ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 13 липня 2004 р. №919

ПРОГРАМА
реформування та розвитку водопровідно-каналізаційного
господарства Луганської області на 2004 — 2006 роки
і період до 2010 року

1. Сучасний стан водопровідно-каналізаційного
господарства

Населення області забезпечується питною водою в основному за рахунок єдиної на Луганщині повноводної р. Сіверський Донець. Додаткове забезпечення питною водою здійснюється Західною, Світлічанською та Янівською фільтрувальними станціями з підземних вод і поверхневих джерел, розташованих на відстані до 200 кілометрів від них. Підняття води здійснюється від нульової відмітки на висоту до 350 метрів, водопровідні мережі прокладені в одну лінію, 40 відсотків — через території гірничих виробок, що зумовлює велику енергоємність підприємств питного водопостачання (у 2002 році середньомісячне споживання електричної енергії становило 44 млн. кВт г) та негативно впливає на всю систему водопостачання.

Значна частина питної води (понад 80 відсотків), що надходить з підземних джерел (24 водозабори), не відповідає вимогам ДСТ 2874-82, в основному через підвищену жорсткість і мінералізацію, рідше — за вмістом заліза, хлоридів і сульфатів.

Окремі джерела питної води, передусім в Рубіжансько-Лисичанському промисловому районі, піддаються забрудненню внаслідок проникнення в них промислових відходів із накопичувачів хімічних і нафтохімічних підприємств. Рівень впливу діяльності інших промислових підприємств на підземні води цього регіону неможливо визначити через відсутність моніторингу якості.

Значна частина існуючих водопровідних мереж фізично зношені та технологічно застарілі, в окремих населених пунктах 70 — 100 відсотків трубопроводів системи питного водопостачання відпрацювали амортизаційні строки експлуатації. Потребують негайної заміни чи реконструкції           40 відсотків водопровідних мереж, що становить понад 2,5 тис. кілометрів. Унаслідок інтенсивних корозійних процесів у трубопроводах утворюються каверни, свищі, відкладення сполук заліза та супутніх елементів.

У зв’язку з незадовільним станом розподільних водопровідних мереж системи питного водопостачання та відсутністю коштів для їх капітального ремонту і виконання планово-запобіжних ремонтних робіт постійно зростає обсяг втрати води внаслідок її витоку. В цілому по області цей показник досягає 40 відсотків загального обсягу питної води.

Система питного водопостачання є енергоємною з об’єктивних і суб’єктивних причин. До об’єктивних причин належить транспортування води на значні відстані, складність рельєфу місцевості, використання ділянок гірничих виробок і з високим рівнем ґрунтових вод, до
суб’єктивних — існуючі умови експлуатації. На даний час у цих системах використовується насосне устатковання з більш високою енергоємністю, ніж сучасні аналоги, що неприпустимо в умовах постійного збільшення тарифів на електричну енергію.

Використання застарілих показників гідравлічних розрахунків у існуючій новій системі питного водопостачання та недостатня кількість резервних ємкостей води (резервуари та башти) також призводить до підвищених витрат електричної енергії.

Незадовільною є організація обліку витрат питної води. Більшість споживачів, особливо ті, що проживають у багатоповерхових будинках, в основному не мають спеціальних приладів (лічильників) для обліку питної води. Саме тут спостерігаються найбільші втрати внаслідок її витоку.

Система питного водопостачання досить складна. Забезпечення області водою здійснюється двома управліннями — “Луганськводоканал” і “Луганськводпром”. До сфери їх управління належать не тільки регіональні системи водопостачання, але і виробничі системи водопровідно-каналізаційного господарства населених пунктів. Крім цього, у 12 містах водоканали тільки міського підпорядкування. Такий стан не дає можливості оперативно управляти всім водопровідним господарством.

Останнім часом через відсутність коштів реформування галузі здійснюється недостатніми темпами. Фактично не впроваджуються прогресивні технічні рішення, необхідність прийняття яких обумовлена різкою зміною балансу водоспоживання і структури собівартості води, збільшенням непродуктивних витрат води. Унаслідок цього виникла гостра
потреба в:

удосконаленні системи управління підгалуззю комунального господарства;

забезпеченні оптимізації тарифної політики;

усуненні негативного впливу на підземні води, що спричинено закриттям вугільних шахт, діяльністю великих промислових комплексів, особливо хімічної та нафтохімічної промисловості;

забезпеченні захисту трубопроводів у місцях гірничих виробок;

підвищенні якості питної води, використанні нових методів відновлення трубопроводів;

реконструкції хлорного господарства водопровідних систем;

проведенні гідравлічних розрахунків системи у зв’язку із зміною структури водоспоживання;

усуненні непродуктивних витрат води, зокрема внаслідок витоку;

зниженні енергоємності системи водопостачання;

веденні обліку і забезпеченні ощадливого споживання води.

