ГРОЙСМАН В.Б. – Доброго дня! Розпочинаємо засідання Кабінету Міністрів.

На минулому тижні, в неділю, було три роки діяльності нашого Уряду. Я думаю, що, як і кожен міністр, ми згадуємо, як все це починалося.

Я згадую, як три роки тому в Парламенті під час свого виступу при вступі на посаду Прем’єр-міністра я говорив про декілька важливих речей, але всі вони, так чи інакше, стосувалися того, що я готовий служити своїй державі, розуміючи всі ті надскладні виклики, які стояли на той час і стоять у майбутньому перед нашою державою.

Я завжди намагаюся бути достатньо відвертим і сьогодні ще раз наголошу на тому, що чудес у державному управлінні не буває, ми стикаємося із серйознішими, глобальними проблемами, які накопичилися десятиріччями і потребують професійних якісних дій.

Притому всьому, що стара система все ж таки є зламаною і певні кроки нам вдаються не так просто, і це треба визнати, але, разом з тим, пріоритетом для мене було й залишалося те, щоб Україна наблизилася до тієї мети, яку ми ставимо перед собою: щоб Україна стала сильною економічно, розвинутою країною, в якій кожен – і дитина, і людина похилого віку – почуваються комфортно і безпечно.

Цей шлях пройти за одну хвилину неможливо і багато викликів і завдань, які стоять перед нами, вирішити за один день теж неможливо. Можна говорити, що завтра буде щось зроблено, але це було б дуже безвідповідально.

Три роки – це достатній період часу для того, щоб зрозуміти глибину проблем, знайти шляхи вирішення цих проблем, але недостатньо для того, щоб вирішити цілий комплекс завдань.

Я радий, що за ці три роки ми намагалися змінювати систему через впровадження різних змін, у тому числі в умовах децентралізації, але я радий, що за ці три роки ця система не змінила мене.

Перед нами ще стоїть дуже багато завдань і я хочу сьогодні подякувати українському Парламенту, Президентові, колегам по Уряду, моїй команді за те, що ми разом долали всі ті виклики, які перед нами стояли.

Ми розпочали дуже багато необхідних змін. Але дуже важливо, щоб у цих змінах ми отримали дуже чіткі і позитивні результати.

І сьогодні я хотів би розпочати нашу презентацію з того, що сказати про тих, хто захищає нашу державу, хто боронить наш суверенітет, хто  зі зброєю в руках відстоює право жити в незалежній країні – це про нашу армію, про  наших військових, які є найціннішими, що є в українському війську.

Зрозуміло, що фінансування безпеки  і оборони для нас є одним з найголовніших пріоритетів. Наряду з тим, що ми забезпечуємо фінансування більше 5% на модернізацію озброєння, модернізацію всього війська, ми пам`ятаємо і про те, що треба посилювати соціальне забезпечення українських воїнів.

Що нам вдалося зробити за цей період часу, за цих кілька років? Ми в 1,6 разів збільшили грошове забезпечення військовослужбовців. Фактично сьогодні менше 9 тис. усіх, хто працює у сфері оборони і безпеки, а що стосується військових – це не менше 10 тис. мінімальна зарплата.

Нам вдалося побудувати і забезпечити майже 5 тис. 700 українських військових житлом. Ми почали будувати нові гуртожитки. Ми почали створювати нову соціальну інфраструктуру для наших військовослужбовців, у тому числі йдеться і про нацгвардійців, і про Державну службу з надзвичайних ситуацій.

Я пам`ятаю, в 2016 році ми приїхали в одну з частин ДСНС. Я підійшов до наших рятувальників і запитав: "Хлопці, а скільки ви отримуєте зарплату?". Вони скромно стоять і говорять: 3200. Це є абсолютно неприйнятним! Людина віддає своє життя, рятуючи інших (це тисячі-тисячі врятованих життів), а отримує за це зарплату в 3 тис.!

Сьогодні в ДСНС менше ніж 9 тис. грн не отримує будь-який працівник. Тобто ми будемо йти далі. Але це все залежить від багатьох параметрів, про які я скажу трошки пізніше.

Почалася, на мій погляд, дуже якісна програма у 2018 році. Ініціював її Міністр внутрішніх справ Арсен Борисович – 1,6 млрд забезпечення житлом поліцейських і працівників на умовах лізингу.

