• In English

  • Затверджено

    постановою Кабінету Міністрів України

    від 5 липня 2006 р. № 922

     

     

    Основні напрями

    проведення державної політики
    зайнятості на період до 2009 року

    Загальна частина

    Розроблення цих Основних напрямів зумовлено необхідністю поліпшення координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо регулювання ситуації на ринку праці.

    Мета Основних напрямів полягає у створенні за допомогою правового, організаційного та економічного механізму умов для сприяння:

    зайнятості населення шляхом збереження ефективних та створення нових робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності;

    самостійній зайнятості населення, розвитку підприємництва;

    підготовці робочої сили, професійний склад і кваліфікаційний рівень якої відповідає потребам економіки та ринку праці;

    підвищенню якості робочої сили, розвитку системи професійного навчання кадрів протягом періоду трудової діяльності з урахуванням потреб ринку праці;

    посиленню мотивації до легальної продуктивної зайнятості;

    зайнятості громадян, що потребують соціального захисту і не спроможні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

    професійній підготовці та зайнятості осіб з обмеженими фізичними і розумовими можливостями;

    поверненню зареєстрованих безробітних до продуктивної зайнятості;

    детінізації відносин у сфері зайнятості населення;

    легалізації зовнішньої трудової міграції громадян України та посиленню їх соціального захисту.

    Розв’язання зазначених проблем здійснюється шляхом підтримки регіонів з критичною ситуацією на ринку праці, сприяння зайнятості населення у містах з монофункціональною структурою виробництва, шахтарських регіонах, у селах в умовах реорганізації агропромислового комплексу, а також військовослужбовців, що вивільняються у процесі реформування Збройних Сил.

    Обов’язковою умовою реалізації Основних напрямів є забезпечення взаємозв’язку політики зайнятості та державної економічної політики, поліпшення взаємодії сторін соціального діалогу та посилення відповідальності органів виконавчої влади за проведення державної політики зайнятості.

    Стан ринку праці у 2001 — 2005 роках

    У 2001 — 2005 роках забезпечено:

    підвищення рівня зайнятості економічно активного населення віком
    15 — 70 років;

    розширення сфери застосування праці шляхом створення нових робочих місць;

    збільшення обсягу та поліпшення якості надання соціальних послуг незайнятому населенню, зареєстрованому в державній службі зайнятості.

    Чисельність зайнятого населення віком 15 — 70 років порівняно з 2000 роком збільшилася на 0,5 млн. і становила у 2005 році 20,7 млн. чоловік, а рівень зайнятості населення зазначеної вікової групи зріс з 55,8 до 57,7 відсотка. Активно розвивалося підприємництво та самостійна зайнятість населення. У цілому зайнятість населення зросла в усіх регіонах, крім Одеської області. Найвищий рівень зайнятості зафіксовано у Закарпатській області (60 відсотків), мм. Севастополі (60,6) та Києві (63,3), найнижчий — в Івано-Франківській області (51,6 відсотка).

    Найвищими темпами зайнятість зростала у сфері послуг (в оптовій та роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами, готельному і ресторанному господарстві), а також у сфері фінансової діяльності та здійснення операцій з нерухомістю. Дещо нижчими були темпи в таких галузях виробництва, як будівництво, транспорт та зв’язок. Водночас зменшилася зайнятість населення у сільському, лісовому і рибному господарстві, добувній та обробній промисловості, на підприємствах з виробництва електроенергії, газу і води, в галузі освіти та охорони здоров’я.

    Чисельність безробітного населення віком 15 — 70 років, визначена за методологією МОП, зменшилася в зазначений період на 1,1 млн. чоловік і становила у 2005 році 1,6 млн. чоловік, а рівень безробіття, визначений за тією ж методологією, знизився на 4,4 відсоткового пункту і становив 7,2 відсотка економічно активного населення зазначеної вікової групи. Зниження рівня безробіття спостерігалося в усіх регіонах. Найвищий рівень безробіття залишається у Тернопільській, Миколаївській, Рівненській, Житомирській, Чернівецькій і Черкаській областях (9,1 — 9,8 відсотка економічно активного населення віком 15 — 70 років), а найнижчий — в Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській (по 5,5 відсотка), Одеській (5,4) областях, мм. Києві (4,3) та Севастополі (3,4 відсотка).

