КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 8 листопада 2017 р. № 840

Київ

Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється
ступінь ризику від провадження господарської
діяльності у сфері створення, формування, ведення і
використання страхового фонду документації та
визначається періодичність здійснення планових
заходів державного нагляду (контролю)
Державною архівною службою

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері створення, формування, ведення і використання страхового фонду документації та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) Державною архівною службою, згідно з додатком.

2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 575 “Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері створення, формування, ведення та використання страхового фонду документації і визначається періодичність здійснення планових заходів державного контролю Державною архівною службою” (Офіційний вісник України, 2014 р., № 88, ст. 2520).

Прем’єр-міністр України                                                             В. ГРОЙСМАН

Інд. 73

Додаток
до постанови Кабінету Міністрів України
від 8 листопада 2017 р. № 840

КРИТЕРІЇ,
за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської
діяльності у сфері створення, формування, ведення і використання
страхового фонду документації та визначається періодичність
здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)
Державною архівною службою

1. Критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері створення, формування, ведення і використання страхового фонду документації, є:

значення для економіки і безпеки держави;

належність до критичної інфраструктури;

наявність потенційного рівня небезпеки;

належність до культурної спадщини;

призначення страхового фонду документації;

дотримання вимог законодавства щодо створення, формування, ведення і використання страхового фонду документації.

2. Відповідно до встановлених критеріїв суб’єкти господарювання належать до одного з трьох ступенів ризику — високого, середнього та незначного.

3. До суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику належать суб’єкти, які відповідають таким критеріям:

мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

є виконавцями державного оборонного замовлення;

відносяться до паливно-енергетичного комплексу України (виробники електричної та теплової енергії, продуктів переробки нафти і газу, підприємства, що здійснюють видобуток вугілля, торфу, нафти і газу, постачання і транспортування нафти, газу та продуктів їх переробки, постачальники  електричної та теплової енергії тощо);

використовують землі залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту;

забезпечують роботу хвостосховищ, шламонакопичувачів і накопичувачів токсичних відходів;

використовують водні об’єкти загальнодержавного значення для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об’єктів);

провадять діяльність на об’єкті будівництва, віднесеному до значного класу наслідків (відповідальності) — СС3;

забезпечують зберігання страхового фонду документації;

провадять діяльність на території та/або у приміщеннях пам’ятки культурної спадщини національного значення, що належать їм на праві власності, володіння, користування;

мають у власності, володінні, користуванні унікальні культурні цінності (предмети колекції, зібрання, фонди), які визнані об’єктами національного культурного надбання та включені до Державного реєстру національного культурного надбання;

допустили протягом року порушення вимог законодавства у сфері створення, формування, ведення і використання страхового фонду документації.

4. До суб’єктів господарювання із середнім ступенем ризику належать суб’єкти, які відповідають таким критеріям:

здійснюють виробництво, постачання теплової енергії та транспортування теплової енергії місцевими (розподільними) тепловими мережами, передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та постачання природного газу;

використовують водні об’єкти місцевого значення для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об’єктів);

відносяться до залізничного, морського, річкового, автомобільного, авіаційного, трубопровідного транспорту, а також міського електротранспорту та відомчого транспорту;

відносяться до сфери питної води, питного водопостачання та водовідведення;

мають у власності або у користуванні хоча б один об’єкт підвищеної небезпеки;

провадять діяльність на об’єкті будівництва, віднесеному до середнього класу наслідків (відповідальності) — СС2;

здійснюють виготовлення документів страхового фонду документації;

провадять діяльність на території та/або у приміщеннях пам’ятки культурної спадщини місцевого значення, що належить їм на праві власності, володіння, користування.

5. До суб’єктів господарювання з незначним ступенем ризику належать суб’єкти системи страхового фонду документації, що не віднесені до суб’єктів господарювання з високим та середнім ступенем ризику.

6. У разі коли суб’єкт господарювання може бути віднесений одночасно до двох або більше ступенів ризику, такий суб’єкт належить до більш високого ступеня ризику з числа тих, до яких він може бути віднесений.

7. Планові заходи державного нагляду (контролю) за діяльністю суб’єктів господарювання здійснюються з такою періодичністю:

з високим ступенем ризику — не частіше одного разу на два роки;

із середнім ступенем ризику — не частіше одного разу на три роки;

з незначним ступенем ризику — не частіше одного разу на п’ять років.

8. У разі коли за результатами двох останніх планових заходів державного нагляду (контролю) не виявлено фактів порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері створення, формування, ведення і використання страхового фонду документації, наступний плановий захід державного нагляду (контролю) щодо такого суб’єкта здійснюється не раніше ніж через період часу, встановлений для відповідного ступеня ризику, збільшений у 1,5 раза.

_____________________