Це є гарний інструмент, який буде розповсюджено на всі структури задля того, щоб забезпечувати поєднання і забезпечення житлом, і відповідним чином прив`язки людей до їхньої служби.

Ми консолідували і видали 130 тис. земельних ділянок для учасників АТО – все те, що було передбачено українським законодавством.

Один з головних пріоритетів, які ми ставили в основу, – це економіка. Ми розуміємо, що наскільки буде економіка сильною, настільки швидко ми зможемо долати виклики. Наприклад, державний борг, який є надзвичайно серйозним тягарем на український бюджет, на українську економіку, в тому числі на бюджет українських родин, тому що не ми ці борги брали, але нам їм потрібно сьогодні віддавати.

Я черговий раз хочу наголосити, що з 1,3 трлн бюджету 417 млрд (це третина бюджету!) ми маємо просто віддати на борги, які створили в попередні періоди. Не ми їх створили. Найголовніше, уявіть: 417 млрд ми могли б направити на забезпечення пенсій, інфраструктуру, освіту, медицину. Нам для того, щоб вибудувати нову систему екстреної медицини, потрібно 11-12 млрд додаткових ресурсів. А ми говоримо про те, що 420 млрд ми віддаємо на зовнішні і внутрішні борги.

Тим не менше, за три роки нашої роботи нам вдалося (і тут треба подякувати українському бізнесу, підприємствам, підприємцям) досягти збільшення обсягу зростання валового продукту на плюс 8,4%. Ми більше 12-ти кварталів постійно зростаємо. Це говорить про те, що у нас є дуже правильний напрямок. Але ми точно знаємо, що нам потрібно зростати більше і швидше, оскільки ми на сьогодні насправді на декілька десятиліть відстаємо від економічного розвитку серед країн, які є нашими сусідами. Ми розуміємо, що нам треба швидше рухатися для того, щоб ми досягли тих стандартів життя і утримали їх. І це є надзвичайно важливим.

Тому зростання ВВП, інвестиції, нові виробництва – це все має дуже важливе значення для якості життя українських громадян.

Разом з тим за цей період державний борг по відношенню до ВВП країни зменшився з 79% до майже 61%. Це теж є надзвичайно добрий показник з точки зору того, що ми виходимо з зони ризику, що наші борги стають нам в принципі посильними. Але нам потрібен більший час для того, щоб їх взагалі понизити і зменшити їх вплив на нашу державу.

Національний курс валют – це компетенція і відповідальність Національного банку, але політика нашого Уряду дає можливість Нацбанку утримувати стабільний курс валют. Ми забезпечили у 2018 році менше 10% інфляції, а на 2019 рік ця інфляція буде в районі 7,5%. Фактично це найнижчий показник за попередні п’ять років. Це говорить про те, що доходність українських родин буде більш стабільною; ціни будуть більш стриманими, ніж  були досі.

Розвиток національної економіки дає нам можливість впливати, в тому числі, на соціальні стандарти життя. Що нам вдалося зробити за цей час?

З 1 січня 2017 року (я думаю, ви пам’ятаєте, тому що багато хто критикував мене і наш Уряд у цілому за такий крок) ми збільшили мінімальну зарплату з 1 тис. 150 грн до 3 тис. 200. Це був перший крок, який дозволив нам звернути увагу на проблему мінімальної зарплати в країні. І, таким чином, за три роки в доларовому еквіваленті мінімальна зарплата зросла майже в три рази.

Коли мене запитують, і я хочу наголосити ще раз для всіх українських громадян: це не бравада цифрами, це говорить про те, що ми рухаємося в правильному напрямку, але треба рухатися швидше, і я з цим абсолютно згоден.

Тобто мінімальна зарплата в країні зросла в три рази від того, якою вона була. Але вона ще є недостатньою до того, якою вона має бути. Я би хотів, щоб ми досягли через реальне економічне зростання мінімальної зарплати вдвічі більшої, ніж ми маємо її сьогодні, а середня зарплата в країні має дорівнювати двом мінімальним зарплатам, які ми матимемо в майбутньому.

Тобто фактично це та мета, якої ми можемо досягти, і це не якісь магічні слова людини-політика, а це слова Прем’єр-міністра і Уряду, яким вдалося в три рази збільшити цей показник. Тобто нам потрібно зробити це вдвічі більше.

