|
30.09.2022 |
UA |
Офіційний вісник Європейського Союзу |
L 253/1 |
Беручи до уваги Конвенцію від 20 травня 1987 року про процедуру спільного транзиту, зокрема її статтю 15(3), пункт (a),
Оскільки:
| (1) |
Відповідно до статті 15(3), пункту (a) Конвенції від 20 травня 1987 року про процедуру спільного транзиту («Конвенція») (1), Спільний комітет, створений відповідно до цієї Конвенції, ухвалює своїм рішенням зміни до доповнень до Конвенції. |
|
(2) |
Додаток B до Делегованого регламенту Комісії (ЄС) 2015/2446 (2) був змінений Делегованим регламентом Комісії (ЄС) 2021/234 (3). Цей додаток встановлює вимоги до елементів даних транзитної декларації з метою кращої гармонізації спільних елементів даних для обміну інформацією та зберігання інформації між митними органами, а також між митними органами та економічними операторами. Така горизонтальна гармонізація була необхідною для забезпечення взаємодії між електронними системами митниці, які використовують для різних видів декларацій та сповіщень. Додаток B6a до доповнення IIIa до Конвенції відображає додаток B до Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 і, отже, до нього необхідно внести відповідні зміни. |
|
(3) |
Додаток B до Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) 2015/2447 (4) був змінений Імплементаційним регламентом Комісії (ЄС) 2021/235 (5). Цей додаток встановлює формати та коди спільних елементів даних транзитної декларації, щоб краще гармонізувати формати і коди спільних елементів даних для зберігання інформації та обміну інформацією між митними органами, а також між митними органами та економічними операторами. Формати та коди спільних елементів даних необхідно гармонізувати, аби забезпечити, щоб електронні системи митниці, які використовують для різних видів декларацій та сповіщень, могли взаємодіяти після гармонізації вимог до спільних даних. Додаток A1a до доповнення IIIa до Конвенції відображає додаток B до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2015/2447 і, отже, до нього необхідно внести відповідні зміни. |
|
(4) |
Щоб покращити читабельність вимог до елементів даних транзитних декларацій, відповідних форматів та кодів, додаток A1a та додаток B6a до доповнення IIIa до Конвенції необхідно об’єднати у єдиний додаток A1a. |
|
(5) |
Доповнення I до Конвенції, покликання на доповнення ІІI необхідно виправити та замінити на доповнення IIIa у випадку положень, застосовних з запровадження модернізації Нової комп’ютеризованої транзитної системи, як зазначено у додатку до Імплементаційного рішення Комісії (ЄС) 2016/578 (6). |
|
(6) |
Правила взаємної допомоги щодо стягнення за вимогами встановлені у доповненні IV до Конвенції залишалися відносно довгий час незмінними. Ці правила важливі, оскільки вони захищають фінансові інтереси країн спільного транзиту, Союзу та його держав-членів. Ці правила необхідно переглянути, щоб узгодити їх з відповідними правилами Союзу. |
|
(7) |
Тому до Конвенції необхідно внести відповідні зміни, |
УХВАЛИВ ЦЕ РІШЕННЯ:
Стаття 1
(1) До доповнення I до Конвенції внести зміни, визначені у додатку A до цього Рішення.
(2) До доповнення IIIa до Конвенції внести зміни, визначені у додатку B до цього Рішення.
(3) До доповнення IV до Конвенції внести зміни, визначені у додатку C до цього Рішення.
Стаття 2
Це Рішення набуває чинності в день його ухвалення.
Вчинено у м. Брюссель 25 серпня 2022 року,
За Спільний комітет
Президент
Matthias PETSCHKE
(1) ОВ L 226, 13.08.1987, с. 2.
(2) Делегований регламент Комісії (ЄС) 2015/2446 від 28 липня 2015 року на доповнення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 стосовно детальних правил щодо певних положень Митного кодексу Союзу (ОВ L 343, 29.12.2015, с. 1).
(3) Делегований регламент Комісії (ЄС) 2021/234 від 7 грудня 2020 року про внесення змін до Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 стосовно вимог до спільних даних та до Делегованого регламенту (ЄС) 2016/341 стосовно кодів, які необхідно використовувати у певних формах (ОВ L 63, 23.02.2021, с. 1).
(4) Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2015/2447 від 24 листопада 2015 року про встановлення детальних правил імплементації деяких положень Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 про встановлення Митного кодексу Союзу (ОВ L 343, 29.12.2015, с. 558).
(5) Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2021/235 від 8 лютого 2021 року про внесення змін до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2015/2447 стосовно вимог до форматів та кодів спільних даних, деяких правил щодо нагляду та компетентних митниць для поміщення товарів під митну процедуру (ОВ L 63, 23.02.2021, с. 386).
(6) Імплементаційне рішення Комісії (ЄС) 2016/578 від 11 квітня 2016 року про встановлення робочої програми розроблення та розгортання електронних систем, передбачених у Митному кодексі Союзу (ОВ L 99, 15.04.2016, с. 6).
ДОДАТОК A
До доповнення I до Конвенції внести такі зміни:
|
(1) |
У статті 25, другий параграф, текст «додатках A1a та B6a до доповнення III» викласти в такій редакції: «додатку A1a до доповнення IIIa»; |
|
(2) |
У статті 27, другий параграф, текст «додатка B6a до доповнення III» викласти в такій редакції: «додатку A1a до доповнення IIIa»; |
|
(3) |
У статті 41, пункт 3, текст «доповнення III» викласти в такій редакції: «доповнення IIIa»; |
ДОДАТОК B
До доповнення IIIa до Конвенції внести такі зміни:
|
(1) |
До статті 2 внести такі зміни:
|
|
(2) |
До статті 7(1) внести такі зміни:
|
|
(3) |
У статті 8 текст «до цього доповнення» викласти в такій редакції: «до доповнення ІІІ»; |
|
(4) |
У статті 9 після тексту «додатку B10» додати такий текст: «до доповнення ІІІ»; |
|
(5) |
У статті 10(1) після тексту «додатку C3» додати такий текст: «до доповнення ІІІ»; |
|
(6) |
До статті 11(1) внести такі зміни:
|
|
(7) |
Додаток A1a викласти в такій редакції: «ДОДАТОК A1a ВИМОГИ ДО СПІЛЬНИХ ДАНИХ ТРАНЗИТНОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ Цей додаток застосовується з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, за винятком положень про елементи даних, що стосуються електронного перевізного документа як транзитної декларації, відповідно до статті 55(1)(h) доповнення I, які застосовуються щонайпізніше з 1 травня 2018 року. РОЗДІЛ I ВИМОГИ ДО ДАНИХ ГЛАВА I Вступні примітки до таблиці вимог до даних
ГЛАВА II Умовні позначення в таблиці Секція 1 Заголовки стовпців
Секція 2 Заголовки стовпців
Секція 3 Символи у стовбцях «Декларація»
Секція 4 Символи у стовбці «Формат» Термін «тип/довжина» в поясненні атрибута вказує на вимоги до типу даних та довжини даних. Коди для типів даних:
Число, що слідує за кодом, вказує на допустиму довжину даних. Застосовується таке: Додаткові дві крапки перед індикатором довжини означають, що дані не мають фіксованої довжини, але можуть мати кількість символів не більшу, ніж вказано індикатором довжини. Кома у довжині даних означає, що атрибут може містити десяткові знаки, символ перед комою вказує на загальну довжину атрибута, а символ після коми позначає максимальну кількість знаків після коми. Приклади довжини полів та форматів:
РОЗДІЛ II ТАБЛИЦЯ ВИМОГ ДО СПІЛЬНИХ ДАНИХ У ТРАНЗИТНИХ ДЕКЛАРАЦІЯХ ГЛАВА I Таблиця
ГЛАВА II Примітки
РОЗДІЛ ІІІ ПРИМІТКИ ТА КОДИ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ВИМОГ ДО СПІЛЬНИХ ДАНИХ ТРАНЗИТНОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ Термін «тип/довжина» в поясненні атрибута вказує на вимоги до типу даних та довжини даних. Коди для типів даних: Група 11 – Інформація про повідомлення (у тому числі коди процедур)
Зазначається відповідний код. Коди, які потрібно використовувати:
Зазначається відповідний код. Коди, які потрібно використовувати:
Номер товарної одиниці, яка міститься у декларації, якщо є більше однієї товарної одиниці.
З використанням відповідних кодів зазначається, чи декларація доповнюється Загальною декларацією вибуття (EXS) або Загальною декларацією прибуття (ENS) відповідно до законодавства щодо заходів безпеки та захисту відповідних Договірних сторін. Коди, які потрібно використовувати:
Зазначається, з використанням відповідних кодів, чи декларація містить скорочений набір даних. Коди, які потрібно використовувати:
Група 12 — Покликання на повідомлення, документи, сертифікати та авторизації
Зазначаються дані щодо попереднього документа. Для держав-членів Європейського Союзу зазначаються дані про списання товарів, задекларованих у відповідній декларації, у зв’язку із завершенням тимчасового зберігання. Такі дані повинні включати кількість, що списується, і відповідну одиницю виміру.
