ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою  Кабінету Міністрів України
від 1 березня 2003 р. № 271

КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА
розвитку аграрного ринку на 2003 – 2004 роки

I. Загальні положення

В агропромисловому комплексі формується основна частина продовольчих ресурсів та майже три четверті роздрібного товарообігу, що має визначальний вплив на гарантування продовольчої безпеки держави, розвиток внутрішнього і зовнішнього ринку, поліпшення матеріального добробуту населення.

На теперішньому етапі для національної економіки характерними ознаками є позитивна динаміка виробництва валової продукції, зростання обсягів виробництва продукції агропромислового комплексу, істотне зниження темпів інфляції і стабілізація курсу національної валюти, що в свою чергу є однією із причин підвищення попиту на продовольчому ринку України. Для якнайповнішого задоволення такого попиту постала необхідність у підвищенні ефективності функціонування аграрного ринку як системи, забезпечення динамічного реагування на швидкі зміни, що відбуваються на ринку в контексті цінових коливань та змін попиту-пропонування, впровадження нових технологій для проведення операцій на ринку.

   У 2003 – 2004 роках прогнозується зростання обсягів виробництва валової продукції сільського господарства до 2002 року в середньому на   3 - 4 відсотки. Реальний приріст валової доданої вартості становитиме в середньому 6,4 відсотка на рік.

Однак внутрішній аграрний ринок є досить нестабільною системою, що спричинено насамперед низьким рівнем внутрішнього споживання, значною залежністю від кон’юнктури зовнішніх ринків продовольства, а також недостатньо розвинутою ринковою інфраструктурою. Тенденції, що спостерігалися на аграрного ринку, зокрема у 2000 – 2002 роках, продемонстрували відсутність стабільності цінової ситуації, що в цілому унеможливлює прогнозоване рентабельне господарювання.

Незважаючи на проведену роботу, в державі ще не сформована інфраструктура ринку сільськогосподарської продукції, яка б забезпечувала вільний прозорий рух сільськогосподарської продукції. Функціонує всього 57 кооперативних агроторгових домів, 976 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Із 280 кредитних спілок, що працюють у сільській місцевості, лише третина має кредитний “портфель” обсягом більш як 50 тис. гривень. Повільно формується мережа оптових продовольчих та плодоовочевих ринків, аукціонів живої худоби та птиці. Товарна наповненість зазначених маркетингових каналів, а відповідно вплив їх на ціноутворення, досить незначний.

Сьогодні 60-70 відсотків овочевої та тваринницької продукції виробляється в особистих селянських та фермерських господарствах.

Відсутність чіткої схеми реалізації “виробник – оптова торгівля – роздрібна торгівля – споживач” негативно впливає на цінову ситуацію на аграрному ринку та не дає можливості виробнику отримати достатній дохід з вирощеної продукції. На сьогодні не сформована в інфраструктурі аграрного ринку маркетингова мережа в ланцюжку “товаровиробник (власник продукції) – сільськогосподарські заготівельно-збутові та інші обслуговуючі кооперативи – районні кооперативні агроторгові доми – оптові ринки (товарні біржі, аукціони живої худоби та птиці, оптові плодоовочеві та продовольчі ринки) – споживачі”.

Відчувається нагальна потреба у створенні служб, які б вивчали кон’юнктуру аграрного ринку для прогнозування та поширення маркетингової інформації серед товаровиробників.

Розвиток аграрного ринку першочергово потребує нормативно-правового забезпечення.

II. Мета та основні завдання Програми

Мета цієї Програми полягає у створенні умов для формування та розвитку стабільного аграрного ринку, який забезпечуватиме конкурентоспроможність усіх учасників, сприятиме збалансуванню темпів зростання купівельної спроможності з наповненням аграрного ринку якісною продукцією, збільшенню експорту сільськогосподарської продукції та продовольства, забезпеченню результативності державної підтримки у виробництві та реалізації продукції, забезпеченню системності у розв’язанні економічних проблем агропромислового комплексу.

Основними завдання Програми є:

визначення напрямів здійснення державної аграрної політики та створення умов для ефективного функціонування аграрного ринку;

визначення засад та принципів, на яких базуватиметься розвиток та функціонування інфраструктури аграрного ринку;

забезпечення продовольчої безпеки країни через формування стабільних та прозорих засад аграрного ринку, спрямованих на зростання ефективності сільськогосподарських підприємств, підвищення якості та доступності для споживачів основних видів продовольства;

забезпечення паритетної конкуренції з одночасним створенням можливості узгодження дій суб’єктів ринкових відносин;

стимулювання просування сільськогосподарської продукції та продовольства на зовнішній ринок;

стимулювання підприємницької ініціативи;

реалізація інноваційних та інвестиційних проектів.