Середня зарплата в національній валюті теж зросла і має в доларовому еквіваленті вже 343 долари. Була 182 дол., тепер 343. Цього теж недостатньо, тому що ми маємо конкурувати по зарплаті з нашими країнами-сусідами, які сьогодні дають пропозицію українцям працювати на інші економіки. Українці мають працювати на економіку своєї країни. Але це має бути їм вигідно, і тому наше завдання – щоб зарплати в подальшому зростали таким чином, щоб люди залишалися працювати в Україні. І це є абсолютно можливим.

Чисельність працюючих осіб збільшилася на 732 тис., застрахованих осіб. Це говорить про детінізацію ринку праці і є дуже позитивним сигналом.

Одна з найчутливіших тем – тема пенсійної системи. Насправді ми отримали пенсійну систему (я говорю і про наш Уряд, і  про попередній Уряд Арсенія Петровича) фактично банкрутом: грошей немає (більше половини грошей немає в пенсійній системі), пенсії низькі, роками не переглядали взагалі. Я думаю, що українські громадяни це пам`ятають, що фактично роками ніхто не проводив жодних перерахунків пенсій. Тільки якісь мілкі подачки тоді, коли відбувалися якісь політичні події.

Ми змінили пенсійну систему. Але вона ще не зовсім змінилася так, щоб стати справедливою і достатньою для кожного українського пенсіонера. Але ми пішли цим шляхом. Я глибоко переконаний, з кожним роком пенсійна система буде більш стійкою і більш справедливою через автоматичне підвищення пенсій українським пенсіонерам. І цей процес уже пішов.

Що нам вдалося зробити? По-перше, в 2017 році ця система була прийнята українським Парламентом.

Ми 1 березня 2019 року створили перший автоматичний перерахунок для українських пенсіонерів. У середньому, я наголошую, ця доплата була 591 грн, якщо ми враховуємо в тому числі й одноразові доплати тих, хто отримував найменші пенсії.

Ми вже двічі провели підвищення пенсій для українських військових пенсіонерів: з 1 січня 2018 року за рішенням Уряду – 1,5 тис. грн (1 тис. 476) у середньому; з 1 січня  2019 – 763 гривні.

Мінімальна пенсія зросла поки що, на жаль, тільки на 20%, але в доларовому еквіваленті, в національній валюті – трішки більше. Середня пенсія – на 60%, і відповідним чином у національній – на 70%.

Але хочу наголосити на тому, що ми подолаємо і дефіцит Пенсійного фонду, і ситуація буде, дійсно, змінюватися.

Завдання наступне – щоб в українського пенсіонера незалежно ні від чого мінімальна пенсія була достатньою для забезпечення своїх мінімальних власних потреб. І це є надзвичайно важливим.

Зрозуміло, що нам важливо, щоб економіка розвивалася і бюджети наповнювалися. Бюджети, насправді, в тому числі й місцеві, зростають. Але дуже важливо ефективно використовувати бюджетні кошти.

Тому ми запроваджуємо системні речі, які дозволяють економити кошти при використанні з національного бюджету. Знову ж таки, ми запровадили систему ProZorro –  2,2 млн публічних закупівель, фактично позитивний ефект – 63 млн грн. Це означає, що від заявленої ціни і ціни фактичної витрати бюджетних коштів 63 млрд грн були зекономлені.

Ми започаткували автоматичне відшкодування ПДВ. Ми просто знищили корупцію при поверненні цього податку для всього бізнесу в країні. І вам це скаже кожен бізнесмен, що якщо раніше без хабара, без домовленостей, без блату неможливо було отримати ПДВ, зараз це просто відбувається автоматично. Це серйозний антикорупційний крок.

Реформа корпоративного управління в державному секторі. Ми займаємося зміною системи управління державними компаніями. Ми почали запроваджувати електронні послуги, якими все більше і більше українці будуть користуватися і будуть отримувати від цього відповідно якісні послуги. І так будуть звикати до цього, що вже не захочуть навіть нікуди більше звертатися, крім за можливістю Інтернету.

Ми почали дерегуляцію в надрокористуванні, і це позитивно відзначиться в середньостроковій перспективі для нашої енергетичної незалежності, в тому числі збільшення добичі українського газу.

Ще багато є речей, які ми робили і про які ми ще скажемо.

Освіта. Для мене це є пріоритет. Все те, що стосується дітей, – не може бути жодних дискусій. Ми маємо віддати все найкраще, все, що у нас є, для того, щоб діти зростали в нових якісних умовах.

