Примирення? Не буде навіть через сто років

Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль розповідає в інтерв’ю німецькому Focus про витривалість свого народу, (нульові) компроміси з росією та камуфляжний етикет воєнного часу

Коли президент Зеленський опублікував у мережі відео з Києва наступного дня після початку війни, щоб засвідчити, що українське керівництво не покинуло країну, Денис Шмигаль також був у цьому відео на задньому плані. Відтоді екс-менеджер, який з 2020 року є Прем'єр-міністром, керує службовими справами з урядового кварталу, що ретельно охороняється. Під час повітряних тривог він приймає гостей у бомбосховищі. Звідти 47-річний Прем'єр-міністр також спілкується з "Фокусом" онлайн.

Пане Шмигаль, як рік війни змінив вас особисто? 

росія воює з Україною вже майже дев'ять років. За цей час всі українці змінилися, але особливо після вторгнення. 24 лютого минулого року розпочався довгий день, який триває донині. Вільного часу більше немає. Зустрічі з родиною я можу рахувати у годинах, а не днях.

Ніхто не може працювати 24 години поспіль.

На жаль, ми змушені думати про нашу перемогу 24 години на добу. Люди, які захищають свою країну і жертвують своїм життям, дають мені сили для цього. І щоразу, коли стає важко, я ставлю собі запитання: кому важче? Людині в окопі чи мені в офісі?

Війна впливає на психіку. 

Ніхто не очікував таких історичних змін на європейському континенті. Але у мене немає часу на психологічний аналіз. Ми будемо продовжувати, поки не переможемо. Це водночас і стратегія, як тримати себе в тонусі в ці часи.

Україна хоче бути готовою до вступу в ЄС протягом двох років. Іншим країнам знадобилося до десяти років. Чи ваша мета не здається вам занадто амбітною? 

Є й інші держави, які пройшли цей шлях не за десять-дванадцять, а за п'ять-сім років. Ми почали рух до ЄС не вчора, і не у червні минулого року. Цей процес інтеграції триває давно. Тому ми вважаємо, що це амбітна, але реалістична мета, і ми можемо отримати консенсус європейських держав у найближчому майбутньому.

Коли війна закінчиться ми хочемо жити в європейській, розвиненій і цивілізованій країні. І ми точно знаємо, що для цього потрібно зробити. Ми об'єднані в суспільстві та Уряді, і тому можемо дуже швидко приймати й затверджувати європейське законодавство та нормативні документи.

Чи не є нещодавній корупційний скандал у Міністерстві оборони ознакою серйозних структурних проблем в Україні?

Україна завершує розбудову антикорупційної інфраструктури. Інституції повноцінно функціонують і перевіряють всі рівні на предмет корупції. Суспільство змінилося внаслідок цієї війни й більше не пробачає ознак можливих правопорушень. У нас нульова толерантність до корупції. Реакція миттєва. Швидке затримання людей, підозрюваних у зловживаннях, свідчить про зміну підходу України до цих питань. Сьогодні в Україні немає системної корупції. Поодинокі прояви корупції – я наголошую на слові "поодинокі" – не толеруються, з ними негайно борються.

Стандартні європейські умови також передбачають зменшення впливу олігархів на економіку. Чи немає небезпеки позбутися ворожих олігархів і залишити дружніх?

Ми прийняли антиолігархічний закон і працюємо над удосконаленням антимонопольного законодавства. Олігархічний вплив в Україні значно зменшився з початку війни. Хтось з олігархів виїхав із країни, хтось втратив вплив у ЗМІ. Майже ніхто з них більше не має політичного впливу. Багато хто був змушений згорнути свій бізнес на сході України – їхні підприємства окуповані або зруйновані. Ми проводимо ринкові реформи. Малі та середні підприємства мають стати основою для майбутнього відновлення України та її економіки. Структура української економіки зміниться після цієї війни.

Під час минулорічної Берлінської конференції з реконструкції канцлер Олаф Шольц закликав німецьких підприємців інвестувати в Україну. Чи отримали ви якісь конкретні пропозиції?

Це був важливий сигнал, справжній каталізатор. Відтоді зацікавленість зростає, і не лише з боку німецьких компаній. Значною перешкодою залишається питання страхування воєнних ризиків, над яким ми працюємо. Є десять конкретних проектів. І є пропозиція від німецького підприємства щодо спільного виробництва озброєння. На жаль, я не можу назвати імена.

Чим довше триває війна, тим більше людських жертв. Як довго українці зможуть і захочуть це терпіти?

Українське суспільство готове боротися за свободу і незалежність до нашої перемоги. У цьому контексті психологічно важливим є запевнення міжнародних політиків, що вони будуть підтримувати нас стільки, скільки буде потрібно.

Понад 80% українців хочуть, щоб росія повністю пішла з України, включно з Кримом. Як багато простору для компромісу з росією є в Уряду? 

Ми – суверенна країна з міжнародно визнаними кордонами. Єдиний компроміс – повне виведення російських військ з України в межах кордонів 1991 року. росіяни повинні припинити стріляти, зупинити агресію і покинути нашу територію. Я вважаю, що зміна кордонів була б неприйнятним компромісом і для Європи.

Чи є заморожування конфлікту варіантом припинення кровопролиття?

Ні, це лише зіграє на руку росії та призведе до ще однієї великої війни. Для нас це неприйнятно.

Чи буде Україна готова поступитися територією, якщо – як припускають деякі експерти – вона швидко отримає членство в ЄС і сильні гарантії безпеки для решти країни?

Україна не бачить жодних компромісів щодо своєї територіальної цілісності. Суспільство цього не допустить. Тисячі наших найкращих людей загинули не для того, аби ми шукали компроміс із кривавим терористом і агресором, який шантажує весь світ.

Чи можливе коли-небудь примирення і співпраця між росіянами та українцями? 

Примирення, співпраця – ні, не в найближчі сто років. росія повинна спочатку змінитися, бути демократизованою, демілітаризованою і денуклеаризованою.

Але як слід роззброїти росію?

Санкції, відмова від співробітництва з росією, конфіскація російських активів, військова допомога Україні. Минулий рік показав, що світ може дуже швидко робити речі, які раніше здавалися неможливими. Поставка майже всіх видів важкого озброєння, а також підготовка українських пілотів означає, що є перспектива подальших кроків.

Чи була помилкою для самої України відмова від ядерної зброї в 1991 році?

Можливо, якби Україна залишилася ядерною державою, цієї війни, ймовірно, не сталося б. Але напевно цього ніхто не може сказати. Що ми точно можемо сказати, так це те, що росія є ядерним терористом. І не лише тому, що вона має ядерну зброю. Окупація Запорізької атомної електростанції та неналежне поводження з нею свідчать про явні терористичні наміри з боку росіян. Вони відкрили шлюзи Каховського водосховища і спускають воду. Це може унеможливити забір води для охолодження Запорізької атомної електростанції найближчим часом. Це може призвести до ядерної катастрофи.

Хто, власне, придумав, що міністри і президент України постійно носять оливково-зелені сорочки або камуфляжну форму? 

Вважайте це дипломатичним етикетом воєнного часу. Цей одяг пов'язує нас із дівчатами та хлопцями, які віддають своє життя за нашу країну. Ми будемо носити цю форму, поки війна не закінчиться. Вони символізують, що Україна бореться і буде продовжувати боротися. Неможливо носити костюм і краватку, коли твоя країна одягнена в уніформу і бореться за своє існування.