(1)

Повідомлення Комісії від 29 листопада 2017 року під назвою «Майбутнє продовольства і фермерства» визначає виклики, цілі та орієнтири для майбутньої спільної аграрної політики (CAP) на період після 2020 року. Такі цілі включають внесення змін до CAP, щоб зробити її більш орієнтованою на результат, посилення модернізації та сталості, у тому числі економічної, соціальної, екологічної та кліматичної сталості сільського господарства, лісового господарства та сільської місцевості, а також допомогу у зменшенні адміністративного тягаря для бенефіціарів, пов’язаного із законодавством Союзу.

(2)

Оскільки в CAP потрібно уточнити механізми реагування на виклики та можливості, які проявляються на міжнародному, національному, регіональному, місцевому рівнях та на рівнях Союзу і окремих ферм, необхідно оптимізувати управління CAP та покращити її реалізацію для досягнення цілей Союзу і суттєвого зменшення адміністративного тягаря. CAP має бути основана на забезпеченні результативності. Таким чином, Союз має встановити базові параметри політики, такі як цілі CAP та її основні вимоги, а держави-члени мають нести більшу відповідальність за досягнення ними визначених цілей і цільових показників. Збільшення використання принципу субсидіарності уможливлює краще врахування місцевих умов і потреб та особливого характеру сільськогосподарської діяльності, зумовленого соціальною структурою сільського господарства та структурними й природними розбіжностями між різними сільськогосподарськими регіонами, адаптуючи підтримку для максимізації внеску в досягнення цілей Союзу.

(3)

До цього Регламенту застосовуються горизонтальні фінансові правила, ухвалені Європейським Парламентом і Радою на основі статті 322 Договору про функціонування Європейського Союзу («ДФЄС»). Такі правила встановлені в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) 2018/1046 (⁵) («Фінансовий регламент») та визначають, зокрема, процедуру встановлення та виконання бюджету з використанням грантів, закупівель, призів, непрямого виконання, а також передбачають перевірки відповідальності фінансових суб’єктів. Правила, ухвалені на основі статті 322 ДФЄС, також визначають загальний режим умов для захисту бюджету Союзу.

(4)

Щоб забезпечити узгодженість CAP, усі втручання в рамках майбутньої CAP мають бути передбачені у стратегічному плані, який має визначати типи втручань у певних секторах, передбачені в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 (⁶).

(5)

Додаток II до Регламенту (ЄС) № 1308/2013 містить певні терміни й означення стосовно секторів, на які поширюється дія цього Регламенту. Терміни та означення стосовно сектору цукру, визначені в секції В частини ІІ вказаного додатка, мають бути вилучені, оскільки вони більше не застосовні. Щоб оновлювати терміни й означення стосовно інших секторів, згаданих у тому самому додатку, з огляду на нові наукові знання чи зміни на ринку, Комісії має бути делеговано повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 ДФЄС щодо внесення змін в такі терміни й означення, але не повноваження додавати нові терміни й означення. Отже, окреме положення про повноваження, делеговане Комісії у пункті 4 секції А частини ІІ вказаного додатка щодо внесення змін в означення інулінового сиропу, має бути вилучене. Особливо важливо, щоб Комісія проводила належні консультації під час своєї підготовчої роботи, у тому числі на експертному рівні, та щоб такі консультації проводили згідно з принципами, встановленими у Міжінституційній угоді про краще законотворення від 13 квітня 2016 року (⁷). Зокрема, для забезпечення рівної участі у підготовці делегованих актів Європейський Парламент і Рада отримують усі документи одночасно з експертами держав-членів, а їхні експерти систематично отримують доступ до засідань експертних груп Комісії, які займаються підготовкою делегованих актів.

(6)

Частину І Регламенту (ЄС) № 1308/2013 слід спростити. Зайві та застарілі терміни й означення та положення, які уповноважують Комісію ухвалювати імплементаційні акти, слід вилучити.

(7)

З огляду на отриманий досвід періоди деяких держаних інтервенцій мають бути подовжені. Якщо державна інтервенція починає застосовуватися автоматично, період дії такої державної інтервенції слід подовжити на один місяць. Якщо початок застосування державної інтервенції залежить від змін на ринку, період дії такої державної інтервенції має становити один рік.

(8)

Для підвищення прозорості та в контексті міжнародних зобов’язань Союзу доцільно передбачити опублікування відповідної інформації про обсяги та ціни купівлі та продажу продуктів, куплених у рамках державної інтервенції.

(9)

Доведено, що надання допомоги для приватного зберігання оливкової олії є ефективним інструментом для стабілізації ринку. З огляду на отриманий досвід та для забезпечення гідного рівня життя та стабілізації ринку в секторі оливкової олії та столових оливок, доцільно розширити перелік продуктів, які відповідають критеріям для надання допомоги для приватного зберігання, та включити до нього столові оливки.

(10)

Після виходу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії із Союзу ліміти допомоги Союзу на постачання фруктів і овочів та молока і молочних продуктів до закладів освіти, визначені у статті 23a Регламенту (ЄС) № 1308/2013, слід оновити. Доцільно з міркувань правової визначеності передбачити зменшені ліміти, які застосовуватимуться зі зворотною дією з 1 січня 2021 року.

(11)

Положення щодо схем допомоги, визначених у секціях 2–6 глави ІІ розділу І частини ІІ Регламенту (ЄС) № 1308/2013, слід вилучити, оскільки всі типи інтервенцій у відповідних секторах визначені в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2021/2115(⁸).

(12)

Політика Союзу щодо вина з її існуючою системою дозволів, яка уможливила впорядковане зростання виноградних насаджень з 2016 року, сприяла збільшенню конкурентоспроможності сектора вина Союзу та заохоченню до високоякісного виробництва. Хоча у секторі вина вдалося досягнути балансу між пропозицією виробництва, якістю виробництва, попитом серед споживачів та експортом на світовий ринок, цей баланс ще недостатньо усталений чи стабільний, зокрема коли сектор вина стикається з серйозними потрясіннями на ринку. Крім того, існує тенденція продовження зменшення споживання вина в Союзі через зміни у звичках і способі життя споживачів. Як наслідок, у довгостроковій перспективі лібералізація нових виноградних насаджень створює ризик загрози досягнутому донині балансу між пропозицією в секторі, гідним рівнем життя для виробників та обґрунтованими цінами для споживачів. Це створює ризик загрози позитивним змінам, досягнутим завдяки законодавству та політикам Союзу в останні десятиліття.

(13)

Існуючу систему дозволів на виноградні насадження також вважають важливою для забезпечення різноманітності вин та врахування специфіки сектора вина Союзу. Сектор вина Союзу має конкретні характеристики, в тому числі довгий цикл виноградників, з огляду на те, що виробництво здійснюється лише протягом декількох років після насадження, але потім продовжується протягом декількох десятиліть, та з огляду на ймовірність значних коливань у виробництві залежно від врожаю. На відміну від багатьох третіх країн, що виробляють вино, сектор вина Союзу також характеризується дуже великою кількістю малих сімейних ферм, що створює різноманітний асортимент вин. Щоб гарантувати економічну життєздатність своїх проєктів та покращити конкурентоспроможність сектора вина Союзу на глобальному ринку, оператори сектора та виробники, таким чином, потребують довгострокової передбачуваності з огляду на значні інвестиції, необхідні для насадження виноградника.

(14)

Щоб убезпечити існуючі досягнення у секторі вина Союзу та досягнути довгострокового кількісного та якісного балансу в секторі за рахунок продовження впорядкованого збільшення виноградних насаджень після 2030 року, строк дії системи дозволів на виноградні насадження слід продовжити до 2045 року, тобто на період, еквівалентний початковому періоду, що діє з 2016 року, але з двома проміжними переглядами, запланованими на 2028 та 2040 роки для оцінювання системи та, за необхідності, надання пропозицій на основі результатів таких проміжних переглядів із метою покращити конкурентоспроможність сектора вина.

(15)

Дозвіл виробникам відкладати повторне насаджування виноградників може мати позитивний вплив на довкілля за рахунок покращення санітарних умов ґрунту з використанням меншої кількості хімічних препаратів. Таким чином, щоб сприяти кращому управлінню ґрунтами у виноградарстві, доцільно дозволити продовження строку дії дозволів на повторне насаджування з трьох до шести років, якщо повторне насаджування відбувається на тій самій ділянці ґрунту.

(16)

Через кризу, спричинену пандемією COVID-19 у секторі вина Союзу, Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2020/2220 (⁹) передбачено продовження строку дії дозволів на насаджування до 31 грудня 2021 року для нових насаджень або для повторного насаджування, який мав би закінчитися у 2020 році. Через тривалі наслідки кризи, спричиненої пандемією COVID-19, виробники, що мають дозволи на насаджування для нових насаджень або для повторного насаджування, строк дії яких мав закінчитися у 2020 або 2021 році, продовжують зазнавати суттєвих перешкод використанню таких дозволів в останній рік їхньої дії. Щоб уникнути втрати таких дозволів та зменшити ризик погіршення умов, у яких насаджування потрібно було би проводити, доцільно дозволити додаткове продовження строку дії дозволів на насаджування для нових насаджень або повторного насаджування, який закінчується у 2020 році, та продовження строку дії тих дозволів, які стають недійсними у 2021 році. Таким чином, строк дії всіх дозволів на насаджування для нових насаджень або для повторного насаджування, який мав закінчитися в 2020 або 2021 році, слід продовжити до 31 грудня 2022 року.

(17)

Також, беручи до уваги зміни в ринкових перспективах, власникам дозволів на насаджування, строк дії яких закінчується у 2020 та 2021 роках, слід дати можливість не використовувати свої дозволи без застосування до них адміністративних санкцій. Крім того, щоб уникнути будь-якої дискримінації, виробникам, які згідно з Регламентом (ЄС) 2020/2220 заявили компетентному органу до 28 лютого 2021 року про те, що вони не мали наміру використовувати свої дозволи, не знаючи про можливість продовження строку дії своїх дозволів на другий рік, має бути дозволено відкликати свої заяви, надіславши письмове повідомлення компетентному органу до 28 лютого 2022 року, та дозволити використання своїх дозволів до 31 грудня 2022 року.

(18)

Через потрясіння на ринку у зв’язку з пандемією COVID-19 та економічною невизначеністю, яку вона спричинила з точки зору використання дозволів, положення Регламенту (ЄС) № 1308/2013 щодо дозволів на насаджування для нових насаджень або повторного насаджування, строк дії яких закінчується у 2020 та 2021 роках, повинні застосовуватися зі зворотною дією з 1 січня 2021 року.

(19)

З огляду на зменшення в декількох держава-членах фактичних площ, насаджених виноградом, у 2014–2017 роках та з огляду на потенційні втрати у виробництві в результаті цього при визначенні площі, яку охоплюватимуть дозволи на нове насаджування, згадані у статті 63(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, державам-членам слід дати можливість вибирати між існуючою базою та відсотком від загальної площі, яку фактично насаджено виноградом у межах їхньої території станом на 31 липня 2015 року, збільшеної на площу, що відповідає правам на насаджування згідно з Регламентом Ради (ЄС) № 1234/2007 (¹⁰), які можна було конвертували в дозволи у відповідних державах-членах 1 січня 2016 року.

(20)

Слід уточнити, що держави-члени, які обмежують видачу дозволів на регіональному рівні для конкретних ділянок, прийнятних для виробництва вин із охоронюваною назвою місця походження, або для ділянок, прийнятних для виробництва вин із охоронюваним географічним зазначенням, можуть вимагати використовувати такі дозволи в таких регіонах.

(21)

Слід уточнити, що держави-члени, для цілей надання дозволів на насаджування винограду, можуть застосовувати об’єктивні та недискримінаційні критерії прийнятності та пріоритетності на національному чи регіональному рівні. Крім того, досвід держав-членів свідчить про необхідність перегляду деяких із критеріїв пріоритетності, щоб мати можливість надавати перевагу тим виноградникам, які сприяють збереженню генетичних ресурсів винограду та угідь, які продемонстрували збільшення економічної ефективності, конкурентоспроможності або присутності на ринку.

(22)

Щоб забезпечити неможливість надання переваги фізичній чи юридичній особі, стосовно якої було встановлено, що умови, виконання яких вимагається для отримання таких переваг, були створені штучно, доцільно уточнити, що державам-членам слід дозволити ухвалювати інструменти для запобігання обходу правил щодо запобіжного механізму для нових насаджень та критеріїв прийнятності та пріоритетності для надання дозволів на нові насадження.