Узагальнені результати обстеження системи водопостачання свідчать, що підгалузь комунального господарства перебуває в кризовій ситуації:

за якістю питної води — понад 80 відсотків загального обсягу має відхилення від стандарту;

за надійністю роботи — в останні 10 років навіть при зменшенні водоспоживання у 2 рази зросла кількість аварійних ситуацій на водоводах і розподільних мережах, а також збільшилися втрати води внаслідок витоку;

за енергоспоживанням — зменшення подачі води не дало змоги пропорційно зменшити витрати електричної енергії через використання застарілого енергоємного устатковання та відсутність регульованих електродвигунів насосних агрегатів;

за фінансово-економічними показниками — неплатежі, різке скорочення обсягу води, яка споживається промисловими підприємствами, низький рівень тарифів на воду, непропорційне зростання у собівартості витрат за статтями “електрична енергія”, “матеріали і реагенти”, “паливо” тощо.

Практично в усіх містах та інших населених пунктах існує система централізованої каналізації, але лише близько 60 відсотків населення користуються її послугами. Ступінь охоплення цією послугою нерівномірний навіть у містах з населенням понад 50 тис. чоловік і становить 28 — 30 відсотків у мм. Брянці та Ровеньках і 90 — 100 відсотків  у мм. Алчевську та Сєверодонецьку. У невеликих населених пунктах цей показник коливається в ще більших межах — від 5 до 100 відсотків населення.

Кількість та продуктивність каналізаційних насосних станцій в цілому достатні для перекачування стічних вод. Проте переважну більшість станцій збудовано 20 — 30 років тому. З 390 насосних агрегатів лише в 99 строк експлуатації не перевищує 10 років.

Через фізичний знос потребують негайної заміни 136 насосних агрегатів та 37 решіток. Решта насосних агрегатів також застарілі, що призводить до збільшення витрат електричної енергії та собівартості перекачування стічних вод.

Загальна протяжність каналізаційної мережі в Луганській області становить близько 3 тис. кілометрів, а напірних колекторів — понад
400 кілометрів.

Каналізаційна мережа прокладалася в основному більше ніж 20 років тому. Потребують заміни як аварійні понад 1300 кілометрів, або
48,6 відсотка загальної протяжності мережі.

Стічні води надходять на каналізаційні очисні споруди, де здійснюється механічне та біологічне їх очищення. Пропускна спроможність практично всіх очисних споруд перевищує обсяг стічних вод, які надходять, і, враховуючи існуючі тенденції в економіці, можна очікувати, що така ситуація збережеться.

Усі каналізаційні очисні споруди потребують модернізації або реконструкції, оскільки незадовільна якість очищення стічних вод спостерігається не тільки у великих каналізаційних очисних системах, що є характерним для більшості регіонів України, але і на великих очисних спорудах в мм. Луганську та Алчевську. Стан очисних систем високої продуктивності здебільшого аварійний. В основному всі споруди фізично зношені та не забезпечують додержання вимог технології. Переважна більшість стічних вод, що пройшли очищення у таких системах, не відповідають стандартам і тимчасовим нормам. Із 64 каналізаційних очисних систем 51 (майже 80 відсотків) працює незадовільно.

Вміст у стічних водах солей важких металів у більшості населених пунктів регіону робить каналізаційні осади практично непридатними для використання у сільському господарстві як добрив. З урахуванням погодних умов області можливе застосування механічного зневоднювання осадів шляхом їх підсушування на мулових майданчиках із штучним підґрунтям та дренажем.

2. Мета і основні завдання

Метою цієї Програми є розв’язання однієї з найважливіших соціальних проблем Луганської області — задоволення потреб споживачів у послугах водопостачання і водовідведення на основі оптимальних, економічно обґрунтованих тарифів, а також організація безпечного функціонування водопровідно-каналізаційної системи та поліпшення фінансового стану підприємств галузі.