Надається покликання на тимчасове зберігання, попередню митну процедуру або відповідні митні документи. Для держав-членів Європейського Союзу, якщо після експорту здійснюється транзит, зазначається MRN або експортна декларація. Коди, які потрібно використовувати: Тут зазначається ідентифікаційний номер або інше покликання, яке дозволяє визначити документ. Якщо надається покликання на MRN як попередній документ, референтний номер має таку структуру:
Поля 1 і 2, як пояснено вище. У полі 3 зазначається ідентифікатор відповідного повідомлення. За використання такого поля несуть відповідальність національні адміністрації, але кожне повідомлення, опрацьоване протягом одного року в межах певної країни, повинно мати унікальний номер стосовно відповідної процедури. Національні адміністрації, які бажають включити референтний номер компетентного підрозділу митниці до MRN, можуть використовувати не більше перших 6 знаків для його відображення. У полі 4 зазначається ідентифікатор процедури, визначеної в таблиці нижче. У полі 5 зазначається значення, що є контрольною сумою для всього MRN. Це поле дозволяє виявити помилку при введенні всього MRN. Коди, що використовуються у полі 4 «Ідентифікатор процедури»:
Зазначається тип документа з використанням відповідного коду. Коди, які потрібно використовувати: Коди можна знайти у базі даних TARIC.
Зазначається код, який означає тип паковання, релевантний для списання кількості паковань. Коди, які потрібно використовувати: Код типу паковання, як зазначено у вступній примітці 8, номер 1.
Зазначається відповідна кількість паковань до списання.
Зазначається відповідна одиниця виміру та умовне позначення списання. Коди, які потрібно використовувати, та їх формати: Необхідно використовувати одиниці виміру та умовні позначення, визначені у TARIC. У такому випадку формат одиниць виміру та умовних позначень буде an..4, але ніколи не буде формат n..4, призначений для національних одиниць виміру та умовних позначень. Якщо такі одиниці виміру та умовні позначення відсутні в TARIC, можна використовувати національні одиниці виміру та умовні позначення. Їх формат буде n..4.
Зазначається відповідна кількість списання.
Зазначається номер товарної одиниці, задекларований у Попередньому документі.
Зазначається додаткова інформація щодо Попереднього документа Цей елемент даних дозволяє економічному оператору надати будь-яку додаткову інформацію, що стосується Попереднього документа.
Цей елемент даних використовується стосовно інформації, для якої законодавством Договірних сторін не визначено поле, у якому її необхідно зазначати.
Зазначається відповідний код та, якщо застосовно, код, передбачений відповідною країною. Коди, які потрібно використовувати, та їх формати: П’ятизначний цифровий код використовується, щоб закодувати додаткову інформацію митного характеру:
Коди «00200», «20100» і «20300» використовуються у транзитних деклараціях у паперовій та електронній формі, у відповідних випадках.
Країни можуть визначати національна коди. Національні коди повинні бути у форматі a1an4.
Може надаватися будь-який пояснювальний текст до заявленого коду, якщо необхідно.
Ідентифікація або референтні номери документів Договірних сторін або міжнародних документів чи сертифікатів, оформлених для підтвердження декларації. Із використанням відповідних кодів зазначаються дані, які вимагаються відповідно до будь-яких особливих застосовних правил, разом із покликанням на документи, оформлені на підтвердження декларації. Ідентифікація або референтні номери національних документів або сертифікатів, оформлених для підтвердження декларації.
З використанням відповідних кодів зазначається тип документа. Зазначаються дані про списання товарів, задекларованих у відповідній декларації, стосовно ліцензій на імпорт та експорт і сертифікатів. Коди, які потрібно використовувати, та їх формати: Документи Договірних сторін або міжнародні документи, сертифікати і авторизації, оформлені для підтвердження транзитної декларації, необхідно зазначати у форматі a1an3. Перелік документів, сертифікатів та авторизацій та їхні відповідні коди можна знайти у базі даних TARIC. Національні документи, сертифікати і авторизації, оформлені для підтвердження транзитної декларації, необхідно зазначати у форматі n1an3 (Напр.: 2123, 34d5). Чотири знаки представляють коди на основі власної номенклатури такої країни.
Зазначається порядковий номер товарної одиниці у підтвердному документі (наприклад, сертифікаті, ліцензії, дозволі, ввізному документі тощо), що відповідає такій товарній одиниці.
Зазначається додаткова інформація щодо Підтвердного документа Цей елемент даних дозволяє економічному оператору надати будь-яку додаткову інформацію, що стосується Підтвердного документа.
Референтний номер для оформлених додаткових декларацій, не підтверджений Підтвердним документом, Перевізним документом або Додатковою інформацією.
З використанням відповідних кодів зазначаються дані, які вимагаються відповідно до будь-яких особливих застосовних правил. Коди, які потрібно використовувати, та їх формати: Коди Договірних сторін для Додаткових покликань необхідно зазначати у форматі a1an3. Перелік додаткових покликань і їхніх відповідних кодів можна знайти у базі даних TARIC. Країни можуть визначати національна коди. Національні Додаткові покликання необхідно зазначати у форматі n1an3, за можливості разом із ідентифікаційним номером або іншим покликанням, яке дозволяє визначити документ. Чотири знаки представляють коди на основі власної номенклатури такої країни.
Цей елемент даних включає тип перевізного документа і покликання на нього.
Для стовпця D3: Цей елемент даних включає покликання на перевізний документ, використаний як транзитна декларація.
З використанням відповідних кодів зазначається тип документа. Коди, які потрібно використовувати: Коди можна знайти у базі даних TARIC.
Цей запис стосується унікального референтного номера відправлення, призначеного відповідною особою такому відправленню. Він може вказуватися у формі кодів WCO (ISO 15459) або в еквівалентній формі. Він забезпечує доступ до базових комерційних даних, що становлять інтерес для митниці.
Використовується місцевий референтний номер (LRN). Він визначається на національному рівні та присвоюється декларантом за погодженням із компетентними органами для ідентифікації кожної окремої декларації.
Зазначається референтний номер усіх необхідних авторизацій для декларації та повідомлення.
З використанням відповідних кодів зазначається тип документа. Коди, які потрібно використовувати: Коди можна знайти у базі даних TARIC. Група 13 — Сторони
Сторона, що відправляє товари, визначена в договорі перевезення стороною, що замовляє перевезення. Цей елемент повинен надаватися, якщо це особа, інша ніж декларант.
Зазначається повне ім’я/найменування та, якщо застосовно, організаційно-правова форма сторони.
Зазначається номер EORI вантажовідправника або ідентифікаційний номер трейдера у країні спільного транзиту. Якщо спрощення надані в рамках програми партнерства трейдерів із третіх країн, що визнана відповідною Договірною стороною, ця інформація може надаватися у формі унікального ідентифікаційного номера третьої країни, повідомленого відповідний Договірній стороні відповідною третьою країною. Цей номер може використовуватись у всіх випадках, коли він відомий декларанту. Коди, які потрібно використовувати: Структура унікального ідентифікаційного номера третьої країни, повідомленого відповідний Договірній стороні:
Код країни: Код країни, як зазначено у вступній примітці 8, номер 3.
Зазначається назва вулиці та адреса сторони, а також номер будинку або споруди.
Зазначається код країни. Коди, які потрібно використовувати: Код країни, як зазначено у вступній примітці 8, номер 3.
Зазначається відповідний поштовий індекс для відповідних деталей адреси.
Зазначається назва населеного пункту та адреса сторони.
Зазначається ім’я та прізвище контактної особи.
Зазначається номер телефону контактної особи.
Зазначається адреса електронної пошти контактної особи.
Сторона, якій фактично відправлено товари. Цей елемент даних та його піделементи можуть заявлятися на рівні HI до дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, усіма Договірними сторонами.
Зазначається повне ім’я/найменування та, якщо застосовно, організаційно-правова форма сторони.
Зазначається номер EORI або ідентифікаційний номер трейдера у країні спільного транзиту. Якщо спрощення надані в рамках програми партнерства трейдерів із третіх країн, що визнана відповідною Договірною стороною, ця інформація може надаватися у формі унікального ідентифікаційного номера третьої країни, повідомленого відповідний Договірній стороні відповідною третьою країною. Цей номер може використовуватись у всіх випадках, коли він відомий декларанту. Коди, які потрібно використовувати: Використовується ідентифікаційний номер, як визначено для Е.Д. 1302017000 «Вантажовідправник/Ідентифікаційний номер»
Зазначається назва вулиці та адреса сторони, а також номер будинку або споруди.
Зазначається код країни. Коди, які потрібно використовувати: Код країни, як зазначено у вступній примітці 8, номер 3. Для країн спільного транзиту код XI є необов’язковим.
