українська російська англійська
Уряди Української Радянської Соціалістичної Республіки - Документи
Постанова Народного секретаріату

Постанова Народного секретаріату

Української Республіки про припинення всіх операцій

у приватних кредитних установах щодо

видачі вкладів, переведення грошей і цінних паперів

на біжучі рахунки клієнтів

7 січня 1918 р.

В виде подготовительных мер к введению действительного контроля над всеми кредитными учреждениями, находящимися на территории Украинской Республики: 1) Немедленно прекратить все операции в частных кредитных учреждениях по выдаче вкладов и ссуд впредь до дальнейших распоряжений.

2) Все вклады (деньги и ценные бумаги) немедленно перевести в отделение Государственного банка, на текущий счет клиентов.

3) Равным образом все содержимое отдельных ящиков перевести в отделение Государственного банка, причем золото в монетах и слитках конфискуется в пользу государства.

4) Для присутствования при вскрытии ящиков пригласить владельцев явиться в трехдневный срок с момента опубликования настоящего постановления, по истечении же срока содержимое ящиков, владельцы коих не явились и не представили достаточных объяснений причин своей неявки, конфискуется в пользу государства.

5) Исполнение настоящего постановления возложить на местные советы солдатских и крестьянских депутатов.

6) Настоящее постановление ввести в действие по телеграфу.

Народный секретарь по финансам В. Ауссем

Народный секретарь, управляющий делами

Секретариата Г. Лапчинский

ЦДАВО України. Ф.  1. Оп.  1. Спр.  3. Арк. 7. Незасвідчена копія.

 

Постанова Народного секретаріату

Української Республіки про організацію

Червоної гвардії у Харкові та інших місцевостях

України

7 січня 1918 р.

Поручается Военному революционному комитету при ЦИК совета рабочих,  сельских и красноармейских депутатов Украины приступить к организации Красной гвардии для операции в общеукраинском масштабе под руководством рабоче-крестьянского правительства Украины. Для сего Временному революционному Комитету предлагается вступить в сношения с существующими организациями Красной гвардии в Харькове и других местностях. Народные секретари: Евгения Бош, Владимир Люксембург, Юрий Коцюбинский.

Управляющий делами Секретариата

Георгий Лапчинский

ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 3. Арк. 6. Незасвідчена копія.

 

 

Постанова Народного секретаріату

Української Республіки про передачу підприємств

приватника Ауербаха і К ° під контроль

районної ради  народного господарства на станції Никитівка Катеринівської залізниці

 23 січня 1918 р.

Из-за ухода со своих мест владельцев и администраций Акционерного общества ртутного и угольного дела А. Ауэрбаха и Ко и химического завода Еванскопе под названием А. Ауэрбах и Ко при ст. Никитовке Екатерининской железной дороги Народный Секретариат Украинской Народной Республики постановил: конфисковать в народное достояние все движимое и недвижимое имущество названной фирмы, какое бы оно ни было (в долгах, наличностью, на текущем счете в банках, [ценных] бумагах и пр.), где бы оно ни находилось, и ведение дел вышеназванных предприятий возложить на горнозаводской комитет этих предприятий под контролем и управлением организующегося районного совета народного хозяйства.

Народный секретарь внутренних дел Е. Бош

Народный секретарь труда Н. Скрипник

Управляющий делами Народного Секретариата И. Кулик

ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 3. Арк. 15. Незасвідчена копія.

 

 

Постанова Народного секретаріату

Української Республіки про переміщення

окремих секретарів та інших відповідальних осіб

по посадах

13 лютого 1918 р.

1) Народного секретаря по межнациональным делам Сергея Бакинского назначить временно (до съезда железнодорожников) исполняющим обязанности народного секретаря путей сообщения с освобождением его от обязанностей народного секретаря по межнациональным делам.

2) Члена исполнительного комитета Полтавского совета рабочих и солдатских депутатов, начальника штаба 1-й революционной армии Сергея Козюру [назначить] временно (до съезда железнодорожников) помощником народного секретаря путей сообщения.

Народные секретари: Е. Бош,

Я. Мартьянов, В. Люксембург, В. Ауссем,

В. Затонский, Ю. Коцюбинский

Управляющий делами Народного Секретариата Г. Лапчинский

ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 3. Арк. 22. Незасвідчена копія.

 

 

Повідомлення про обрання

головою Народного секретаріату М. Скрипника

та призначення на відповідні посади

народних секретарів

4 березня 1918 р.

Центральный Исполнительный Комитет в заседании 4 марта принял отставку секретаря по внутренним делам т. Бош и военным делам т. Шахрая. На пост председателя Народного Секретариата был избран т. Скрипник с оставлением его народным секретарем торговли и промышленности.

Секретарем труда избран тов. И. Клименко; внутренних дел — Неронович; призрения (социального обеспечения) — т. Лапчинский и иностранных дел временно т. Затонский.

Вестник Украинской Народной Республики. 1918. № 35. 5 березня.

 

Телеграфне повідомлення верховному

головнокомандуючому В. Антонову-Овсієнку

про прийняття Народним секретаріатом постанови

щодо введення військового стану в Полтавській,

Чернігівській і Херсонській губерніях, мобілізацію

всього працездатного населення для справи оборони

Не раніше 15 березня 1918 р.

В ответ на телеграмму Вашу, переданную Кульбочко, Народный Секретариат сообщает следующее постановление, принятое в заседании 14 марта и утвержденное Центральным Исполнительным Комитетом в заседании 15 марта: 1) Объявить всю территорию военных действий (губернии Полтавскую, Черниговскую и Херсонскую) на военном положении. 2) Проведение этой меры поручить верховному главнокомандующему и обязать все местные советские организации всемерно содействовать. 3) Признавая священную обязанность каждого гражданина защищать против наступающих контрреволюционных банд завоевания, достигнутые борьбой рабочего класса и крестьянства, призвать всех боеспособных трудящихся к оружию и всех трудоспособных к труду для дела обороны. 4) Поручить всем местным советам ввести трудовую повинность для всех граждан, труд которых понадобится для дела обороны. Для этого объявить мобилизацию всех трудящихся от 18 до 37 лет и поручить мобилизационному отделу Народного секретариата по военным делам произвести при посредстве местных советов подбор лиц, годных для борьбы. 5) Действие настоящего постановления о мобилизации и о трудовой повинности распространить в настоящее время на территории Полтавской губернии, предоставляя нарсекретарю военных дел по соглашению с главковерхом распространить, когда это будет необходимо, действие этих мер на территории остальных губерний, объявленных на военном положении. Одновременно этим Народный Секретариат извещает Вас, что им отпущены необходимые кредиты на дело мобилизации и обороны, которые находятся в Полтаве в распоряжении нарсекретаря военных дел товарища Нероновича. Одновременно Народный Секретариат предлагает Вам: 1) приказы Ваши, в том числе приказы о назначениях командных лиц, сообщать управляющему делами нарсекретариата для распубликования в официальном органе правительства; 2) разъяснять всем назначенным Вами на территории Украины комиссарам и военноначальникам, что они являются должностными лицами Украинской республики и должны выступать в качестве именно таковых; 3) ежедневно доставлять Народному Секретариату [в] Екатеринослав реляции о ходе операций военных, сообщая копию донесения нарсекретарю Нероновичу в Полтаву. Наконец, просим Вас прислать на 16 марта в Екатеринослав для участия в конференции представителей южных советских объединений по вопросу об обороне.

Народные секретари: председатель Секретариата

Николай Скрипник

За управляющего делами Георгий Лапчинский

ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 3. Арк. 43. Незасвідчена копія.

 

 

Виступ голови Народного секретаріату

М. Скрипника на засіданні Всеросійського

центрального виконавчого комітету

рад робітничих, солдатських

і селянських депутатів про становище в Україні

1 квітня 1918 р.

Товариші, дозвольте мені від імені ЦВК рад робітничих, солдатських і селянських депутатів України вітати головний осередок Радянської Федеративної Росії, основне ядро, з якого виходить соціалістичний рух по всіх країнах, як у тих країнах, що тепер відокремлюються, як Україна, так в усіх інших країнах земної кулі.

Товариші, становище на Україні в цей час дуже скрутне. Ви знаєте з газет, що після того, як німецьким і австрійським багнетом провели риску по карті Російської Радянської Федерації, відокремили Україну від усіх інших рад Російської Федерації, контрреволюційна українська буржуазія, що повалена трудящими масами України і втратила вже всяке довір’я трудящих мас, знайшла собі опору в середньоєвропейському імперіалізмі — австрійському та німецькому. Трудящі маси України на своїй конференції визнали Радянську владу і організували її, і єдина можливість контрреволюційної української буржуазії знову захопити собі владу — це змовитися з австро-німецьким імперіалізмом. Вони зробили це, уклавши відомий усім спочатку таємний, потім відкритий договір з Австро-Німеччиною, який надзвичайно тяжко позначився на Російській Федерації, який важким тягарем впав на трудящі маси України. І перед нами стоїть питання: як бути далі? В той час, як ви тут, на півночі Російської Федерації, на з’їзді і в своєму ЦВК визнали важливим і необхідним, щоб розв’язати собі руки для боротьби із своєю буржуазією, який завгодно тягар щодо мирного договору взяти на себе і тяжкий договір підписати лише для того, щоб мати можливість боротися із своєю буржуазією, поки там, у Західній Європі, не розгориться пожар світової соціалістичної революції, у нас на Україні становище інше. Ми згодні з вами, і Український з’їзд визнав, що тут діяли правильно, підписавши цей договір, пішовши цим шляхом, але в нас на Україні становище інше. З Німеччиною ми укласти мирний договір не можемо, бо Німеччина вступила в договір з нашою контрреволюційною українською буржуазією. Ми говоримо, щоб розв’язати собі руки, щоб вести дальшу боротьбу, ми навіть цей тяжкий, нестерпний, значно тяжчий, ніж для вас, договір згодні були б підписати за умови невтручання Німеччини в наше життя, але ми стоїмо перед завданням зараз відстоювати війною завоювання соціалістичної революції. І тут угода яка б то не була з Центральною радою означала б здачу всього того, за що ми боремося, — здачу соціалістичної революції. Ми бачимо, що з цього грунту трудящі маси України не можуть зійти і не зійдуть.

II Всеукраїнський з’їзд рад, зібравшись в достатній кількості, понад 1250 чоловік представників від усіх губерній України, в тому числі чимале представництво з місцевостей, зайнятих австро-німецьким нашестям, одностайно, крім невеликої групи 65 прибічників гайдамацької Центральної ради, став на грунт необхідної боротьби за дальший розвиток соціалістичної революції у нас на Україні. Ми визнали, що відповідно до цього нам необхідно стати на такий грунт: допускаючи можливість [компромісів] щодо чужоземної буржуазії, із своєю буржуазією ми повинні боротися непохитно, віддаючи всі свої сили цьому. Весь український з’їзд визнав, що нав’язаний Австро-Німеччиною Російській Федерації мирний договір формально розривав ті федеративні узи, які досі зв’язували Російську Федерацію з Україною. Ми, товариші, завжди були прихильниками об’єднання всіх трудящих мас, всього робітничого класу, всього найбіднішого класу в єдину силу, що бореться проти єдиного ворога — світового капіталу, і ми завжди боролися проти того, щоб які-небудь шовіністичні спонуки відокремлювали Україну від усієї Радянської Федерації, але зараз цілі боротьби, що однаково стоять перед нами і перед вами, змушують нас визнати, що цей нав’язаний Німеччиною (Російській) Федерації мирний договір формально підриває федеративні узи і український революційний народ стає самостійною Радянською республікою. Звичайно, по суті об’єднання обох республік залишається попереднім. Ми впевнені, з’їзд цей заявить гучноголосно у своїй резолюції, що в подальшій боротьбі трудящих мас федеративний зв’язок буде відновлений і всі радянські республіки об’єднаються в єдину світову соціалістичну республіку.

Але тепер ми стоїмо перед завданням самостійно, своїми силами, не втягуючи вас у боротьбу, не змушуючи вас зійти з того шляху, на який ви стали, вести боротьбу з усією українською контрреволюційною буржуазією, яку тепер підтримує австро-німецький імперіалізм. Важкі, нестерпно важкі умови цієї боротьби. Прибічників Центральної ради, контрреволюційного органу, тепер немає, і українські війська, що окремим кроком виступили проти, при зустрічі з нашими військами розбиваються. Наш крок надзвичайно важкий, тому що він був у період демобілізації армії. Ціла армія демобілізованих солдатів посунула з фронту, направляючись на північ, на схід, на захід, і нам доводилося заорганізовувати цілий потік мас, що перехрещувалися, але ми поступово організували опір, і тепер ви бачите, ми боремося цілком. Разом з тим я повинен сказати, що в інших країнах, як [і] у вас[в] Російській Федерації, так і в нас серед різних груп, верств робітників і селян, були деякі, що, як і за Миколи II, думали, що треба інакше якось робити. Тягар економічного життя так важко падає на робітників, але ми знаємо, що українська маса переживає соціально-політичну революцію і змушує вже зараз зрозуміти класові завдання, коли робочий день до 10, до 10,5 годин, у 3—4 рази більший, коли селяни оподатковані у розмірі 25—100 крб. кожний для того, щоб відшкодувати збитки поміщика, коли кожний селянин визнає необхідним стати на захист своїх інтересів і йти проти контрреволюції. Візьмемо Херсонську губернію та ін., і ми бачимо: ті ж селяни ведуть партизанську боротьбу. Це, товариші, дає надію. Далі рухається ворог, він займає нові місця, збільшується той потік селянсько-робітничий, що стає на захист інтересів, коли він бачить перед собою нашестя контрреволюційного війська. Питання про стан боротьби робітників не розв’язане. Я присутній тут як представник, посланий вітати Народну Республіку Радянську.

Дозвольте, товариші, заявити про те, що ваша соціалістична організаційна діяльність йде в іншій площині, ніж у нас. Ми стоїмо на аванпості. В нас більш загострені відносини, ніж у вас. Коли в листопаді — грудні місяці ми говорили: у нас на Україні світова революція, ми мали рацію; тепер дії контрреволюційної Ради визначені, і важливо майбутнє, щоб у нас на Україні встановилася світова соціалістична революція. Ми боремося і ми говоримо: у цій боротьбі перед нами стоїть багато перспектив, перед нами головне завдання — це вплив на Український з’їзд. Представниками з’їзду ви йменуєтесь, дозвольте сказати те, що є єдиним у наш час:

Хай живе народна трудова маса!

Хай живе комуністична революція!

Скрипник М.О. Вибрані твори. К., 1991. С. 95—98.

 

Заява Народного секретаріату

уряду Російської Федерації про негайне

повернення уряду Радянської України цінностей,

евакуйованих з України в Росію під час наступу

німецьких військ на територію України

10 квітня 1918 р.

м. Москва

На заседании Совета Народных Комиссаров 3 апреля с/г чрезвычайное посольство Советской Украинской Народной Республики внесло заявление о необходимости немедленного возвращения правительству Советской Украинской Народной Республики эвакуированных в Россию Народным Секретариатом и местными советами Украины ценностей. На это заявление представитель Совета Народных Комиссаров ответил общим согласием обеспечить в этом отношении интересы трудящихся масс Украины, заявивши посольству, что о техническом выполнении этого требования Народного Секретариата посольству придется иметь сношения с народным комиссаром иностранных дел.

