• In English
  • Коментар МЗС до дня пам’яті жертв Великого терору 30-х років ХХ століття
    Міністерство закордонних справ України, опубліковано 05 серпня 2021 року о 19:18


    5 серпня в Україні вшановують пам’ять жертв Великого терору 1937-1938 років — одного з найбільш масштабних злочинів радянської влади проти людства. За кількістю жертв на українській землі ці масові сталінські репресії поступаються лише Голодомору 1932-1933 років.

    Саме цього дня 84 роки тому за наказом НКВС СРСР вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи», яка санкціонувала наймасовішу за всю радянську добу каральну операцію. Зачистці підлягали всі, хто, на думку вищого компартійного керівництва, не підходив для «будівництва світлого комуністичного майбутнього».

    Метою цієї безпрецедентної за масштабом каральної операції, яка розпочалася 5 серпня 1937 року і тривала до 15 листопада 1938, була тотальна фізична ліквідація політичних опонентів Сталіна, залякування та упокорення населення СРСР, створення зручної та безпечної для радянської влади соціальної та національної структури суспільства. Під час Великого терору репресіям піддавалися представники усіх народів СРСР, проте найбільш жорстокими й чи не найбільш масовими каральні акції були саме в Україні, адже волелюбні й національно свідомі українці не вписувалися у кремлівську парадигму єдиного радянського народу.

    За цей період на території Української РСР, за оцінками істориків, засудили понад 198 тисяч осіб, з яких приблизно дві третини – до розстрілу. Решту відправили до в`язниць і таборів. Лише приблизно 0,3% із заарештованих звільнили.

    Протягом кількох днів жовтня-листопада 1937 року у карельському урочищі Сандармох стратили майже триста представників української інтелігенції, яких ми називаємо «розстріляним відродженням» - вчених, митців, державних діячів. Серед них - режисер Лесь Курбас, поет-неокласик Микола Зеров, драматург Микола Куліш, письменники Антін Крушельницький, Валер’ян Підмогильний, Марко Вороний, Олекса Слісаренко, Валер'ян Поліщук, Мирослав Ірчан, академік Степан Рудницький, міністр закордонних справ УНР Микола Любинський, громадський і політичний діяч Холмщини, посол до польського Сейму Яків Войтюк.

    Загалом наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, військової, наукової та мистецької еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій і стирання національної ідентичності.

    Змушені констатувати, що з розпадом СРСР кремлівські репресивні практики не припинилися – переслідування в дусі сталінського НКВС тривають, зокрема на тимчасово окупованих територіях частин Донбасу і Криму, де жертвами репресій з боку окупаційної влади стали, передусім, кримські татари — корінний народ України.

    Закликаємо міжнародне співтовариство належним чином реагувати на триваючі утиски і політичні переслідування в Росії, зокрема істориків, які викривають правду про сталінські репресії. Так, 29 вересня 2020 року Верховний суд Карелії збільшив з трьох з половиною до тринадцяти років термін ув’язнення для історика, керівника карельського відділення товариства «Меморіал», лауреата Премії свободи імені Сахарова 2021 року Юрія Дмитрієва, який відкрив світові жахливу правду про масові страти в Сандармосі і чия діяльність з викриття злочинів радянського режиму під час Великого терору стала справжньою причиною його переслідувань.

    У цьому зв’язку підтримуємо позицію Європейського Союзу, який засудив цей неправосудний вирок, назвавши його наступом на все громадянське суспільство, який неминуче призведе до погіршення ситуації з правами людини, до урізання простору для громадянського суспільства та незалежних голосів у Росії.