповідальність Комісії

    1. Комісія пересвідчується, на підставі наявної інформації, в тому числі інформації про призначення органів, відповідальних за управління та контроль, документів, які надають щороку, відповідно до ►M6  статті63(5), (6) та (7) Фінансового регламенту ◄ , такі призначені органи, контрольних звітів, річних звітів про впровадження та аудитів, що проводять національні органи та органи Союзу, в тому що, держави-члени створили системи управління та контролю, які відповідають цьому Регламенту та правилам окремого фонду, та що такі системи дієво функціонують під час впровадження програм.

    2. Посадові особи Комісії чи уповноважені представники Комісії можуть проводити аудити чи перевірки на місцях за умови повідомлення компетентного національного органу щонайменше за 12 робочих днів, крім невідкладних випадків. Комісія дотримується принципу пропорційності з урахуванням потреби уникати необґрунтованого дублювання аудитів або перевірок, які проводять держави-члени, рівня ризику для бюджету Союзу та потреби в скороченні адміністративного тягаря для бенефіціарів відповідно до правил окремого фонду. Масштаби таких аудитів або перевірок можуть включати, зокрема, перевірку дієвого функціонування систем управління та контролю в програмі чи їх частину, в операціях і оцінювання розсудливого фінансового управління операцій або програм. Посадові особи чи уповноважені представники держави-члена можуть брати участь у таких аудитах або перевірках.

    Посадові особи чи уповноважені представники Комісії, належним чином уповноважені на проведення аудитів або перевірок на місцях, повинні мати доступ до всіх необхідних записів, документів і метаданих, незалежно від носія, на якому їх збережено, відносно операцій, підтримку яким надають ЄСІ фонди, чи систем управління та контролю. Держави-члени надають копії таких записів, документів і метаданих Комісії на її вимогу.

    Повноваження, викладені в цьому параграфі, не повинні впливати на застосування національних положень, що зберігають певні акти за агентами, спеціально призначеними відповідно до національного законодавства. Посадові особи та уповноважені представники Комісії не беруть участь, між іншим, у домашніх візитах або формальному опитуванні осіб у рамках національного законодавства. Проте такі посадові особи та представники повинні мати доступ до інформації, отриманої в такий спосіб, без обмеження компетенції національних судів та з повним дотриманням фундаментальних прав відповідних суб’єктів права.

    ▼M6

    2a. Комісія надає компетентному національному органу:

    (a) проект аудиторського звіту за результатами виїзного аудиту або перевірки протягом трьох місяців після закінчення такого аудиту або перевірки;

    (b) остаточний аудиторський звіт протягом трьох місяців з моменту отримання повної відповіді від компетентного національного органу на проект аудиторського звіту за результатами відповідного виїзного аудиту або перевірки.

    Звіти, зазначені в пунктах (а) та (b) першого підпараграфа, надаються протягом строків, визначених у згаданих пунктах, принаймні однією з офіційних мов установ Союзу.

    Строк, передбачений у пункті (а) першого підпараграфа, не включає строк, що починається з дати, наступної за датою, коли Комісія надсилає свій запит на отримання додаткової інформації державі-члену, і що триває, поки ця держава-член не відповість на такий запит.

    Цей параграф не застосовується до EAFRD.

    ▼B

    3. Комісія може вимагати від держави-члена вжиття заходів, необхідних для забезпечення дієвого функціонування своїх систем управління та контролю чи точності витрат відповідно до правил окремого фонду.



    РОЗДІЛ IX

    ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ, ПЕРЕВІРКА ТА ПРИЙНЯТТЯ ЗВІТНОСТІ, ФІНАНСОВІ КОРИГУВАННЯ, АНУЛЮВАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ



    ГЛАВА I

    Фінансове управління

    Стаття 76

    Бюджетні зобов’язання

    Бюджетні зобов’язання Союзу відносно кожної програми виконують щорічними виплатами для кожного Фонду протягом періоду з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2020 року. Бюджетні зобов’язання, пов’язані з резервом результативності у кожній програмі, виконують окремо від решти розподілення для програми.

    ►C1  Рішення Комісії щодо ухвалення програми становить рішення про фінансування у розумінні ►M6  статті 110(1) Фінансового регламенту ◄ ◄ , а після повідомлення відповідної держави-члена – юридичне зобов’язання у розумінні зазначеного Регламенту.

    Для кожної програми, бюджетні зобов’язання щодо першої виплати виконують відразу після ухвалення Комісією програми.

    Комісія повинна виконати бюджетні зобов’язання щодо наступних виплат до 1 травня кожного року, на підставі рішення, зазначеного в другому підпараграфі цієї статті, крім випадків застосування статті 16 Фінансового регламенту.

    Після застосування рамок результативності відповідно до статті 22, якщо пріоритети не досягнули своїх цільових етапів, Комісія, в разі необхідності, анулює зобов’язання щодо відповідних асигнувань, призначених для відповідних програм як частина резерву результативності, та надає до них доступ для програм, для яких збільшено розподілення ресурсів в результаті внесення змін, затвердженого Комісією відповідно до статті 22(5).

    Стаття 77

    Спільні правила для платежів

    1. Сплату Комісією внеску з ЄСІ фондів для кожної програми здійснюють відповідно до бюджетних асигнувань та з урахуванням наявного фінансування. Кожен платіж відносять до бюджетного зобов’язання відповідного фонду, що було відкрито першим.

    2. Платежі, пов’язані з зобов’язаннями резерву результативності, не виконують до остаточного розподілення резерву результативності, відповідно до статті 22(3) та (4).

    3. Платежі мають форму попереднього фінансування, проміжних платежів і виплати остаточного залишку.

    4. Для форм підтримки згідно з пунктами (b), (c) та (d) першого підпараграфу статті 67(1) та згідно зі статтями 68 і 69, кошти, розраховані на застосовній підставі, вважають прийнятними витратами.

    Стаття 78

    Спільні правила для розрахунку проміжних платежів і платежу остаточного балансу

    Правила окремого фонду встановлюють правила для розрахунку суми, відшкодованої як проміжні платежі, та остаточного залишку. Така сума відображає конкретну ставку спільного фінансування, застосовну до прийнятних видатків.

    Стаття 79

    ▼C1

    Заявки на виплату

    ▼B

    ►C1  1. Спеціальну процедуру та інформацію, яку потрібно подати для заявок на виплати відносно кожного ЄСІ фонду ◄ , встановлюють у правилах окремого фонду.

    ►C1  2. Заявка на виплату, яку потрібно подати до Комісії ◄ , повинна містити всю інформацію, необхідну для Комісії, щоб підготувати звітність відповідно до ►M6  статті 82(2) Фінансового регламенту ◄ .

    Стаття 80

    Використання євро

    Суми, викладені в програмах, які подають держави-члени, ►C1  прогноз видатків, заявки на виплати, звітності та видатки, згадані в річному та заключному звітах про впровадження, виражають у євро. ◄

    Стаття 81

    Виплата початкового попереднього фінансування

    1. Після рішення Комісії про ухвалення програми Комісія сплачує суму початкового попереднього фінансування за весь період планування програми. Суму початкового попереднього фінансування сплачують частинами відповідно до бюджетних потреб. Об’єм частин визначають у правилах окремого фонду.

    2. Початкове попереднє фінансування використовують виключно для виплат бенефіціарам під час впровадження програми. Його надають без затримки органу, що несе відповідальність з такого питання.

    Стаття 82

    Списання початкового попереднього фінансування

    Суму, яку сплачено як початкове попереднє фінансування, повністю списують з рахунків Комісії не пізніше ніж на час закриття програми.

    Стаття 83

    Призупинення граничного строку здійснення платежу

    1. Уповноважена посадова особа шляхом делегування може призупинити граничний строк для вимоги проміжного платежу у розумінні Фінансового регламенту на максимальний період у шість місяців, у таких випадках:

    (a) виходячи з інформації, яку надав національний аудиторський орган або аудиторський орган Союзу, є чітке підтвердження суттєвих прогалин у функціонуванні системи управління та контролю;

    ▼C1

    (b) уповноважена посадова особа шляхом делегування повинна провести додаткові перевірки, виходячи з інформації, яку отримала така посадова особа та в якій її попереджають про те, що видатки в заявці на виплату пов’язані з порушенням, що має серйозні фінансові наслідки;

    ▼B

    (c) ненадання одного з документів, необхідних відповідно до ►M6  статті 63(5), (6) та (7) Фінансового регламенту ◄ .

    Держава-член може погодитися на продовження періоду призупинення ще на три місяці.

    Правила окремого фонду для EMFF можуть встановлювати спеціальні підстави для призупинення платежів, пов’язаних з недотриманням правил, застосовних відповідно до Спільної політики щодо рибальства, що повинні бути пропорційними, беручи до уваги характер, тяжкість, тривалість і повторюваність невідповідності.

    2. Уповноважена посадова особа шляхом делегування обмежує призупинення частини видатків, на які поширюється вимога оплати та які зазнали впливу елементів, зазначених у першому підпараграфі параграфу 1, крім випадків, коли не можливо визначити частину видатків, що зазнали впливу. Уповноважена посадова особа шляхом делегування повинна негайно письмово повідомити державу-члена та орган управління про причину призупинення та звернутися до них із проханням про виправлення ситуації. Уповноважена посадова особа шляхом делегування припинає призупинення відразу після вжиття необхідних заходів.



    ГЛАВА II

    Перевірка та прийняття звітності

    Стаття 84

    Граничний строк для перевірки та прийняття звітності Комісією

    До 31 травня року, наступного після закінчення звітного періоду, Комісія повинна, відповідно до ►M6  статті 63(8) Фінансового регламенту ◄ , застосувати процедури для перевірки та прийняття звітності і повідомити державу-члена про те, чи визнає вона, що звітність є повною, точною та достовірною відповідно до правил окремого фонду.



    ГЛАВА III

    Фінансові коригування

    Стаття 85

    Фінансові коригування Комісії

    1. Комісія здійснює фінансові коригування шляхом анулювання всього чи частини внеску Союзу до програми, а також стягнення відшкодування з держави-члени з метою виключення з фінансування Союзу видатків, що порушують застосовне право.

    2. Порушення застосовного права призводить до фінансового коригування виключно відносно видатків, які були заявлені Комісії, та в разі виконання однієї з таких умов:

    (a) порушення вплинуло на відбір операції органом, що несе відповідальність за надання підтримки з ЄСІ фондів, або в разі, коли, зважаючи на характер порушення, неможливо встановити такі наслідки, але є обґрунтований ризик того, що порушення мало такі наслідки;

    (b) порушення вплинуло на суму видатків, які було заявлено до відшкодування з бюджету Союзу чи у випадках, коли, зважаючи на характер порушення, неможливо кількісно визначити фінансові наслідки, але є обґрунтований ризик того, що порушення мало такі наслідки.

    3. При ухваленні рішення щодо фінансового коригування згідно з параграфом 1 Комісія дотримується принципу пропорційності з урахуванням характеру та тяжкості порушення застосовного права та його фінансових наслідків для бюджету Союзу. Комісія продовжує повідомляти Європейський Парламент про рішення, ухвалені для застосування фінансових коригувань.

    4. Критерії та процедури застосування фінансових коригувань встановлюють у правилах окремого фонду.



    ГЛАВА IV

    Анулювання

    Стаття 86

    Принципи

    ►C1  1. Усі програми подають на процедуру анулювання, встановлену на підставі того, що суми, пов’язані із зобов’язанням, на які не поширюється попереднє фінансування чи заявка на виплату протягом визначеного періоду, в тому числі будь-яка заявка на виплату ◄ , до якої повністю або частково застосовується переривання строку платежу чи призупинення платежів, необхідно анулювати.

    2. Зобов’язання, що відноситься до останнього року періоду, анулюють відповідно до правил, яких необхідно дотримуватися в разі закриття програм.

    3. Правила окремих фондів визначають точне застосування правила щодо анулювання для кожного ЄСІ фонду.

    4. Частину зобов’язань, що залишаються невиконаними, анулюють у разі, якщо будь-який з документів, що є необхідними для закриття, не був поданий до Комісії до завершення строків, встановлених у правилах окремого фонду.

    5. Бюджетні зобов’язання відносно резерву результативності підлягають виключно процедурі анулювання, викладеній у параграфі 4.

    Стаття 87

    Винятки з анулювання

    1. Суму, якої стосується анулювання, зменшують на суми, що відповідають тій частині бюджетного зобов’язання, для якої:

    (a) операції призупиняють у зв’язку з судовим провадженням або оскарженням в адміністративному порядку, що має відкладальну силу; чи

    ►C1  (b) не було можливості здійснити заявку на виплату ◄ з причин форс-мажору, що серйозно вплинув на впровадження всієї програми чи її частини.

    Національні органи, що заявляють про форс-мажор згідно з пунктом (b) першого підпараграфу, повинні довести прямі наслідки форс-мажору на впровадження всієї програми чи її частини.

    Для цілей пунктів (a) та (b) першого підпараграфу, запит щодо зменшення можна подавати один раз, якщо призупинення чи форс-мажор тривали не довше одного року, чи таку кількість разів, що відповідає тривалості форс-мажору чи кількості років між датою ухвалення судового чи адміністративного рішення про призупинення виконання операції та датою остаточного судового чи адміністративного рішення.

    2. До 31 січня держави-члени повинні надіслати Комісії інформацію про винятки, зазначені в пунктах (a) та (b) першого підпараграфу параграфу 1, для суми, яку необхідно заявити до кінця попереднього року.

    Стаття 88

    Процедура

    1. Комісія своєчасно повідомляє державу-члена та орган управління про ризик застосування правила щодо анулювання згідно зі статтею 86.

    2. На підставі інформації, отриманої станом на 31 січня, Комісія повідомляє державу-члена та орган управління про суму анулювання, що випливає з такої інформації.

    3. Держави-члени повинні протягом двох місяців або погодитися на суму, що підлягає анулюванню, або подати свої зауваження.

    4. До 30 червня держава-член повинна подати до Комісії переглянутий план фінансування, що відображає, за відповідний фінансовий рік, зменшену суму підтримки на один або більше пріоритетів програми з урахуванням розподілення за фондами та за категорією регіону, у відповідних випадках. За відсутності такого подання, Комісія переглядає план фінансування, зменшуючи внесок з ЄСІ фондів на відповідний фінансовий рік. Таке зменшення спрямовують на кожен пріоритет пропорційно.

    5. Комісія вносить зміни і доповнення до рішення про ухвалення програми у формі імплементаційних актів не пізніше 30 вересня.



    ЧАСТИНА ТРИ

    ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ, ЗАСТОСОВНІ ДО ERDF, ESF І ФОНДУ ГУРТУВАННЯ



    РОЗДІЛ I

    ЦІЛІ ТА ФІНАНСОВІ РАМКИ



    ГЛАВА I

    Місія, цілі та географічне охоплення підтримки

    Стаття 89

    Місія та цілі

    1. Фонди сприяють розробці та втіленню заходів Союзу, що ведуть до зміцнення його економічного, соціального та територіального згуртування відповідно до статті 174 ДФЄС.

    Заходи, що отримують підтримку з фондів, також сприяють реалізації стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання.

    2. Для виконання місії, зазначеної в параграфі 1, необхідно досягнути таких цілей:

    (a) Інвестиції задля зростання та робочих місць у державах-членах і регіонах, за підтримки з фондів; і

    (b) Європейське територіальне співробітництво, за підтримки ERDF.

    Стаття 90

    Мета «Інвестиції для зростання та робочих місць»

    1. Структурні фонди надають підтримку меті «Інвестиції задля зростання та робочих місць» в усіх регіонах, що відповідають 2-му рівню спільної класифікації територіальних одиниць для статистичних цілей («регіони 2-го рівня NUTS»), як встановлено Регламентом (ЄС) № 1059/2003 зі змінами, внесеними Регламентом (ЄС) № 105/2007.

    2. Ресурси для мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць» розподіляють серед таких трьох категорій регіонів 2-го рівня NUTS:

    (a) менш розвинуті регіони, у яких ВВП на душу населення є меншим, ніж 75 % від середнього ВВП ЄС-27;

    (b) регіони з перехідною економікою, у яких ВВП на душу населення становить між 75 % та 90 % від середнього ВВП ЄС-27;

    (c) більш розвинуті регіони, у яких ВВП на душу населення є вищим, ніж 90 % від середнього ВВП ЄС-27.

    Класифікацію регіонів відповідно до однієї з трьох категорій регіонів визначають на підставі того, як ВВП на душу населення кожного регіону, розрахований за паритетом купівельної спроможності (ПКС) та на підставі даних Союзу за період 2007–2009 років, співвідноситься із середнім ВВП ЄС-27 за той же самий референтний період.

    3. Фонд гуртування надає підтримку тим державам-членам, чий ВНП на душу населення, розрахований за ПКС і на підставі даних Союзу за період 2008–2010 років, є меншим, ніж 90 % від середнього ВНП на душу населення ЄС-27 за той самий референтний період.

    Держави-члени, що мають право на фінансування з Фонду гуртування в 2013 році, але чий ВНП на душу населення перевищує 90 % від середнього ВНП на душу населення ЄС-27, як розраховано відповідно до першого підпараграфу, отримують підтримку з Фонду гуртування на перехідній та спеціальній основі.

    4. Одразу після набуття чинності цим Регламентом Комісія ухвалює рішення, у формі імплементаційного акту, що встановлює список регіонів, які відповідають критеріям трьох категорій регіонів, зазначених у параграфі 2, та держав-членів, що відповідають критеріям параграфу 3. Такий список діє з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2020 року.

    5. У 2016 році Комісія переглядає прийнятність держав-членів для отримання підтримки з Фонду гуртування на підставі даних про ВНП Союзу за період 2012–2014 років для ЄС-27. Ті держави-члени, чий номінальний ВНП на душу населення падає до менше ніж 90 % від середнього ВНП на душу населення ЄС-27, знову стають прийнятними для підтримки з Фонду гуртування, а ті держави-члени, які були прийнятними для підтримки з Фонду гуртування та чий номінальний ВНП на душу населення перевищує 90 %, більше не є прийнятними та отримують підтримку з Фонду гуртування на перехідній та спеціальній основі.



    ГЛАВА II

    Фінансові рамки

    Стаття 91

    Ресурси для економічного, соціального та територіального згуртування

    ▼M11

    1. Ресурси для економічного, соціального та територіального згуртування, доступні для бюджетного зобов’язання на період 2014–2020 років, становлять 330 105 627 309 євро за цінами 2011 року, відповідно до річного розподілу, викладеного в додатку VI, з яких 325 938 694 233 євро становлять глобальні ресурси, виділені для ERDF, ESF і Фонду гуртування, та 4 166 933 076 євро становить окреме розподілення для Ініціативи в галузі зайнятості для молоді. Для цілей планування програм і подальшого включення до бюджету Союзу суму ресурсів для економічного, соціального та територіального згуртування індексують на 2 % на рік.

    ▼B

    2. Комісія ухвалює рішення у формі імплементаційних актів, де викладає річну розбивку глобальних ресурсів на державу-члена в рамках мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць» та мети «Європейське територіальне співробітництво», та річну розбивку ресурсів з конкретного розподілення на користь Ініціативи в галузі зайнятості для молоді на державу-члена, а також список прийнятних регіонів відповідно до критеріїв і методології, викладеної в додатках VII і VIII відповідно, без обмеження параграфу 3 цієї статті чи статті 92(8).

    ▼M3

    3. 0,35 % від глобальних ресурсів після вирахування підтримки на користь Фонду CEF, зазначеної в статті 92(6), а також допомоги для найбільш знедолених, зазначеної у статті 92(7), розподіляють для технічної допомоги за ініціативою Комісії, з якої максимум 112 233 000 євро в поточних цінах виділяють на Програму підтримки структурних реформ, запроваджену Регламентом (ЄС) 2017/825 для використання в межах сфери дії та цілей такої програми.

    ▼B

    Стаття 92

    Ресурси для мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць» та для мети «Європейське територіальне співробітництво»

    ▼M7

    1. Ресурси для мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць» складають 96,09 % від глобальних ресурсів (тобто загалом 317 073 545 392 євро) та їх розподіляють так:

    (a) 51,52 % (тобто загалом 163 359 380 738 євро) для менш розвинутих регіонів;

    (b) 10,82 % (тобто загалом 34 319 221 039 євро) для регіонів з перехідною економікою;

    (c) 16,33 % (тобто загалом 51 773 321 432 євро) для більш розвинутих регіонів;

    (d) 20,89 % (тобто загалом 66 236 030 665 євро) для держав-членів, які отримують підтримку з Фонду гуртування;

    (e) 0,44 % (тобто загалом 1 385 591 518 євро) як додаткове фінансування для найвіддаленіших регіонів, визначених у статті 349 ДФЄС, та регіонів 2-го рівня NUTS, що відповідають критеріям, встановленим у статті 2 Протоколу № 6 Акту про вступ 1994 року.

    ▼B

    2. Крім сум, викладених у статті 91 і параграфі 1 цієї статті, для 2014 та 2015 років, додаткові суми в розмірі 94 200 000 євро та 92 400 000 євро відповідно стають доступними, як викладено в «Додаткових коригуваннях» відповідно до додатку VII. Такі суми вказують у рішенні Комісії, зазначеному в статті 91(2).

    ►C1  3. У 2016 році Комісія, у своїх технічних змінах за 2017 рік відповідно до статей 6 і 7 Регламенту (ЄС, Євратом) № 1311/2013, переглядає загальні суми розподілення в рамках мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць» кожної держави-члена на 2017–2020 роки, застосовуючи метод розподілення, викладений у параграфах 1–16 додатку VII на підставі останніх статистичних даних і порівняння, для держав-членів, щодо яких встановлено обмеження, між сукупним національним ВВП за 2014–2015 роки, та сукупним національним ВВП за той самий періоду 2012 році відповідно до параграфу 10 додатку VII. Якщо сукупна різниця складає понад +/-5 % між переглянутими розподіленнями та загальними розподіленнями, загальні розподілення відповідним чином узгоджують. Відповідно до статті 7 Регламенту (ЄС, Євратом) № 1311/2013, узгодження здійснюють у рівних пропорціях ◄ за 2017–2020 роки, а відповідні верхні межі фінансових рамок відповідним чином змінюють. Загальний чистий результат коригувань, позитивних або негативних, не повинен перевищувати 4 000 000 000 євро. Після технічних змін Комісія ухвалює рішення, у формі імплементаційних актів, яке викладає переглянутий річний розподіл глобальних ресурсів для кожної держави-члена.

    4. Для того, щоб забезпечити виділення достатніх інвестицій, спрямованих на зайнятість молоді, мобільності трудових ресурсів, знання, соціальну інклюзію та боротьбу з бідністю, частка ресурсів структурних фондів, доступних для планування операційних програм, в рамках мети «Інвестиції для зростання та робочих місць», та розподілених для ESF у кожній державі-члені, не повинна бути нижчою, ніж відповідна частка ESF для такої держави-члена, встановлена в операційних програмах для цілей «Конвергенція» і «Регіональна конкурентоспроможність та зайнятість» на період планування програм на 2007–2013 роки. До такої частки додають додаткову суму для кожної держави-члена, визначену відповідно до методу, викладеного в додатку IX, для того, щоб забезпечити, що частка ESF як відсоткове співвідношення загальної кількості ресурсів для фондів на рівні Союзу, за винятком підтримки з Фонду гуртування для транспортної інфраструктури в рамках Фонду CEF, зазначеної в параграфі 6, та підтримки зі структурних фондів для допомоги для найбільш знедолених, зазначеної в параграфі 7, у державах-членах є не меншою, ніж 23,1 %. Для цілей цього параграфу інвестиції, передбачені з ESF для Ініціативи в галузі зайнятості для молоді, вважають частиною частки структурних фондів, виділеної для ESF.

    ▼M11

    5. Ресурси для Ініціативи в галузі зайнятості для молоді складають 4 166 933 076 євро, 23,7 мільйонів євро з яких становлять додаткові ресурси на 2020 рік. Такі ресурси доповнюють цільовим інвестуванням ESF відповідно до статті 22 Регламенту про ESF.

    Держави-члени, які користуються додатковими ресурсами для окремого розподілення на користь Ініціативи в галузі зайнятості для молоді, можуть направити запит на перенесення до 50 % цих додаткових ресурсів до ESF для забезпечення відповідного цільового інвестування, що вимагається відповідно до статті 22(1) Регламенту про ESF. Таке перенесення здійснюють до відповідних категорій регіонів, що відповідають категоризації регіонів, прийнятних для збільшення окремого розподілення на користь Ініціативи в галузі зайнятості для молоді. Держави-члени направляють запит на перенесення у запиті на внесення змін до програми відповідно до статті 30(1) цього Регламенту. Ресурси, розподілені на минулі роки, переносити не можна.

    Другий підпараграф цього параграфа застосовується до додаткових ресурсів на окреме розподілення на користь Ініціативи в галузі зайнятості для молоді у 2019 та 2020 роках.

    ▼B

    6. Сума підтримки з Фонду гуртування, яку потрібно перенести до CEF, становить 10 000 000 000 євро. Її використовують для проектів транспортної інфраструктури відповідно до Регламенту (ЄС) № 1316/2013 виключно в державах-членах, прийнятних для фінансування з Фонду гуртування.

    Комісія ухвалює рішення у формі імплементаційного акту, де викладає суму, яку потрібно перенести з розподілення Фонду гуртування кожної держави-члена до CEF і яку визначають на пропорційній основі за весь період. Розподілення з Фонду гуртування для кожної держави-члена зменшують відповідним чином.

    Річні асигнування, що відповідають підтримці з Фонду гуртування, зазначеній у першому підпараграфі, вносять до відповідних рядків бюджету CEF, починаючи з бюджетного періоду 2014 року.

    Суму, перенесену з Фонду гуртування до CEF та зазначену в першому підпараграфі, впроваджують за допомогою конкретних запитів на проекти, що впроваджують основні мережі, чи на проекти та горизонтальну діяльність, як встановлено в частині I додатку I до Регламенту (ЄС) № 1316/2013.

    Правила, застосовні до транспортного сектору відповідно до Регламенту (ЄС) № 1316/2013, застосовують до конкретних запитів, зазначених у четвертому підпараграфі. До 31 грудня 2016 року відбір проектів, принятних для фінансування, повинен відповідати національним розподіленням в рамках Фонду гуртування. Станом на 1 січня 2017 року ресурси, перенесені до CEF, що не було призначено для проекту транспортної інфраструктури, роблять доступними для всіх держав-членів, прийнятних для фінансування з Фонду гуртування, для фінансування проектів транспортної інфраструктури відповідно до Регламенту (ЄС) № 1316/2013.

    З метою надання підтримки державам-членам, прийнятним для фінансування з Фонду гуртування, які можуть мати труднощі з розробкою проектів достатньої готовності, якості чи водночас готовності та якості, а також які мають достатню додану вартість для Союзу, потрібно звертати особливу увагу на заходи з підтримки програми, спрямовані на зміцнення інституційної спроможності та ефективності публічної адміністрації та публічних послуг у зв’язку з розробкою та впровадженням проектів, внесених до списку в Частині I додатку I до Регламенту (ЄС) № 1316/2013. Щоб забезпечити максимально можливе використання перенесених фондів в усіх державах-членах, прийнятних для фінансування з Фонду гуртування, Комісія може організовувати додаткові запити.

    7. Підтримка зі структурних фондів, яку виділяють для допомоги найбільш знедоленим згідно з метою «Інвестиції задля зростання та робочих місць», не повинна бути меншою, ніж 2 500 000 000 євро, та може бути збільшена на суму до 1 000 000 000 євро за рахунок додаткової підтримки, рішення щодо якої ухвалили держави-члени на добровільній основі.

    Комісія ухвалює рішення у формі імплементаційного акту, що встановлює суму, яку потрібно перенести з розподілення зі структурних фондів кожної держави-члена на допомогу для найбільш знедолених за весь період. Розподілення зі структурних фондів кожної держави-члена відповідним чином скорочують на підставі пропорційного скорочення відповідно до категорії регіону.