Все те, що стосується освіти, я думаю, що ви знаєте, ми почали впроваджувати "Нову українську школу", почали забезпечувати матеріально-технічною базою наші навчальні заклади, почали працювати над впровадженням нових стандартів, над підвищенням кваліфікації і перенавчанням вчителів, і автомобілями – тобто все те, що стосується українських дітей. Тільки інвестиції в якість освіти і "Нової української школи" за два роки сягають майже 7 млрд грн. І коли я приїжджаю з колегами, з В'ячеславом Анатолійовичем, Лілією Михайлівною в українську школу, і ми бачимо, де створений цей новий стандарт, вільного вчителя, вільних дітей, ми бачимо, наскільки вони з задоволенням займаються, наскільки у них є інтерес до навчання.

Що може бути краще, коли діти вмотивовані, коли вони хочуть навчатися? Це означає, що ми інвестуємо гроші саме туди, куди потрібно – в українських дітей. І було прийнято ряд нормативних документів, які дали нам можливість впроваджувати нові стандарти.

Але я хочу сказати, можливо, і під час цієї теми. Треба змінювати в країні систему прийняття рішень. Ми не можемо довго займатися законотворчим процесом. Не можемо ми два роки витрачати на те, щоб приймати якийсь закон, потім ще п'ять років його впроваджувати.

Я про це говорив на прикладі професійно-технічної освіти. Сьогодні бізнесу вже потрібні професійні кадри. Це означає, що ми маємо не просто змінювати систему підготовки цих кадрів. Ми маємо дуже швидко бігти для того, щоб ця система готувала якісні кадри. Але нам для цього потрібен закон, підзаконні акти, багато місяців ще якихось робіт, а потім тільки почати впроваджувати. І на це ми можемо витрачати роки.

Тому було б дуже важливим, щоб ми повернулися до того, що закони були рамковими, а повноваження Уряду були більш широкими в цьому контексті. Ми можемо швидко реагувати, ми можемо кожного дня корегувати дію будь-якої реформи для того, щоб вона швидко йшла, більше отримувати зворотній зв'язок від тих, хто вже впроваджує цю реформу, коригувати її, і тоді буде дуже класний результат.

Тому дуже важливо, щоб систему прийняття рішень в країні було змінено. Я думаю, що це має ключове значення.

Реформа медицини. Що нам вдалося? Ми довго йшли до прийняття закону про реформу медицини. Як завжди, багато років від неї просто всі відмахувалися, сприймали МОЗ як міністерство закупівель дорогого медичного обладнання за завищеними цінами. Ми сказали про те, що для нас ця система важлива, бо вона важлива для кожного українця, тому що потрібно, щоб ми отримали якісну медичну послугу, якісну профілактику і, якщо не дай Бог треба буде, доступ до якісної медицини.

Але я хочу сказати наступне. Насправді система занепадала не один десяток років. Змінити її за один день – я не знаю такого чудотворця, який би міг це зробити. Це можуть говорити тільки ті, хто або нічого не розуміє, або не збирається цього робити. Тобто вішати локшину на вуха. І цього не можна допускати.

Тому ми взялися за серйозну систему, якою сьогодні люди не задоволені, і я точно знаю, що за декілька років люди будуть відчувати позитивні зміни. Тобто гірше вже не буде. З кожним роком буде тільки краще. Раніше, якби ми нічого не робили, було б гірше й гірше і взагалі був би колапс, який майже був. Зараз буде все по-іншому.

Що нам вдалося зробити? Первинна ланка. З чого треба починати реформу медицини? З самого початку, з первинної ланки, з сімейних лікарів.

Що вже довелося зробити сьогодні? 27 млн громадян обрали свого персонального сімейного лікаря, вже є безпосередній контакт.

Створено Національну службу здоров'я, майже всі заклади перейшли на контрактну форму оплату через цю службу за конкретного громадянина.

Фактично зарплата лікарів і медсестер на первинному рівні без будь-яких доплат просто через зміну системи і філософії оплати збільшилася вдвічі-втричі. Тобто якщо було 5 тис., сьогодні 15 – 17. І це означає, що люди починають вже отримувати винагороду за свою власну роботу. А ми хочемо, щоб ця власна робота приносила якісну медичну послугу українським громадянам.

Це ж саме, ми перейдемо зараз, ми стартуємо вже з проектами реформи екстреної медичної допомоги: п'ять областей і Київ цьогоріч.

