українська російська англійська
Інтерв'ю Віце-прем'єр-міністра В'ячеслава Кириленка інтернет-виданню "Обозреватель" від 10,12 квітня 2017 року
12.04.2017 | 13:38

Інтерв’ю В’ячеслава Кириленка інтернет-виданню «Обозреватель» від 10 квітня 2017 року

В’ячеслав Кириленко: Є небезпека провокацій Росії під час "Євробачення"

 

 

- Думаєте, Росія не змінить свого рішення щодо участі Юлії Самойлової у "Євробаченні"?

- На мою думку, якщо Росія змінить рішення щодо Самойлової, вона перестане бути Росією в путінській редакції. Тому в мене особисто на це сподівань немає.

Проте ми приймемо російську делегацію на необхідному рівні, якщо вони запропонують іншого учасника, який не порушував українського законодавства.

- Чи не здається вам, що Україна потрапила саме в той капкан, на який і розраховувала Росія, обираючи Самойлову

- Ні, не здається. Росія не розраховувала на участь в "Євробаченні" взагалі. Вони протягом тривалого часу шукали рецепт, який має найбільш болюче вразити Україну. Цей рецепт був ними запропонований, але це не змінює суті справи. Ніхто не може вимагати від нас порушення власного законодавства на догоду Росії. І це означає, що ми проведемо конкурс з участю 42 країн, а не 43.

- Організатори "Євробачення" явно незадоволені цією ситуацією. Які наслідки для України може мати рішення щодо Самойлової?

- Це відкрите питання. Це може мати якісь наслідки, а може не мати жодних. Для будь-яких негативних наслідків має бути консолідоване рішення Європейської мовної спілки, а це рішення передбачає спеціальні процедури, голосування. Маю сумніви, що всі в Європейської мовній спілці є великими друзями Кремля. Звичайно, вони повинні були висловити якимось чином своє невдоволення нашим рішенням...

- А чому повинні були? Це наше законодавство.

- Тому що Росія сплачує внески, тому що Росія – великий ринок, тому що в багатьох європейських функціонерів була  звичка тяжіти до Росії, яка вкоренилася протягом минулих років, ще до початку російської агресії в Україні. Після того в багатьох відкрилися очі.

Вважаю, що наша позиція буде сприйнята членами ЄМС. Якщо ж після "Євробачення" виникне питання якихось санкцій проти України у зв’язку з неучастю Росії, будемо додатково роз’яснювати ситуацію.

- До конкурсу залишилося півтора місяця, але справ ще багато: ремонт мостів і доріг, що ведуть до Міжнародного виставкового центру, організація додаткового громадського транспорту та багато іншого. Встигнемо?

- Встигнемо. Уряд затвердив ще 11 жовтня спеціальне рішення про план заходів, ми діємо згідно з графіком. Зараз у Міжнародному виставковому центрі працює понад 800 людей, які монтують велику сцену, готують майданчик для встановлення трибун.

Головний процес, який в інтересах глядача, відбувається в плановому режимі. Україна буде виглядати більш ніж достойно й за рівнем організації, і за рівнем телевізійної картинки, не дивлячись на те, що Росія хотіла зірвати "Євробачення" неодноразово. Історія з Самойловою – це фінальний акорд. А до того було багато інших провокацій, кожна з яких мала на меті забрати в України "Євробачення". Це їм не вдалось і вже не вдасться.

- Які саме провокації?

- Наприклад, дезінформація спеціально для ЄМС про нібито засадничу неготовність України.

- Росія хотіла забрати "Євробачення" собі?

- У Росії була мета, щоб воно не відбулося в Україні. Навряд чи європейці пішли б аж так далеко та віддали його Росії.  

- Скільки іноземних гостей очікуємо під час "Євробачення"? 

- Є різні оцінки. Гранична оцінка НСТУ – до 20 тисяч людей (учасників, фанів тощо).

- І ми готові їх прийняти?

- Звісно. По-перше, вони прибудуть не в один момент. По-друге, це не така вже й велика цифра для Києва. Київська влада говорить, що готова прийняти значно більшу кількість людей. Якщо прибуде 20 тисяч, ми будемо задоволені. Це нормальна цифра. До речі, одних іноземних журналістів прибуде 1,5 тисячі. У цьому сенсі це взагалі грандіозна подія. І відбувається все в плановому режимі.