    Річні асигнування, що відповідають підтримці зі структурних фондів, зазначених у першому підпараграфі, вносять до відповідних рядків бюджету, що стосуються інструменту допомоги для найбільш знедолених у бюджетному періоді 2014 року.

    8. 330 000 000 євро з ресурсів структурних фондів для мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць» виділяють на інноваційні заходи під прямим або опосередкованим керівництвом Комісії у сфері сталого міського розвитку.

    ▼M5

    9. Ресурси для мети «Європейське територіальне співробітництво» становлять 2,69 % від глобальних ресурсів, доступних для бюджетного зобов’язання з фондів на період 2014–2020 років (тобто загалом 8 865 148 841 євро).

    ▼B

    10. Для цілей цієї статті, статей 18, 91, 93, 95, 99, 120, додатку I та додатку X цього Регламенту, статті 4 Регламенту про ERDF, статті 4 та статей 16 – 23 Регламенту про ESF, статті 3(3) Регламенту про ETC, найвіддаленіший регіон Майотти вважають регіоном 2-го рівня NUTS, що належить до категорії менш розвинутих регіонів. Для цілей статті 3(1) і (2) Регламенту про ЕТС регіони Майотти та Сен-Мартена вважають регіонами 3-го рівня NUTS.

    ▼M13

    Стаття 92a

    Ресурси REACT-EU

    Заходи, зазначені у статті 1(2) Регламенту Ради (ЄС) 2020/2094 ( 25 ) впроваджують в рамках структурних фондів у розмірі до 47 500 000 000 євро у цінах 2018 року, як зазначено у пункті (a)(i) статті 2(2) вказаного регламенту, з урахуванням його статті 3(3), (4), (7) та (9).

    Ці додаткові ресурси на 2021 і 2022 роки, що походять з Інструменту відновлення Європейського Союзу, повинні надати допомогу для подолання кризи в контексті пандемії COVID-19 та її соціальних наслідків, а також для підготування зеленого, цифрового та стійкого відновлення економіки («ресурси REACT-EU»).

    Як передбачено у статті 3(1) Регламенту (ЄС) 2020/2094, ресурси REACT-EU становлять зовнішні цільові доходи для цілей статті 21(5) Фінансового регламенту.

    Стаття 92b

    Імплементаційні положення для ресурсів REACT-EU

    1. Ресурси REACT-EU надаються в межах мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць».

    Як відступ від статті 94, держави-члени також спільно розподіляють частину своїх ресурсів REACT-EU для програм транскордонного співробітництва в межах мети «Європейське територіальне співробітництво», у яких вони беруть участь, якщо вони погодяться, що таке розподілення відображає їхні відповідні національні пріоритети.

    Ресурси REACT-EU використовують для впровадження технічної допомоги відповідно до параграфа 6 цієї статті та операцій, що реалізують тематичні цілі, зазначені у першому підпараграфі параграфа 9 цієї статті.

    2. Ресурси REACT-EU надаються для бюджетних зобов’язань на 2021 та 2022 роки, додатково до глобальних ресурсів, встановлених у статті 91, у такому розмірі:

    — 2021: 37 500 000 000 євро,

    — 2022: 10 000 000 000 євро.

    Ресурси REACT-EU також підтримують адміністративні витрати в розмірі до 18 000 000 євро у цінах 2018 року.

    Операції, що підтримуються з ресурсів REACT-EU, можуть відбиратися для підтримки до завершення 2023 року. Положення про поетапне проведення, визначені у Регламенті, що встановлює загальні положення Європейського фонду регіонального розвитку, Європейського соціального фонду, Фонду гуртування, Фонду справедливого переходу, Європейського фонду морського та рибного господарства та фінансові правила цих фондів, а також Фонду притулку та міграції, Фонду внутрішньої безпеки та Інструменту управління кордонами та візами, застосовують до операцій, підтримуваних з ресурсів REACT-EU.

    3. 0,35 % ресурсів REACT-EU розподіляють на технічну допомогу за ініціативою Комісії, приділяючи особливу увагу державам-членам, що зазнали найбільшого впливу пандемії COVID-19 та державам-членам з нижчим рівнем поглинання та показниками впровадження.

    4. Комісія ухвалює рішення, у формі імплементаційних актів, яке викладає розподіл ресурсів REACT-EU як асигнування зі Структурного фонду на 2021 рік для кожної держави-члена відповідно до критеріїв та методології, визначених у Додатку VIIа. Таке рішення переглядають у 2021 році для встановлення розподілу ресурсів REACT-EU на 2022 рік на основі даних, доступних до 19 жовтня 2021 року.

    5. Як відступ від першого параграфа статті 76, бюджетні зобов’язання щодо ресурсів REACT-EU стосовно відповідної операційної програми приймаються для кожного Фонду на 2021 та 2022 роки.

    Юридичне зобов’язання, зазначене у другому параграфі статті 76 на 2021 та 2022 роки набуває чинності та дату, зазначену у статті 3(3) Регламенту (ЄС) 2020/2094 або після такої дати.

    Третій та четвертий параграфи статті 76 не застосовують стосовно ресурсів REACT-EU.

    Як відступ від статті 14(3) Фінансового регламенту, правила анулювання, визначені у главі IV розділу IX частини II статті 136 цього Регламенту, застосовують до бюджетних зобов’язань, які ґрунтуються на ресурсах REACT-EU. Як відступ від пункту (c) статті 12(4) Фінансового регламенту, ресурси REACT-EU не використовують для подальших програм або заходів

    Як відступ від статей 86(2) та 136(1) цього Регламенту, зобов’язання щодо ресурсів REACT-EU анулюють відповідно до правил, яких необхідно дотримуватися для закриття програм.

    Кожна держава-член розподіляє ресурси REACT-EU, доступні для планування програм у рамках ERDF та ESF, на операційні програми або програми транскордонного співробітництва із залученням місцевих та регіональних органів, а також відповідних органів, що представляють громадянське суспільство та соціальних партнерів відповідно до принципу партнерства.

    Як відступ від статті 92(7), частина ресурсів REACT-EU також пропонується для використання, якщо відповідна держава-член вважає це належним для посилення підтримки Фонду європейської допомоги найбільш знедоленим (FEAD) з метою вирішення ситуації тих, хто зазнав безпрецедентного рівня впливу кризи COVID-19. Частина ресурсів REACT-EU також може бути використана для підсилення підтримки Ініціативи в галузі зайнятості для молоді. В обох випадках підсилення можна пропонувати перед розподіленням до ERDF та ESF або під час такого розподілення.

    Після первинного розподілення ресурси REACT-EU, на запит держави-члена щодо внесення змін до операційної програми відповідно до статті 30(1), можна переносити між ERDF та ESF, незалежно від відсоткового співвідношення, зазначеного у пунктах (a), (b) та (c) статті 92(1), підтримуючи операційну спроможність ESF на рівні Союзу. Цей підпараграф не застосовують до ресурсів ERDF, які розподіляють на програми транскордонного співробітництва відповідно до мети «Європейське територіальне співробітництво».

    Статтю 30(5) не застосовують до ресурсів REACT-EU. Такі ресурси виключають з основи розрахунку для цілей верхніх меж, встановлених у цьому параграфі.

    Для цілей застосування пункту (f) статті 30(1) Фінансового регламенту, умова щодо того, щоб асигнування призначалися для тих же цілей, не застосовується для таких перенесень. Такі перенесення можуть тільки застосовуватися до поточного року або до наступних років у фінансовому плані.

    Вимоги, встановлені у статті 92(4) цього Регламенту, не застосовуються до первинного розподілення або подальшого перенесення ресурсів REACT-EU.

    Ресурси REACT-EU впроваджують відповідно до правил Фонду, на користь якого такі ресурси розподіляють або переносять.

    6. До 4 % загальних ресурсів REACT-EU у межах ERDF та ESF можуть розподілятися на технічну підтримку за ініціативою держав-членів за будь-якою існуючою операційною програмою, яка підтримується з ERDF або ESF, чи новою операційною програмою чи програмами, зазначеними у параграфі 10.

    До 6 % додаткових ресурсів ERDF, які розподіляють на програми транскордонного співробітництва відповідно до мети «Європейське територіальне співробітництво» згідно з другим підпараграфом 1, можуть розподілятися на технічну допомогу.

    7. Як відступ від статей 81(1) та 134(1), первинне попереднє фінансування, що підлягає сплаті після рішення Комісії про ухвалення операційної програми або схвалення змін до операційної програми розподілення ресурсів REACT-EU, становить 11 % ресурсів REACT-EU, розподілених на програми на 2021 рік.

    Для цілей застосування статті 134(2) до річного попереднього фінансування у 2021, 2022 та 2023 роках сума підтримки з фондів для усього періоду планування програм для операційної програми включає ресурси REACT-EU.

    Суму, яку сплачено як додаткове початкове попереднє фінансування, зазначене у першому підпараграфі, повністю списують з рахунків Комісії не пізніше ніж на час закриття програми.

    8. Ресурси REACT-EU, не розподілені на технічну допомогу, використовують у межах тематичних цілей, зазначених у першому підпараграфі параграфа 9 для підтримки операцій, які допомагають подоланню кризи в контексті пандемії COVID-19 та її соціальних наслідків, а також для підготування зеленого, цифрового та стійкого відновлення економіки

    Держави-члени асигнують ресурси REACT-EU для одної або декількох пріоритетних осей у межах існуючої операційної програми або програм в рамках мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць» або існуючої програми чи програм транскордонного співробітництва в рамках мети «Європейське територіальне співробітництво» або нової операційної програми чи програм, зазначених у параграфі 10 цієї статті в рамках мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць». Як відступ від статті 26(1), програма поширюється на період до 31 грудня 2022 року, з урахуванням параграфа 4 цієї статті.

    Для ERDF ресурси REACT-EU використовують в першу чергу для підтримки інвестицій у товари та послуги для медичних послуг або соціальної інфраструктури, для надання підтримки у формі оборотного капіталу або інвестиційної підтримки для інвестицій МСПу секторах з високим потенціалом створення робочих місць, для підтримки інвестиційних внесків для переходу до цифрової зеленої економіки, для підтримання інвестицій в інфраструктуру, що надає базові послуги громадянам, та для підтримання економічних заходів підтримки у регіонах, які є найбільш залежними від секторів, що найбільше постраждали від кризи COVID-19.

    Для ESF ресурси REACT-EU використовують в першу чергу для підтримки доступу до ринку праці, зберігаючи робочі місця для найманих робітників та самозайнятих осіб, включаючи короткострокові схеми роботи, навіть якщо підтримка не поєднується з активними заходами на ринку праці, крім випадків, коли такі заходи запроваджуються відповідно до національного права. Ресурси REACT-EU підтримують створення робочих місць та якісну зайнятість, зокрема для людей у вразливих ситуаціях, що розширюють заходи щодо зайнятості молоді відповідно до підсилених Гарантій для молоді. Інвестування в освіту, підготовку та розвиток навичок спрямовується на вирішення переходу до зеленої та цифрової економіки.

    Ресурси REACT-EU також підтримують соціальну систему, що сприяє соціальній інклюзії, антидискримінації та заходам подолання бідності, приділяючи особливу увагу дитячій бідності та посиленню рівного доступу до соціальних послуг, що становлять загальний інтерес, в тому числі для дітей, людей літнього віку, осіб з інвалідністю, етнічних меншин та безпритульних.

    9. За виключенням технічної допомоги, зазначеної у параграфі 6 цієї статті, ресурси REACT-EU використовують для FEAD або Ініціативи в галузі зайнятості для молоді, зазначених у сьомому підпараграфі параграфу 5 цієї статті, ресурси REACT-EU підтримують операції в межах нової тематичної цілі «Допомога подоланню кризи в контексті пандемії COVID-19 та її соціальних наслідків, а також підготування зеленого, цифрового та стійкого відновлення економіки», що доповнює тематичні цілі, встановлені у статті 9.

    Тематичні цілі, зазначені у першому підпараграфі цього параграфа, доступні виключно для планування програм ресурсів REACT-EU. Як відступ від пунктів (b), (c) і (d) статті 96(1) цього Регламенту та від статті 8(1) Регламенту (ЄС) № 1299/2013, їх не поєднують з іншими інвестиційними пріоритетами.

    Тематичні цілі, зазначені у першому підпараграфі цього параграфа, також становлять єдиний інвестиційний пріоритет для планування програм та впровадження ресурсів REACT-EU з ERDF та ESF.

    Якщо одна або більше окремих пріоритетних осей створені відповідно до тематичної цілі, зазначеної у першому підпараграфі цього параграфу в межах існуючої операційної програми, елементи, перераховані у пунктах (b)(v) і (vii) статті 96(2) цього Регламенту та пунктах (b)(v) і (vi) статті 8(2) Регламенту (ЄС) №1299/2013 не вимагаються для опису осей пріоритетів у переглянутій операційній програмі.

    Переглянутий план фінансування, визначений у пункті (d) статті 96(2) цього Регламенту та пункті (d) of статті 8(2) Регламенту (ЄС) № 1299/2013, визначає розподілення REACT-EU на 2021 рік та, якщо застосовно, на 2022 рік, без визначення сум для резерву результативності та без розподілу за категорією регіонів.

    Як відступ від статті 30(1) цього Регламенту, запити на внесення змін до програми, подані державою-членом, повинні бути належним чином обґрунтовані та повинні зокрема визначати очікуваний вплив змін до програми на допомогу у подоланні кризи у контексті пандемії COVID-19 та її соціальних наслідків, а також на підготування зеленого, цифрового та стійкого відновлення економіки. Такі запити супроводжують переглянутою програмою.

    10. Як відступ від статті 26(4), держави члени можуть складати нові цільові операційні програми у рамках до мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць» відповідно до нової тематичної цілі, зазначеної у першому підпараграфі параграфа 9 цієї статті. Оцінювання ex ante, викладене в статті 55, не вимагається.

    Як відступ від пункту (a) статті 96(2), якщо створюється така нова операційна програма, обґрунтування повинно визначати очікуваний вплив операційної програми на допомогу в подоланні кризи у контексті пандемії COVID-19 та її соціальних наслідків, а також на підготування зеленого, цифрового та стійкого відновлення економіки.

    Якщо створюється така нова операційна програма, держави члени можуть визначати для цілей пункту (a) статті 96(5) лише органи, вже призначені відповідно до триваючої операційної програми, яку підтримує ERDF, ESF та Фонд гуртування.

    Елементи, визначені у пунктах (b)(v) та (vii) першого підпараграфа параграфа 2, у параграфі 4, у пунктах (b) та (c) параграфа 6 та параграфа 7 статті 96, не вимагаються для такої нової операційної програми. Елементи, визначені у статті 96(3), вимагаються тільки якщо надається відповідна підтримка.

    Як відступ від статті 29(3) і (4) та статті 30(2), Комісія докладає усіх можливих зусиль для покращення будь-якої нової цільової операційної програми або внесення змін до існуючої програми протягом 15 робочих днів з моменту їх подання державою-членом.

    11. Як відступ від статті 65(2) та (9), витрати на операції, підтримувані в рамках тематичної цілі, зазначеної у першому підпараграфі параграфа 9 цієї статті, є прийнятними з 1 лютого 2020 року.

    12. Як відступ від першого та другого підпараграфів статті 120(3), ставка спільного фінансування в розмірі до 100% може застосовуватися до осі або осей пріоритетів, підтримуваних за рахунок ресурсів REACT-EU, запланованих в рамках тематичної цілі, зазначеної у першому підпараграфі параграфа 9 цієї статті. Додатково до спільних індикаторів, визначених у правилах окремого фонду, держави члени повинні, у відповідних випадках, використовувати індикатори окремих програм щодо COVID-19, надані Комісією.

    Як відступ від статей 56(3) та 114(2), держави-члени повинні забезпечити, щоб до 31 грудня 2024 року було проведено принаймні оцінювання використання ресурсів REACT-EU для оцінки їх дієвості, ефективності, впливу та, у відповідних випадках, інклюзивності та недискримінації, включаючи гендерні аспекти, а також їх внеску до тематичної цілі, зазначеної у першому підпараграфі параграфу 9 цієї статті.

    13. Такі положення не застосовують до ресурсів REACT-EU:

    (a) вимога щодо тематичної спрямованості, включаючи порогові значення, встановлені для сталого міського розвитку, як визначено в цьому Регламенті або правилах окремого фонду, як відступ від статті 18;

    (b) умови ex ante, як відступ від статті 19 та правил окремого фонду:

    (c) вимоги щодо резерву результативності та застосування рамок результативності, як відступ від статей 20 та 22, відповідно;

    (d) стаття 65(6) для операцій, що розпочалися з 1 лютого 2020 року та які допомагають подоланню кризи в контексті пандемії COVID-19 та її соціальних наслідків, а також для підготування зеленого, цифрового та стійкого відновлення економіки, що підтримуються в рамках тематичної цілі, зазначеної в першому підпараграфі параграфа 9 цієї статті;

    (e) вимоги щодо підготування комунікаційної стратегії, як відступ від статті 116 та пункту (a) статті 115(1).

    Як відступ від вимог, визначених у статті 12(4) Регламенту (ЄС) № 1299/2013 для операцій, підтримуваних за рахунок ресурсів REACT-EU в межах мети «Європейське територіальне співробітництво», є достатньою співпраця бенефеціарів принаймні у двох сферах.

    14. При виконанні своїх обов’язків, пов'язаних з інформацією, комунікацією та видимістю відповідно до статті 115(1) та (3) і додатком XII, держави-члени та органи управління повинні забезпечити, щоб потенційні бенефіціари, бенефіціари, учасники, кінцеві отримувачі фінансових інструментів та громадськість знали про існування, обсяг та додаткову підтримку з ресурсів REACT-EU.

    Держави-члени та органи управління роз’яснюють громадянам, що відповідна операція фінансувається як частина реагування Союзу на пандемію COVID-19 та повинні забезпечити повну прозорість з використанням, у відповідних випадках, соціальних медіа.

    Покликання на «фонд», «фонди», «ЄСІ фонди» у секції 2.2 додатка XII доповнюють покликанням на «що фінансується/фінансуються як частина реагування Союзу на пандемію COVID-19», якщо фінансова підтримка надається операціям за рахунок ресурсів REACT-EU.

    ▼B

    Стаття 93

    Неможливість перенесення ресурсів між категоріями регіонів

    1. Сукупну суму асигнувань, розподілених для кожної держави-члена відносно менш розвинутих регіонів, регіонів з перехідною економікою та більш розвинутих регіонів, не переносять між такими категоріями регіонів.

    2. Як відступ від параграфу 1, Комісія може прийняти, за належно обґрунтованих обставин, що пов’язані з виконанням однієї чи більше тематичних цілей, пропозицію держави-члена, внесену до її першого подання Угоди про партнерство, чи, за належно обґрунтованих обставин, на момент розподілення з резерву результативності, чи в зв’язку з суттєвим переглядом Угоди про партнерство, щодо перенесення максимум 3 % від сукупної суми асигнування для категорії регіонів до інших категорій регіонів.

    Стаття 94

    Неможливість перенесення ресурсів між цілями

    1. Сукупну суму асигнувань, які розподіляють для кожної держави-члена в рамках мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць» та мети «Європейське територіальне співробітництво», не переносять між такими цілями.

    2. Як відступ від параграфу 1, Комісія може, з метою підтримання дієвого внеску з фондів для місій, зазначених у статті 89(1), за належно обґрунтованих обставин і з урахуванням умови, встановленої в параграфі 3, прийняти у формі імплементаційного акту пропозицію держави-члена, внесену до її першого подання Угоди про партнерство для перенесення частини її асигнувань для мети «Європейське територіальне співробітництво» до мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць».

    3. Частка мети «Європейське територіальне співробітництво» в державі-члені, що подає пропозицію, зазначену в параграфі 2, не повинна бути меншою, ніж 35 % від сукупної суми асигнувань для такої держави-члена в рамках мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць» та мети «Європейське територіальне співробітництво», та після перенесення не повинна бути меншою, ніж 25 % від такої сукупної суми.

    Стаття 95

    Додатковість

    1. Для цілей цієї статті та додатку X застосовують такі терміни та означення:

    (1) «валове накопичення основного капіталу» означає всі придбання виробниками, що є резидентами, основних засобів, з вирахуванням списань, протягом визначеного періоду та певний приріст вартості невироблених активів, реалізованих внаслідок виробничої діяльності виробника чи інституційних підрозділів, як означено в Регламенті Ради (ЄС) № 2223/96 ( 26 );

    (2) «основні засоби» означає всі матеріальні та нематеріальні активи, вироблені як результати процесів виробництва, які використовують повторно або постійно, в процесах виробництва протягом понад одного року;

    (3) «загальне державне управління» означає сукупність інституційних одиниць, що, крім виконання своїх політичних обов’язків і їхньої ролі в економічному регулюванні, виробляють неринкові послуги (можливо, товари) для індивідуального чи колективного споживання, а також перерозподіляють доходи та цінності;

    (4) «публічні або еквівалентні структурні видатки» означає валове накопичення основних засобів загального державного управління.

    2. Підтримка з фондів для мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць» не замінює публічні або еквівалентні структурні видатки держави-члена.

    3. Держави-члени підтримують протягом періоду 2014–2020 років рівень публічних або еквівалентних структурних видатків у середньому за рік, який щонайменше дорівнює референтному рівню, встановленому в Угоді про партнерство.

    При встановленні референтного рівня, зазначеного в першому підпараграфі, Комісія та держави-члени враховують загальні макроекономічні умови та конкретні чи виняткові обставини, такі як приватизація, винятковий обсяг публічних або еквівалентних структурних видатків на державу-члена за період планування програм на 2007–2013 роки і еволюцію інших показників державних інвестицій. Вони також враховують зміни в національному розподіленні ресурсів з фондів у порівнянні з 2007–2013 роками.

    4. Перевірка того, чи підтримувався протягом періоду обсяг публічних або еквівалентних структурних видатків у рамках мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць», повинна мати місце виключно в тих державах-членах, у яких у менш розвинутих регіонах проживає щонайменше 15 % від загальної чисельності населення.

    У державах-членах, у яких у менш розвинутих регіонах проживає щонайменше 65 % від загальної чисельності населення, перевірка повинна мати місце на національному рівні.

    У державах-членах, у яких у менш розвинутих регіонах проживає понад 15 %, але менш ніж 65 % від загальної чисельності населення, перевірка повинна мати місце на регіональному рівні. З цією метою відповідні держави-члени повинні надавати Комісії інформацію про видатки в менш розвинутих регіонах на кожному етапі процесу перевірки.

    5. Перевірка того, чи підтримувався протягом періоду обсяг публічних або еквівалентних структурних видатків згідно з метою «Інвестиції задля зростання та робочих місць», повинна мати місце на час подання Угоди про партнерство («перевірка ex ante»), у 2018 році («проміжна перевірка») та у 2022 році («перевірка ex post»).

    Детальні правила щодо перевірки додатковості викладено в пункті 2 додатку X.

    6. Якщо шляхом перевірки ex post Комісія встановлює, що держава-член не підримувала вихідний об’єм публічних або еквівалентних структурних видатків в рамках мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць», викладеній в Угоді про партнерство та як викладено в додатку X, Комісія може, зважаючи на ступінь невідповідності, здійснити фінансове коригування шляхом ухвалення рішення у формі імплементаційного акту. При визначенні необхідності здійснення фінансового коригування Комісія враховує наявність істотних змін у економічній ситуації держави-члена після проведення проміжної перевірки. Детальні правила щодо ставок фінансового коригування викладено в пункті 3 додатку X.

    7. Параграфи 1–6 не застосовують до програм у рамках мети «Європейське територіальне співробітництво».



    РОЗДІЛ II

    ПЛАНУВАННЯ ПРОГРАМ



    ГЛАВА I

    Загальні положення про фонди

    Стаття 96

    Зміст, ухвалення та внесення змін до операційних програм у рамках мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць»

    1. Операційна програма складається з пріоритетних осей. Вісь пріоритетів стосується одного фонду та однієї категорії регіону, за винятком Фонду гуртування, та повиненна відповідати, без обмеження статті 59, тематичній цілі та містити один або більше інвестиційних пріоритетів такої тематичної цілі, відповідно до правил окремого фонду. У разі необхідності та для того, щоб підвищити його вплив і дієвість за допомогою тематично узгодженого інтегрованого підходу, вісь пріоритетів може:

    (a) стосуватися понад однієї категорії регіону;

    (b) поєднувати один або більше допоміжних інвестиційних пріоритетів з ERDF, Фонду гуртування та ESF у рамках однієї тематичної цілі;

    (c) у належним чином обґрунтованих випадках поєднувати один або більше допоміжних інвестиційних пріоритетів з різних тематичних цілей для того, щоб досягти максимального внеску до такої осі пріоритетів;

    (d) для ESF, поєднувати інвестиційні пріоритети з різних тематичних цілей, викладених у пунктах (8), (9), (10) і (11) першого підпараграфу статті 9, щоб сприяти їхньому внеску до інших пріоритетних осей та для того, щоб реалізувати соціальні інновації та транснаціональну співпрацю.

    Держави-члени можуть поєднувати два варіанти чи більше варіантів у пунктах (a)–(d).

    2. Операційна програма сприяє виконанню стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, а також досягненню економічного, соціального і територіального згуртування та викладає:

    (a) обґрунтування вибору тематичних цілей, інвестиційних пріоритетів, що їм відповідають, і розподілень, беручи до уваги Угоду про партнерство, на підставі визначення регіональних і, в разі необхідності, національних потреб, у тому числі потреби у відповіді на виклики, встановлені у відповідних рекомендаціях для окремої країни, ухвалених відповідно до статті 121(2) ДФЄС, та відповідних рекомендацій Ради, ухвалених відповідно до статті 148(4) ДФЄС, з урахуванням оцінювання ex ante відповідно до статті 55;

    (b) для кожної осі пріоритетів, крім технічної допомоги:

    (i) інвестиційні пріоритети та конкретні цілі, що їм відповідають;

    (ii) для того, щоб посилити орієнтацію планування програм на результати, очікувані результати для окремих цілей і показники результатів, що їм відповідають, з базовою величиною та цільовим значенням, в разі необхідності виражені в кількісному співвідношенні відповідно до правил окремого фонду;

    (iii) опис типу та приклади заходів, яким потрібно надати підтримку, в рамках кожного інвестиційного пріоритету та їхній очікуваний внесок до конкретних цілей, зазначених у пункті (i), в тому числі керівні принципи для відбору операцій і, в разі необхідності, встановлення основних цільових груп, конкретних цільових територій, типів бенефіціарів, запланованого використання фінансових інструментів і основних проектів;

    (iv) кінцеві показники, в тому числі кількісне цільове значення, які, як очікується, сприятимуть досягненню результатів, відповідно до правил окремого фонду, для кожного інвестиційного пріоритету;

    (v) визначення заходів з впровадження та фінансових показників і показників здобутків, а також, у разі необхідності, показників результату, які потрібно використовувати як цільові етапи та цілі для рамок результативності відповідно до статті 21(1) та додатку II;

    (vi) відповідні категорії інтервенції, що ґрунтуються на номенклатурі, ухваленій Комісією, та орієнтовний розподіл програмних ресурсів;

    (vii) у відповідних випадках, короткий виклад запланованого використання технічної допомоги, в тому числі, в разі необхідності, заходи зміцнення адміністративної спроможності органів, залучених до управління програмами та контролю за ними, а також бенефіціарів;

    (c) для кожної осі пріоритетів стосовно технічної допомоги:

    (i) конкретні цілі;

    (ii) очікувані результати для кожної конкретної цілі та, в разі надання об’єктивно обґрунтованого змісту заходів, відповідні показники результатів, з базовим значенням та цільовим значенням, відповідно до правил окремого фонду;

    (iii) опис заходів, яким потрібно надати підтримку, та їхній очікуваний внесок до конкретних цілей, зазначених у пункті (i);

    (iv) показники здобутків, які, як очікується, сприятимуть досягненню результатів;

    (v) відповідні категорії інтервенцій, що ґрунтуються на номенклатурі, ухваленій Комісією, та орієнтовний розподіл програмних ресурсів.