(23)

Кінцевий термін для подання запитів на конверсію прав на насаджування в дозволи — 31 грудня 2022 року. У деяких випадках обставини, спричинені пандемією COVID-19, наприклад, економічна криза, могли призвести до обмеження конверсії прав на насаджування в дозволи на насаджування. З цієї причини, а також щоб дозволити державам-членам зберігати виробничі потужності, що відповідають таким правам на насаджування, доцільно, щоб із 1 січня 2023 року права на насаджування, які були прийнятними для конверсії в дозволи на насаджування 31 грудня 2022 року, але ще не були конвертовані в дозволи на насаджування, залишалися в розпорядженні відповідних держав-членів, які можуть надати їх не пізніше 31 грудня 2025 року як дозволи на нові насаджування винограду, і щоб при цьому такі дозволи не враховували для цілей обмежень, встановлених у статті 63 Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

(24)

У деяких державах-членах існують традиційні виноградники, насаджені сортами, які не дозволено використовувати для виробництва вина, виробництво якого, включно з виробництвом для цілей отримання зброджених напоїв із винограду, які не є вином, не призначене для ринку вина. Доцільно уточнити, що на такі виноградники не поширюються зобов’язання щодо викорчовування і що система дозволів на насаджування винограду, визначена в цьому Регламенту, не застосовується до насаджування та повторного насаджування таких сортів для цілей, що не включають виробництво вина.

(25)

Статтею 90 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 встановлено, що, крім випадків, коли це передбачено в міжнародних договорах, укладених відповідно до ДФЄС, правила Союзу щодо назв місця походження та географічних зазначень, марковання, термінів та означень, назв і загальних назв для певних продуктів у секторі вина, а також енологічні практики, дозволені Союзом, повинні застосовуватися до продуктів, які імпортують до Союзу. Таким чином, в інтересах узгодженості доцільно передбачити, що правила щодо сертифікатів відповідності та звітів про результати аналізу для імпорту таких продуктів також мають застосовуватися з огляду на міжнародні договори, укладені відповідно до ДФЄС.

(26)

У рамках реформи CAP положення щодо вилучення з обігу продуктів, які не відповідають правилам щодо маркування, слід включити до Регламенту (ЄС) № 1308/2013. З огляду на збільшення попиту серед споживачів на контроль над продуктами державам-членам слід вжити заходів для забезпечення того, щоб продукти, які не маркують відповідно до вказаного регламенту, не вводили в обіг або, якщо такі продукти вже введено в обіг, щоб їх вилучали з обігу. Вилучення з обігу включає можливість виправлення марковання продуктів без остаточного їх виведення з обігу.

(27)

З огляду на скасування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1306/2013 (¹¹) Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2021/2116 (¹²) положення щодо перевірок і санкцій, пов’язаних із правилами щодо маркування, охоронюваними назвами місця походження, географічними зазначеннями і традиційними позначеннями, слід включити до Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

(28)

Щоб дати можливість виробникам використовувати сорти винограду, які краще пристосовані до мінливих кліматичних умов і мають підвищену стійкість до хвороб, слід передбачити положення, яке би дозволило використання назв місця походження для продуктів, вироблених як із сортів винограду, що належать до виду Vitis vinifera, так і з сортів винограду, отриманих шляхом схрещування Vitis vinifera з іншими видами роду Vitis.

(29)

Означення термінів «назва місця походження» та «географічне зазначення» в Регламенті (ЄС) № 1308/2013 слід узгодити з означеннями в Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності («Угода ТРІПС»), затвердженій Рішенням Ради 94/800/ЄС (¹³), зокрема зі статтею 22(1) Угоди ТРІПС, в частині того аспекту, що географічні зазначення ідентифікують продукт як такий, що походить із конкретного місця, регіону чи країни. Для забезпечення ясності доцільно чітко й однозначно встановити, що переглянуте означення назви місця походження охоплює традиційно використовувані назви. У результаті перелік вимог щодо використання традиційно використовуваної назви як назви місця походження у секторі вина, визначені в Регламенті (ЄС) № 1308/2013, стане застарілим і підлягатиме вилученню. З міркувань узгодженості таке уточнення слід також внести до означення терміна «географічне позначення» для сектора вина, встановленого в Регламенті (ЄС) № 1308/2013, та означень термінів «назва місця походження» та «географічні зазначення» для сектора харчових продуктів, встановлених у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1151/2012(¹⁴).

(30)

Географічне середовище з його природними і людськими факторами є дуже важливим елементом, який впливає на якість і характеристики продуктів виноградарства, сільськогосподарських продуктів і харчових продуктів, які мають охоронювану назву місця походження чи охоронюване географічне зазначення відповідно до регламентів (ЄС) № 1308/2013 та (ЄС) № 1151/2012. Зокрема, якщо йдеться про свіжі продукти, які проходять незначне перероблення або взагалі не проходять перероблення, природні фактори можуть переважати при визначенні якості та характеристик відповідного продукту, в той час як вплив людських факторів на якість і характеристики продукту може бути менш конкретним. Таким чином, людські фактори, які слід враховувати в описі зв’язку між якістю чи характеристиками продукту та конкретним географічним середовищем, який має бути зазначений у специфікації продукту з охоронюваною назвою місця походження відповідно до статті 94 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та статті 7 Регламенту (ЄС) № 1151/2012, не слід обмежувати конкретними методами виробництва чи перероблення, які визначають конкретну якість відповідного продукту, і такі людські фактори можуть включати, наприклад, управління ґрунтами та ландшафтом, практики вирощування та будь-яку іншу діяльність людини, що впливає на збереження важливих природних факторів, які переважно визначають географічне середовище і якість та характеристики відповідного продукту.

(31)

Щоб забезпечити узгоджене вироблення й ухвалення рішень щодо заявок на охорону та заперечень, поданих у рамках попередньої національної процедури, зазначеної у статті 96 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, та відповідно до статті 49 Регламенту (ЄС) № 1151/2012, Комісію слід своєчасно та регулярно інформувати про випадки ініціювання процедур у національних судах або інших органах щодо заявок на охорону, переданих державою-членом Комісії, як зазначено у статті 96(5) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та статті 49(4) Регламенту (ЄС) № 1151/2012. З тієї самої причини у випадках, коли держава-член передає Комісії національне рішення, на якому основана заявка на охорону, яку, вірогідно, буде визнано недійсною за результатами національного судового провадження, Комісію слід звільнити від обов’язку проводити процедуру ретельного вивчення, визначену у статті 97 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та статті 50 Регламенту (ЄС) № 1151/2012, стосовно заявки на охорону протягом встановленого строку та від обов’язку інформувати заявника про причини такої затримки. Щоб захистити заявника від сутяжницьких позовів та зберегти фундаментальне право заявника домагатися охорони географічного зазначення протягом розумного строку, таке звільнення має обмежуватися випадками, коли заявку на охорону визнано недійсною на національному рівні на підставі судового рішення, що підлягає негайному застосуванню, але не є остаточним, або коли держава-член вважає, що позов щодо оскарження дійсності заявки оснований на обґрунтованих підставах.

(32)

Реєстрацію географічних зазначень слід зробити простішою і швидшою за рахунок розділення оцінювання відповідності правилам щодо інтелектуальної власності від оцінювання відповідності специфікацій продукту вимогам, встановленим у стандартах реалізації та правилах маркування.

(33)

Оцінювання, яке проводять компетентні органи держав-членів, є важливим кроком у процедурі реєстрації. Держави-члени мають знання, експертні знання та доступ до даних, що дає їм найкращу позицію для верифікації того, чи інформація, надана в заявці, є правильною і достовірною. Таким чином, держави-члени мають забезпечувати, щоб результат оцінювання, який мають точно записувати в єдиному документі, що узагальнює відповідні елементи специфікації продукту, був достовірним і точним. Беручи до уваги принцип субсидіарності, Комісія має після того вивчати заявки, щоб пересвідчитися в тому, що в них немає очевидних помилок, щоб забезпечити, зокрема, щоб у них містилася обов’язкова інформація, не було очевидних суттєвих помилок, щоб заявки супроводжувало належне обґрунтування і щоб у них було враховано право Союзу та інтереси стейкхолдерів за межами держави-члена заявки та за межами Союзу.

(34)

У секторі вина період, протягом якого можна подати заперечення, слід подовжити до трьох місяців, щоб забезпечити, щоб усі зацікавлені сторони мали достатньо часу для аналізу заявки на охорону та можливість подати заяву про заперечення. Щоб забезпечити застосування тієї самої процедури заперечення відповідно до Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та (ЄС) № 1151/2012 та щоб надати державам-членам можливість передавати Комісії заперечення від фізичних чи юридичних осіб, які проживають чи мають осідок на їхній території в узгоджений та ефективний спосіб, заперечення від фізичних чи юридичних осіб мають подаватися через органи держави-члена, в якій вони проживають чи мають осідок. Щоб спростити процедуру заперечення, Комісію слід уповноважити відхиляти неприйнятні заяви про заперечення в імплементаційному акті, що встановлює охорону відповідної назви місця походження або відповідного географічного зазначення.

(35)

Щоб збільшити процедурну ефективність та забезпечити уніфіковані умови для встановлення охорони назв місця походження чи географічних зазначень, Комісії мають бути надані виконавчі повноваження щодо ухвалення імплементаційних актів, що встановлюють таку охорону в секторі вина без застосування експертної процедури за обставин, коли не подано жодної прийнятної заяви про заперечення стосовно заявки на охорону. Для випадків, коли подано прийнятну заяву про заперечення, Комісії мають бути надані виконавчі повноваження щодо ухвалення імплементаційних актів, які або встановлюють охорону, або відхиляють заяву на охорону, згідно з експертною процедурою.

(36)

Зв’язок між торговельними марками і географічними зазначеннями продуктів виноградарства слід уточнити в частині критеріїв для відмови, визнання недійсності та співіснування. Таке уточнення не має впливати на права, які набуті власниками географічних зазначень на національному рівні або які існують на підставі міжнародних договорів, укладених державами-членами на період до створення системи охорони продуктів виноградарства Союзу.

(37)

Правила щодо національних процедур, процедури заперечення, класифікації змін як змін на рівні Союзу і стандартних змін, у тому числі основні правила щодо ухвалення таких змін, а також тимчасового марковання та представлення, які нині встановлені в Делегованому регламенті Комісії (ЄС) 2019/33 (¹⁵), є важливим елементом схеми охорони назв місця походження та географічних зазначень у секторі вина. З міркувань узгодженості з Регламентом (ЄС) № 1151/2012 та Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/787 (¹⁶) та для простоти застосування такі положення слід включити в Регламент (ЄС) № 1308/2013.

(38)

Стосовно охорони географічних зазначень важливо належним чином враховувати Генеральну угоду про тарифи й торгівлю, в тому числі її статтю V про свободу транзиту, яка була схвалена Рішенням 94/800/ЄС. У межах такої правової бази, щоб посилити охорону географічних зазначень і більш дієво протидіяти контрафакції, охорона назв місця походження і географічних зазначень також має застосовуватися стосовно товарів, які ввозять на митну територію Союзу без випуску їх у вільний обіг та до яких застосовні спеціальні митні процедури, такі як процедури транзиту, зберігання, спеціального використання чи перероблення. Таким чином, охорона, встановлювана відповідно до статті 103(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та статті 13(1) Регламенту (ЄС) № 1151/2012, має поширюватися і на товари, які переміщують транзитом через усю митну територію Союзу, а охорона назв місця походження, географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей, встановлювана відповідно до статті 103(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та статті 13(1) і статті 24 Регламенту (ЄС) № 1151/2012, має також поширюватися на товари, які продають через Інтернет або за допомогою інших засобів електронної комерції. Крім того, назви місця походження та географічні зазначення у секторі вина мають також охоронятися від будь-якого прямого чи непрямого комерційного використання, якщо вони стосуються продуктів, використовуваних як інгредієнти. Назви місця походження та географічні зазначення у секторі вина і гарантовані традиційні особливості також слід охороняти від неналежного використання, імітації та згадування, якщо їх використовують стосовно продуктів, використовуваних як інгредієнти.

(39)

Має існувати можливість анулювати охорону назви місця походження чи географічного зазначення за обставин, коли їх більше не використовують або коли заявник, згаданий у статті 95 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, більше не бажає підтримувати таку охорону.

(40)

З огляду на постійне збільшення попиту на інноваційні продукти виноградарства з меншою фактичною міцністю, ніж мінімальна фактична міцність, визначена для продуктів виноградарства в частині ІІ додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, також має існувати можливість виробляти такі інноваційні продукти виноградарства в Союзі. Для цього необхідно встановити умови, за яких певні продукти виноградарства можуть бути деалкоголізовані або частково деалкоголізовані, та визначити дозволені процеси деалкоголізації. Такі умови мають враховувати резолюції Міжнародної організації виноградарства й виноробства (OIV) OIV-ECO 432-2012 «Напої, отримувані шляхом деалкоголізації вина», OIV-ECO 433-2012 «Напої, отримувані шляхом часткової деалкоголізації вина», OIV-ECO 523-2016 «Вино, в якому вміст спирту змінюють шляхом деалкоголізації» та OIV-OENO 394A-2012 «Деалкоголізація вин».