- "Євробачення" зазвичай не окупається. У якому мінусі ми плануємо залишитися?

- Це питання скоріше до організаторів. Будуть доходи від сувенірної продукції, продажу квитків тощо. Переважно це доходи міста Києва. Чи перекриють вони видатки станом на сьогодні – точно невідомо.

- Раніше повідомлялося, що квитків на "Євробачення" на всіх не вистачить, адже конкурс пройде на найменшому майданчику за 5 років. Чи можна ще вирішити цю проблему? Наприклад, організувати додаткові місця.

- Можливості Міжнародного виставкового центру обмежені. Наразі ми говоримо про 8770 посадкових місць включно з фан-зоною. Навряд чи вдасться істотно збільшити цю цифру. Можна збільшити на декілька сотень місць.

До того ж, подій, на які продаються квитки, дев’ять, а всі хочуть на останню, на гранд-фінал. Тому квитки на гранд-фінал, звісно, дефіцитні. А квитки, наприклад, на першу генеральну репетицію першого півфіналу є у вільному продажу. Вони, до речі, значно дешевші, але поки їх розкуповують не дуже охоче. Ближче до самої події, переконаний, усі квитки будуть розпродані. Але зараз є ажіотаж тільки навколо квитків на фінал.  

- Ви очікуєте ще якихось провокацій з боку Росії?

- Від Росії будь-яка країна світу може очікувати будь-чого. Особливо Україна, яка бореться з російською агресією на Сході і на Півдні. Тому наша задача –  посилювати заходи безпеки. Цьому приділяється окрема увага. Створений міжвідомчий штаб, усі спеціалісти з безпеки задіяні.  Ми ставимося до цього дуже серйозно.

- Тобто є загроза теракту з боку Росії?

- Ми будемо молитися, щоб нічого не сталося, але силовики, безпека, охоронці роблять свою роботу уже в посиленому режимі. І ближче до Євробачення безпека буде посилена ще більше.

- Які незручності це створить для мешканців міста?

- Сподіваємося, що жодних. Місто працює над тим, щоб не було ніяких зайвих перекриттів. У принципі, які можуть бути незручності? Учасники будуть прибувати до Міжнародного виставкового центру на спеціальному транспорті, під супроводом. Не думаю, що будуть якісь особливі автомобільні корки чи ще щось. Буде працювати Eurovision village на Хрещатику, між Прорізною і Хмельницького. Там будуть установлені сцена й великі екрани. Мерія запропонувала, щоб ця локація працювала протягом 10 днів. Тобто доведеться об'їжджати це місце, але це також не вперше. Приблизно те ж саме, навіть у більших масштабах, робилося під час "Євро-2012".

Головне ж для нас, щоб Україна була в кадрі, щоб європейці й світ пам’ятали про нас. Головний наш дохід буде мати іміджевий характер.

- Та й взагалі є думка, що "Євробачення" – це скоріше іміджево-політичне шоу, ніж пісенний конкурс…

- Усякі думки мають право на існування. Але ж Джамала його взяла й виграла. Проте навіть якщо й таку думку брати до уваги, то тим більше треба провести "Євробачення" так, щоб імідж був позитивний, враховуючи, що Росія обов'язково буде вдаватися до інформаційних провокацій, буде вигадувати всілякі страшилки.

- Про те, що Україна не готова?

- Про те, що, наприклад, у нас права людини не дотримуються. Не у них, а у нас. А потім усілякі Russia Today будуть це поширювати світом. Поки що в них погано виходить. Росія запускає інформаційні качки, але їх підхоплюють лише дуже маргінальні європейські ЗМІ. В Європі нарешті зрозуміли, що Росія продукує фейки в промислових масштабах.  

- До речі, так. І Європарламент прийняв резолюцію про боротьбу з російською пропагандою.

- Ну от хай і борються. Російська пропаганда буде знову тренуватися на цій події, "втюхувати" європейцям усілякі нісенітниці про Україну. Нічого, будемо боротися з інформаційною агресією.

- А багато російських журналістів приїде?

- Поки що немає даних взагалі. Вони не приїздили навіть на нараду голів делегацій, а це, щоб ви знали, було ще до визначення Самойлової.  Думаю, російські медіа будуть відсутні, але вони й на відстані будуть паплюжити Україну всіма силами. До цього треба бути готовими.  