    У 2005 році сфера застосування праці розширювалася шляхом створення нових робочих місць більш як для 1,1 млн. чоловік, з них майже дві третини — у сфері підприємницької діяльності та самостійної зайнятості населення).

    Чисельність працівників, які перебувають у вимушеній відпустці з ініціативи адміністрації підприємств, порівняно з 2000 роком зменшилася в 11 разів і становила у 2005 році 200,4 тис. чоловік, а чисельність працівників, зайнятих неповний робочий день, — у 2,2 раза і становила 842,2 тис. чоловік.

    Послугами державної служби зайнятості впродовж 2001 — 2005 років скористалися майже 11,6 млн. чоловік з числа зареєстрованого в ній незайнятого населення (у 2005 році — 2,9 млн. чоловік). За її сприяння на вільних та новостворених робочих місцях працевлаштовано понад 5,1 млн. чоловік з числа незайнятого населення (у 2005 році — 1,1 млн. чоловік). З них 211 тис. безробітних започаткували власну справу шляхом одержання одноразово виплаченої допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності (у 2005 році — 50,5 тис. чоловік), понад 163,7 тис. чоловік працевлаштовано шляхом надання дотації роботодавцям на створення робочих місць за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (у 2005 році —43,1 тис. чоловік). Більш як 1,9 млн. чоловік з числа незайнятого населення залучено до участі в оплачуваних громадських роботах (у 2005 році — 419,2 тис. чоловік), понад 706,2 тис. пройшли навчання за професіями, що користуються попитом на регіональних ринках праці (у 2005 році —193,3 тис. чоловік).

    Загальні показники розвитку ринку праці у зазначених роках наведено у додатках 1 — 6.

    За експертними оцінками, за межами України працює понад 2 млн. громадян. Основними причинами зовнішньої трудової міграції є недостатній попит на робочу силу на внутрішньому ринку праці та низький рівень оцінки результатів праці. За сприяння недержавних підприємств, установ та організацій, що займаються посередницькою діяльністю, за кордоном щороку працевлаштовується понад 40 — 50 тис. громадян, соціальний захист яких здійснюється відповідно до трудових угод, укладених з іноземними роботодавцями.

    Державне регулювання у сфері
    зайнятості на період до 2009 року

    На розвиток ринку праці впливає природний рух населення, внутрішні соціально-економічні (зростання обсягів валового внутрішнього продукту, інвестицій, оплати праці) та зовнішні фактори (активна участь України у процесі світового поділу праці). У період до 2009 року передбачається формування трудового потенціалу поряд із зменшенням середньорічної чисельності наявного населення з 47,3 млн. чоловік у 2004 році до 45,8 млн. у 2009 році та чисельності населення у працездатному віці до 28,1 млн. чоловік.

    Протягом 2006 — 2009 років передбачається забезпечити розширення сфери застосування праці за рахунок створення нових робочих місць не менш як для 4 млн. чоловік.

    Показники розширення сфери застосування праці із створенням нових робочих місць та прогнозні показники розвитку ринку праці наведено у додатках 7 і 8.

    Позитивною тенденцією у сфері зайнятості населення (поряд з подальшою інтенсифікацією ринку праці та підвищенням якості робочої сили) може стати підвищення попиту на робочу силу на окремих підприємствах (за умови випуску ними конкурентоспроможної продукції і розширення обсягу виробництва), а негативною — скорочення робочих місць та вивільнення працівників. Результати залежать від ступеня адаптації національного ринку праці до функціонування в умовах лібералізації доступу до ринку товарів та послуг інших держав.

    Розширення сфери застосування праці здійснюватиметься шляхом:

    реструктуризації державних підприємств із залученням інвестицій для розвитку підприємництва у виробничій сфері на основі модернізації застарілих і створення нових робочих місць;

    встановлення сприятливого інвестиційного режиму для підприємств, на яких створюються нові робочі місця;

    запровадження системи державного замовлення на створення нових робочих місць та зайняття населення на оплачуваних громадських роботах;

    надання державної підтримки депресивним регіонам;

    підтримки самостійної зайнятості населення та розвитку підприємництва;

    використання потенціалу вакансій та незайнятих робочих місць;

    економічного стимулювання підприємств до створення робочих місць для безробітних і підтримки підприємницької ініціативи безробітних, зокрема шляхом зменшення відсотків за кредитами для суб’єктів господарювання, що створюють нові робочі місця в регіонах з критичною ситуацією на ринку праці;

    гарантованого надання робочого місця спеціалістам, підготовленим за державним замовленням;

    стимулювання фахівців дефіцитних професій для працевлаштування у сільській місцевості.