(41)

Такі інноваційні продукти виноградарства ніколи не реалізовували в Союзі як вино. З цієї причини необхідно провести подальші дослідження та експерименти для покращення якості таких продуктів та, зокрема, забезпечити, щоб повне вилучення змісту спирту давало змогу зберігати відмінні характеристики якісних вин із охоронюваним географічним зазначенням або охоронюваною назвою місця походження. Таким чином, незважаючи на те, що для вин без географічного зазначення або назви місця походження мають бути дозволені і часткова, і повна деалкоголізація, для вин із охоронюваним географічним зазначенням або охоронюваною назвою місця походження слід дозволити лише часткову деалкоголізацію. Крім того, щоб забезпечити ясність і прозорість як для виробників, так і для споживачів вин із географічним зазначенням або назвою місця походження, доцільно передбачити, щоб у випадках, коли вина з географічним зазначенням або назвою місця походження можуть бути частково деалкоголізовані, їхня специфікація продукту містила опис частково деалкоголізованого вина та, у відповідних випадках, конкретних енологічних практик, використовуваних для часткової деалкоголізації вина чи вин, а також відповідних обмежень щодо їх вироблення.

(42)

Щоб надавати вищий рівень інформації споживачам, обов’язкові дані відповідно до статті 119 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 мають включати інформацію про поживну цінність і перелік інгредієнтів. Однак виробникам слід надати можливість обмежувати зміст інформації про поживну цінність на пакованні або етикетці, прикріпленій до паковання, лише інформацією про енергетичну цінність та натомість надавати повну інформацію про поживну цінність та перелік інгредієнтів за допомогою електронних засобів, за умови, що вони уникають будь-якого збирання чи відстежування даних про користувачів і не надають інформації, призначеної для цілей реалізації. Однак рішення не надавати повної інформації про поживну цінність на пакованні чи на етикетці, прикріпленій до паковання, не повинне впливати на існуючу вимогу, згідно з якою на етикетці повинен бути зазначений перелік речовин, які можуть викликати алергію чи непереносимість. У статті 122 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 ДФЄС має бути делеговане Комісії в частині доповнення Регламенту (ЄС) № 1308/2013 шляхом встановлення правил указування та зазначення інгредієнтів. Слід дозволити продовжувати реалізацію існуючих запасів вина після дат застосування нових вимог щодо маркування, допоки його запаси не буде вичерпано. Операторам слід надати достатньо часу для адаптування до нових вимог щодо маркування до початку їх застосування.

(43)

Щоб забезпечити інформування споживачів про характер деалкоголізованих винних продуктів і про те, що правила, які регулюють маркування та представлення продуктів у секторі вина, застосовуються також до деалкоголізованих або частково деалкоголізованих продуктів виноградарства, слід внести зміни до статті 119 Регламенту (ЄС) № 1308/2013. Однак щоб зберігати поточний рівень інформації щодо мінімальної тривалості дії, яка вимагається для напоїв міцністю за об’ємною часткою спирту менше 10% згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1169/2011 (¹⁷), доцільно вимагати, щоб на продуктах, які пройшли деалкоголізацію та мають міцність за об’ємною часткою спирту менше 10%, указували, як обов’язкову інформацію, дату мінімальної тривалості дії.

(44)

Крім того, частина XII додатка І до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, в якій перераховані продукти, охоплені сектором вина, на поточний момент охоплює частково деалкоголізовані вина міцністю за об’ємною часткою спирту більше 0,5%. Щоб забезпечити, щоб усі деалкоголізовані вина, в тому числі міцністю за об’ємною часткою спирту 0,5% або менше, були охоплені сектором вина, доцільно внести зміни до частини XII додатка І до Регламенту (ЄС) 1308/2013 шляхом додання нового запису.

(45)

Що стосується правил щодо умов використання засобів для закупорювання у секторі вина, щоб забезпечити захист споживачів від оманливого використання певних засобів для закупорювання, пов’язаних із певними напоями, та від небезпечних закупорювальних матеріалів, які можуть спричиняти забруднення напоїв, Комісії слід делегувати повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 ДФЄС. Особливо важливо, щоб Комісія проводила відповідні консультації під час своєї підготовчої роботи, у тому числі на експертному рівні, та щоб такі консультації проводили згідно з принципами, встановленими у Міжінституційній угоді про краще законотворення від 13 квітня 2016 року. Зокрема, для забезпечення рівної участі у підготовці делегованих актів Європейський Парламент і Рада отримують усі документи одночасно з експертами держав-членів, а їхні експерти систематично отримують доступ до засідань експертних груп Комісії, які займаються підготовкою делегованих актів.

(46)

Строк дії правил і вимог, пов’язаних із системою квот на цукор, закінчився наприкінці 2016/2017 маркетингового року. Стаття 124 та статті 127–144 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 тепер застарілі і мають бути вилучені.

(47)

Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/633 (¹⁸) встановлює виняток із максимального терміну оплати стосовно продажу винограду й сусла в секторі вина. Щоб сприяти стабільності ланцюга постачання вина та забезпечити виробникам сільськогосподарських продуктів безпеку тривалих відносин у сфері продажів, до продажів вина в резервуарах слід застосовувати такі самі правила. Таким чином, доцільно передбачити, щоб, як відступ від застосовних максимальних термінів оплати, встановлених у Директиві (ЄС) 2019/633, в разі отримання запиту від міжгалузевої організації держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що застосовні максимальні терміни оплати не застосовуються до продажів вина в резервуарах, за умови, що конкретні терміни оплати визначені у стандартних договорах, строк дії яких держави-члени продовжили згідно зі статтею 164 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 до 31 жовтня 2021 року, і що договори постачання між постачальниками вина в резервуарах і їхніми прямими покупцями є багаторічними або стають багаторічними.

(48)

Якщо доставку сільськогосподарських продуктів виробником переробнику чи розповсюджувачу охоплено письмовим договором чи пропозицією відповідно до статей 148 та 168 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, а ціну, сплачувану за доставку, розраховують шляхом поєднання різних факторів, визначених у договорі, такі фактори, які можуть включати об’єктивні показники, індекси та методи розрахунку, мають бути легкозрозумілими для сторін. Крім того, у держав-членів має бути можливість визначати необов’язкові показники, які сторони можуть використовувати в договорах, на основі наявних об’єктивних ринкової інформації та результатів ринкових досліджень.

(49)

Після виходу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії із Союзу загальний обсяг виробництва сирого молока в Союзі зменшився. Щоб уникнути негативного впливу на повноваження проводити переговори щодо договорів, надані організаціям виробників у секторі молока та молочних продуктів, слід збільшити застосовний кількісний ліміт обсягу сирого молока, охопленого такими переговорами, виражений як відсоток від загального виробництва Союзу. Доцільно з міркувань правової визначеності передбачити застосування збільшеного кількісного ліміту зі зворотною дією з 1 січня 2021 року.

(50)

Щоб допомогти досягнути екологічних цілей Союзу, державам-членам слід мати можливість визнавати організації виробників, які переслідують конкретні цілі, пов’язані з управлінням похідними продуктами, залишковими потоками і відходами та їх валоризацією, зокрема щоб охороняти довкілля та підвищити рівень циркулярності, а також організації виробників, які переслідують цілі, пов’язані з управлінням пайовими інвестиційними фондами для будь-якого сектора. Таким чином, доцільно розширити поточний перелік цілей організацій виробників, визначений у статті 152 Регламенту (ЄС) № 1308/2013. Щоб підвищити прозорість організацій виробників, статут організацій виробників також має надавати можливість виробникам-членам організації виконувати ретельне вивчення бухгалтерської звітності й бюджетів організації за допомогою демократичних методів. Крім того, для полегшення комерційних операцій, в яких бере участь організація виробників, доцільно встановити, щоб статут організації виробників міг дозволяти виробникам-членам організації безпосередньо контактувати з покупцями, за умови, що таке пряме контактування не загрожує виконанню організацією виробників свої функції концентрування пропозиції та введення продуктів в обіг і що організація виробників продовжує ухвалювати рішення щодо суттєвих елементів продажів, здійснюваних такою організацією виробників, виключно на власний розсуд.

(51)

З огляду на отриманий досвід та еволюцію сектора молока та молочних продуктів із моменту припинення дії системи квот більше не доцільно підтримувати спеціальні правила, пов’язані з цілями та механізмами визнання, передбаченими для міжгалузевих організацій у секторі молока та молочних продуктів.

(52)

Досвід у різних секторах показує, що держави-члени можуть визнавати міжгалузеві організації на різних географічних рівнях без негативного впливу на роль і цілі таких організацій. Таким чином, доцільно уточнити, що держави-члени можуть вирішити не визнавати таких міжгалузевих організацій на одному чи декількох географічних рівнях. Міжгалузеві організації мають переслідувати конкретну ціль із урахуванням інтересів своїх членів і споживачів. З огляду на екологічні цілі Союзу доцільно розширити перелік цілей, визначений у статті 157 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, щоб включити до нього надання необхідної інформації та проведення необхідних досліджень для розробки продуктів, які є більш придатними для заходів щодо збереження клімату та захисту здоров’я і благополуччя тварин, сприяючи валоризації похідних продуктів і зменшенню відходів та управлінню ними, просування та реалізація заходів для запобігання ризикам у сфері здоров’я тварин, захисту рослин та охорони довкілля, контролю таких ризиків та управління такими ризиками, у тому числі шляхом створення фондів та управління ними або шляхом здійснення внесків до таких фондів із метою виплати фінансової компенсації фермерам за витрати й економічні втрати, які виникають у результаті реалізації таких промоційних та імплементаційних заходів. Щоб уникнути ризику концентрації більших повноважень організаціями на певному етапі ланцюга постачання харчових продуктів, держави-члени мають визнавати лише ті організації виробників, які прагнуть досягти збалансованого представлення організацій на різних етапах ланцюга постачання харчових продуктів, які є міжгалузевими організаціями.

(53)

Означення терміна «економічний простір», встановлене у статті 164 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 для цілей розширення правил та обов’язкових внесків, має бути доповнене для адаптування вказаного регламенту до виробничих специфікацій продуктів із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, визнаним згідно з правом Союзу. Щоб сприяти поширенню сталих практик, має існувати можливість зробити договори, рішення та узгоджені практики міжгалузевих організацій, пов’язані зі ризиками для здоров’я рослин, здоров’я тварин, безпечності харчових продуктів та екології, зобов’язальними для нечленів. Однак з огляду на важливість біорізноманіття насіннєвого матеріалу, використовуваного в органічному фермерстві, правила, пов’язані з використанням сертифікованого насіння, не мають ставати обов’язковими за рахунок їх поширення на нечленів, які практикують органічне фермерство.

(54)

З огляду на важливість охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень для сільськогосподарського виробництва в Союзі та з огляду на успішність запровадження правил управління пропозицією для сирів і сиров’ялених окостів із географічними зазначеннями у забезпеченні доданої вартості та підтримуванні репутації таких продуктів і стабілізації цін на них можливість застосування правил управління пропозицією має бути розширена і на сільськогосподарські продукти із охоронюваною назвою місця походження чи охоронюваним географічним зазначенням відповідно до Регламенту (ЄС) № 1308/2013 або Регламенту (ЄС) № 1151/2012. Для цілей ясності та узгодженості доцільно інтегрувати існуючі правила щодо регулювання пропозиції в одне єдине положення, що охоплює всі сільськогосподарські продукти. Таким чином, держави-члени мають бути уповноважені застосовувати такі правила для регулювання пропозиції сільськогосподарських продуктів із географічними зазначеннями на запит міжгалузевої організації, організації виробників або групи виробників чи операторів, за умови, що принаймні дві третини виробників такого продукту або їхніх представників згодні на це та, у відповідних випадках, були проведені консультації із сільськогосподарськими виробниками відповідної сировини, і останні, у випадку із сиром, з міркувань безперервності, надали свою згоду. Такі правила мають застосовуватися за суворих умов, зокрема для уникнення шкоди торгівлі продуктами на інших ринках та для захисту прав меншості. Держави-члени мають негайно публікувати ухвалені правила та повідомляти про них Комісію, забезпечувати регулярні перевірки та скасовувати правила у випадках невідповідності. Комісія має бути уповноважена ухвалити імплементаційні акти, що вимагають від держави-члена скасувати такі правила, якщо Комісія виявляє, що такі правила не відповідають певним умовам, перешкоджають конкуренції або викривляють її у значній частині внутрішнього ринку чи загрожують вільній торгівлі або досягненню цілей статті 39 ДФЄС. З огляду на повноваження Комісії у сфері конкурентної політики Союзу та беручи до уваги особливий характер таких актів, Комісія має ухвалювати такі імплементаційні акти без застосування Регламенту (ЄС) № 182/2011.

(55)

Положення щодо розподілу вартості у ланцюгу постачання харчових продуктів становлять інтерес не лише в договорах між виробниками та першими покупцями, але й у випадках, коли вони можуть надавати фермерам можливість впливати на динаміку цін на етапах ланцюга нижчого рівня. Таким чином, слід надати можливість фермерам і їх асоціаціям погоджувати такі положення із суб’єктами на рівнях нижче перших покупців.

