КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 2 лютого 2011 р. № 98

Київ

Про суми та склад витрат на відрядження державних
службовців, а також інших осіб, що направляються у
відрядження підприємствами, установами та організаціями,
які повністю або частково утримуються (фінансуються)
за рахунок бюджетних коштів

Відповідно до підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, згідно з додатком 1.

2. Установити, що в разі коли працівники, відряджені за кордон, за умовами запрошення безоплатно забезпечуються харчуванням стороною, яка приймає, або коли працівники, відряджені в межах України для участі у переговорах, конференціях, симпозіумах з питань, що стосуються основної діяльності підприємства, установи та організації, які відряджають працівників, за умовами запрошення безоплатно забезпечуються харчуванням організаторами таких заходів, добові витрати відшкодовуються у розмірах, що визначаються у відсотках сум добових витрат для відповідної держави згідно з додатком 1 до цієї постанови, зокрема 80 відсотків при одноразовому, 55 відсотків — дворазовому, 35 відсотків — триразовому харчуванні.

Витрати на найм житлового приміщення під час відрядження відшкодовуються за наявності оригіналів підтвердних документів (далі — підтвердні документи).

Витрати на харчування, вартість якого включена до рахунків на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях або до проїзних документів, оплачуються відрядженим працівникам за рахунок добових витрат.

Державним службовцям, а також іншим особам, що направляються у відрядження, які перебувають за кордоном тривалий строк і отримують заробітну плату в іноземній валюті, та працівникам дипломатичних установ України, які перебувають за кордоном у довгостроковому відрядженні та отримують виплати в іноземній валюті, у разі відрядження в межах держави перебування добові витрати відшкодовуються у розмірі 80 відсотків сум добових витрат, зазначених у додатку 1 до цієї постанови для відповідної держави. У разі відрядження у межах держави перебування строком на одну добу добові витрати відшкодовуються у розмірі 50 відсотків зазначених сум.

3. Для окремих категорій працівників встановлюється надбавка до затверджених сум добових витрат в іноземній валюті у розмірах згідно з додатком 2.

4. Суми добових витрат і граничні суми витрат на найм житлових приміщень для державних службовців та осіб, які направляються у відрядження за кордон підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, переглядаються у разі потреби за поданням Міністерства фінансів на підставі обґрунтованих пропозицій Міністерства закордонних справ.

5. Підприємства, установи та організації, що направляють працівників у відрядження, забезпечують їх коштами (у разі відрядження за кордон — у національній валюті держави, до якої відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті) як аванс для здійснення поточних витрат. Аванс може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Залишок коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, установи, організації, що їх видали (у разі відрядження за кордон — у грошових одиницях, в яких було видано аванс), у встановленому законодавством порядку.

6. Строк відрядження визначається керівником, але не може перевищувати в межах України 30 календарних днів, за кордон — 60 календарних днів.

Строк відрядження працівників, які направляються для виконання у межах України монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, не повинен перевищувати строк будівництва об’єктів.

Строк відрядження працівників, які направляються за кордон за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних, проектних, проектно-пошукових, будівельних, будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт, здійснення шефмонтажу та авторського нагляду під час будівництва, обслуговування та забезпечення функціонування національних експозицій на міжнародних виставках, проведення гастрольних та інших культурно-мистецьких заходів, не повинен перевищувати один рік.

Підприємства, установи та організації, що направляють працівників у відрядження за кордон за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), забезпечують належні соціально-побутові умови, медичне обслуговування, страхування та необхідний правовий захист громадян України, які відряджаються за її межі для виконання робіт, зазначених в абзаці третьому цього пункту.

Строк відрядження військовослужбовців, направлених на навчання в системі перепідготовки, удосконалення, підвищення кваліфікації кадрів, на навчальні та підсумково-випускні збори слухачів заочних факультетів вищих військових навчальних закладів, не повинен перевищувати 90 днів, а за умови відшкодування витрат стороною, що приймає, — 18 місяців.

Строк відрядження працівників авіаційних компаній, які направляються за кордон для здійснення авіаційних перевезень пасажирів та вантажів у миротворчих місіях Організації Об’єднаних Націй згідно з контрактами між авіаційними компаніями України та Організацією Об’єднаних Націй, не повинен перевищувати шість місяців.

Строк відрядження працівників державної контрольно-ревізійної служби, які направляються для проведення контрольних заходів, не повинен перевищувати період проведення таких заходів.

