• In English

  • СХВАЛЕНО
    розпорядженням Кабінету Міністрів України
    від

    19 серпня 2005 р.  № 350-р

    КОНЦЕПЦІЯ
    Державної програми будівництва та розвитку
    мережі метрополітенів на 2005 — 2010 роки

    У цій Концепції визначаються основні засади розроблення Державної програми будівництва та розвитку мережі метрополітенів на 2005 —2010 роки (далі — Програма), якою передбачається здійснення розвитку мережі діючих метрополітенів  (мм. Київ, Харків і Дніпропетровськ), закінчення будівництва першої черги метрополітену у м. Донецьку та вирішення питань будівництва метрополітену в інших великих містах України.

    Обґрунтування необхідності
    розроблення Програми

    На сьогодні в Україні функціонують метрополітени:

    Київський (введено в експлуатацію в 1960 році, діє 43 станції з протяжністю ліній понад 55 кілометрів);

    Харківський (введено в експлуатацію в 1975 році, діє 28 станцій з протяжністю ліній понад 35 кілометрів);

    Дніпропетровський (введено в експлуатацію в 1995 році, діє шість станцій з протяжністю ліній 7,9 кілометра).

    Крім того, у м. Донецьку державне підприємство “Донецька дирекція будівництва метрополітену” будує метрополітен з протяжністю першої лінії 10 кілометрів (шість станцій).

    Однак розвиток мережі метрополітенів ще недостатній. Поїздами метрополітенів в мм. Києві, Харкові і Дніпропетровську щороку перевозиться в середньому лише 873 млн. пасажирів, що становить близько 14 відсотків від загальної кількості осіб, що користуються послугами міського транспорту, в той час як в країнах Західної Європи цей показник становить 50 і більше відсотків.

    Збільшення територій міст і чисельності населення, відсутність можливості реконструкції вуличної мережі, особливо в центральній частині міст, призводить до серйозних ускладнень в роботі міського транспорту. Утворюються затори на вулицях, знижується рівень безпеки дорожнього руху, збільшується тривалість поїздок. Це зумовлює необхідність розвитку мережі метрополітенів, які забезпечують найбільш ефективне і зручне транспортне сполучення.

     

    Аналіз причин стримування розвитку
    мережі метрополітенів

    Протягом багатьох років будівництву та розвитку мережі метрополітенів не приділялося належної уваги. Темпи метробудівництва є вкрай низькими і не можуть задовольнити потребу у перевезеннях міського населення, чисельність якого постійно збільшується.

    Досвід експлуатації метрополітенів свідчить, що забезпечення ефективності їх роботи можливе у разі, коли протяжність ліній становить у середньому 30 кілометрів на 1 млн. жителів. Сьогодні цей показник значно нижчий, зокрема в Києві він становить менш як 20 кілометрів на 1 млн. жителів.

    Під загрозою повного припинення ведуться роботи з будівництва нових ліній метрополітену в Дніпропетровську, Донецьку, Харкові. З урахуванням характеру забудови і обсягу міських перевезень є гостра потреба у будівництві метрополітенів у Запоріжжі, Львові, Маріуполі, Одесі та деяких інших великих містах.

    Не здійснюються заходи для підвищення рівня технічного оснащення діючих метрополітенів. Експлуатується значно менше вагонів, ніж потрібно для забезпечення необхідної інтенсивності руху поїздів. Ситуація ускладнюється через велику зношеність рухомого складу  метрополітенів, який становить 959 вагонів, з них із строком експлуатації до 20 років — 225 вагонів, до 31 року — 447, понад 31 рік — 287 вагонів.

    Аналогічне становище із забезпеченням метрополітенів ескалаторами та іншим обладнанням. Більшість необхідного обладнання не виробляється вітчизняними підприємствами.

    Ще у 1998 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 червня 1998 р. № 769 “Про заходи державної підтримки залізничного транспорту”(Офіційний вісник України, 1998 р., № 22, ст. 804) передбачалося розпочати виконання міжгалузевої Програми розвитку рейкового рухомого складу соціального призначення для залізничного транспорту і міського господарства, одним із завдань якої було забезпечення організації виробництва вітчизняних вагонів метрополітену на ДХК “Луганськтепловоз”. Однак унаслідок недостатнього фінансування робіт це завдання не було виконано.

    Через нестачу коштів метрополітени не в змозі придбати нові вагони та іншу техніку, необхідну  для забезпечення надійної експлуатації обладнання.

    Мета Програми

    Метою Програми є:

    прискорення темпів будівництва і розвитку мережі метрополітенів у великих містах;

    підвищення рівня технічного оснащення метрополітенів та ефективності їх роботи;

    збільшення питомої ваги метрополітенів у міських пасажирських перевезеннях.

    Для досягнення мети Програми необхідно вирішити такі основні завдання:

    забезпечити державну підтримку та координацію діяльності центральних і місцевих органів влади, галузевих органів управління у вирішенні питань розвитку мережі метрополітенів;

    забезпечити серійне виробництво вітчизняними підприємствами вагонів, тунельних ескалаторів та іншого обладнання;

    провести дослідження та здійснити техніко-економічне обґрунтування необхідності розширення мережі метрополітенів, у тому числі будівництва “мініметро” та “легкого метро”;

    удосконалити нормативно-правове забезпечення діяльності метрополітенів;

    вирішити питання забезпечення надійної охорони метрополітенів від актів незаконного втручання в їх роботу.

    Фінансове забезпечення виконання Програми

    Програма виконуватиметься за рахунок:

    коштів Державного бюджету України;

    коштів місцевих бюджетів;

    добровільних внесків українських та іноземних юридичних і фізичних осіб;

    інших джерел фінансування.

    Очікувані результати

    Виконання завдань Програми дасть можливість забезпечити:

    більш повне задоволення потреб населення великих міст та їх приміських районів у високоякісних і доступних перевезеннях;

    створення вітчизняної бази виробництва і ремонту рухомого складу та іншої техніки для метрополітенів;

    підвищення рівня використання науково-технічного та інтелектуального потенціалу країни;

    створення додаткових робочих місць;

    поліпшення екологічної ситуації в містах;

    підвищення рівня безпеки міських перевезень.

    ________________