    Пункт (ii) не застосовують, якщо внесок Союзу до осі чи осей пріоритетів стосовно технічної допомоги в операційній програмі не перевищує 15 000 000 євро.

    (d) план фінансування, що містить такі таблиці:

    (i) таблиці, де зазначено для кожного року, відповідно до статей 60, 120 і 121, суму загального фінансового асигнування, передбаченого для підтримки з кожного з фондів, з визначенням сум, пов’язаних з резервом результативності;

    (ii) таблиці, де зазначено, для всього періоду планування програм, для операційної програми та для кожної осі пріоритетів, суму загального фінансового асигнування підтримки з кожного з фондів та національного спільного фінансування, з встановленням сум, пов’язаних з резервом результативності. Для пріоритетних осей, що стосуються декількох категорій регіону, таблиці зазначають суму загального фінансового асигнування з фондів та національного спільного фінансування для кожної категорії регіону.

    Для пріоритетних осей, що поєднують інвестиційні пріоритети з різних тематичних цілей, таблиця зазначає суму загального фінансового асигнування з кожного з фондів та національного спільного фінансування для кожної з відповідних тематичних цілей.

    Якщо національне спільне фінансування складається з публічного та приватного спільного фінансування, таблиця надає орієнтовний розподіл публічних і приватних компонентів. Вона показує, для інформативних цілей, очікувану участь з ЄІБ;

    (e) список основних проектів, виконання яких заплановано протягом періоду планування програм.

    Комісія ухвалює імплементаційні акти стосовно номенклатури, зазначеної в пунктах (b)(vi) та (c)(v) першого підпараграфу. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).

    3. Враховуючи її зміст і цілі, операційна програма описує інтегрований підхід до територіального розвитку, беручи до уваги Угоду про партнерство та показуючи, яким чином така операційна програма сприяє досягненню її цілей і очікуваних результатів, зазначаючи, в разі необхідності, таке:

    (a) підхід до використання інструментів місцевого розвитку під керівництвом громади та принципів встановлення територій, де їх буде реалізовано;

    ►C1  (b) орієнтовну суму підтримки ERDF для інтегрованих заходів для сталого міського розвитку, які потрібно реалізувати відповідно до статті 7(4) Регламенту про ERDF ◄ , та орієнтовне розподілення ESF для інтегрованих заходів;

    (c) підхід до використання інструменту ITI, крім випадків, на які поширюється дія пункту (b), та його орієнтовне розподілення з кожної осі пріоритетів;

    (d) механізми міжрегіональних і транснаціональних заходів, у рамках операційних програм, з бенефіціарами, розташованими в щонайменше одній іншій державі-члені;

    (e) якщо держави-члени та регіони беруть участь в макрорегіональних стратегіях і стратегіях басейну моря, з урахуванням потреб території програми, як встановила держава-член, внесок запланованих інтервенцій у рамках програми до таких стратегій.

    4. Крім того, операційна програма зазначає таке:

    (a) у разі необхідності, встановлення того, чи та яким чином вона вирішує конкретні потреби географічних територій, що зазнали найбільшого впливу бідності, чи цільових груп з найвищим ризиком дискримінації чи соціального відчуження, з особливою увагою до маргіналізованих спільнот і осіб з інвалідністю, та, де це доцільно, внесок до інтегрованого підходу, викладеного в Угоді про партнерство;

    (b) у разі необхідності, встановлення того, чи та яким чином вона вирішує демографічні виклики регіонів або конкретні потреби територій, що страждають від суворих і постійних природних або демографічних вад, як зазначено в статті 174 ДФЄС, та внесок до інтегрованого підходу, викладеного в Угоді про партнерство з цією метою.

    5. Операційна програма вказує:

    (a) орган управління, орган із засвідчення, у відповідних випадках, і орган аудиту;

    (b) орган, якому Комісія буде здійснювати платежі;

    (c) заходи, вжиті для залучення відповідних партнерів, зазначених у статті 5, до підготовки операційної програми, та роль таких партнерів у впровадженні, моніторингу та оцінюванні операційної програми.

    6. Беручи до уваги зміст Угоди про партнерство та з урахуванням інституційних і правових рамок держав-членів, операційна програма також викладає таке:

    (a) механізми забезпечення координації між Фондами, EAFRD, EMFF та іншими інструментами фінансування Союзу та національними інструментами фінансування, а також з ЄІБ, з урахуванням відповідних положень, встановлених у спільних стратегічних рамках;

    (b) для кожної умови ex ante, встановленої відповідно до статті 19 та додатку XI, що є застосовним до програми, оцінювання того, чи виконано умову ex ante на дату подання Угоди про партнерство та операційної програми, а якщо умови ex ante не виконано, — опис заходів з метою виконання умови ex ante, відповідальні органи та графік таких заходів відповідно до короткого викладу, поданого в Угоді про партнерство;

    (c) короткий виклад оцінювання адміністративного тягаря для бенефіціарів і, в разі необхідності, запланованих заходів, які супроводжують орієнтовні часові рамки, для скорочення адміністративного тягаря.

    7. Кожна операційна програма, крім програм, де технічну допомогу надають відповідно до конкретної операційної програми, повинна, з урахуванням належним чином обґрунтованого оцінювання державою-членом їх відповідності змісту та цілям операційних програм, містити опис:

    (a) конкретних заходів з урахуванням вимог охорони довкілля, ресурсоефективності, пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них, стійкості до стихійних лих, запобігання ризикам і управління ними, у відборі операцій;

    (b) конкретних заходів для заохочення рівних можливостей і запобігання дискримінації на підставі статі, расової чи етнічної приналежності, релігії чи вірувань, інвалідності, віку чи сексуальної орієнтації під час підготовки, розробки та впровадження операційної програми та, зокрема, відносно доступу до фінансування, з урахуванням потреб різних цільових груп, що можуть зазнати такої дискримінації, та, зокрема, вимог для забезпечення доступності для осіб з інвалідністю;

    (c) внеску операційної програми до заохочення рівності між чоловіками та жінками та, в разі необхідності, механізмів забезпечення інтеграції гендерних аспектів до операційної програми та на операційному рівні.

    Держави-члени можуть подавати позицію національних органів з питань рівності щодо заходів, викладених у пунктах (b) чи (c) першого підпараграфу, з пропозицією для операційної програми в рамках мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць».

    8. Якщо держава-член готує максимум одну операційну програму для кожного фонду, елементи операційної програми, що підпадають під пункт (a) першого підпараграфу параграфу 2, пункти (a), (c) та (d) параграфу 3, параграф 4 та параграф 6, може бути повністю включено згідно з відповідними положеннями Угоди про партнерство.

    9. Операційну програму готують відповідно до моделі. Для того, щоб забезпечити однакові умови для імплементації цієї статті, Комісія ухвалює імплементаційний акт, що встановлює таку модель. Такий імплементаційний акт ухвалюється згідно з дорадчою процедурою, зазначеною в статті 150(2).

    ▼M9

    10. Без обмеження статті 30(5), Комісія ухвалює рішення, у формі імплементаційних актів, про затвердження всіх елементів операційної програми, у тому числі будь-які з майбутніх змін до неї, що підпадають під дію цієї статті, крім тих, що підпадають під дію пунктів (b)(vi), (c)(v) та (e) першого підпараграфу параграфу 2, параграфів 4 та 5, пунктів (a) та (c) параграфу 6 та параграфу 7, що залишаються у сфері відповідальності держав-членів.

    ▼B

    11. Орган управління повідомляє Комісію про будь-яке рішення, що вносить зміни до елементів операційної програми, на які не поширюється рішення Комісії, як зазначено в параграфі 10, протягом одного місяця з дати ухвалення рішення про внесення змін. У рішенні про внесення змін зазначають дату його набуття чинності, що не повинна бути ранішою, ніж дата його ухвалення.

    Стаття 97

    Окремі положення щодо планування програм підтримки для спільних інструментів для необмежених гарантій і сек’юритизації згідно з метою «Інвестиції задля зростання та робочих місць»

    Відповідно до статті 28, операційні програми, зазначені в пункті (b) першого підпараграфу статті 39(4), повинні містити лише елементи, зазначені в пункті (b)(i), (ii) та (iv) і пункті (d) першого підпараграфу статті 96(2), статті 96(5) та пункті (b) статті 96(6).

    Стаття 98

    Спільна підтримка з фондів в рамках мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць»

    1. Фонди можуть спільно надавати підтримку операційним програмам в рамках мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць».

    ▼M6

    2. ERDF та ESF можуть фінансувати додатково та в межах 10 % фінансування Союзу на кожну вісь пріоритетів операційної програми частину операції, витрати на яку є прийнятними для підтримки з іншого Фонду, згідно з правилами, застосовними до такого Фонду, за умови що такі витрати необхідні для задовільного здійснення операції та безпосередньо пов’язані з нею.

    ▼B

    3. Параграфи 1 та 2 не застосовуються до програм у рамках мети «Європейське територіальне співробітництво».

    Стаття 99

    Географічна сфера дії операційних програм у рамках мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць»

    Якщо інше не погоджено між Комісією та державою-членом, операційні програми для ERDF і ESF розробляють на відповідному географічному рівні та щонайменше на 2-му рівні NUTS, відповідно до інституційних і правових рамок держави-члена.

    Операційні програми з підтримкою з Фонду гуртування розробляють на національному рівні.



    ГЛАВА II

    Основні проекти

    Стаття 100

    Зміст

    Як частина операційної програми чи операційних програм, що підпадали під дію рішення Комісії відповідно до статті 96(10) цього Регламенту чи відповідно до статті 8(12) Регламенту про ЕТС, ERDF і Фонд гуртування можуть надавати підтримку операції, що складається з ряду робіт, видів діяльності чи послуг, що власне спрямовані на завершення неподільного завдання конкретного економічного чи технічного характеру, що має чітко встановлені цілі та для якого загальна сума прийнятних витрат перевищує 50 000 000 євро та в разі операцій, що сприяють досягненню тематичної цілі відповідно до пункту (7) першого параграфу статті 9, якщо загальна сума прийнятних витрат перевищує 75 000 000 євро («основний проект»). Фінансові інструменти не вважають основними проектами.

    Стаття 101

    Інформація, необхідна для затвердження основного проекту

    Перед затвердженням основного проекту орган управління забезпечує наявність такої інформації:

    (a) деталей стосовно органу, який буде нести відповідальність за виконання основного проекту, та його спроможності;

    (b) опису інвестиції та її розташування;

    (c) загальної суми витрат і загальної суми прийнятних витрат з урахуванням вимог, викладених у статті 61;

    (d) проведеного техніко-економічного обґрунтування, в тому числі аналізу варіантів і результатів;

    (e) аналізу витрат і вигід, у тому числі економічного та фінансового аналізу, і оцінювання ризику;

    (f) аналізу впливу на довкілля, з урахуванням потреб пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них, і стійкості до стихійних лих;

    (g) пояснення того, яким чином основний проект узгоджується з відповідними пріоритетними осями відповідної операційної програми чи операційних програм, і його очікуваний внесок у досягнення конкретних цілей таких пріоритетних осей і очікуваний внесок до соціально-економічного розвитку;

    (h) плану фінансування, що демонструє загальну суму запланованих фінансових ресурсів та заплановану підтримку з фондів, ЄІБ та всіх інших джерел фінансування, разом з фізичними та фінансовими показниками для моніторингу прогресу, з урахуванням встановлених ризиків;

    (i) графіку впровадження основного проекту та, в разі очікування періоду виконання, що є довшим за період планування програм, етапів, для яких вимагають надання підтримки з фондів протягом період планування програм.

    Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють методологію, яку потрібно використовувати, на підставі визнаної найкращої практики, під час проведення аналізу витрат і вигід, зазначеного в пункті (e) першого параграфу. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до дорадчої процедури, викладеної в статті 150(2).

    За ініціативою держави-члена, інформацію в пунктах (a)–(i) першого параграфу можуть оцінювати незалежні експерти за технічної допомоги Комісії чи, за погодженням з Комісією, інші незалежні експерти («перевірка якості»). В інших випадках держава-член подає до Комісії інформацію, викладену в пунктах (a) – (i) першого параграфу, як тільки вона стане доступною.

    Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149, що встановлюють методологію, яку потрібно використовувати під час здійснення перевірки якості основного проекту.

    Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють формат для подання інформації, викладеної в пунктах (a)–(i) першого параграфу. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до дорадчої процедури, викладеної в статті 150(2).

    Стаття 102

    Рішення щодо основного проекту

    1. Якщо основний проект було оцінено позитивно перевіркою якості, проведеною незалежними експертами, на підставі їхнього оцінювання інформації, зазначеної в першому підпараграфі статті 101, орган управління може розпочати відбір основного проекту відповідно до статті 125(3). Орган управління повідомляє Комісію про відібраний основний проект. Вказане повідомлення містить такі елементи:

    (a) документ, зазначений у пункті (c) статті 125(3), що встановлює:

    (i) орган, який буде нести відповідальність за впровадження основного проекту;

    (ii) опис інвестиції, її розташування, графік і очікуваний внесок основного проекту до конкретних цілей відповідної осі чи осей пріоритетів;

    (iii) загальну суму витрат і загальну суму прийнятних витрат з урахуванням вимог, викладених у статті 61;

    (iv) план фінансування та фізичні і фінансові показники для моніторингу прогресу з урахуванням встановлених ризиків;

    (b) перевірку якості, проведену незалежними експертами, з наданням чітких заяв щодо доцільності інвестування та економічної життєздатності основного проекту.

    Фінансовий внесок до основного проекту, відібраного державою-членом, вважають затвердженим Комісією за відсутності рішення, у формі імплементаційного акту, що відмовляє у фінансовому внеску протягом трьох місяців з дати повідомлення, зазначеного в першому підпараграфі. Комісія відмовляє у фінансовому внеску виключно на підставах встановлення значного недоліку в незалежній перевірці якості.

    Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють формат для повідомлення, зазначеного в першому підпараграфі. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).

    2. У випадках, відмінних від зазначених у параграфі 1 цієї статті, Комісія оцінює основний проект на підставі інформації, зазначеної в статті 101, для того, щоб визначити, чи фінансовий внесок, на який подано запит, для основного проекту, відібраного органом управління відповідно до статті 125(3), є обґрунтованим. Комісія ухвалює рішення про затвердження фінансового внеску до відібраного основного проекту, у формі імплементаційного акту, не пізніше, ніж через три місяці після дати подання інформації, зазначеної в статті 101.

    3. Затвердження Комісією згідно з другим підпараграфом параграфу 1 та параграфу 2 залежить від завершення робіт за першим контрактом або, в разі операцій, що виконують згідно зі структурами ППП, – від підписання угоди ППП між публічним органом і органом приватного сектору, протягом трьох років з дати затвердження. На належно обґрунтований запит держави-члени, зокрема в разі затримок, спричинених адміністративними та судовими провадженнями, пов’язаними з виконанням основних проектів, надісланий протягом трирічного періоду, Комісія може ухвалити рішення, у формі імплементаційного акту, про продовження періоду, але не більше ніж на два роки.

    4. Якщо Комісія не затверджує фінансовий внесок до відібраного основного проекту, вона повинна надати в своєму рішенні причини своєї відмови.

    5. Основні проекти, про які було повідомлено Комісію згідно з параграфом 1 чи які було подано на затвердження згідно з параграфом 2, розміщують у списку основних проектів у операційній програмі.

    ▼M6

    6. Видатки, що стосуються основного проекту, можуть бути включені до заявки на виплату після подання на затвердження, згадане в параграфі 2. Якщо Комісія не затвердить основний проект, обраний органом управління, декларація про видатки повинна бути відповідно виправлена після відкликання заявки державою-членом або ухвалення рішення Комісії.

    ▼M6

    7. Якщо основний проект оцінюється незалежними експертами згідно з параграфом 1 цієї статті, видатки, пов’язані з таким основним проектом, можуть бути включені до заявки на виплату після того, як орган управління повідомить Комісію про надання незалежним експертам інформації, що вимагається згідно зі статтею 101.

    Незалежна перевірка якості повинна бути проведена протягом шести місяців з моменту надання цієї інформації незалежним експертам.

    Відповідні видатки повинні бути скасовані, а декларація про видатки відповідно виправлена в таких випадках:

    (a) якщо Комісію не було повідомлено про незалежну перевірку якості протягом трьох місяців після закінчення строку, зазначеного в другому підпараграфі;

    (b) якщо держава-член відкликає інформацію, що підлягає наданню; або

    (c) якщо відповідна оцінка є негативною.

    ▼B

    Стаття 103

    Рішення щодо основного проекту за умов поетапного впровадження

    1. Як відступ від третього параграфу статті 101 та статті 102(1) і (2), процедури, викладені в параграфах 2, 3 та 4 цієї статті, застосовують до операції, що відповідає таким умовам:

    (a) операція містить другий або наступний етап основного проекту в рамках попереднього періоду планування програм, для якого попередній етап або етапи затверджено Комісією не пізніше 31 грудня 2015 року відповідно до Регламенту (ЄС) № 1083/2006; чи у випадку держав-членів, що приєдналися до Союзу після 1 січня 2013 року, не пізніше 31 грудня 2016 року;

    (b) сума усіх прийнятних витрат усіх етапів основного проекту перевищує відповідні рівні, викладені у статті 100;

    (c) заявка на основний проект і його оцінювання Комісією в рамках попереднього періоду планування програм поширюються на всі заплановані етапи;

    (d) немає істотних змін у інформації, зазначеній у першому параграфі статті 101 цього Регламенту, для основного проекту в порівнянні з інформацією, наданою для заявки на основний проект, поданої згідно з Регламентом (ЄС) № 1083/2006, зокрема в тому, що стосується сукупної суми прийнятних витрат;

    (e) етап основного проекту, що потрібно впровадити згідно з попереднім періодом планування програм, є чи буде готовим до використання за призначенням, як визначено в рішенні Комісії, до граничного строку подання завершальних документів для відповідної операційної програми чи програм.

    2. Орган управління може продовжити відбір основного проекту відповідно до статті 125(3) та подати повідомлення, що містить усі елементи, викладені в пункті (a) першого підпараграфу статті 102(1), разом з його підтвердженням того, що умову згідно з пунктом (d) параграфу 1 цієї статті виконано. Перевірка якості інформації незалежними органами не вимагається.

    3. Фінансовий внесок до основного проекту, відібраного органом управління, вважають затвердженим Комісією за відсутності рішення, у формі імплементаційного акту, що відмовляє в проведенні фінансового внеску до основного проекту протягом трьох місяців з дати повідомлення, зазначеного в параграфі 2. Комісія відмовляє у фінансовому внеску виключно на підставі того, що були істотні зміни в інформації, зазначеній у пункті (d) параграфу 1, чи що основний проект не узгоджений з відповідною віссю пріоритетів відповідної операційної програми чи програм.

    4. Статті 102(3)–(6) застосовують до рішень щодо основного проекту за умов поетапного виконання.



    ГЛАВА III

    Спільний план дій

    Стаття 104

    Сфера застосування

    1. Спільний план дій є операцією, сферу застосування якої визначають і якою керують відносно здобутків і результатів, яких потрібно досягнути. Він містить проект або групу проектів, що не передбачають надання інфраструктури та які виконують за відповідальності бенефіціара як частину операційної програми чи програм. Держави-члени та Комісія погоджують здобутки та результати спільного плану дій, що повинні сприяти досягненню конкретних цілей операційних програм і формувати основу підтримки з фондів. Результати повинні містити покликання на безпосередні наслідки спільного плану дій. Бенефіціаром спільного плану дій є орган публічного права. Спільні плани дій не вважають основними проектами.

    ▼M6

    2. Публічні видатки, що виділяються на спільний план дій, повинні становити не менше 5 000 000 євро або не менше 5 % обсягу публічної підтримки операційної програми чи однієї із програм, що роблять внески, залежно від того, котра з цих сум нижче.

    3. Параграф 2 не застосовується до операцій, підтримуваних у рамках Ініціативи в галузі зайнятості для молоді, до першого спільного плану дій, поданого державою-членом у рамках мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць», або до першого спільного плану дій, поданого програмою в рамках мети «Європейське територіальне співробітництво».

    ▼B

    Стаття 105

    Підготовка спільних планів дій

    1. Держава-член, орган управління або будь-який призначений орган публічного права можуть подавати пропозицію щодо спільного плану дій одночасно чи після подання відповідних операційних програм. Така пропозиція повинна містити всю інформацію, зазначену в статті 106.

    2. Спільний план дій повинен охоплювати частину періоду з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2023 року. ►M6  ————— ◄

    Стаття 106

    Зміст спільних планів дій

    Спільний план дій повинен містити:

    ▼M6

    (1) опис цілей спільного плану дій і того, як він сприяє досягненню цілей програми або виконанню відповідних рекомендацій для окремих країн, а також стратегічних настанов економічної політики держав-членів та Союзу згідно зі статтею 121(2) ДФЄС та відповідних рекомендацій Ради, що їх держави-члени повинні враховувати у своїй політиці щодо зайнятості відповідно до статті 148(4) ДФЄС;

    ▼M6 —————

    ▼M6

    (3) опис передбачених проектів або видів проектів, а також цільових етапів, у відповідних випадках, та цілей здобутків і результатів, пов’язаних зі спільними показниками за віссю пріоритетів, у відповідних випадках;

    ▼B

    (4) інформацію про його географічні межі та цільові групи;

    (5) його очікуваний період впровадження;

    ▼M6

    (6) підтвердження того, що це допоможе реалізації підходу до сприяння рівності між чоловіками та жінками, згідно з відповідною програмою чи Угодою про партнерство;

    (7) підтвердження того, що це допоможе реалізації підходу до сталого розвитку, згідно з відповідною програмою чи Угодою про партнерство;

    (8) його імплементаційні положення, включаючи таке:

    (a) інформація про вибір спільного плану дій органом управління згідно зі статтею 125(3);

    (b) заходи з управління спільним планом дій згідно зі статтею 108;

    (c) заходи з моніторингу та оцінювання спільного плану дій, включаючи заходи із забезпечення якості, збору та зберігання даних про досягнення цільових етапів, здобутки та результати;

    ▼B

    (9) його фінансові механізми, в тому числі таке:

    ▼M6

    (a) витрати на досягнення цільових етапів та цільові показники здобутків та результатів, що ґрунтуються, у випадку стандартних шкал питомих витрат та єдиних сум, на методах, викладених у статті 67(5) цього Регламенту та у статті 14 Регламенту ESF;

    ▼M6 —————

    ▼B

    (c) план фінансування за операційною програмою та віссю пріоритетів, у тому числі сукупну прийнятну суму та суму публічних видатків.

    Для того, щоб забезпечити однакові умови для імплементації цієї статті, Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють формат моделі для спільного плану дій. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до дорадчої процедури, викладеної в статті 150(2).

    Стаття 107

    Рішення щодо спільного плану дій

    1. Комісія оцінює спільний план дій на підставі інформації, зазначеної в статті 106, для того, щоб визначити, чи є обґрунтованою підтримка з фондів.

    Якщо Комісія, протягом двох місяців після подання пропозиції щодо спільного плану дій, вважає, що вона не відповідає вимогам оцінювання, зазначеним у статті 104, вона повинна надати спостереження державі-членові. Держава-член повинна надати Комісії всю необхідну додаткову інформацію, щодо якої було направлено запит, і, за необхідності, переглянути відповідним чином спільний план дій.

    2. За умови, що кожне спостереження було належно враховано, Комісія ухвалює рішення, у формі імплементаційного акту, що затверджує спільний план дій не пізніше, ніж через чотири місяці після його подання державою-членом, але не раніше ухвалення відповідних операційних програм.

    ▼M6

    3. У рішенні, згаданому в параграфі 2, зазначаються бенефіціар та цілі спільного плану дій, цільові етапи, у відповідних випадках, і цільові показники здобутків та результатів, витрати на досягнення цих цільових етапів і цільових показників здобутків та результатів, а також план фінансування за операційною програмою та віссю пріоритетів, включаючи загальну прийнятну суму та суму публічних витрат, строк виконання спільного плану дій та, у відповідних випадках, географічне охоплення та цільові групи спільного плану дій.

    ▼B

    4. Якщо Комісія відмовляє, шляхом імплементаційного акту, в дозволі на виділення підтримки з фондів для спільного плану дій, вона повинна повідомити державу-член про свої причини протягом періоду, встановленого в параграфі 2.

    Стаття 108

    Координаційний комітет і внесення змін і доповнень до спільного плану дій

    ▼M6

    1. Держава-член або орган управління створює керівний комітет із питань спільного плану дій, що може бути відмінним від комітету з моніторингу відповідних операційних програм. Керівний комітет збирається щонайменше двічі на рік і звітує перед органом управління. У відповідних випадках, орган управління інформує відповідний комітет із моніторингу про результати роботи, проведеної керівним комітетом, та хід виконання спільного плану дій відповідно до пункту (e) статті 110(1) та пункту (а) статті 125(2).

    ▼B

    Держава-член встановлює склад координаційного комітету за погодженням з відповідним органом управління і дотримуючись принципу партнерства.

    Комісія може брати участь у роботі координаційного комітету як дорадчий орган.

    2. Координаційний комітет здійснює таку діяльність:

    (a) переглядає прогрес у напрямі досягнення цільових етапів, кінцевих здобутків і результатів спільного плану дій;

    (b) розглядає та затверджує будь-яку пропозицію про внесення змін до спільного плану дій з метою врахування будь-яких питань, що впливають на його виконання.

    3. Запити щодо внесення змін до спільних планів дій, що подає держава-член до Комісії, повинні бути обґрунтованими. Комісія оцінює, чи запит щодо внесення змін є виправданим, з урахуванням інформації, наданої державою-членом. Комісія може надавати спостереження, а держава-член повинна надавати Комісії всю необхідну додаткову інформацію. Комісія ухвалює рішення, у формі імплементаційного акту, за запитом щодо внесення змін не пізніше, ніж протягом трьох місяців після його подання державою-членом, за умови, що будь-які спостереження, надані Комісією, було достатнім чином враховано. Зміни набувають чинності з дати ухвалення рішення, якщо інше не викладено в рішенні.

    Стаття 109

    Фінансове управління та контроль за спільним планом дій

    1. Платежі бенефіціару спільного плану дій розглядають як паушальні суми чи стандартні шкали питомої вартості. ►M6  ————— ◄

    2. Фінансове управління спільним планом дій, контроль за його здійсненням і аудит спрямовують виключно на перевірку виконання умов для здійснення платежів, визначених у рішенні про ухвалення спільного плану дій.

    3. Бенефіціар спільного плану дій і органи, що діють за його відповідальності, можуть застосовувати свої практики звітності для витрат на впровадження операцій. Такі практики звітності та витрати, що фактично виникли в бенефіціара, не підлягають аудиту органом аудиту чи Комісією.



    РОЗДІЛ II

    МОНІТОРИНГ, ОЦІНЮВАННЯ, ІНФОРМАЦІЯ ТА ПОВІДОМЛЕННЯ



    ГЛАВА I

    Моніторинг і оцінювання

    Стаття 110

    Функції комітету з моніторингу

    1. Комітет з моніторингу розглядає, зокрема:

    (a) будь-які питання, що впливають на виконання операційної програми;

    (b) прогрес у напрямку впровадження плану оцінювання та наступні дії, згідно з висновками оцінювань;

    ▼M6

    (c) реалізацію комунікаційної стратегії, включаючи інформаційні та комунікаційні заходи, та заходи зі збільшення видимості фондів;

    ▼B

    (d) впровадження основних проектів;

    (e) впровадження спільних планів дій;

    (f) заходи із заохочення рівності між чоловіками та жінками, рівних можливостей і недискримінації, в тому числі доступності для осіб з інвалідністю;

    (g) заходи із заохочення сталого розвитку;

    (h) якщо застосовні умови ex ante не виконано на дату подання Угоди про партнерство та операційної програми, прогрес у заходах з виконання застосовних умов ex ante;

    (i) фінансові інструменти.