    Державна політика у сфері формування професійно-освітнього потенціалу населення спрямовується на створення сприятливих правових, економічних, соціальних та організаційних засад для отримання молоддю професійних знань відповідно до потреб і можливостей особистості у здобутті освіти та ситуації на ринку праці і сприяння професійному розвиткові зайнятого населення.

    Державною політикою у сфері формування професійно-освітнього потенціалу населення на період до 2009 року є:

    1) переорієнтація ринку освітніх послуг на потреби роботодавців, зокрема:

    обґрунтування державного замовлення на підготовку кадрів, запровадження системи тендерів на його розміщення;

    надання державної підтримки у підготовці спеціалістів за професіями, щодо яких утворився дефіцит на ринку праці;

    надання кредитів для здобуття вищої та професійно-технічної освіти із застосуванням механізму їх здешевлення;

    удосконалення порядку ліцензування освітніх послуг з метою оперативного реагування навчальних закладів і підприємств на потреби ринку праці;

    розроблення і впровадження ефективного механізму взаємодії навчальних закладів та роботодавців;

    2) підвищення якості робочої сили, зокрема:

    здійснення неперервного навчання працівників протягом періоду трудової діяльності;

    здійснення державних інвестицій у розвиток освіти та підготовку кадрів різного освітньо-кваліфікаційного рівня;

    здійснення професійного навчання працівників, зайнятих у галузях економіки, відповідно до потреб виробництва за рахунок коштів роботодавців;

    здійснення професійного навчання зареєстрованих безробітних з метою забезпечення подальшої їх зайнятості;

    сприяння самоосвіті і професійному навчанню осіб за власні кошти для забезпечення розвитку особистості та просування по роботі (службі);

    запровадження незалежної кваліфікаційної атестації;

    3) інтеграція професійної освіти в європейський простір, зокрема:

    реалізація в Україні положень Болонської декларації;

    перегляд переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах;

    розроблення переліку кваліфікацій за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем;

    удосконалення державних стандартів освіти;

    оптимізація мережі вищих навчальних закладів та системи їх підпорядкування;

    удосконалення Класифікатора професій ДК 003:2005, кваліфікаційних характеристик професій працівників.

    В умовах відродження виробництва зростає потреба у кваліфікованих конкурентоспроможних кадрах робітників та спеціалістів, які б відповідали вимогам міжнародних стандартів якості. Збалансування попиту та пропонування робочої сили на ринку праці з урахуванням пріоритетних напрямів розвитку економіки, підвищення якості підготовки кваліфікованих фахівців забезпечить їх подальше працевлаштування.

    Прогнозується зростання обсягу навчання персоналу на виробництві за новими професіями на 40 — 50 відсотків (до 450 — 500 тис. чоловік щороку). Обсяг підвищення кваліфікації персоналу підприємств, установ та організацій збільшиться у 2009 році удвічі і становитиме близько 2 млн. чоловік.

    Посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості є найвагомішим фактором детінізації відносин у сфері зайнятості населення. Для реалізації зазначеного напряму передбачається здійснення заходів щодо:

    запровадження державного соціального стандарту — погодинної оплати праці та організації контролю за його застосуванням;

    забезпечення захисту прав працівників на своєчасне та в повному обсязі отримання заробітної плати;

    впровадження економічного механізму стимулювання роботодавців до збільшення витрат на працівників, у тому числі до підвищення рівня оплати їх праці;

    дотримання міжпосадових та міжгалузевих співвідношень в оплаті праці працівників бюджетної сфери;

    усунення диспропорції між розміром оплати праці та рівнем отриманих доходів від соціальної допомоги і трансфертів.