Ми стартуємо з програмою "Безкоштовна діагностика", щоб українці отримували вже безкоштовну діагностику і могли здавати...

Аналізи будуть безкоштовними з другого півріччя в країні.

Вторинна медична допомога, в тому числі і в лікарнях на другому рівні (яке слово не скажи, вже воно якось використовувалося раніше). Але я говорю суто про медичні цілі.

Я думаю, що 13-го року... Ми вже в принципі закуповуємо 39 ангіографів, щоб лікувати серця українців. Зараз тільки стоїть питання про те, щоб ці центри могли бути відремонтовані місцевими владами. Як тільки вони будуть відремонтовані, відразу запускаємо цей процес.

Закупили майже стовідсоткову потребу, не майже, а стовідсоткову для стентів. Тобто це означає, що кожне українське серце, яке потребуватиме стентування судини серця – це вже є в держави в наявності. Це можна буде зробити безкоштовно. Не треба нічого нікому платити.

Найголовніше, в чому є питання – що ці технології дозволяють уникнути летального випадку, тобто смерті та інвалідності. Це є дуже  важливим питанням, яке ми зараз вирішуємо.

Є статистика: кількість стентувань збільшилася вдвічі, подивіться, з 5 тис. 300 до 10 тис. 774. Це 5 тис. людей, яким проведено стентування, ми їх врятували, лікарі і наша система їх врятували від смерті або від інвалідності.

Українська культура і національна пам'ять. Я завжди це підкреслював і зараз хочу сказати: духовність і культура – основа для України. Ми ніколи не маємо забувати про те, що українська культура має отримувати фінансову підтримку і розуміння не по остаточному принципу, а по принципу тих завдань, які сьогодні стоять перед цією величезною і шанованою сферою – сферою культури. Ми фактично почали підтримку кіноіндустрії в країні. Раніше це був кінематограф, а сьогодні це вже кіноіндустрія, яка розвивається, і фактично ми можемо говорити про те, що ми вже починаємо надавати якісний продукт для українців. У прокат вже вийшли 47 фільмів, 119 зараз є в роботі.

Що дуже важливо? Ми придбали, чи не вперше, більше 1,5 млн примірників україномовних видань для публічних бібліотек України.

Я б хотів сказати про національну пам'ять, що є дуже важливим. Не можна перекреслювати ті трагічні віхи історії, які стосувалися практично кожного українця. Я час від часу відвідую інші країни і завжди, який би не був візит, питання національної пам'яті тих країн, в яких я перебуваю, або їх історії є дуже важливим, і ми з цього завжди починаємо нашу робочу поїздку. Це обов'язково.

І те, що ми почали зараз – почали будувати другу чергу Національного музею "Меморіал жертв Голодомору" – ми це зробимо і до кінця року побудуємо та зробимо сучасний майданчик для увіковічення пам'яті невинно загиблих, і найголовніше, що в цьому місці будуть збережені всі наші історичні матеріали про ті трагедії.

Дуже важливо, що збудовано і відремонтовано 597 об'єктів культурної спадщини в регіонах, куди ми направили більше 1 млрд грн субвенції. Фактично нам треба відроджувати наші пам'ятки архітектури, які, на жаль, десятиріччями поки що залишаються занедбаними.

Тому питання культури і пріоритетності фінансування культури для нас залишається на порядку денному, і ми будемо і далі це підтримувати.

Особливої уваги і підтримки потребує українська інфраструктура, тому що вона кардинально впливає на розвиток національної економіки. Немає доріг, немає портів – немає чим перевозити товари – економіка падає. Якщо інфраструктура використовується ефективно і конкурентно, тоді ми постійно зростаємо. Вчора я повернувся з робочої поїздки у Словаччину, зі мною був у делегації і Міністр інфраструктури В. Омелян. Ми говорили про те, що ми можемо відігравати ключову роль і будемо відігравати ключову роль між Азією і Європою на шляху реалізації проекту "Новий шовковий шлях", тобто фактично в тому числі і спільно зі Словаччиною.

Тобто наша інфраструктура має дуже швидко розвиватися для того, щоб забезпечувати нам економічне зростання.

Що нам вдалося зробити? Ми вже побудували 6 тис. 800 км доріг. Це тільки за три роки. Фактично 2017 рік став для нас проривним.

