СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 15 червня 200

6 р.  № 336-р

КОНЦЕПЦІЯ
Державної програми збереження, відродження і розвитку
 народних художніх промислів на 2006 — 2010 роки

Сучасний стан народних художніх промислів

Залежно від історичних факторів, природних умов, особливостей побуту та наявності місцевої сировини у кожному етнографічному регіоні України формувалося виробництво предметів з локальними ознаками художньої образності, орнаментики, формотворення. З покоління в покоління передавалися таємниці технічної і технологічної майстерності, вдосконалювалися прийоми обробки природних матеріалів. У ряді населених пунктів (Опішня, Решетилівка, Косів, Богуслав, Гавареччина, Петриківка, Діхтярі, Глиняни, Клембівка тощо) існували школи традиційного народного мистецтва.

Протягом останніх десятиліть у більшості регіонів мистецькі осередки занепали, практично зруйновано їх матеріально-технічну і сировинну базу. Це призвело до припинення підготовки фахівців у спеціалізованих навчальних закладах, майже зникли школи майстерності і мистецькі династії. Втрачаються традиційні ринки збуту готової продукції.

Більшість майстрів позбавлена робочих місць і соціального захисту, права на творчу працю, а також передачу унікальних художніх традицій молодому поколінню.

Аналіз причин занепаду народних художніх
промислів та обґрунтування необхідності
розроблення Програми

У центрах традиційних ремесел діяли художньо-промислові артілі, що об’єднували майстрів. У 60-х роках минулого століття їх було реорганізовано у державні підприємства і об’єднано в Укрхудожпром.

Окремі підприємства підпорядковувалися різним міністерствам, державним установам, громадським організаціям. Наприклад, тільки у системі колишнього Міністерства місцевої промисловості діяли Республіканське промислове об’єднання художніх промислів — Укрхудожпром, Центральне художнє конструкторсько-технологічне бюро, база постачання та збуту і фірмова торговельна мережа. В Укрхудожпромі працювало п’ять виробничо-художніх об’єднань і 25 фабрик художніх виробів. Підприємства народних художніх промислів складалися з об’єднань, фабрик, комбінатів, дільниць, цехів, лабораторій. Учнівська молодь здобувала профосвіту, опановуючи  технології народних художніх промислів.

Наприкінці 80-х — на початку 90-х років XX століття розвиток народних художніх промислів фактично припинився, оскільки підприємства Укрхудожпрому були приватизовані. Після перепрофілювання більшість з них не випускає художньої продукції.

Таким чином, під загрозою зникнення опинився важливий елемент традиційної культури Українського народу.

Прийняття в 2001 році Закону України „Про народні художні промисли” та постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 283 “Деякі питання реалізації Закону України “Про народні художні промисли” фактично не змінило ситуації.

Порівняльний аналіз можливих варіантів розв’язання
проблеми та обґрунтування оптимального варіанта

Розв’язання проблеми можливе за такими трьома варіантами:

перший — підтримка  галузі на регіональному рівні.

Це дасть змогу вирішити питання лише частково, оскільки на регіональному рівні можна забезпечити інвентаризацію матеріально-технічної бази окремих підприємств, здійснити заходи щодо виявлення, обстеження, обліку та охорони осередків і заповідних територій та залучення незначного обсягу інвестицій. Розвиток народних художніх промислів буде нерівномірним;

­другий — здійснення заходів щодо збереження, відродження та розвитку народних художніх промислів на державному рівні.

Надання державної підтримки суб’єктам підприємницької діяльності, забезпечення централізованого фінансування підприємств, відновлення системи професійно-технічної освіти та традиційних ринків збуту, створення особливих економічних умов для заповідних територій народних художніх промислів (у частині виробництва та реалізації художніх виробів), впровадження новітніх технологій, зміцнення матеріально-технічної бази і будівництво нових підприємств народних художніх промислів та інші питання можуть бути вирішені лише на державному рівні. Проте вирішити всі пов’язані з діяльністю підприємств питання неможливо;

третій — об’єднання зусиль держави і територіальних громад, державних та приватних інвестицій.

Інвентаризація в повному обсязі матеріально-технічної бази, виявлення, обстеження, облік та збереження осередків і заповідних територій народних художніх промислів, централізоване фінансування та залучення інвесторів, переоснащення діючих підприємств, впровадження новітніх і використання традиційних технологій можливе тільки за умови використання комбінованої багаторівневої системи. Це зумовлює необхідність розроблення Державної програми збереження, відродження і розвитку народних художніх промислів з метою концентрації зусиль у цій справі центральних і місцевих органів влади, територіальних громад, громадських організацій, підприємств, фінансових організацій та окремих фізичних осіб.

Мета і завдання Програми

Метою Програми є створення правових, економічних та організаційних умов для збереження, відродження і розвитку народних художніх промислів.

Основними завданнями Програми є:

детальне вивчення проблемних питань у галузі народних художніх промислів у кожному регіоні та визначення шляхів їх вирішення;

розвиток нормативно-правової бази у галузі народних художніх промислів;

створення ефективної моделі фінансового та матеріально-технічного забезпечення розвитку народних художніх промислів;

збереження заповідних територій народних художніх промислів та їх осередків, а також сировинної бази;

запровадження економічних важелів стимулювання розвитку народних художніх промислів;

відновлення традиційних ринків збуту виробів;

створення необхідних умов для роботи майстрів народного мистецтва та художніх промислів;

відновлення системи професійно-технічної освіти у галузі народних художніх промислів.

Основні шляхи та способи розв’язання проблеми

Виконання Програми передбачається за такими напрямами:

надання державної підтримки суб’єктам підприємницької діяльності у галузі народних художніх промислів;

оновлення матеріально-технічної бази існуючих та будівництво нових підприємств народних художніх промислів, впровадження новітніх технологій виробництва;

формування сучасної національної індустрії виробництва традиційної художньої продукції;

створення правових умов для соціального захисту майстрів народного мистецтва та художніх промислів;

підтримка та розвиток народних художніх промислів у сільській місцевості, передусім у депресивних регіонах;

виконання освітніх, культурно-мистецьких програм і реалізація проектів у галузі традиційної художньої культури.

Фінансове забезпечення

Фінансування Програми здійснюється в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті, а також за рахунок коштів місцевих бюджетів та інших джерел.

За попередніми розрахунками, для виконання Програми необхідні кошти в обсязі понад 294 млн. гривень, у тому числі на 2007 рік —
76,5 млн. (з державного бюджету — 60 млн., місцевих бюджетів —
6,5 млн., з інших джерел — 10 млн.), 2008 рік — 77,6 млн. гривень (з державного бюджету — 60 млн., місцевих бюджетів — 7,6 млн., з інших джерел — 10 млн.), 2009 рік — 71,4 млн. гривень (з державного бюджету — 55 млн., місцевих бюджетів — 6,4 млн., з інших джерел — 10 млн.), на 2010 рік — 68,1 млн. гривень (з державного бюджету — 50 млн., місцевих бюджетів — 8,1 млн., з інших джерел — 10 млн. гривень).

Очікувані результати виконання Програми

Виконання Програми сприятиме:

створенню правових, економічних та організаційних умов для збереження, відродження і розвитку народних художніх промислів;

відродженню важливих для держави виробництв народних художніх виробів та національної сувенірної продукції;

збільшенню кількості робочих місць, передусім у сільській місцевості;

вивченню, збереженню і популяризації культурної спадщини Українського народу;

об’єднанню зусиль органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій та наукових установ у справі збереження, відродження і розвитку народних художніх промислів.

__________________