К сожалению, должны мы констатировать, что наши переговоры с Народным комиссариатом иностранных дел до сих пор не дали решительно никаких результатов. Представитель Народного комиссариата иностранных дел т. Чичерин заявляет, что предварительно вынесенное общее постановление о возвращении Народному Секретариату эвакуированных из Украины ценностей, необходимо выяснить, не представляет ли какая часть этих ценностей остаток «субсидий», направлявшихся на Украину Советом Народных Комиссаров.

Мы должны указать, что за все время состояния Украинской Народной Республики в составе Российской Федерации Народный Секретариат имел от Совета Народных Комиссаров ассигнованную в середине декабря субсидию в миллион на организацию советской власти на Украине. Все же остальные суммы, отправлявшиеся Советом Народных Комиссаров на Украину, отправлялись в виде подкрепления Харьковскому отделению Государственного банка, бывшему тогда отделением Государственного банка Российской Федерации. Расходование этих сумм производилось исключительно по ассигновкам центральной власти Российской Федерации.

Ассигнованные же Советом Народных Комиссаров до заключения мира с Германией в распоряжение Народного Секретариата на дело обороны страны 200 миллионов рублей в действительности в распоряжение Народного Секретариата не поступали. Они были сданы главным комиссаром Государственного банка т. Пятаковым в Харьковское отделение Государственного банка и расходовались чрезвычайным комиссаром Совета Народных Комиссаров тов. Серго Орджоникидзе. Из них 25 миллионов по ассигновке Совета Народных Комиссаров были выданы для юго-западных дорог (из этой суммы при эвакуации Одессы Одесский совнарком принял на хранение на крейсер «Алмаз» 9 млн. руб., которые затем коллегией Черноморского флота были взяты для их целей), 10 млн. [руб.] до заключения мира с Германией пошли на дело обороны, 115 млн. руб. были т. Серго самостоятельно израсходованы для оплаты донецких рабочих и для финансирования донецких предприятий, а 50 млн. [руб.] забронированы и находятся в полном распоряжении Главковерха.

Таким образом, о каком бы то ни было остатке от «субсидій» не может быть и речи.

Эвакуированные из Украины в Россию ценности составляются из: а) ценностей, взятых от населения Украины на хранение под расписки Народного Секретариата и его коллегий, Центрального Исполнительного Комитета, местных советов и отдельных должностных лиц Украинской советской власти. За ценности эти мы отвечаем перед населением, и мы не можем допустить, чтобы они стали предметом притязаний контрреволюционной Центральной рады или чтобы они перестали быть достоянием населения Украины;

б) из ценностей, реквизированных или конфискованных Народным Секретариатом для дела борьбы с контрреволюционной Центральной радой, этому делу они и должны послужить;

в) из  обязательств,  векселей и других бумаг местной украинской буржуазии, являющихся необходимым оружием борьбы украинских трудящихся масс;

г) из выпущенных Центральной радой кредитных билетов, являющихся достоянием Украинской Народной Республики;

д) из отобранных у рабочих для обмена под расписки коллегии Народного Секретариата украинских кредитных билетов, за которые мы несем целиком ответственность перед трудящимися массами Украины;

е) из различных ценностей и бумаг, отобранных нами у населения Украины под расписки, в целях предстоящего обмена этих бумаг на другие;

ж) из различных бланков вексельных, гербовых и других;

з) из различных бумаг и документов Народного Секретариата Украинской Советской Республики и его различных учреждений и т. д.

Общая ценность всего этого достояния Украинской Народной Республики достигает суммы около 160—180 миллионов, вероятно, около 4—5 млн. различными денежными знаками и казначейскими обязательствами Российской Федерации — 34 миллиона украинских кредитных билетов. Ввиду наступления германцев мы эвакуировали эти достояния трудящихся масс Украины в отделения Государственного банка Российской Федерации (Москва, Саратов, Самара, Нижний, Воронеж), не затрудняя их формальностями сдачи за советским правительством Украины, ибо для нас было несомненно, что единственным ответом на наше предложение возвратить их Народному Секретариату может быть тот ответ, который дан 3 апреля посольству представителем Совета Народных Комиссаров: эвакуированные из Украины в Россию ценности должны быть немедленно возвращены советской власти Украины, и нужно лишь сговориться через Народный комиссариат иностранных дел относительно того, как получить, как хранить и т. д.

Ценности эти несомненно являются достоянием трудящихся масс Украины — мы не можем предположить возможности чьего-либо желания зачислить эти ценности в чью-либо другую собственность только потому, что они находятся вне территории Украины. Как ценности, принадлежащие всецело и исключительно Украинской Народной Республике, ценности эти могут оспариваться у представительства трудящихся масс Украины, Народного Секретариата, лишь представительницей украинской контрреволюции — Центральной радой.

Всякие задержки в возвращении этих ценностей советскому правительству Украины лишь помогают нашим врагам, которые с помощью германских штыков создают видимость того, будто они, не признанные населением Украины, все же являются ее правительством, могущим претендовать на ее достояние.

Ввиду всего изложенного, просим Совет Народных Комиссаров во исполнение обязательств, принятых Российской Федерацией постановлением от 3 апреля, дать общее распоряжение о немедленной выдаче Народному Секретариату Советской Украинской Народной Республики ценностей, эвакуированных из Украины в различные отделения Государственного банка Российской Федерации и тем устранить возможность усиления контрреволюции на Украине и обеспечить борьбу наших трудящихся масс.

Ввиду того, что переговоры Совета Народных Комиссаров с Центральной радой уже начинаются и поэтому изменяется политическая обстановка, просим Совет Народных Комиссаров дать нам определенный ответ о возвращении Народному Секретариату эвакуированных из Украины ценностей.

Так как на наше предложение мы имели уже ответ Совета Народных Комиссаров в его заседании 3 апреля и теперь может идти речь лишь о письменном зафиксировании этого ответа, чего мы добиваемся уже целую неделю, просим Совет Народных Комиссаров дать указанное распоряжение не позднее завтрашнего дня 11 апреля.

При неполучении такого распоряжения посольство должно будет, к сожалению, констатировать, что мы не можем получить от правительства Российской Федерации принадлежащие трудящимся массам Украины ценности и должны будем указать населению Украины, что за получением этих ценностей оно должно будет обращаться непосредственно к правительству Российской Федерации.

Чрезвычайное полномочное посольство Советской Украинской Народной Республики:

Председатель Народного Секретариата и народный

секретарь иностранных дел Н. Скрипник

Народные секретари Н. Врублевский,

 Коцюбинский

10 апреля 1918 г.

г. Москва.

ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 7 в. Арк. 65—66 зв. Оригінал.

 

З протоколу першого засідання

Тимчасового робітничо-селянського уряду України

про обрання українського уряду,

місце його перебування,

створення структурних підрозділів та розподіл

обов’язків між посадовими особами

28 листопада 1918 р.

Присутствовали: Антонов, Артем, Затонский, Квиринг, Пятаков.

Слушали: Вопрос об объявлении Временного рабоче-крестьянского правительства Украины.

Постановили: Единогласно постановляется объявить Временное рабоче-крестьянское правительство Украины.

Слушали: О месте пребывания правительства.

Постановили: Местом пребывания правительства принимается Суджа.

Слушали: О Военном совете (доклад тов. Антонова и прения по докладу) .

Постановили: Принимается декрет об организации Военного совета Украинской Советской армии.

«В целях объединения всех военных действий, направленных против врагов рабоче-крестьянской власти на Украине, Временное рабоче-крестьянское правительство Украины постановило: 1) образовать Военный совет Украинской советской армии, 2) подчинить ему все вооруженные силы, действующие на территории Украины, 3) назначить в Военный совет товарищей Сергеева (Артема) , Затонского, Овсеенко (Антонов)». Перед опубликованием этого декрета запросить согласие на опубликование у Военного совета РСФСР.

Слушали: Об обращении к Совету обороны для того, чтобы договориться о создавшемся положении на Украинском фронте.

Постановили: Послать к Военному совету обороны делегацию в лице Пятакова и Артема.

Слушали: О переезде Временного рабоче-крестьянского правительства в Суджу.

Постановили: тт.Квиринг и Аверин выезжают в Суджу. Тов.Затонский остается при Военном совете в Курске. Тов. Семен тоже остается в Курске.

Слушали: О переговорах с немецкой делегацией.

Постановили: От имени ЦК тов. Затонский ведет переговоры и заявляет о существовании Временного рабоче-крестьянского правительства Украины. Тов. Семену поручается организовать встречу делегации.

Слушали: Утверждение должностных лиц.

Постановили: тов. Блюмберг назначается и.д. заведующим подотделом иностранной пропаганды, и.д. управляющим делами Временного рабоче-крестьянского правительства Украины утверждается тов.Кудрин. Заведующим канцелярией Временного рабоче-крестьянского правительства утвердить тов.Ващенко. Место секретаря Временного рабоче-крестьянского правительства Украины предложить тов. Грановскому.

Слушали: Функции членов правительства.

Постановили: Заведующим отделом военных дел назначается тов. Артем, отделом внутренних дел — тов. Аверин, отделом народного хозяйства и финансов — тов. Квиринг, отделом иностранных дел — тов.Власенко. Комиссаром всех железных дорог Украины назначается тов. Жарко.

Слушали: О бюро военных комиссаров.

Постановили: Организовать при военном отделе бюро военных комиссаров. Заведующим бюро военных комиссаров, в качестве пом. тов.Артема, тов.Сурика. Потребовать от тов. Сурика представить в кратчайший срок план организации бюро военных комиссаров.

Слушали: О политическом отделе.

Постановили: Политический отдел упраздняется. Функции политического отдела переходят к отделу внутренних дел.Бывшему политическому отделу предлагается организовать политотдел при Военном совете советской армии Украины и представить на утверждение правительства состав его.

Председатель Г. Пятаков

Члены правительства

Верно:

ЦДАВО України. Ф. 2. Оп.1. Спр. 14. Арк. 1—2. Незасвідчена копія.

 

Телеграфне повідомлення голови Тимчасового

робітничо-селянського уряду Г. Пятакова

Й. Сталіну про взаємовідносини центру

з українським урядом та негативний вплив

на ці відносини Артема

7 грудня 1918 р.

М о с к в а. Совнарком. С т а л и н у.

Артем всячески мешает работе, очевидно, неправильно представляя желания центра. Если наши действия расходятся [с] планами центра, достаточно сообщить об этом нам, ни о каком сознательном расхождении [с] вашими указаниями не может быть [и] речи. Если считаете наше существование излишним, скажите, так и сделаем, но допустить, чтобы Артем делал по-своему, опираясь на авторитет центра, [мы] не можем. Прошу ваших конкретных указаний для того, чтобы знать желание центра по следующим вопросам: 1. Считаете ли Временное правительство необходимым исключительно как фикцию или фактически руководящий центр. 2. Раз центр не дает воинских частей, допустимо ли самостоятельное формирование. 3. Считаете ли реввоенсовет Курского направления фактически руководящим военным центром [на] Украине, согласно нашему постановлению. 4. Является ли бывший центральный ревком Украины учреждением, существующим или перенесшим все полномочия правительству. На все эти вопросы мы имеем свои ответы, но, не желая разойтись [с] центром ввиду того, что Артем ссылается на центр против нас, необходимо иметь ваш ответ на эти вопросы. Очень прошу срочно прислать ответ [на] мое имя.

Пятаков

ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 8-8 зв. Незасвідчена копія.

 

 

Постанова Тимчасового

робітничо-селянського уряду України

про порядок націоналізації підприємств

11 січня 1919 р.

1. Национализация промышленных и иных предприятий производится по соображениям государственно-хозяйственного свойства:

а) Отделом народного хозяйства.

б) Временным рабоче-крестьянским правительством.

2. Никакое учреждение, кроме указанных в статье первой, не имеет права производить национализацию предприятий.

3. При внесении во Временное рабоче-крестьянское правительство каким-либо ведомством, учреждением или лицами предложений о национализации предприятия должно быть приложено заключение отдела народного хозяйства.

4. Все дела о национализации предприятий поступают в отдел народного хозяйства.

5. В предприятиях, владельцы коих сбежали при восстановлении Советской власти рабочими и служащими немедленно должна быть избрана комиссия по управлению предприятием, которая должна тотчас же зарегистрироваться в местном Совнархозе и управлять предприятием до решения вопроса отделом народного хозяйства.

Председатель Временного рабоче-крестьянского

правительства Украины Г. Пятаков

Заведующий отделом народного хозяйства Э. Квиринг

Член Временного рабоче-крестьянского

правительства Украины

Секретарь правительства М. Грановский

Верно:    Делопроизводитель секретариата Леонтьев

ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 1. Спр. 14. Арк. 23. Засвідчена копія.

 

 

Постанова Тимчасового

робітничо-селянського уряду України

про створення військово-продовольчого фонду

на річне утримання 300-тисячної армії

13 січня 1919 р.

Временное рабоче-крестьянское правительство Украины в целях постановки продовольствования армии на твердое основание постановило:

1. Образовать особый военно-продовольственный фонд, рассчитанный на годовое содержание трехсоттысячной армии.

2. В первую голову образовать хлебный и сахарный фонд в сумме шести миллионов пудов хлеба в зерне и трехсот тысяч пудов сахара.

3. Выдачу продовольствия из военно-продовольственного фонда воспретить без особого каждый раз разрешения правительства.

4. Приведение в исполнение настоящего постановления возложить на особый отдел продовольствия.

Председатель Временного рабоче-крестьянского правительства Украины Г.Пятаков

Управляющий делами И.Кудрин

Секретарь правительства М.Грановский

С подлинным верно:

Делопроизводитель секретариата Леонтьев

ЦДАВО України. Ф.2. Оп.1. Спр.14. Арк.29. Засвідчена копія.

 

 

Постанова Тимчасового

робітничо-селянського уряду України

про націоналізацію приватних залізниць

з їх під’їзними шляхами

16 січня 1919 р.

В целях решительной борьбы с хозяйственной разрухой и для упрочения диктатуры рабочего класса и деревенской бедноты именем восставшего украинского пролетариата и беднейшего крестьянства Временное рабоче-крестьянское правительство Украины постановило: объявить собственностью Украинской Социалистической Советской Республики все предприятия обществ частных, расположенных в пределах Украинской Республики, железных дорог и подъездных путей, как находящихся в эксплуатации, так и строящихся, со всеми их капиталами и имуществом, в чем бы таковое ни заключалось, для чего:

1. Существующие правления бывших частных железных дорог, ныне переходящих в собственность Республики, упразднить.

2. Вместо упраздненных правлений бывших частных железных дорог на каждой дороге учредить ликвидационные комиссии.

3. В состав ликвидационных комиссий входят два члена ревкомов дороги и по одному члену от отделов Временного рабоче-крестьянского правительства путей сообщения, финансового и государственного контроля, от совета рабочих и крестьянских депутатов области или города, где находится управление дороги, от отдела народного хозяйства областного или местного отдела народного хозяйства.

4. Председатели ликвидационных комиссий для строящихся железных дорог назначаются отделом народного хозяйства для эксплуатируемых отделом путей сообщения при Временном рабоче-крестьянском правительстве Украины и для обществ дорог, кои находятся в стройке и эксплуатации по соглашению отдела путей сообщения с отделом народного хозяйства.

5. Задачей ликвидационных комиссий является осуществление фактического перехода бывших частных железных дорог в собственность Республики, определение финансового положения дорог на данный момент, ревизия правильности расхода всех денежных сумм к моменту начала работы комиссии и наблюдение за сдачей отчетов бывшими правлениями.

6. Для осуществления этих обязанностей ликвидационным комиссиям предоставляется право образовывать необходимые отделы и подкомиссии.