Для досягнення мети необхідно розв’язати такі завдання:

забезпечення населення питною водою в достатній кількості та необхідної якості;

створення єдиної системи водопровідно-каналізаційного господарства області;

поліпшення фінансового стану підприємств водопровідно-каналізаційного господарства;

реконструкція і розвиток водопровідно-каналізаційних комплексів;

здійснення водопостачання та водовідведення за територіальним принципом.

Водопровідно-каналізаційне господарство належить до категорії територіально-розподільних систем обслуговування з джерелами, які розосереджені по території, що зумовлює економічну доцільність створення єдиної системи водопровідно-каналізаційного господарства області з мінімізацією витрат, на базі діючих підприємств з максимальним використанням існуючих підрозділів.

Основною функцією водопровідно-каналізаційного господарства є надання населенню і суб’єктам господарювання платних послуг з водопостачання та водовідведення шляхом здійснення всіх операцій технологічного циклу від видобування води до її постачання споживачам і отримання плати за послуги у розмірі, що дає можливість покривати витрати і забезпечити прибутковість підприємств.

Формування нової організаційної моделі передбачає комплексний підхід до створення системи управління водопровідно-каналізаційним господарством, заснованої на територіальному принципі водопостачання та водовідведення незалежно від розташування водних ресурсів області.

3. Напрями виконання

Програма виконуватиметься за такими напрямами:

забезпечення енергозбереження;

підвищення надійності роботи системи питного водопостачання;

економічне витрачання водних ресурсів;

створення альтернативних джерел водопостачання;

підвищення якості води;

розвиток системи водовідведення.

Забезпечення енергозбереження передбачає:

заміну застарілого (зношеного) насосного устатковання та електрообладнання;

встановлення оптимальних за параметрами насосів (на всіх стадіях їх використання в системі питного водопостачання, зокрема занурювальних насосів свердловин, насосних станцій другого і третього підйому, міських насосних станцій (гідровузлів), насосних станцій підкачування) за результатами відбору за енергоємністю існуючого насосного обладнання, який проводиться з урахуванням показників гідравлічного розрахунку та зонування системи питного водопостачання населеного пункту (у разі потреби);

зниження непродуктивних витрат в системі питного водопостачання, зокрема в житловому фонді;

підвищення рівня обліку витрат води на всіх етапах постачання;

застосування проміжних насосів для забезпечення рівномірної роботи системи водопостачання залежно від водоспоживання протягом доби та в різні сезони року;

установлення насосного устатковання з регульованими електроприводами (за наявності відповідного обґрунтування).

Цей напрям особливо важливий, оскільки подача і розподіл води у водопровідних мережах є найбільш енергоємними роботами і значна частина витрат, що становлять собівартість у тарифах на водопостачання, припадає саме на електричну енергію.

Підвищення надійності роботи системи питного водопостачання передбачає:

спорудження нових водопровідних вузлів (насосних станцій з резервуарами чистої води);

реконструкцію насосних станцій;

будівництво нових резервуарів і водонапірних башт (розширення резервуарного парку);

модернізацію водопровідних систем населених пунктів (кільцювання мережі, зонування системи тощо);

реконструкцію системи питного водопостачання на основі гідравлічних розрахунків;

модернізацію і капітальний ремонт системи питного водопостачання підприємств, які передаються у комунальну власність.

Економне витрачання ресурсів передбачає:

облік води на виході від підприємств централізованого питного водопостачання або на всіх місцевих водозаборах населених пунктів, побудинковий (установлення лічильників у кожному житловому будинку), поквартирний (установлення лічильників безпосередньо у споживачів);

заміну застарілих та тих, що перебувають в аварійному стані, магістральних водоводів і водопровідної мережі, реконструкцію окремих відрізків водоводів і розподільних мереж;

оптимізацію тиску у водоводах та розподільних мережах на основі гідравлічних розрахунків.

Створення альтернативних джерел водопостачання передбачає:

для використання поверхневих вод — проведення робіт із завершення будівництва першої черги Західної фільтрувальної станції та з її модернізації;

для забезпечення водою споживачів у разі виникнення аварійних ситуацій у зовнішній системі централізованого водопостачання — підготовку місцевих джерел водопостачання.

Підвищення якості води передбачає:

упровадження гіпохлоритних та електролізних установок для додаткового знезараження води у міській розподільній мережі;

забезпечення необхідного рівня очищення води.