 

 

 

Інтерв’ю В’ячеслава Кириленка інтернет-виданню «Обозреватель» від 12 квітня 2017 року

Для російського пітона Україна – аперитив

 

 

- Радіостанції вже адаптувалися до україномовних квот? 

- Адаптувалися. Спочатку був період прихованого саботажу, коли або знаходили сумнівної якості продукт, або ставили одне й теж саме. Зараз це поволі проходить, бо вони зрозуміли, що це незворотній процес. Квоти ж будуть тільки збільшуватися. Цього року вони сягнуть 30% (усього-на-всього), наступного – 35%, а там побачимо. Може, радійники самі почнуть просити збільшити.

У будь-якому випадку музична індустрія відреагує так само, як відреагувала 10 років тому кіноіндустрія на впровадження обов’язкового дубляжу, чим я теж займався. Тоді також багато хто казав, що глядачів не буде, що каси не буде, що "все пропало". У результаті каси пішли вгору, а україномовні переклади подекуди просто блискучі.

- На україномовний дубляж ходять, бо він переважно якісний, і як правило, якісніший за російський, а от україномовний пісенний продукт не завжди.

- По-перше, з цим можна сперечатися. Це суб'єктивно. По-друге, а що є такі, у кого він завжди якісний? Середньозважено наш продукт удвічі, утричі якісніший за пересічний російськомовний контент.

Поки в нас лише одна винятково україномовна радіостанція. Думаю, буде більше найближчим часом. Як раз у цьому я оптиміст. Інколи на деяких радіостанціях, які я слухаю регулярно, чую молоді невідомі гурти з блискучими композиціями. А на початку введення квот  на цих радіостанціях крутили тільки відомі гурти.  

Тобто музична індустрія неодмінно відреагує як ринкове середовище. Вони самі вже шукають виконавців, продюсерів, композиторів. Через півроку-рік це буде звичним явищем. У нас же багато пісенних талантів.

-  Якщо перейти до сфери телебачення, коли ви очікуєте прийняття закону про квоти на TV у другому читанні?

- Це ж парламент вирішує. Вони хочуть це зробити відносно швидко.

- Відносно швидко це коли?

- На цій сесії точно. Враховуючи, що ще один пленарний тиждень, а потім велика перерва, то, напевно, це може відбутися в травні. Але, якщо комітет розгляне всі поправки швидше, то це може бути й квітень місяць.

- Голоси є? Чи це ще проблема?

- У першому читанні були.

- Це ще нічого не означає.

- Щодо телеквот дискусія була значно спокійніша.

- Чому це?

- Тому що вся негативна енергія пішла на радіоквоти, а вони показали себе добре. Правда, спротив все одно буде. Поки є офіційна позиція проти квот лише одного телеканалу. Неофіційно, думаю, з десяток проти.

- Офіційно проти "Інтер"?

- Так. Це була публічна заява.

- Ми ж розуміємо, що певні політичні групи, які контролюють певні телеканали, які орієнтуються на певну аудиторію, можуть чинити  величезний спротив. Набагато більший, ніж чинили радійники. За радіо стоять набагато менші гроші та набагато менш впливові люди.

- Будемо підключатися, якщо буде великий спротив.

- І що ви будете робити?

- Будемо переконувати телевізійників. Цей законопроект, доля якого повністю в руках депутатів, не суперечить передвиборчим програмам ані БПП, ані тим більше "Народного фронту". Не суперечить позиціям "Самопомочі", Радикальної партії, «Батьківщини». Тобто голосів уже з надлишком, якщо вони всі проголосують.

Звісно, якщо телелобісти підключяться, то під час голосування почнуть зникати депутати. Таке вже бувало. За радіоквоти ми проголосували після трьох розглядів і після дуже напружених дебатів. Зараз, думаю, також  буде складно.

- Є небезпека, що із введенням квот російськомовна аудиторія перейде на російські супутникові канали?

- Вона давно має змогу перейти на супутникові канали. Це питання вибору. Ми ж не можемо повністю обмежити громадянина в користуванні інтернетом чи іншими інформаційними джерелами. Хто хоче, і зараз дивиться російські канали. Це не так просто, як було раніше, - натиснув на кнопку й дивишся в телевізорі. Але якщо є принципове бажання, то знайти можна.  Хто хоче, той вже давно там.