Ми створили абсолютно нову систему, яка буде генерувати зараз все більше й більше якісних доріг. Це система дорожнього фонду. Ми побудували її таким чином, щоб від місцевих доріг і до доріг державного значення відбулася серйозна системна робота. Я говорив і три роки тому, що будівництво українських доріг для мене є особливим пріоритетом, і ми це робимо.

Укрзалізниця … В принципі, я вважаю, що компанія – мультимільярдер, яка ще в 90-х роках могла стати суперкомпанією. Але через те, що з неї постійно виходили фінансові ресурси на сторону, вона занепадала і зараз починається її відродження. Тільки в минулому році побудовано 7 тис. вантажних вагонів. Це більше, ніж за десять попередніх років. Уявіть, якби кожного року так будували, ми би мали сьогодні парк мінімум у 70-80 тис. вагонів, які так необхідні для національної економіки.

Ми завершили Бескидський тунель, фактично вдвічі збільшили потужності нашого поєднання з Євросоюзом.

Побудували ще ряд об'єктів, у тому числі експрес "Київ – Бориспіль", який сьогодні працює.

І головне, ми вже зростаємо: через аеропорти за три роки перевезено більше 50 млн пасажирів; запроваджено лоукости. Ми можемо збільшувати кратно кількість пасажирів, які будуть обслуговуватися українськими аеропортами та відповідною інфраструктурою.

І дороги будуватимемо далі. Я розумію, що в країні дуже багато доріг у ненормальному стані. Але коли нас сварять за дороги, то сварять не за ті, які ми зробили, а за ті, які ми ще не зробили. Я ще раз наголошую, що наша системна робота дасть можливість побудувати всі дороги в Україні, але нам для цього потрібен час.

І одна з моїх найулюбленіших тем – тема децентралізації. Багато про неї сьогодні говорять усі. Першого квітня було п’ять років децентралізації. Для мене це особиста й особлива реформа, оскільки вона реалізована в тому баченні, яке закладалося в 2014 році нашим першим Урядом А. Яценюка. Ми запровадили в тому числі не тільки зростання місцевих бюджетів, тобто місцеві бюджети зросли з 70 млрд до 270 млрд, але ми надаємо в тому числі й підтримку через реалізацію державної політики.

І тут важливо що? Щоб ми дали можливість людям приймати рішення, куди витрачати кошти, які вони отримали. І я постійно, коли зустрічаюся з колегами по місцевому самоврядуванню, я завжди говорю про те, що треба радитися з людьми, куди краще витрачати кошти на територіях.

І якраз приклад того, що ми за 2016 – 2018 роки допомогли побудувати більше 11 тис. об'єктів (майже 11,5 тис. об'єктів). Що це за об’єкти? Це 2,5 тис. – об'єкти у сфері освіти, реконструйовані і побудовані; 635 – вода, водовідведення; охорона здоров'я, соціальний захист – 1 тис. 300 об'єктів побудовано по країні; ЦНАП (центри надання адміністративних послуг) – майже 250 по всій країні; культурні об’єкти – 642; інфраструктурні, теплогенерація, енергогенерація, газ – 1 тис. 400 об'єктів; 1 тис. 129 об'єктів – спорт. І дорожньо-транспортна інфраструктура (це додатково до тих дорожніх проектів) – ще 1 тис. 600 загальних проектів.

Я хотів сказати, колеги, що ми підготували таку добірку (вона буде розповсюджена) про три роки діяльності Уряду. Я ще багатьох тем не торкнувся: енергозбереження; енергетична незалежність; формування сприятливого бізнес-клімату; реформа державного управління.

Наприклад, у рамках соціальної програми "Придбання житла для дитячих будинків" –  забезпечили 1 тис 300 квартир для дітей-сиріт.

Інклюзивна освіта, доступні ліки – насправді, теж достатньо серйозна наша програма – 36 млн рецептів. 7 – 8 млн людей користуються нею, рятують своє власне життя. Це теж є надзвичайно важливим.

Профтехосвіта. Те, що ми добудуємо "Охматдит" у цьому році.

Тобто є багато ще питань, яких я не торкнувся. Я не хотів перевантажувати годинними доповідями. Я думаю, що все це можна побачити і в доступних джерелах.