Строк відрядження наукових і науково-педагогічних працівників, які направляються на стажування до провідних вищих навчальних закладів та наукових установ в Україні та за кордоном, не повинен перевищувати шість місяців, а аспірантів і докторантів — два місяці.

7. Установити, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються:

1) витрати:

на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті);

на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях;

на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у місцях проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків сум добових витрат для держави, до якої відряджається працівник, визначених у додатку 1 до цієї постанови, за всі дні проживання;

на бронювання місць у готелях (мотелях) у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу;

на користування постільними речами в поїздах;

на оформлення закордонних паспортів;

на оформлення дозволів на в’їзд (віз);

на оплату вартості страхового поліса життя або здоров’я відрядженого працівника або його цивільної відповідальності (у разі використання транспортного засобу) за наявності оригіналу такого поліса з відміткою про сплату страхового платежу, якщо згідно із законами держави, до якої відряджається працівник, або держав, територією яких здійснюється транзитний рух до зазначеної держави, необхідно здійснити таке страхування;

на обов’язкове страхування та інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження;

на оплату службових телефонних розмов;

2) комісійні витрати у разі обміну валюти.

8. Державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження за кордон на строк до 60 календарних днів підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, відшкодовується вартість страхового поліса (за наявності його оригіналу з відміткою про сплату страхового платежу), за яким передбачено відшкодування витрат на:

надання швидкої та невідкладної (екстреної) медичної допомоги страхувальнику і придбання необхідних медикаментів;

переміщення страхувальника на територію України для надання йому медичної допомоги;

відправлення труни з тілом (урни з прахом) страхувальника до місця поховання на території України та інших пов’язаних з цим витрат.

У разі коли правилами в’їзду та перебування у державі, до якої відряджається страхувальник, встановлені вимоги щодо розміру страхової суми, у договорі страхування визначається мінімальна страхова сума. При цьому строк дії договору страхування повинен відповідати строку відрядження.

Якщо в державі, до якої відряджається страхувальник, медична допомога надається іноземним громадянам безоплатно, вартість страхового поліса не відшкодовується.

9. Витрати на проїзд державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, у м’якому вагоні, суднами морського та річкового транспорту, повітряним транспортом за квитками 1 класу та бізнес-класу, фактичні витрати, що перевищують граничні суми витрат на найм житлового приміщення та на перевезення багажу понад вагу, вартість перевезення якого входить до вартості квитка того виду транспорту, яким користується працівник, відшкодовуються з дозволу керівника згідно з підтвердними документами.

Витрати, відшкодовані згідно з абзацом першим цього пункту, не є надміру витраченими коштами.

10. У разі відрядження за кордон на службовому автомобілі витрати на пально-мастильні матеріали відшкодовуються з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту.

11. У разі коли сторона, яка приймає, забезпечує працівника, відрядженого за кордон, додатковими коштами в іноземній валюті у вигляді компенсації поточних витрат (крім витрат на проїзд до держави відрядження і назад та на найм житлового приміщення) або добових витрат, сторона, яка направляє, виплату добових витрат зазначеним особам зменшує на суму додатково наданих коштів. Якщо сума, надана стороною, яка приймає, перевищує затверджену суму добових витрат або дорівнює такій сумі, сторона, яка направляє, виплату добових витрат зазначеним особам не проводить.

12. Міністерству фінансів внести зміни до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, що випливають із цієї постанови.

13. Особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Міністерством надзвичайних ситуацій, Адміністрацією Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, а осіб начальницького складу Державної фельд’єгерської служби — Міністерством інфраструктури, працівників дипломатичних установ України, які перебувають за кордоном у довгостроковому відрядженні, — Міністерством закордонних справ.

14. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

15. Ця постанова набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

   Прем’єр-міністр України                                                                   М. АЗАРОВ

Інд.26

Додаток 1
до постанови Кабінету Міністрів України
від 2 лютого 2011 р.

№ 98

СУМИ
витрат на відрядження
державних службовців, а також інших осіб, що
направляються у відрядження підприємствами, установами
та організаціями, які  повністю або частково утримуються
(фінансуються) за рахунок бюджетних коштів

(доларів США)

________

Примітки.    1. Граничні суми витрат на найм житлового приміщення за добу встановлені з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат (крім витрат на побутові послуги, які відшкодовуються у розмірі, встановленому пунктом 7 постанови, та витрат на оплату податку на додану вартість).