(56)

Особлива комерційна вартість вин, охоплених охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, зумовлена їх належністю до преміального сегмента ринку завдяки своїй репутації якості, зумовленій специфікаціями відповідного продукту. На такі вина часто встановлюють вищі ціни на ринку, оскільки споживачі цінують характеристики, пов’язані з назвою місця походження та географічним зазначенням. Щоб запобігти нівелюванню параметрів якості несприятливою практикою ціноутворення, міжгалузеві організації, що представляють операторів, які отримують вигоду від таких параметрів якості, мають бути здатними видавати цінові рекомендації щодо продажів відповідних сортів винограду як відступ від статті 101(1) ДФЄС. Однак такі рекомендації мають бути необов’язковими, щоб уникнути усунення цінової конкуренції в межах охоронюваної назви місця походження / охоронюваного географічного зазначення в цілому.

(57)

Стаття 5 Угоди Світової організації торгівлі (СОТ) про сільське господарство визначає методи розрахунку, які можна використовувати для фіксування тригерного обсягу для застосування положення про спеціальні запобіжні заходи у відповідних секторах. Щоб врахувати всі можливі методи розрахунку для встановлення тригерного обсягу для цілей застосування додаткових ввізних мит, у тому числі у випадках, коли внутрішнє споживання не враховують, до статті 182(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 слід внести зміни для відображення методу розрахунку, визначеного у статті 5(4) Угоди СОТ про сільське господарство.

(58)

Статті 192 та 193 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 слід вилучити, оскільки такі заходи більше не потрібні через припинення регулювання виробництва у секторі цукру. Щоб забезпечити достатній імпорт на ринок Союзу з третіх країн, Комісії мають бути надані делеговані та виконавчі повноваження для тимчасового зупинення дії ввізних мит на тростинну та бурякову меляси.

(59)

Рішенням Міністрів від 19 грудня 2015 року про експортну конкуренцію, ухваленим на 10-й Конференції міністрів у Найробі, встановлено правила щодо заходів у сфері експортної конкуренції. Що стосується експортних субсидій, члени СОТ зобов’язані скасувати свої права на експортні субсидії з дати зазначеного рішення. Таким чином, положення Союзу щодо вивізних відшкодувань, визначені у статтях 196–204 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, слід вилучити. Що стосується експортних кредитів, гарантій експортних кредитів і програм страхування, державних торговельних підприємств, що займаються експортом сільськогосподарських продуктів та міжнародної продовольчої допомоги, держави-члени можуть ухвалювати національні інструменти, що відповідають праву Союзу. Оскільки Союз і його держави-члени є членами СОТ, такі національні інструменти також мають відповідати правилам, установленим у Рішенні Міністрів СОТ від 19 грудня 2015 року, згідно з правом Союзу та міжнародним правом.

(60)

Внутрішній ринок ґрунтується на узгодженому застосуванні правил конкуренції в усіх державах-членах. Це вимагає постійної тісної співпраці національних органів із питань конкуренції та Комісії у межах європейської мережі органів із питань конкуренції, у якій можна обговорювати питання тлумачення та застосування правил конкуренції та координувати дій із застосування правил конкуренції, відповідно до Регламенту Ради (ЄС) № 1/2003 (¹⁹).

(61)

Щоб забезпечити дієве використання статті 210 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 міжгалузевими організаціями, а також щоб спростити та зменшити адміністративні тягарі, договори, рішення та узгоджені практики міжгалузевих організацій не мають вимагати попереднього ухвалення Комісією рішення про те, що до них не застосовується стаття 101(1) ДФЄС, за умови, що такі договори, рішення та узгоджені практики відповідають вимогам, установленим у статті 210 Регламенту (ЄС) № 1308/2013. Однак на запит заявника Комісія має надати висновок щодо відповідності таких договорів, рішень та узгоджених практик статті 210 Регламенту (ЄС) № 1308/2013. Незважаючи на висновок Комісії, виданий про те, що такі договори, рішення та узгоджені практики відповідають указаній статті, Комісія має зберегти за собою можливість у будь-який час після видачі такого висновку заявити про те, що стаття 101(1) ДФЄС застосовуватиметься в майбутньому до відповідних договорів, рішень чи узгоджених практик, якщо Комісія виявить, що відповідні умови для застосування статті 210 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, більше не виконуються.

(62)

Певні вертикальні й горизонтальні ініціативи стосовно сільськогосподарських і харчових продуктів, які мають на меті застосування вимог, що є суворішими за обов’язкові вимоги, можуть мати позитивний вплив на цілі сталості. Укладення таких договорів, ухвалення таких рішень та запровадження таких узгоджених практик між виробниками й операторами на різних рівнях виробництва, перероблення й торгівлі також може посилити позицію виробників у ланцюгу постачання та покращити їхній переговорний потенціал. Таким чином, за певних обставин до таких ініціатив не слід застосовувати статтю 101(1) ДФЄС. Щоб забезпечити дієве використання цього нового відступу, а також в інтересах зменшення адміністративних тягарів, такі ініціативи не мають вимагати попереднього ухвалення Комісією рішення про те, що до них не застосовується стаття 101(1) ДФЄС. Оскільки це новий відступ, доцільно передбачити, що Комісія має видати настанови для операторів стосовно застосування цього відступу протягом двох років із дати набуття чинності цим Регламентом. Після такої дати у виробників має існувати можливість вимагати висновку від Комісії щодо застосування відступу до їхніх договорів, рішень та узгоджених практик. У випадках, коли це виправдано, у Комісії має бути можливість у подальшому переглядати зміст свого висновку. У національних органів із питань конкуренції має бути можливість ухвалювати рішення про необхідність внесення змін до договору, рішення чи узгодженої практики, їх припинення чи незастосування взагалі, якщо вони вважають за необхідне захистити конкуренцію, і в такому випадку вони мають повідомити Комісію про свої дії.

(63)

Стаття 214a Регламенту (ЄС) № 1308/2013 дозволяє Фінляндії надавати, за певних умов, національну допомогу в Південній Фінляндії до 2022 року в разі отримання на те дозволу від Комісії. Продовження надання національної допомоги має бути дозволене на період 2023–2027 років. Щоб забезпечити можливість продовження надання такої допомоги протягом перехідного періоду 2021–2022 років, нові домовленості щодо такої допомоги мають почати застосовуватися з 1 січня 2023 року.

(64)

Обмеження вільного обігу продуктів у секторі фруктів та овочів у результаті застосування заходів, призначених для протидії поширенню шкідників рослин, може спричинити труднощі на ринку в одній або декількох державах-членах. Таким чином, особливо з огляду на збільшення випадків ураження рослин шкідливими організмами доцільно дозволити при застосуванні виняткових заходів підтримки враховувати обмеження торгівлі в результаті ураження рослин шкідливими організмами та розширити перелік продуктів, стосовно яких можуть бути ухвалені виняткові заходи підтримки у секторі фруктів та овочів.

(65)

Існуючі обсерваторії ринку Союзу та робочі групи з питань сільськогосподарських ринків довели свою користь для обґрунтування вибору економічних операторів та органів публічної влади, а також для сприяння моніторингу змін на ринку. Для цього, а також щоб збільшити прозорість сільськогосподарського ринку й ринку харчових продуктів на рівні Союзу та сприяти досягненню стабільності на сільськогосподарських ринках, такі інструменти слід посилити. Таким чином, доцільно створити єдину формальну правову базу, що регулюватиме створення та функціонування обсерваторій ринку Союзу в будь-якому сільськогосподарському секторі та встановити відповідні обов’язки щодо повідомлення та звітування для таких обсерваторій.

(66)

На основі статистичних даних та інформації, зібраної для моніторингу сільськогосподарських ринків, обсерваторії ринку Союзу мають визначати загрози потрясінь на ринку у своїй звітах. Комісія має регулярно надавати Європейському Парламенту і Раді інформацію про ситуацію на ринку сільськогосподарських продуктів, загрози потрясінь на ринку та можливі заходи, яких слід вжити, шляхом регулярної участі у засіданнях Комітету з питань сільського господарства та розвитку сільських територій і Спеціального комітету з питань сільського господарства.

(67)

Для забезпечення ясності роль Комісії стосовно її існуючих обов’язків щодо співпраці та обміну інформацією з компетентними органами, призначеними відповідно до статті 22 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 596/2014 (²⁰), та Європейського органу з цінних паперів і ринків (ESMA) має бути чітко встановлена у статті 223 Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

(68)

Застарілі обов’язки Комісії щодо звітування стосовно ринку молока і молочних продуктів та розширення сфери застосування програм для шкіл мають бути вилучені. Обов’язки щодо звітування стосовно сектору бджільництва мають бути включені до Регламенту (ЄС) 2021/2115. Слід встановити нові обов’язки щодо звітування і терміни стосовно застосування правил конкуренції до сільськогосподарського сектора, стосовно створення обсерваторій ринку Союзу та стосовно застосування виняткових заходів. Комісія також має звітувати про ситуацію щодо торговельних позначень і класифікації туш у секторі у м’яса овець і кіз.

(69)

Положення щодо резерву на випадок кризи в сільськогосподарському секторі, встановлені у главі ІІІ частини V Регламенту (ЄС) № 1308/2013, слід вилучити, оскільки оновлені положення стосовно сільськогосподарських резервів встановлені в Регламенті (ЄС) 2021/2116.

(70)

З огляду на існуючий відступ від загальних назв, які слід використовувати для телятини з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, яку/яке зареєстровано до 29 червня 2007 року, з міркувань узгодженості та для надання однозначної інформації споживачам державам-членам слід надати можливість дозволяти групам, відповідальним за охоронювані назви місця походження або охоронювані географічні зазначення, зареєстровані до тієї самої дати, відступати від обов’язкової класифікації туш для телятини.

(71)

Правила щодо оцінювання конфліктів між назвою, застосованою для реєстрації назви місця походження або географічного зазначення згідно з Регламентом (ЄС) № 1151/2012, та назвою сорту рослини або породи тварини, що вироблено в Союзі, мають бути встановлені для досягнення справедливішого балансу між існуючими інтересами.

(72)

Щоб підвищити рівень обізнаності споживачів стосовно охоронюваних назв місця походження, охоронюваних географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей відповідно до Регламенту (ЄС) № 1151/2012, обов’язок щодо використання відповідних символів Союзу має бути поширений на рекламні матеріали.

(73)

Слід передбачити конкретні відступи, які дозволяють використання інших назв на додаток до зареєстрованої назви гарантованої традиційної особливості. Комісія повинна встановити перехідні періоди для використання позначень, що містять назви гарантованих традиційних особливостей згідно з умовами, які вже існують щодо таких перехідних періодів для охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень.

(74)

Процедури, пов’язані з реєстрацією охоронюваних назв місця походження, охоронюваних географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей, встановлені у Регламенті (ЄС) № 1151/2012, слід оптимізувати та спростити, щоб забезпечити можливість реєструвати нові імена протягом коротших періодів. Процедуру заперечення слід спростити. Обґрунтована заява про заперечення має визначати всі підстави для заперечення та інформацію про такі підстави. Це не має перешкоджати органу чи особі, який подав / яка подала заперечення, додавати та уточнювати таку інформацію в ході консультацій, згаданих у статті 51(3) Регламенту (ЄС) № 1151/2012.

(75)

Процедуру затвердження змін до специфікацій продукту, встановлену в Регламенті (ЄС) № 1151/2012, слід спростити шляхом запровадження розрізнення між змінами на рівні Союзу та стандартними змінами. Згідно з принципом субсидіарності держави-члени мають відповідати за затвердження стандартних змін, а Комісія має зберігати відповідальність за затвердження змін на рівні Союзу до специфікацій продукту. Слід передбачити положення для забезпечення достатнього часу для сприяння плавному переходу від правил, передбачених у Регламенті (ЄС) № 1151/2012 щодо змін до специфікацій продукту, до нових правил, встановлених у цьому Регламенті.

(76)

З огляду на збільшення попиту серед споживачів Союзу на бджолиний віск, збільшення його використання в секторі харчових продуктів та його тісний зв’язок із сільськогосподарськими продуктами та економікою сільських територій, цей продукт слід додати до переліку сільськогосподарських продуктів і харчових продуктів, встановленого у додатку І до Регламенту (ЄС) № 1151/2012.

(77)

З огляду на обмежену кількість реєстрацій географічних зазначень ароматизованих винних продуктів відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 251/2014 (²¹) слід спростити правову базу для охорони географічних зазначень таких продуктів. До ароматизованих винних продуктів та інших алкогольних напоїв, за винятком спиртних напоїв і продуктів виноградарства, що входять до переліку в частині II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, слід застосовувати ті самі правові режими й процедури, що й до інших сільськогосподарських продуктів і харчових продуктів. Слід включити ці продукти до сфери застосування Регламенту (ЄС) № 1151/2012. До Регламенту (ЄС) № 251/2014 слід внести зміни для врахування цієї зміни, що стосується назви, сфери застосування і термінів та означень, а також положень щодо маркування ароматизованих винних продуктів. Слід забезпечити плавний перехід для назв, охоронюваних згідно з Регламентом (ЄС) № 251/2014.

(78)

Щоб сприяти торгівлі з третіми країнами, слід встановити, що держави-члени можуть дозволити вказувати на пакованні або на етикетці, прикріпленій до паковання, ароматизованих винних продуктів, вироблених для експорту, торгові назви, що вимагаються третіми країнами, в тому числі мовами, які не є офіційними мовами Союзу, за умови, що на пакованні або на етикетці, прикріпленій до паковання, також вказані відповідні торгові назви, визначені в додатку ІІ.