    2. Як відступ від статті 49(3), комітет з моніторингу розглядає та затверджує:

    ▼M6

    (a) методологію та критерії, що використовуються для вибору операцій, за винятком випадків, коли ці критерії затверджуються місцевими групами дій відповідно до пункту (c) статті 34(3);

    ▼B

    (b) річний і заключний звіти про впровадження;

    (c) план оцінювання операційної програми та будь-які зміни до плану оцінювання, в тому числі, якщо вони є частиною спільного плану оцінювання відповідно до статті 114(1);

    (d) комунікаційну стратегію для операційної програми та будь-які зміни та доповнення до стратегії;

    (e) будь-яку пропозицію органу управління щодо внесення змін і доповнень до операційної програми.

    Стаття 111

    Звіти про впровадження для мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць»

    1. До 31 травня 2016 року та до тієї самої дати кожного наступного року включно до 2023 року держава-член повинна подавати до Комісії річний звіт про впровадження відповідно до статті 50(1). Звіт, поданий у 2016 році, повинен охоплювати 2014 і 2015 фінансові роки, а також період між початковою датою для визначення прийнятності видатків і 31 грудня 2013 року.

    2. Для звітів, поданих у 2017 році та 2019 році, граничним строком, зазначеним у параграфі 1, є 30 червня.

    3. Річні звіти про впровадження викладають інформацію про:

    (a) впровадження операційної програми відповідно до статті 50(2);

    (b) прогрес у підготовці та впровадженні основних проектів і спільних планів дій.

    4. Річні звіти про впровадження, подані в 2017 та 2019 роках, викладають і оцінюють інформацію, необхідну згідно зі статтею 50(4) та (5) відповідно, та інформацію, викладену в параграфі 3 цієї статті, разом з такою інформацією про:

    (a) прогрес у впровадженні плану оцінювання та наступні дії, згідно з висновками оцінювань;

    (b) результати інформаційних заходів та заходів з розповсюдження інформації, що проводять Фонди згідно з комунікаційною стратегією;

    (c) залучення партнерів до впровадження, моніторингу та оцінювання операційної програми.

    Річні звіти про впровадження, що подають у 2017 та 2019 роках, можуть, залежно від змісту та цілей операційних програм, викладати інформацію та оцінювати таке:

    (a) прогрес в імплементації інтегрованого підходу до територіального розвитку, в тому числі розвитку регіонів, що стикаються з демографічними викликами та постійними чи природними вадами, сталого міського розвитку та міського розвитку під керівництвом громади згідно з операційною програмою;

    (b) прогрес у реалізації заходів для зміцнення спроможності органів держав-членів і бенефіціарів для адміністрування та використання фондів;

    (c) прогрес у виконанні будь-яких міжрегіональних і транснаціональних заходів;

    (d) за необхідності, внесок до макрорегіональних стратегій і стратегій басейну моря;

    (e) конкретні заходи, що вживають для заохочення рівності між чоловіками та жінками, а також для запобігання дискримінації, зокрема доступності для осіб з інвалідністю, та механізми, що застосовують для забезпечення інтеграції гендерних аспектів до операційної програми та операцій;

    (f) заходи, що вживають для заохочення сталого розвитку відповідно до статті 8;

    (g) прогрес у впровадженні заходів у сфері соціальних інновацій, у відповідних випадках;

    (h) прогрес у впровадженні заходів для вирішення конкретних потреб географічних територій, на які найбільше вплинула бідність, або цільових груп з найвищим рівнем ризику дискримінації чи соціального відчуження, з наданням особливої уваги маргіналізованим спільнотам і особам з інвалідністю, особам, які тривалий час не мають роботи, та молодим людям, що не мають роботи, в тому числі, у відповідних випадках, використані фінансові ресурси.

    Як відступ від першого та другого підпараграфів і для того, щоб забезпечити узгодженість між Угодою про партнерство та звітом про прогрес, ►C1  держави-члени з не більш ніж однією операційною програмою на фонд можуть включати інформацію відносно умов ex ante, зазначених у статті 50(4), інформацію, необхідну згідно зі статтею 50(5) ◄ , та інформацію, зазначену в пунктах (a), (b), (c) та (h) другого підпараграфу цього параграфу, до звіту про прогрес замість річних звітів про впровадження, що подають у 2017 та 2019 роках відповідно, та заключного звіту про впровадження, без обмеження пункту (b) статті 110(2).

    5. Для того, щоб забезпечити однакові умови для імплементації цієї статті, Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють моделі для річних і заключних звітів про впровадження. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до дорадчої процедури, викладеної в статті 150(2).

    Стаття 112

    Передача фінансових даних

    1. До 31 січня, 31 липня та 31 жовтня держава-член повинна передавати електронними засобами до Комісії для цілей моніторингу, для кожної операційної програми та за віссю пріоритетів:

    (a) сукупну суму публічних прийнятних витрат на операції та кількість операцій, відібраних для підтримки;

    (b) сукупну суму прийнятних видатків, заявлених бенефіціарами органу управління.

    2. Крім того, передача, яку здійснюють до 31 січня, повинна містити наведені вище дані, розподілені за категорією інтервенції. Таку передачу розглядають як передачу, що відповідає вимозі щодо подання фінансових даних, зазначеній у статті 50(2).

    3. Розрахунок суми, для якої держави-члени передбачають подання заявок на виплати на поточний фінансовий рік і наступний фінансовий рік, повинен супроводжувати передачі, які потрібно здійснити до 31 січня та 31 липня.

    4. Граничною датою для даних, поданих згідно з цією статтею, є кінець місяця, що передує місяцю подання.

    5. Для того, щоб забезпечити однакові умови для імплементації цієї статті, Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють модель, яку потрібно використовувати при поданні фінансових даних до Комісії для цілей моніторингу. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).

    Стаття 113

    Звіт про згуртування

    Звіт Комісії, зазначений у статті 175 ДФЄС, повинен містити:

    (a) запис прогресу у напрямку досягнення економічного, соціального та територіального згуртування, в тому числі соціально-економічної ситуації та розвитку регіонів, а також інтеграцію пріоритетів Союзу;

    (b) запис ролі фондів, фінансування ЄІБ і інших інструментів у досягнутому прогресі, а також впливу інших політик Союзу та національних політик на досягнутий прогрес;

    (c) у відповідних випадках, зазначення майбутніх заходів і політик Союзу, необхідних для зміцнення економічної, соціальної та територіальної згуртованості, а також реалізації пріоритетів Союзу.

    Стаття 114

    Оцінювання

    ▼M6

    1. План оцінювання складає орган управління або держава-член для однієї або більше операційних програм. План оцінювання подається до комітету з моніторингу не пізніше ніж через один рік після ухвалення операційної програми. Що стосується зазначених у пункті (b) першого підпараграфа статті 39(4) спеціальних програм, ухвалених до 2 серпня 2018 року, план оцінювання подається до комітету з моніторингу не пізніше ніж через один рік після вказаної дати.

    ▼B

    2. До 31 грудня 2022 року органи управління повинні подати до Комісії, для кожної операційної програми, звіт з коротким викладом висновків оцінювань, проведених протягом періоду планування програм, а також основних кінцевих показників і результатів операційної програми з коментарями щодо представленої інформації.

    3. Оцінювання ex post проводить Комісія в тісній співпраці з державами-членами та органами управління.

    ▼M6 —————

    ▼B



    ГЛАВА II

    ▼M6

    Інформація, комунікація та видимість

    ▼B

    Стаття 115

    ▼M6

    Інформація, комунікація та видимість

    ▼B

    1. Держави-члени та органи управління несуть відповідальність за:

    (a) складання комунікаційних стратегій;

    (b) забезпечення створення єдиного вебсайту чи єдиного порталу вебсайту з надання інформації про всі операційні програми в такій державі-членові та доступу до неї, в тому числі інформації про строки виконання планування програм і будь-яких пов’язаних процесів публічних консультацій;

    (c) інформування потенційних бенефіціарів про можливості фінансування згідно з операційними програмами;

    ▼M6

    (d) інформування громадян Союзу про роль і досягнення політики гуртування та фондів за допомогою заходів з підвищення видимості результатів та впливу угод про партнерство, операційних програм та операцій.

    ▼B

    2. Для того, щоб забезпечити прозорість стосовно підтримки з фондів, держави-члени чи органи управління повинні вести перелік операцій за операційною програмою та фондом у форматі даних електронної таблиці, що дозволяє сортування, пошук, порівняння та швидке опублікування даних у мережі Інтернет, наприклад у форматі CSV або XML. Доступ до списку операцій потрібно забезпечувати через єдиний вебсайт або єдиний портал вебсайту, що надає перелік і короткий виклад усіх операційних програм у такій державі-члені.

    Для того, щоб заохотити використання переліку операцій пізніше приватним сектором, громадянським суспільством або національним публічним управлінням, вебсайт може чітко зазначати застосовні правила ліцензування, згідно з якими публікують дані.

    Перелік операцій оновлюють щонайменше кожні шість місяців.

    Мінімальну інформацію, яку потрібно викласти в переліку операцій, встановлено в додатку XII.

    ▼M6

    3. Детальні правила щодо інформації, комунікації та видимості для громадськості та інформаційні заходи для потенційних бенефіціарів і бенефіціарів викладені в додатку XII.

    ▼B

    4. Комісія ухвалює імплементаційні акти стосовно технічних характеристик інформаційних і комунікаційних заходів для операції та інструкції для створення емблеми та визначення стандартних кольорів. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).

    Стаття 116

    Комунікаційна стратегія

    1. Держава-член або органи управління розробляють комунікаційну стратегію для кожної операційної програми. Для декількох операційних програм може бути розроблено спільну комунікаційну стратегію. Комунікаційна стратегія повинна враховувати розмір відповідної операційної програми чи програм, відповідно до принципу пропорційності.

    Комунікаційна стратегія повинна містити елементи, викладені в додатку XII.

    2. Комунікаційну стратегію подають до комітету з моніторингу для затвердження відповідно до пункту (d) статті 110(2) не пізніше, ніж через шість місяців після ухвалення відповідної операційної програми чи програм.

    Якщо спільну комунікаційну стратегію розробляють для декількох операційних програм і якщо вона стосується декількох комітетів з моніторингу, держава-член може призначити один комітет з моніторингу, що буде нести відповідальність, у консультації з іншими відповідними комітетами з моніторингу, для затвердження спільної комунікаційної стратегії та для затвердження будь-яких подальших змін і доповнень до такої стратегії.

    За необхідності, держава-член або органи управління можуть вносити зміни до комунікаційної стратегії протягом періоду планування програм. Орган управління подає комунікаційну стратегію з внесеними змінами до комітету з моніторингу для затвердження відповідно до пункту (d) статті 110(2).

    ▼M6

    3. Як відступ від третього підпараграфа параграфа 2 цієї статті, орган управління інформує відповідальний комітет або комітети з моніторингу принаймні раз на рік про хід реалізації комунікаційної стратегії, зазначеної в пункті (c) статті 110(1), та про свій аналіз результатів такої реалізації, а також про інформаційну та комунікаційну діяльність і заходи з підвищення видимості Фондів, що плануються на наступний рік. Комітет із моніторингу надає висновок щодо діяльності та заходів, запланованих на наступний рік, у тому числі щодо шляхів підвищення ефективності комунікаційних заходів, спрямованих на громадськість.

    ▼B

    Стаття 117

    Посадові особи з питань інформаційних і комунікаційних заходів і їхні мережі

    1. Кожна держава-член призначає посадову особу з питань інформаційних і комунікаційних заходів для координації інформаційних і комунікаційних заходів відносно одного фонду чи більшої кількості фондів, у тому числі відповідних програм згідно з метою «Європейське територіальне співробітництво», та повідомляє відповідним чином Комісію.

    2. Посадова особа з питань інформаційних і комунікаційних заходів несе відповідальність за координацію національної мережі спеціалістів у сфері комунікації фонду, де існує така мережа, створення та підтримку вебсайту або порталу вебсайту, зазначених у додатку XII, та забезпечення огляду комунікаційних заходів, що вживають на рівні держави-члена.

    3. Кожен орган управління повинен призначити одну особу, відповідальну за інформаційні та комунікаційні заходи на рівні операційної програми, та повинен повідомити Комісію про таке призначення. За необхідності, одну особу може бути призначено для декількох операційних програм.

    ▼M6

    4. Мережі Союзу, до складу яких входять члени, призначені державами-членами, створюються Комісією для забезпечення обміну інформацією про результати реалізації комунікаційних стратегій, обмін досвідом щодо здійснення інформаційних та комунікаційних заходів, обмін належною практикою, а також для забезпечення спільного планування або узгодження комунікаційної діяльності між державами-членами та з Комісією, у відповідних випадках. Мережі повинні щонайменше раз на рік обговорювати та оцінювати ефективність інформаційних та комунікаційних заходів, а також пропонувати рекомендації щодо посилення охоплення та впливу комунікаційної діяльності та підвищення обізнаності про результати й додану вартість такої діяльності.

    ▼B



    РОЗДІЛ IV

    ТЕХНІЧНА ДОПОМОГА

    Стаття 118

    Технічна допомога за ініціативою Комісії

    З урахуванням відрахувань, зроблених відповідно до статті 91(3), Фонди можуть надавати технічну допомогу в розмірі не більше 0,35 % від свого відповідного річного розподілення.

    Стаття 119

    Технічна допомога держав-членів

    ▼M6

    1. Обсяг технічної допомоги з коштів, що виділяються державі-члену, не повинен перевищувати 4 % загального обсягу допомоги з коштів, що виділяються на операційні програми в рамках мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць».

    ▼B

    Держава-член може враховувати окреме розподілення на користь Ініціативи в галузі зайнятості для молоді при розрахунку обмеження сукупної суми з фондів, виділених на технічну допомогу держави-члена.

    2. ►M6  ————— ◄ Без обмеження параграфу 1, розподілення для технічної допомоги з фонду не повинно перевищувати 10 % від загального розподілення такого фонду для операційних програм у державі-члені згідно з кожною категорією регіону, у відповідних випадках, меті «Інвестиції задля зростання та робочих місць».

    3. Як відступ від статті 70(1) і (2), операції з технічної допомоги можуть бути впроваджені за межами території програми, але всередині Союзу, за умови, що операції здійснюються на користь операційної програми, чи, в разі операційної програми технічної допомоги,֫ — інших відповідних програм.

    ▼M6

    4. Щодо структурних фондів, коли зазначені в параграфі 1 розподілення використовуються для підтримки операцій із технічної допомоги, що стосуються більш ніж однієї категорії регіону, видатки, пов’язані з операціями, можуть виконуватися за віссю пріоритетів, що поєднує різні категорії регіону, та розподілятися пропорційно, беручи до уваги або відповідні розподілення на різні категорії регіонів операційної програми, або розподілення за кожною категорією регіону як частку загальної суми розподілення державі-члену.

    ▼B

    5. Як відступ від параграфу 1, якщо сукупна сума ресурсів фондів, розподілена державі-члену для мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць», не перевищує 1 000 000 000 євро, сума, яку розподіляють на технічну допомогу, може бути збільшена до 6 % від такої сукупної суми чи на 50 000 000 євро, залежно від того, яка сума є меншою.

    ▼M6

    5a. Оцінювання дотримання відсоткових часток проводиться під час ухвалення операційної програми.

    ▼B

    6. Технічна допомога має форму осі пріоритетів, спрямованої на один фонд, у межах операційної програми, окремої операційної програми чи обох.



    РОЗДІЛ V

    ФІНАНСОВА ПІДТРИМКА З ФОНДІВ

    Стаття 120

    Визначення ставок спільного фінансування

    1. Рішення Комісії про ухвалення операційної програми закріплює ставку спільного фінансування та максимальну суму підтримки з фондів для кожної осі пріоритетів. Якщо вісь пріоритетів стосується більш ніж однієї категорії регіонів або більш ніж одного фонду, рішення Комісії повинно, за необхідності, закріплювати ставку спільного фінансування за категорією регіону та за фондом.

    2. Для кожної осі пріоритетів рішення Комісії встановлює, чи потрібно ставку спільного фінансування для осі пріоритетів застосовувати до:

    (a) сукупної суми прийнятних видатків, у тому числі публічних і приватних видатків; або

    (b) прийнятних публічних видатків.

    3. Ставка спільного фінансування на рівні кожної осі пріоритетів та, у відповідних випадках, за категорією регіону та за фондом, операційних програм згідно з метою «Інвестиції задля зростання та робочих місць» не повинна перевищувати:

    (a) 85 % для Фонду гуртування;

    (b) 85 % для менш розвинутих регіонів держав-членів, чий середній ВВП на душу населення за період 2007–2009 років був нижчим, ніж 85 % від середнього ЄС-27 протягом того самого періоду, та для найвіддаленіших регіонів, у тому числі додаткове розподілення для найвіддаленіших регіонів відповідно до пункту (e) статті 92(1) та статті 4(2) Регламенту про ETC;

    (c) 80 % для менш розвинутих регіонів держав-членів, крім зазначених у пункті (b), та для всіх регіонів, чий ВВП на душу населення, що використовують як критерій прийнятності для періоду планування програм на 2007–2013 роки, був меншим, ніж 75 % від середнього ЄС-25, але чий ВВП на душу населення перевищує 75 % від середнього ВВП ЄС-27, а також для регіонів, визначених у статті 8(1) Регламенту (ЄС) 1083/2006, що отримували перехідну підтримку протягом періоду планування програм на 2007–2013 роки;

    (d) 60 % для регіонів з перехідною економікою, крім зазначених у пункті (c);

    (e) 50 % для більш розвинутих регіонів, крім зазначених у пункті (c).

    ▼M2

    На період з 1 січня 2014 року до закриття операційної програми ставка спільного фінансування на рівні кожної осі пріоритетів для всіх операційних програм у Кіпрі не повинна перевищувати 85 %.

    ▼B

    Комісія здійснює перегляд для оцінювання обґрунтування збереження ставки спільного фінансування, зазначеної в другому підпараграфі, після 30 червня 2017 року та, в разі необхідності, надає законодавчу пропозицію до 30 червня 2016 року.

    Ставка спільного фінансування на рівні кожної осі пріоритетів операційних програм згідно з метою «Європейське територіальне співробітництво» не повинна перевищувати 85 %.

    Максимальну ставку спільного фінансування згідно з пунктами (b), (c), (d) та (e) першого підпараграфу підвищують для кожної осі пріоритетів, де впроваджують Ініціативу в галузі зайнятості для молоді та де вісь пріоритетів стосується соціальних інновацій, транснаціональної співпраці, чи поєднання обох. Таке підвищення визначають відповідно до правил окремого фонду.

    4. Ставка спільного фінансування додаткового розподілення відповідно до пункту (e) статті 92(1) не повинна перевищувати 50 % для регіонів 2-го рівня NUTS, що відповідають критеріям, встановленим у Протоколі № 6 до Акту про вступ 1994 року.

    5. Максимальну ставку спільного фінансування згідно з параграфом 3 на рівні осі пріоритетів підвищують на десять процентних пунктів, якщо всю вісь пріоритетів реалізовують через фінансові інструменти чи через місцевий розвиток під керівництвом громади.

    6. Внесок з фондів для кожної осі пріоритетів не повинен бути меншим, ніж 20 % від прийнятних публічних видатків.

    7. Окрема вісь пріоритетів зі ставкою спільного фінансування до 100 % може бути встановлена в рамках операційної програми для підтримки операцій, які впроваджують за допомогою фінансових інструментів, що створені на рівні Союзу та якими прямо чи опосередковано керує Комісія. Якщо окрема вісь пріоритетів створена для такої цілі, підтримка згідно з цією віссю не може бути впроваджена будь-якими іншими засобами.

    ▼M4

    8. Окрема вісь пріоритетів зі ставкою спільного фінансування до 95 % може бути встановлена в рамках операційної програми для підтримки операцій, що відповідають таким умовам:

    (a) операції були відібрані органами управління у зв’язку з серйозними чи регіональними стихійними лихами, як визначено в статті 2(2) та (3) Регламенту Ради (ЄС) № 2012/2002 ( 27 );

    (b) операції призначені для реконструкції у зв’язку зі стихійним лихом; і

    (c) операції отримують підтримку згідно з інвестиційним пріоритетом ERDF.

    Сума, розподілена для операцій, зазначених у першому підпараграфі, не повинна перевищувати 5 % від загального розподілення ERDF у державі-члені на період планування програм на 2014–2020 роки.

    Як відступ від статті 65(9), видатки для операцій згідно з цією віссю пріоритетів повинні бути прийнятними з дати виникнення стихійного лиха.

    Якщо видатки відносно операцій, зазначених у першому підпараграфі, було включено до заявки на виплату, поданої до Комісії до створення окремої осі пріоритетів, держава-член повинна внести необхідні узгодження до наступної заявки на виплату і, за необхідності, до подальшої звітності, яку подають після ухвалення змін до програми.

    ▼B

    Стаття 121

    Модулювання ставок спільного фінансування

    Ставку спільного фінансування з фондів до осі пріоритетів можна модулювати для урахування:

    (1) важливості осі пріоритетів для реалізації стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, беручи до уваги конкретні прогалини, які потрібно вирішити;

    (2) охорони та покращення стану довкілля, в основному через застосування принципу перестороги, принципу превентивності та принципу «забруднювач платить»;

    (3) ставки мобілізації приватних фінансових ресурсів;

    (4) поширення на території з серйозними чи постійними природними чи демографічними вадами, які визначено так:

    (a) острівні держави-члени, прийнятні згідно з Фондом гуртування, та інші острови, крім островів, на яких розташовано столицю держави-члена чи які мають постійний зв’язок з материковою частиною;

    (b) гірські території, як визначено в національному законодавстві держави-члена;

    (c) малонаселені (тобто менше, ніж 50 жителів на квадратний кілометр) і дуже малонаселені (менше, ніж 8 жителів на квадратний кілометр) території;

    (d) включення найвіддаленіших регіонів, як зазначено в статті 349 ДФЄС.



    ЧАСТИНА ЧОТИРИ

    ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ, ЗАСТОСОВНІ ДО ФОНДІВ І EMFF



    РОЗДІЛ I

    УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛЬ



    ГЛАВА I

    Системи управління та контролю

    Стаття 122

    Відповідальність держав-членів

    1. Держави-члени забезпечують створення систем управління та контролю для операційних програм відповідно до статей 72, 73 та 74.

    2. Держави-члени запобігають порушенням, виявляють і виправляють їх, а також стягують суми, які було неналежно сплачено, разом з будь-яким відсотком на прострочені платежі. ►C1  Вони повинні повідомити Комісію про порушення, сума яких перевищує 10 000 євро у внеску з будь-якого з фондів або EMFF, і ◄ повинні продовжувати повідомляти її про суттєвий прогрес у пов’язаному адміністративному та судовому провадженні.

    Держави-члени не повинні повідомляти Комісію про порушення в зв’язку з:

    (a) випадками, коли порушення складається виключно з неможливості виконати, в цілому чи частково, операцію, що включена до операційної програми, яку спільно фінансують, внаслідок банкрутства бенефіціара;

    (b) випадками, які довів до відома органу управління чи органу із засвідчення бенефіціар добровільно та до виявлення порушення будь-яким з органів, до чи після сплати публічного внеску;

    ▼C1

    (c) випадками, які виявив і виправив орган управління або орган із засвідчення до включення відповідних видатків до заявки на виплату, поданої до Комісії.

    ▼B

    В усіх інших випадках, зокрема у випадках, що передують банкрутству, чи у випадках можливого шахрайства, про виявлені порушення та пов’язані запобіжні та виправні заходи необхідно звітувати Комісії.

    ▼M6

    Коли суми, безпідставно сплачені бенефіціару за операцію, не можуть бути повернені і це зумовлено виною або недбалістю держави-члена, така держава-член несе відповідальність за відшкодування відповідних сум до бюджету Союзу. Держави-члени можуть вирішити не стягувати безпідставно сплачену суму, якщо сума, що підлягає стягненню з бенефіціара, не враховуючи відсотків, у звітному році не перевищує 250 євро, що сплачені як внесок із фондів на операцію.

    ▼B

    Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149, що встановлюють додаткові детальні правила щодо критеріїв для визначення випадків порушення, про які необхідно звітувати, даних, які необхідно надавати, та щодо умов і процедур, які необхідно застосовувати для визначення того, чи суми, які неможливо стягнути, підлягають відшкодуванню державами-членами.

    Комісія ухвалює імплементаційні акти, що викладають частоту звітування про порушення та формат звітування, який потрібно використовувати. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до дорадчої процедури, викладеної в статті 150(2).

    3. Держави-члени забезпечують, щоб не пізніше 31 грудня 2015 року всі обміни інформацією між бенефіціарами та органом управління, органом із засвідчення, органом аудиту і проміжними органами було виконано за допомогою електронних систем обміну даними.

    Системи, зазначені в першому підпараграфі, сприяють взаємодії національних рамок і рамок Союзу та дозволяють бенефіціарам подавати всю інформацію, зазначену в першому підпараграфі, лише один раз.

    Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють детальні правила стосовно обміну інформацією згідно з цим параграфом. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).

    4. Параграф 3 не застосовують до EMFF.



    ГЛАВА II

    Органи управління та контролю

    Стаття 123

    Призначення органів

    1. Кожна держава-член призначає, для кожної операційної програми, національний, регіональний або місцевий орган публічної влади чи приватний орган як орган управління. Той самий орган управління може бути призначено для більше ніж однієї операційної програми.

    2. Держава-член призначає, для кожної операційної програми, національний, регіональний або місцевий орган публічної влади як орган із засвідчення, без обмеження параграфу 3. Той самий орган із засвідчення може бути призначено для більше ніж однієї операційної програми.

    3. Держава-член може призначати для операційної програми орган управління, що є органом публічної влади, для виконання, крім іншого, функцій органу із засвідчення.

    4. Держава-член призначає, для кожної операційної програми, національний, регіональний або місцевий орган публічної влади, що є функціонально незалежним від органу управління та органу із засвідчення, як орган аудиту. Той самий орган аудиту може бути призначено для більше ніж однієї операційної програми.

    ▼M6

    5. Що стосується фондів та EMFF, за умови дотримання принципу відокремлення функцій, орган управління, орган із засвідчення, у відповідних випадках, та орган аудиту можуть уходити до складу одного органу публічної влади або публічного органу.

    ▼B

    Якщо сукупна сума підтримки з фондів для операційної програми перевищує 250 000 000 євро чи з EMFF перевищує 100 000 000 євро, орган аудиту може належати до того самого органу публічної влади, що і орган управління, якщо, відповідно до застосовних положень для попереднього періоду планування програм, Комісія повідомила державу-члена до дати ухвалення відповідної операційної програми про свій висновок щодо того, що вона може в основному покладатися на свій аудиторський висновок, чи якщо Комісія переконується на підставі досвіду попереднього періоду підготовки програм у тому, що інституційна організація та підзвітність органу аудиту забезпечують належні гарантії їхньої функціональної незалежності та надійності.

    6. Держава-член може призначити один проміжний орган або декілька проміжних органів для виконання деяких завдань органу управління чи органу із засвідчення за відповідальності такого органу. Відповідні домовленості між органом управління або органом із засвідчення та проміжними органами офіційно реєструють у письмовому вигляді.

    7. Держава-член або орган управління можуть доручити управління частиною операційної програми проміжному органу шляхом укладення письмової угоди між проміжним органом і державою-членом або органом управління («глобальний грант»). Проміжний орган повинен надати гарантії своєї платоспроможності та компетентності у відповідній сфері, а також своєї спроможності в області адміністративного та фінансового управління.

    8. Держава-член може, за своєю власною ініціативою, призначити координаційний орган, що буде нести відповідальність за підтримання зв’язку з Комісією та надання їй інформації, координацію видів діяльності інших відповідних призначених органів і сприяння гармонізованому застосуванню застосовного права.