7. Ликвидационные комиссии должны быть образованы в течение двух недель со дня опубликования настоящего декрета.

8. По окончании работы ликвидационных комиссий все их делопроизводство, также все документы и отчеты бывших правлений частных железных дорог поступают в финансовый отдел Временного рабоче-крестьянского правительства Украины.

9. Предельный срок окончания работ ликвидационных комиссий определить в 6 месяцев.

10. Ликвидационные комиссии относят свои расходы на средства, отпускаемые по общей смете эксплуатационных или построечных расходов дороги.

11. Со дня опубликования настоящего декрета все денежные суммы для нужд бывших частных железных дорог отпускаются в принятом для казенных железных дорог сметном порядке органом Советской власти управляющим дорогами и расходуются этими органами под контролем отделов: финансового и государственного контроля.

12. Все члены бывших правлений частных железных дорог, их ревизионных комиссий и наблюдательных комитетов, оставаясь на службе и зачисляясь в штат по соответственной категории, обязаны представить в ликвидационные Комиссии полный финансовый отчет дороги не позже 1 июля 1919 г.

13. Местонахождение ликвидационных комиссий определяется ревкомом по соглашению с отделами путей сообщения и финансовым.

Председатель Временного рабоче-крестьянского правительства Украины Г.Пятаков

За заведующего отделом путей сообщений Забара

Секретарь правительства Грановский

С подлинным верно:

Делопроизводитель секретариата Леонтьев

ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 1. Спр. 14. Арк. 41-42. Засвідчена копія.

 

 

З протоколу засідання

Тимчасового робітничо-селянського уряду України

про урядову кризу

16 січня 1919 р.

Присутствовали: Пятаков, Квиринг, Аверин, Затонский, Забара, Тутишкин, Артем, Межлаук, Магидов, Рухимович, Ворошилов, Боголепов, Королев.

Слушали: 9. О правительственном кризисе.

Постановили: Освободить тов. Пятакова от занимаемой им должности председателя Временного рабоче-крестьянского правительства Украины. За — 4 гол., против — 1, воздержавшихся — 2.

Избрать тов. Артема председателем правительства. За — 3 гол., против — 1 гол., воздержавшихся — 2.

Перед закрытием заседания тов. Пятаков делает заявление, что считая для себя обязательным постановление ЦК РКП, назначившего его председателем правительства, он считает возможным для себя передать должность председателя правительства тов. Артему только после такового решения Центральным комитетом РКП.

Тов. Аверин по мотивам воздержания прилагает свое мнение по этому вопросу.

Председатель Временного рабоче-крестьянского

правительства Украины Г.Пятаков

Члены правительства Квиринг, Рухимович, Межлаук,

 Ворошилов, Магидов, Аверин

Управляющий делами Кудрин

Секретарь Грановский

Верно: делопроизводитель Леонтьев

ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 1. Спр. 14. Арк. 40-40 зв. Засвідчена копія.

 

Декрет Тимчасового

робітничо-селянського уряду України

про відокремлення церкви від держави

і школи від церкви

19 січня 1919 р.

1. Церковь отделяется от государства.

2. В пределах Республики запрещается издавать какие-либо местные законы или постановления, которые бы стесняли или ограничивали свободу совести, или устанавливали какие бы то ни было преимущества или привилегии на основании вероисповедной принадлежности граждан.

3. Каждый гражданин может исповедовать любую религию или не исповедовать никакой. Всякие праволишения, связанные с исповеданием какой бы то ни было веры или неисповеданием никакой веры, отменяются.

Примечание. Из всех официальных актов всякое указание на религиозную принадлежность и непринадлежность граждан устраняется.

4. Действия государственных и иных публично-правовых общественных установлений не сопровождаются никакими религиозными обрядами или церемониями.

5. Свободное исполнение религиозных обрядов обеспечивается постольку, поскольку они не нарушают общественного порядка и не сопровождаются посягательствами на права граждан Советской Республики.

Местные власти имеют право принимать все необходимые меры для обеспечения в этих случаях общественного порядка и безопасности.

6. Никто не может, ссылаясь на свои религиозные воззрения, уклоняться от исполнения своих гражданских обязанностей.

Изъятия из этого положения, под условием замены одной гражданской обязанности другою, в каждом отдельном случае допускаются по решению народного суда.

7. Религиозная клятва или присяга отменяется.

В необходимых случаях дается лишь торжественное обещание.

8. Акты гражданского состояния ведутся исключительно гражданской властью: отделами записи браков и рождений.

9. Школа отделяется от церкви.

Преподавание религиозных вероучений во всех государственных и общественных, а также частных учебных заведениях, где преподаются общеобразовательные предметы, не допускается.

Граждане могут обучать и обучаться религии частным образом.

10. Все церковные и религиозные общества подчиняются общим положением о частных обществах и союзах и не пользуются никакими преимуществами и субсидиями ни от государства, ни от его местных автономных и самоуправляющихся установлений.

11. Принудительные изыскания сборов и обложений в пользу церковных и религиозных обществ, равно как меры принуждения или наказания со стороны этих обществ над их сочленами, не допускаются.

12. Никакие церковные и религиозные общества не имеют права владеть собственностью.

Прав юридического лица не имеют.

13. Все имущества существующих в Украине церковных и религиозных обществ объявляются народным достоянием.

Здания и предметы, предназначенные специально для богослужебных целей, отдаются, по особым постановлениям местной власти или центральной государственной власти, в бесплатное пользование соответственных религиозных обществ.

Заместитель председателя Временного правительства Артем

Управляющий делами И. Кудрин

Секретарь правительства М. Грановский

С подлинным верно:

Делопроизводитель секретариата Леонтьев

ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 1. Спр. 14. Арк. 49-49зв. Засвідчена копія.

 

Протокол засідання Тимчасового робітничо-

селянського уряду України про призначення

Х.Раковського головою українського уряду

24 січня 1919 р.

Присутствовали: тт. Раковский, Пятаков, Артем, Квиринг, Затонский, Ворошилов, Рухимович, Магидов, Межлаук, Коцюбинский.

Порядок дня

1. О председателе правительства.

Слушали: О председателе правительства.

Постановили: Председателем правительства назначить тов. Х.Г. Раковского.

Председатель Временного рабоче-крестьянского

правительства Украины Х. Раковский

Члены правительства: Артем, Квиринг, Ворошилов,

Затонский, Магидов,  Рухимович,  Коцюбинский,

Межлаук, Пятаков

Секретарь правительства М. Грановский

С подлинным верно:

Делопроизводитель секретариата Леонтьев

ЦДАВО України. Ф.2. Оп.1. Спр.14. Арк.62. Засвідчена копія.

 

 

Телеграфне повідомлення голови Тимчасового

робітничо-селянського уряду Х.Раковського

керівництву центра про формування

українського уряду і розподіл обов’язків

між його членами та прохання відрядити

з Москви потрібних спеціалістів для роботи

в українському уряді

29 січня 1919 р.

Вне всякой очереди

Москва. Кремль. С в е р д л о в у

Копия Ленину, Чичерину, Сталину

Только вчера удалось сформировать окончательно правительство, приемлемое для обеих групп. В Военный комиссариат приглашаем Подвойского, вторым комиссаром назначили Межлаука. Пятаков становится во главе Совета народного хозяйства вместе с Квирингом и Рухимовичем. Ворошилов входит во внутренние дела и берет Чрезвычайку. Антонов остается командующим. Коцюбинский, оставаясь членом правительства, входит в Реввоенсовет. Другие портфели распределены следующим образом: внутренних дел — Аверин, советской пропаганды — Артем, труда — Магидов, финансов — Земит, юстиции — Хмельницкий и член коллегии Черный, бывший левый с. р. земледелия — Калегаев, бывший левый с. р., а до его приезда портфель беру я. Скрыпник — социалистической инспекции и государственного контроля, член коллегии — Галкин. Продовольствия — Шлихтер и Бубнов. В общем за эту неделю, несмотря на много бурных инцидентов, пришли к соглашению и создалась хорошая обстановка для организационной работы, которая фактически начинается только теперь. Прошу содействия. Пока прошу командировать Подвойского, Калегаева, Хмельницкого, Галкина, Балабанову, которая при Комиссариате иностранных дел и при моем содействии возьмет руководство иностранной пропагандой и войдет в коллегию. Приехавшая со мной высшая военная инспекция, превратившаяся в Высшую инспекцию украинской Красной армии, начала работу. Сегодня вношу предложение о приглашении из Москвы аналогичной ж.д. инспекции. Завтра утром выезжает в Москву Пятаков, еще члены УЦК, чтобы осведомить ЦК КПР о нашей точке зрения на переговоры с Директорией и получить определенные директивы.

Раковский

ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 1. Спр. 1. Акр. 18. Не засвідчена копія.

 

 

Декрет Ради народних комісарів УСРР

про зменшення розверстки

на сільськогосподарські продукти

19 квітня 1921 р.

м. Харків

Исходя из наибольшего сохранения сельского хозяйства и свободного его развития, Совет Народных Комиссаров постановил:

1. Обязать Наркомпрод по губерниям, не выполнявшим разверстку на сельскохозяйственные продукты и сырье, определить разверстку, исходя из самых сокращенных потребностей Красной армии и главнейших государственных предприятий до нового урожая 1921 г.

2. В трехдневный срок опубликовать сокращенные разверстки и передать их немедленно на места.

3. Обязать местные органы немедленно после посевной кампании приступить к выполнению сокращенных разверсток с тем, чтобы они были выполнены не позже начала уборки хлебов, т.е. к периоду практического выполнения продовольственного натурального налога.

4. В целях развития птицеводства, пчеловодства, расширения огородов и производства огородных семян, сохранения рабочего скота в сельском хозяйстве до установления натурального налога отменить разверстки по всем губерниям на следующие продукты сельскохозяйственного производства: овощи, кроме картофеля, птицу, мед и рабочие волы.

5. На территории губерний, не выполнивших разверстки, в тех случаях, когда разверстка выполняется отдельными волостями или уездами, вменить в обязанность Наркомпроду немедленно приступить к коллективному товарообмену с указанными волостями по выполненным продуктам на основании существующих правил.

г.Харьков, 19 апреля 1921 г.

Зам. председателя Совета Народных Комиссаров

Чубарь

Управляющий делами Совнаркома Солодуб

Секретарь СНК Ахматов

Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украины. 1921 р. № 7. Ст. 192.

 

Постанова Ради народних комісарів УСРР

про боротьбу з неписьменністю

21 травня 1921 р.

м. Харків

В целях предоставления всему населению Республики возможности сознательного участия в политической жизни страны Совет Народных Комиссаров  п о с т а н о в и л:

1. Все население Республики в возрасте от 8 до 50 лет, не умеющее читать или писать, обязано обучаться грамоте на украинском, русском или каком-либо ином языке по желанию обучающегося. Обучение это ведется в государственных школах как существующих, так и учреждаемых для неграмотного населения — по планам Народного комиссариата просвещения.

Примечание: Действие этого пункта распространяется на красноармейцев, причем соответственная работа в военных частях производится при ближайшем участии политотделов Красной армии и флота.

2. Общие планы по борьбе с неграмотностью на местах составляются органами Наркомпроса.

3. Наркомпросу  и  его  местным  органам  предоставляется право привлекать к обучению неграмотных в порядке трудовой повинности все грамотное население страны, не призванное в войска, с оплатой труда по нормам работников просвещения.

4. К ближайшему участию в работах по борьбе с неграмотностью Наркомпросом с его местными органами привлекаются все организации трудового населения, как-то: профессиональные союзы, местные ячейки РКИ, КПУ, Союз Коммунистической молодежи, отделы по работе среди женщин и проч.

5. Рабочие,  занятые  в  предприятиях,  освобождаются на два часа от работы для посещения школы грамот с сохранением заработной платы.

6. Для борьбы с неграмотностью органам Наркомпроса предоставляется использовать народные дома, церкви, синагоги, молельни, клубы, частные дома и подходящие помещения на фабриках, заводах и в советских учреждениях.

7. Снабжающим органам вменяется в обязанность удовлетворять запросы учреждений, имеющих целью борьбу с неграмотностью, преимущественно перед другими учреждениями.

8. Уклоняющиеся от установленной настоящим декретом повинности и препятствующие неграмотному посещать школу привлекаются к уголовной ответственности.

9. Наркомпросу поручается в двухнедельный срок издать инструкцию по применению настоящего декрета.

10. Осуществление настоящего декрета возлагается на Главполитпросвет Наркомпроса УССР, в составе которого учреждается Всеукраинская чрезвычайная комиссия по борьбе с неграмотностью в составе пяти человек, утвержденных Наркомпросом.

11. При Всеукрграмчека образуется постоянное совещание из представителей ЦК женотдела, ЦК комсомола и пяти представителей от Южбюро ВЦСПС.

г. Харьков, 21 мая 1921г.

Председатель Совета Народных Комиссаров Х. Раковский

Управляющий делами Совнаркома Солодуб

Секретарь СНК Ахматов

Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украины. 1921. № 9. Ст. 254.

 

 

Постанова Ради народних комісарів УСРР

про заходи боротьби з дитячою безпритульністю

11 червня 1921 р.

м. Харків

В целях охраны подрастающего поколения от вредного влияния беспризорности и борьбы с детской спекуляцией Совет Народных Комиссаров постановил:

I. Несовершеннолетние в возрасте до 18 лет считаются беспризорными в случаях:

а) оставления их родителями или лицами их заменяющими без всякого надзора и попечения;

б) жестокого обращения с ними лиц, указанных в пункте а;

в) непредоставления им необходимого минимума воспитания и обучения, предусмотренного действующими законоположениями;

г) развращающего влияния домашней обстановки;

д) ведения самими несовершеннолетними порочного образа жизни, а равно нищенства или бродяжничества их;

е) занятия всякого рода торговлей.

II. Рассмотрение дел о признании несовершеннолетних беспризорными возлагается на комиссии по делам о несовершеннолетних.

III. На существующий при Наробразе институт инструкторов-обследователей возлагается обязанность возбуждения перед комиссией о несовершеннолетних дел о признании несовершеннолетних беспризорными, расследования обстановки их жизни, а также наблюдение за теми несовершеннолетними, которых комиссия признает возможным оставить в их семьях.

Примечание: Право возбуждения перед комиссией вопроса о признании несовершеннолетнего беспризорным принадлежит каждому гражданину и учреждению.

IV. Несовершеннолетний, признанный беспризорным, поступает в ведение губнаробраза по секции охраны детства.

V. При  вынесении  постановления  о  беспризорности несовершеннолетних комиссия одновременно может ограничить или лишить родительских или опекунских прав родителей несовершеннолетнего или лиц, на попечении коих он находится.

VI. Родители или лица, на попечении коих находятся несовершеннолетние, в случае невозможности обеспечить последним пользование соответствующими воспитательными учреждениями обязаны во избежание последствий, указанных в ст. V, обратиться с соответствующим заявлением в отдел народного образования.

VII. Родители, а также и все прочие лица, виновные в склонении несовершеннолетних к занятиям, указанным в п.п. «д» и «е» ст. 1-ой, а равно эксплуатирующие несовершеннолетних путем извлечения выгод, получаемых в результате этих занятий, независимо от мер, принятых комиссией, предаются народному суду.

VIII.Народному комиссару просвещения поручается издание инструкций в развитие настоящего постановления.

г. Харьков, 11 июня 1921 г.

Председатель Совета Народных Комиссаров Х. Раковский

Управляющий делами Совнаркома Солодуб

Секретарь СНК Ахматов

Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украины. 1921. № 11. Ст. 293.