Зазначається відповідний поштовий індекс для відповідних деталей адреси.
Зазначається назва населеного пункту та адреса сторони.
Ця інформація вимагається, якщо вона відмінна від Е.Д. 1305000000 «Декларант» або, у відповідних випадках, Е.Д. 1307000000 «Суб’єкт процедури транзиту».
Зазначається номер EORI відповідної особи або ідентифікаційний номер трейдера у країні спільного транзиту. Коди, які потрібно використовувати: Використовується ідентифікаційний номер, як визначено для Е.Д. 1302017000 «Вантажовідправник/Ідентифікаційний номер»
Зазначається відповідний код, що відображає статус представника. Коди, які потрібно використовувати: Вноситься один із таких кодів перед повним іменем/найменуванням для визначення статусу представника:
Код 3 нерелевантний для процедур митного транзиту.
Зазначається ім’я та прізвище контактної особи.
Зазначається номер телефону контактної особи.
Зазначається адреса електронної пошти контактної особи.
Зазначається повне ім’я/найменування (особи чи компанії) та адреса суб’єкта процедури транзиту. У відповідних випадках зазначається повне ім’я/найменування (особи чи компанії) уповноваженого представника, який подає транзитну декларацію від імені суб’єкта процедури.
Зазначається номер EORI суб’єкта процедури транзиту або ідентифікаційний номер трейдера у країні спільного транзиту. Коди, які потрібно використовувати: Використовується ідентифікаційний номер, як визначено для Е.Д. 1302017000 «Вантажовідправник/Ідентифікаційний номер»
Зазначається назва вулиці та адреса сторони, а також номер будинку або споруди.
Зазначається код країни. Коди, які потрібно використовувати: Код країни, як зазначено у вступній примітці 8, номер 3.
Зазначається відповідний поштовий індекс для відповідних деталей адреси.
Зазначається назва населеного пункту та адреса сторони.
Зазначається ім’я та прізвище контактної особи.
Зазначається номер телефону контактної особи.
Зазначається адреса електронної пошти контактної особи.
Можуть зазначатися додаткові учасники ланцюга постачання, щоб продемонструвати, що весь ланцюг постачання був покритий економічними операторами, які мають статус АЕО. Якщо використовується цей клас даних, необхідно вказати Роль та Ідентифікаційний номер, в іншому випадку цей елемент даних є необов’язковим.
Декларується номер EORI або унікальний ідентифікаційний номер третьої країни, якщо стороні такий номер присвоєно. Коди, які потрібно використовувати: Використовується ідентифікаційний номер, як визначено для Е.Д. 1302017000 «Вантажовідправник/Ідентифікаційний номер»
Зазначається відповідний код ролі, що вказує роль додаткових учасників ланцюга. Коди, які потрібно використовувати: Можуть декларуватися такі сторони:
Група 16 – Місця/країни/регіони
Із використанням відповідного коду зазначається остання країна призначення товарів. Остання відома країна призначення визначається як остання країна, до якої, як відомо на момент поміщення під митну процедуру, будуть доставлені товари. Коди, які потрібно використовувати: Код країни, як зазначено у вступній примітці 8, номер 3. Для країн спільного транзиту код XI є необов’язковим.
З використанням відповідного коду зазначається назва країни, з якої відправляються/експортуються товари. Коди, які потрібно використовувати: Код країни, як зазначено у вступній примітці 8, номер 3.
Цей елемент даних необхідний, коли обов’язковий маршрут визначений митницею відправлення (див. 1617000000 Обов’язковий маршрут). Ідентифікація у хронологічному порядку країн, через які товари прямують між країною відправлення та пунктом призначення. Вона також включає країни відправлення та призначення товарів.
Зазначається відповідний код (коди) країни у правильній послідовності маршруту відправлення. Коди, які потрібно використовувати: Код країни, як зазначено у вступній примітці 8, номер 3.
Ідентифікаційні дані морського порту, аеропорту, вантажного терміналу, залізничної станції або іншого місця, у якому товари завантажують на транспортний засіб, що використовується для їх переміщення, у тому числі країна, у якій таке місце розташоване. За наявності, для ідентифікації локації надається інформація у формі кодів. У разі відсутності UN/LOCODE для відповідної локації необхідно надати код країни та назву місця з максимально можливим рівнем точності.
Якщо UN/LOCODE відсутній, зазначається код країни для місця, в якому товари завантажуються на транспортний засіб, який використовують для перетину кордону Договірної сторони. Коди, які потрібно використовувати: Якщо місце завантаження не кодовано відповідно до UN/LOCODE, країна, в якій розташоване місце завантаження, ідентифікується за Кодом країни, зазначеним у вступній примітці 8, номер 3.
Зазначається UN/LOCODE для місця, в якому товари завантажуються на транспортний засіб, який використовують для їх переміщення для перетину кордону Договірної сторони. Коди, які потрібно використовувати: UN/LOCODE, як зазначено у вступній примітці 8, номер 4.
Якщо UN/LOCODE відсутній, зазначається назва місця, в якому товари завантажуються на транспортний засіб, який використовують для їх переміщення для перетину кордону Договірної сторони.
Із використанням відповідних кодів зазначається місце, де товари можуть бути перевірені. Це місце повинне бути достатньо точним, щоб митниця могла здійснити фізичний контроль товарів. Лише один Тип місця розташування може бути використаний одночасно.
Використовуються коди, визначені у Переліку кодів за країнами UN/LOCODE Коди, які потрібно використовувати: UN/LOCODE, як зазначено у вступній примітці 8, номер 4.
Зазначається відповідний код, вказаний у типі місця розташування. Коди, які потрібно використовувати: Для типу місця розташування використовуються коди, визначені нижче:
Зазначається відповідний код для ідентифікації місця розташування. На основі використаного умовного позначення надається тільки відповідний ідентифікатор. Коди, які потрібно використовувати: Для ідентифікації місця розташування використовується один із таких ідентифікаторів:
У разі використання кодів «Х» (номер EORI) або «Y» (номер авторизації) для ідентифікації місця розташування, і якщо є декілька місць розташування, пов’язаних із номером EORI або відповідним номером авторизації, може бути використаний додатковий ідентифікатор для однозначної ідентифікації об’єкта.
Зазначається відповідний код митниці, де товари доступні для подальшого митного контролю.
Із використанням відповідних кодів, зазначається референтний номер підрозділу митниці, де товари доступні для подальшого митного контролю. Коди, які потрібно використовувати: Ідентифікатор підрозділу митниці повинен відповідати структурі, визначеній для Е.Д. 1705001000 «Митниця призначення/Референтний номер».
Зазначаються відповідні координати глобальної навігаційної супутникової системи (GNSS), за якими доступні товари;
Зазначається широта локації, де доступні товари.
Зазначається довгота локації, де доступні товари.
Використовується ідентифікаційний номер економічного оператора, у приміщеннях якого можуть бути перевірені товари.
Зазначається номер EORI або ідентифікаційний номер трейдера у країні спільного транзиту власника авторизації. Коди, які потрібно використовувати: Використовується ідентифікаційний номер, як визначено для Е.Д. 1302017000 «Вантажовідправник/Ідентифікаційний номер»
Зазначається номер авторизації відповідного місця розташування.
У разі наявності декількох приміщень, щоб більш точно зазначити місце розташування відносно EORI, ідентифікації трейдера у країні спільного транзиту або авторизації, зазначається відповідний код, за наявності.
Зазначається відповідна вулиця та номер будинку.
Зазначається код країни. Коди, які потрібно використовувати: Код країни, як зазначено у вступній примітці 8, номер 3.
Зазначається відповідний поштовий індекс для відповідних деталей адреси.
Зазначається назва населеного пункту та адреса сторони.
Цей підклас можна використовувати, якщо можливо встановити місце розташування товарів з поштовим індексом, доповненим номером будинку, у разі необхідності.
Зазначається код країни. Коди, які потрібно використовувати: Код країни, як зазначено у вступній примітці 8, номер 3.
Зазначається відповідний поштовий індекс для пов’язаного місця розташування товарів.
Зазначається відповідний номер будинку для пов’язаного місця розташування товарів.
Зазначається ім’я та прізвище контактної особи.
Зазначається номер телефону контактної особи.
Зазначається адреса електронної пошти контактної особи.
З використанням відповідних кодів зазначається, чи застосовується Обов’язковий маршрут. Обов’язковий маршрут визначає маршрут, яким товари переміщуються від митниці відправлення до митниці призначення економічно обґрунтованим маршрутом. Коди, які потрібно використовувати: Відповідні коди наведені нижче:
Група 17 – Митниці
Із використанням відповідних кодів, зазначається референтний номер митниці, де починається операція транзиту. Коди, які потрібно використовувати: Ідентифікатор підрозділу митниці повинен відповідати структурі, визначеній для Е.Д. 1705001000 «Митниця призначення/Референтний номер».