Але що б я хотів на завершення сказати? Те, що політика залишилась незмінною. Я глибоко переконаний в тому, якщо правильно фокусуватися на проблемах, правильно знаходити рішення цих проблем і потім впроваджувати рішення, які прийняті, всі наші проблеми відійдуть на задній план. Можливо, ті, хто хочуть нам нав'язати, я говорю зараз про всіх українців, нам з вами хочуть нав'язати, що у нас нічого не вийде, що ми нічого не можемо, що ми ні на що не здатні – це все відійде в сторону. Досить нас програмувати на те, що ми лузери і у нас нічого не вийде.

У нас все вийде однозначно. Я наголошую на тому, що треба робити зміни просто системно, чітко, і результати не будуть змушувати себе чекати. Єдине у що я не вірю – в те, що може бути диво, що хтось прийде і за одну секунду щось змінить. Ні. Ми вже чули з вами це багато разів. Тільки важка праця, заточеність на результат дасть можливість отримати нам те, до чого ми прагнемо.

Тому глибоко переконаний у тому, що все це тільки початок. Попереду ще дуже багато цікавого. Найголовніше, щоб усі пам'ятали, і я це пам'ятаю, і для мене це є фундаментальним, Україна – це не просто місце на мапі. Це велика європейська 45-мільйонна країна. Країна, яка просто зобов'язана досягти успіху. Але цей успіх і його досягнення – це наш з вами обов'язок, кожного українського громадянина.

Тому всім дякую за роботу! В першу чергу, дякую всім українським громадянам, бо все, що позитивне – це зробили ви. Все, що негативне – безумовно, влада.

Тому дуже дякую всім і бажаю нам успіхів і процвітання! Дякую!

Є ще одна тема, про яку я хотів би сказати. Говорити? Найголовніше – бути коректним у тому, що я зараз буду говорити. Це тема, яка хвилює абсолютно усіх українців і мене теж. Питання ціни газу.

Ви знаєте, абсолютно відверто, такого нахабства від державної компанії – те, що ми чуємо сьогодні по відношенню цін на газ, про диктат з боку державної компанії, яку треба написати, виписати постанову і т.д. Я про таке не чув у жодній країні світу. В тому числі цей монополіст доклав максимум зусиль до того, щоб усі міжнародні організації вимагали від нас ринкових цін на газ. Але я хочу наголосити на тому, що зараз кон’юнктура ринку така, що газ може коштувати менше 8.55, значно менше.

Тому Уряд прийняв рішення і зобов’язав НАК "Нафтогаз України", державну компанію, продавати газ за ринковою ціною, яка менше 8.55. Що тут невідомого? Про що тут потрібно дискутувати?

І коли я почув, що з нами знову починають грати, з мільйонами українців, в історію, що газ буде дорожче, вище, я хочу сказати, що не буде газ вище. Або НАК "Нафтогаз України" встановлює з 1 травня ціну нижчу, ніж 8.55, і говорить про це до 24-го числа… Наголошую, до 24-го числа НАК "Нафтогаз України" має повідомити всіх українців, що ринкова ціна буде менше 8.55. Якщо цього не відбудеться, я ініціюю відставку керівника "Нафтогазу" і буду просити Уряд підтримати мою пропозицію.

Мені це все вже набридло, як і мільйонам українців, коли приватні інтереси менеджменту компанії ставляться вище національних інтересів та інтересів усіх українців. Вибачте мене за мою емоційність, але в цьому питанні я буду непохитним. Я наголошую на тому, що всі рішення Уряду мають бути виконані. Хто з цим у національній компанії не згоден – заяву на стіл і пішли гуляти в іншу сферу. І я думаю, що конкуренції на таких фахівців у світі не буде.

Я вчора прочитав, що виграли новий позов на 44 млн дол. Знаєте, яка в мене була перша думка? Чи випишуть вони собі премію на мільйонів п’ять, чи ні.

І тому я наголошую на тому, до 24-го числа, Насалик Ігоре Степановичу, провести перемовини, повідомити офіційно українське суспільство про ціну з 1 травня.

Якщо з 1 травня ціна буде вища... Тому що там є формульні ціни. Але формульні зараз не працюють, тому що ринок нижче формульних, у цьому й питання. Вони хочуть знову всім "баки забити" своїми складними схемами.

Якщо ні – я ініціюю на наступне засідання Уряду постанову про розірвання контрактів і звільнення цих керівників.

Знову хотів сказати: "Даю 24 години". Даю до 24-го числа час визначитися. Ні – до побачення.

Все сказав чи щось ще треба додати?

Колеги, дякую. Працюємо далі.