 

Постанова Ради народних комісарів УСРР

про соціальний захист

заслужених працівників науки

13 вересня 1921 р.

м. Харків

Принимая во внимание выдающиеся научные заслуги профессоров Крымского А.Е., Тутковского П.А., Багалея Д.И., Ермакова, Гравэ и Кларка, Совет Народных Комиссаров УССР постановил:

1. Поручить Наркомпросу принять меры к скорейшему изданию за счет государства научных трудов профессоров Крымского, Тутковского, Багалея, Ермакова, Гравэ и Кларка.

2. Предложить Южбюро ВЦСПС выработать для оплаты труда указанных работников науки специальную внекатегорную ставку, не считаясь с установленными нормами, с тем, чтобы в случае потери указанными профессорами трудоспособности соответствующее этой ставке содержание было сохранено пожизненно за ними и их семьями.

3. Предложить Наркомпроду обеспечить пожизненно специальным пайком указанных работников науки и их семьи и регулярную его выдачу.

4. Освободить от реквизиции и уплотнений жилища указанных работников науки и от несения повинностей и уплаты налога.

г. Харьков, 13 сентября 1921 г.

Председатель Совета Народных Комиссаров Х. Раковский

Управляющий делами Совнаркома Солодуб

Секретарь СНК Ахматов

Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украины. 1921. № 17. Ст. 515.

 

 

Постанова Ради народних комісарів УСРР

про скасування концтаборів

30 січня 1922 р.

м. Харків

Ввиду установления единого типа мест лишения свободы с более или менее строгой изоляцией Совет Народных Комиссаров постановляет:

1. Лагеря принудительных работ (концентрационные лагеря) упразднить.

2. В каждой губернии образовать особые комиссии по освобождению из концлагерей заключенных в составе: председателя зав.губернским отделом юстиции и членов — заведующего губернским исправительно-трудовым п/отделом и представителей ревтрибунала, губ. ЧК, а также и ревтрибунала и ревжелдортрибунала, где таковые имеются.

3. Предоставить особым комиссиям по освобождению из концлагерей заключенных широкие полномочия окончательно разрешать вопрос об освобождении из концлагерей лиц, пребывание коих на свободе в настоящее время не угрожает интересам советской власти, независимо от того, по постановлению каких органов власти они заключены в концлагерь.

4. Тех из заключенных в концлагерях, коих особые комиссии признают не подлежащими освобождению как представляющих реальную угрозу советской власти, надлежит перевести в дома общественных принудительных работ (допры), сократив сроки оставшегося им к отбыванию наказия на 1/3.

5. Занятые ныне концлагерями помещения приспособить для домов принудительных работ.

6. Настоящее постановление ввести в действие по телеграфу.

г. Харьков, 30 января 1922 г.

Зам. председателя Совета Народных Комиссаров

Мануильский

Управляющий делами Совнаркома Солодуб

За секретаря СНК Стрелков

Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украины. 1922, № 4. Ст. 63.

 

Постанова

Української економічної ради

про заходи по збільшенню посівних площ

25 лютого 1922 р.

м. Харків

О мероприятиях по увеличению посевной площади.

В целях увеличения посевной площади до размеров,  которые  позволили  бы  полностью  удовлетворить самые насущные государственные потребности  и  вместе  с  тем  оставили  бы крестьянству необходимое количество продуктов не только для удовлетворения текущих потребностей своего хозяйства, но его расширения и усиления, Украинский  экономический  совет  п о с т а н о в- л я е т:

1. Предложить губэкономсовещаниям немедленно широко оповестить всех селян губернии, что натуральный налог на урожай 1922 г. будет взиматься со всей площади пашни и сенокоса.

2. Исходя из этого, обязать губэкономсовещания предупредить всех крестьян губерний, что в их интересах своевременно принять все необходимые меры к полному засеву всей имеющейся у них земли, прибегая к таким формам севооборота, которые оставляют не использованной для засева наименьшую часть земельного участка.

3. Обязать Наркомзем и его местные органы оказать в этом отношении крестьянам свое максимальное агрономическое содействие и поставить всех агрономов в положение, при котором их помощь крестьянскому населению могла бы быть оказана в возможно быстрый срок.

4. Предложить крестьянам, не имеющим в этом году возможности полностью обработать или обсеменить отведенную им землю, сдать ее в краткосрочную аренду тем крестьянам, которые пожелают ее снять в аренду, обязательно регистрируя все сделки по сдаче земли в аренду через волисполкомы и волземотделы.

5. Волисполкомам немедленно принять все меры к тому, чтобы не позже 15 марта выяснить точный список крестьян, не могущих полностью засеять отведенную им землю, точно так же, как и список крестьян, желающих и могущих в порядке аренды обработать и обсеменить большее количество земли, чем то, которое им отведено.

6. Предупредить всех крестьян, вынужденных временно сдавать свою землю в аренду, что эта сдача в аренду нисколько не лишает их прав на отведенную им землю и что они имеют право сдать ее  в  аренду  лишь  на время не более одного севооборота.

7. Исходя из этого неотчуждаемого права на землю, считать налогоплательщиком того крестьянина, которому отведена земля, что должно быть предусмотрено в арендном договоре.

Примечание: Наркомзему и Наркомпроду в трехдневный срок разработать инструкции по этому вопросу и разослать на места.

8. Обязать Наркомзем и губземотделы еженедельными докладами УЭС и ГЭС о ходе и развитии арендных отношений, приняв все меры обязательного оформления всех договоров через волисполкомы.

Поручить Наркомзему и Наркомюсту разработать инструкции по этому вопросу и срочно разослать на места.

9. Настоящее постановление ввести в действие по телеграфу.

г. Харьков, 25 февраля 1922 г.

Зам. председателя Украинского экономического совета Фрунзе

Секретарь УЭС Дуделит

Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украины. 1922. № 8. Ст. 140.

 

 

Постанова Всеукраїнського центрального

виконавчого комітету і Ради народних комісарів

про допомогу голодуючим губерніям

 і про відбудову сільського господарства

12 липня 1922 р.

м. Харків

Всеукраинский Центральный Исполнительный Комитет и Совет Народных Комиссаров УССР постановили:

1. Считать необходимым помощь голодающим губерниям в отношении снабжения продовольствием и проведения общественного питания, проводить с той же интенсивностью и в тех же формах до 1 сентября с. г., обратив особое внимание и дальше на снабжение продовольствием голодающих крестьян, занятых уборкой хлеба.

2. Поручить ЦКПомголоду уже в настоящее время приспособить свою деятельность к задачам восстановления сельского хозяйства; в дальнейшем работа Комиссии должна продолжаться, главным образом, в этом направлении, сохраняя и на будущее время снабжение продовольствием и проведение общественного питания в сокращенном размере, преимущественно детского населения и безработных в голодающих губерниях, а также руководя помощью реэвакуируемым детям и беженцам.

3. Для обеспечения за ЦКПомголод фонда помощи голодающим и восстановления разоренных голодом хозяйств:

а) создать продовольственный фонд путем единовременного дополнительного сбора при взимании продналога в размере от одного до трех фунтов с пуда, смотря по хозяйственной мощности губернии, с введением которого с 1 августа отменить все проводимые до настоящего времени ЦК Помголодом сборы и отчисления среди крестьянского населения;

б) считать необходимым оставление всех средств на помощь голодающим из общегражданского налога на Украине, с обращением части средств на мероприятия по восстановлению сельского хозяйства, поручив председателю ВУЦИК и председателю СНК подписать соответствующее обращение во ВЦИК РСФСР;

в) сохранить основные регалии ЦКПомголод, установленные до настоящего времени, и на дальше, впредь до особого постановления;

г) проводить и впредь сборы среди нетрудового населения по планам ЦКПомголода;

д) подтвердить постановление ЦКПомголода об освобождении от обложения в Красной армии.

4. Учитывая, что деятельность иностранных организаций помощи на Украине началась интенсивно только в последние месяцы, и нужду населения и в дальнейшем в продовольственной помощи, считать необходимым продление этой помощи и впредь, для чего поручить ЦКПомголод и Полномочному Представительству при иностранных организациях снестись о продлении существующих с ними договоров не менее, как до 1 января 1923 г., а также установить возможные формы их содействия и помощи разоренным голодом сельским хозяйствам.

Сделать соответствующие шаги к тому, чтобы иностранные организации помощи голодающим сосредоточили свою деятельность в наиболее голодающих районах.

5. Считать необходимым послать через Красный Крест делегата для усиленной работы среди украинских колонистов в Америке, с целью оказания помощи голодающим губерниям.

6. Предложить представителям УССР за границей обсудить вопрос о привлечении новых иностранных организаций для помощи сельскому хозяйству в голодающих губерниях.

7. Отметить особенно срочную необходимость разрешения вопроса о реэвакуации беженцев голода и детей, настаивая перед ВЦИК РСФСР на разрешении эвакуировать обратников на государственный счет с 1 августа.

г. Харьков, 12 июля 1922 г.

Председатель Всеукраинского Центрального

Исполнительного Комитета Петровский

Председатель Совета Народных Комиссаров Х. Раковский

Секретарь ВУЦИКа Ермощенко

Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украины. 1922. № 30. Ст. 471.

 

Лист доктора Ф.Нансена

голові Ради народних комісарів Х.Раковському

з подякою за плідне співробітництво

у боротьбі проти голоду 1921—1923 рр.,

з надією на подальші взаємозв’язки і допомогу

у відбудові сільського господарства в Україні

18 червня 1923 р.

Копия.

Фритьоф Нансен Телеграфный адрес: Нансен, Лизакер

 Лизакер 18/VI-23 г.

Господину Раковскому

Председателю Народных Комиссаров

 Украина

Дорогой г-н Раковский, около двух лет я имел удовольствие сотрудничать с Вами, применяя свои скромные возможности в деле помощи Вашей великой стране.

К сожалению, мы были не в состоянии выполнить все то, что мы желали бы, что требовала ужасная нужда.

Великое дело помощи Америки и поддержка Вашей страны и ее правительства, которое Вы представляете, безусловно, увеличили помощь, которую я старался организовать и централизовать в Европе.

Несмотря на все, мы с радостью считаем, что в эти чрезвычайно тяжелые дни мы были в состоянии возвысить голос в защиту миллионов, которые страдали и умирали под влиянием самого ужасного голода, которого до сих пор еще не знала история. Мы также с радостью чувствовали, что своей работой мы смогли уничтожить несколько затруднений, мешающих симпатичным взаимоотношениям между народами Украины и Европы.

Мы глубоко [благодарны] за те дружественные взаимоотношения, которые создались между нашими исполнительными органами и Вашими учреждениями и которые все время становились более тесными. Я уверен, что они вымостили дорогу для оживленных сношений между вашим народом и различными нациями Европы и послужат делу установления прочных экономических связей, которые так желательны в общих интересах.

Организация, главой которой я являюсь ныне приближается к окончанию своей деятельности. Различные национальные организации помощи, которые объединялись для сношений с Россией под нашей эгидою, смогут продолжать свою работу, если пожелают. Во время последних месяцев нашей деятельности мы с удовольствием отдаем себя в их распоряжение и в распоряжение украинской организации по борьбе с последствиями голода, желая помочь разрешению тех вопросов, которые будут стоять в центре внимания иностранных организаций помощи после прекращения нашей централизирующей деятельности.

Мы убеждены, что помощь теперь должна быть заменена более понятными экономическими усилиями восстановительного характера, и эту идею мы пробовали развивать весь прошлый год и не совсем безуспешно.

Я сам намерен использовать все возможности, которые мне представятся, и действовать в прессе или иным способом за базирование мира на прочном экономическом основании.

В связи с этим возможно, что я сохраню чрезвычайно ограниченный секретариат в Москве, но настоящая «Нансеновская организация» будет ликвидирована 15 августа.

Мы, вероятно, продолжим свои посылочные услуги еще на некоторое время, если, конечно, будет спрос на такой род помощи.

Затем наш проект сельскохозяйственного восстановления будет двигаться вперед, и для этой цели мы сделали приготовления и выделили фонды для опыта в этом направлении, который будет продолжаться по крайней мере пять лет.

Эта сельскохозяйственная восстановительная работа будет руководиться небольшим «Совещательным комитетом», во главе которого буду находиться я в качестве почетного представителя и д-р Фрик в качестве активного административного руководителя.

Наша медико-санитарная работа, конечно, будет продолжаться по регулярной линии Красного Креста.

Я желал бы выразить Вам, г-н Раковский, мою искреннюю и сердечную благодарность за Ваше чрезвычайно ценное сотрудничество. Для меня было настоящим удовольствием и помощью работать с Вами в этом великом гуманитарном деле. Если я в будущем смогу оказать какое-либо содействие Украине, Вы можете быть уверены, что я сочту за большое удовольствие сделать все то, что будет в моей власти.

Ваш искренне преданный (подпись)

Перевод дословный, без литературной обработки.

С подлинным верно: редактор пресс-бюро НКИД

(подпись)

Харьков, 18/VI-23 г.

Ген. секретарь Броун

ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 2. Спр. 462. Арк. 218-219. Незасвідчена копія.

 

 

Лист голови Ради народних комісарів УСРР

Х. Раковського доктору Ф. Нансену з почуттям

теплої і щирої подяки за надання

українському народові допомоги у боротьбі

з наслідками голоду 1921—1923 рр.

13 липня 1923 р.

м. Харків

Дорогой г. Нансен!

Я получил Ваше письмо от 18 июня и с радостью узнаю, что после той работы по оказанию помощи населению наших голодающих губерний, которой Вы отдались с большой любовью, Вы продолжаете с неослабеваемым интересом следить за судьбой их населения.

Ваше намерение продолжать борьбу теперь, когда голод прошел, но его последствия еще далеко не устранены, будет приветствоваться рабочими и крестьянами Украины. Мы все ожидаем от Вашего проекта сельськохозяйственного восстановления страны, рассчитанного на проведение непрерывной работы в течение 5-ти лет, серьезных и благотворных последствий для нашей обедневшей деревни.

Нас особенно радует, что под Вашим руководством во главе этого Комитета Вы ставите людей, хорошо знающих условия страны.

Также горячо я приветствую Ваше решение продолжать Вашу медико-санитарную работу через Украинский Красный Крест, который своей деятельностью, в особенности за последние два года, завоевал не только чувства симпатий и доверия к себе украинских трудящихся масс, но и иностранных филантропических организаций.

Я пользуюсь этим случаем, дорогой г.Нансен, чтобы выразить Вам еще раз те чувства теплой и искренней благодарности, доказательства которых Вы имели во время Вашего личного пребывания среди нас.

Хотя Ваше письмо меня застает в момент, когда высшие органы Украины и Советского Социалистического Союза дают мне новое назначение, я могу Вас заверить, что украинское правительство под руководством моего преемника т.Чубаря будет продолжать оказывать Вам такое же горячее содействие, как и в прошлом.

С искренним уважением

Председатель Совета Народных Комиссаров УССР

ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 2. Спр. 462. Арк. 220—220 зв. Незасвідчена копія.

 

 

Постанова Всеукраїнського центрального

виконавчого комітету про призначення

Х. Раковського повноважним і торговим представником СРСР в Англії, звільнивши його

від обов’язків голови Ради народних комісарів

13 липня 1923 р.