Зазначається код очікуваного підрозділу митниці, відповідального за пункт виїзду на територію Договірної сторони, коли товари переміщуються під процедурою транзиту, або підрозділу митниці, відповідального за пункт виїзду з території Договірної сторони, коли товари залишають таку територію під час транзитної операції через кордон між такою Договірною стороною та третьою країною. Із використанням відповідного коду зазначається референтний номер відповідного підрозділу митниці. Коди, які потрібно використовувати: Ідентифікатор підрозділу митниці повинен відповідати структурі, визначеній для Е.Д. 1705001000 «Митниця призначення/Референтний номер».
Із використанням відповідних кодів, зазначається референтний номер митниці, де закінчується операція транзиту. Коди, які потрібно використовувати, та їх формати: Використовуються коди (an8), структуровані таким чином:
Приклад: BEBRU000: BE = ISO 3166 для Бельгії, BRU = назва місця розташування з UN/LOCODE для міста Брюссель, 000 для підрозділу, що не використовується.
Із використанням відповідного коду зазначається референтний номер відповідного підрозділу. Цей елемент даних необхідний, коли транзитна декларація доповнюється загальною декларацією вибуття. Зазначається код очікуваного підрозділу митниці, де транзитне переміщення залишає зону безпеки. Для держав-членів Європейського Союзу цей елемент даних не вимагається, якщо транзитне переміщення відбувається після процедури експорту. Коди, які потрібно використовувати: Ідентифікатор підрозділу митниці повинен відповідати структурі, визначеній для Е.Д. 1705001000 «Митниця призначення/Референтний номер». Група 18 — Ідентифікація товарів
Зазначається маса нетто відповідних товарів, виражена в кілограмах, відповідної товарної одиниці у декларації. Маса нетто — це маса товарів без жодного паковання. Якщо маса нетто перевищує 1 кг та містить дробову частину одиниці виміру (кг), вона може бути округлена таким чином:
Маса нетто менша ніж 1 кг зазначається як «0», після якої вказуються до 6 десяткових знаків, відкидаючи всі «0» у кінці числа (напр., 0,123 — для паковання масою 123 грами, 0,00304 — для паковання масою 3 грами і 40 міліграмів, або 0,000654 — для паковання масою 654 міліграми).
Маса брутто — це вага товарів, включаючи паковання, але не включаючи обладнання перевізника для декларування. Якщо маса брутто перевищує 1 кг та містить дробову частину одиниці виміру (кг), вона може бути округлена таким чином:
Маса брутто менша ніж 1 кг зазначається як «0», після якої вказуються до 6 десяткових знаків, відкидаючи всі «0» у кінці числа (напр., 0,123 — для паковання масою 123 грами, 0,00304 — для паковання масою 3 грами і 40 міліграмів, або 0,000654 — для паковання масою 654 міліграми). Зазначається виражена в кілограмах маса брутто відповідних товарів за відповідною товарною одиницею. Якщо декларація містить кілька товарних одиниць, які стосуються товарів, що запаковані разом таким чином, що неможливо визначити масу брутто товарів для будь-якої товарної одиниці, загальну масу брутто необхідно вказати тільки на рівні заголовка.
Якщо декларант вказує код CUS для хімічних речовин та сполук, країни можуть відмовитись від вимоги щодо надання точного опису товарів. Це означає звичайний торговий опис. Якщо необхідно надати код товару, опис повинен бути достатньо точним, щоб дати змогу класифікувати товари.
Цей елемент даних стосується деталей паковання товарів, які є предметом декларації або сповіщення.
Код, який означає тип паковання. Коди, які потрібно використовувати: Код типу паковання, як зазначено у вступній примітці 8, номер 1.
Загальна кількість паковань на основі найменшої одиниці зовнішнього паковання. Це кількість окремих товарних одиниць, запакованих таким чином, що їх неможливо розділити без попереднього розпакування, або кількість штук, якщо товари не запаковані. Ця інформація не надається, якщо товари переміщуються навалом.
Опис у довільній формі марковань та кількості транспортних одиниць або паковань.
Номер Митного союзу і статистики (CUS) є ідентифікатором, що присвоюється у рамках Європейського митного реєстру хімічних речовин (ECICS) переважно для хімічних речовин і препаратів. Декларант може надати цей код за власним бажанням, якщо у законодавстві Договірних сторін не визначені приписи щодо відповідних товарів, тобто якщо надання цього коду є менш обтяжливим, ніж надання повного текстового опису продукту. Коди, які потрібно використовувати: Код CUS відповідно до вступної примітки 8, номер 9.
Необхідно використовувати принаймні код підзаголовка Гармонізованої системи.
Зазначається код підзаголовка Гармонізованої системи (шестизначний код HS). Коди, які потрібно використовувати: Коди можна знайти у базі даних TARIC.
Зазначаються два додаткові символи Комбінованої номенклатури, якщо це вимагається законодавством Договірних сторін. Коди, які потрібно використовувати: Коди можна знайти у базі даних TARIC. Група 19 — Інформація про транспортування (вид транспорту, транспортний засіб та обладнання)
Зазначається передбачувана ситуація при перетині зовнішнього кордону Договірної сторони на основі інформації, наявної на момент виконання транзитних формальностей, із використанням відповідного коду. Коди, які потрібно використовувати: Застосовні коди наведено нижче:
Із використанням відповідного коду зазначається вид активного транспортного засобу, що, як очікується, буде використовуватися під час виїзду з митної території Договірної сторони. Коди, які потрібно використовувати: Застосовні коди наведено нижче:
Із використанням відповідного коду зазначається вид транспорту після відправлення. Коди, які потрібно використовувати: Використовуються коди, передбачені в цьому розділі щодо Е.Д. 1903000000 «Вид транспорту на кордоні».
Ця інформація вказується у формі ідентифікаційного номера судна МMO або унікального європейського ідентифікаційного номера судна (коду ENI) для перевезень морським або внутрішнім водним транспортом. Для інших видів транспорту метод ідентифікації має бути таким:
Якщо товари транспортуються за допомогою причепа та тягача, зазначається як реєстраційний номер тягача, так і реєстраційний номер причепа. Якщо реєстраційний номер тягача невідомий, зазначається реєстраційний номер причепа.
Із використанням відповідного коду зазначається тип ідентифікаційного номера. Коди, які потрібно використовувати: Застосовні коди наведено нижче:
Зазначається країна реєстрації транспортного засобу (або транспортного засобу, який забезпечує рух інших транспортних засобів, якщо є декілька транспортних засобів), на який товари безпосередньо завантажені на момент виконання транзитних формальностей, у формі відповідного коду. Якщо товари транспортуються за допомогою причепа та тягача, зазначається як країна реєстрації тягача, так і країна реєстрації причепа. Якщо країна реєстрації тягача невідома, зазначається країна реєстрації причепа. Коди, які потрібно використовувати: Код країни, як зазначено у вступній примітці 8, номер 3.
Для кожного контейнера зазначається номер(и) товарної одиниці для товарів, які транспортуються у цьому контейнері.
Марковання (літери та/або цифри), які ідентифікують контейнер. Для видів транспорту, відмінних від повітряного транспорту, контейнер — це спеціальний ящик для перевезення вантажів, зміцнений і такий, який можна штабелювати та переміщувати горизонтально або вертикально. Для повітряного транспорту, контейнери — це спеціальні ящики для перевезення вантажів, зміцнені та які можна переміщувати горизонтально або вертикально. У контексті цього елемента даних знімні кузови і напівпричепи, які використовуються для автомобільного та залізничного транспорту, вважаються контейнерами. Якщо застосовно, для контейнерів, на які поширюється стандарт ISO 6346, додатково до ідентифікаційного номера контейнера вказується ідентифікатор (умовне позначення), присвоєний Міжнародним бюро контейнерів та інтермодального транспорту (BIC). Для змінних кузовів і напівпричепів використовується код ILU (інтермодальні вантажні одиниці), запроваджений згідно з Європейським стандартом EN 13044.
Із використанням відповідного коду зазначається референтний номер підрозділу, в якому активний транспортний засіб перетинає кордон Договірної сторони. Коди, які потрібно використовувати: Ідентифікатор підрозділу митниці повинен відповідати структурі, визначеній для Е.Д. 1705001000 «Митниця призначення/Референтний номер».
Зазначаються ідентифікаційні дані активного транспортного засобу під час перетину кордону Договірної сторони. У випадку комбінованого перевезення, або якщо використовуються декілька транспортних засобів, активним транспортним засобом є той, який забезпечує рух для всієї комбінації. Як приклад, у випадку вантажівки на морському судні активним транспортним засобом є судно. У випадку тягача та причепа активним транспортним засобом є тягач. Залежно від виду транспорту вказуються такі ідентифікаційні дані:
Із використанням відповідного коду зазначається тип ідентифікаційного номера. Коди, які потрібно використовувати: Для типу ідентифікації використовуються коди, визначені у цьому розділі для Е.Д. 1905061000 «Вид транспорту відправлення/Тип ідентифікації».