    9. Держава-член встановлює в письмовому вигляді правила, що регулюють її відносини з органами управління, органами із засвідчення та органами аудиту, відносини між такими органами та відносини таких органів з Комісією.

    Стаття 124

    Процедура призначення органу управління та органу із засвідчення

    1. Держава-член повинна повідомити Комісію про дату та форму призначень, що будуть здійснені на відповідному рівні, про орган управління і, у відповідних випадках, про орган із засвідчення перед поданням до Комісії першої заявки на проміжний платіж.

    2. Призначення, зазначені в параграфі 1, повинні ґрунтуватися на звіті та позиції незалежного органу аудиту, що оцінює дотримання органами критеріїв, які відносяться до внутрішнього середовища контролю, управління ризиками, видів діяльності з управління та контролю, та моніторингу, викладених у додатку XIII. Незалежний орган аудиту повинен бути органом аудиту або іншим органом публічної влади чи суб’єктом приватного права з необхідною аудиторською спроможністю, що є незалежним від органу управління, та, за необхідності, від органу із засвідчення та виконує свої обов’язки з урахуванням міжнародно визнаних аудиторських стандартів. Якщо незалежний аудиторський орган робить висновок, що частина системи управління та контролю, стосовно органу управління чи органу із засвідчення, по суті є такою самою як для попереднього періоду планування програм, і що є підтвердження, на підставі виконаної аудиторської роботи згідно з відповідними положеннями Регламенту (ЄС) № 1083/2006 і Регламенту Ради (ЄС) № 1198/2006 ( 28 ), її дієвого функціонування протягом такого періоду, він може зробити висновок, що відповідних критеріїв дотримано, без виконання додаткової аудиторської роботи.

    3. Якщо сукупна сума підтримки з фондів для операційної програми перевищує 250 000 000 євро чи з ЄФМР перевищує 100 000 000 євро, Комісія може вимагати, протягом одного місяця з дати повідомлення про призначення, зазначеного в параграфі 1, звіт і позицію незалежного аудиторського органу, зазначеного в параграфі 2, та опис наявних функцій і процедур для органу управління чи, у відповідних випадках, органу із засвідчення. Комісія вирішує, чи вимагати такі документи на підставі свого оцінювання ризиків, з урахуванням інформації про суттєві зміни у функціях і процедурах органу управління чи, у відповідних випадках, органу із засвідчення у порівнянні з функціями та процедурами, що діяли для попереднього періоду планування програм, і відповідне підтвердження їхнього ефективного функціонування.

    Комісія може надавати спостереження протягом двох місяців з дати отримання документів, зазначених у першому підпараграфі. Без обмеження статті 83, перевірка таких документів не повинна перешкоджати розгляду заявок на проміжні платежі.

    4. Якщо сукупна сума підтримки з фондів для операційної програми перевищує 250 000 000 євро чи з EMFF перевищує 100 000 000 євро та є суттєві зміни у функціях і процедурах органу управління чи, у відповідних випадках, органу із засвідчення у порівнянні з функціями та процедурами, що діяли для попереднього періоду планування програм, держава-член може, за своєю власною ініціативою, подати до Комісії, протягом двох місяців з дати повідомлення про призначення, зазначеного в параграфі 1, документи, зазначені в параграфі 3. Комісія надає спостереження щодо таких документів протягом трьох місяців з дати їх отримання.

    5. Якщо наявні результати аудиту та контролю показують, що призначений орган більше не відповідає критеріям, зазначеним у параграфі 2, держава-член повинна, на належному рівні, закріпити, відповідно до тяжкості проблеми, випробувальний період, протягом якого потрібно вжити необхідних коригувальних заходів.

    Якщо призначений орган не вживає необхідних коригувальних заходів протягом випробувального періоду, визначеного державою-членом, держава-член, на належному рівні, повинна припинити його призначення.

    Держава-член повинна повідомити Комісію без затримки, якщо призначений орган знаходиться на випробувальному періоді, та надати інформацію про відповідний випробувальний період, коли, після вжиття коригувальних заходів, випробувальний період закінчено, а також коли призначення органу припинено. Повідомлення про те, що призначений орган знаходиться на випробувальному періоді в державі-члені, без обмеження застосування статті 83, не повинно перешкоджати розгляду заявок на проміжні платежі.

    6. Якщо призначення органу управління чи органу із засвідчення припинено, держави-члени повинні призначити, відповідно до процедури, передбаченої в параграфі 2, новий орган, що візьме на себе функції органу управління чи органу із засвідчення, та повинні повідомити про це Комісію.

    7. Для того, щоб забезпечити однакові умови для імплементації цієї статті, Комісія ухвалює імплементаційні акти стосовно моделі звіту та позиції незалежного аудиторського органу та опис функцій і процедур, що діють для органу управління та, у відповідних випадках, органу із засвідчення. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).

    Стаття 125

    Функції органу управління

    1. Орган управління несе відповідальність за управління операційною програмою відповідно до принципу розсудливого фінансового управління.

    2. Що стосується управління операційною програмою, орган управління повинен:

    (a) підтримувати роботу комітету з моніторингу, зазначеного в статті 47, та надавати йому інформацію, яку він вимагає для виконання своїх завдань, зокрема дані відносно прогресу операційної програми в напрямку досягнення своїх цілей, фінансові дані та дані відносно показників і цільових етапів;

    (b) розробляти та, після затвердження комітетом з моніторингу, подавати до Комісії річний і заключний звіти про впровадження, зазначені в статті 50;

    (c) оприлюднювати для проміжних органів і бенефіціарів інформацію, що є актуальною для виконання їхніх завдань та впровадження операцій відповідно;

    (d) встановлювати систему для запису та зберігання даних у електронному форматі щодо кожної операції для моніторингу, оцінювання, фінансового управління, перевірки та аудиту, в тому числі даних щодо окремих учасників в операціях, у відповідних випадках;

    (e) забезпечувати збирання даних, зазначених у пункті (d), їх введення в систему, зазначену в пункті (d), та зберігання в ній, а також розподіл даних про показники за статтю, де цього вимагають додатки I і II Регламенту про ESF.

    3. Що стосується відбору операцій, орган управління повинен:

    (a) розробляти та, після затвердження, застосовувати належні процедури та критерії відбору, що:

    (i) забезпечують внесок операцій до досягнення конкретних цілей і результатів відповідного пріоритету;

    (ii) є недискримінаційними та прозорими;

    (iii) враховують загальні принципи, викладені в статтях 7 і 8;

    ▼C1

    (b) забезпечувати, щоб відібрана операція підпадала під сферу дії EMFF, відповідного фонду чи фондів та її можна було віднести до категорії інтервенції чи, у випадку EMFF, заходу, визначеного в пріоритеті чи пріоритетах операційної програми;

    ▼M6

    (c) забезпечити надання бенефіціару документа, що визначає умови підтримки для кожної операції, включаючи спеціальні вимоги щодо продуктів чи послуг, що надаються в рамках операції, план фінансування, строк виконання, а також вимоги щодо інформації, комунікації та видимості;

    ▼B

    (d) переконатися, що бенефіціар має адміністративну, фінансову та операційну спроможність для виконання умов, зазначених у пункті (c), до затвердження операції;

    (e) переконатися, що, якщо операція почалася до подання заявки на фінансування до органу управління, застосовне право, що відповідає операції, було дотримано;

    (f) забезпечувати, щоб операції, відібрані для підтримки з фондів або EMFF, не включали види діяльності, що були частиною операції, яка підлягала чи повинна була підлягати процедурі відшкодування відповідно до статті 71 після переміщення виробничої діяльності за межі території програми;

    (g) визначати категорії інтервенції чи, в разі EMFF, заходи, до яких потрібно віднести видатки на операцію;

    4. Що стосується фінансового управління операційною програмою та контролю за нею, орган управління повинен:

    ▼M6

    (a) перевірити, що товари та послуги, що є предметом спільного фінансування, були надані, що операція відповідає чинному законодавству, операційній програмі та умовам підтримки операції, а також:

    (i) якщо витрати підлягають відшкодуванню відповідно до пункту (а) першого підпараграфа статті 67(1), що сума видатків, заявлена бенефіціарами стосовно цих витрат, була сплачена;

    (ii) у разі відшкодування витрат відповідно до пунктів (b)–(e) першого підпараграфа статті 67(1), що умови відшкодування видатків бенефіціару були дотримані;

    ▼B

    (b) забезпечувати, щоб бенефіціари, залучені до впровадження операцій, які були відшкодовані на підставі прийнятних витрат, що фактично виникли, вели окрему систему звітності чи належний код для звітності для всіх транзакцій, пов’язаних з операцією;

    (c) впроваджувати дієві та пропорційні заходи боротьби з шахрайством з урахуванням встановлених ризиків;

    (d) встановлювати процедури для забезпечення того, щоб всі документи відносно видатків і аудиту, необхідні для забезпечення наявності документації, необхідної для проведення аудиту, відповідали вимогам пункту (g) статті 72;

    (e) складати декларацію управління та річний короткий виклад, зазначені в ►M6  пунктах (a) та (b) статті 63(5) і статті 63(6) та (7) Фінансового регламенту ◄ .

    Як відступ від пункту (a) першого підпараграфу, Регламент про ЕТС може встановлювати конкретні правила щодо перевірки, застосовні до програм співпраці.

    5. Перевірки відповідно до пункту (a) першого підпараграфу параграфу 4 повинні включати такі процедури:

    (a) адміністративні перевірки відносно кожної заяви на відшкодування, поданої бенефіціарами;

    (b) перевірки операцій на місцях.

    Частота та охоплення перевірок на місцях повинні бути пропорційними сумі публічної підтримки для операції та рівню ризику, встановленому згідно з такими перевірками та аудитами органом аудиту для системи управління та контролю в цілому.

    6. Перевірки окремих операцій на місцях відповідно до пункту (b) першого підпараграфу параграфу 5 можна виконувати на вибірковій основі.

    7. Якщо орган управління є також бенефіціаром згідно з операційною програмою, механізми перевірок, зазначені у пункті (a) першого підпараграфу параграфу 4, повинні забезпечувати належний розподіл функцій.

    8. Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149, що встановлюють правила щодо визначення інформації відносно даних, які потрібно записувати та зберігати в електронному форматі в рамках системи моніторингу, встановленої згідно з пунктом (d) параграфу 2 цієї статті.

    Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють технічні специфікації системи, встановленої згідно з пунктом (d) параграфу 2 цієї статті. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).

    9. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149, що встановлюють детальні мінімальні вимоги до документації, необхідної для проведення аудиту, зазначеного в пункті (d) першого підпараграфу параграфу 4 цієї статті відносно звітних записів, які потрібно вести, та супровідних документів, які потрібно зберігати на рівні органу із засвідчення, органу управління, проміжних органів і бенефіціарів.

    10. Для того, щоб забезпечити однакові умови для імплементації цієї статті, Комісія ухвалює імплементаційні акти стосовно моделі для декларації управління, зазначеної в пункті (e) першого підпараграфу параграфу 4 цієї статті. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до дорадчої процедури, викладеної в статті 150(2).

    Стаття 126

    Функції органу із засвідчення

    Орган із засвідчення операційної програми несе відповідальність, зокрема за:

    (a) складання та подання заявок на виплати до Комісії та засвідчення того, що вони походять з надійних систем звітності, ґрунтуються на супровідних документах, що підлягають перевірці, та підлягали перевіркам органу управління;

    (b) складання звітності, зазначеної у ►M6  пункті (a) статті 63(5) та статті 63(6) Фінансового регламенту ◄ ;

    (c) засвідчення повноти, точності та достовірності звітності і що видатки, внесені до неї, відповідають застосовному праву та виникли відносно операцій, відібраних для фінансування відповідно до критеріїв, що застосовують до операційної програми та які відповідають застосовному праву;

    (d) забезпечення наявності системи, що записує та зберігає, в електронному форматі, записи звітності для кожної операції та що підтримує всі дані, необхідні для складання заявок на виплати та звітність, у тому числі записи сум, що підлягають відшкодуванню, сум, які було відшкодовано, та сум, знятих після анулювання всього внеску чи частини внеску для операції чи операційної програми;

    (e) забезпечення, для цілей складання та подання заявок на виплати, отримання належної інформації від органу управління про процедури та перевірки, виконані в зв’язку з видатками;

    (f) врахування при складанні та поданні заявок на виплати результатів усіх аудитів, проведених органом аудиту або за його відповідальності;

    (g) ведення, в електронному форматі, записів звітності видатків, заявлених Комісії, та відповідного публічного внеску, сплаченого бенефіціарам;

    (h) зберігання сум, що підлягають відшкодуванню, та сум, знятих після анулювання усього внеску чи частини внеску для операції. ►C1  Суми, що підлягають відшкодуванню, потрібно повернути до бюджету Союзу до закриття операційної програми шляхом їх вирахування з наступної заявки на виплату. ◄

    Стаття 127

    Функції органу аудиту

    1. Орган аудиту забезпечує, щоб аудити проводили за допомогою системи управління та контролю операційної програми, що належно функціонує, та на належній вибірці операцій на підставі заявлених видатків. Заявлені видатки підлягають аудиту на репрезентативній вибірковій основі та, за загальним правилом, за допомогою статистичних методів вибірки.

    Нестатистичний метод вибірки може бути використаний на підставі професійного судження органу аудиту, у належним чином обґрунтованих випадках, відповідно до міжнародно визнаних стандартів у галузі аудиту та в будь-якому випадку, коли кількість операцій за звітний рік є недостатньо, щоб дозволити використання статистичного методу.

    У таких випадках, масштаби вибірки повинні бути достатніми для того, щоб надати можливість органу аудиту скласти дійсний аудиторський висновок відповідно до ►M6  статті 63(7) Фінансового регламенту ◄ .

    Нестатистичний метод вибірки повинен охоплювати щонайменше 5 % операцій, щодо яких видатки було заявлено до Комісії протягом звітного року, та 10 % видатків, які було заявлено до Комісії протягом звітного року.

    2. Якщо аудити проводить орган, що не є органом аудиту, орган аудиту забезпечує, щоб будь-який такий орган мав необхідну функціональну незалежність.

    3. Орган аудиту забезпечує, щоб аудиторська робота враховувала аудиторські стандарти, визнані на міжнародному рівні.

    4. Орган аудиту повинен, протягом восьми місяців з дати ухвалення операційної програми, підготувати стратегію аудиту для виконання аудитів. Стратегія аудиту викладає методологію аудиту, метод вибірки для аудитів операцій і планування аудитів стосовно поточного звітного року та двох наступних звітних років. Стратегію аудиту необхідно оновлювати щорічно з 2016 року до 2024 року включно. Якщо спільну систему управління та контролю застосовують до понад однієї операційної програми, може бути підготовлено єдину стратегію аудиту для відповідних операційних програм. Орган аудиту подає стратегію аудиту до Комісії на запит.

    5. Орган аудиту готує:

    (a) аудиторський висновок відповідно до ►M6  статті 63(7) Фінансового регламенту ◄ ;

    (b) контрольний звіт, що викладає основні висновки аудитів, проведених відповідно до параграфу 1, в тому числі висновки щодо недоліків, виявлених у системах управління та контролю, а також запропоновані та вжиті коригувальні заходи.

    Якщо спільну систему управління та контролю застосовують до більш ніж однієї операційної програми, інформація, необхідна згідно з пунктом (b) першого підпараграфу, може бути згрупована в єдиний звіт.

    6. Для того, щоб забезпечити однакові умови для імплементації цієї статті, Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють моделі для стратегії аудиту, аудиторського висновку та контрольного звіту. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до дорадчої процедури, викладеної в статті 150(2).

    7. Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149, для встановлення масштабів і змісту аудитів операцій і аудитів звітності, а також методології для відбору вибірки операцій, зазначеної в параграфі 1 цієї статті.

    8. Комісію уповноважень ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149, що встановлюють детальні правила щодо використання даних, зібраних під час аудитів, проведених посадовими особами Комісії чи уповноваженими представниками Комісії.



    ГЛАВА III

    Співпраця з органами аудиту

    Стаття 128

    Співпраця з органами аудиту

    1. Комісія співпрацює з органами аудиту з метою координації їхніх аудиторських планів і методів і повинна негайно обмінюватися з такими органами результатами аудитів, проведених щодо систем управління та контролю.

    2. Щоб полегшити таку співпрацю у випадках, коли держава-член призначає більше одного органу аудиту, держава-член може призначити координаційний орган.

    3. Комісія, органи аудиту та будь-який координаційний орган збираються на постійній основі та, за загальним правилом, щонайменше раз на рік, якщо тільки не погоджено інше, для перевірки річного контрольного звіту, аудиторського висновку та стратегії аудиту, а також обміну думками з питань відносно покращення систем управління та контролю.



    РОЗДІЛ II

    ▼C1

    ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ, ПІДГОТОВКА, ПЕРЕВІРКА ТА ПРИЙНЯТТЯ ЗВІТНОСТЕЙ, ФІНАНСОВІ КОРИГУВАННЯ

    ▼B



    ГЛАВА I

    Фінансове управління

    Стаття 129

    Спільні правила для платежів

    Держава-член забезпечує, щоб на час закриття операційної програми, ►C1  сума публічних видатків, сплачених бенефіціарам, щонайменше дорівнювала внеску з Фондів і EMFF, сплаченому Комісією державі-члену. ◄

    Стаття 130

    Спільні правила для розрахунку проміжних платежів і виплати остаточного балансу

    1. Комісія відшкодовує, як проміжні платежі, 90 % суми, що є наслідком застосування ставки спільного фінансування для кожного пріоритету, встановленої в рішенні про ухвалення операційної програми, до прийнятних видатків для пріоритету, включеного до заявки на виплату. Комісія визначає решту суми, яку необхідно відшкодувати як проміжні платежі, чи стягнути відповідно до статті 139.

    ▼C1

    2. Внесок з фондів або EMFF до пріоритету через проміжні платежі та виплату остаточного залишку не повинен бути вищим, ніж:

    (a) прийнятні публічні видатки, вказані в заявках на виплату для пріоритету; чи

    (b) внесок з фондів чи EMFF для пріоритету, як встановлено в рішенні Комісії про ухвалення операційної програми,

    залежно від того, що є нижчим.

    ▼M10

    3. Як відступ від параграфа 2, внесок з фондів або EMFF через виплату остаточного залишку для кожного пріоритету за фондом та за категорією регіонів у останньому звітному році не повинен перевищувати більш ніж на 10 % внесок з фондів або EMFF для кожного пріоритету за фондом та за категорією регіонів, як встановлено у рішення Комісії про схвалення операційної програми.

    Внесок з фондів EMFF через виплату остаточного залишку у останньому звітному році не повинен перевищувати заявлені прийнятні публічні витрати або внесок з кожного фонду та категорії регіонів до кожної операційної програми, як встановлено у рішенні Комісії про схвалення операційної програми, залежно від того, що є нижчим.

    ▼M6

    Стаття 131

    Заявки на виплату

    1. Заявки на виплати повинні включати, щодо кожного пріоритету:

    (a) загальну суму прийнятних видатків, понесених бенефіціарами та оплачених під час здійснення операцій, згідно з даними, внесеними до системи бухгалтерського обліку органу із засвідчення;

    (b) загальну суму публічних видатків, понесених під час здійснення операцій, згідно з даними, внесеними до системи бухгалтерського обліку органу із засвідчення.

    Стосовно сум, що повинні бути включені до заявок на виплати для отримання форми підтримки, зазначеної в пункті (е) першого підпараграфа статті 67(1), заявки на виплати повинні включати елементи, зазначені в делегованих актах, ухвалених згідно зі статтею 67(5a), та відповідати зразку заявок на виплати, наведеному в імплементаційних актах, ухвалених відповідно до параграфа 6 цієї статті.

    2. Прийнятні видатки, включені до заявки на виплату, повинні підтверджуватися оплаченими рахунками-фактурами або бухгалтерськими документами, що мають еквівалентну доказову силу, за винятком форм підтримки, зазначених у пунктах (b)–(e) першого підпараграфа статті 67(1) цього Регламенту, статтях 68, 68a та 68b цього Регламенту, статті 69(1) цього Регламенту та статті 109 цього Регламенту, а також у статті 14 Регламенту ESF. Для таких форм підтримки суми, включені до заявки на виплату, є витратами, розрахованими на відповідній основі.

    3. У разі державної допомоги публічний внесок, що відповідає видаткам, включеним до заявки на виплату, сплачує бенефіціарам орган, що надає допомогу, або, якщо держави-члени вирішили, що бенефіціаром є орган, що надає допомогу відповідно до пункту (10)(а) статті 2, його сплачує бенефіціар органу, що отримує допомогу.

    4. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, в разі державної допомоги заявка на виплату може включати аванси, сплачені бенефіціару органом, що надає допомогу, або, якщо держави-члени вирішили, що бенефіціаром є орган, що надає допомогу відповідно до пункту (10)(а) статті 2, аванси, сплачені бенефіціаром органу, що отримує допомогу, за таких кумулятивних умов:

    (a) ці аванси є предметом гарантії, наданої банком або іншою фінансовою установою, що має осідок у державі-члені, або покриваються механізмом, що надається як гарантія публічним органом або державою-членом;

    (b) ці аванси не перевищують 40 % загальної суми допомоги, що повинна бути надана бенефіціару для певної операції, або, якщо держави-члени вирішили, що бенефіціаром є орган, що надає допомогу відповідно до пункту (10)(а) статті 2, загальної суми допомоги, що повинна бути надана органу, що отримує допомогу в рамках певної операції;

    (c) ці аванси покриті видатками, сплаченими бенефіціаром, або, якщо держави-члени вирішили, що бенефіціаром є орган, що надає допомогу відповідно до пункту (10)(а) статті 2, видатками, сплаченими органом, що отримує допомогу, при здійсненні операції, та підтвердженими оплаченими рахунками-фактурами або бухгалтерськими документами, що мають еквівалентну доказову силу, протягом трьох років після року сплати авансу або 31 грудня 2023 року, залежно від того, який із цих термінів настане раніше.

    Якщо умови, викладені в пункті (с) першого підпараграфа, не виконано, наступна заявка на виплату повинна бути відповідно виправлена.

    5. У кожній заявці на виплату, що включає аванси типу, описаного в параграфі 4 цієї статті, окремо зазначають:

    (a) загальну суму, що надійшла від операційних програм як аванси;

    (b) суму, що протягом трьох років після сплати авансу відповідно до пункту (с) першого підпараграфа параграфа 4 була покрита видатками, сплаченими бенефіціаром, або, якщо держави-члени вирішили, що бенефіціаром є орган, що надає допомогу відповідно до пункту (10)(а) статті 2, органом, що отримує допомогу; та

    (c) суму, яка не була покрита видатками, сплаченими бенефіціаром, або, якщо держави-члени вирішили, що бенефіціаром є орган, що надає допомогу відповідно до пункту (10)(а) статті 2, органом, що отримує допомогу, та стосовно якої трирічний строк іще не завершився.

    6. Для забезпечення однакових умов для імплементації цієї статті Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють зразок заявок на виплати. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).

    ▼B

    Стаття 132

    Платежі бенефіціарам

    1. З урахуванням наявності коштів з початкового та річного попереднього фінансування, а також проміжних платежів, орган управління забезпечує, щоб бенефіціар повністю отримав належну сукупну суму прийнятних публічних видатків і не пізніше, ніж протягом 90 днів з дати подання бенефіціаром вимоги про здійснення платежу.

    Жодну суму не вираховують або не стягують, а також не стягують жодного спеціального збору чи іншого збору, що має еквівалентні наслідки та спричинив би скорочення сум, які потрібно виплатити бенефіціарам.

    2. Орган управління може перервати строк платежу, зазначений у параграфі 1, у будь-якому з таких належно обґрунтованих випадків:

    (a) сума вимоги про здійснення платежу не є належною до сплати або не надано відповідних супровідних документів, у тому числі документів, що є необхідними для перевірок управління згідно з пунктом (a) першого підпараграфу статті 125(4);

    (b) розпочато розслідування щодо можливого порушення, що впливає на відповідні видатки.

    Необхідно повідомити відповідного бенефіціара в письмовому вигляді про переривання строку та причини такого переривання.

    Стаття 133

    Використання євро

    1. Держави-члени, що не прийняли євро як свою валюту на дату заявки на платіж, конвертують суми видатків, що виникли та виражені в національній валюті, в євро. Такі суми конвертують у євро, використовуючи місячну звітну ставку обмінного курсу Комісії в місяці, коли видатки були зареєстровано в звітності органу із засвідчення відповідної операційної програми. Комісія опубліковує обмінний курс за допомогою електронних засобів кожного місяця.

    2. Як відступ від параграфу 1, Регламент про ETC може встановлювати конкретні правила щодо визначення строків конвертації в євро.

    3. Якщо євро стає валютою держави-члена, процедуру конвертації, викладену в параграфі 1, продовжують застосовувати до всіх видатків, внесених до звітності органом із засвідчення до дати набуття чинності фіксованого обмінного курсу між національною валютою та євро.

    Стаття 134

    Виплата початкового попереднього фінансування

    1. Суму початкового попереднього фінансування сплачують частинами в такий спосіб:

    (a) у 2014 році: 1 % суми підтримки з фондів і EMFF за весь період планування програм для операційної програми чи 1,5 % суми підтримки з фондів і EMFF за весь період планування програм для операційної програми, якщо держава-член отримує фінансову допомогу з 2010 року, відповідно до статей 122 та 143 ДФЄС, або з Європейського фонду фінансової стабільності (EFSF), чи отримує фінансову допомогу 31 грудня 2013 року відповідно до статей 136 і 143 ДФЄС;

    (b) у 2015 році: 1 % суми підтримки з фондів і EMFF за весь період планування програм для операційної програми чи 1,5 % суми підтримки з фондів і EMFF за весь період планування програм для операційної програми, якщо держава-член отримує фінансову допомогу з 2010 року, відповідно до статей 122 та 143 ДФЄС, або з EFSF, чи отримує фінансову допомогу 31 грудня 2014 року відповідно до статей 136 і 143 ДФЄС;

    (c) у 2016 році: 1 % від суми підтримки з Фондів і EMFF на весь період планування програм для операційної програми.

    Якщо операційну програму ухвалено в 2015 році чи пізніше, попередні виплати потрібно здійснити протягом року ухвалення.

    ▼M1

    1a. Крім виплат, передбачених у пунктах (b) та (c) параграфу 1, додаткову суму початкового попереднього фінансування в розмірі 3,5 % суми підтримки з фондів і EMFF за весь період планування програм сплачують до операційних програм у Греції кожного року в 2015 та 2016 роках.

    Додаткове початкове попереднє фінансування не застосовують ні до програм згідно з метою «Європейське територіальне співробітництво», ні до спеціального розподілення для Ініціативи в галузі зайнятості для молоді.

    Якщо, до 31 грудня 2016 року, сукупну суму додаткового початкового попереднього фінансування, сплаченого фондом на підставі цього параграфу в 2015 та 2016 роках до операційної програми, за необхідності, не покрито заявками на виплати, які подав орган із засвідчення для такої програми, Греція повинна відшкодувати Комісії сукупну суму додаткового початкового попереднього фінансування для такого фонду, сплаченого для такої програми. Такі відшкодування не є фінансовим коригуванням та не повинні зменшувати підтримку з Фондів і EMFF для операційних програм. Відшкодовані суми становлять внутрішній цільовий дохід відповідно до пункту (c) статті 21(3) Фінансового регламенту.

    ▼B

    2. Суму річного попереднього фінансування сплачують до 1 липня в 2016–2023 роках. Вона становить відсоток від суми підтримки з фондів і EMFF за весь період планування програм для операційної програми, що виглядає так:

    — 2016: 2 %

    — 2017: 2,625 %

    — 2018: 2,75 %

    — 2019: 2,875 %

    ▼M12

    — 2020: 3 %

    ▼M12

    — з 2021 до 2023 року: 2 %.

    ▼B

    3. При розрахунку суми початкового попереднього фінансування, зазначеної в параграфі 1, сума підтримки для всього періоду планування програм повинна виключати суми з резерву результативності, які було спочатку розподілено для операційної програми.

    При розрахунку суми річного попереднього фінансування, зазначеної в параграфі 2, включно до 2020 року, сума підтримки для всього періоду планування програм повинна виключати суми з резерву результативності, які було спочатку розподілено для операційної програми.

    Стаття 135

    Строки представлення заявок на проміжні виплати та строки здійснення виплат

    1. Орган із засвідчення подає на постійній основі заявку на проміжний платіж відповідно до статті 131(1), що охоплює суми, внесені до його системи звітності за звітний рік. Проте орган із засвідчення може, якщо вважає за необхідне, включити такі суми до заявок на виплати, які подають у наступні звітні роки.

    2. Орган із засвідчення повинен подати кінцеву заявку на проміжний платіж до 31 липня після закінчення попереднього звітного року та, в будь-якому разі, до першої заявки на проміжний платіж за наступний звітний рік.

    3. Першу заявку на проміжний платіж неможливо подати до повідомлення Комісії про призначення органів управління і органів із засвідчення відповідно до статті 124.

    4. Проміжні платежі не здійснюють для операційної програми, якщо до Комісії не подано річний звіт про імплементацію відповідно до правил окремого фонду.

    5. Відповідно до наявного фінансування, Комісія здійснює проміжний платіж не пізніше, ніж протягом 60 днів після дати реєстрації в Комісії заявки на виплату.

    Стаття 136

    Анулювання

    1. Комісія анулює зобов’язання щодо будь-якої частини суми в операційній програмі, яку не було використано для цілей виплати початкового та річного попереднього фінансування, а також проміжних платежів до 31 грудня третього фінансового року після року набуття бюджетного зобов’язання згідно з операційною програмою або для яких заявку на виплату, складену відповідно до статті 131, не було подано відповідно до статті 135.

    2. Частину зобов’язань, що залишаються невиконаними станом на 31 грудня 2023 року, анулюють у разі, якщо будь-який з документів, що є необхідними згідно зі статтею 141(1), не був поданий до Комісії до завершення строку, встановленого в статті 141(1).



    ГЛАВА II

    Підготовка, перевірка та прийняття звітності, закриття операційних програм і призупинення платежів



    Секція I

    Підготовка, перевірка та прийняття звітності

    Стаття 137

    Підготовка звітності

    1. Звітність, зазначену в ►M6  пункті (a) статті 63(5) та статті 63(6) Фінансового регламенту ◄ , подають Комісії для кожної операційної програми. Звітність повинна охоплювати звітний рік і включати на рівні кожного пріоритету та, у відповідних випадках, фонду і категорії регіонів:

    (a) сукупну суму прийнятних видатків, які вносять до систем звітності органу із засвідчення, що включено до заявок на виплати, які подають до Комісії відповідно до статті 131 та статті 135(2) до 31 липня після закінчення звітного року, сукупну суму відповідних публічних видатків, що виникають під час впровадження операцій, а також сукупну суму відповідних платежів, здійснених на користь бенефіціарів згідно зі статтею 132(1);

    (b) суми, які було знято та відшкодовано протягом звітного року, суми, які необхідно відшкодувати наприкінці звітного року, відшкодування, які було здійснено відповідно до статті 71, та суми, які неможливо відшкодувати;

    (c) суми внесків програми, сплачені до фінансових інструментів згідно зі статтею 41(1), та авансів державної допомоги згідно зі статтею 131(4);

    (d) для кожного пріоритету, звірка видатків, встановлених відповідно до пункту (a) та видатків, заявлених відносно того самого звітного року в заявках на виплати, до якої додають роз’яснення будь-яких розбіжностей.

    2. Якщо держава-член виключила зі своєї звітності видатки, що було попередньо включено до заявки на проміжний платіж за звітний рік, у зв’язку з поточним оцінюванням законності таких видатків, будь-які чи всі такі видатки, які було пізніше встановлено як правомірні та точні, можуть бути включені до заявки на проміжний платіж, що відноситься до наступних звітних років.

    3. Для того, щоб забезпечити однакові умови для імплементації цієї статті, Комісія ухвалює імплементаційні акти, що викладають модель для звітності, зазначеної у цій статті. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).

    Стаття 138

    Подання інформації

    Для кожного року, починаючи з 2016 року та до 2025 року включно, держави-члени повинні подати, до граничного строку, викладеного в ►M6  статті 63(5), та другому підпараграфі статті 63(7) Фінансового регламенту ◄ , документи, зазначені в такій статті, зокрема:

    (a) звітність, зазначену в статті 137(1) цього Регламенту, за попередній звітний рік;

    (b) декларацію управління та річний короткий виклад, зазначені в пункті (e) першого підпараграфу статті 125(4) цього Регламенту, за попередній звітний рік;

    (c) аудиторський висновок і контрольний звіт, зазначені в пунктах (a) та (b) першого підпараграфу статті 127(5) цього Регламенту, за попередній звітний рік.

    Стаття 139

    Перевірка та прийняття звітності

    1. Комісія проводить перевірку документів, поданих державою-членом згідно зі статтею 138. На запит Комісії, держава-член повинна подати всю необхідну додаткову інформацію, щоб надати можливість Комісії визначити, чи є звітність повною, точною та достовірною, до граничного строку, викладеного в статті 84.

    2. Комісія приймає звітність, якщо вона може зробити висновок, що звітність є повною, точною та достовірною. Комісія приходить до такого висновку, якщо орган аудиту надає аудиторський висновок без застережень щодо повноти, точності та достовірності звітності, якщо тільки Комісія не має конкретного підтвердження того, що аудиторський висновок щодо звітностей не є надійним.

    3. Комісія повинна повідомити державу-члена до завершення строку, викладеного в статті 84, про те, чи може вона прийняти звітність.

    4. Якщо, з причин, пов’язаних з державою-членом, Комісія не може прийняти звітність до завершення виділеного строку, викладеного в статті 84, Комісія повинна повідомити держави-члени і вказати причини відповідно до параграфу 2 цієї статті, а також заходи, які необхідно вжити, та строк для їх завершення. Наприкінці строку для завершення таких заходів, Комісія повинна повідомити державу-члена про те, чи вона може прийняти звітність.

    5. Питання, пов’язані з законністю основних транзакцій стосовно видатків, внесених до звітності, не враховують для цілей прийняття звітності Комісією. Процедура перевірки та прийняття звітності не повинна перешкоджати розгляду заявок на проміжні платежі та не повинна призводити до призупинення платежів, без обмеження статей 83 та 142.

    6. На підставі прийнятої звітності, Комісія розраховує суму, що підлягає сплаті до фондів або EMFF, за звітний рік і наступні коригування відносно платежів державі-члену. Комісія враховує:

    (a) суми в звітності, зазначені у пункті (a) статті 137(1), та до яких необхідно застосувати ставку спільного фінансування для кожного пріоритету;

    (b) сукупну суму платежів, здійснених Комісією протягом такого звітного року, що складається з:

    (i) суми проміжних платежів, сплачених Комісією відповідно до статті 130(1) та статті 24; та

    (ii) суми річного попереднього фінансування, сплаченого згідно зі статтею 134(2).

    7. Після розрахунку, здійсненого згідно з параграфом 6, Комісія списує відповідне річне попереднє фінансування та сплачує будь-яку належну додаткову суму протягом 30 днів з дати прийняття звітності. Якщо є сума, яка підлягає стягненню з держави-члена, до неї застосовується наказ про стягнення, який видає Комісія та який необхідно виконувати, за можливості, шляхом зарахування сум, що підлягають сплаті державі-члену, у рахунок наступних платежів до тієї самої операційної програми. ►C1  Таке стягнення не становить фінансове коригування та не повинно зменшувати підтримку з фондів і з EMFF операційній програмі. ◄ Стягнута сума становить цільовий дохід згідно зі статтею 177(3) Фінансового регламенту.

    ▼M9

    Як відступ від першого підпараграфа, Комісія не повинна видавати наказ про стягнення для сум, що підлягають відшкодуванню з держав-членів для рахунків, поданих у 2020 році. Не стягнені суми використовують для пришвидшення інвестицій, пов’язаних зі спалахом COVID-19 та є прийнятними відповідно до цього Регламенту та правил окремих фондів.

    Не стягнені суми списують або стягують при закритті.

    ▼B

    8. Якщо, після застосування процедури, викладеної в параграфі 4, Комісія не може прийняти звітність, Комісія визначає, на підставі наявної інформації та відповідно до параграфу 6, ►C1  суми, що підлягають сплаті до Фондів і EMFF, за звітний рік і повинна повідомити державу-члена. Якщо держава-член повідомляє Комісію про свою згоду протягом двох місяців з дати передачі Комісією інформації, застосовують параграф 7. За відсутності такої згоди, Комісія ухвалює рішення, у формі імплементаційних актів, що встановлюють суму, яка підлягає сплаті до Фондів і EMFF за звітний рік. Таке рішення не є фінансовим коригуванням та не зменшує підтримку з Фондів і EMFF для операційної програми ◄ . На підставі рішення Комісія застосовує коригування до платежів державі-члену відповідно до параграфу 7.

    9. Прийняття звітності Комісією чи рішення Комісії згідно з параграфом 8 цієї статті не обмежує застосування коригувань згідно зі статтями 144 та 145.

    10. Держави-члени можуть заміняти неправильні суми, які було виявлено після подання звітності, шляхом здійснення відповідних коригувань у звітностях за звітний рік, коли виявлено порушення, без обмеження статей 144 та 145.

    Стаття 140

    Наявність документів

    1. Без обмеження правил, що регулюють державну допомогу, ►C1  орган управління забезпечує, щоб всі супровідні документи відносно видатків, що отримують підтримку з Фондів і EMFF для операцій ◄ , для яких сукупні прийнятні видатки становлять менше 1 000 000 євро, було надано Комісії та Європейській Рахунковій Палаті на запит на період у три роки з 31 грудня після подання звітності, до якої включено видатки на операцію.

    У разі операцій, крім зазначених у першому підпараграфі, всі супровідні документи надають на дворічний період з 31 грудня після подання звітності, до якої включено остаточні видатки на завершену операцію.

    Орган управління може ухвалити рішення про застосування до операцій, для яких сукупні прийнятні видатки нараховують менше 1 000 000 євро, правила, зазначеного в другому підпараграфі.

    ▼C1

    Строк, зазначений у першому чи другому підпараграфі, переривають в разі судових проваджень або на належно обґрунтований запит Комісії.

    ▼B

    2. Орган управління повинен повідомити бенефіціарам про початкову дату періоду, зазначеного в параграфі 1.

    3. Документи повинні зберігатися в оригіналі, або у формі засвідчених копій оригіналів, або на загальноприйнятих носіях даних, включаючи електронні версії оригіналів або документи, що існують лише в електронній формі. ►M6  Якщо документи зберігаються на загальноприйнятих носіях даних згідно з процедурою, встановленою в параграфі 5, оригінали не вимагаються. ◄

    4. Документи зберігають у формі, що дозволяє встановлення особи суб’єктів даних не довше, ніж це необхідно для цілей збирання даних чи їх подальшого опрацювання.

    5. Процедуру засвідчення відповідності документів, що зберігають на загальноприйнятих носіях даних, оригіналу документу встановлюють національні органи, які забезпечують, щоб збережені версії відповідали вимогам національного законодавства, а також щоб на них можна було покладатися для цілей аудиту.

    6. Якщо документ існує виключно в електронному вигляді, використовувані комп’ютерні системи, повинні відповідати прийнятим стандартам безпеки, що забезпечують, щоб збережені документи відповідали вимогам національного законодавства та щоб на них можна було покладатися для цілей аудиту.



    Секція II

    Закриття операційних програм

    Стаття 141

    Подання завершальних документів і виплата остаточного залишку

    1. Крім документів, зазначених у статті 138, для заключного звітного року з 1 липня 2023 року до 30 червня 2024 року, держави-члени повинні подавати заключний звіт про впровадження для операційної програми чи останній річний звіт про впровадження для операційної програми, що отримує підтримку з EMFF.

    2. Остаточний залишок виплачують не пізніше ніж за три місяці після дати прийняття звітності за заключний звітний рік або протягом одного місяця після дати прийняття заключного звіту про впровадження, залежно від того, яка дата є пізнішою.



    Секція III

    Призупинення платежів

    Стаття 142

    Призупинення платежів

    1. Комісія може призупинити всі проміжні платежі чи їх частину, на рівні пріоритетів або операційних програм, у разі виконання однієї чи більше з таких умов:

    (a) є серйозний недолік у дієвому функціонуванні системи управління та контролю операційної програми, що поставив під загрозу внесок Союзу до операційної програми та в зв’язку з яким було вжито коригувальних заходів;

    ▼C1

    (b) видатки в заявці на виплату пов’язані з порушенням, що має серйозні фінансові наслідки, які не було виправлено;

    ▼B

    (c) держави-члени не вжили необхідних заходів для виправлення ситуації, що призвела до призупинення згідно зі статтею 83;

    (d) є серйозний недолік у якості та надійності системи моніторингу чи даних про спільні та спеціальні показники;

    (e) не було завершено заходи для виконання умови ex ante з урахуванням умов, викладених у статті 19;

    (f) є підтвердження, виходячи з перевірки результативності для пріоритету, що мала місце серйозна нездатність досягти цільових етапів такого пріоритету, які відносяться до фінансових показників і показників здобутків, і ключових кроків імплементації, викладених у рамках результативності з урахуванням умов, викладених у статті 22.

    Правила окремого фонду для EMFF можуть встановлювати конкретні підстави для призупинення платежів, пов’язаних з недотриманням правил, застосовних відповідно до Спільної політики щодо рибальства, що повинні бути пропорційними, беручи до уваги характер, тяжкість, тривалість і повторюваність недотримання.

    2. Комісія може ухвалити рішення, у формі імплементаційних актів, про призупинення всіх проміжних платежів або їх частини, після того, як державі-члену було надано можливість надати свої спостереження.

    3. Комісія повинна відмінити призупинення всіх проміжних платежів або їх частини, якщо держава-член вжила необхідних заходів для того, щоб призупинення було відмінено.



    ГЛАВА III

    Фінансові коригування



    Секція I

    Фінансові коригування, які роблять держави-члени

    Стаття 143

    Фінансові коригування, які здійснюють держави-члени

    1. Держави-члени повинні, передусім, нести відповідальність за розслідування порушень і здійснення необхідних фінансових коригувань і стягнення коштів. У разі систематичного порушення, держава-член повинна розширити сферу свого розслідування так, щоб воно охоплювало всі операції, що могли зазнати впливу.

    2. Держави-члени повинні здійснювати необхідні фінансові коригування в зв’язку з індивідуальними чи систематичними порушеннями, що було виявлено в операціях або операційних програмах. Фінансові коригування передбачають анулювання всього публічного внеску чи частини публічного внеску до операції чи операційної програми. Держави-члени повинні враховувати характер і тяжкість порушень, а також фінансову втрату фондів або EMFF, та повинні застосовувати пропорційне коригування. ►C1  Фінансові коригування потрібно вносити до звітності за звітний рік, у якому було ухвалено рішення про анулювання. ◄

    3. Внесок з фондів або EMFF, який було анульовано відповідно до параграфу 2, може бути використаний повторно державою-членом у рамках відповідної операційної програми, з урахуванням параграфу 4.

    4. Внесок, який було анульовано відповідно до параграфу 2, не може бути використано повторно для будь-якої операції, що підлягала коригуванню, чи, якщо фінансове коригування здійснюють у разі систематичного порушення, для будь-якої операції, що зазнала впливу внаслідок систематичного порушення.

    5. Правила окремого фонду для EMFF можуть встановлювати конкретні підстави для фінансових коригувань державами-членами, пов’язані з недотриманням правил, застосовних відповідно до Спільної політики щодо рибальства, що повинні бути пропорційними, беручи до уваги характер, тяжкість, тривалість і повторюваність недотримання.



    Секція II

    Фінансові коригування, які здійснює Комісія

    Стаття 144

    Критерії фінансових коригувань

    1. Комісія здійснює фінансові коригування, у формі імплементаційних актів, шляхом анулювання всього внеску чи частини внеску Союзу до операційної програми відповідно до статті 85, якщо, після здійснення необхідної перевірки, вона приходить до висновку, що:

    (a) є серйозний недолік у дієвому функціонуванні системи управління та контролю операційної програми, що поставив під загрозу внесок Союзу, який вже було сплачено до операційної програми;

    (b) держава-член не дотримувалася своїх зобов’язань згідно зі статтею 143 до відкриття процедури коригування згідно з цим параграфом;

    (c) видатки, що містяться в заявці на виплату, містять порушення та держава-член не виправила їх до відкриття процедури коригування згідно з цим параграфом.

    Комісія повинна ґрунтувати свої фінансові коригування на індивідуальних випадках встановленого порушення та повинна враховувати систематичність такого порушення. Якщо неможливо точно кількісно визначити суму неправильних видатків, заявлених до фондів або EMFF, Комісія застосовує фіксовану ставку чи екстрапольоване фінансове коригування.

    2. Комісія повинна, під час ухвалення рішення щодо коригування згідно з параграфом 1, дотримуватися принципу пропорційності, враховуючи характер і тяжкість порушення, а також обсяг і фінансові наслідки порушень в ефективному функціонуванні систем управління та контролю, які виявлено в операційній програмі.

    3. Якщо Комісія ґрунтує свою позицію на звітах аудиторів, крім звітів своїх власних служб, вона повинна формувати свої власні висновки стосовно фінансових наслідків після перевірки заходів, вжитих відповідною державою-членом згідно зі статтею 143(2), повідомлень, надісланих згідно зі статтею 122(2), та будь-яких відповідей від держави-члена.

    4. Відповідно до статті 22(7), якщо Комісія, на підставі перевірки заключного звіту про імплементацію операційної програми для фондів або останнього річного звіту про впровадження для EMFF, встановлює серйозні випадки невиконання досягнення цілей, викладених у рамках результативності, вона може застосовувати фінансові коригування відносно відповідних пріоритетів, у формі імплементаційних актів.

    ▼C1

    5. Якщо держава-член не дотримується своїх зобов’язань згідно зі статтею 95, Комісія може, в зв’язку зі ступенем недотримання таких зобов’язань, здійснювати фінансове коригування шляхом анулювання всього внеску чи частини внеску з фондів або EMFF до відповідних держав-членів.

    ▼B

    6. Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149, що встановлюють детальні правила стосовно критеріїв для визначення серйозних недоліків у дієвому функціонуванні систем управління та контролю, в тому числі основних типів таких недоліків, критеріїв для встановлення рівня фінансового коригування, яке потрібно застосовувати, та критеріїв для застосування фіксованих ставок або екстрапольованих фінансових коригувань.

    7. Правила окремого фонду, для EMFF можуть встановлювати конкретні підстави для фінансових коригувань Комісією, пов’язаних з недотриманням правил, застосовних відповідно до Спільної політики щодо рибальства, що повинні бути пропорційними, беручи до уваги характер, тяжкість, тривалість і повторюваність недотримання.

    Стаття 145

    Процедура

    1. Перед ухваленням рішення про фінансове коригування Комісія ініціює процедуру шляхом повідомлення держави-члена про попередні висновки своєї перевірки та вимоги до держави-члена подати свої коментарі протягом двох місяців.

    2. Якщо Комісія пропонує фінансове коригування на підставі екстраполяції чи фіксованої ставки, державі-членові необхідно надати можливість продемонструвати, шляхом перевірки відповідної документації, що фактичні об’єми порушення є меншими, ніж в оцінюванні Комісії. За погодженням із Комісією, держава-член може обмежити масштаби перевірки до необхідної пропорції чи зразку відповідної документації. Крім належно обґрунтованих випадків, час, що виділено для такої перевірки, не повинен перевищувати наступний період у два місяці після двомісячного періоду, зазначеного в параграфі 1.

    3. Комісія повинна враховувати будь-які докази, надані державою-членом протягом строків, викладених у параграфах 1 і 2.

    4. Якщо держава-член не приймає попередні висновки Комісії, державу-члена запрошують до слухання Комісії для того, щоб забезпечити, що вся відповідна інформація та всі відповідні спостереження є наявними як підстава для висновків Комісії щодо застосування фінансового коригування.

    ▼C1

    5. У разі досягнення згоди та без обмеження параграфу 7 цієї статті, держава-член може повторно використати відповідні Фонди чи EMFF відповідно до статті 143(3).

    ▼B

    6. Для того, щоб застосувати фінансові коригування, Комісія ухвалює рішення, у формі імплементаційних актів, протягом шести місяців з дати слухання чи з дати отримання додаткової інформації, якщо держава-член погоджується подати таку додаткову інформацію після слухання. Комісія повинна враховувати всю інформацію та всі спостереження, подані в ході процедури. Якщо слухання не відбувається, шестимісячний період починається через два місяці після дати офіційного запрошення на слухання, надісланого Комісією.

    ▼C1

    7. Якщо Комісія під час виконання своїх обов’язків згідно зі статтею 75 чи Європейська Рахункова Палата виявляє порушення, що демонструють серйозний недолік у дієвому функціонуванні систем управління та контролю, обумовлене цим фінансове коригування повинно зменшити підтримку з фондів або EMFF для операційної програми.

    ▼B

    Перший підпараграф не застосовують у випадку серйозного недоліку в дієвому функціонуванні системи управління та контролю, який, до дати виявлення Комісією або Європейською Рахунковою Палатою:

    (a) було встановлено в декларації управління, річному контрольному звіті чи аудиторському висновку, поданих Комісії відповідно до ►M6  статті 63(5), (6) та (7) Фінансового регламенту ◄ , чи в інших аудиторських звітах органу аудиту, поданих до Комісії, та відповідних вжитих заходах; або

    (b) підлягав відповідним коригувальним заходам держави-члена.

    Оцінювання серйозних недоліків у дієвому функціонуванні систем управління та контролю повинно ґрунтуватися на застосовному праві, якщо було подано відповідні декларації управління, річні контрольні звіти та аудиторські висновки.

    Під час ухвалення рішення щодо фінансового коригування Комісія повинна:

    (a) дотримуватися принципу пропорційності, враховуючи характер і тяжкість серйозного недоліку в ефективному функціонуванні системи управління та контролю, а також його фінансові наслідки для бюджету Союзу;

    (b) для цілей застосування фіксованої ставки чи екстрапольованого коригування, виключати видатки з порушеннями, які попередньо виявила держава-член і які підлягали коригуванню в звітності відповідно до статті 139(10), і видатки щодо яких відбувається процес перевірки їх законності згідно зі статтею 137(2);

    (c) враховувати фіксовану ставку чи екстрапольовані коригування, які застосовує держава-член для інших серйозних недоліків, виявлених державою-членом під час визначення залишкового ризику для бюджету Союзу.

    8. Правила окремого фонду для EMFF можуть встановлювати додаткові правила процедури для фінансових коригувань, зазначених у статті 144(7).

    Стаття 146

    Обов’язки держав-членів

    Фінансове коригування, яке здійснює Комісія, не повинно обмежувати зобов’язання держави-члена докладати зусиль для стягнення коштів згідно зі статтею 143(2) цього Регламенту та відновлювати державну допомогу у розумінні статті 107(1) ДФЄС та згідно зі статтею 14 Регламенту Ради (ЄС) № 659/1999 ( 29 ).

    Стаття 147

    Повернення коштів

    ►C1  1. Будь-яке повернення коштів, яке необхідно зробити до бюджету Союзу, здійснюють до настання належної дати, вказаної у вимозі про стягнення коштів, складеній відповідно до ►M6  статті 98 Фінансового регламенту ◄ . ◄ Належною датою є останній день другого місяця після дати видачі вимоги.

    2. Будь-яка затримка в здійсненні виплати спричиняє нарахування відсотку на прострочений платіж, починаючи з належної дати та закінчуючи датою фактичної виплати. Ставка такого відсотку становить на півтора відсоткових пункти вище, ніж ставка, яку застосовує Європейський Центральний Банк у своїх основних операціях з рефінансування в перший робочий день місяця, на який випадає належна дата.



    РОЗДІЛ II

    ПРОПОРЦІЙНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ОПЕРАЦІЙНИМИ ПРОГРАМАМИ

    Стаття 148

    Пропорційний контроль за операційними програмами

    ▼M6

    1. Операції, для яких загальний обсяг прийнятних видатків не перевищує 400 000 євро щодо ERDF та Фонду гуртування, 300 000 євро щодо ESF або 200 000 євро щодо EMFF, не підлягають більш ніж одному аудиту з боку органу аудиту або Комісії до подання бухгалтерської звітності за звітний рік, в якому операцію завершено. Інші операції не підлягають більш ніж одному аудиту за звітний рік з боку органу аудиту або Комісії до подання бухгалтерської звітності за звітний рік, в якому операцію завершено. Операції не підлягають аудиту з боку Комісії або органу аудиту в будь-якому році, якщо в цьому році вже проводився аудит Європейською Рахунковою Палатою, за умови що результати аудиту, проведеного Європейською Рахунковою Палатою щодо таких операцій, можуть бути використані органом аудиту або Комісією для цілей виконання своїх відповідних завдань.

    Як відступ від першого підпараграфа, операції, для яких загальний обсяг прийнятних видатків становить від 200 000 до 400 000 євро щодо ERDF та Фонду гуртування, від 150 000 до 300 000 євро щодо ESF та від 100 000 до 200 000 євро щодо EMFF, можуть підлягати більш ніж одному аудиту, якщо орган аудиту, керуючись своїм професійним судженням, дійде висновку, що видати чи скласти аудиторський висновок на основі статистичних або нестатистичних методів вибірки, зазначених у статті 127(1), неможливо без проведення більш ніж одного аудиту відповідної операції.

    ▼B

    2. Для операційних програм, для яких останній аудиторський висновок вказує на відсутність суттєвих недоліків, Комісія може погодитися з органом аудиту на наступному засіданні, зазначеному в статті 128(3), що рівень необхідної аудиторської роботи може бути зменшено таким чином, щоб він був пропорційним встановленому ризику. У таких випадках Комісія не повинна проводити свої власні аудити на місцях, крім випадків, коли існує підтвердження можливих недоліків в системі управління та контролю, що впливають на видатки, заявлені Комісії в звітному році, для якого звітність було прийнято Комісією.

    3. Для операційних програм, для яких Комісія вважає, що висновок аудиторського органу є надійним, вона може погодитися з органом аудиту щодо обмеження власних аудитів Комісії на місцях для аудиту органом аудиту, крім випадків існування підтвердження недоліків у роботі органу аудиту у звітному році, для якого звітність було прийнято Комісією.

    4. Незважаючи на параграф 1, орган аудиту і Комісія можуть проводити аудити операцій у разі, якщо оцінювання ризику чи аудит, проведений Європейською Рахунковою Палатою, встановлює конкретний ризик порушення чи шахрайства, в разі підтвердження серйозних недоліків у дієвому функціонуванні системи управління та контролю відповідної операційної програми, та протягом періоду, зазначеного в статті 140(1). Комісія може, для цілей оцінювання роботи органу аудиту, переглядати документацію, необхідну для проведення аудиту органу аудиту чи брати участь у аудитах органу аудиту на місцях і, якщо, відповідно до аудиторських стандартів, визнаних на міжнародному рівні, це є необхідним для цілей отримання підтвердження дієвого функціонування органу аудиту, Комісія може здійснювати аудити операцій.



    ЧАСТИНА ЧОТИРИ

    ДЕЛЕГУВАННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ, ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНІ, ПЕРЕХІДНІ ТА ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ



    ГЛАВА I

    Делегування повноважень та імплементаційні положення

    Стаття 149

    Здійснення делегованих повноважень

    1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надане Комісії на умовах, встановлених у цій статті.