А українські телеканали, які не те що російськомовні, а проросійські, мають зрозуміти, що їх діяльність межує з чинним законодавством, вона на межі. Думаю, буде передбачений перехідний період, щоб телевізійники змогли переформатуватися. Гроші в них для того є. Бажання у декого нема, але після прийняття закону вибору не буде. Радійники отримали перехідний період десь 4 місяці.

- У випадку з телебаченням приблизно такий же термін буде?

- Поки дискутують у комітеті. Але в будь-якому випадку перехідний період для підготовки потрібен. Насправді далеко не всі телевізійники та радійники бачать проблему в квотах. Тут має місце інерція, у них просто не було потреби змінюватись. Але зараз очевидно, що треба відходити від багатолітньої політики вторинності відносно "старшого брата". Україна вступила в тривалий період деколонізації. Вона тільки зараз розпочалась, і декомунізація, яка є на фронтоні цієї справи, – малесенька частинка дуже складного процесу, який має назву деколонізація. Деколонізація – це повноцінний вихід на самостійний шлях розвитку згідно із цінностями вільного світу.

- Ви згадали про декомунізацію. Цей процес успішно йде в Україні?

- Запланованими темпами. Поки гарячі дискусії вщухнули. Але декомунізація дасть результат відчутного характеру через десятиліття. Це ж для поколінь наступних. А дискомфорт, який зараз у декого виникає, зникне. Хтось пам’ятає, як називалися вулиці за часів царської Росії в Києві? Лише києвознавці. Так само наступні покоління будуть знати лише вулицю Січових Стрільців, а не Артема і місто Горішні Плавні, а не Комсомольськ.

- Ну Горішні Плавні й зараз усі знають. Але в країнах Балтії цей процес дав ефект не через десятиліття, а все ж таки через декілька років. Чому? Він був більш радикальним, більш своєчасним?

- Це ви точно сказали – він був більш своєчасний. Коли вони розпочали цей процес? Одразу після здобуття незалежності. Вони не зупинялись і не бігали назад у своїх пошуках. Оце головна проблема України. Саме тому деколонізація розпочалася тільки-но, а не 25 років тому. У балтійців вона почалася одразу, і вони отримали цілком закономірні результати – членство в ЄС і в НАТО. А альянс – це оборонний щит для цих невеликих країн. Це в тому числі результат декомунізації, а може й в першу чергу. Бо спочатку в головах відбуваються зміни, а потім вони відбуваються в  економіці, у соціальній сфері, у правах людини тощо.

Балтійці, поляки, чехи, угорці не метушилися, а ми метушилися. Саме тому Україна  стала на шлях повноцінної незалежності нещодавно і це одразу  призвело до агресії. Бо Росія зрозуміла це й пішла у відкритий збройний наступ. У наших стосунках нічого не змінилося за 300 років.  У них ніби цивілізації стало більше, реклама всюди висить, світло на вулицях, але вони так само йдуть зі зброєю та вбивають усіх "неправильних" – тих людей, які не відповідають їхнім поглядам. І це не тільки України стосується. Коли  європейці починають нас трохи повчати, вони забувають, що апетит російського пітона дуже потужний, і Україна для нього лише аперитив.

Для росіян Україна – це питання емоційне, але інтереси Російської імперії сягають далеко на Захід: країни Балтії, Польща, увесь східний пояс, який раніше був під Москвою.

- Вони всі захищені НАТО. Їм нічого боятися.

- Але і Україна не може лишитися на одинці з російським імперіалізмом, бо ми робимо не лише свою роботу. Ми захищаємо вільний світ. Але паралельно ми маємо проводити реформи й проводити деколонізацію. Усе це потрібно робити одночасно і в драматичні часи: багато внутрішніх викликів, дедалі більше дискусій у парламенті, невдоволення серед людей, 25% ВВП «відкушено»  росіянами, нагнітання ситуації на Сході тощо.

- Ви згадали про зростання суперечностей у парламенті. А 14 квітня ж спливає імунітет уряду Володимира Гройсмана. Не станеться чергової політичної кризи?

- Україні треба уберегтися від кризи, але що станеться – ніхто не знає. На мій погляд, підстав для відставки цього уряду немає, однак в парламенті може трапитися все що завгодно. У нас же демократія. Уряд буде доводити свою позицію по всіх питаннях. Мабуть, нас чекає період складних дискусій у парламенті десь у травні, а потім продовжимо роботу.