    Детінізація відносин на ринку праці здійснюватиметься шляхом:

    активізації державного контролю за дотриманням законодавства у сфері зайнятості населення та легалізацією господарської діяльності;

    посилення відповідальності роботодавців за використання праці найманих працівників;

    легалізації статусу зайнятості осіб, які провадять господарську діяльність на земельних ділянках, що перебувають у приватній власності або користуванні;

    посилення відповідальності суб’єктів господарювання за якість послуг з посередництва у працевлаштуванні шляхом включення такого виду господарської діяльності, як добір кадрів для підприємств, до переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

    Соціальний захист від безробіття у прогнозованому періоді пов’язаний з поліпшенням якості обслуговування населення з метою поступового досягнення європейських стандартів надання соціальних послуг, цільовим та прозорим використанням фінансових ресурсів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття для виплати матеріального забезпечення зареєстрованим безробітним, підвищенням ефективності роботи його виконавчої дирекції.

    Протягом 2006 — 2009 років чисельність незайнятого населення, зареєстрованого в державній службі зайнятості, яке отримує соціальні послуги та матеріальне забезпечення, збільшиться з 2,9 млн. чоловік у 2006 році до 3,2 млн. чоловік у 2009 році.

    З метою повернення зареєстрованих безробітних до активної трудової діяльності та забезпечення їх соціального захисту передбачається:

    активізація взаємодії з роботодавцями щодо поповнення банку вакансій для інформування населення про можливості працевлаштування, впровадження нових технологій пошуку роботи;

    збільшення обсягів працевлаштування незайнятого населення, зареєстрованого в державній службі зайнятості;

    розширення практики підготовки кадрів з числа незайнятого населення, зареєстрованого в державній службі зайнятості, на замовлення роботодавців під конкретні робочі місця та стажування безпосередньо на робочих місцях;

    удосконалення форм і методів сприяння підприємницькій ініціативі зареєстрованих безробітних;

    організація оплачуваних громадських робіт для незайнятого населення, зареєстрованого в державній службі зайнятості;

    забезпечення інформування та консультування населення з питань вибору сфери професійної діяльності, зокрема шляхом організації роботи консультаційних пунктів у сільських і селищних радах, районних держадміністраціях, податкових інспекціях, запровадження системи надання автоматизованих консультацій;

    посилення взаємодії державної служби зайнятості, Фонду соціального захисту інвалідів і Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів для сприяння працевлаштуванню осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями.

    Основними факторами, які стримують розв’язання проблеми зайнятості осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями, є:

    порівняно низький рівень освіти та недостатня професійна підготовка;

    недостатня кількість спеціалізованих робочих місць;

    відсутність економічного механізму заохочення роботодавців до працевлаштування зазначених осіб;

    недостатня взаємодія державних органів у питаннях їх працевлаштування.

    Розв’язання існуючих проблем повинне базуватися на створенні сприятливих правових, економічних, соціальних та організаційних засад для реалізації права осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями на добровільну і посильну працю.

    Державна підтримка студентів-інвалідів полягатиме у збільшенні обсягів державного замовлення на підготовку кваліфікованих спеціалістів з числа осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями, що бажають навчатися.

    Державна підтримка осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями здійснюватиметься відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” шляхом їх гарантованого працевлаштування у межах встановленого зазначеним Законом нормативу робочих місць і впровадження механізму заохочення роботодавців до працевлаштування інвалідів.

    Удосконалення механізму сприяння зайнятості осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями пов’язане з ефективним використанням коштів Фонду соціального захисту інвалідів для створення робочих місць (у тому числі з використанням гнучких форм організації праці, застосуванням надомної праці), сприянням підприємницькій діяльності, а також активізацією роботи державної служби зайнятості, пов’язаної з їх професійною орієнтацією, навчанням та працевлаштуванням.

    У 2006 — 2009 роках очікується збільшення чисельності працюючих осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями до 420 тис. чоловік, зокрема шляхом створення 10 тис. робочих місць за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів.

    З метою професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями створено Всеукраїнський і п’ять регіональних центрів професійної реабілітації інвалідів. На прогнозований період передбачається здійснення заходів щодо оптимізації мережі регіональних центрів.