Обсудив предложение о назначении тов. Раковского Полномочным и Торговым представителем Союза Советских Социалистических Республик в Англии, президиум Всеукраинского Центрального Исполнительного Комитета п о с т а н о в л я е т:

Принимая во внимание чрезвычайную важность авторитетной защиты политических и экономических интересов Союза Советских Социалистических Республик в Англии, президиум Всеукраинского Центрального Исполнительного Комитета дает согласие на назначение тов. Христиана Георгиевича Раковского Полномочным и Торговым Представителем СССР в Лондоне и освобождает его от обязанностей председателя Совета Народных Комиссаров Украины и народного комиссара по иностранным делам.

Президиум Всеукраинского Центрального Исполнительного Комитета считает долгом отметить неустанную, плодотворную работу тов.Раковского на тяжелом посту председателя Совета Народных Комиссаров Украины с января 1919 г. Под руководством тов. Раковского советское правительство Украины вышло победителем из тягчайших бедствий войны, бандитизма, голода и холода. Советский аппарат становится из года в год все более крепким, устойчивым, хозяйство улучшается.

От лица рабочих и крестьянских масс Украины президиум Всеукраинского Центрального Исполнительного Комитета выражает т.Раковскому благодарность за продолжительную, тяжелую, творческую работу и выражает надежду, что в качестве Полномочного Представителя СССР тов.Раковский с честью и достоинством будет защищать интересы Союза.

За председателя Всеукраинского Центрального

Исполнительного Комитета А.Буценко

За секретаря Всеукраинского Центрального

Исполнительного Комитета Буздалин

Члены президиума ВУЦИКа Кузнецов,

 Эйдеман

С подлинным верно:

зав. прот. п/отд. ВУЦИКа Нещеретный

ЦДАВО України. Ф.1. Оп.2. Спр.859. Арк.253. Друк. прим.

 

Бесіда голови Ради народних комісарів УСРР

В. Чубаря з працівниками газет про чергові

завдання українського уряду

3 серпня 1923 р.*

Основная политика Соввласти неизменна. Главная задача — укрепление союза рабочих и крестьян.

Основная забота правительства — хозяйственное укрепление комнезамов.

Мы вступаем в полосу спокойной хозяйственной работы.

В беседе с сотрудниками газет председатель Совета Народных Комиссаров УССР тов. Чубарь осветил очередные задачи, стоящие перед правительством Украины.

Лица меняются — политика неизменна

Я должен оговориться, что смена главы правительства на Украине отнюдь не означает изменения основной политики Советской власти, так как при советской системе управления переломными моментами в политике являются не смены отдельных руководителей центральных органов, а съезды советов. Поскольку проводником воли съезда является Центральный Исполнительный Комитет Советов, постольку перемена отдельных руководителей не вызывает ломки, обычной для буржуазных правительств. Таким образом, очередные задачи, стоящие перед правительством Украины, являются старыми, в основе своей имеющими начало от советских и партийных съездов.

Союз рабочих и крестьян

Главная задача — это всемерное укрепление союза рабочих и крестьян. На Украине такой союз должен быть сильнее, [поскольку] Украина является лакомым куском для империалистов Европы и Америки, и борьба с попытками в той или иной форме поживиться насчет Украины может проводиться успешно только при полном единении рабочих и крестьян. Задача укрепления союза рабочих и крестьян сейчас может быть подразделена на две части:

1) всемерное упорядочение нашей промышленности в целях удешевления ее продукции;

2) всемерное поднятие сельского хозяйства и восстановление цен на продукты села, которые отстали за последнее время от цен на продукты промышленного производства.

Для решения этих задач украинскому правительству предстоит произвести длительную и кропотливую работу. В части промышленности предстоит вновь пересмотреть государственные предприятия в целях концентрации производства на наиболее экономически выгодных предприятиях, способных дать наиболее дешевую продукцию. Важнейшими мероприятиями сегодняшнего дня в области упорядочения производства являются: разрешение проблемы заработной платы и внутренняя организация работ на каждом предприятии. Правительству придется напрячь все усилия, чтобы обеспечить предприятиям планомерность работы, своевременную выплату заработной платы, а также устранить из работы предприятий недочеты, понижающие производительность каждого рабочего. Главным образом, придется сократить всякие накладные непроизводственные расходы как в самих предприятиях, так особенно в торговых органах, обслуживающих промышленность. Значительную роль в этом направлении должна сыграть работа по выявлению всяких обложений, обременяющих сейчас промышленность. Это возможно только при упорядочении отчетности предприятий на основе учета всех элементов производства.

Система протекционизма

Крупная промышленность Украины сейчас стоит на пороге значительного развития производства, которое должно удовлетворить все основные нужды страны. Партийный съезд указал на необходимость проведения системы протекционизма в отношении промышленности, и эту директиву с сугубым вниманием придется проводить на Украине.  Для  устойчивости работы нашей металлургии и  металлообрабатывающей  промышленности необходимо будет внести значительные коррективы в работу по импорту. Нужно жестко ограничить ввоз всего того, что может быть изготовлено внутри страны, и, с другой стороны, должен быть ограничен вывоз того сырья, которое может быть переработано на собственных предприятиях.

Внешняя торговля

Внешняя торговля Украины должна сочетаться с темпом развития нашей промышленности более полно, чем это было до сих пор. Внешторг должен следить за экспортом, чтобы не происходило разбазаривания тех продуктов, которые необходимы для внутреннего использования, с одной стороны, и, с другой стороны, следить за импортом, чтобы ввозимые изделия не подрывали наших производств. Нужно добиться, чтобы план импорта был построен на целевых заданиях способствования развитию нашего производства и удовлетворения их хозяйственных нужд, которые не могут покрываться производством внутри страны.

Обеспечение сырьем

Создавшееся за последние месяцы устойчивое положение топливной промышленности дает возможность другим отраслям украинской промышленности прочно стать на ноги в области топливоснабжения и изжить до сих пор постоянно мешавший работе топливный голод. Для некоторых отраслей промышленности представляет некоторое затруднение обеспечение сырьем (текстильное производство). На устранение этих затруднений украинское правительство должно направить все свои усилия и внимание.

Укрепление кооперации

В области закрепления реальной заработной платы правительству придется пойти по пути всемерного содействия в деле кооперирования рабочих масс и всесторонней поддержки кооперативных органов. Торговля всеми продуктами первой необходимости должна быть сосредоточена в кооперативных организациях, дабы акулы спекуляции не имели доступа к рабочим, получающим, в силу общих хозяйственных затруднений, еще недостаточно высокую заработную плату. При пониженной заработной плате (что сейчас еще совершенно неизбежно) забота о снабжении рабочих составляет одну из крупнейших задач рабоче-крестьянского правительства. Не административными мерами борьбы со спекуляцией, не восстанавливанием карточной системы, а лишь экономическим развитием кооперативной торговли можно удовлетворить хозяйственные запросы рабочих. Укрепление кооперации, упорядочение общегосударственной и частной торговли возможно лишь при широком вовлечении трудящихся масс в кооперативные организации и аппараты Советской власти. Борьба со стихией вольного рынка, со спекулятивными уклонами некоторых элементов должна вестись повсеместно путем сознательного участия, как организационного, так и материального, широких масс населения в кооперативных организациях. Особое значение эта мера имеет на селе, где до сих пор кооперирование населения развивалось очень слабо.

База развития сельского хозяйства

В области укрепления сельского хозяйства Советской власти на Украине придется в ближайший период углубить начатые мероприятия. Организация сельскохозяйственного кредита путем насаждения губернских сельскохозяйственных обществ, поощрения сельскохозяйственной и промысловой кооперации — все это должно подвести прочную базу под сельское хозяйство, разрушившееся вследствие голода и общей тяжелой хозяйственной обстановки в предыдущие годы. Особенную заботу правительства в области упорядочения сельского хозяйства составляет хозяйственное укрепление комнезамов, коллективизация беднейшего селянства, широкое вовлечение комнезамов во всю хозяйственную работу Советской власти (мельничное производство, кустарное и т. п.). Наряду с этой работой, хотя бы путем значительных затрат нужно будет повсеместно провести землеустроительные работы, чтобы окончательно создать устойчивую базу для спокойного развития хозяйства на селе.

Приближение власти к массам

Большое зло на селе представляли злоупотребления некоторых агентов Советской власти, недостаточно правильно проводивших директивы центральных органов. Борьба с этим явлением начата уже давно, но теперь, когда введен единый сельскохозяйственный налог, когда значительная часть претензий, предъявляемых государством к крестьянству, отпадает, борьба с злоупотреблениями в низовых ячейках советского аппарата должна приобрести больше развитие и дать лучшие результаты. Реорганизация системы управления, проведенная в связи с ликвидацией волостей, поможет Советской власти усилить райисполкомы лучшими работниками, приблизив, таким образом, более крепкие и более выдержанные аппараты Советской власти непосредственно к широким массам населения. С другой стороны, в работу советского аппарата будут вовлекаться выдвинувшиеся до сих пор работники села, способные влить свой хозяйственный опыт в работу государственного аппарата. Как промышленность за последнее время освобождается от непроизводительных сборов и незаконных отложений, так и сельское хозяйство сейчас должно очиститься от всяких случайных обложений и сборов, чтобы выполнить в 100 % законно установленный государственными планами единый сельскохозяйственный налог.

Переход от общегосударственного бюджета к бюджетам местным дает возможность местным органам власти более ясно учесть свои ресурсы  и соразмерить свою работу с ними. Поэтому низовые советский органы — волисполкомы, окрисполкомы и губисполкомы — получают большую самостоятельность в своей местной работе, в которую в максимальной степени должны быть вовлечены широкие массы села и города.

Украинизация школы и госаппарата

Особую задачу Советской власти составляет углубление и развитие украинской культуры. Принятые до сих пор декреты и постановления достаточно глубоко внедряются в жизнь широких масс населения. Украинизация школы, обеспечение равенства языков и другие мероприятия направлены к тому, чтобы, с одной стороны, селянских детей на первых порах их жизни скорее приобщить к культуре, преподавая им на их родном языке. С другой стороны, украинизация высшей школы и украинизация советского аппарата направлены к тому, чтобы в первом случае дать педагогический персонал, способный обучать широкие массы трудящихся на родном языке, и, во втором случае, чтобы в повседневной своей работе советский аппарат мог удовлетворять запросы населения без всяких оттенков бывшего при царизме российского шовинизма. В области украинизации советского аппарата правительству придется провести большую, длительную работу, которая, может быть, потребует больших затрат. Но перелом в этом направлении уже намечен и можно рассчитывать, что украинизация советского аппарата пойдет планомерно без перебоев.

Самостоятельность мест

В области упорядочения работ центральных учреждений Советской власти сейчас предстоит большая работа по изживанию установившихся обычаев разрешения многих вопросов методами предыдущих лет. Введение местного бюджета, перевод промышленных предприятий на новое положение о трестах и целый ряд других изменений наших хозяйственных и административных отношений требуют изменения в технике работы центральных органов.

Государственный аппарат сейчас должен превратиться в органы больше контроля, наблюдения и директивных указаний, чем непосредственного технического выполнения тех или иных мероприятий, что имело место в предыдущие годы. Изучение тех или иных явлений нашей жизни, обобщение их и выработка новых директив на основе планового согласования всей работы должны составлять основной стержень работы каждого центрального учреждения. Раньше во многих случаях советский аппарат увлекал руководителей на путь мелочной опеки над местами и над предприятиями, теперь же, при изменившихся условиях, этому должен быть положен резкий предел. Инициатива постановки вопросов и их разработки и разрешения должна принадлежать соответствующим центральным учреждениям, инициатива мест должна восходить на рассмотрение центральных органов в организованном порядке, а не случайными телеграфными запросами или отношениями. Перенесение значительной части хозяйственно-административных функций на места делает излишним частые мелочные обращения в центр по отдельным мелким поводам.

Инерция прежней системы работы еще слишком сильна, но постепенный и неуклонный переход к плановости в работе, отметанию отдельных случайных мелочей и сосредоточению сил и внимания на основных задачах помогут советскому аппарату легче справиться с текущими заданиями и легче вводить всю жизнь в рамки планомерности, чтобы не было дергания, не было неожиданных зажимов, неожиданных кризисов и т. п. Правда, в условиях еще тяжелой хозяйственной обстановки изжить все затруднения и недочеты в этой области чрезвычайно трудно, но устремление в указанном направлении должно быть у каждого как центрального, так и местного работника.

Полоса творческой работы

Моя предыдущая работа в области промышленности и знание условий сельского хозяйства *, я думаю, помогут мне разбираться во всех вопросах текущей государственной работы. С реализацией урожая и развитием экспорта мы вступаем в полосу спокойной напряженной работы по упорядочению нашего хозяйства. При содействии же советского аппарата, партийных и профессиональных организаций, я думаю, нам удастся разрешить все очередные задачи, укрепить Советскую власть и сделать более устойчивым хозяйственное положение Украины, лишив тем империалистическую Антанту возможности покушаться на природные богатства украинского народа и на само существование рабоче-крестьянской власти на Украине.

ЦДАВО України. Ф. 4402. Оп. 1. Спр. 252. Арк. 16—23. Незасвідчена копія.

 

 

 

Постанова ВУЦВК і Ради народних комісарів

про переведення загального навчання

30 липня 1924 р.

м. Харків

На розвиток § 17 засад Кодексу Законів про народну освіту УСРР. Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народних Комісарів постановили:

1. Здійснити загальне навчання дітей чотирьохлітніх груп: 8, 9, 10 і 11 років – протягом найближчих шістьох років, починаючи з 1924/25 шкільного року, закінчити всі підготовчі роботи для переведення загального навчання.

2. Існуючу з 1 січня біжучого року мережу шкіл,  утримуваних  так  за  рахунок  державного, як  і  місцевого  бюджету,  а  так  само  на  кошти  з інших джерел, вважати вихідну, переводячи загальне навчання, і за належну до щорічного збільшення на підставі планів, розглянених і затверджених порядком, установленим арт. 4-м цієї постанови.

3. Розробляючи план переведення загального навчання, виходити з 4-літнього речинця навчання всього числа дітей обох полів віком 8, 9, 10 і 11 років.

4. Для детального розроблення плану загального навчання утворити при наркоматі освіти під головуванням народного комісара освіти або його заступника центральну в справі шкільної мережі комісію, а на місцях при органах Наркомосвіти – губерніальні й округові в справах шкільної мережі комісії під головуванням завідувачів губерніяльних або округових інспектур народної освіти за належністю.

5. Запропонувати наркомосвіті подати на розвиток цієї постанови на затвердження Раднаркому протягом місяця проект положення про комісії шкільної мережі, а також проект інструкції для переведення загального навчання.

Харків, дня 30 липня 1924 р.

Голова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету Петровський

Заст. голови Ради Народних Комісарів М. Владимирський

Т.в.о. секретаря ВУЦВК, член президії ВУЦВК В. Поляков

Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України. 1924. № 19. Арт.170.

 

 

Положення про Державне політичне керування

Української Соціалістичної Радянської Республіки

13 серпня 1924 р.

м. Харків

Відповідно до п. 9 Положення, затвердженого Центральним Виконавчим Комітетом Союзу РСР від 15 листопада 1923 р., «Про Об’єднане Державне Політичне Керування СРСР і його органи» («Известия ЦИК СРСР» від 17 листопада 1923 р., ч. 263), Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народних Комісарів УСРР, змінюючи постанову ВУЦВК від 22 березня 1922 р. «Про скасування Всеукраїнської надзвичайної комісії й про утворення Державного Політичного Керування». Зб. Уз. за 1923 р., ч.13, арт. 228),

п о с т а н о в и л и:

1. Державне політичне керування УСРР (скорочена назва ДПК) засновується при Раді Народних Комісарів УСРР для боротьби з політичною й економічною контрреволюцією, шпигунством та бандитизмом.

