Інтерв’ю заступника Міністра фінансів Романа Єрмоличева для видання «Укрінформ» (01.11.2021)

Заступник Міністра фінансів Роман Єрмоличев про те, як формується обсяг освітньої субвенції та яка концептуальна база має бути основою для її розрахунку в інтерв’ю для «Укрінформ».

Романе Володимировичу, розкажіть, будь ласка, як здійснюється розрахунок освітньої субвенції в цілому?

Зауважуємо, що головним розпорядником коштів освітньої субвенції є Міністерство освіти і науки України, яке й здійснює політику в частині розподілу цих державних коштів шляхом затвердження відповідної формули. Мінфін зі свого боку прагне, щоб розрахунок освітньої субвенції був справедливим для громад, а її обсяг дозволив забезпечити гідну заробітну плату вчителям, а також стимулював розвиток сфери загальної середньої освіти та сприяв підвищенню її якості.

Як відомо, освітня субвенція ‒ це кошти державного бюджету, які передаються у вигляді трансферту місцевим бюджетам для виплати заробітної плати педагогічним працівникам закладів загальної середньої освіти.

Її загальний розмір визначається з урахуванням необхідності забезпечення зростання розміру соціальних стандартів, які застосовуються для визначення розміру заробітної плати працівників бюджетної сфери, а також нормативних актів, які регулюють це питання.

Для розподілу освітньої субвенції між місцевими бюджетами застосовуються такі критерії, як: кількість учнів, розрахункова наповнюваність класів, навчальні плани, навчальне навантаження, нормативна (розрахункова) заробітна плата педагогічного працівника.

На підставі цих критеріїв для кожної громади розраховується необхідна кількість ставок учителів для проведення уроків, а також обсяг видатків для оплати їх праці.

З огляду на це, коштами освітньої субвенції забезпечується у повному обсязі оплата праці оптимальної чисельності вчителів за максимально ефективної мережі шкіл. Водночас існують громади, в яких досі не приведено освітню мережу до нормативів, а отже, у таких адміністративно-територіальних одиницях фактична наповнюваність класів у закладах освіти є значно нижчою ніж розрахункова (наприклад, у Чернелицькій селищній територіальній громаді Івано-Франківської області відповідно до формули має бути не менше 14 учнів у класі, однак там лише в середньому 8,9 учня на клас; у Городоцькій селищній територіальній громаді Житомирської області замість 20,5 учнів лише 15,65 учня на клас; у Набутівській сільській територіальній громаді Черкаської області має бути в середньому 11 учнів, а є лише 7,21 учня на клас; у Вапнярській селищній територіальній громаді Вінницької області у середньому має бути 20,5 учнів, а наразі маємо 16,75 учня на клас тощо).

Подекуди трапляються випадки, коли вчителів у школі стільки, скільки і дітей, або різниця незначна. Уявіть, наприклад, що у Криворізькій гімназії № 4 Криворізької міської ради Дніпропетровської області 37 учителів навчають 33 учнів, у Мислівській початковій школі Вигодької селищної ради Івано-Франківської області 1 вчитель та 1 учень, у закладі загальної середньої освіти з дошкільними групами «Старозбаразька початкова школа» Збаразької міської ради Тернопільської області 3 вчителі та 3 учні, в Енергодарському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітній навчальний заклад ІІ ‒ ІІІ ступенів ‒ міжшкільний навчально-виробничий комбінат» Енергодарської міської ради Запорізької області маємо 13 учителів на 17 учнів; у Тернівській початковій школі Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області 7 учителів навчає 10 учнів, у Беньківській початковій школі Рогатинської міської ради Івано-Франківської області на 2 вчителі всього 4 учні.

Це спричинює утримання надлишкової кількості ставок учителів громадах. Зокрема, у Козівській сільській територіальній громаді Львівської області - + 83,7 ставки (відповідно до нормативів має бути 229,8 ставок учителів, водночас їх 313,5); Маловільшанській сільській територіальній громаді Київської області ‒ + 79,2 ставки (169,1/248,3); Пийтерфолвівській сільській територіальній громаді Закарпатської області ‒ + 41,5 ставки (287,4/328,9). Таких громад чимало, що призводить до дефіциту освітньої субвенції, який у «пожежному порядку» намагається наприкінці року «погасити» Уряд, наприклад, шляхом перерозподілу коштів, що є, на нашу думку, неправильним. Адже рішення органів місцевого є автономними, а отже, якщо місцева влада вирішила утримувати неефективну мережу, то й кошти на ці цілі має знаходити самостійно. Натомість ми бачимо, що кошти «забирають» у тих громад, які здійснюють правильну політику розподілу фінансового ресурсу й наприкінці року мають залишки освітньої субвенції. Про це поговоримо згодом.

Більше читайте на сайті Мінфіну.