    Легалізація зовнішньої трудової міграції громадян України пов’язана із:

    створенням місткого привабливого внутрішнього ринку праці, посиленням мотивації до легальної зайнятості;

    приєднанням України до багатосторонніх міжнародних договорів з питань праці та соціального захисту працівників-мігрантів і забезпеченням їх реалізації;

    укладенням двосторонніх міжнародних договорів з питань працевлаштування та соціального захисту працівників-мігрантів і забезпеченням їх реалізації;

    співробітництвом прикордонних регіонів держав, що межують з Україною, у питаннях розвитку прикордонної міграції та взаємного врегулювання трудової діяльності громадян, які працюють за межами своїх держав;

    укладенням договорів і досягненням домовленості щодо візового режиму, умов перетинання кордонів та перебування українських громадян на території інших держав;

    удосконаленням організаційних засад у сфері надання посередницьких послуг з працевлаштування за кордоном.

    Можливості використання важелів державного регулювання зовнішньої трудової міграції громадян України пов’язані з налагодженням обліку працівників-мігрантів, що працюють за межами України, і з проведенням політики щодо забезпечення їх соціального захисту (питання оподаткування, пенсійного забезпечення, переказу заробітної плати та заощаджень).

     

     

    __________________________________



    Додаток 1
    до Основних напрямів

     

     

    ЗАГАЛЬНІ показники
    розвитку ринку праці у 2000 — 2005 роках*

    Найменування
    показника

    У середньому за роками

    2005 рік до 2000 року, відсот­ків

    2000

    2001

    2002

    2003

    2004

    2005

    Чисельність населення віком 15 — 70 років, зайнятого економічною діяльністю, млн. чоловік

    20,18

    19,97

    20,09

    20,16

    20,3

    20,68

    102,5

    Рівень зайнятості, відсотків**

    55,8

    55,4

    56

    56,2

    56,7

    57,7

     

    Чисельність безробітного населення віком 15 — 70 років, визначена за методологією МОП,
    млн. чоловік

    2,7

    2,5

    2,1

    2

    1,9

    1,6

    60,3

    Рівень безробіття, відсотків***

    11,6

    10,9

    9,6

    9,1

    8,6

    7,2

     

    ____________________________________________

    *    Тут і далі показники розраховані за матеріалами вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності і можуть бути деталізовані на рівні Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

    **  Тут і далі визначається як відношення (у відсотках) чисельності зайнятого населення віком 15 — 70 років до чисельності всього населення відповідної вікової групи.

    *** Тут і далі визначається як відношення (у відсотках) чисельності безробітних віком 15 — 70 років до чисельності економічно активного населення (зайняті та безробітні) відповідної вікової групи.

     

    _____________________________

     



    Додаток 2
    до Основних напрямів

     

     

    показники

    розвитку ринку праці у міській місцевості
    у 2000 — 2005 роках*

    Найменування
    показника

    У середньому за роками

    2005 рік до 2000 року, відсот­ків

    2000

    2001

    2002

    2003

    2004

    2005

    Чисельність населення віком 15 — 70 років, зайнятого економічною діяльністю, млн. чоловік

    13,75

    13,72

    13,82

    14,06

    14,16

    14,09

    102,5

    Рівень зайнятості, відсотків**

    55,1

    55,2

    55,7

    56,6

    56,9

    56,5

     

    Чисельність безробітного населення віком 15 — 70 років, визначена за методологією МОП,
    млн. чоловік

    2,19

    1,98

    1,72

    1,55

    1,35

    1,2

    54,8

    Рівень безробіття, відсотків***

    13,7

    12,6

    11,1

    9,9

    8,7

    7,8

     

     

    _______________________________

     



    Додаток 3
    до Основних напрямів

     

     

    показники

    розвитку ринку праці у сільській місцевості
    у 2000 — 2005 роках*

    Найменування
    показника

    У середньому за роками

    2005 рік до 2000 року, відсот­ків

    2000

    2001

    2002

    2003

    2004

    2005

    Чисельність населення віком 15 — 70 років, зайнятого економічною діяльністю, млн. чоловік

    6,43

    6,25

    6,27

    6,1

    6,14

    6,59

    102,4

    Рівень зайнятості, відсотків**

    57,3

    56,1

    56,6

    55,4

    56,1

    60,5

     

    Чисельність безробітного населення віком 15 — 70 років, визначена за методологією МОП,
    млн. чоловік

    0,47

    0,47

    0,42

    0,46

    0,56

    0,4

    86,1

    Рівень безробіття, відсотків***

    6,7

    7

    6,3

    7

    8,4

    5,7

     

     

     

    _____________________________

     



    Додаток 4
    до Основних напрямів

     

     