2. На чолі ДПК стоїть призначений Всеукраїнським Центральним Виконавчим Комітетом голова ДПК УСРР, що в той самий час, за згодою ВУЦВК і Раднаркому СРСР, є й уповноважений об’єднаного державного політичного керування Союзу РСР (ОДПК) при Раднаркомі УСРР.

3. Голова ДПК УСРР увіходить до складу Раднаркому УСРР з правом дорадчого голосу.

4. При голові ДПК УСРР знаходиться колегія, членів якої затверджує на посадах Раднарком, і вони мають усі права членів колегії наркоматів УСРР.

5. Органами ДПК УСРР на місцях є:

а) відділи ДПК при губвиконкомах,

б) особливі відділи корпусів і дивізій у межах Української військової округи,

в) транспортові відділи ДПК на залізничих і водних шляхах Південної округи шляхів,

г) органи ДПК для охорони кордонів УСРР.

6. ДПК УСРР виконує всі завдання й директиви ВУЦВК і Раднаркому УСРР і в своїй операційній діяльності керується директивами й розпорядженнями ОДПК Союзу РСР.

7. Якщо директиви й розпорядження ОДПК очевидно не відповідають Союзній Конституції, законодавству СРСР або законодавству СРР, а також директивам і завданням ВУЦВК або Раднаркому СССР, голова ДПК, щоб розв’язати виниклі невідповідності установленим порядком, вносить подання до ОДПК Союзу РСР і ВУЦВК згідно арт. 59 Конституції Союзу РСР.

8. ДПК УСРР і його місцеві органи мають права частин Червоної армії в справах користування залізницею, водними й повітряними шляхами, державними засобами зв’язку (телефоном, поштою, телеграфом тощо).

Щодо постачання особливим відділам покордонної охорони й військові Державного політичного керування харчів й обмундирування, ДПК УСРР має права належні частинам Червоної армії.

9. Співробітники ДПК УСРР і його місцевих органів щодо їхніх прав і обов’язків, а також у всьому іншому дорівнюються до осіб, що перебувають на дійсній військовій службі.

10. ДПК УСРР безпосередньо розпоряджає військом ОДПК Союзу РСР, що перебуває на території УСРР і яке підлягає голові ДПК УССР як Уповноваженому ОДПК Союзу РСР при РНК УСРР.

11. ДПК УССР і його місцеві органи існують на кошти, що видає ОДПК Союзу РСР, згідно з кошторисами й штатами, розроблюваними ДПК УСРР й ухваленими Раднаркомом УСРР, подаваними до ОДПК, Союзу РСР на затвердження встановленим порядком.

12. Голова ДПК дає звіт про свою діяльність так РНК УСРР, як і ОДПК Союзу РСР.

13. Розгляд справ, що їх порушує ДПК УСРР, а також справ про співробітників ДПК УСРР і його місцевих органів провадиться порядком, установленим постановами ВУЦВК від 17 липня 1922 р. й 16 грудня 1922. «Про Надзвичайні Сесії при Губерніяльних Судах» (Зб. Уз. за 1922 р., ч. 31, арт. 479 і ч. 54, арт. 779).

Примітка. Державне політичне керування УСРР має свого представника у Найвищому суді УСРР, якого призначає ВУЦВК на подання ДПК УСРР, погоджене з НКЮстом.

14. За закономірністю чинностей Державного політичного керування УСРР доглядає Прокурор УСРР через призначуваного спеціяльно для цього помічника Прокурора Республіки, порядком і в межах, зазначених у спеціяльних узаконеннях.

Харків, 13 серпня 1924 р.

Голова Всеукраїнського Центрального

Виконавчого Комітету Петровський

За голову Ради Народних

Комісарів УСРР І. Клименко

Т.в.о. секретаря ВУЦВК, Член президії ВУЦВК В. Поляков

Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України. 1924. № 20. Ст. 181.

 

 

Постанова ВУЦВК і Ради народних комісарів

про заходи термінового переведення

повної українізації радянського апарату

30 квітня 1925 р.

м. Харків

Відзначаючи деякі досягнення в переведенні в життя постанови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету й Ради Народних Комісарів УСРР з 1 серпня 1923 р. «Про заходи забезпечення рівноправности мов і про допомогу розвиткові української мови» (Зб. Уз. 1923 р., ч. 29, арт. 435) у частині українізації радянського апарату, Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народних Комісарів УСРР визнають ці досягнення за недостатні.

Робота в справі українізації радянського апарату протікала, по-перше, за тяжких умов непозбутої ще спадщини панування російської буржуазної і дрібно-буржуазної культури над українською, що досі є переважно тільки селянська, по-друге, за умов браку грошових коштів і культурних сил для навчання української мови співробітників радянських установ і, по-третє, за умов недостатнього поновлення радянського апарату за рахунок притягнення нових українських елементів, що разом взяте становило головну причину непереведення цілого плану роботи протягом установленого постановою речинця.

Обслідування центральних радянських установ, що провів з доручення Ради Народних Комісарів УСРР Народний комісаріат робітничо-селянської інспекції УСРР, виявило, поруч із досягненням деякого успіху, також і грунтовні хиби роботи в справі українізації радянського апарату.

Лишаючися цілком на грунті поставлених перед робітничо-селянським урядом України завдань і відзначаючи, що частина співробітників радянських установ у певній мірі неприхильно ставиться до виконання завдань, покладених на них зазначеною постановою, що випливає частково із одержаних ними в спадщину старих великодержавних поглядів, Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народних Комісарів УСРР вважають за потрібне звернутися до всіх радянських установ й організацій з закликом до нового напруження волі, щоб цілком розв’язати зазначені вище національні завдання, об’єктивно висунені Великою Жовтневою Революцією.

Вважаючи за головні причини вищезазначених труднощів і, виходячи з потреби безумовного доведення намічених заходів до кінця, шляхом забезпечення співробітникам радянських установ змоги повніше вивчити українську мову, в умовах планомірної праці, і ступнево прикладати набуті знання в своїй біжучій роботі, а також через добір і притягнення нових кадрів українських робітників, і розвиваючи та доповнюючи постанову свою з 1 серпня 1923 р. «Про заходи забезпечення рівноправности мов і про допомогу розвиткові української мови» (Зб. Уз. 1923 р., ч. 29, арт. 435), Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народних Комісарів УСРР п о с т а н о в и л и :

1. В усіх державних установах і державних торговельно-промислових підприємствах, що не перейшли на українське діловодство, належить його перевести на українську мову не пізніш як 1 січня 1926 р.

Примітка 1. Ця постанова поширюється на всі державні установи, включаючи до цього числа й ті, які не згадано в артикулі 8-му постанови ВУЦВК і РНК УСРР з 1 серпня 1923 р. “Про заходи забезпечення рівноправности мов і про допомогу розвиткові української мови”, крім установ, що безпосередньо обслуговують національні меншості УСРР.

Примітка 2. В громадських організаціях публічно-правного характеру українізація провадиться окремим порядком, з установленням окремих речинців, стосовно до характеру їх роботи.

2. Усі зносини державних установ і державних торговельно-промислових підприємств на території УСРР провадяться українською мовою, а зносини зазначених установ і підприємств з такими самими установами й підприємствами в інших республіках провадяться або російською мовою, або мовою тої республіки, куди пишеться звертання.

Примітка. Загальносоюзні господарські організації зобов’язані в зносинах з українським населенням (договори й т. інш.), центральними й місцевими українськими організаціями провадити діловодство українською мовою.

3. З моменту видання цієї постанови діловодство в усіх державних установах та державних торговельно-промислових підприємствах, розташованих на території УСРР належить провадити переважно українською мовою, ступнево переходячи на цілковите українське діловодство до речинця, зазначеного в артикулі 1-му, в міру навчання співробітників цих установ української мови й притягнення нових співробітників, що знають українську мову.

4. Відповідальність за затримку переведення українізації державних установ та державних торговельно-промислових підприємств, а також за непереведення її до встановленого в арт. 1-му цієї постанови речинця — 1 січня 1926 р. — покласти безпосередньо на керівників установ і підприємств.

5. Усі акти публічно-правного характеру, а також бланки, штампи, вивіски, етикетки тощо на території УСРР належить перевести ступнево, але не пізніш як 1 січня 1926 р. на українську мову, з тим, що надається право складати їх, поруч з українською мовою, також і російською мовою або мовою відповідної національної меншості, загальновживаною в даному місці.

6. Зобов’язати Народний комісаріат освіти УСРР підсилити свою діяльність в справі допомоги навчанню співробітників державних установ та державних торговельно-промислових підприємств української мови, збільшити число й тираж видань відповідних підручників, поширити розповсюдження української літератури, встановити інспекційний нагляд і обслідування якісної сторони навчання української мови й постановки її, а також установити щільніший зв’язок із державними установами та державними торговельно-промисловими підприємствами щодо переведення українізації їхніх апаратів.

7. Зобов’язати Народний комісаріат освіти протягом установленого ним речинця й не пізніш як 1 січня 1926 р. за посередництвом Державного видавництва України й Головного наукового комітету України, а також Української Академії наук, видати так загальний академічний словник української мови, як і термінологічні словники з окремих галузей наук, передовсім — із суспільних.

8. Зобов’язати всі державні установи та державні торговельно-промислові підприємства, незалежно від улаштування для співробітників курсів української мови, широко допомагати самодіяльності співробітників до вивчення української мови й удосконалення набуваного ними знання, для чого використовувати клуби й поповнити їхні бібліотеки українською літературою.

9. У кожному центральному відомстві заснувати відомчі комісії для українізації даного відомства й підприємств, що ними воно відає, поклавши на зазначені в цьому артикулі комісії:

а) допомагати українізації установи й підпорядкованих їй підприємств;

б) перевіряти українізацію даного відомства й підпорядкованих йому підприємств;

в) розглядати справи й давати висновки керівникам установ та підприємств, що ними вони відають, про прийом у виняткових випадках осіб, які не володіють українською мовою.

Примітка: Приймати осіб, що не володіють українською мовою, можна тільки у виняткових випадках і при тому на підставі мотивованої заяви керівників даного відомства або управління.

10. Заснувати такі самі комісії в губерніальних і округових установах, поклавши на них також перевірку й обслідування переведення цієї постанови в частині, дотичній національних меншостей.

11. Заснувати Центральну Всеукраїнську комісію для керівництва українізацією під головуванням голови Ради Народних Комісарів УСРР у складі двох членів із персонального призначення Ради Народних Комісарів УСРР, а на місцях — губерніальні й округові комісії під головуванням голови відповідного виконавчого комітету в складі двох членів із персонального призначення виконавчого комітету і на них покласти давати напрям і загально керувати переведенням українізації державного апарату.

12. Покласти на Народний комісаріат робітничо-селянської інспекції УСРР і його місцеві органи обов’язок періодично перевіряти українізацію радянського апарату й особливо перевіряти прийом на службу робітників, що не володіють українською мовою, і про наслідки перевіряння доповідати центральній і місцевим комісіям для керівництва українізацією за належністю (арт. 11).

13. Покласти на органи Народного Комісаріату робітничо-селянської інспекції УСРР обов’язок розпочати планомірне обслідування установ та підпорядкованих їм підприємств щодо перевірення українізації їхнього апарату. Індивідуальне перевірення кожного співробітника щодо українізації покласти на атестаційну комісію та на керівників установ, давши їм право звільнити співробітників, що виявили недостатнє знання української мови.

14. Підтвердити постанову про заборону приймати на службу осіб, що не володіють українською мовою (арт. 20 постанови ВУЦВК і РНК УСРР з 1 серпня 1923 р.).

Надалі цей прийом провадити тільки порядком, зазначеним арт. 9 і 10 цієї постанови.

15. Установити, що співробітників державних установ та державних торговельно-промислових підприємств, де буде зауважено негативне ставлення до українізації, виявлене в тому, що протягом минулого періоду вони не вживали ніяких заходів до вивчення української мови, адміністрація цих установ і підприємств може звільняти, не видаючи вихідного.

16. Співробітники, звільнені за незнання української мови, можуть бути знову прийняті на службу лише після того, як вони досить добре вивчать українську мову.

17. Доручити Народному комісаріатові робітничо-селянської інспекції УСРР протягом двох тижнів розробити й розіслати інструкцію про порядок обслідування керівниками установ ходу українізації в установах і підпорядкованих їм підприємствах, відповідної звітності і індивідуальної перевірки співробітників щодо знання української мови.

18. Ті самі правила, що їх установлено щодо українізації, застосовуються щодо переходу на мови національних меншостей у районах, де в зв’язку з національним районуванням України належить перевести діловодство на мови національних меншостей.

Харків, 30 квітня 1925 р.

Голова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету Г. Петровський

Голова Ради Народних Комісарів УСРР В. Чубар

Секретар Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету А. Буценко

Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України. 1925. № 26. Арт. 202.

 

Заява селян В. Коваля та С. Коваля

з села Кумарі Первомайського округу на Одещині

до ВУЦВК з протестом проти конфіскації

фуражного зерна як у перекупників

11 січня 1929 р.

До голови ВУЦВК

Громадян с.Кумарі Богопільського району

Первомайського округу

Коваля Василя і Коваля Степана

Заява

Нами було куплено 26 жовтня 1928 р. 37 пудів вівса для своїх власних потреб, себто для годівлі худоби та для засіву землі весною 1929 р. Причому цього ж 26 жовтня 1928 р. помошником фінінспектора 266-го участка Первомайського окрфінвідділу Красновим Онисімом С. було від нас незаконно відібрано цей овес. І сфабрикували нас як перекупщиків, в той час, як ми зовсім ніколи не займались перекупкою, про що в любий момент може посвідчити наша сільрада. Ми подали скаргу Первомайському окрпрокурору і вже місяців 2 Ѕ все ходимо, ходимо і немає ніякої відповіді, а нам лише кажуть: «Почекайте, виясним або ідіть в Голованівськ, там виясните». Таке бюрократичне відношення ніяк не мусить бути терпиме. Причому у нас в господарстві по одній коняці, і хіба можна, щоб творилося таке безчинство? А тому просимо, щоб нашу справу було розібрано якнайшвидше і повернуто нам овес. Бо незабаром же весна, і нам треба сіять, а [зерна] більш нема, защо і земля може залишитися зовсім несіяною.

В. Коваль, С. Коваль

ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 5. Спр. 348. Арк. 141. Оригінал. Рукопис.

 

Із стенограми виступу голови Ради

народних комісарів В. Чубаря на засіданні

партійного бюро про чистку партійних кадрів

у радянському апараті та укріплення керівними

кадрами районів, у т. ч. і на Правобережжі України

23 серпня [1929 р.]

Тов. Чубарь — Многое, о чем я хотел говорить, сказал тов. Косиор. Я хочу подчеркнуть необходимость связывания проведения чистки с данной работой. Девять десятых времени уходит при чистке на то, что тов. Сольц называет хвастовством, захлестывает собрания, потому что в этом направлении легче вести собрание и активность большая. А как он проявляет себя на текущей работе, что имеет колоссальное значение, играет воспитательную роль при проверке, как выполняет он задание, его дисциплинированность, понимание политики партии, очередные задачи партии — вот на чем необходимо останавливаться, на этом будет значительно подрастать та часть партии, которая, не имея грехов, не будучи подвержена вычищению, останется основным костяком, стержнем вокруг поднятия активности. Для улучшения работы будут притянуты новые люди, новый актив и сочувствующие, которые будут помогать партии, видя, как партия будет бороться с негодными элементами.

