Після розпаду Радянського Союзу
і проголошення в 1991 році незалежності Україна успадкувала одне з
найбільш потужних угруповань військ у Європі, оснащене ядерною зброєю і
відносно сучасними зразками звичайного озброєння та військової техніки.
На території України на той час
дислокувалися: ракетна армія, три загальновійськові та дві танкові армії,
один армійський корпус, чотири повітряні армії, окрема армія
Протиповітряної оборони (ППО), Чорноморський флот.
Усього угруповання військ і сил
нараховувало біля 780 тисяч чоловік особового складу, 6,5 тисячі танків,
близько 7 тисяч бойових броньованих машин, до 1,5 тисячі бойових літаків,
понад 350 кораблів та суден забезпечення, 1272 стратегічних ядерних
боєголовок міжконтинентальних балістичних ракет та майже 2,5 тисячі
одиниць тактичної ядерної зброї.
Проте це не були ще збройні сили
незалежної держави в повному розумінні цього слова, Україна отримала лише
окремі фрагменти військової машини Радянського Союзу.
Тому 24 серпня 1991 року
Верховна Рада України ухвалила рішення про взяття під свою юрисдикцію
всіх розташованих на українському терені військових формувань збройних
сил колишнього СРСР і про створення одного з ключових відомств –
Міністерства оборони України.
Керівництво
Верховним Головнокомандувачем
Збройних Сил України є Президент України. Він, згідно зі статтею 106
Конституції України здійснює керівництво у сферах національної безпеки та
оборони держави. Міноборони України під час виконання покладених на нього
завдань взаємодіє з центральними та місцевими органами виконавчої влади,
органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами
іноземних держав.
Верховна Рада України призначає на посади вище командування Збройних сил
України, інших військових формувань.
Безпосереднє керівництво
Збройними силами України в мирний та воєнний час здійснює
Головнокомандувач Збройних сил України. Головнокомандувачем Збройних сил
України є за посадою міністр оборони України, якого призначаєв установленому порядку Верховна Рада України і який очолює Міністерство оборони України.
Міністерство оборони України, у
підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили України, бере участь у
реалізації державної політики з питань оборони і військового будівництва,
координує діяльність державних органів та органів місцевого
самоврядування з підготовки держави до оборони. Це міністерство також має
аналізувати воєнно-політичну обстановку, визначати рівень воєнної загрози
національній безпеці України, забезпечувати функціонування Збройних сил і
їх готовність до виконання покладених на них функцій і завдань тощо.
Міноборони і Генштаб здійснюють
керівництво через низку управлінь:
В основі структури Збройних сил
України – три види військ. Це - Сухопутні війська, Повітряні
сили, Військово-Морські сили.
Військове управління Збройними силами здійснює Генеральний штаб.
Організаційно Збройні сили
України складаються з органів військового управління, об'єднань,
з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та
організацій.
До складу Збройних сил України належать також об'єднання,
з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та
організації, що не належать до зазначених вище видів.
Завдання
Завдання української армії та
флоту на сьогодні полягає в забезпеченні суверенітету держави, її
територіальної цілісності, а також у представленні України на міжнародній
арені як неагресивної європейської держави. Збройні сили України
забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй,
охорону повітряного простору держави та підводного простору в межах
територіального моря України.
Враховуючи позитивні зміни, що
сталися в розвитку світового співтовариства, активізацію процесу
роззброєння, зниження рівня воєнного протистояння, а також співвідношення
бойових потенціалі сусідніх без'ядерних держав, Україна, максимально
використовуючи існуючу інфраструктуру, теж реформує свої Збройні сили з
урахуванням принципу оборонної достатності та своїх економічних
можливостей. В результаті реформування в Україні мають бути створені
наближені до європейської моделі мобільні, багатофункціональні й
універсальні, належно озброєні, забезпечені та навчені Збройні сили,
спроможні виконувати покладені на них завдання за умов наявних
можливостей держави щодо їх всебічного забезпечення.
Правові засади
Правовою основою діяльності Збройних сил України є
Конституція України, Закон України “Про Збройні сили України”, Закон
України "Про оборону України", статути Збройних сил України,
інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України,
міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері.