ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України


від 5 грудня 2007 р.  № 1379

МЕТОДИКА
визначення основних індикаторів
продовольчої безпеки

1. Ця Методика розроблена з метою визначення основних індикаторів продовольчої безпеки.

2. Індикатори, що характеризують стан продовольчої безпеки держави (регіону), розраховуються за такими основними групами харчових продуктів: хліб і хлібопродукти; картопля; овочі, баштанні; фрукти, ягоди і виноград; цукор; олія; м'ясо і м'ясопродукти; молоко і  молокопродукти; риба і рибопродукти; яйця.

3. Індикаторами продовольчої безпеки є:

1) добова енергетична цінність раціону людини, що визначається як сума добутків одиниці маси окремих видів продуктів, які споживаються людиною протягом доби, та їх енергетичної цінності за формулою

,

де Р – енергетична цінність добового раціону людини; і – вид продукту харчування; м_i – маса i–го продукту, спожитого однією особою; ц_i – енергетична цінність одиниці маси i–го продукту¹;

2) забезпечення раціону людини основними видами продуктів, що визначається як співвідношення між фактичним споживанням окремого продукту та його раціональною нормою за формулою

де С – індикатор достатності споживання окремого продукту; сф  – фактичне споживання окремого продукту на одну особу за рік; ср – раціональна норма споживання окремого продукту на одну особу за рік, погоджена з МОЗ;

3) достатність запасів зерна у державних ресурсах, що визначається як співвідношення між обсягами продовольчого зерна у державному продовольчому резерві та обсягами внутрішнього споживання населенням хліба і хлібопродуктів у перерахунку на зерно за формулою

де З  – індикатор забезпечення зерновими продовольчими ресурсами; Н – наявність продовольчого зерна у державному продовольчому резерві;  Х – середньорічне внутрішнє споживання хліба і хлібопродуктів у перерахунку на зерно²;

4) економічна доступність продуктів, що визначається як частка сукупних витрат на харчування у загальному підсумку сукупних витрат домогосподарств за формулою

де Е – індикатор економічної доступності продуктів; Вх– витрати населення на харчування за рік;  Вс – сукупні витрати населення за рік³;

5) диференціація вартості харчування за соціальними групами, що відстежується в динаміці та розраховується як співвідношення між вартістю харчування 20 відсотків домогосподарств з найбільшими доходами та вартістю харчування 20 відсотків домогосподарств з найменшими доходами за формулою

де Д – індикатор диференціації вартості харчування; Дв – показник вартості спожитих продуктів у 20 відсотків домогосподарств з найбільшими доходами; Дм – показник вартості спожитих продуктів у 20 відсотків домогосподарств з найменшими доходами;

6) ємність внутрішнього ринку окремих продуктів, що відстежується в динаміці та визначається у натуральному виразі як добуток споживання  певного продукту та середньорічної чисельності населення за формулою

де Є_і – ємність внутрішнього ринку і–го продукту; i – вид продукту;Ф_і –  річне середньодушове споживання  і–го продукту; Ч – середньорічна чисельність населення;

7) продовольча незалежність за окремим продуктом, що визначається як співвідношення між обсягом імпорту окремого продукту у натуральному виразі та ємністю його внутрішнього ринку за формулою

де П_i – частка продовольчого імпорту і–го продукту; і – вид продукту харчування; I_i – імпорт і–го продукту;  Є_і – ємність внутрішнього ринку і–го продукту⁴.

_______________

¹ Граничний (пороговий) критерій становить 2500 ккал на добу, при цьому 55 відсотків добового раціону повинне забезпечуватися за рахунок споживання продуктів тваринного походження.

² Граничним (пороговим) критерієм для зазначеного показника вважається його 17-відсотковий рівень, що відповідає 60 дням споживання.

³ Граничним (пороговим) критерієм для зазначеного показника вважається його 60-відсотковий рівень;

⁴ Граничним (пороговим) критерієм для зазначеного показника вважається його 30-відсотковий рівень.

___________________