Исходя из этого, мне кажется, что один момент, особенно на Правобережье, будет встречаться довольно часто, к которому нужно подойти отдельно. Это то, что называется «пребывание в петлюровской армии», пребывание в различных бандах, у Махна и т. д., это тот лозунг, под каким многие элементы захотят дискредитировать наших людей, которые борются за политику партии. Тут надо смотреть, быть подкованным, проверить, как этот человек борется за трудовую дисциплину в колхозе, за выполнение обязательств перед государством. Вот тут-то и начинают говорить, что этот человек такой-то, такой-то и т. д. В этом деле должно быть четкое разграничение, как говорил тов. Сольц, должны посмотреть, как за последние годы вел себя этот человек, может быть он переварился, может быть пришел по-честному бороться за линию партии, за те задачи, которые ставит партия перед колхозами, перед рабочим классом. Должно быть такое размежевание «бывших» на тех, которые работают с нами, и тех, которые пришли к нам как враги, для того чтобы вредить нашему делу. На Правобережье, мне кажется, это особенно распространено. Я видел такие факты: бригадир в колхозе исполнительный, честный, настойчивый, его терроризируют тем, что он когда-то был или у Петлюры, или в какой-то банде, хотя он сам этого не скрывает. За 10 лет он стал другим человеком, но его все время ставят в такие условия, что все время терроризируют. Я говорю о таких отдельных моментах, которые требуют от комиссий по чистке тщательного подхода. В своей записке тов. Мануильский совершенно правильно заостряет внимание на этом вопросе. При нашей обстановке на Правобережье, конечно, можно размахнуться так, что в этой чистке потеряем много элементов, которые, отчаявшись в безнадежности, могут махнуть рукой и даже иногда не апеллировать.

Второй вопрос: конечно, засоренность партийных рядов, особенно руководящих постов и в колхозах, и в районном, и сельском соваппарате на Правобережье больше, чем где бы то ни было, и то, что ставит тов. Мануильский о типах явных врагов, явных противников Советской власти и партии, имеющих партбилет, даже шпионский элемент, то, о чем рассказывает тов. Чувырин о явных врагах, — все эти факты ставят перед нами заново вопрос о помощи и укреплении кадров этих районов. Совершенно правильно говорит тов. Косиор, что заполнить новыми людьми все эти колхозы, районы или добрую половину из них нельзя, не можем, потому что этих новых людей на месте будут обводить вокруг пальца. Надо поднимать народ снизу и, кроме партийного актива, надо беспартийный актив сплачивать вокруг себя. Но, для того, чтобы скорее поднять этот актив, чтобы ликвидировать этот прорыв, в связи с выбрасыванием вредных враждебных элементов, придется в пограничные районы двинуть силы, и не столько в порядке комиссий по чистке, сколько, мне кажется, перед нами встает вопрос об укреплении этих районов руководящими кадрами.

Тов. Мануильский — В пограничных районах ГПУ заинтересовано? Заинтересовано, а попробуйте выжать хоть одного человека.

Тов. Чубарь — В связи с чисткой и необходимостью поднять новые слои актива придется двинуть туда людей, ибо то усиление районов, которое мы имеем в лице политотделов, не обеспечивает действительного поднятия на тот уровень как работы парткомиссий, так и всей работы, какая там необходима, потому что этот уровень довольно низкий. Выявляется, что многие предыдущие решения об укреплении районов попадали буквально в окружение враждебных элементов, которые губили это дело, и тут задачу придется ставить заново.

Вопрос о местном активе, о местных силах. Когда я ездил весной по районам, я ставил вопрос о демобилизованных красноармейцах. Сталкивался я с этим вопросом в Плисковском, Оратовском, Монастырищенском районах. Правда, среди демобилизованных есть такие элементы, которым не могут найти работы. Наши активисты не возвращаются в деревню, большей частью остаются здесь, а возвращаются наименее подготовленные. Но все же надо сказать, на местах совершенно неправильно оценивают, вернее, недооценивают эти кадры. Тот вопрос, который поставил тов. Мануильский, имеет значение не только для Правобережья, но и для всей нашей работы, ибо мы растеряем часть тех хороших кадров, которые выявила чистка.

Теперь еще не выявлен в сообщениях такой момент. Мне тоже на Правобережьи говорили об этом, и мне кажется, что этот момент есть в других местах. Сплотившись, чуждые элементы — кулак или даже уклонисты, они свои болячки выпирают, выталкивают во время чистки и стараются наворачивать на здоровые элементы. В этом вопросе группировки и другие такие разговоры может спасать только участие всей массы и постановка вопроса об активном участии всей массы.

Относительно партийно-массовой и воспитательной работы. То, о чем говорил тов. Шверник и остальные товарищи, о низком уровне партийно-массовой и воспитательной работы, это очевидно ставит перед нами задачу несколько в иной плоскости, потому что все решения, все директивы, весь нажим печати в этом направлении есть, но организационные формы проведения этой работы настолько отстают, что не охватывают всей этой массы. Организационные формы партийно-массовой работы, индивидуальной работы более передовых над более отсталыми, очевидно, у нас нет. Отсутствует как раз в низовой ячейке, где она совершенно необходима.  Партийно-массовая  работа у нас в научных учреждениях, в советских учреждениях, где имеются красные профессора и половина, вообще, там массовую работу во всех формах проводят. В этой части низовой ячейки не знают, как организационно это дело поставить. На этом моменте многое теряем. После вскрытия фактов и закрепления результатов чистки, должны идти и по этой линии.

ЦДАВО України. Ф. 4402. Оп. 1. Спр. 123. Арк. 2-7. Стенограма.

 

З заяви хлібороба К. Антощенка з с. Корсун

Артемівської округи до ВУЦВК про незаконність

розкуркулення й позбавлення прав

6 лютого 1930 р.

В ВУЦИК от красного партизана,

гр. с. Артемовского

округа К.Я. Антощенко

В 1929 г. я занимался хлебопашеством, имея 4 га посевной земли, 2 лошади, 1 корову. После умолота хлеба мной было вывезено 43 пуда хлеба на ссыппункт добровольно в августе месяце. 8 декабря 1929 г. Корсунский сельсовет прислал мне извещение о дополнительном вывозе 100 пуд. хлебных культур и 25 пуд. подсолнечных семечек, которых я не сеял. Срок выполнения — 1 день. 9 декабря мной было вывезено 105 пуд. хлебных культур, а семечек не вывез. Взамен семечек были мной предложены хлебные культуры в двойном размере, на что я получил отказ. После чего конфисковали имущество, продали дом, забрали сельхозинвентарь, весь хлеб и выбросили меня и мое семейство на улицу.

После конфискации я подал заявление о снятии с меня земельного надела. Корсунский сельсовет 27 декабря прислал мне извещение об обсеменении земли, но чем ее обсеменять, если все конфисковано? 30 декабря получено мной новое уведомление, где предлагается мне и моей жене внести в фонд ликвидации безграмотных 180 руб.

В период с 1923 г. по 1929 г. я находился на службе, не имея наемного труда, о чем подтверждает акт обследования Корсунского сельсовета от 20.08.1929 г. Несмотря на это, меня причислили к кулакам и лишили права голоса. Я обжаловался в Артемовский окрисполком и окрпрокуратуру, где мне было отказано в моей просьбе.

Все партизаны при советской власти пользуются привилегиями и льготами, мне же эти льготы не только не предоставляют, но даже лишили самого необходимого — это права на гражданство, т.е. права голоса без всяких на это оснований. В 1921—1928 гг. я не был лишенцем, а теперь лишили, не представляя возможным где-либо работать, выбросив семью на улицу, которая состоит из 5 душ — жены, 2-х детей (старшей девочке 4 года, а младшей 6 месяцев) и матери — старухи 65 лет.

Прошу разобрать мое дело, восстановить мои права и распорядиться вернуть конфискованное имущество. Считаю, что конфискация проведена незаконно. В подтверждение вышеизложенного прилагаю при сем документы о моей службе в Красной армии и о службе в гражданских учреждениях.

К. Антощенко

ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 6. Спр. 178. Арк. 188. Оригінал. Рукопис.

 

Повідомлення РАТАУ про зняття

з роботи комуністів у Тростянецькому районі

за зволікання з розкуркуленням селян

27 жовтня 1930 р.

У Тростянецькому районі подекуди приховують куркулів. Так, голова Микитівської сільради, кандидат партії Хованський заявив: «У нас куркулів нема, натискувати на верхівку села не можу, духу не вистачає… та й на якій підставі ображати людей — описувати майно».

Голова Смородянського СОЗу, член партії Попов галасує, що план нереальний і виконати його не можна. У секретаря партосередку цього-таки СОЗу Лантуха також не вистачає духу, щоб натиснути на куркулів. Побачивши куркуля, він ховається в сільраді.

РПК ухвалив всіх «бездухих» з роботи зняти та справу на них передати до районної контрольної комісії.

РАТАУ

Колективізація і голод на Україні. 1929—1933. Збірник документів і матеріалів. К., 1992. С. 243.

 

Скарга селянки Г. Деревинської з с. Краснопілля

до Дніпропетровської міськради про реквізицію

продовольства в рахунок хлібозаготівлі

26 лютого 1933 р.

До горсовета Днепропетровской обл.

От гражданки с. Краснополья Деревинской Анны

Заявление

Прошу рассмотреть мое заявление на предмет самовольной работы бригады, выделенной сельрадой,  и  представителя  завода  им. Петровского. 10 февраля бригада по хлебозаготовительной кампании явилась ко мне и попросила добровольно дать по возможности фасоли. Из остатков для пропитания семьи я отпустила 3 килограмма, но они забрали всю (40 кг).

23 февраля вторая бригада в таком же составе пришла и потребовала картофель, который я получила за работу на рабочих огородах в выходные дни для семьи, которая работает на заводе им. Петровского в количестве четырех человек; полученный картофель из церабкоопа только для пропитания своей семьи. Несмотря на то, что картофель был отпущен самим государством и наравне с остальными рабочими, которые также работали на огородах, возможно, в том числе и представитель бригады завода им. Петровского, не учли, что это является подрывом на весеннюю посевкампанию рабочего огородничества. Самовольно открыли погреб, забрали 125 кг картофеля и 38 кг буряка. Весь хлебозаготовительный налог по огородничеству мною выполнен. Прошу вашего содействия в возврате отобранного продукта, выданного церабкоопом.

Просительница Деревинская

Колективізація і голод на Україні. 1929—1933. Збірник документів і матеріалів. К., 1992. С. 612.

 

Стаття голови

Ради народних комісарів УСРР В. Чубаря — Україна повинна підтягнутися в підготуванні

до весняної сівби

16 березня 1933 р.

Залишається небагато днів до початку сівби у південних районах України. За два-три тижні повинна розгорнутися масова сівба у вирішальних районах України. Між тим, у підготуванні до весняної сівби українські організації мають ще чимало проривних ділянок. Важливіше бойове завдання — утворити насінньові фонди до 10 березня, незважаючи на величезну допомогу, яку надав союзний уряд Україні, не виконано. Дані останньої п’ятиденки про засипання насінньових фондів по колгоспному сектору свідчать про зовсім незадовільний стан. Ще більше відстає одноосібний сектор, навіть у тих областях, де він ще посідає значне місце.

Боротьба за насіння зустрічає шалений опір класового ворога. А місцеві партійні, радянські, господарські організації не розгорнули належної роботи. Важливіший важіль боротьби за найскорше закінчення збирання насіння, який одержали українські організації у формі насінньової допомоги союзного уряду, не використано як треба. Навіть розподілу цієї насінньової позики і фактичного завезення насіння до колгоспів у більшості районів, в тому числі в районах ранньої сівби, не організовано. Просування насіння, відпущеного порядком позики, до колгоспів іде надто повільними темпами, в той час коли на залізничні станції воно прибуло майже повнотою. Потрібний негайний перелам у забезпеченні плану засіву насінньовими ресурсами як в частині використання насінньової позики, так і особливо в частині закінчення збирання насіння, якого не вистачає. Ті 11—12  % потрібного в колгоспах насіння, що залишилися незібраними (за даними на 10 березня), повинно зібрати найближчої декади. Особливо потрібно підтягнутися Донецькій області як такій, що найбільш відстає, і таким областям, як Чернігівська, Харківська, Дніпропетровська.

Куркульський опір збиранню насінньових ресурсів повинно зламати. Разом з тим повинно вжити дійсних заходів проти розкрадання й псування насінньових ресурсів як зібраних колгоспами, так і одержуваних порядком насінньової позики від держави. Спроби куркульських елементів зірвати сівбу розтягуванням і знищенням насінньових ресурсів можуть мати місце лише там, де революційну пильність радянського і колгоспного активу не піднесено на належну височінь. Зміцнення МТС політичними працівниками, наявність в кожному районі працівників, спеціяльно мобілізованих на проведення засівної кампанії, повинно допомогти колгоспам організувати належну відсіч усяким спробам підірвати засівну кампанію в частині забезпечення її насінням.

Виконання другого завдання, що вирішує справу успішної сівби, яким є підготування тяглової сили, також не можна визнати за задовільне. План ремонту тракторів по МТС на 10 березня виконано всього на 67,2 %, причому якість ремонту не всюди перевірено. Тут найбільш відстають Вінницька область, що відремонтувала 62,3 % тракторів, Дніпропетровська — 64,6 %, Харківська — 66,8 % і Київська — 69,3 %. Неналагодженість постачання запасних частин МТМ все ще ріже виконання ними плану ремонту у встановлені строки. За недостатнього виконання завдань з виробництва запасних частин нашою промисловістю, забирання виготовлених запасних частин з заводів все ще відстає від випуску. Первісну причину — відсутність засобів у системі МТС — усунено. Але неповоротливість господарських організацій, що займаються приставленням запасних частин до МТМ і МТС продовжує гальмувати справу.

Український уряд і партійні організації застерегли керівників промисловості і системи Наркомзему про ту відповідальність, яку вони нестимуть, якщо не подолають відставання в організації виробництва і використання запасних частин до тракторів. Тракторний парк МТС повинно повнотою випустити з ремонту 15—20 березня. Для закінчення в основному ремонту до цих строків є всі дані. Треба тільки подолати інертність апаратів і забезпечити на всіх ланках справді більшовицький контроль за роботою кожної людини, кожної частини апарату, через руки яких проходять запасні частини, ремонтні матеріали і т.інш. У вирішальних областях на допомогу МТМ знову виряджено додаткові робітничі ремонтні бригади з тим, щоб ніяких затримок у випуску тракторів не було припущено.

У справі підготування кадрів трактористів є певні досягнення з погляду кількості. За тижні, що залишилися, потрібно старанно перевірити знання, що їх одержали трактористи і механіки на підготовлених курсах, перевірити їх здатність сумлінно і чесно виконувати покладувані на них завдання. Всі чужі елементи, що пролізли на підготовні курси, повинно відсіяти, щоб трактори і сільськогосподарські машини не потрапили до рук ворогів.

Дальша важлива ділянка підготування до сівби — завезення пального для тракторів глибинних МТС і радгоспів.

Тут справа стоїть неприпустимо кепсько. За наявності на складах Нафтоторгу на 1 березня достатньої кількости пального, що цілком забезпечує лютневий план забирання його МТС і радгоспами, останні завезли до себе не більш як половину визначеної планом кількости. Недбайливість деяких директорів МТС і радгоспів межує із злочином. РСІ й прокуратурі доручено розслідувати всі факти затримки завезення пального до МТС і радгоспів.

