• In English
  • Денис Малюська: Перетворюємо Мін’юст у центр формування правової політики
    Міністерство юстиції України, опубліковано 22 лютого 2021 року о 19:41

    У понеділок, 22 лютого, за результатами проведеного в 2020 році моніторингу впровадження та аналізу ефективності прийнятих нормативно-правових актів, відбулася презентація Моніторингового звіту Мін'юсту.

    «Моніторинговий звіт – це приклад того, як вдосконалюється принцип роботи Міністерства. Раніше типовим стандартом поведінки було отримання доручень чи то від Прем’єр-міністра, чи то Указу Президента, чи то з ініціативи Міністра – і лише після цього службовці Мін’юсту починали роботу з напрацювань відповідних законодавчих змін у цьому напрямі. Зараз же в Україні впроваджуються нові підходи до планування роботи. Моніторинговий звіт дає змогу оцінити, як впроваджується законодавство в тій чи іншій сфері, як відбувається практика його застосування. У результаті такого аналізу і визначається, які зміни варто внести в законодавство», – зазначив під час заходу Міністр юстиції Денис Малюська.

    «Законодавство України не є бездоганним, має місце двозначність тлумачення його норм. Але ідеального законодавства, мабуть, немає в жодній країні. Тож, наше завдання наразі – вжити максимум заходів для того, щоб розвивати законодавство системно, щоб суд підтримав законодавця у тлумаченні закону, а законодавець – вчасно реагував на сигнали з боку судової системи, коли вони не можуть привести застосування закону до єдиної практики. У зв’язку з цим, ми вітаємо ідею Мін’юсту створити на його основі центр формування правової політики», – наголосила Голова Верховного Суду України Валентина Данішевська.

    «В Україні наразі прийнято більше 1 млн законів! 90% проектів нормативно-правових актів, які надходять на розгляд Верховної Ради, це проекти змін до законів. Усе це свідчить про відсутність системного підходу до нормативно-правового регулювання правовідносин. Таку ситуацію слід однозначно виправляти. Саме тому мною уже розроблено законопроект, який врегульовуватиме систему підготовки законів. Разом з цим, практика розвинених країн свідчить, що основним суб’єктом законодавчої ініціативи є Уряд. Саме Уряд уповноважений на проведення державної правової політики, відповідно до статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України». З огляду на зазначене, запровадження в Міністерстві юстиції системного підходу до розробки нормативно-правових актів на основі моніторингу – хороше і правильне рішення», – відзначив перший заступник Голови Верховної Ради України Руслан Стефанчук.

    «Ідеальна модель розробки нормативно-правових актів, виходячи з системного аналізу діючого законодавства, виглядає наступним чином: а) моніторинг, тобто: 1) пошук проблем правового регулювання, які необхідно вирішити; 2) ґрунтовний аналіз виявлених проблем шляхом аналізу міжнародного досвіду, статистичних даних, судової практики та наукових матеріалів, проведення опитування та консультацій; 3) вибір оптимального варіанту вирішення проблеми; б) розробка на підставі моніторингу проекту нормативно-правового акта. Слідуючи саме такій схемі, 19 концепцій вирішення виявлених у результаті моніторингу проблем було враховано при розробці плану роботи Міністерства юстиції на 2021 рік, і в подальшому вони перетворяться на проекти відповідних нормативно-правових актів. Саме так ми в подальшому плануємо здійснювати формування правової політики у сферах регулювання, за які відповідає Директорат», – пояснив директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Олександр Олійник.

    Першим в рамках моніторингового звіту було презентовано блок «Судоустрій та судочинство». Учасники заходу обговорили 11 проблем у цій сфері, визначених на основі аналізу ефективності прийнятих нормативно-правових актів:

    ∙необхідність удосконалення окремих положень процесуального законодавства в частині електронних доказів та доказування;

    ∙удосконалення окремих положень процесуального законодавства в частині інституту спрощеного судового провадження;

    ∙колізійні норми та розбіжності в Законі України «Про судовий збір» та інших нормативно-правових актах;

    ∙неоднозначне трактування переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору;

    ∙відсутність чітких та однозначних правил розмежування різних юрисдикцій;

    ∙відсутність чітких та однозначних критеріїв процесуальних фільтрів для касаційного оскарження;

    ∙неврегульованість питання переходу на попередню стадію розгляду справи;

    ∙відсутність критеріїв віднесення позову до завідомо безпідставного чи такого, який має очевидно штучний характер;

    ∙проблема порядку перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами;

    ∙недосконале правове регулювання інституту врегулювання спору за участю судді;

    ∙проблемні питання правового регулювання процедури примирення в межах судового процесу.

    Також було презентовано моніторинговий звіт по блоку «Кримінальна юстиція». У цій сфері було визначено 7 проблемних питань, які потребують вирішення:

    ∙зловживання процесуальними правами в межах кримінального провадження;

    ∙письмове провадження в межах кримінального судочинства як основна процесуальна форма вирішення окремих питань;

    ∙необхідність запровадження додаткових касаційних кримінальних фільтрів та оптимізації окремих повноважень суду касаційної інстанції;

    ∙надмірний обсяг навантаження слідчого судді;

    ∙неефективність передбачених чинним законодавством способів захисту прав скаржника на етапі досудового розслідування;

    ∙недостатній обсяг процесуальних прав потерпілого;

    ∙необхідність вдосконалення правового регулювання угоди про примирення як елементу відновного правосуддя.

    Загалом презентація Моніторингового звіту відбуватиметься упродовж тижня з 22 до 26 лютого.