Із використанням відповідного коду зазначається країна реєстрації активного транспортного засобу під час перетину кордону Договірної сторони. У випадку комбінованого перевезення, або якщо використовуються декілька транспортних засобів, активним транспортним засобом є той, який забезпечує рух для всієї комбінації. Як приклад, у випадку вантажівки на морському судні активним транспортним засобом є судно. У випадку тягача та причепа активним транспортним засобом є тягач. Коди, які потрібно використовувати: Код країни, як зазначено у вступній примітці 8, номер 3.
Ідентифікаційні дані рейсу транспортного засобу, наприклад, номер морського рейсу, номер IATA повітряного рейсу, номер автомобільного рейсу, якщо застосовно. Стосовно повітряних перевезень, якщо оператор повітряного судна перевозить товари відповідно до угоди про спільне використання кодів або подібної угоди з партнерами, використовуються номери рейсів партнерів за такою угодою.
Зазначається кількість пломб, накладених на транспортне обладнання, у відповідних випадках.
Інформація надається, якщо авторизований вантажовідправник подає декларацію, для якої його авторизація вимагає використання пломб спеціального типу, або якщо суб’єкту процедури транзиту дозволено використання пломби спеціального типу. Група 99 — Інші елементи даних (статистичні дані, гарантії, дані, пов’язані з тарифами)
З використанням відповідних кодів зазначається тип гарантії, що використовується для операції транзиту. Коди, які потрібно використовувати: Застосовні коди наведено нижче:
Зазначається референтний номер гарантії.
Зазначається код доступу.
Використовуючи відповідний код, зазначається валюта, у якій наведено суму забезпечення. Коди, які потрібно використовувати: Код валюти, як зазначено у вступній примітці 8, номер 2.
Зазначається сума митного боргу, що може виникнути або виникла стосовно конкретної декларації, а отже повинна забезпечуватися гарантією.
Зазначається референтний номер іншої гарантії, що використовується для операції. РОЗДІЛ IV ЛІНГВІСТИЧНІ ПОКЛИКАННЯ ТА ЇХНІ КОДИ
». |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
(8) |
Додаток B6а вилучити. |
(*1) Кардинальність для Кількості пломб необхідно розуміти у відношенні до транспортного обладнання, тобто 1x на контейнер.
(*2) Для держав-членів Європейського Союзу.
ДОДАТОК C
Доповнення IV до Конвенції викласти в такій редакції:
«ДОПОВНЕННЯ IV
ВЗАЄМНА ДОПОМОГА ПРИ СТЯГНЕННІ ЗА ВИМОГАМИ
Предмет
Стаття 1
Це доповнення встановлює правила забезпечення стягнення в кожній країні за вимогами, зазначеними у статті 3, що виникають в іншій країні. Імплементаційні положення визначені у додатку I до цього доповнення.
Терміни та означення
Стаття 2
У цьому доповненні:
|
— |
«орган-заявник» означає компетентний орган країни, що надсилає запит про допомогу стосовно вимоги, зазначеної у статті 3, |
|
— |
«запитуваний орган» означає компетентний орган країни, до якого було надіслано запит про допомогу. |
Сфера застосування
Стаття 3
Це доповнення застосовується до:
|
(a) |
усіх вимог, що стосуються боргів, охоплених статтею 3, пунктом l доповнення I, пов’язаних з операціями спільного транзиту, які почалися після набуття чинності цим доповненням; |
|
(b) |
відсотків і витрат, пов’язаних зі стягненням за зазначеними вище вимогами. |
Запит на інформацію
Стаття 4
1. На запит органу-заявника запитуваний орган надає будь-яку інформацію, яка була б корисною для органу-заявника щодо стягнення за його вимогою.
Для отримання цієї інформації запитуваний орган користується повноваженнями, передбаченими законами, підзаконними нормативно-правовими актами та адміністративними положеннями, що застосовуються до стягнення за подібними вимогами, які виникають у країні, де розташований такий орган.
2. Запит на інформацію повинен містити принаймні таку інформацію:
|
(a) |
ім’я/найменування, адресу та інші дані, необхідні для ідентифікації особи, якої стосується інформація, що повинна бути надана; |
|
(b) |
інформацію щодо вимог(и), а також характер і суму вимоги; |
|
(c) |
будь-яку іншу інформацію, якщо необхідно. |
3. Запитуваний орган не зобов’язаний надавати інформацію:
|
(a) |
яку він не зміг би отримати для стягнення за подібними вимогами, що виникають у країні, в якій він розташований; |
|
(b) |
яка розкрила б будь-яку комерційну, виробничу або професійну таємницю; або |
|
(c) |
розкриття якої могло б зашкодити безпеці чи порушити громадський порядок країни, в якій він розташований. |
4. Запитуваний орган повідомляє орган-заявника про причини відмови у наданні інформації.
5. Інформація, отримана відповідно до цієї статті, використовується виключно для цілей цієї Конвенції та захищається країною-отримувачем як і інформація подібного характеру відповідно до національного законодавства такої країни. Така інформація може використовуватися для інших цілей тільки за наявності письмової згоди компетентного органу, який її надав, і з урахуванням будь-яких обмежень, встановлених таким органом.
6. Запит на інформацію подається за формою, наведеною в додатку ІІ до цього доповнення.
Запит на сповіщення
Стаття 5
1. Запитуваний орган на запит органу-заявника та відповідно до чинних правових норм щодо сповіщення про подібні офіційні документи чи рішення у країні, в якій розташований запитуваний орган, повинен сповіщати адресата про всі офіційні документи і рішення, в тому числі судового характеру, які надходять з країни, в якій розташований орган-заявник, та які стосуються вимоги та/або стягнення за нею.
2. Запит на сповіщення повинен містити принаймні таку інформацію:
|
(a) |
ім’я/найменування, адресу та інші дані, необхідні для ідентифікації адресата; |
|
(b) |
характер і предмет офіційного документа (або рішення), про які необхідно сповістити |
|
(c) |
інформацію щодо вимог(и), а також характер і суму вимоги; |
|
(d) |
будь-яку іншу інформацію, якщо необхідно. |
2a. Орган-заявник подає запит на сповіщення, тільки коли він не може надати документи у країні, де розташований орган-заявник, згідно з правилами, які регулюють надання відповідного документа, або коли таке надання зумовить непропорційні труднощі.
3. Запитуваний орган негайно інформує орган-заявника про заходи, вжиті щодо його запиту на сповіщення, зокрема, про дату перенаправлення адресату офіційного документа або рішення.
4. Запит на сповіщення подається за формою, наведеною в додатку ІІІ до цього доповнення.
Запит на стягнення
Стаття 6
1. На запит органу-заявника запитуваний орган здійснює стягнення за вимогами, які є предметом офіційного документа, що дозволяє їх примусове виконання відповідно до законів, підзаконних нормативно-правових актів і адміністративних положень, які застосовуються до стягнень за подібними вимогами, що виникають у країні, де розташований запитуваний орган.
2. Для цих цілей будь-яка вимога, щодо якої було подано запит на стягнення, розглядається як вимога країни, в якій розташований запитуваний орган, за винятком випадків, коли застосовується стаття 12.
Стаття 7
1. Запит на стягнення за вимогою, який направляється органом-заявником запитуваному органу, повинен супроводжуватися офіційним документом, що дозволяє її примусове виконання, виданим в країні, де розташований орган-заявник, або його засвідченою копією, і, за потреби, оригіналом або засвідченою копією інших документів, необхідних для стягнення.
2. Орган-заявник може подавати запит на стягнення тільки якщо:
|
(a) |
вимогу та/або офіційний документ, що дозволяє її примусове виконання, не оскаржено в країні, в якій він розташований; |
|
(b) |
у країні, де він розташований, він застосував процедуру стягнення, передбачену на підставі офіційного документа, зазначеного в параграфі 1, і вжиті заходи не призвели до сплати за вимогою в повному обсязі; |
|
(c) |
вимога перевищує 1 500 євро. Еквівалент у національній валюті суми, вираженої у євро, розраховується відповідно до положень статті 22 доповнення ІІ. |
3. Запит на стягнення повинен містити принаймні таку інформацію:
|
(a) |
ім’я/найменування, адресу та інші дані, необхідні для ідентифікації відповідної особи; |
|
(b) |
точний характер вимог(и); |
|
(c) |
суму вимог(и); |
|
(d) |
будь-яку іншу інформацію, якщо необхідно. |
|
(e) |
заяву органу-заявника із зазначенням дати, з якої можливе примусове виконання згідно з чинним законодавством країни, в якій розташований орган-заявник, та підтвердження виконання умов, визначених у параграфі 2. |
4. Як тільки орган-заявник отримає будь-яку відповідну інформацію, що стосується справи, яка була підставою для запиту на стягнення, він невідкладно направляє її запитуваному органу.