- Нещодавно Рада таки прийняла довгоочікуваний закон про підтримку кінематографа. Там є дійсно революційні пункти, наприклад, введення рібейтів тощо. Проте закон не запрацює завтра. Як мінімум треба прийняти ще три допоміжних законопроекти, а це може затягтися на невизначений час… І коли буде ефект?

- Коли парламент ухвалить зміни до Митного, Бюджетного та Податкового кодексів, закон запрацює. Якщо не буде цих змін, то закон буде не зовсім повноцінним, бо ключові моменти не можна буде застосувати. Наприклад, ті ж рібейти (повернення частини кваліфікованих видатків).

У будь-якому випадку це дуже позитивний процес. Багато років займався цим питанням, і, коли я був депутатом, то закони про підтримку кінематографії зазвичай навіть до порядку денного не потрапляли. Усі ті, хто прямо чи приховано представляв п’яту колону,  розуміли, що підтримка чогось такого змінить обличчя України, змінить ставлення українців до самих себе. Зараз це відбулося, хоча теж не без ускладнень. Будемо рухати цю справу спільними зусиллями.

Рано чи пізно цей закон запрацює, бо це також індустрія. Після дуже правильної й дуже запізнілої заборони 2014 року телевізійного контенту країни-агресора, наші знімають дедалі більше телесеріалів різної якості. Стрімко розвивається й велике кіно. Це означає, що процес незворотній, його просто треба підживлювати за допомогою економічних механізмів, які працюють в усіх нормальних, у тому числі східно-європейських країнах.

Цей закон не тільки пожвавить наше кіновиробництво, але й залучить сюди іноземного кіновиробника, який почне знімати свої картини тут, задіюючи  наших людей, наші локації. Багато голлівудських фільмів знімають в Угорщині, Румунії, Чехії, Болгарії, тому що там дешевші локації, та є механізм економічного стимулювання проведення цих зйомок.

- Ну, все ж таки, які шанси, що вже в цьому році приймуть допоміжні законопроекти?

- Не можу сказати точно, але підстав не голосувати нема, тому що вже проголосований базовий закон. Раніше не хотіли голосувати ці закони, бо не було базового.  Тому буду говорити з головою Верховної Ради Андрієм Парубієм, щоб він підсобив у цій справі. Він дуже добре розуміє важливість цього закону. 

- А як рухається справа із забороною пропагандистских книг із Росії?

- Коли ми  тільки починали кампанію щодо підтримки урядового  закону про обмеження доступу на український ринок книг антиукраїнського змісту, вже тоді кремлівська пропаганда почала потроху зникати з полиць. У грудні 2016-го парламент ухвалив цей закон, а минулого тижня Уряд прийняв два важливих документи щодо порядку надання дозволів для ввезення книг із РФ, а також щодо вилучення продукції, яка поширюватиметься без дозволів.

В 10-денний термін  Експертна рада  при Держкомтелерадіо надаватиме імпортеру російської книги дозвіл або обґрунтовану відмову.  Ця процедура буде безоплатною.

До речі, заборона російської пропаганди  також стимулюватиме наші видавництва до опанування тих сегментів книжкового ринку, які дотепер на 100% були "під росіянами".

 

Аліна Купцова, «Обозреватель»

 

версія для друку
Анонси
21 вересня відбудеться прес-брифінг "Зміни, що рятують життя: нові кроки у боротьбі з інфарктами в Україні"
До 28 жовтня - прийом документів на конкурсний відбір на посаду незалежного члена наглядової ради ПАТ "Магістральні газопроводи України"
З 18 вересня по 2 жовтня 2017 року - прийом документів для участі у конкурсі з відбору кандидатів на посаду члена НАЗК
22-23 вересня День Сіверського Дінця - головної водної артерії Східної України
26-28 вересня Уповноважені урядів України та Угорщини з питань водного господарства розглянуть актуальний стан справ на прикордонних водах
20-22 вересня Костянтин Ващенко візьме участь у IX щорічних Рішельєвських академічних читаннях
21 вересня - прес-конференція Лева Парцхаладзе
30 серпня -21 вересня - конкурс на посаду директора державного навчально-наукового закладу післядипломної освіти "Дипломатична академія України ім. Геннадія Удовенка при МЗС"
21 вересня - установчі збори щодо формування нового складу громадської ради при Держводагентстві