(79)

Повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 ДФЄС має бути делеговане Комісії в частині доповнення торгових назв і загальних назв ароматизованих винних продуктів, встановлених у додатку ІІ до Регламенту (ЄС) № 251/2014, щоб адаптувати їх із урахуванням технічного прогресу, наукових розробок і змін на ринку, здоров’я споживачів або потреб споживачів в інформації.

(80)

Щоб надавати вищий рівень інформації споживачам, обов’язкове маркування ароматизованих винних продуктів із зазначенням інформації про поживну цінність та переліку інгредієнтів слід передбачити в Регламенті (ЄС) № 251/2014. Однак виробникам слід надати можливість обмежувати зміст інформації про поживну цінність на пакованні або етикетці, прикріпленій до паковання, лише інформацією про енергетичну цінність та натомість надавати повну інформацію про поживну цінність та перелік інгредієнтів за допомогою електронних засобів, за умови, що вони уникають будь-якого збирання чи відстежування даних про користувачів і не надають інформації, призначеної для цілей реалізації. Однак рішення не надавати повної інформації про поживну цінність на пакованні чи на етикетці, прикріпленій до паковання, не повинне впливати на існуючу вимогу, згідно з якою на етикетці повинен бути зазначений перелік речовин, які можуть викликати алергію чи непереносимість. Повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 ДФЄС має бути делеговане Комісії в частині доповнення Регламенту (ЄС) № 251/2014 шляхом встановлення детальних правил указування та зазначення інгредієнтів ароматизованих винних продуктів. Слід дозволити продовжувати реалізацію існуючих запасів ароматизованих винних продуктів після дат застосування нових вимог щодо маркування, допоки його запаси не буде вичерпано. Операторам слід надати достатньо часу для адаптування до нових вимог щодо маркування до початку їх застосування.

(81)

Доцільно дозволити додавання обмеженої кількості спиртних напоїв для додання смаку й аромату ароматизованим винам у будь-якій із категорій, встановлених у пункті А додатка ІІ до Регламенту (ЄС) № 251/2014. Оскільки технічний прогрес нині дає змогу виробляти вермут без додання спирту, більше не слід вимагати додання спирту у вермут. З огляду на попит серед споживачів доцільно дозволити поєднання червоного й білого вина для виробництва глінтвейну. Щоб урахувати ароматизований напій на основі вина, що існує на ринку Польщі, доцільно створити нову категорію «wino ziołowe», що визначатиме традиційні вимоги до його виробництва у праві Союзу.

(82)

З огляду на малий розмір, віддаленість та особливу ситуацію з продовольчою безпекою місцеві ринки в Реюньйоні особливо вразливі до коливань цін. Міжгалузеві організації об’єднують виробників та інших операторів на різних етапах ланцюга постачання харчових продуктів і можуть брати участь у сприянні підтримуванню та диверсифікації місцевого виробництва. З огляду на особливий контекст продовольчої безпеки в Реюньйоні доцільно передбачити, як відступ від статті 165 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, що у випадках, коли правила визнаної міжгалузевої організації поширюються на операторів, які не є членами такої міжгалузевої організації, Франція може ухвалювати рішення за результатами консультацій із відповідними стейкхолдерами про те, що оператори, які не є членами такої міжгалузевої організації, зобов’язані сплачувати фінансові внески на діяльність, яку охоплено розширеними правилами та яка слугує загальному економічному інтересу економічних операторів, що здійснюють діяльність виключно в Реюньйоні стосовно продуктів, призначених для місцевого ринку.

(83)

Таким чином, слід внести зміни до регламентів (ЄС) № 1308/2013, (ЄС) № 1151/2012, (ЄС) № 251/2014 та (ЄС) № 228/2013 відповідно.

(84)

Слід запровадити перехідні механізми для заявок на охорону та для реєстрації охоронюваних назв місця походження, географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей, які подано до дати набуття чинності цим Регламентом, стосовно витрат, зазнаних до 1 січня 2023 року в рамках схем допомоги стосовно оливкової олії і столових оливок, фруктів і овочів, вина, продуктів бджільництва та хмелю, стосовно операційних програм визнаних організацій виробників або їх асоціацій у секторі фруктів і овочів та стосовно програм підтримки у секторі вина, встановлених у статтях 29–60 Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

(85)

Щоб забезпечити плавний перехід до нової правової бази, встановленої в Регламенті (ЄС) 2021/2115, зміни до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, пов’язані з такою новою правовою базою, слід застосовувати з 1 січня 2023 року.

(86)

Щоб забезпечити плавну реалізацію передбачених заходів та з огляну на нагальність цей Регламент має набути чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу,

(1)

статтю 2 викласти в такій редакції:

«Стаття 2

Загальні положення спільної аграрної політики (CAP)

Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2021/2116 (^*1) та ухвалені відповідно до нього положення застосовуються щодо заходів, визначених у цьому Регламенті.

(^*1) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2021/2116 від 2 грудня 2021 року про фінансування, управління та моніторинг спільної сільськогосподарської політики та про скасування Регламенту (ЄС) № 1306/2013 (ОВ L 435, 06.12.2021, с. 187).»;»

(2)

до статті 3 внести такі зміни:

(3)

статтю 5 викласти в такій редакції:

«Стаття 5

Коефіцієнти перетворення для рису

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, що фіксують коефіцієнти перетворення для рису на різних стадіях перероблення.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, згаданою у статті 229(2).»;

(4)

статтю 6 викласти в такій редакції:

«Стаття 6

Маркетингові роки

Установлено такі маркетингові роки:

(5)

статтю 12 викласти в такій редакції:

«Стаття 12

Періоди державної інтервенції

Державна інтервенція доступна для таких продуктів:

(6)

до статті 16 внести такі зміни:

(7)

у статті 17 пункт (b) першого параграфа викласти в такій редакції:

(8)

До глави ІІ розділу І частини ІІ внести такі зміни:

(9)

статтю 61 викласти в такій редакції:

«Стаття 61

Строк

Система дозволів на виноградні насадження, встановлена в цій главі, застосовується з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2045 року; Комісія повинна здійснити два проміжні перегляди у 2028 та 2040 роках, щоб оцінити роботу системи та, у разі доцільності, надати пропозиції.»;

(10)

до статті 62 внести такі зміни:

(11)

до статті 63 внести такі зміни:

(12)

до статті 64 внести такі зміни:

(13)

у статті 65 перший параграф викласти в такій редакції:

«Застосовуючи статтю 63(2), держава-член повинна враховувати рекомендації, надані визнаними професійними організаціями, що діють у секторі вина, зазначеними у статтях 152, 156 та 157, зацікавлених груп виробників, зазначених у статті 95, або інших типів професійних організацій, визнаних на основі законодавства такої держави-члена, за умови що таким рекомендаціям передує укладення угоди між відповідними представницькими сторонами у референтному географічному районі.»;

(14)

до статті 68 внести такі зміни:

(15)

статтю 81 доповнити таким параграфом:

«6. Ділянки, насаджені для цілей, що не включають виробництво вина із сортів винограду, які, у випаду з державами-членами, не згаданими в параграфі 3, не класифіковані або які, у випадку з державами-членами, згаданими в параграфі 3, не відповідають другому підпараграфу параграфа 2, не підлягають обов’язковому викорчовуванню.

На насаджування та повторне насаджування сортів винограду, згаданих у першому підпараграфі, для цілей, які не включають виробництво вина, не поширюється система дозволів на насаджування винограду, встановлена у главі ІІІ розділу І частини ІІ.»;

(16)

статтю 86 викласти в такій редакції:

«Стаття 86

Резервування, зміна та скасування необов’язкових зарезервованих позначень

Для врахування очікувань споживачів, у тому числі стосовно методів виробництва та сталості в ланцюгу постачання, розвитку наукових і технічних знань, ситуації на ринку та змін у стандартах реалізації і міжнародних стандартах Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти, що:

(17)

до статті 90 внести такі зміни:

(18)

у частині ІІ секцію 1 глави I розділу ІІ доповнити підсекцією такого змісту:

«Підсекція 4a

Перевірки та санкції

Стаття 90a

Перевірки та санкції, пов’язані з правилами реалізації

1. Держави-члени повинні вживати заходів для забезпечення того, щоб продукти, зазначені у статті 119(1), які не марковано відповідно до вимог цього Регламенту, не вводили в обіг або, якщо їх уже введено в обіг, щоб їх вилучали з ринку.

2. Без обмеження будь-яких конкретних положень, які можуть бути ухвалені Комісією, імпорт до Союзу продуктів, зазначених у пунктах (a) та (b) статті 189(1), підлягає перевіркам для визначення того, чи виконано умови, передбачені у параграфі 1 зазначеної статті.

3. Держави-члени повинні проводити перевірки на основі аналізу ризиків, щоб верифікувати, чи продукти, зазначені у статті 1(2), відповідають правилам, установленим у цій секції, та, у відповідних випадках, застосовувати адміністративні санкції.

4. Без обмеження актів щодо сектора вина, ухвалених відповідно до статті 58 Регламенту (ЄС) 2021/2116, у випадку порушення правил Союзу у секторі вина держави-члени повинні застосовувати пропорційні, дієві та стримувальні адміністративні санкції відповідно до глави І розділу IV зазначеного регламенту. Держави-члени не повинні застосовувати такі санкції, якщо невідповідність має незначний характер.

5. Щоб захистити кошти Союзу та захистити ідентичність, походження та якість вин Союзу, Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 227, які доповнюватимуть цей Регламент у частині:

6. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлюють усі заходи, необхідні для:

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, згаданою у статті 229(2).»;

(19)

статтю 92(1) доповнити підпараграфом такого змісту:

«Однак правила, встановлені в цій секції, не застосовуються до продуктів, зазначених у пунктах (1), (4), (5), (6), (8) та (9) частини ІІ додатка VII, якщо такі продукти пройшли процедуру повної деалкоголізації відповідно до секції Е частини І додатка VIII.»;

(20)

до статті 93 внести такі зміни:

(21)

до статті 94 внести такі зміни:

(22)

до статті 96 внести такі зміни:

(23)

у статті 97 параграфи 2, 3 та 4 викласти в такій редакції:

«2. Комісія вивчає заявки на охорону, які вона отримає, відповідно до статті 96(5). Комісія повинна перевіряти, чи містять заявки обов’язкову інформацію та чи не містять вони явних помилок, із урахуванням результату попередньої національної процедури, проведеної відповідною державою-членом. Таке ретельне вивчення повинне бути зосереджене, зокрема, на єдиному документі, згаданому в пункті (d) статті 94(1).

Строк ретельного вивчення Комісією не повинен перевищувати шести місяців із дати отримання заявки від держави-члена. Якщо цей строк перевищено, Комісія повинна письмово поінформувати заявників про причини такої затримки.

3. Комісія повинна бути звільнена від обов’язку дотримуватися строку для ретельного вивчення, зазначеного в другому підпараграфі параграфа 2, та інформувати заявника про причини такої затримки, якщо вона отримає повідомлення від держави-члена стосовно заявки на реєстрацію, поданої Комісії відповідно до статті 96(5), в якій або:

Таке звільнення діє, допоки держава-член не поінформує Комісію про те, що початкову заявку було відновлено або що держава-член відкликала свій запит про призупинення перевірки.

4. Якщо за результатами ретельного вивчення, проведеного відповідно до параграфа 2 цієї статті, Комісія вважає, що умови, встановлені у статтях 93, 100 та 101, виконано, вона ухвалює імплементаційні акти щодо публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу єдиного документа, згаданого в пункті (d) статті 94(1), та покликання на публікацію специфікації продукту, здійсненої в ході попередньої національної процедури. Такі імплементаційні акти ухвалюють без застосування процедури, зазначеної у статті 229(2) або (3).

Якщо за результатами ретельного вивчення, проведеного відповідно до параграфа 2 цієї статті, Комісія вважає, що умови, встановлені у статтях 93, 100 та 101, не виконано, вона ухвалює імплементаційні акти про відхилення заявки.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, згаданою у статті 229(2).»;

(24)

статті 98 та 99 викласти в такій редакції:

«Стаття 98

Процедура заперечення

1. Протягом трьох місяців із дати публікації єдиного документа, згаданого в пункті (d) статті 94(1), в Офіційному віснику Європейського Союзу органи влади держави-члена чи третьої країни або будь-яка фізична чи юридична особа, яка проживає чи має осідок у третій країна та має законний інтерес, може подати до Комісії обґрунтовану заяву про заперечення стосовно запропонованої охорони.

Будь-яка фізична чи юридична особа, яка проживає чи має осідок у державі-члені, яка не є державою-членом, що направила заявку на охорону, та має законний інтерес, може подати заяву про заперечення через органи держави-члена, в якій вона проживає чи має осідок, протягом строку, дозволеного для подання заяви про заперечення відповідно до першого підпараграфа.