Стаття 8
У відповідних випадках та згідно із законодавством, чинним у країні, в якій розташований запитуваний орган, офіційний документ, що дозволяє примусове виконання вимоги, приймається, визнається, доповнюється або замінюється офіційним документом, що надає можливість примусового виконання на території такої країни.
Таке прийняття, визнання, доповнення чи заміна здійснюються якнайшвидше з моменту отримання запиту на стягнення. У цьому не може бути відмовлено, якщо офіційний документ, що дозволяє примусове виконання в країні, в якій розташований орган-заявник, складений належним чином.
Якщо виконання будь-якої з цих формальностей є підставою для перевірки чи оскарження у зв’язку з вимогою та/або офіційним документом, що дозволяє примусове виконання, виданим органом-заявником, застосовується стаття 12.
Стаття 9
1. Стягнення за вимогами здійснюється у валюті країни, в якій розташований запитуваний орган.
2. Запитуваний орган, якщо дозволяється законами, підзаконними нормативно-правовими актами та адміністративними положеннями, чинними у країні, в якій він розташований, може надати боржнику час для сплати або дозволити сплату частинами. Будь-які відсотки, які нараховуються запитуваним органом у зв’язку з таким додатковим часом для сплати, перераховують органу-заявнику.
Будь-які інші відсотки, що нараховуються за прострочення оплати відповідно до законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень, чинних у країні, в якій розташований запитуваний орган, також перераховують органу-заявнику.
Стаття 10
У країні, де розташований запитуваний орган, не надається преференційний статус вимогам, за якими здійснюється стягнення.
Стаття 11
Запитуваний орган негайно повідомляє орган-заявника про заходи, яких він вжив щодо запиту на стягнення.
Спори
Стаття 12
1. Якщо під час процедури стягнення вимога та/або офіційний документ, що дозволяє примусове виконання, виданий у країні, де розташований орган-заявник, оскаржується заінтересованою стороною, остання повинна подати позов до компетентного органу країни, в якій розташований орган-заявник, відповідно до чинного законодавства такої країни. Орган-заявник зобов’язаний повідомити запитуваний орган про такий позов. Відповідна сторона також може повідомити запитуваний орган про позов.
2. Відразу після отримання запитуваним органом повідомлення, зазначеного у параграфі 1, від органу-заявника або від заінтересованої сторони такий орган призупиняє процедуру примусового виконання до ухвалення компетентним органом рішення у справі.
2a Без обмеження статті 13, якщо запитуваний орган вважає за необхідне, він може вжити заходів забезпечення для гарантування стягнення, якщо закони чи підзаконні нормативно-правові акти, чинні в країні, в якій він розташований, допускають вживання таких заходів щодо подібних вимог.
3. У разі оскарження заходів примусового виконання, вжитих в країні, в якій розташований запитуваний орган, таке оскарження передають до компетентного органу такої країни відповідно до її законів та підзаконних нормативно-правових актів.
4. Якщо компетентний орган, до якого було подано позов відповідно до параграфа 1, є судом загальної юрисдикції або адміністративним судом, рішення такого суду, що ухвалене на користь органу-заявника та дозволяє стягнення за вимогою в країні, в якій розташований орган-заявник, є «офіційним документом, що дозволяє примусове виконання» у розумінні статей 6, 7 і 8, та на підставі такого рішення має здійснюватися стягнення за вимогою.
Запит на вжиття заходів забезпечення
Стаття 13
1. На запит органу-заявника запитуваний орган застосовує заходи забезпечення, якщо вони дозволені національним правом чи відповідно до адміністративних практик, для гарантування стягнення, коли вимога або інструмент, що дозволяє примусове виконання у країні, де розташований орган, оскаржується на момент вчинення запиту, або якщо вимога ще не стала предметом офіційного документа, що дозволяє примусове виконання у країні, де розташований орган, наскільки заходи забезпечення є можливими у подібних ситуаціях відповідно до національного права та адміністративних практик цієї країни.
1a. Запит на вжиття заходів забезпечення можуть супроводжувати інші документи стосовно вимоги, видані у країні, де розташований орган.
2. Для виконання положень параграфа 1, статті 6, 7(3) і (4), 8, 11, 12 і 14 застосовують mutatis mutandis.
3. Запит про заходи забезпечення подається за формою, наведеною в додатку IV до цього доповнення.
Виключення
Стаття 14
Запитуваний орган не зобов’язаний:
|
(a) |
надавати допомогу, передбачену в статтях 6–13, якщо стягнення за вимогою з огляду на становище боржника спричинило б серйозні економічні або соціальні труднощі в країні, в якій розташований такий орган, якщо такі винятки для національних вимог передбачені законами, підзаконними нормативно-правовими актами та адміністративними практиками, чинними у такій країні. |
|
(b) |
приймати стягнення за вимогою, якщо він вважає, що це може порушувати громадський порядок чи інші істотні інтереси країни, в якій розташований такий орган. |
|
(c) |
здійснювати стягнення за вимогою, якщо орган-заявник не вичерпав усіх засобів стягнення на території країни, в якій він розташований. |
|
(d) |
надавати допомогу, якщо сума за вимогою, стосовно якої подано запит про надання допомоги, є меншою ніж 1 500 євро. |
Запитуваний орган повідомляє орган-заявника про підстави відхилення запиту про допомогу.
Стаття 15
1. Питання стосовно строку давності регулюються виключно законами, чинними у країні, в якій розташований орган-заявник.
2. Заходи, вжиті для стягнення за вимогами запитуваним органом на виконання запиту про допомогу, що у разі їх виконання органом-заявником мали б наслідком призупинення, переривання або продовження строку давності відповідно до законів, чинних у країні, в якій розташований орган-заявник, вважаються вжитими у останній країні з такими ж наслідками.
3. Орган-заявник та запитуваний орган повинні інформувати один одного про будь-які дії, які переривають, тимчасово зупиняють або продовжують строки давності вимоги, стосовно якої подається запит про стягнення або забезпечення виконання, або які можуть мати такі самі наслідки.
Конфіденційність
Стаття 16
Документи та інформація, надіслані запитуваному органу відповідно до цього доповнення, можуть розголошуватися таким органом лише:
|
(a) |
особі, зазначеній у запиті про допомогу; |
|
(b) |
особам та органам, відповідальним за стягнення за вимогами, і виключно для таких цілей; |
|
(c) |
судовим органам, що розглядають справи щодо стягнення за вимогами. |
Мови
Стаття 17
1. Запити про допомогу та відповідні документи повинні супроводжуватися перекладом офіційною мовою або однією з офіційних мов країни, в якій розташований запитуваний орган, або мовою, прийнятною для такого органу.
2. Інформація та інші відомості, передані запитуваним органом органу-заявнику, оформлюються офіційною мовою або однією з офіційних мов країни, в якій розташований запитуваний орган, або іншою мовою, погодженою між заявником та запитуваним органом.
Витрати
Стаття 18
1. Відповідні країни відмовляються від усіх вимог одна до одної щодо відшкодування витрат, пов’язаних із взаємною допомогою, яку вони надають одна одній відповідно до цього доповнення.
Однак якщо стягнення створює певну проблему, пов’язане з дуже великими витратами або стосується організованої злочинності, орган-заявник або запитуваний орган можуть домовитися про компенсацію відповідних заходів, які можуть бути вжиті у такому конкретному випадку.
2. Незважаючи на параграф 1, країна, в якій розташований орган-заявник, залишається відповідальною перед країною, в якій розташований запитуваний орган, за витрати, понесені внаслідок заходів, які визнано необґрунтованими з огляду на суть вимоги або дійсність офіційного документа, виданого органом-заявником.
Уповноважені органи
Стаття 19
Країни інформують Комісію про їхні компетентні органи, уповноважені робити чи отримувати запити про допомогу, а також про будь-які подальші зміни до цього переліку.
Комісія надає країнам доступ до отриманої інформації.
Статті 20-22
(Це доповнення не містить статей 20-22)
Прикінцеві положення
Стаття 23
Положення цього доповнення не перешкоджають досягненню більшої міри взаємної допомоги між конкретними країнами зараз або в майбутньому за будь-якими угодами чи домовленостями, у тому числі тими, що стосуються сповіщення про судові або інші правові акти.
Статті 24-26
(Це доповнення не містить статей 24-26)
ДОДАТКИ ДО ДОПОВНЕННЯ IV
ДОДАТОК І
ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНІ ПОЛОЖЕННЯ
РОЗДІЛ I
Сфера застосування
Стаття 1
1. Цей додаток встановлює детальні правила імплементації доповнення IV.
2. Цей додаток також встановлює детальні правила щодо конвертації та перерахування сум, що стягуються.
РОЗДІЛ II
Загальні положення
Стаття 1a
1. Орган-заявник може подати запит про допомогу стосовно однієї вимоги або декількох вимог, якщо вони підлягають стягненню з однієї і тієї ж особи.