    ▼M6

    2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені в статті 5(3), другому параграфі статті 12, четвертому підпараграфі статті 22(7), статті 37(13), третьому підпараграфі статті 38(4), статті 39a(7), статті 40(4), статті 41(3), другому підпараграфі статті 42(1), статті 42(6), другому, третьому, четвертому та сьомому підпараграфах статті 61(3), статтях 63(4), 64(4) та 67(5a), другому параграфі статті 68, четвертому параграфі статті 101, п’ятому підпараграфі статті 122(2), першому підпараграфі статті 125(8), статті 125(9), статті 127(7) та (8) і статті 144(6), надаються Комісії з 21 грудня 2013 року до 31 грудня 2020 року.

    3. Делегування повноважень, зазначених у статті 5(3), другому параграфі статті 12, четвертому підпараграфі статті 22(7), статті 37(13), третьому підпараграфі статті 38(4), статті 39a(7), статті 40(4), статті 41(3), другому підпараграфі статті 42(1), статті 42(6), другому, третьому, четвертому та сьомому підпараграфах статті 61(3), статтях 63(4), 64(4) та 67(5a), другому параграфі статті 68, четвертому параграфі статті 101, п’ятому підпараграфі статті 122(2), першому підпараграфі статті 125(8), статті 125(9), статті 127(7) та (8) і статті 144(6), може бути відкликане в будь-який час Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані у такому рішенні. Воно набуває чинності на наступний день після публікації рішення в Офіційному віснику Європейського Союзу або в пізнішу дату, вказану в самому рішенні. Воно не впливає на дійсність будь-яких делегованих актів, які вже набули чинності.

    ▼M6

    3a. Перед ухваленням делегованого акту Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом, відповідно до принципів, що встановлені в Міжінституційній угоді від 13 квітня 2016 року про краще законотворення.

    ▼B

    4. Відразу після ухвалення делегованого акту, Комісія повідомляє про це одночасно Європейський Парламент і Раду.

    ▼M6

    5. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 5(3), другого параграфа статті 12, четвертого підпараграфа статті 22(7), статті 37(13), третього підпараграфа статті 38(4), статей 39a(7), 40(4) та 41(3), другого підпараграфа статті 42(1), статті 42(6), другого, третього, четвертого та сьомого підпараграфів статті 61(3), статей 63(4), 64(4) та 67(5a), другого параграфа статті 68, четвертого параграфа статті 101, п’ятого підпараграфа статті 122(2), першого підпараграфа статті 125(8), статті 125(9), статті 127(7) та (8) і статті 144(6), набуває чинності, тільки якщо Європейський Парламент або Рада не висловила заперечень протягом двох місяців після нотифікації такого акту Європейському Парламенту і Раді або якщо до завершення цього строку Європейський Парламент і Рада поінформували Комісію про те, що вони не матимуть заперечень. Такий період подовжують на два місяці з ініціативи Європейського Парламенту або Ради.

    ▼B

    Стаття 150

    Процедура комітету

    1. При застосуванні цього Регламенту, Регламенту про ERDF, Регламенту про ETC, Регламенту про ESF і Регламенту про Фонд гуртування, Комісії допомагає Координаційний комітет для Європейських структурних і інвестиційних фондів. Цей комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

    2. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 4 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

    3. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

    Якщо комітет не надає жодної позиції, Комісія не ухвалює проект імплементаційного акту відносно виконавчих повноважень, зазначених у третьому параграфі статті 8, застосовують п’ятий підпараграф статті 22(7), другий підпараграф статті 38(3), статтю 38(10), другий підпараграф статті 39(4), статтю 46(3), другий підпараграф статті 96(2), статтю 115(4) та другий підпараграф статті 125(8), і третій підпараграф статті 5(4) Регламенту (ЄС) № 182/2011.



    ГЛАВА II

    Перехідні та прикінцеві положення

    Стаття 151

    Перегляд

    Європейський Парламент і Рада переглядають цей Регламент до 31 грудня 2020 року відповідно до статті 177 ДФЄС.

    Стаття 152

    Перехідні положення

    1. Цей Регламент не впливає ні на продовження, ні на зміну, в тому числі повне чи часткове анулювання допомоги, затвердженої Комісією на підставі Регламенту (ЄС) № 1083/2006 або будь-якого іншого законодавства, застосовного до такої допомоги 31 грудня 2013 року. Відповідно, такий Регламент або інше застосовне законодавство продовжують застосовувати після 31 грудня 2013 року до такої допомоги чи відповідних операцій до їх закриття. Для цілей цього параграфу допомога поширюється на операційні програми та основні проекти.

    2. Заявки на отримання допомоги, зроблені чи затверджені згідно з Регламентом (ЄС) № 1083/2006, залишаються дійсними.

    3. Якщо держава-член користується можливістю, викладеною в статті 123(3), вона може подати запит до Комісії, щоб орган управління виконував функції органу із засвідчення як відступ від пункту (b) статті 59(1) Регламенту (ЄС) № 1083/2006 для відповідних операційних програм, що реалізовують на підставі Регламенту (ЄС) № 1083/2006. Вимогу супроводжують оцінюванням, що проводить орган аудиту. Якщо Комісія переконується на підставі інформації, доступної від органу аудиту та її власних аудитів, що системи управління та контролю таких операційних програм функціонують дієво та що їхньому функціонуванню не буде перешкоджати орган управління, що виконує функції органу із засвідчення, вона повинна повідомити державу-члена про свою згоду протягом двох місяців з дати отримання запиту.

    ▼M1

    4. Як відступ від статті 79(1) Регламенту (ЄС) № 1083/2006, верхня межа для сукупної суми попереднього фінансування та виконаних проміжних платежів повинна становити 100 % від внеску з фондів до операційних програм для цілей «Конвергенція» і «Регіональна конкурентоспроможність та зайнятість» в Греції.

    5. Як відступ від статей 53(2) та 77(1) Регламенту (ЄС) № 1083/2006 і незважаючи на рішення Комісії, що закріплюють максимальну ставку та максимальну суму внеску з Фондів для кожної операційної програми Греції та для кожної осі пріоритетів, проміжні платежі та виплати остаточного залишку розраховують шляхом застосування максимальної ставки спільного фінансування в 100 % до прийнятних видатків, вказаних для операційних програм Греції для цілей «Конвергенція» і «Регіональна конкурентоспроможність та зайнятість» згідно з кожною віссю пріоритетів у кожній статті видатків, підтвердженій органом із засвідчення. Статтю 77(2) Регламенту (ЄС) № 1083/2006 не застосовують до операційних програм у Греції.

    6. Греція повинна встановити механізм для забезпечення того, щоб додаткові суми, що стали доступними в результаті заходів, викладених у параграфах 4 і 5 цієї статті, використовувалися виключно для платежів бенефіціарам і операцій для їх операційних програм.

    Греція повинна подати звіт до Комісії про імплементацію параграфів 4 та 5 цієї статті до кінця 2016 року та надалі звітувати у формі заключного звіту про впровадження, який потрібно подати згідно з пунктом (a) статті 89(1) Регламенту (ЄС) № 1083/2006.

    ▼M6

    7. Орган управління або комітет із моніторингу програм у рамках мети «Європейське територіальне співробітництво» може вирішити не застосовувати статтю 67(2a) на період не більше 12 місяців, починаючи з 2 серпня 2018 року.

    Якщо орган управління або комітет із моніторингу програм у рамках мети «Європейське територіальне співробітництво» вважатиме, що стаття 67(2a) створює непропорційний адміністративний тягар, він може вирішити продовжити перехідний період, зазначений у першому підпараграфі цього параграфа, на строк, який він вважатиме доцільним. Він повідомляє Комісію про таке рішення до закінчення початкового перехідного періоду.

    Перший і другий підпараграфи не застосовуються до грантів та поворотної допомоги, фінансованих з ESF, публічна підтримка яких не перевищує 50 000 євро.

    ▼B

    Стаття 153

    Скасування

    1. Без обмеження положень, встановлених у статті 152, цим Регламентом скасовують дію Регламенту (ЄС) № 1083/2006, починаючи з 1 січня 2014 року.

    2. Покликання на скасований Регламент необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент і читати відповідно до кореляційної таблиці, визначеної в додатку XIV.

    Стаття 154

    Набуття чинності

    Цей Регламент набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

    Статті 20–24, статтю 29(3), пункт (a) статті 38(1), статті 58, 60, 76–92, 118, 120, 121 і статті 129–147 застосовують, починаючи з 1 січня 2014 року.

    Друге речення сьомого підпараграфу статті 39(2) та п’ятий параграф статті 76 застосовують, починаючи з дати набуття чинності змінами та доповненнями до Фінансового регламенту, що стосуються анулювання зобов’язань за асигнуваннями.

    ▼M13

    Статті 92a та 92b не застосовують до Великої Британії. Покликання на держави-члени у таких положенням слід розуміти без включення Великої Британії.

    ▼B

    Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.




    ДОДАТОК I

    СПІЛЬНІ СТРАТЕГІЧНІ РАМКИ

    1. ВСТУП

    Для того, щоб заохочувати гармонійний, збалансований і сталий розвиток Союзу та максимально збільшувати внесок ЄСІ фондів до стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, а також до місій окремих ЄСІ фондів, у тому числі економічного, соціального та територіального згуртування, необхідно забезпечити, щоб зобов’язання в галузі політики, набуті в контексті стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання спиралися на інвестування через ЄСІ фонди та інші інструменти Союзу. Таким чином, спільні стратегічні рамки повинні, відповідно до статті 10 та згідно з пріоритетами та цілями, встановленими в регламентах щодо окремих фондів, передбачати стратегічні керівні принципи для досягнення інтегрованого підходу до процесу розвитку з використанням ЄСІ фондів, узгоджених з іншими інструментами та політикою Союзу, відповідно до цілей політики та загальних цілей стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання та, у відповідних випадках, флагманських ініціатив, враховуючи при цьому ключові територіальні виклики та конкретний національний, регіональний і місцевий контекст.

    2. ВНЕСОК ЄСІ ФОНДІВ ДО СТРАТЕГІЇ СОЮЗУ ДЛЯ РОЗУМНОГО, СТАЛОГО ТА ІНКЛЮЗИВНОГО ЗРОСТАННЯ ТА УЗГОДЖЕННЯ З ЕКОНОМІЧНИМ ВРЯДУВАННЯМ СОЮЗУ

    1. Для підтримки дієвого врахування розумного, сталого та інклюзивного зростання в Угоді про партнерство та програмах, цей Регламент встановлює одинадцять тематичних цілей, викладених у першому параграфі статті 9, що відповідають пріоритетам стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, що отримує підтримку з ЄСІ фондів.

    2. Відповідно до тематичних цілей, викладених у першому параграфі статті 9, для того, щоб забезпечити наявність критичної маси, необхідної для реалізації зростання та зайнятості, держави-члени повинні зосереджувати підтримку відповідно до статті 18 цього Регламенту та правил окремого фонду на тематичній концентрації, а також забезпечувати дієвість витрат. Держави-члени повинні звертати особливу увагу на надання пріоритетності видаткам, сприятливим для зростання, в тому числі здійснення витрат на освіту, дослідження, інновації та енергоефективність, а також видаткам для полегшення доступу МСП до фінансування, а також забезпечувати екологічну сталість, управління природними ресурсами, вжиття заходів щодо збереження клімату та модернізацію публічної адміністрації. Вони повинні також враховувати підтримання чи підсилення сфери застосування та дієвості служб зайнятості та активної політики на ринку праці з метою боротьби з безробіттям і зосередження уваги на молоді, а також вирішення соціальних наслідків кризи та заохочення соціальної інклюзії.

    3. Щоб забезпечити узгодженість з пріоритетами, встановленими в контексті Європейського семестру, під час підготовки Угод про партнерство, держави-члени повинні планувати використання ЄСІ фондів, враховуючи Національні програми реформ, у відповідних випадках, і останні відповідні рекомендації для конкретної країни, що ухвалено відповідно до статті 121(2) ДФЄС, та відповідні рекомендації Ради, що ухвалено відповідно до статті 148(4) ДФЄС, згідно з їхніми відповідними ролями та обов’язками. За необхідності, держави-члени повинні також враховувати відповідні рекомендації Ради, що ґрунтуються на Пакті про стабільність та зростання, а також програми економічної адаптації.

    4. Для того, щоб визначити спосіб, у який ЄСІ фонди можуть найдієвіше сприяти стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, а також враховувати цілі Договору, в тому числі щодо економічного, соціального та територіального згуртування, держави-члени відбирають тематичні цілі для запланованого використання ЄСІ фондів у відповідному національному, регіональному та місцевому контекстах.

    3. ІНТЕГРОВАНИЙ ПІДХІД ДО ВИКОРИСТАННЯ ЄСІ ФОНДІВ І МЕХАНІЗМИ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

    3.1 Вступ

    1. Відповідно до пункту (a) статті 15(2), Угода про партнерство повинна зазначати інтегрований підхід до територіального розвитку. Держави-члени забезпечують, щоб відбір тематичних цілей, інвестиційних пріоритетів і пріоритетів Союзу стосувався потреб розвитку та територіальних викликів у комплексний спосіб відповідно до аналізу, викладеного в секції 6.4. Держави-члени прагнуть максимально використати можливості для забезпечення узгодженої та комплексної реалізації ЄСІ фондів.

    2. Держави-члени та, у відповідних випадках згідно зі статтею 4(4), регіони забезпечують, щоб інтервенції, які отримують підтримку з ЄСІ фондів, були допоміжними та щоб їх впроваджували в узгоджений спосіб з метою створення синергії, для того, щоб зменшити адміністративні витрати та тягар для органів управління і бенефіціарів відповідно до статей 4, 15 і 27.

    3.2 Координація та взаємодоповнення

    1. Держави-члени та органи управління, що несуть відповідальність за впровадження ЄСІ фондів, тісно співпрацюють у підготовці, імплементації, моніторингу та оцінюванні Угоди про партнерство та програм. Зокрема, вони забезпечують вжиття таких заходів:

    (a) визначають сфери інтервенції, де можна поєднувати ЄСІ фонди на основі взаємодоповнення для досягнення тематичних цілей, викладених у цьому Регламенті;

    (b) відповідно до статті 4(6), забезпечують наявність механізмів для дієвої координації ЄСІ фондів для підвищення впливу та дієвості фондів, у тому числі, у відповідних випадках, через використання програм, призначених для багатьох фондів;

    (c) заохочують участь органів управління, що несуть відповідальність за інші ЄСІ фонди, та відповідних міністерств у розробці схем надання підтримки для забезпечення координації та синергії, а також уникнення дублювань;

    (d) створюють, у відповідних випадках, спільні комітети з моніторингу програм, що впроваджують ЄСІ фонди, та розробки інших спільних механізмів управління та контролю для полегшення координації між органами, що несуть відповідальність за впровадження ЄСІ фондів;

    (e) користуються наявними спільними рішеннями в галузі електронного врядування, що можуть допомогти заявникам і бенефіціарам, а також максимально використовують «системи єдиного вікна», в тому числі для отримання рекомендацій щодо можливостей отримання доступної підтримки за допомогою кожного з ЄСІ фондів;

    (f) встановлюють механізми для координації видів діяльності зі співпраці, що отримують фінансування з ERDF і ESF, з інвестиціями, які отримують підтримку з програм у рамках мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць»;

    (g) заохочують ухвалення спільних підходів між ЄСІ фондами в зв’язку з настановами щодо розробки операцій, запитів щодо внесення пропозицій і процесів відбору чи інших механізмів для полегшення доступу інтегрованих проектів до фондів;

    (h) заохочують співпрацю між органами управління різних ЄСІ фондів у питаннях моніторингу, оцінювання, управління та контролю, а також аудиту.

    3.3 Заохочення до ухвалення інтегрованих підходів

    1. Держави-члени повинні, у відповідних випадках, поєднувати ЄСІ фонди в комплексні пакети на місцевому, регіональному чи національному рівнях, спеціально розроблені для вирішення конкретних територіальних викликів для надання підтримки досягненню цілей, викладених в Угоді про партнерство та програмах. Це можна здійснити шляхом використання ІТІ, комплексних операцій, спільних планів дій і місцевого розвитку під керівництвом громади.

    2. Відповідно до статті 36, для забезпечення інтегрованого використання тематичних цілей, можна поєднувати в рамках ІТІ фінансування з різних пріоритетних осей чи операційних програм, що отримують підтримку з ESF, ERDF і Фонду гуртування. Заходи, яких вживають в рамках ІТІ, можуть бути доповнені фінансовою підтримкою з програм у рамках EAFRD або EMFF, відповідно.

    3. Згідно з відповідними положеннями правил окремих фондів, для того, щоб збільшити вплив і дієвість у тематично узгодженому інтегрованому підході, вісь пріоритетів може стосуватися понад однієї категорії регіону, поєднувати один або більше допоміжних інвестиційних пріоритетів з ERDF, Фонду гуртування та ESF в одну тематичну ціль та в належним чином обґрунтованих випадках поєднувати один або більше допоміжних інвестиційних пріоритетів з різних тематичних цілей з метою надання максимального внеску до такої осі пріоритетів.

    4. Держави-члени заохочують, відповідно до своїх інституційних і правових рамок і згідно зі статтею 32, розробку місцевих і субрегіональних підходів. Місцевий розвиток під керівництвом громади впроваджують у контексті стратегічного підходу з метою забезпечення врахування в «висхідному» визначенні місцевих потреб пріоритетів, встановлених на вищому рівні. Таким чином, держави-члени повинні визначити підхід до місцевого розвитку під керівництвом громади в EAFRD і, у відповідних випадках, у ERDF, ESF або EMFF відповідно до статті 15(2), та повинні вказати в Угоді про партнерство основні виклики, які потрібно вирішити в такий спосіб, основні цілі та пріоритети для місцевого розвитку під керівництвом громади, типи територій, які підпадають під його дію, конкретну роль, яку потрібну виділити для місцевих груп дій у реалізації стратегій, а також роль, передбачену для EAFRD і, у відповідних випадках, ERDF, ESF або EMFF у впровадженні стратегій місцевого розвитку під керівництвом громади на різних типах територій, таких як сільські та міські території, прибережні території, а також відповідних координаційних механізмів.

    4. КООРДИНАЦІЯ ТА СИНЕРГІЯ МІЖ ЄСІ ФОНДАМИ ТА ІНШИМИ ПОЛІТИКАМИ ТА ІНСТРУМЕНТАМИ СОЮЗУ

    Координацію, яку здійснюють держави-члени, як передбачено в цій секції, застосовують, доки держава-член висловлює намір користуватися підтримкою з ЄСІ фондів і інших інструментів Союзу у відповідній сфері політики. Програми Союзу, викладені в цій секції, не становлять вичерпний список.

    4.1 Вступ

    1. Держави-члени та Комісія повинні, згідно зі своїми відповідними обов’язками, враховувати вплив політики Союзу на національному та регіональному рівнях, на соціальне, економічне та територіальне згуртування з метою сприяння синергії та дієвій координації, а також встановленню та заохоченню найприйнятніших способів використання фондів Союзу для підтримки місцевого, регіонального та національного інвестування. Держави-члени також забезпечують взаємодоповнення між політиками та інструментами Союзу і національними, регіональними та місцевими інтервенціями.

    2. Держави-члени та Комісія, відповідно до статті 4(6) та згідно з їхніми відповідними обов’язками, забезпечують координацію між ЄСІ фондами та іншими відповідними інструментами Союзу на рівні Союзу та держав-членів. Вони повинні вживати необхідних заходів для забезпечення узгодженості, на стадіях планування програм і впровадження, між інтервенціями, що отримують підтримку з ЄСІ фондів, і цілями інших політик Союзу. З цією метою, вони повинні прагнути враховувати такі аспекти:

    (a) вдосконалення взаємодоповнення та синергії між різними інструментами Союзу на рівні Союзу, національному та регіональному рівнях, як на стадії планування, так і під час впровадження;

    (b) оптимізацію наявних структур і, за необхідності, створення нових структур, що полегшують стратегічне визначення пріоритетів для різних інструментів і структур для координації на рівні Союзу та національному рівні, що уникає дублювання зусиль і визначає території, де необхідна додаткова фінансова підтримка;

    (c) використання потенціалу для поєднання підтримки з різних інструментів з підтримкою окремих операцій, а також тісну співпрацю з суб’єктами, що несуть відповідальність за впровадження на рівні Союзу та на національному рівні з метою надання узгоджених і раціональних можливостей для фінансування для бенефіціарів.

    4.2 Координація зі Спільною аграрною політикою та Спільною політикою щодо рибальства

    1. EAFRD є невід'ємною частиною Спільної аграрної політики та доповнює заходи в рамках Європейського сільськогосподарського гарантійного фонду, що надають пряму підтримку фермерам і ринковим заходам. Таким чином, держави-члени повинні спільно керувати такими інтервенції для того, щоб максимально збільшити синергію та додану вартість підтримки Союзу.

    2. EMFF спрямований на досягнення цілей реформованої Спільної політики щодо рибальства та Комплексної політики в галузі мореплавства. Таким чином, держави-члени повинні користуватися перевагами EMFF для підтримки зусиль на покращення збирання даних і зміцнення контролю, а також забезпечувати синергію на підтримку пріоритетів Інтегрованої морської політики, таких як морські знання, морське територіальне планування, інтегроване управління прибережною зоною, інтегрований нагляд за морським простором, захист морського середовища та біорізноманіття, а також пристосування до негативних наслідків зміни клімату для прибережних територій.

    4.3 «Горизонт 2020» та інші програми Союзу в галузях досліджень та інновацій з централізованим управлінням

    1. Держави-члени та Комісія повинні звертати належну увагу на посилення координації, синергії та взаємодоповнення між ЄСІ фондами та «Горизонтом 2020», Програмою щодо конкурентоспроможності підприємств малого та середнього бізнесу (COSME) відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1287/2013 ( 30 ), та іншими відповідними централізовано керованими програми Союзу в галузі фінансування, водночас встановлюючи чіткий розподіл сфер інтревенції між ними.

    2. Держави-члени розробляють національні та/чи регіональні стратегії «розумної спеціалізації» відповідно до національної програми реформування, у відповідних випадках. Такі стратегії можуть мати форму національних або регіональних рамок стратегічної політики в галузі досліджень та інновацій для «розумної спеціалізації», або можуть становити частину таких рамок. Стратегії «розумної спеціалізації» розробляють шляхом залучення національних або регіональних органів управління і стейкхолдерів, таких як університети та інші вищі освітні установи, промислові та соціальні партнери, до процесу підприємницьких відкриттів. Органи, яких прямо стосується «Горизонт 2020», беруть безпосередню участь у такому процесі. Стратегії «розумної спеціалізації» повинні включати:

    (a) «Заходи на рівні розробки політики» для підготовки регіональних гравців у галузі досліджень та інновацій до участі в «Горизонті 2020», які потрібно розробити, за необхідності, шляхом нарощення спроможності. Необхідно посилити комунікацію та співпрацю між національними координаційними пунктами «Горизонту 2020» та органами управління ЄСІ фондів.

    (b) «Заходи на нижніх рівнях» для надання засобів для використання та поширення результатів у галузі досліджень та інновацій, обумовлених «Горизонтом 2020» та попередніми програмами, на ринку з особливою увагою на створення середовища, сприятливого для інновацій, для бізнесу та промисловості, в тому числі МСП і відповідно до пріоритетів, встановлених для територій у відповідній стратегії «розумної спеціалізації».

    3. Держави-члени заохочують використання положень цього Регламенту, що дозволяють поєднання ЄСІ фондів з ресурсами в рамках «Горизонту 2020» у відповідних програмах, які використовують для впровадження частин стратегій, зазначених у пункті 2. Національні та регіональні органи отримують спільну підтримку для розробки та впровадження таких стратегій, встановлення можливостей для спільного фінансування інфраструктур у галузі досліджень та інновацій, що мають європейське значення, заохочення міжнародної співпраці, методологічної підтримки за допомогою партнерських перевірок, обміну належною практикою, та навчання в регіонах.

    4. Держави-члени та, де доцільно згідно зі статтею 4(4), регіони, розглядають можливість вжиття додаткових заходів, спрямованих на розкриття їхньої спроможності до досягнення вищого рівня в галузі досліджень та інновацій, у спосіб, що доповнює та створює синергію з «Горизонтом 2020», зокрема через спільне фінансування. Такі заходи складаються з:

    (a) об’єднання провідних науково-дослідних установ і менш розвинутих регіонів, а також держав-членів і регіонів з низькими показниками в галузі досліджень, розвитку та інновацій для створення нових або оновлення діючих провідних центрів у менш розвинутих регіонах, а також у державах-членах і регіонах з низькими показниками в галузі досліджень, розвитку та інновацій;

    (b) встановлення зв’язків у менш розвинутих регіонах, а також у державах-членах і регіонах з низькими показниками в галузі досліджень, розвитку та інновацій між інноваційними кластерами, які визнано провідними;

    (c) створення «Керівників Європейського науково-дослідного простору» для залучення видатних вчених, зокрема до менш розвинутих регіонів, а також держав-членів і регіонів з низькими показниками в галузі досліджень, розвитку та інновацій;

    (d) підтримка доступу до міжнародних мереж для дослідників і новаторів, які не беруть достатньої участі в Європейському науково-дослідному просторі (ERA) або походять з менш розвинутих регіонів або держав-членів і регіонів з низькими показниками в галузі досліджень, розвитку та інновацій;

    (e) вклад, у відповідних випадках, до Європейських інноваційних партнерств;

    (f) підготовка національних установ та/або провідних кластерів передового досвіду до участі в Розумних і інноваційних громадах (РІС) Європейського інституту інновацій і технологій (ЄІТ); і

    (g) проведення високоякісних міжнародних програм мобільності дослідників за спільного фінансування з програми «Дії Марії Склодовської-Кюрі».

    Держави-члени намагатимуться вдаватися, за необхідності та відповідно до статті 70, до гнучкості для підтримки операцій, що виходять за межі території програми, підтримуючи рівень інвестицій, що є достатнім для досягнення критичної маси, для того, щоб впровадити заходи, зазначені в першому підпараграфі, якомога дієвіше.

    4.4 Резерв для нових учасників (NER) 300 фінансування демонстраційних проектів ( 31 )

    Держави-члени забезпечують узгодження фінансування з ЄСІ фондів з підтримкою з Програми NER 300, що використовує доходи з продажу з аукціону 300 мільйонів квот, зарезервованих згідно з Резервом для нових учасників Схеми торгівлі викидами Європейського Союзу.

    4.5 Програма з охорони довкілля та вжиття заходів щодо збереження клімату (LIFE) ( 32 ), а також екологічного законодавства ЄС

    1. Держави-члени та Комісія повинні, виявляючи істотнішу тематичну спрямованість у програмах і застосуванні принципу сталого розвитку відповідно до статті 8, прагнути до використання синергії з інструментами політик Союзу (фінансові та нефінансові інструменти) для цілей пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них, захисту довкілля та забезпечення ресурсоефективності.

    2. Держави-члени заохочують і, у відповідних випадках та згідно зі статтею 4, забезпечують взаємодоповнення та координацію з Програмою LIFE, зокрема з комплексними проектами в галузях охорони природи, біорізноманіття, водних ресурсів, відходів, повітря, пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них. Такої координації досягають шляхом вжиття таких заходів, як заохочення фінансування видів діяльності через ЄСІ фонди, що доповнюють інтегровані проекти в рамках Програми LIFE, а також шляхом заохочення використання рішень, методів і підходів, затверджених згідно з Програмою LIFE, між іншим, включаючи інвестування у зелену інфраструктуру, енергоефективність, екологічні інновації, рішення на основі екосистеми, а також впровадження пов’язаних інноваційних технологій.

    3. Релевантні галузеві плани, програми чи стратегії (в тому числі Рамки пріоритетних заходів, План управління басейном ріки, План управління відходами, план пом’якшення чи план адаптації) можуть слугувати координаційними рамками, де передбачено надання підтримки відповідним галузям.