2. Якщо Комісія вважає, що заперечення є прийнятним, вона запрошує орган або фізичну чи юридичну особу, який/яка подав/подала заперечення, та орган або фізичну чи юридичну особу, який/яка подав/подала заявку на охорону, до участі у належних консультаціях протягом розумного періоду, що не перевищує трьох місяців. Таке запрошення надають протягом п’яти місяців із дати публікації заявки на охорону, якої стосується обґрунтована заява про заперечення, в Офіційному віснику Європейського Союзу. До такого запрошення повинна бути додана копія обґрунтованої заяви про заперечення. У будь-який час протягом цих трьох місяців Комісія може подовжити строк для проведення консультацій на щонайбільше три місяці на запит органу або фізичної чи юридичної особи, який/яка подав/подала заявку.

3. Орган або особа, який/яка подав/подала заперечення, та орган або особа, який/яка подав/подала заявку на охорону, повинні розпочати консультації, згадані в параграфі 2, без необґрунтованої затримки. Вони повинні надати одне одному інформацію, необхідну для оцінювання того, чи заявка на охорону відповідає цьому Регламенту та положенням, ухваленим відповідно до цього Регламенту.

4. Якщо орган або особа, який/яка подав/подала заперечення, та орган або особа, який/яка подав/подала заявку на охорону, досягають згоди, або заявник, що має осідок у третій країні, або органи держави-члена чи третьої країни, з якої було подано заявку на охорону, повинні повідомити Комісію про результати консультацій та про всі фактори, які уможливили досягнення згоди, включно з думками сторін. Якщо дані, опубліковані відповідно до статті 97(4), зазнали суттєвих змін, Комісія повинна провести повторне ретельне вивчення, згадане у статті 97(2), після проведення національної процедури, що забезпечує належне опублікування таких змінених даних. Якщо після досягнення згоди до специфікації продукту не вносяться жодні зміни або якщо зміни до специфікації продукту є несуттєвими, Комісія повинна ухвалити рішення відповідно до статті 99(1) щодо запровадження охорони назви місця походження або географічного зазначення, незважаючи на отримання прийнятної заяви про заперечення.

5. Якщо згоди не досягнуто, або заявник, що має осідок у третій країні, або органи держави-члена чи третьої країни, з якої було подано заявку на охорону, повинні повідомити Комісію про результати проведених консультацій та надати їй всі відповідні інформацію і документи. Комісія повинна ухвалити рішення відповідно до статті 99(2) або про запровадження охорони, або про відхилення заявки.

Стаття 99

Рішення щодо охорони

1. Якщо Комісія не отримала прийнятної заяви про заперечення відповідно до статті 98, вона ухвалює імплементаційні акти про запровадження охорони. Такі імплементаційні акти ухвалюють без застосування процедури, зазначеної у статті 229(2) або (3).

2. Якщо Комісія отримала прийнятну заяву про заперечення, вона ухвалює імплементаційні акти або про запровадження охорони, або про відмову у запровадженні охорони. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

3. Охорона, запровадження згідно з цією статтею, не обмежує обов’язку виробників дотримуватися інших правил Союзу, зокрема щодо введення продуктів в обіг та маркування харчових продуктів.»;

(25)

статтю 102 викласти в такій редакції:

«Стаття 102

Відносини з торговельними марками

1. Якщо назву місця походження або географічне зазначення зареєстроване відповідно до цього Регламенту, у реєстрації торговельної марки, використання якої суперечило би статті 103(2) і яка стосується продукту, що належить до однієї з категорій із переліку в частині ІІ додатка VII, відмовляють, якщо заявку на реєстрацію торговельної марки подано після дати подання до Комісії заявки на реєстрацію назви місця походження або географічного зазначення.

Торговельні марки, зареєстровані з порушенням першого підпараграфа, визнають недійсними.

2. Без обмеження статті 101(2) цього Регламенту, торговельну марку, використання якої суперечить статті 103(2) цього Регламенту і щодо якої було подано заявку, яку зареєстровано або, якщо така можливість передбачена відповідним законодавством, установлено в результаті добросовісного використання на території Союзу до дати подання до Комісії заявки на охорону назви місця походження або географічного зазначення, можна продовжувати використовувати й поновлювати, незважаючи на реєстрацію назви місця походження або географічного зазначення, за умови відсутності підстав для визнання такої торговельної марки недійсною або для її відкликання відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2436 (^*3) або Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/1001 (^*4).

У таких випадках використання назви місця походження або географічного зазначення дозволено разом із використанням відповідних торговельних марок.

(^*3) Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2436 від 16 грудня 2015 року про наближення законодавств держав-членів щодо торговельних марок (ОВ L 336, 23.12.2015, с.1).»

(^*4) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/1001 від 14 червня 2017 року про торговельну марку Європейського Союзу (ОВ L 154, 16.06.2017, с.1).»;»

(26)

до статті 103 внести такі зміни:

(27)

статтю 105 викласти в такій редакції:

«Стаття 105

Внесення змін до специфікацій продукту

1. Заявник, що відповідає умовам, установленим у статті 95, може подати заявку на затвердження змін до специфікації продукту з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, зокрема для врахування розвитку науково-технічних знань або для коригування визначення меж географічного району, зазначеного в пункті (d) другого підпараграфа статті 94(2). Заявки повинні містити опис та обґрунтування змін, щодо яких подають таку заявку.

2. Зміни у специфікації продукту відносять до однієї з двох категорій залежно від їхньої важливості: Зміни на рівні Союзу, які вимагають проведення процедури заперечення на рівні Союзу, і стандартні зміни, рішення щодо яких ухвалюють на рівні держави-члена або третьої країни.

Для цілей цього Регламенту «зміна на рівні Союзу» означає зміну у специфікації продукту, яка:

3. Зміни на рівні Союзу затверджує Комісія. Така процедура затвердження повинна відповідати процедурі, встановленій у статті 94 та статтях 96–99 mutatis mutandis.

Заявки на затвердження змін на рівні Союзу, які подають треті країни або виробники третіх країн, повинні містити підтвердження того, що запитані зміни відповідають чинному законодавству відповідної третьої країни про охорону назв місця походження або географічних зазначень.

Заявки на затвердження змін на рівні Союзу повинні стосуватися виключно змін на рівні Союзу. Якщо заявка на затвердження змін на рівні Союзу також стосується стандартних змін, частини, що стосуються стандартних змін, вважають такими, що не подані, а процедура затвердження змін на рівні Союзу стосуватиметься тільки тих частин, що стосуються таких змін на рівні Союзу.

Ретельне вивчення таких заявок повинне зосереджуватися на запропонованих змінах на рівні Союзу.

4. Стандартні зміни затверджують та оприлюднюють держави-члени, на території яких знаходиться географічний район відповідного продукту, та доводять до відома Комісії.

Що стосується третіх країн, зміни затверджують відповідно до застосовного законодавства відповідної третьої країни.»;

(28)

статтю 106 викласти в такій редакції:

«Стаття 106

Скасування

Комісія може з власної ініціативи або на належним чином обґрунтований запит держави-члена, третьої країни чи фізичної або юридичної особи, яка має законний інтерес, ухвалювати імплементаційні акти про скасування охорони назви місця походження або географічного зазначення в разі існування однієї або декількох із зазначених нижче обставин:

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, згаданою у статті 229(2).»;

(29)

доповнити статтею такого змісту:

«Стаття 106a

Тимчасове марковання і представлення

Після направлення Комісії заявки на охорону назви місця походження або географічного зазначення виробники можуть зазначати в маркованні та представленні продукту інформацію про те, що заявку подано, і використовувати національні логотипи і зазначення відповідно до права Союзу, зокрема Регламенту (ЄС) № 1169/2011.

Символи Союзу, що вказують на охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення, та зазначення Союзу «охоронювана назва місця походження» або «охоронюване географічне зазначення» можуть бути включені до марковання лише після публікації рішення щодо запровадження охорони такої назви місця походження або такого географічного зазначення.

Якщо заявку відхилено, будь-які продукти виноградарства, на які було нанесено марковання згідно з першим параграфом, можуть реалізовуватися, допоки їх запаси не буде вичерпано.»;

(30)

статтю 111 вилучити;

(31)

у частині ІІ секцію 2 глави I розділу ІІ доповнити підсекцією такого змісту:

«Підсекція 4

Перевірки, пов’язані з назвами місця походження, географічними зазначеннями і традиційними позначеннями

Стаття 116a

Перевірки

1. Держави-члени повинні вживати необхідних кроків для припинення незаконного використання охоронюваних назв місця походження, охоронюваних географічних зазначень та охоронюваних традиційних позначень, згаданих у цьому Регламенті.

2. Держави-члени повинні призначити компетентний орган, відповідальний за проведення перевірок виконання обов’язків, установлених у цій секції. Для цього застосовуються стаття 4(2) та (4) і стаття 5(1), (4) та (5) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/625  (^*5).

3. У межах Союзу компетентний орган, згаданий у параграфі 2 цієї статті, або один чи декілька з делегованих органів у розумінні пункту (5) статті 3 Регламенту (ЄС) 2017/625, які здійснюють діяльність як орган із сертифікації продукції згідно з критеріями, встановленими у главі ІІІ розділу ІІ того самого регламенту, повинні щорічно верифікувати відповідність специфікаціям продуктів як під час виробництва вина, так і під час або після кондиціонування.

4. Комісія повинна ухвалити імплементаційні акти щодо:

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

(^*5) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/625 від 15 березня 2017 року про офіційний контроль та іншу офіційну діяльність, що провадиться для забезпечення застосування положень харчового та кормового права, правил щодо здоров’я і благополуччя тварин, здоров’я рослин та засобів захисту рослин, внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 999/2001, (ЄС) № 396/2005, (ЄС) № 1069/2009, (ЄС) № 1107/2009, (ЄС) № 1151/2012, (ЄС) № 652/2014, (ЄС) 2016/429 та (ЄС) 2016/2031, регламентів Ради (ЄС) № 1/2005 та (ЄС) № 1099/2009 та директив Ради 98/58/ЄС, 1999/74/ЄС, 2007/43/ЄС, 2008/119/ЄС та 2008/120/ЄС, та про скасування регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 854/2004 та (ЄС) № 882/2004, директив Ради 89/608/ЄЕС, 89/662/ЄЕС, 90/425/ЄЕС, 91/496/ЄЕС, 96/23/ЄС, 96/93/ЄС та 97/78/ЄС та Рішення Ради 92/438/ЄЕС (Регламент про офіційний контроль) (ОВ L 95, 07.04.2017, с. 1).»;»

(32)

до статті 119 внести такі зміни:

(33)

у статті 122 до параграфа 1 внести такі зміни:

(34)

До секції 1 глави II розділу ІІ частини ІІ внести такі зміни:

(35)

у статті 145(3) перше речення викласти в такій редакції:

«Держави-члени, які передбачають у своїх стратегічних планах за CAP реструктуризацію та перетворення виноградників відповідно до пункту (а) першого підпараграфа статті 58(1) Регламенту (ЄС) 2021/2115, повинні на основі реєстру виноградників подавати Комісії до 1 березня кожного року оновлений інвентарний опис свого виробничого потенціалу.»;

(36)

доповнити статтею такого змісту:

«Стаття 147a

Затримка оплати за продажі вина в резервуарах

Як відступ від статті 3(1) Директиви (ЄС) 2019/633, держави-члени можуть за запитом міжгалузевої організації, яку визнано згідно зі статтею 157 цього Регламенту та яка здійснює діяльність у секторі вина, передбачити, що заборона, згадана в пункті (а) першого підпараграфа статті 3(1) Директиви (ЄС) 2019/633, не застосовна до платежів, виконуваних за договорами постачання між виробниками чи перепродавцями вина та їхніми прямими покупцями у зв’язку з операціями з продажу вина в резервуарах, за умови, що:

(37)

у статті 148(2) пункт (c)(i) викласти в такій редакції:

(38)

у статті 149(2) пункт (c)(i) викласти в такій редакції:

(39)

статтю 150 вилучити;

(40)

до статті 151 внести такі зміни:

(41)

до пункту (с) статті 152(1) внести такі зміни:

(42)

до статті 153 внести такі зміни:

(43)

у статті 154(1) пункт (b) викласти в такій редакції:

(44)

до статті 157 внести такі зміни:

(45)

до статті 158 внести такі зміни:

(46)

до статті 163 внести такі зміни:

(47)

до статті 164 внести такі зміни:

(48)

статтю 165 викласти в такій редакції:

«Стаття 165

Фінансові внески суб’єктів, які не є членами

Якщо дію правил визнаної організації виробників, визнаної асоціації організацій виробників або визнаної міжгалузевої організації розширюють згідно зі статтею 164 і якщо діяльність, яку охоплюють такі правила, становить загальний економічний інтерес економічних операторів, діяльність яких пов’язана з відповідними продуктами, держава-член, яка надала таке визнання, може за результатами консультацій із відповідними стейкхолдерами ухвалити рішення про те, що окремі економічні оператори або групи, які не є членами організації, але отримують вигоду від такої діяльності, повинні сплачувати організації всі фінансові внески, що їх сплачують її члени, або частину таких внесків, якщо такі внески призначені для покриття витрат, зазнаних безпосередньо внаслідок провадження одного чи декількох із відповідних видів діяльності. Будь-яка організація, яка отримує внески від суб’єктів, які не є членами, згідно з цією статтею, на запит будь-яка суб’єкта, незалежно від того, чи є він членом такої організації, але який робить фінансові внески у діяльність організації, повинна надавати ті частини свого річного бюджету, які стосуються здійснення видів діяльності з переліку у статті 164(4).»;

(49)

доповнити статтею такого змісту:

«Стаття 166a

Регулювання пропозиції сільськогосподарських продуктів із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням

1. Без обмеження статей 167 та 167a цього Регламенту, на запит організації виробників або асоціації організацій виробників, визнаної згідно зі статтею 152(1) або 161(1) цього Регламенту, міжгалузевої організації, визнаної згідно зі статтею 157(1) цього Регламенту, групи операторів, згаданої у статті 3(2) Регламенту (ЄС) № 1151/2012, або групи виробників, згаданої у статті 95(1) цього Регламенту, держави-члени можуть встановити на обмежений період зобов’язальні правила для регулювання пропозиції сільськогосподарських продуктів, згаданих у статті 1(2) цього Регламенту, з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням відповідно до статті 5(1) та (2) Регламенту (ЄС) № 1151/2012 або відповідно до пунктів (a) та (b) статті 93(1) цього Регламенту.