    показники

    розвитку зареєстрованого ринку праці у 2000 — 2005 роках

    Найменування
    показника

    За роками

    2005 рік до 2000 року, відсот­ків

    2000

    2001

    2002

    2003

    2004

    2005

    Середньомісячна чисельність незайнятого населення, яке скористалося послугами державної служби зайнятості, тис. чоловік

    1344

    1232,9

    1204,5

    1202,6

    1165,4

    1082,6

    80,6

    Середня тривалість зареєстрованого безробіття за даними Державного центру зайнятості Мінпраці, місяців

    11

    9

    8

    7

    7

    7

    63,6

    Середня тривалість зареєстрованого безробіття за даними Державного центру зайнятості Мінпраці, місяців

    11

    9

    8

    7

    7

    7

    63,6

    Розмір середньомісячної допомоги по безробіттю, гривень

    53,8

    78,1

    96,2

    112,5

    131,9

    172,6

    3,2 раза

     

    ______________________________

     



    Додаток 5
    до Основних напрямів

     

    сфера

    застосування праці населення віком 15 —70 років,
    зайнятого економічною діяльністю, у 2001 — 2005 роках

    Назва показника

    У середньому за роками

    2001

    2002

    2003

    2004

    2005 (за попередні-ми даними)

    Чисельність населення
    віком 15 — 70 років, зайнятого економічною діяльністю
    усього, млн. чоловік

    20

    20,1

    20,2

    20,3

    20,7

    У тому числі за видами економічної діяльності, відсотків:

     

     

     

     

     

    сільське, лісове та рибне господарство, мисливство

    20,8

    20,6

    20,4

    19,7

    18,6

    добувна та обробна промисловість, виробництво електроенергії, газу і води

    22

    21

    20,5

    20,1

    19,8

    будівництво

    4,3

    4,2

    4,1

    4,5

    4,7

    оптова і роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами, послуги з ремонту, готелі та ресторани

    17,1

    18,2

    18,6

    19,6

    21

    транспорт і зв’язок

    6,6

    6,7

    6,8

    6,8

    6,9

    фінансова діяльність,
    операції з нерухомістю, здавання під наймання та послуги юридичним особам

    5,1

    5,1

    5,4

    5,6

    5,9

    освіта, охорона здоров’я та соціальна допомога

    14,9

    14,9

    14,9

    14,7

    14,5

    інші види

    9,2

    9,3

    9,3

    9

    8,6

     

    _______________________________

     



    Додаток 6
    до Основних напрямів

     

    КІЛЬКІСТЬ

    зайнятого та безробітного населення віком
     15 — 70 років за регіонами у 2000 — 2005 роках

    (тис. чоловік)

    Найменування регіону

    Зайняте населення

    Безробітне населення

    2000 рік

    2005 рік

    2005 рік до 2000 року,  від­сотків

    2000 рік

    2005 рік

    2005 рік до 2000 року,  від­сотків

    Автономна Республіка Крим

    909,9

    906,1

    99,6

    79,9

    52,6

    65,8

    Область:

     

     

     

     

     

     