    4.6 Програма «ЕРАЗМУС +» ( 33 )

    1. Держави-члени прагнуть використовувати ЄСІ фонди для масового впровадження інструментів і методів, розроблених і успішно випробуваних у рамках Програми «Еразмус +» для того, щоб максимально збільшити соціально-економічний вплив інвестування в людські ресурси та, між іншим, надати поштовх молодіжним ініціативам і громадянським заходам.

    2. Держави-члени заохочують і забезпечують відповідно до статті 4 дієву координацію між ЄСІ фондами та Програмою «Еразмус +» на національному рівні за допомогою чіткого розмежування типів інвестування та цільових груп, яким надають підтримку. Держави-члени прагнуть взаємодоповнення в зв’язку з фінансуванням заходів із забезпечення мобільності.

    3. Координації досягають шляхом впровадження відповідних механізмів співпраці між органами управління та національними агентствами в рамках Програми «Еразмус +», що може сприяти прозорій і доступній комунікації з громадянами на рівні Союзу, національному та регіональному рівнях.

    4.7 Програма Європейського Союзу щодо зайнятості та соціальних інновацій (EaSI) ( 34 )

    1. Держави-члени заохочують і забезпечують відповідно до статті 4(6) дієву координацію між Програмою Європейського Союзу щодо зайнятості та соціальних інновацій (EaSI) та підтримкою, яку надають ЄСІ фонди згідно з тематичними цілями забезпечення зайнятості та соціальної інклюзії. Така дієва координація передбачає координацію підтримки, яка надається за віссю EURES програми EaSI, із заходами щодо вдосконалення транснаціональної трудової мобільності, що отримує підтримку з ESF, з метою заохочення географічної мобільності працівників і підвищення можливостей у галузі зайнятості, а також координацію між підтримкою з ЄСІ фондів на самозайнятість, підприємництво, створення підприємств і соціальні підприємства та підтримкою з Програми EaSI за віссю мікрофінансування та соціального підприємництва.

    2. Держави-члени намагатимуться масштабувати найуспішніші заходи, розроблені за віссю «Прогрес» програми EaSI, зокрема щодо соціальних інновацій і експериментів у соціальній політиці за підтримки ESF.

    4.8 Механізм «Connecting Europe» (CEF) ( 35 )

    1. Щоб максимально збільшити додану вартість у галузях транспорту, телекомунікацій і енергетики, держави-члени та Комісія забезпечують, щоб інтервенції ERDF і Фонду гуртування планували в тісній співпраці з підтримкою, яку надають з Фонду CEF, для того, щоб забезпечити взаємодоповнення, уникнути дублювання зусиль і забезпечити оптимальне поєднання різних типів інфраструктури на місцевому, регіональному та національному рівнях, а також всередині Союзу. Максимальний леверидж різних інструментів фінансування забезпечують для проектів у масштабах Союзу та внутрішнього ринку, що приносять найвищу європейську додану вартість та заохочують соціальну, економічну та територіальну згуртованість, зокрема тих проектів, що впроваджують пріоритетні мережі транспортної, енергетичної та цифрової інфраструктури, як встановлено у відповідних транс’європейських рамках мережевої політики, для того, щоб побудувати нову інфраструктуру та суттєво оновити діючу інфраструктуру.

    2. У галузі транспорту інвестиційне планування ґрунтується на фактичному та прогнозованому попиті на транспорт і встановлює відсутні ланки та стримуючі фактори, з урахуванням, в рамках узгодженого підходу, розвитку транскордонних зв’язків Союзу та зв’язків, що перебувають у процесі встановлення в регіонах держави-члена. Інвестиції в регіональну під’єднуваність до комплексної транс'європейської транспортної мережі (TEN-T) та базовою мережеі TEN-T забезпечують, щоб міські та сільські території користувалися можливостями, які створили основні мережі.

    3. Визначення пріоритетності інвестицій, що мають вплив за межами певної держави-члена, зокрема тих, що є частиною базових мережевих коридорів TEN-T, узгоджують з плануванням TEN-T та планами впровадження базових мережевих коридорів, таким чином, щоб інвестування з ERDF і Фонду гуртування в транспортну інфраструктуру повністю відповідали Настановам щодо TEN-T.

    4. Держави-члени зосереджуються на сталих формах транспорту та сталій міській мобільності, а також на інвестуванні в галузі, що мають найвищу європейську додану вартість, з урахуванням потреби у вдосконаленні якості, доступності та надійності транспортних послуг для заохочення використання громадського транспорту. Після встановлення інвестицій, визначають їх пріоритетність відповідно до їхнього внеску до забезпечення мобільності, сталості, до скорочення викидів парникових газів, та до Єдиного європейського транспортного простору, відповідно до бачення, викладеного в Білій книзі під назвою «План розвитку єдиного європейського транспортного простору — на шляху до конкурентоспроможної та ресурсоефективної транспортної системи», що підкреслює необхідність істотного скорочення викидів парниковій газів у транспортному секторі. Внесок проектів до сталих європейських мереж вантажного транспорту шляхом розвитку внутрішніх водних шляхів заохочують на підставі попереднього оцінювання їхнього впливу на довкілля.

    5. ЄСІ фонди забезпечують місцеву та регіональну інфраструктуру, а також їхні прив’язки до пріоритетних мереж Союзу в галузі енергетики та телекомунікаційних послуг.

    6. Держави-члени та Комісія впроваджують належні заходи координаційно-технічної підтримки для забезпечення взаємодоповнення та дієвого планування заходів ІКТ для використання в повному об’ємі різними інструментами Союзу (ЄСІ фонди, Фонд CEF, транс’європейські мережі, «Горизонт 2020») для фінансування мереж широкосмугового зв’язку та інфраструктур цифрових послуг. Під час відбору найбільш належного інструменту фінансування потрібно враховувати потенціал операції щодо генерування доходу та її ступінь ризику з метою максимально ефективного використання публічних коштів. У контексті їхнього оцінювання заявок на отримання підтримки з ЄСІ фондів, держави-члени повинні враховувати оцінювання операцій, що відносяться до операцій, які було подано до Фонду CEF, але не відібрано, без обмеження рішення органу управління щодо фінального відбору.

    4.9 Інструмент допомоги на етапі до приєднання, Європейський інструмент сусідства та Європейський фонд розвитку

    1. Держави-члени та Комісія, згідно з їхніми відповідними обов’язками, прагнуть підвищувати координацію між зовнішніми інструментами та ЄСІ фондами для посилення дієвості в досягненні численних цілей політики Союзу. Особливо важливими є координація та взаємодоповнення з Європейським фондом розвитку, Інструментом надання допомоги на етапі до приєднання та Європейським інструментом сусідства.

    2. Для підтримки глибшої територіальної інтеграції, держави-члени прагнуть скористатися перевагами синергії між видами діяльності з територіальної співпраці в рамках політики гуртування та Європейськими інструментами сусідства, зокрема відносно видів діяльності з транскордонної співпраці, з урахуванням спроможності, яку надають європейські групування територіальної співпраці.

    5. ГОРИЗОНТАЛЬНІ ПРИНЦИПИ, ЗАЗНАЧЕНІ В СТАТТЯХ 5, 7 І 8, І ЦІЛІ МІЖСЕКТОРАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

    5.1 Партнерство та багаторівневе врядування

    1. Відповідно до статті 5, держави-члени повинні дотримуватися принципу партнерства та багаторівневого врядування з метою полегшення досягнення соціального, економічного та територіального гуртування, а також реалізації пріоритетів Союзу щодо розумного, сталого та інклюзивного зростання. Для того, щоб дотримуватися таких принципів, необхідними є узгоджені заходи, зокрема між різними рівнями врядування, що здійснюють відповідно до принципів субсидіарності та пропорційності, в тому числі шляхом операційної та інституційної співпраці, відносно підготовки та імплементації Угоди про партнерство та програм.

    2. Держави-члени розглядають потребу в зміцненні інституційної спроможності партнерів з метою розвитку їхнього потенціалу в сприянні дієвості партнерства.

    5.2 Сталий розвиток

    1. Держави-члени та органи управління, на всіх етапах імплементації, забезпечують повне врахування сталого розвитку до ЄСІ фондів, з дотриманням принципу сталого розвитку, як встановлено в статті 3(3) Договору про функціонування ЄС, а також з дотриманням зобов’язання включити вимоги щодо захисту довкілля відповідно до статті 11 ДФЄС та принцип «забруднювач платить», як викладено в статті 191(2) ДФЄС.

    Органи управління вживають заходів протягом всього життєвого циклу програми з метою уникнення чи зменшення екологічно шкідливих наслідків інтервенцій і забезпечення сприятливих загальних соціальних, екологічних і кліматичних наслідків. Заходи, яких необхідно вжити, можуть передбачати таке:

    (a) спрямування інвестицій у напрямку найбільш ресурсоефективних і сталих альтернатив;

    (b) уникнення інвестицій, що можуть мати серйозний негативний екологічний або кліматичний вплив, а також підтримку заходів, спрямованих на пом’якшення будь-яких наслідків, що збереглися;

    (c) звернення до довгострокової перспективи в разі співставлення витрат протягом життєвого циклу альтернатив для інвестицій;

    (d) розширення використання «зелених» публічних закупівель.

    2. Держави-члени повинні враховувати потенціал щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них від інвестицій, здійснених за підтримки ЄСІ фондів, відповідно до статті 8, і забезпечувати їхню стійкість до впливу наслідків зміни клімату та стихійних лих, таких як зростання ризику повені, посухи, спеки, лісових пожеж і екстремальних метеорологічних явищ.

    3. Необхідно узгоджувати інвестиції з ієрархією управління водними ресурсами відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2000/60/ЄС ( 36 ), з особливою увагою на варіанти регулювання попиту. Альтернативні варіанти постачання розглядають виключно в разі вичерпання потенціалу заощадження води та ефективності. Публічні інтервенції в сектор управління відходами доповнюють зусилля приватного сектору, зокрема в зв’язку з відповідальністю виробника. Інвестиції заохочують інноваційні підходи, що сприяють високим показникам переробки. Необхідно узгоджувати інвестиції з ієрархією відходів відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2008/98/ЄС ( 37 ). Необхідно узгоджувати видатки, пов’язані з біорізноманіттям і захистом природних ресурсів, з положеннями Директиви Ради 92/43/ЄЕС ( 38 ).

    5.3 Заохочення рівності чоловіків та жінок і недискримінація

    1. Відповідно до статті 7, держави-члени та Комісія повинні прагнути досягнути цілі забезпечення рівності між чоловіками та жінками і повинні вживати необхідних заходів для запобігання будь-якій дискримінації під час підготовки, реалізації, моніторингу та оцінювання операцій у програмах, що отримують спільне фінансування з ЄСІ фондів. Переслідуючи цілі статті 7, держави-члени повинні описувати заходи, яких необхідно вжити, зокрема відносно відбору операцій, викладення цілей інтервенцій та заходів з моніторингу та звітування. Держави-члени також проводять гендерний аналіз, у разі необхідності. Зокрема конкретні цільові заходи повинні отримувати підтримку в рамках ESF.

    2. Держави-члени забезпечують, відповідно до статей 5 і 7, участь відповідних органів, що несуть відповідальність за заохочення гендерної рівності та недискримінації в партнерстві, та забезпечують наявність належних структур відповідно до національної практики для надання рекомендацій щодо гендерної рівності, недискримінації та доступності з метою надання необхідних експертних знань у підготовці, моніторингу та оцінюванні ЄСІ фондів.

    3. Органи управління проводять оцінювання чи самооцінювання, в координації з комітетами з моніторингу, з особливою увагою до застосування принципу гендерної пріоритезації.

    4. Держави-члени вирішують, у належний спосіб, потреби вразливих груп з метою надання їм можливостей для кращої інтеграції до ринку праці, та, таким чином, полегшення їхньої повноцінної участі в суспільстві.

    5.4 Доступність

    1. Держави-члени та Комісія, відповідно до статті 7, вживають відповідних кроків для запобігання будь-якої дискримінації на підставі інвалідності. Органи управління забезпечують шляхом вжиття заходів протягом всього життєвого циклу програми, щоб всі продукти, товари, послуги та інфраструктура, що є відкритими чи наданими громадськості, а також що отримують спільне фінансування з ЄСІ фондів, були доступними для всіх громадян, у тому числі осіб з інвалідністю відповідно до застосовного права, таким чином сприяючи безперешкодному середовищу для осіб з інвалідністю та людей похилого віку. Зокрема, необхідно забезпечувати доступність до фізичного середовища, транспорту, ІКТ з метою заохочення інклюзії вразливих груп, у тому числі осіб з інвалідністю. Заходи, яких необхідно вжити, можуть передбачати прямі інвестиції в напрямку досягнення доступності до будівель, що вже існують, і послуг, що вже надають.

    5.5 Вирішення демографічних змін

    1. Необхідно враховувати на всіх рівнях виклики, спричинені демографічними змінами, в тому числі, зокрема, виклики, пов’язані зі скороченням кількості трудового населення, збільшенням співвідношення пенсіонерів до загальної чисельності населення та депопуляцією. Держави-члени повинні користуватися перевагами ЄСІ фондів, згідно з релевантними національними чи регіональними стратегіями, якщо такі стратегії наявні, для вирішення демографічних проблем і створення зростання, пов’язаного зі старінням суспільства.

    2. Держави-члени повинні використовувати ЄСІ фонди згідно з релевантними національними чи регіональними стратегіями для допомоги інклюзії всіх вікових груп, у тому числі через покращення доступу до освіти та структури соціальної підтримки, з метою розширення можливостей для зайнятості для старших людей і молоді та з особливою увагою до високого рівня безробіття серед молоді в порівнянні з середнім рівнем у Союзі. Інвестиції в інфраструктуру охорони здоров’я спрямовують на забезпечення тривалого та здорового професійного життя для всіх громадян Союзу.

    3. Для того, щоб вирішити виклики в регіонах, що зазнали найбільшого впливу внаслідок демографічних змін, держави-члени повинні, зокрема, визначити заходи для:

    (a) підтримки демографічного відновлення через створення кращих умов для сімей і покращення балансу між професійним і сімейним життям;

    (b) підвищення рівня зайнятості, продуктивності та економічних показників через інвестування в освіту, ІКТ, дослідження та інновації;

    (c) зосередження на адекватності та якості освіти, навчання та структур соціальної підтримки, а також, у відповідних випадках, на ефективності систем соціального захисту;

    (d) заохочення надання ефективної за витратами охорони здоров’я та тривалого піклування, в тому числі інвестування в галузь електронного здоров’я, електронного лікування та інфраструктури.

    5.6 Пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптація до них

    Відповідно до статті 8, пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптація до них, а також запобігання ризикам необхідно інтегрувати до підготовки та імплементації Угод про партнерство та програм.

    6. МЕХАНІЗМИ ВИРІШЕННЯ КЛЮЧОВИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ

    6.1 Держави-члени повинні враховувати географічні чи демографічні фактори та вживати заходів для вирішення конкретних територіальних викликів кожного регіону з метою розкриття їхнього конкретного потенціалу розвитку, таким чином також допомагаючи в досягненні розумного, сталого та інклюзивного зростання в найефективніший спосіб.

    6.2 Вибір і поєднання тематичних цілей, відбір відповідних інвестиційних пріоритетів і пріоритетів Союзу, а також набір конкретних цілей повинні відображати потреби та потенціал для розумного, сталого та інклюзивного зростання кожної держави-члена та регіону.

    6.3 Відтак, під час підготовки Угод про партнерство та програм держави-члени повинні враховувати, що основні суспільні виклики, з якими стикається Союз сьогодні, — глобалізація, демографічні зміни, погіршення стану довкілля, міграція, зміна клімату, використання енергії, економічні та соціальні наслідки кризи — можуть мати різні наслідки в різних регіонах.

    6.4 З урахуванням комплексного територіального підходу до вирішення територіальних викликів держави-члени забезпечують, щоб програми в рамках ЄСІ фондів відображали різноманіття європейських регіонів, з точки зору зайнятості та характеристик ринку праці, взаємозалежностей між різними секторами, тенденцій маятникової міграції, старіння населення та демографічних зрушень, культурних аспектів, елементів ландшафту та спадщини, аспектів вразливості в зв’язку зі зміною клімату та його наслідками, землекористування та обмеженості ресурсів, потенціалу більш сталого використання природних ресурсів, у тому числі відновлюваних джерел енергії, інституційних механізмів і механізмів врядування, під’єднуваності та доступності, а також зв’язків між сільськими та міськими територіями. Відтак, відповідно до пункту (a) статті 15(1), держави-члени та регіони повинні вживати таких заходів для цілей підготовки своїх Угод про партнерство та програм:

    (a) Аналіз характеристик держави-члена чи регіону, потенціалу та спроможності в сфері розвитку, зокрема відносно ключових викликів, встановлених у стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, національних програмах реформ, за необхідності, відповідних рекомендаціях для конкретної країни, ухвалених відповідно до статті 121(2) ДФЄС, та у відповідних рекомендаціях Ради, ухвалених відповідно до статті 148(4) ДФЄС;

    (b) Оцінювання основних викликів, які повинні вирішити регіон або держава-член, встановлення стримуючих факторів і відсутніх ланок, інноваційних прогалин, у тому числі відсутності спроможності в сфері планування та імплементації, що придушують довгостроковий потенціал для зростання та зайнятості. Це формує основу для встановлення можливих сфер і видів діяльності з визначення пріоритетів в політиці, інтервенції та концентрації;

    (c) Оцінювання викликів міжгалузевої, міжюрисдикційної та транскордонної координації, зокрема в контексті макрорегіональних стратегій та стратегій басейну моря;

    (d) Визначення кроків для досягнення вдосконаленої координації на різних територіальних рівнях, з урахуванням відповідних територіальних масштабів і контексту для розробки політики, а також інституційних і правових рамок держав-членів, і джерел фінансування для реалізації інтегрованого підходу, що поєднує стратегію Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростанні з регіональними та місцевими діячами.

    6.5 З метою врахування цілі територіальної гуртування, держави-члени та регіони, зокрема, забезпечують, щоб загальний підхід до заохочення розумного, сталого та інклюзивного зростання на відповідних територіях:

    (a) відображав роль міст, міських і сільських територій, зон рибальства і прибережних районів, а також територій, що страждають від конкретних географічних або демографічних вад;

    (b) враховував конкретні виклики найвіддаленіших регіонів, найпівнічніших регіонів з дуже низькою густотою населення та островів, транскордонних або гірських регіонів;

    (c) вирішував взаємопов’язані аспекти, що стосуються міських і сільських територій, з точки зору доступу до недорогої високоякісної інфраструктури та послуг, а також проблеми в регіонах з високою концентрацією соціально маргіналізованих спільнот.

    7. ДІЯЛЬНІСТЬ ЗІ СПІВПРАЦІ

    7.1 Координація та взаємодоповнення

    1. Держави-члени повинні прагнути до взаємодоповнення між діяльністю зі співпраці та іншими заходами, що отримують підтримку з ЄСІ фондів.

    2. Держави-члени забезпечують, щоб діяльність зі співпраці надавала дієвий внесок до цілей стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, а також щоб співпрацю організовували на підтримку ширших цілей політики. З цією метою держави-члени та Комісія, згідно зі своїми відповідними обов’язками, забезпечують взаємодоповнення та координацію з іншими програми та інструментами, що отримують фінансування Союзу.

    3. Щоб зміцнити дієвість політики гуртування, держави-члени повинні прагнути до координації та взаємодоповнення між програмами в рамках мети «Європейське територіальне співробітництво» та мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць», зокрема з метою забезпечення узгодженого планування та спрощення виконання широкомасштабного інвестування.

    4. Держави-члени, за необхідності, забезпечують, щоб цілі макрорегіональних стратегій та стратегій басейну моря формували частину загального стратегічного планування, в Угодах про партнерство, відповідно до статті 15(2) цього Регламенту, та в програмах відповідних регіонів і держав-членів згідно з відповідними положеннями правил окремого фонду. Держави-члени повинні також прагнути забезпечити, щоб у разі впровадження макрорегіональної стратегії та стратегії басейну моря ЄСІ фонди надавали підтримку на їхню імплементацію відповідно до статі 15(2) цього Регламенту та відповідних положень правил окремого фонду, та згідно з потребами території програми, встановленої державами-членами. Щоб забезпечити ефективну імплементацію, необхідна також координація з іншими інструментами, що отримують фінансування Союзу, та іншими відповідними інструментами.

    5. Держави-члени повинні, за необхідності, користуватися можливістю проведення міжрегіональних і транснаціональних заходів з бенефіціарами, що розташовані щонайменше в одній іншій державі-члені в рамках операційних програм згідно з метою «Інвестиції задля зростання та робочих місць», в тому числі щодо реалізації відповідних дослідницьких і інноваційних заходів, що походять з їхніх стратегій «розумної спеціалізації».

    6. Держави-члени та регіони повинні забезпечити ефективне використання програм територіальної співпраці для подолання перешкод для співпраці за межами адміністративних кордонів, водночас сприяючи досягненню стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, а також зміцненню економічного, соціального та територіального гуртування. У цьому контексті необхідно надавати особливу увагу регіонам, на які поширюється дія статті 349 ДФЄС.

    7.2 Транскордонна, транснаціональна та міжрегіональна співпраця в рамках ERDF

    1. Держави-члени та регіони повинні прагнути отримати вигоду зі співпраці з метою досягнення критичної маси, між іншим, у сфері ІКТ, досліджень і інновацій, а також сприяння розвитку спільних підходів «розумної спеціалізації» та партнерств серед освітніх установ. Міжрегіональна співпраця, за необхідності, передбачає зміцнення співпраці між інноваційними наукомісткими кластерами та обміни між дослідницькими установами з урахуванням досвіду «Регіонів знань» і «Дослідницького потенціалу в областях конвергенції та найвіддаленіших регіонах» згідно з Сьомою Рамковою програмою з науково-дослідної діяльності.

    2. Держави-члени та регіони повинні, на відповідних територіях, прагнути звертатися до транскордонної та транснаціональної співпраці з метою:

    (a) забезпечення того, щоб території, що поділяють основні географічні об’єкти (острови, озера, річки, морські басейни чи гірські хребти), підтримували спільне управління та сприяння розвитку своїх природних ресурсів;

    (b) використання економії на масштабах, якої можна досягнути, зокрема відносно інвестицій, пов’язаних зі спільним використанням спільних публічних послуг;

    (c) сприяння узгодженому плануванню та розвитку транскордонної мережевої інфраструктури, зокрема відсутніх транскордонних зв’язків, і екологічно безпечним і функціонально сумісним видам транспорту на більших географічних територіях;

    (d) досягнення критичної маси, зокрема в сфері досліджень та інновацій, а також ІКТ, освіти та відносно заходів щодо вдосконалення конкурентоспроможності МСП;

    (e) зміцнення послуг на транскордонному ринку праці з метою сприяння транскордонній мобільності працівників;

    (f) вдосконалення транскордонного врядування.

    3. Держави-члени та регіони повинні прагнути використати міжрегіональну співпрацю з метою підвищення дієвості Політики гуртування шляхом заохочення обміну досвідом між регіонами та містами для сприяння розробці та імплементації програм згідно з метою «Інвестиції задля зростання та робочих місць» та метою «Європейське територіальне співробітництво».

    7.3 Внесок основних програм до макрорегіональних стратегій та стратегій басейну моря

    1. Відповідно до пункту (a)(ii) статті 15(2) цього Регламенту та релевантних положень правил окремого фонду, держави-члени повинні прагнути до забезпечення успішної мобілізації фінансування Союзу для макрорегіональних стратегій та стратегій басейну моря відповідно до потреб території програми, встановленої державами-членами. Забезпечення успішної мобілізації можна досягнути, поміж інших заходів, через надання пріоритетної уваги операціям, що походять з макрорегіональної стратегії та стратегії басейну моря шляхом організації для них конкретних запитів або надання пріоритетності таким операціям у ході процесу відбору через встановлення операцій, що можуть підпадати під спільне фінансування з різних програм.

    2. Держави-члени повинні розглянути використання відповідних транснаціональних програм як рамок для підтримки ряду політик і фондів, що є необхідними для імплементації макрорегіональних стратегій та стратегій басейну моря.

    3. Держави-члени повинні заохочувати, за необхідності, використання ЄСІ фондів у контексті макрорегіональних стратегій, для створення європейських транспортних коридорів, у тому числі підтримки модернізації митниць, запобігання, готовності та реагування на стихійні лиха, управління водними ресурсами на рівні басейну річки, «зеленої» інфраструктури, комплексної транскордонної та міжгалузевої морської співпраці, досліджень і інновацій, а також мереж ІКТ, управління спільними морськими ресурсами в басейні моря та захисту морського біорізноманіття.

    7.4 Транснаціональна співпраця в рамках ESF

    1. Держави-члени повинні прагнути до звернення до областей дії політики, встановлених у відповідних рекомендаціях Ради з метою отримання максимальної користі із взаємного навчання.

    2. Держави-члени повинні, за необхідності, відбирати теми для транснаціональної діяльності та встановлювати відповідні механізми імплементації згідно зі своїми конкретними потребами.




    ДОДАТОК II

    МЕТОД ВСТАНОВЛЕННЯ РАМОК РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ

    1. Рамки результативності складаються з цільових етапів для кожного пріоритету, за винятком пріоритетів, призначених для технічної допомоги, та програм, призначених для фінансових інструментів відповідно до статті 39, за 2018 рік, а також цілей, встановлених на 2023 рік. Цільові етапи та цілі представляють відповідно до формату, викладеного в таблиці 1.



    Таблиця 1: Стандартний формат для рамок результативності

    Пріоритет

    ►C1  Показник або, за необхідності, ключовий імплементаційний крок та одиниця вимірювання ◄

     

    Цільовий етап на 2018 рік

    Ціль на 2023 рік





















    2. Цільові етапи є проміжними цілями, безпосередньо пов’язаними з досягненням конкретної цілі пріоритету, що, у відповідних випадках, виражають запланований прогрес у напрямку досягнення цілей, встановлених на кінець періоду. Цільові етапи, встановлені на 2018 рік, повинні містити фінансові показники, показники здобутків та, у відповідних випадках, показники результату, що є тісно пов’язаними з підтримуваними політичними інтервенціями. Показники результату не враховують для цілей статті 22(6) і (7). Цільові етапи можна також встановлювати для ключових етапів впровадження.

    3. Цільові етапи та цілі повинні бути:

    (a) реальними, досяжними, відповідними та містити суттєву інформацію про прогрес пріоритету;

    (b) узгодженими з природою і характером конкретних цілей пріоритету;

    (c) прозорими, з цілями, які можна об’єктивно перевірити, та встановленими джерелами даних і, за можливості, публічно доступними;

    (d) такими, що можна перевірити, без створення непропорційного адміністративного тягаря;

    (e) узгодженими всередині програм, за необхідності.

    4. Цілі на 2023 рік для визначеного пріоритету встановлюють з урахуванням суми резерву результативності, пов’язаного з пріоритетом.

    5. У належно обґрунтованих випадках, таких як суттєві зміни в економічних, екологічних умовах і умовах ринку праці в державі-члені чи регіоні, та крім змін і доповнень, що є результатами змін у розподіленнях для відповідного пріоритету, така держава-член може запропонувати перегляд цільових етапів та цілей відповідно до статті 30.




    ДОДАТОК III

    ПОЛОЖЕННЯ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОБСЯГУ ДІЇ ТА РІВНЯ ПРИЗУПИНЕННЯ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ЧИ ПЛАТЕЖІВ, ЗАЗНАЧЕНИХ У СТАТТІ 23(11)

    1. ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ПРИЗУПИНЕННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

    Максимальний рівень призупинення, що застосовують до держави-члена, потрібно, передусім, визначати з урахуванням верхніх меж, викладених у пунктах (a)–(c) третього підпараграфу статті 23(11). Такий рівень зменшують, якщо застосовується один або декілька наступних пунктів:

    (a) якщо рівень безробіття в державі-члені за рік до виникнення тригерної події, зазначеної в статті 23(9), перевищує середній рівень для Союзу на понад д