      2. Забезпечення працівників коштами у разі відрядження за межі України здійснюється з урахуванням затвердженої суми витрат на відрядження чи в сумі, еквівалентній зазначеній сумі в іноземній валюті (в іноземній валюті держави відрядження або у вільно конвертованій валюті) за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, установленим Національним банком на день подання уповноваженому банку розрахунку витрат на відрядження. 

_____________________

Додаток 2
до постанови Кабінету Міністрів України
від 2 лютого 2011 р.

№ 98

РОЗМІРИ
надбавок до затверджених сум добових витрат в
іноземній валюті для окремих категорій працівників

Надбавки до затверджених сум добових витрат в іноземній валюті для окремих категорій працівників виплачуються:

членам Уряду, державним службовцям 1 рангу та дипломатичного рангу Надзвичайного і Повноважного посла — в розмірі 50 відсотків сум добових витрат;

державним службовцям 2 і 3 рангу, дипломатичних рангів Надзвичайного і Повноважного посланника першого і другого класу — в розмірі 40 відсотків сум добових витрат;

державним службовцям 4 і 5 рангу, дипломатичних рангів радника першого і другого класу — в розмірі 30 відсотків сум добових витрат;

членам делегацій, що виїжджають за кордон на міжнародні переговори, наради та для підписання міжурядових угод, — в розмірі 25 відсотків, а керівникам цих делегацій — в розмірі 30 відсотків сум добових витрат.

Зазначені у цьому додатку працівники мають право на одержання тільки однієї надбавки.

До членів делегацій, зазначених в абзаці п’ятому, належать лише ті члени делегації (представники), які мають повноваження виступати від імені або за дорученням Президента України та Уряду України на міжнародних переговорах, конференціях, форумах та для підписання міжурядових угод. Інші члени делегації (представники, включаючи наглядачів), які виїжджають за кордон згідно з рішенням Президента України та Уряду України, до членів таких делегацій не належать.

_____________________

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 2 лютого 2011 р. № 98

ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України,
що втратили чинність

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663 “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон” (Офіційний вісник України, 1999 р., № 17, ст. 720).

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 2000 р. № 850 “Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663” (Офіційний вісник України, 2000 р., № 22, ст. 902).

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2000 р. № 1355 “Про доповнення пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663” (Офіційний вісник України, 2000 р., № 35, ст. 1507).

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2000 р. № 1398 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663” (Офіційний вісник України, 2000 р., № 36, ст. 1548).

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. № 423 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663” (Офіційний вісник України, 2001 р., № 20, ст. 841).

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 977 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663” (Офіційний вісник України, 2002 р., № 29, ст. 1366).

7. Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2003 р. № 1157 “Деякі питання відрядження працівників Української державної корпорації по транспортному будівництву “Укртрансбуд” та будівельної корпорації “УкрАзіаБуд” до Туркменистану” (Офіційний вісник України, 2003 р,, № 31, ст. 1614).

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2003 р. № 1732 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663” (Офіційний вісник України, 2003 р., № 45, ст. 2364).

9. Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. № 1795 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо умов матеріального забезпечення осіб, направлених за кордон на навчання” (Офіційний вісник України, 2003 р., № 47, ст. 2439).

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 682 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663” (Офіційний вісник України, 2004 р., № 21, ст. 1430).

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 2004 р. № 818 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663” (Офіційний вісник України, 2004 р., № 26, ст. 1702).

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 р. № 184 “Про доповнення пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663” (Офіційний вісник України, 2005 р., № 11, ст. 525).

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2005 р. № 952 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663” (Офіційний вісник України, 2005 р., № 39, ст. 2465).

14. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2006 р. № 116 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663” (Офіційний вісник України, 2006 р., № 6, ст. 301).

15. Пункт 22 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності Служби зовнішньої розвідки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 р. № 726 (Офіційний вісник України, 2006 р., № 22, ст. 1609).

16. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України з питань проведення інспектування органами державної контрольно-ревізійної служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2006 р. № 1618 (Офіційний вісник України, 2006 р., № 46, ст. 3085).

17. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 108 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 8, ст. 314).

18. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 березня 2007 р. № 514 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663” (Офіційний вісник України, 2007 р., № 22, ст. 874).

19. Пункт 4 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 р. № 859 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 47, ст. 1933).

20. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 р. № 209 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 23, ст. 683).

21. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 483 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 37, ст. 1254).

22. Пункт 2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 р. № 1015 “Питання стажування аспірантів, докторантів, наукових і науково-педагогічних працівників у провідних вищих навчальних закладах та наукових установах в Україні та за кордоном” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 74, ст. 2541).

_______________