    Вінницька

    839,4

    723

    86,1

    79,7

    52,4

    65,7

    Волинська

    486,2

    429,9

    88,4

    53,8

    41,9

    77,9

    Дніпропетровська

    1534,3

    1573,8

    102,6

    201,5

    91,9

    45,6

    Донецька

    2153,2

    2124,9

    98,7

    230,3

    140,2

    60,9

    Житомирська

    548

    570,6

    104,1

    76,8

    61,9

    80,6

    Закарпатська

    503,3

    551

    109,5

    66,3

    41,3

    62,3

    Запорізька

    807,4

    846

    104,8

    117

    62,3

    53,2

    Івано-Франківська

    584,7

    522,5

    89,4

    68,6

    50,3

    73,3

    Київська

    739

    791

    107

    108,2

    55,9

    51,7

    Кіровоградська

    435,2

    457,5

    105,1

    75,9

    44

    58

    Луганська

    1008,3

    1054,4

    104,6

    127

    88,8

    69,9

    Львівська

    1082,7

    1064,6

    98,3

    166,8

    102,4

    61,4

    Миколаївська

    501

    539,8

    107,7

    85,4

    55,2

    64,6

    Одеська

    1015

    1028,1

    101,3

    136,3

    58,3

    42,8

    Полтавська

    672,3

    690,3

    102,7

    75,9

    54,2

    71,4

    Рівненська

    431,8

    461,6

    106,9

    59,9

    49,5

    82,6

    Сумська

    513,8

    546

    106,3

    89,7

    45,2

    50,4

    Тернопільська

    409,4

    425,1

    103,8

    65,7

    42,3

    64,4

    Харківська

    1272,4

    1297,2

    101,9

    191,1

    91,6

    47,9

    Херсонська

    479,3

    499,9

    104,3

    77,1

    49

    63,6

    Хмельницька

    562,9

    586

    104,1

    89,8

    55,9

    62,2

    Черкаська

    534,9

    578,7

    108,2

    71

    62,9

    88,6

    Чернівецька

    293,6

    361,7

    123,2

    60,4

    39,5

    65,4

    Чернігівська

    520,5

    517,9

    99,5

    66,4

    44,4

    66,9

    м. Київ

    1218,3

    1352

    111

    115

    60,6

    52,7

    м. Севастополь

    118,2

    180,4

    152,6

    20,3

    6,3

    31

    Усього

    20175

    20680

    102,5

    2655,8

    1600,8

    60,3

    ______________________________

     



    Додаток 7
    до Основних напрямів

     

    ПОКАЗНИКИ

    розширення сфери застосування праці із
    створенням нових робочих місць на 2005 — 2009 роки

    Найменування регіону

    2005 рік, тис. чоловік

    2006 — 2009 роки (прогноз­ні дані), тис. чоловік

    2005 — 2009 роки

    тис. чоловік

    відсотків

    Автономна Республіка Крим

    36,6

    143

    179,6

    3,5

    Область:

     

     

     

     

    Вінницька

    36,7

    90

    126,7

    2,5

    Волинська

    21,5

    85

    106,5

    2,1

    Дніпропетровська

    70,6

    217

    287,6

    5,6

    Донецька

    107,5

    460

    567,5

    11

    Житомирська

    32,3

    122

    154,3

    3

    Закарпатська

    37,2

    108

    145,2

    2,8

    Запорізька

    47

    157

    204

    4

    Івано-Франківська

    43

    130

    173

    3,4

    Київська

    44,5

    151

    195,5

    3,8

    Кіровоградська

    24,2

    76

    100,2

    1,9

    Луганська

    43,7

    171

    214,7

    4,2

    Львівська

    63,4

    220

    283,4

    5,5

    Миколаївська

    38,8

    146

    184,8

    3,6

    Одеська

    66,5

    268

    334,5

    6,5

    Полтавська

    30,4

    117

    147,4

    2,9

    Рівненська

    26,3

    83

    109,3

    2,1

    Сумська

    34,3

    117

    151,3

    2,9

    Тернопільська

    28,5

    115

    143,5

    2,8

    Харківська

    65,3

    269

    334,3

    6,5

    Херсонська

    39,6

    129

    168,6

    3,3

    Хмельницька

    34,1

    113

    147,1

    2,9

    Черкаська

    33,5

    97

    130,5

    2,5

    Чернівецька

    17,9

    69

    86,9

    1,7

    Чернігівська

    25,7

    85

    110,7

    2,2

    м. Київ

    83,7

    237

    320,7

    6,2

    м. Севастополь

    6,4

    25

    31,4

    0,6

    Усього

    1139,2

    4000

    5139,2

    100

    _______________________________

     



    Додаток 8
    до Основних напрямів

     

    ПрогнозНІ ПОКАЗНИКИ

    розвитку ринку праці*

    Найменування показника

    2005 рік

    Прогнозні дані за роками

    2006

    2007

    2008

    2009

    Чисельність населення віком 15 — 70 років, зайнятого економічною діяльністю,
    млн. чоловік

    20,7

    20,8—21,2

    20,6—20,8

    20,8—20,9

    21—21,1

    Рівень зайнятості, відсотків**

    57,7

    58,3—59,4

    57,7—58,3

    58,3—58,6

    58,8—59,1

    Чисельність безробітного населення віком 15 — 70 років, визначена за методологією МОП,
    млн. чоловік

    1,6

    1,8—1,65

    2—1,8

    1,8—1,7

    1,7—1,6

    Рівень безробіття, відсотків***

    7,2

    8—7,2

    8,9—8

    8—7,5

    7,5—7,1

     

    _____________________________