2. Запит на інформацію, сповіщення, стягнення або заходи забезпечення може стосуватися однієї з таких осіб:
|
(a) |
боржника або боржників; |
|
(b) |
будь-якої особи, яка несе відповідальність за врегулювання вимоги відповідно до чинного законодавства у країні, в якій розташований орган-заявник. |
Якщо орган-заявник знає, що третя сторона має активи, що належать одній із осіб, зазначених у попередньому підпараграфі, запит може також стосуватися такої третьої сторони.
3. Якщо запитуваний орган відмовляється опрацьовувати запит про допомогу, він повідомляє орган-заявника про причини відмови, вказуючи відповідне положення статті 4(3) доповнення IV. Таке повідомлення подається запитуваним органом відразу після ухвалення рішення, але у будь-якому разі протягом одного місяця з дати підтвердження отримання запиту.
4. Кожний запит на інформацію, сповіщення, стягнення або заходи забезпечення повинен вказувати, чи подібний запит направлявся будь-якому іншому органу.
РОЗДІЛ ІІІ
Запит на інформацію
Стаття 2
Запит на інформацію, зазначений у статті 4 доповнення IV, складають у письмовій формі відповідно до зразка у додатку ІІ. Зазначений запит скріплюється офіційним штампом органу-заявника та підписується посадовою особою, належним чином уповноваженою робити такий запит.
(Цей додаток не містить статтю 3)
Стаття 4
Запитуваний орган підтверджує отримання запиту на інформацію у письмовій формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) якнайшвидше та у будь-якому разі не пізніше ніж протягом семи днів з моменту його отримання.
Після отримання запиту запитуваний орган, у відповідному випадку, просить орган-заявника надати додаткову необхідну інформацію. Орган-заявник надає усю необхідну додаткову інформацію, до якої він зазвичай має доступ.
Стаття 5
1. Запитуваний орган передає кожен елемент запитуваної інформації органу-заявнику відразу після його отримання.
2. Якщо вся запитувана інформація або її частина не може бути отримана протягом розумного строку, беручи до уваги конкретний випадок, запитуваний орган повідомляє про це орган-заявника з зазначенням причин.
3. У будь-якому разі, наприкінці шести місяців з дати підтвердження отримання запиту запитуваний орган повідомляє орган-заявника про результати розслідування, проведеного ним для отримання запитуваної інформації.
4. З урахуванням інформації, отриманої від запитуваного органу, орган-заявник може направити останньому запит щодо продовження його розслідування. Такий запит оформлюється в письмові формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) протягом двох місяців з моменту отримання повідомлення з результатами розслідування, проведеного запитуваним органом, і розглядається запитуваним органом відповідно до положень, які стосуються первинного запиту.
(Цей додаток не містить статтю 6)
Стаття 7
Орган-заявник може у будь-який час відкликати запит на інформацію, який він надіслав запитуваному органу. Рішення про відкликання направляється запитуваному органу в письмовій формі (наприклад, електронною поштою або факсом).
РОЗДІЛ IV
Запит на сповіщення
Стаття 8
Запит на сповіщення, зазначений у статті 5 доповнення IV, оформлюється в письмовій формі у двох примірниках за формою, наведеною у додатку ІІI. Зазначений запит скріплюється офіційною печаткою органу-заявника та підписується посадовою особою, належним чином уповноваженою робити такий запит.
До запиту, зазначеного у попередньому параграфі, долучаються два примірники офіційного документа або рішення, щодо яких подано запит на сповіщення.
Стаття 9
Запит на сповіщення може стосуватися будь-якої фізичної або юридичної особи, яка відповідно до законодавства, чинного в країні, в якій розташований орган-заявник, повинна бути повідомлена про будь-який офіційний документ або рішення, що стосується такої особи.
Стаття 10
1. Відразу після отримання запиту на сповіщення запитуваний орган вживає необхідних заходів щодо такого сповіщення відповідно до чинного законодавства країни, в якій він розташований.
У разі необхідності, без обмеження терміну сповіщення, зазначеного у запиті на сповіщення, запитуваний орган просить заявника надати додаткову інформацію.
Орган-заявник надає всю необхідну додаткову інформацію, до якої він зазвичай має доступ.
2. Запитуваний орган повинен інформувати орган-заявника про дату сповіщення відразу після його направлення шляхом повернення йому одного з примірників його запиту, із належним чином заповненим сертифікатом на зворотній стороні.
РОЗДІЛ V
Запит на стягнення та/або про вжиття заходів забезпечення
Стаття 11
1. Запит на стягнення та/або про вжиття заходів забезпечення відповідно до статей 6 і 13 доповнення IV оформлюється письмово за формою, наведеною в додатку IV. Запит повинен включати заяву про виконання умов, визначених у додатку IV щодо ініціювання процедури взаємної допомоги у певній справі, скріплюватися офіційним штампом органу-заявника, та підписуватися посадовою особою, належним чином уповноваженою робити такий запит.
2. Офіційний документ, що дозволяє примусове виконання у країні, в якій розташований запитуваний орган, що супроводжує запит, заповнюється органом-заявником або під його відповідальність на підставі первинного офіційного документа, що дозволяє примусове виконання у країні, де розташований орган-заявник.
2a. Офіційний документ може бути виданий щодо декількох вимог, якщо він стосується однієї і тієї ж особи.
Для цілей статей 12–19 всі вимоги, які є предметом одного і того ж самого офіційного документа, що дозволяє примусове виконання, вважаються однією вимогою.
(Цей додаток не містить статтю 12)
Стаття 13
1. Орган-заявник зазначає суми за вимогами, що підлягають стягненню, як у валюті країни, в якій він розташований, так і у валюті країни, в якій розташований запитуваний орган.
2. Обмінний курс, що використовується для цілей параграфа 1, є останнім курсом продажу, зафіксованим на найбільш показовому валютному ринку або ринках країни, в якій розташований орган-заявник, на дату підписання запиту на стягнення.
Стаття 14
1. Запитуваний орган підтверджує отримання запиту на стягнення та/або про вжиття заходів забезпечення у письмовій формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) якнайшвидше та у будь-якому разі не пізніше ніж протягом семи днів з моменту його отримання.
2. Запитуваний орган може попросити орган-заявника надати додаткову інформацію або заповнити офіційний документ, що дозволяє примусове виконання у запитуваній країні, якщо необхідно. Орган-заявник надає усю необхідну додаткову інформацію, до якої він зазвичай має доступ.
Стаття 15
1. Якщо протягом розумного строку, з урахуванням конкретного випадку, неможливо повністю або частково здійснити стягнення за вимогами або вжити заходів забезпечення, запитуваний орган повідомляє про це орган-заявника, зазначаючи відповідні причини.
З урахуванням інформації, отриманої від запитуваного органу, орган-заявник може направити останньому запит про продовження процедури, здійсненої ним для стягнення та/або для вжиття заходів забезпечення. Такий запит оформлюється в письмові формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) протягом двох місяців з моменту отримання повідомлення з результатами процедури, здійсненої запитуваним органом для стягнення та/або для вжиття заходів забезпечення, і розглядається запитуваним органом відповідно до положень, які стосуються первинного запиту.
2. Не пізніше ніж наприкінці кожних шести місяців з дати підтвердження отримання запиту запитуваний орган повідомляє орган-заявника про статус опрацювання або результати процедури щодо стягнення або щодо вжиття заходів забезпечення.
3. Якщо закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні практики, чинні у країні, де розташований запитуваний орган, не дозволяють заходи забезпечення або заходи стягнення відповідно до статті 12(2a) доповнення IV, запитуваний орган повідомляє орган-заявника про це якомога швидше та у будь-якому випадку протягом одного місяця з моменту отримання повідомлення, зазначеного у статті 14(1).
Стаття 16
Будь-який позов, що оскаржує вимогу або офіційний документ, який дозволяє її примусове виконання, та який подається в країні, в якій розташований орган-заявник, повинен бути повідомлений запитуваному органу в письмовій формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) органом-заявником негайно після того, як він був поінформований про такий позов.
Стаття 17
1. Якщо запит на стягнення та/або про вжиття заходів забезпечення втрачає підстави у результаті сплати за вимогою, її скасування або з будь-якої іншої причини, орган-заявник негайно інформує запитуваний орган у письмовій формі (наприклад, електронною поштою або факсом), щоб останній міг припинити будь-яке розпочате провадження.
2. Якщо суму за вимогою, яка є предметом запиту на стягнення та/або про вжиття заходів забезпечення, з будь-якої причини змінено, орган-заявник негайно інформує запитуваний орган у письмовій формі (наприклад, електронною поштою або факсом).
Якщо зміна полягає у зменшенні суми за вимогою, запитуваний орган продовжує провадження, яке він розпочав для стягнення та/або для вжиття заходів забезпечення, але таке провадження обмежується несплаченою сумою. Якщо на той момент, коли запитуваний орган одержав повідомлення про зменшення суми за вимогою, початкова сума була вже стягнена ним, але процедура перерахування, зазначена у статті 18, ще не була ініційована, тоді запитуваний орган повинен повернути суму переплати особі, яка має на неї право.