III. Основні  напрями  розвитку аграрного ринку

До основних напрямів розвитку аграрного ринку належать:

1) формування інфраструктури аграрного ринку та стимулювання сільськогосподарських підприємств і власників особистих селянських та фермерських господарств до участі у біржовій торгівлі шляхом:

створення системи збуту сільськогосподарської продукції через формування мережі заготівельно-збутових кооперативів та кооперативних агроторгових домів, оптових плодоовочевих та продовольчих ринків, аукціонів живої худоби та птиці;

забезпечення розвитку середнього та малого підприємництва, інфраструктури аграрного ринку у сільській місцевості, зокрема мережі кредитних спілок;

створення сільськогосподарських дорадчих служб;

розвитку ф’ючерсної торгівлі сільськогосподарською продукцією на основі відповідної нормативно-правової бази;

формування оптових ринків зерна, насіння соняшнику, олії, цукру, продукції тваринництва;

2) нарощування обсягів конкурентоспроможної  продукції на внутрішньому та зовнішньому ринку шляхом:

   стимулювання виробництва високоякісної конкурентоспроможної продукції з використанням ресурсозберігаючих, екологічно безпечних технологій;

диверсифікації виробництва та вдосконалення структури посівних площ з урахуванням внутрішніх потреб та експортних можливостей;

стимулювання агроекологічного напряму в сучасному сільському господарстві, зокрема розвитку альтернативного (органічного) землеробства та налагодження ринку збуту екологічно чистих продуктів харчування;

удосконалення кредитно-фінансової та податкової політики;

спрямування інвестицій на розвиток ресурсного потенціалу харчової, переробної галузей та інфраструктури аграрного ринку;

запровадження ринкових механізмів регулювання та підтримки цін на основні види сільськогосподарської продукції, здійснення заставних та інтервенційних операцій на ринку цієї продукції, цінових доплат за якісні показники продукції, демонополізації ринку економічними важелями;

нарощування обсягів виробництва комбікормів та білково-вітамінно-мінеральних добавок;

стимулювання експорту сільськогосподарської продукції і продовольства та створення рівних конкурентних умов для вітчизняних товаровиробників;

проведення митної політики на засадах зниження митних тарифів з одночасним вжиттям заходів щодо захисту внутрішнього ринку, які не суперечать правилам та вимогам СОТ, запровадження нетарифних методів регулювання ринку; 

гармонізації стандартів та системи сертифікації вітчизняної сільськогосподарської продукції та норм, що регламентують санітарний, ветеринарний і фітосанітарний контроль, з міжнародними вимогами та стандартами, удосконалення системи контролю якості;

3) надання учасникам (операторам) ринку кон’юнктурної інформації щодо цін, попиту та пропонування на основні види сільськогосподарської продукції за допомогою системи  її збирання і поширення відповідних даних щодо сільськогосподарської продукції та проведення моніторингу цін, аналізу і прогнозування стану справ на аграрному ринку;

4) наукове та кадрове забезпечення шляхом:

формування інноваційної інфраструктури аграрного ринку, вкладення залучених коштів у виконання перспективних проектів;

створення і впровадження у виробництво нових сортів і гібридів сільськогосподарських культур;

підвищення генетичного потенціалу тваринництва і птахівництва за допомогою використання найцінніших вітчизняних та зарубіжних  порід  і  типів худоби та птиці;

застосування найсучасніших методів селекції і біотехнології;

розроблення та впровадження сучасних науково-технічних проектів і технологій;

ефективного використання науково-технічного потенціалу країни;

задоволення потреб аграрного ринку у підготовці та підвищенні кваліфікації кадрів за основними спеціальностями агропромислового комплексу;

включення до програм навчання нових спеціальностей з урахуванням вимог прогресу.

З метою організаційно-правового забезпечення виконання Програми передбачається здійснення основних заходів (додаються).

Контроль за реалізацією цих заходів здійснюватиме Мінагрополітики.

IV. Фінансове забезпечення Програми

Витрати на виконання заходів, визначених Програмою, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету в межах асигнувань, передбачених для Мінагрополітики, та місцевих бюджетів (за згодою органів місцевого самоврядування).

V. Очікувані результати

Виконання Програми забезпечить:

безперебійне постачання продовольчих товарів споживачам;  

стабільність процесу купівлі-продажу сільськогосподарської продукції та продовольства у зростаючих обсягах;

досягнення такого рівня цін та якості продукції сільського господарства і харчової промисловості, який би найповніше задовольняв потреби суб’єктів ринку;

впровадження механізму поширення інформації про попит і пропонування на ринках сільськогосподарської продукції.

___________________

Додаток
до Комплексної програми

ОСНОВНІ ЗАХОДИ
з виконання Комплексної програми розвитку
аграрного ринку на 2003 - 2004 роки

___________________________