Заступник Міністра охорони здоров’я України Павло Ковтонюк пояснює, у чому суть медичного страхування і які аспекти роблять систему охорони здоров’я сучасною.
“Медичне страхування (health insurance) – нормальний вид діяльності та елемент багатьох систем охорони здоров’я. А “страхова медицина” – це мем. Це словосполучення неможливо перекласти на іноземну мову (спробуйте прямо зараз!) або пояснити людині з-за кордону”, – говорить Павло Ковтонюк.
Медичне страхування присутнє в усіх системах охорони здоров’я світу, навіть якщо вони не називаються “страховими”, і це далеко не завжди є ознакою сучасності системи. Наприклад, “страхова медицина” російського зразка.
Ось що робить систему сучасною:
Чіткість гарантій та правил. За радянських часів все було безкоштовно. На папері. У житті діяли неформальні правила, за якими послугу або ліки можна було отримати або “дістати”. У нормальній системі перелік гарантованих послуг та правила їх отримання публічні та зрозумілі пацієнту.
“Гроші ходять за пацієнтом”. І в “страховій” Німеччині, і в “бюджетній” Англії ніхто не фінансує утримання лікарень. Гроші платників податків ідуть на закупівлю послуг конкретним людям. Не важливо – через лікарняну касу, страховий фонд або Національну службу здоров’я.
Вибір пацієнта та конкуренція між лікарнями. Оскільки гроші “ідуть за пацієнтом”, то за пацієнта борються, він важливий. Є системи, де більшість лікарень приватні, а є такі, де більшість – державні. Але скрізь вони конкурують між собою – це поліпшує якість та рівень обслуговування людей.
Незалежність надання медпослуг від чиновників. Міністерства і місцева влада (за дуже-дуже рідкими винятками) не фінансують лікарні напряму. Це конфлікт інтересів: ти сам володієш лікарнею, і сам її фінансуєш. Національні служби здоров’я, страхові фонди, лікарняні каси існують для того, щоб бути технічними агенціями, які не залежать від політиків.