Розвиток системи водовідведення передбачає:

заміну аварійних відрізків колекторів, насамперед напірних;

заміну насосного устатковання та решіток на каналізаційно-насосних станціях на сучасні з меншим обсягом споживання електричної енергії;

реконструкцію та ремонт каналізаційних очисних споруд з метою досягнення необхідного рівня очищення води;

проведення робіт з реконструкції водопровідних мереж;

підвищення надійності функціонування каналізаційного господарства;

розширення видів послуг з водовідведення та підвищення їх якості;

упровадження нових технологічних прийомів для очищення стічних вод та економію електричної енергії;

здійснення обробки та утилізації каналізаційних осадів;

будівництво в невеликих населених пунктах модульних очисних споруд “біокомпакт”.

4. Етапи виконання

Програма виконуватиметься у два етапи.

На першому етапі (2004 — 2006 роки) передбачено:

розробити заходи щодо підготовки до реформування підприємств водопровідно-каналізаційного господарства;

стабілізувати фінансово-економічний стан водопровідно-каналізаційного господарства;

створити сприятливі умови для залучення інвестицій з метою підвищення якості питної води;

реструктуризувати та об’єднати розрізнені підприємства водопровідно-каналізаційного господарства в єдину систему, на базі якої утворити підприємство “Компанія “Луганськвода”;

сформувати план взаємодії місцевих рад і підприємства “Компанія “Луганськвода” з метою забезпечення населення області якісною питною водою.

На другому етапі (2007 — 2010 роки) передбачено:

застосувати нове устатковання для підвищення надійності функціонування водопровідно-каналізаційної мережі, економічного та екологічно чистого виробництва питної води з найменшими витратами;

скоротити непродуктивні витрати питної води;

досягти балансу між попитом на питну воду та його задоволенням найбільш економічним шляхом;

організувати перетворення водопровідно-каналізаційного господарства на самостійну і рентабельну галузь комунального господарства.

Для виконання Програми необхідно здійснити заходи, передбачені у додатку.

5. Механізм виконання Програми

Забезпечення виконання Програми покладається на Луганську облдержадміністрацію.

У разі потреби Кабінет Міністрів України утворює координаційну раду.

Фінансове забезпечення виконання Програми здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (цільові субвенції), місцевих бюджетів (за згодою рад), підприємств з водопостачання та водовідведення (за їх згодою), інших джерел, не заборонених законодавством.

Орієнтовний обсяг коштів, що необхідні для виконання Програми, становить 501,603 млн. гривень, у середньому 71,7 млн. гривень щороку. З огляду на економічну ситуацію в державі річна сума фінансування виконання Програми може бути змінена.

Контроль за виконанням Програми та використанням коштів, спрямованих на цю мету, здійснюється відповідно до закону.

6. Очікувані результати

Виконання Програми сприятиме:

досягненню оптимального планування і розподілу фінансових ресурсів та встановленню економічно обґрунтованих тарифів надання споживачам послуг з водопостачання та водовідведення;

мінімізації ризику та втрат;

скороченню персоналу системи водопровідно-каналізаційного господарства на 10 — 30 відсотків із збереженням обсягу надання послуг;

зниженню витрат на 5 — 30 відсотків із збереженням якості  надання послуг;

скороченню на один — два рівні системи управління водопровідно-каналізаційним господарством;

зменшенню виробничих втрат на 30 — 40 відсотків шляхом упровадження системи обліку та усунення причин несанкціонованого відбору води;

збільшенню в результаті реструктуризації рентабельності підприємства на 30 — 200 відсотків;

двократному зменшенню строків і витрат на розроблення та упровадження інженерно-технічних систем;

дво-, трикратному зменшенню строків і вартості підготовки системи якості до сертифікації відповідно до вимог стандартів Європейського Союзу ISO 9000.

Крім того, до 2010 року передбачається ліквідувати подачу води в населені пункти за графіками, а також забезпечити:

рівень охоплення населення послугами з водопостачання 95 відсотків, а з водовідведення — 86 відсотків;

добове споживання питної води в обсязі 220 літрів на людину;

зниження витрати електричної енергії у сфері водопостачання до 1,03  і водовідведення — до 0,48 кВт×г на 1 куб. метр.

__________________

Додаток

до Програми

ЗАХОДИ
щодо
реформування та розвитку водопровідно-каналізаційного господарства
Луганської області на 2004
— 2006 роки і період до 2010 року

(млн. гривень)