2. Правила, згадані в параграфі 1 цієї статті, встановлюють за умови існування попередньої угоди між принаймні двома третинами виробників продукту, згаданого в параграфі 1 цієї статті, або їхніми представниками, на яких припадає принаймні дві третини виробництва такого продукту в географічному районі, згаданому у пункті (с) статті 7(1) Регламенту (ЄС) № 1151/2012 або пунктах (a)(iii) та (b)(iv) статті 93(1) цього Регламенту, якщо йдеться про вино. Якщо виробництво продукту, згаданого в параграфі 1 цієї статті, передбачає перероблення, і в специфікації продукту, згаданій у статті 7(1) Регламенту (ЄС) № 1151/2012 або у статті 94(2) цього Регламенту, встановлені обмеження щодо використання сировини в конкретному географічному районі, держави-члени повинні вимагати, для цілей дотримання правил, що підлягають установленню відповідно до параграфа 1 цієї статті, щоб:

3. Як відступ від параграфа 2 цієї статті, для виробництва сиру з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням правила, згадані в параграфі 1 цієї статті, встановлюють за умови існування попередньої угоди між принаймні двома третинами виробників молока або їхніми представниками, на яких припадає принаймні дві третини сирого молока, використовуваного для виробництва такого сиру, та, у відповідних випадках, принаймні двома третинами виробників такого сиру або їхніми представниками, на яких припадає принаймні дві третини виробництва такого сиру, в географічному районі, згаданому в пункті (с) статті 7(1) Регламенту (ЄС) № 1151/2012.

Для цілей першого підпараграфа цього параграфа для сиру з охоронюваним географічним зазначенням географічний район походження сирого молока, як зазначено у специфікації продукту для такого сиру, повинен збігатися з географічним районом, зазначеним у пункті (с) статті 7(1) Регламенту (ЄС) № 1151/2012 для такого сиру.

4. Правила, зазначені в параграфі 1:

5. Правила, згадані в параграфі 1, опубліковують в офіційній публікації відповідної держави-члена.

6. Держави-члени повинні проводити перевірки, щоб забезпечити виконання умов, установлених у параграфі 4. Якщо компетентні національні органи виявляють, що такі умови не виконано, держави-члени повинні скасувати правила, згадані в параграфі 1.

7. Держави-члени повинні невідкладно повідомити Комісію про згадані в параграфі 1 правила, які вони ухвалили. Комісія повинна поінформувати інші держави-члени про будь-яке повідомлення про такі правила.

8. Комісія може в будь-який час ухвалити імплементаційні акти, що вимагають від держави-члена скасувати правила, встановлені такою державою-членом відповідно до параграфа 1 цієї статті, якщо Комісія виявляє, що такі правила не відповідають умовам, установленим у параграфі 4 цієї статті, перешкоджають конкуренції або викривляють її у значній частині внутрішнього ринку чи загрожують вільній торгівлі або досягненню цілей статті 39 ДФЄС. Такі імплементаційні акти ухвалюють без застосування процедури, зазначеної у статті 229(2) або (3) цього Регламенту.»;

(50)

у статті 168(4) пункт (c)(i) викласти в такій редакції:

(51)

статтю 172 вилучити.

(52)

статтю 172a викласти в такій редакції:

«Стаття 172a

Розподіл вартості

Без обмеження будь-яких конкретних положень щодо розподілу вартості у секторі цукру фермери, в тому числі асоціації фермерів, можуть погоджувати із подальшими операторами положення щодо розподілу вартості, включно з ринковими вигодами і втратами, у яких визначають, яким чином будь-який рух цін на відповідні продукти на відповідних ринках або цін на інших товарних ринках буде розподілений між ними.

Стаття 172b

Орієнтири міжгалузевих організацій щодо продажу винограду для вин із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням

Як відступ від статті 101(1) ДФЄС, міжгалузеві організації, визнані згідно зі статтею 157 цього Регламенту, які здійснюють діяльність у секторі вина, можуть надавати необов’язкові значення орієнтовних цін для продажу винограду для виробництва вин із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, за умови, що такі орієнтири не усувають конкуренції стосовно значної частки відповідних продуктів.»;

(53)

у статті 182(1) другий підпараграф викласти в такій редакції:

«Тригерний обсяг дорівнює 125%, 110% або 105%, залежно від того, чи можливості доступу до ринку, визначені як імпорт, виражений відсотком від відповідного внутрішнього споживання протягом трьох попередніх років, не перевищує 10%, перевищує 10% , але не перевищує 30 , або перевищує 30% відповідно.

Якщо внутрішнє споживання не враховують, тригерний обсяг дорівнює 125%.»;

(54)

статті 192 та 193 вилучити;

(55)

главу IV доповнити статтею такого змісту:

«Стаття 193a

Тимчасове зупинення дії ввізних мит на мелясу

1. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно із статтею 227, якими доповнюють цей Регламент шляхом установлення правил щодо повного або часткового тимчасового зупинення ввізних мит на мелясу, яку відносять до коду 1703 за КН.

2. Застосовуючи правила, згадані в параграфі 1 цієї статті, Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, якими повністю або частково тимчасово зупиняють дію ввізних мит на мелясу, яку відносять до коду 1703 за КН, без застосування процедури, зазначеної у статті 229(2) або (3).»;

(56)

у частині III главу VI, що містить статті 196–204, вилучити;

(57)

у статті 206 перший параграф викласти в такій редакції:

«Якщо інше не передбачено в цьому Регламенті, відповідно до статті 42 ДФЄС, статті 101–106 ДФЄС та їхні імплементаційні положення застосовують відповідно до статей 207–210a цього Регламенту до всіх зазначених у статті 101(1) і статті 102 ДФЄС угод, рішень і практик, пов’язаних з виробництвом сільськогосподарських продуктів або торгівлею ними.»;

(58)

статтю 208 викласти в такій редакції:

«Стаття 208

Домінантне становище

Для цілей цієї глави «домінантне становище» означає становище економічної міцності підприємства, що надає йому можливість запобігати підтриманню дієвої конкуренції на відповідному ринку, надаючи йому спроможність поводитися значною мірою незалежно від своїх конкурентів, постачальників чи клієнтів та, зрештою, від споживачів.»;

(59)

до статті 210 внести такі зміни:

(60)

доповнити статтею такого змісту:

«Стаття 210a

Вертикальні та горизонтальні ініціативи заради сталості

1. Стаття 101(1) ДФЄС не застосовується до угод, рішень та узгоджених практик виробників сільськогосподарських продуктів, які пов’язані з виробництвом сільськогосподарських продуктів або торгівлею ними та які мають на меті застосування стандартів сталості, які є вищими за ті, що санкціоновані Союзом чи національним правом, за умови, що такі угоди, рішення та узгоджені практики встановлюють лише такі обмеження щодо конкуренції, які є незамінними для досягнення такого стандарту.

2. Параграф 1 застосовується до угод, рішень та узгоджених практик виробників сільськогосподарських продуктів, сторонами яких є декілька виробників або один чи декілька виробників та один чи декілька операторів на різних рівнях виробництва, перероблення і торгівлі в ланцюгу постачання харчових продуктів, включно з розповсюдженням.

3. Для цілей параграфа 1 «стандарт сталості» означає стандарт, який має на меті сприяти досягненню однієї або декількох із зазначених нижче цілей:

4. Угоди, рішення та узгоджені практики, що відповідають умовам, згаданим у цій статті, не повинні заборонятися; ухвалення жодного попереднього рішення з такою метою не вимагається.

5. Комісія повинна видати настанови для операторів щодо умов для застосування цієї статті до 8 грудня 2023 року.

6. З 8 грудня 2023 року виробники, зазначені в параграфі 1, можуть вимагати від Комісії висновку щодо відповідності угод, рішень та узгоджених практик, згаданих у параграфі 1, положенням цієї статті. Комісія повинна надіслати заявнику свій висновок протягом чотирьох місяців із моменту отримання повного запиту.

Якщо Комісія в будь-який час після видачі висновку виявляє, що умови, згадані в параграфах 1, 3 та 7 цієї статті, більше не виконуються, вона заявляє, що в майбутньому до відповідних угод, рішень чи узгоджених практик застосовуватиметься стаття 101(1) ДФЄС, та інформує про це виробників.

Комісія може змінити зміст висновку з власної ініціативи або на запит держави-члена, зокрема якщо заявник надав неточну інформацію або зловжив висновком.

7. Національний орган з питань конкуренції, зазначений у статті 5 Регламенту (ЄС) № 1/2003, може в окремих випадках ухвалювати рішення про те, що в майбутньому одна або декілька угод, рішень та узгоджених практик, згаданих у параграфі 1, повинні бути змінені, припинені або взагалі не мати місце, якщо він вважає, що таке рішення необхідне, щоб запобігти усуненню конкуренції, або якщо він вважає, що досягнення цілей, визначених у статті 39 ДФЄС, під загрозою.

Стосовно угод, рішень та узгоджених практик, які охоплюють декілька держав-членів, рішення, згадане в першому підпараграфі цього параграфа, Комісія ухвалює без застосування процедур, згаданих у статті 229(2) та (3).

Діючи відповідно до першого підпараграфа цього параграфа, національний орган з питань конкуренції інформує Комісію в письмовій формі після ініціювання першого формального заходу з розслідування та повідомляє Комісію про будь-які ухвалені в результаті цього рішення невідкладно після їх ухвалення.

Рішення, згадані в цьому параграфі, не застосовуються раніше, ніж у день повідомлення про них відповідних підприємств.»;

(61)

статтю 212 вилучити;

(62)

статтю 214a викласти в такій редакції:

«Стаття 214a

Національні платежі для певних секторів у Фінляндії

За умови надання Комісією дозволу протягом 2023–2027 років Фінляндія може продовжувати надавати національну допомогу, яку вона надавала у 2022 році, виробникам на основі цієї статті за умови, що:

Комісія повинна ухвалювати дозволи без застосування процедури, згаданої у статті 229(2) або (3) цього Регламенту.»;

(63)

у статті 218(2) рядок для Великої Британії вилучити;

(64)

до статті 219(1) внести такі зміни:

(65)

до секції 2 глави І частини V внести такі зміни:

(66)

частину V доповнити главою і статтями такого змісту:

«Глава Ia

Прозорість ринку

Стаття 222a

Обсерваторії ринку Союзу

1. Щоб збільшити прозорість у межах ланцюга постачання харчових продуктів, щоб робити обґрунтований вибір економічних операторів і органів публічної влади, щоб сприяти моніторингу змін на ринку та загроз потрясінь на ринку, Комісія створює обсерваторії ринку Союзу.

2. Комісія може вирішити, для яких сільськогосподарських секторів із переліку у статті 1(2) створювати обсерваторії ринку Союзу.

3. Обсерваторії ринку Союзу повинні надавати статистичні дані та інформацію, необхідні для моніторингу змін на ринку і загроз потрясінь на ринку, зокрема щодо:

4. Держави-члени повинні збирати інформацію, зазначену в параграфі 3, та надавати її Комісії.

Стаття 222b

Звітування Комісією про зміни на ринку

1. У своїх звітах обсерваторії ринку Союзу, створені відповідно до статті 222a, повинні визначати загрози потрясінь на ринку, пов’язані зі значними збільшеннями чи зменшеннями цін на внутрішніх чи зовнішніх ринках або з іншими подіями чи обставинами, що мають подібний вплив.