Якщо зміна полягає у збільшенні суми вимоги, орган-заявник якнайшвидше направляє запитуваному органу додатковий запит на стягнення та/або про вжиття заходів забезпечення. Такий додатковий запит, наскільки це можливо, розглядається запитуваним органом одночасно із первинним запитом органу-заявника. Якщо, з урахуванням поточного статусу процедури, об’єднання додаткового запиту та первинного запиту неможливе, запитуваний орган зобов’язаний виконувати лише додатковий запит, якщо він стосується суми, не меншої ніж зазначена згідно зі статтею 7 доповнення IV.
3. Для конвертації зміненої суми за вимогою у валюту країни, в якій розташований запитуваний орган, орган-заявник повинен використовувати обмінний курс, який був використаний у його первинному запиті.
Стаття 18
Будь-яка сума, стягнена запитуваним органом, включно з відсотками, нарахованими у відповідних випадках, згідно зі статтею 9(2) доповнення IV, підлягає перерахуванню органу-заявнику у валюті країни, в якій розташований запитуваний орган. Таке перерахування здійснюється протягом одного місяця з дати стягнення.
Однак, якщо заходи стягнення, що застосовуються запитуваним органом, оскаржуються з причини неналежності до компетенції країни, де розташований запитуваний орган, запитуваний орган може утриматись від перерахування будь-яких сум, що відшкодовуються за вимогами, до вирішення спору, якщо одночасно виконанні такі умови:
|
(a) |
Запитуваний орган вважає, що результат оскарження ймовірно буде на користь відповідної сторони, та |
|
(b) |
Орган-заявник не заявив, що він поверне вже перераховані суми, якщо результат оскарження буде на користь відповідної сторони. |
Стаття 19
Незалежно від будь-яких сум, стягнутих запитуваним органом у формі відсотків згідно зі статтею 9(2) доповнення IV, вимога вважається стягнутою пропорційно стягненню суми, вираженої в національній валюті країни, в якій розташований запитуваний орган, за обмінним курсом згідно зі статтею 13(2).
РОЗДІЛ VІ
Загальні та прикінцеві положення
Стаття 20
1. Запит про допомогу може бути поданий органом-заявником стосовно однієї вимоги або декількох вимог, якщо вони підлягають стягненню з однієї і тієї ж особи.
2. Інформація, представлена у додатках II, III і IV, може оформлюватися на звичайному папері за допомогою систем опрацювання даних, за умови що роздруковані документи відповідають формату форм, представлених у додатках.
Стаття 21
Інформація та інші відомості, передані запитуваним органом органу-заявнику, оформлюються офіційною мовою або однією з офіційних мов країни, в якій розташований запитуваний орган.
ДОДАТОК II
КОНВЕНЦІЯ ВІД 20 ТРАВНЯ 1987 РОКУ ПРО ПРОЦЕДУРУ СПІЛЬНОГО ТРАНЗИТУ
(стаття 4 доповнення IV)
|
(Опис органу-заявника, адреса, телефон, електронна адреса та номер банківського рахунку тощо) |
|
… (Місце і дата відправлення запиту) |
|
|
|
… (Реєстраційний номер справи органу-заявника) |
|
Кому … (Найменування органу, якому направляється запит, а/с, населений пункт тощо) … … |
|
(Місце для органу, якому направляється запит) |
ЗАПИТ НА ІНФОРМАЦІЮ
Я, особа, що підписалася нижче,
…
(ім'я та прізвище і офіційна функція)
діючи як агент, належним чином уповноважений органом-заявником, вказаним вище, цим направляю запит на отримання такої інформації відповідно до статті 4 доповнення IV до Конвенції
|
Інформація щодо відповідної особи (1 2) |
Інформація щодо вимог(и) |
Запитувана інформація |
|
||||||||||
|
{ |
Відомо (*1 *2) Імовірно (*1 *2) |
|
|
|
||||||||
|
|
||||||||||||
|
Інші запитувані органи |
|
||||||||||||
|
|
… (Підпис) (Офіційна печатка) |
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
ДОДАТОК III
КОНВЕНЦІЯ ВІД 20 ТРАВНЯ 1987 РОКУ ПРО ПРОЦЕДУРУ СПІЛЬНОГО ТРАНЗИТУ
(стаття 5 доповнення IV)
|
(Опис органу-заявника, адреса, телефон, електронна адреса та номер банківського рахунку тощо) |
|
… (Місце і дата відправлення запиту) |
|
|
|
… (Реєстраційний номер справи органу-заявника) |
|
Кому … (Найменування органу, якому направляється запит, а/с, населений пункт тощо) … … |
|
(Місце для органу, якому направляється запит) |
ЗАПИТ НА СПОВІЩЕННЯ
Я, особа, що підписалася нижче,
…
(ім'я та прізвище і офіційна функція)
діючи як агент, належним чином уповноважений органом-заявником, вказаним вище, цим направляю запит на сповіщення відповідно до статті 5 доповнення IV до Конвенції та такий офіційний документ / рішення (*1 *2).
|
Інформація щодо відповідної особи (1 2) |
Характер і предмет офіційного документа (або рішення), про які необхідно сповістити |
Інформація щодо вимог(и) |
Інша інформація |
|
||||||||||
|
{ |
Відомо (*1 *2) Імовірно (*1 *2) |
|
|
|
|
||||||||
|
|
|||||||||||||
|
… (Підпис) (Офіційна печатка) |
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
СЕРТИФІКАТ
Особа, що підписалася нижче, цим засвідчує:
|
— |
що офіційний документ/рішення (*3), що долучається до рішення на звороті був повідомлений адресату, зазначеному у запиті від ………… Повідомлення було здійснено таким чином (3) (*3):
|
|
— |
що офіційний документ/рішення (*3), що долучається до рішення на звороті, не міг бути повідомлений адресату, вказаному в зазначеному запиті з таких причин (*3):
|
».
(*1) Зайве видалити.
(1) Фізична чи юридична особа.
(*2) Зайве видалити.
(2) Фізична чи юридична особа.
(*3) Зайве видалити.
(3) Зазначити точно, чи повідомлення було здійснене адресату особисто або відповідно до іншої процедури.
ДОДАТОК IV
КОНВЕНЦІЯ ВІД 20 ТРАВНЯ 1987 РОКУ ПРО ПРОЦЕДУРУ СПІЛЬНОГО ТРАНЗИТУ
(статті 6–13 доповнення IV)
|
(Опис органу-заявника, адреса, телефон, електронна адреса та номер банківського рахунку тощо) |
|
… (Місце і дата відправлення запиту) |
|
|
|
… (Реєстраційний номер справи органу-заявника) |
|
Кому … (Найменування органу, якому направляється запит, а/с, населений пункт тощо) … … |
|
(Місце для органу, якому направляється запит) |
ЗАПИТ НА СТЯГНЕННЯ/ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, ЯКИХ НЕОБХІДНО ВЖИТИ (*1)
Я, особа, що підписалася нижче,
…
(ім'я та прізвище і офіційна функція)
діючи як агент, належним чином уповноважений органом-заявником, вказаним вище, цим направляю запит на:
|
— |
стягнення за такою вимогою/вимогами, що покриваються долученою одиницею виконання відповідно до статті 7 доповнення IV до Конвенції; умови статті 7 (2) (a) та (b) задоволені (*1), |
|
— |
заходи забезпечення, яких необхідно вжити, відповідно до статті 13 доповнення IV до Конвенції стосовно згаданої вище особи стосовно вимог(и), що покривається долученою одиницею виконання; я додаю заяву про підстави цього запиту (*1) |
|
Інформація щодо відповідної особи (1) |
Інформація щодо вимог(и) |
|
|||||||||||
|
Точний характер вимог(и) |
Сума, виражена у валюті країни, в якій розташований орган-заявник |
Сума, виражена у валюті країни, в якій розташований запитуваний орган |
Застосований обмінний курс |
Інша інформація |
|
||||||||
|
{ |
Відомо (*1) Імовірно (*1) |
|
Сума основного боргу (2) |
|
Дата, з якої можливе примусове виконання Тривалість обмеження Активи боржника, що утримуються третьою особою |
|
||||||
|
… |
… |
|
|||||||||||
|
Сума відсотків до дати підписання цього документа (2) |
|
|||||||||||
|
… |
… |
|
|||||||||||
|
Сума витрат до дати підписання цього документа (2) |
|
||||||||||||
|
… (Підпис) (Офіційна печатка) |
|
||||||||||||
|
… |
… |
|
|||||||||||
|
Усього |
|
||||||||||||
|
… |
…. |
|
|||||||||||
|
Деталі долученого документа |
|
||||||||||||
(*1) Зайве видалити.
(1) Фізична чи юридична особа.
(2) Якщо сума виконання є загальною, зазначаються суми різних вимог.