2. Комісія повинна регулярно надавати Європейському Парламенту і Раді інформацію про ситуацію на ринку щодо сільськогосподарських продуктів, причини потрясінь на ринку та можливі заходи реагування на такі потрясіння на ринку, зокрема заходи, передбачені у статтях 219, 220, 221 та 222 глави І розділу І частини ІІ, а також обґрунтування таких заходів»;

(67)

у статті 223(1) другий підпараграф викласти в такій редакції:

«Отриману інформацію можна передавати або надавати міжнародним організаціям, Союзу та національним органам із питань фінансових ринків, компетентним органам третіх країн і можна оприлюднювати за умови захисту персональних даних і законних інтересів підприємств у захисті їхніх комерційних таємниць, у тому числі цін.

Комісія повинна співпрацювати та обмінюватися інформацією з компетентними органами, призначеними відповідно до статті 22 Регламенту (ЄС) № 596/2014 та з Європейським органом з цінних паперів і ринків (ESMA), щоб допомагати їм виконувати свої завдання відповідно до Регламенту (ЄС) № 596/2014.»;

(68)

До статті 225 внести такі зміни:

(69)

у частині V главу ІІІ, що містить статтю 226, вилучити.

(70)

До додатка І внести такі зміни:

(71)

у додатку ІІ до частини ІІ внести такі зміни:

(72)

до додатка III внести такі зміни:

(73)

додаток VI вилучити;

(74)

до додатка VII внести такі зміни:

(75)

до додатка VIII внести такі зміни:

(76)

у додатку X параграф 2 пункту ІІ викласти в такій редакції:

(77)

у додатку X параграф 1 пункту XI викласти в такій редакції:

(78)

додатки XI, XII та XIII вилучити.

(1)

у статті 1(2) пункт (b) викласти в такій редакції:

(2)

у статті 2 параграфи 2 та 3 викласти в такій редакції:

«2. Цей Регламент не застосовується до спиртних напоїв чи продуктів виноградарства, визначених у частині ІІ додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, за винятком винних оцтів.

3. Реєстрації, виконані відповідно до статті 52, не обмежують обов’язку виробників дотримуватися інших правил Союзу, зокрема щодо введення продуктів в обіг та маркування харчових продуктів.»;

(3)

у статті 5 параграфи 1 та 2 викласти в такій редакції:

«1. Для цілей цього Регламенту «назва місця походження» — це назва, яка може бути традиційно використовуваною назвою, що ідентифікує продукт:

2. Для цілей цього Регламенту «географічне зазначення» — це назва, яка може бути традиційно використовуваною назвою, що ідентифікує продукт:

(4)

у статті 6 параграф 2 викласти в такій редакції:

«2. Назву не можна реєструвати як назву місця походження або як географічне зазначення, якщо вона суперечить назві сорту рослини чи породі тварини і може ввести в оману споживача щодо справжнього походження продукту або спричинити ситуацію, в якій продукти відповідного сорту чи породи та із зареєстрованою назвою місця походження можна було би переплутати між собою.

Умови, зазначені в першому підпараграфі, оцінюють стосовно фактичного використання суперечливих назв, у тому числі використання назви сорту рослини чи породи тварини поза районом її походження та використання назви сорту рослини, захищеної іншим правом інтелектуальної власності.»;

(5)

у статті 7 до параграфа 1 внести такі зміни:

(6)

у статті 10(1) вступну фразу викласти в такій редакції:

«Обґрунтована заява про заперечення, згадана у статті 51(1), є прийнятною, тільки якщо Комісія отримує її протягом строку, визначеного у згаданому параграфі, та якщо в ній:»;

(7)

у статті 12 параграф 3 викласти в такій редакції:

«3. У випадку з продуктами, які походять із Союзу та реалізовуються з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, зареєстрованими відповідно до процедур, установлених у цьому Регламенті, у маркованні та в рекламних матеріалах указують пов’язані з ними символи Союзу. Вимоги щодо маркування, визначені у статті 13(1) Регламенту (ЄС) № 1169/2011, щодо представлення обов’язкової інформації застосовуються до зареєстрованих назв продукту. У маркованні можна вказувати зазначення «охоронювана назва місця походження» чи «охоронюване географічне зазначення», або відповідні абревіатури «ОНМП» чи «ОГЗ».»;

(8)

до статті 13 внести такі зміни:

(9)

до статті 15 внести такі зміни:

(10)

доповнити статтею такого змісту:

«Стаття 16a

Існуючі географічні зазначення для ароматизованих винних продуктів

Назви, внесені до реєстру, створеного відповідно до статті 21 Регламенту (ЄС) Європейського Парламенту і Ради № 251/2014  (^*7), автоматично вносять до реєстру, згаданого у статті 11 цього Регламенту, як охоронювані географічні зазначення. Відповідні специфікації вважають специфікаціями для цілей статті 7 цього Регламенту.

(^*7) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 251/2014 від 26 лютого 2014 року про визначення, опис, представлення, маркування та охорону географічних зазначень ароматизованих винних продуктів та скасування Регламенту Ради (ЄЕС) № 1601/91 (ОВ L 84, 20.03.2014, с. 14).»;»

(11)

у статті 21(1) вступну фразу викласти в такій редакції:

«1. Обґрунтована заява про заперечення, згадана у статті 51(1), є прийнятною, тільки якщо Комісія отримує її до закінчення строку і якщо в ній:

(12)

у статті 23 параграф 3 викласти в такій редакції:

«3. У випадку з продуктами, які походять із Союзу та реалізовуються як гарантована традиційна особливість, зареєстрована відповідно до цього Регламенту, символ, зазначений у параграфі 2 цієї статті, вказують у маркованні та рекламних матеріалах без обмеження параграфа 4 цієї статті. Вимоги щодо маркування, визначені у статті 13(1) Регламенту (ЄС) № 1169/2011, щодо представлення обов’язкової інформації застосовуються до зареєстрованих назв продукту. У маркованні також можна розмістити зазначення «гарантована традиційна особливість» або відповідну абревіатуру «ГТО».

Символ є необов’язковим у маркованні гарантованих традиційних особливостей, вироблених за межами Союзу.»;

(13)

до статті 24 внести такі зміни:

(14)

доповнити статтею такого змісту:

«Стаття 24a

Перехідні періоди для використання гарантованих традиційних особливостей

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, які надають перехідний період до п’яти років, щоб дати можливість продуктам, зазначення яких складається з назви, що суперечить статті 24(1), чи містить таку назву, продовжувати використовувати зазначення, під яким їх реалізують, за умови, що в прийнятній заяві про заперечення відповідно до статті 49(3) або статті 51 доведено, що таку назву законно використовували на ринку Союзу протягом принаймні п’яти років, що передують даті публікації, передбаченій у пункті (b) статті 50(2).

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, згаданою у статті 57(2), крім випадків, коли подано заяву про заперечення відповідно до статті 49(3).»;

(15)

статтю 49 доповнити таким параграфом:

«8. Держава-член повинна невідкладно поінформувати Комісію у випадку ініціювання будь-яких проваджень у національному суді чи іншому національному органі стосовно заявки, поданої до Комісії, відповідно до параграфа 4, та у випадку анулювання заявки на національному рівні судовим рішенням, що підлягає негайному застосуванню, але не є остаточним.»;

(16)

статтю 50 викласти в такій редакції:

«Стаття 50

Ретельне вивчення Комісією та опублікування для заперечення

1. Комісія вивчає заявки на реєстрацію, які вона отримає, відповідно до статті 49(4) та (5). Комісія повинна перевіряти, чи містять заявки обов’язкову інформацію та чи не містять вони явних помилок, із урахуванням результату ретельного вивчення та процедури заперечення, проведених відповідною державою-членом.

Строк ретельного вивчення Комісією не повинен перевищувати шести місяців із дати отримання заявки від держави-члена. Якщо цей строк перевищено, Комісія повинна письмово поінформувати заявника про причини такої затримки.

Не рідше ніж раз на місяць Комісія публікує список назв, на реєстрацію яких їй було подано заявки, а також дати їх подання.

2. Якщо за результатами ретельного вивчення, проведеного відповідно до параграфа 1 цієї статті, Комісія вважає, що умови, встановлені у статтях 5 та 6, виконано стосовно заявок на реєстрацію згідно зі схемою, визначеною в розділі ІІ, або що умови, встановлені у статті 18(1) та (2), виконано стосовно заявок згідно зі схемою, визначеною у розділі ІІІ, вона публікує в Офіційному віснику Європейського Союзу:

3. Комісія повинна бути звільнена від обов’язку дотримуватися строку для ретельного вивчення, зазначеного в параграфі 1, та інформувати заявника про причини такої затримки, якщо вона отримає повідомлення від держави-члена стосовно заявки на реєстрацію, поданої Комісії відповідно до статті 49(4), в якій або:

(17)

до статті 51 внести такі зміни:

(18)

у статті 52 параграфи 1 та 2 викласти в такій редакції:

«1. Якщо на основі інформації, яку Комісія отримала за результатами ретельного вивчення, проведеного відповідно до першого підпараграфа статті 50(1), Комісія вважає, що умови, встановлені у статтях 5 та 6 стосовно схем якості, визначених у розділі ІІ, або у статті 18 стосовно схем якості, визначених у розділі ІІІ, не виконано, вона ухвалює імплементаційні акти про відхилення заявки. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 57(2).

2. Якщо Комісія не отримує жодної прийнятної обґрунтованої заяви про заперечення відповідно до статті 51, вона без застосування експертної процедури, зазначеної у статті 57(2), ухвалює імплементаційні акти про реєстрацію назви.»;

(19)

до статті 53 внести такі зміни:

(20)

у додатку І пункт І доповнити абзацами такого змісту:

(1)

назву викласти в такій редакції:

«Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 251/2014 від 26 лютого 2014 року про визначення, опис, представлення та маркування ароматизованих винних продуктів та скасування Регламенту Ради (ЄЕС) № 1601/91»;

(2)

у статті 1 параграф 1 викласти в такій редакції:

(3)

у статті 2 пункт 3 вилучити;

(4)

до статті 5 внести такі зміни:

(5)

доповнити статтею такого змісту:

«Стаття 6a

Інформація про поживну цінність та перелік інгредієнтів

1. Марковання ароматизованих винних продуктів, які реалізують у Союзі, повинне містити таку обов’язкову інформацію:

2. Як відступ від пункту (a) параграфа 1, інформація про поживну цінність на пакованні чи на етикетці, прикріпленій до паковання, може обмежуватися енергетичною цінністю, яка може бути виражена з використанням символу «Е», що позначає «енергію». У таких випадках повну інформацію про поживну цінність надають за допомогою електронних засобів, визначених на пакованні або на етикетці, прикріпленій до паковання. Таку інформацію про поживну цінність не повинні відображати разом із іншою інформацією для цілей продажу чи реалізації, і не повинне відбуватися збирання чи відстежування будь-яких даних про користувачів.

3. Як відступ від пункту (b) параграфа 1, перелік інгредієнтів може надаватися за допомогою електронних засобів, визначених на пакованні або на етикетці, прикріпленій до паковання. У таких випадках застосовні зазначені нижче вимоги:

Зазначення, згадане в першому підпараграфі пункту (c) цього параграфа, повинне містити слово «містить», після якого вказують назву речовини або продукту згідно з переліком у додатку ІІ до Регламенту (ЄС) № 1169/2011.

4. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 33 про доповнення цього Регламенту шляхом уточнення правил щодо вказування та зазначення інгредієнтів для застосування пункту (b) параграфа 1 цієї статті.»;

(6)

у статті 8 параграф 2 викласти в такій редакції:

«2. Найменування географічного зазначення ароматизованих винних продуктів, охоронюваних відповідно до Регламенту (ЄС) № 1151/2012, повинне бути зазначене на етикетці мовою чи мовами, якою чи якими його зареєстровано, навіть якщо таке географічне зазначення замінює торгову назву відповідно до статті 5(4) цього Регламенту.

Якщо найменування географічного зазначення ароматизованих винних продуктів, охоронюваних відповідно до Регламенту (ЄС) № 1151/2012, написане не латинськими літерами, воно також може бути зазначене однією чи декількома з офіційних мов Союзу.»;

(7)

статтю 9 вилучити;

(8)

главу III, що містить статті 10–30, вилучити.

(9)

до статті 33 внести такі зміни:

(10)

у додатку І пункт (1)(a) доповнити пунктом такого змісту:

(11)

до додатка II внести такі зміни:

(a)

оновлено для виконання вимог Регламенту (ЄС) 2021/2115; або

(b)

замінено новою операційною програмою, затвердженою відповідно до Регламенту (ЄС) 2021/2115; або

(c)

залишено без змін до кінця строку її дії на умовах, застосовних відповідно до Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

(a)

зазнаних витрат і виконаних платежів за операціями, здійсненими відповідно до вказаного регламенту до 16 жовтня 2023 року в рамках схеми допомоги, згаданої у статтях 39–52 того самого регламенту;

(b)

зазнаних витрат і виконаних платежів за операціями, здійсненими відповідно до статей 46 та 50 вказаного регламенту до 16 жовтня 2025 року, за умови, що до 15 жовтня 2023 року такі операції здійснено частково, а зазнані витрати складають принаймні 30% від сукупних запланованих витрат, і що такі операції повністю завершено до 15 жовтня 2025 року.