Підготування живої тяглової сили також потребує невідкладної й серйозної уваги, особливо в областях ранньої сівби. Ставлення коней на відпочинок і виділення, відповідно до рішення уряду, кормових фондів на весь період засіву в бойове завдання поточного дня. Перевірка підготування живої тяглової сили, що її перевели спеціальні бригади на місцях, говорить про те, що на цій ділянці в ряді районів негаразд. Недооцінка ролі живої тяглової сили у весняну засівну кампанію, як правило, є наслідок кепської організації господарства в колгоспі, кепського керування колгоспом, а часто і безпосередній наслідок впливу чужих куркульсько-шкідницьких елементів. Директиву партії й уряду про підготування на допомогу коневі частини корів (для використання на легких роботах) в деяких місцях не переводять в життя, бо керівники колгоспів і радянських організацій не зуміли роз’яснити колгоспникам потрібність використання всіх наявних тяглових ресурсів для виконання засівних завдань в найкоротший строк. Затягувати засів, як це було 1932 р., ми ні при яких обставинах не можемо і не мусимо. За період, що залишився до розгортання масової сівби, жива тяглова сила повинна бути в центрі уваги всіх партійних, радянських, комсомольських організацій і колгоспного активу.

Навколо боротьби за насіння і за підготування тяглової сили вже пощастило організувати значні сили кращих колгоспників, зібрати колгоспний актив, особливо в районах діяльності МТС і їхніх політвідділів. Але в цілому роботу з активом розгорнуто не досить. Рішення партії й уряду про утворення постійних виробничих бригад, про виділення їм ділянок, тяглової сили, реманенту тощо ще досі не проведено повнотою в життя. Організацію людей у середині колгоспів, розташування людей на селі, в районі ще не закінчено і це потребує до себе виняткової уваги, бо від організації людей і розташування сил залежатиме успіх сівби. Спробні виїзди передових колгоспників у поле показують, що багато вже зроблено. Але тим більшу увагу повинно приділити колгоспам, що відстають, де колгоспний актив і керівництво колгоспу не досить міцні.

У підготуванні людей до весняної сівби вирішального значення набуває встановлення і проведення в життя правил внутрішнього розпорядку в колгоспах, зміцнення трудової дисципліни і посилення відповідальності не тільки кожної бригади, але й кожного окремого колгоспника за доручену йому справу. В боротьбі за трудову дисципліну в колгоспі щоденною перевіркою наслідків роботи кожної бригади, кожного колгоспника, кожної машини треба домогтися виявлення тих ворожих колгоспній справі елементів, які підривають колгоспну справу зсередини безпосереднім шкідництвом або несумлінним ставленням до колгоспного добра.

Тільки нещадною боротьбою з рештками розбитого, але недобитого ще куркульства, колгоспники України зуміють оборонити колгоспи від тієї підривно-шкідницької роботи, яка губила 1932 р. весняну сівбу й обробіток просапних культур у багатьох колгоспах. Відозва всесоюзного з’їзду передових колгоспників-ударників і відозва українських обласних зльотів допоможуть колгоспній масі України піднести на вищий рівень революційну пильність, згуртуватися навколо партії й радянської влади в боротьбі за зміцнення колгоспів, за більшовицьке підготування й проведення весняної сівби.

Весняна засівна кампанія України має свої особливості порівняно з іншими частинами СРСР. Більш як половина районів повинні посіяти не тільки хліб, але й цукровий буряк і ряд інших технічних культур. Для областей Вінницької, Київської і Харківської важливішим завданням весняної сівби є виконання планів засіву цукрового буряку, бо ці області в основному вирішують завдання забезпечення СРСР цукром.

Боротьба за успішний і своєчасний засів цукрового буряку на Україні ускладнюється тим, що в багатьох районах з осені не проведено в достатньому розмірі глибоку оранку. Це потребує додаткових зусиль навесні, особливо в підготуванні весняної оранки під буряк. Навколо засіву цукрового буряку як важливішого завдання, що стоїть перед українськими організаціями, неминуче розпалюється класова боротьба, особливо від тих класово чужих елементів, які зацікавлені у підриві соціалістичного сільського господарства і соціалістичного будівництва взагалі. Опортуністичні елементи в окремих районах намагаються підірвати боротьбу за цукровий буряк усілякими механічними підрахунками тяглових ресурсів і робочої сили. Від партійних і радянських організацій уже тепер повинно організувати рішучу відсіч усяким спробам підірвати виконання значно зменшених порівняно до 1932 р. планових завдань засіву буряку й на основі рішень союзного уряду від 16 лютого про стимулювання засівщиків буряку потрібно розгорнути більшовицьку боротьбу за подолання всіх перешкод, за найкраще виконання завдань засіву буряку.

Поряд засіву буряку важливішим завданням, що стоїть перед українськими організаціями, є виконання планів засіву картоплі й розвитку промислових городів. Виконання засівних завдань щодо картоплі 1933 р., а також організацію боротьби за підвищення врожаю картоплі, особливо у вирішальних картопельних областях і районах, повинно перевести значно краще, ніж 1932 р. Робітничий клас й трудящі України повинні забезпечити себе картоплею з урожаю 1933 р. цілковито внутрішньоукраїнськими ресурсами.

На Україні рік у рік зростають площі під промисловими городами, особливо в основних промислових районах і насамперед у Донбасі. Кооперативні городи, приміські господарства, господарства ВРП’ів (відділів робітничого постачання промислових підприємств) потребують чимраз більшої уваги до себе від органів радянської влади, господарських і громадських організацій. Поширення площ під городами, зокрема поливних, не завжди супроводжується підвищенням урожаю овочів, господарським збиранням і цілістю врожаю. Поточна весна для українських організацій, що ведуть городнє господарство, повинна бути переломною щодо стараннішого підготування городньої кампанії. Своєчасний доброякісний обробіток городів повинен дати значне підвищення врожаю овочів. Досвід минулого року, коли багато городів не були своєчасно оброблені й дали надто низький урожай овочів, повинно цілковито врахувати. В жодному разі не повинно повторювати помилки минулого року.

Конкретний підхід від обласних організацій до кожного району, а районних організацій — до кожного колгоспу за визначення завдань на весняну засівну кампанію як по основних зернових культурах, так і по цукровому буряку, мобілізація всіх внутрішніх ресурсів району, колгоспу й організація взаємодопомоги між районами і між колгоспами повинні забезпечити цілковите стовідсоткове виконання завдань весняної сівби.

Цього року Україна повинна засіяти 17 130 тис. га ярих культур, в тому числі зернових культур 9 560 тис. або на 1 040 тис. більше, ніж 1932 р. Колгоспи України мають посіяти 11 860 тис. га, радгоспи всіх систем — 2 130 тис. га ярих культур і одноосібники — 3 140 тис. га. Ці завдання невеликі, їх можна й повинно виконати, особливо якщо врахувати, яке величезне значення для колгоспних мас мають рішення партії й уряду про нову систему заготівель хліба й інших культур 1933 р. й ті заходи, що їх переводиться у справі стимулювання засівів і обробітку цукрового буряку, а також інших важливіших технічних культур.

Невеликі кількісні завдання весняної засівної кампанії на Україні дозволяють різко поставити питання про боротьбу за підвищення врожайності колгоспних і радгоспних ланів.

В боротьбі за підвищення врожайності вирішальне значення мають очищення і протруювання насіння. Треба просто сказати, що місцеві організації недооцінюють ці заходи, і справа очищення і протруювання насіння, незважаючи на неодноразові вказівки від центральних організацій, все ще перебуває у зневазі.

Планом весняної сівби на Україні передбачається провести надранню сівбу на 250 тис. га й засіяти яровізованим насінням площу в 200 тис. га. Ці важливіші заходи вперше переводяться таким широким масштабом, і в умовах України, де завжди існує загроза суховію, вони повинні притягти до себе увагу всіх партійних, радянських організацій і колгоспного активу.

Під керівництвом партії, на основі рішень січневого пленуму ЦК і ЦКК ВКП(б) і вказівок тов. Сталіна про хиби в роботі на селі й завдання колгоспників, проведення більшовицької боротьби за успішне виконання завдань весняної сівби першого року другої п’ятирічки на Україні забезпечить ліквідацію тих ганебних проривів, які відзначено постановою ЦК ВКП(б) від 24 січня.

Обласні й районні виконавчі комітети, міські й селищні ради, сільські ради України повинні забезпечити справді більшовицьке керівництво підготуванням і проведенням весняної засівної кампанії й, ставши на чолі ентузіазму передових колгоспів і колгоспників, згуртувати трудящі маси міста  й  села  навколо  завдань  весняної  сівби  в їхньому  конкретному  визначенні  для  кожного району, колгоспу, села, радгоспу. Радянські й партійні  органи  повинні  в  даний  вирішальний момент підкорити завданню весняної сівби всю свою роботу, щоб вивести українське сільське господарство в один ряд з передовими районами СРСР.

Голова Раднаркому УСРР В. Чубар

ЦДАВО України. Ф. 4402. Оп. 1. Спр. 268. Арк. 30—37. Незасвідчена копія.

 

З повідомлення сількора М. Наумова

до редакції газети «Колгоспне село»

про примусове відібрання корів

на м’ясозаготівлю у колгоспників

села Ісківці Лубенського району

21 вересня 1933 р.

В першій половині вересня голова сільради Лисенко, його замісник Антоненко та секретар партосередку Сапа без попереджень й при відсутності поквартальних завдань по м’ясоздаванню забрали дійних корів у багатьох колгоспників. За один день виконання плану було доведено майже до 100 % річного, прохання колгоспників виконати останню частину зобов’язання птицею або молодняком [замість] вилучення дійних корів не приставили. Бугай, що поставляв за дійних корів голова колгоспу «Жовтневий», і той не був прийнятий. Лисенко каже: «Бугая мені не потрібно, потрібні корови». Увечері біля сільради зігнали корів, а вночі їх хазяї погнали на Лубни. Майже 20 колгоспників позбавилися корів. Корів брали на дворах, ловили на вигоні…

Що ж, район нажав, а сільрада виконала. На жалоби колгоспників Лисенко гордо заявляє: «Мені лиш би по сільраді було добре, а ви хоч повиздихайте». Пояснювальної роботи не проводилося, ніякої й зараз не проводиться. Сільські керівники роблять виключно адміністративно.

21.IХ.33 р.

М.Є. Наумов

ЦДАВО України. Ф. 388. Оп. 4. Спр. 492. Арк. 86. Незасвідчена копія.

 

Постанова Всеукраїнського

центрального виконавчого комітету

про увільнення В. Чубаря від обов’язків

голови Ради народних комісарів

28 квітня 1934 р.

м. Харків.

Всеукраїнський Центральний Виконавчий комітет ухвалив:

У зв’язку з постановленням тов. Чубаря Власа Яковича на заступника голови Ради Народних Комісарів та Ради праці й оборони Союзу РСР увільнити його від обов’язків голови Ради Народних Комісарів УСРР.

Голова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету Г. Петровський

Секретар Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету Ю. Войцехівський

Комуніст. 1934. № 100. 29 квітня.

 

Постанова Всеукраїнського центрального

виконавчого комітету про призначення

П. Любченка головою Ради народних комісарів

та його короткі біографічні дані

28 квітня 1934 р.

м. Харків

Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет ухвалив:

настановити тов. Любченка Панаса Петровича на голову Ради Народних Комісарів УСРР.

Голова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету Г. Петровський

Секретар Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету Ю. Войцехівський

Любченко П.П.

Тов. Любченко Панас Петрович народився 1897 р. на Київщині в м. Кагарлику в сім’ї бідного селянина. Член КП(б)У від 1918 р.

1920 р. — секретар Київського губпарткому КП(б)У, від кінця 1920 р. — нач. політвідділу Другої кінної армії.

Від 1921 р. — 1927 р. на керівній радянській та господарській роботі — голова Чернігівського губвиконкому, заст. голови Донецького губвиконкому, голова правління сільгоспкооперації України, голова Київського губвиконкому.

Після Х з’їзду КП(б)У тов. Любченка наприкінці 1927 р. обрано на секретаря ЦК КП(б)У. Тепер тов. Любченко секретар ЦК КП(б)У, член президії ВУЦВК і член ЦВК.

Від 1933 р. тов. Любченка призначено на заст. голови РНК УСРР.

На ХVII з’їзді ВКП(б) т. Любченка обрано кандидатом у члени ЦК ВКП(б).

Комуніст. 1934. № 100. 29 квітня.

 

Постанова Ради народних комісарів УСРР

про зміцнення наркоматами виконавської

дисципліни на місцях

3 червня 1934 р.

Відзначити, що стан дисципліни в наркоматах та взаємовідносини наркоматів і їх обласних органів перебувають на такому низькому рівні, який не може забезпечити оперативного керівництва (по місяцю—два затримуються відповіді на запитання, кепсько поставлена звітність і т. ін.). Наркомати, замість повести рішучу боротьбу з цією недисциплінованістю, розгільдяйством, що зривають організацію управління дорученою справою, становляться на шлях паралельних надсилок своїх указівок до виконкомів з проханням вплинути та забезпечити виконання доручень їх низовими організаціями.

РНК УСРР вважає такий стан за зовсім неприпустимий.

Зміцнення державної дисципліни по лінії наркоматів є складовою частиною перебудови роботи всього державного апарату, основою оперативності, точного виконання розпоряджень, перевірки виконання.

Відповідно до цього РНК УСРР постановляє:

1. Наркомати повинні піднести дисципліну внутрі наркоматів, повести боротьбу в апаратах наркоматів з канцелярською волокитою, з затримкою відповідей периферії, з практикою, що встановилася, коли на запитання облвиконкомів та обласних відділів відповідають маловідповідальні робітники апарату наркомату.

Встановити, що на запитання облвиконкомів та обласних відділів відповіді повинні даватися за підписом наркому або замісника.

2. Наркомати повинні в найближчий час домогтися такого стану, при якому обласні їх органи й підкеровані їм установи вчасно й акуратно виконували розпорядження та накази наркому. Народний комісар повинен не проходити мимо жодного невиконаного його розпорядження, притягаючи до суворої відповідальності винних у порушенні наказу.

Наркоми зобов’язані через наказ по наркомату доводити до відома всієї своєї периферії про випадки порушення наказів, розгільдяйства й т. ін. та про накладання на винних стягнень.

3. Облвиконкоми повинні вжити заходів до підвищення відповідальності в роботі своїх відділів як перед облвиконкомами, так і наркоматами.

4. У випадках, коли облвиконком опротестовує те або інше розпорядження наркому як таке, що йде в розріз з рішенням уряду, обласний відділ повинен негайно доводити до відома відповідного народного комісаріату про те, що розпорядження в життя не провадиться в зв’язку з протестом президії облвиконкому.

5. Підтвердити встановлений порядок, за яким призначення та переміщення завідувачів відділів облвиконкомів повинно попередньо погоджуватись з відповідним наркомом.

Голова РНК УСРР Любченко

Керуючий справами РНК УСРР Ахматов

Згідно:

ЦДАВО України. Ф. 296. Оп. 4. Спр. 4291. Арк. 50. Засвідчена копія.

 

З доповіді голови Ради народних

комісарів УСРР П. Любченка про підготовку

і проведення збиральної кампанії на пленумі ЦК КП(б)У у червні 1934 р.

13 червня 1934 р.

Минулий 1933 р. був переломним роком у розвитку сільського господарства України.

У травні 1933 р. ЦК ВКП(б) і РНК Союзу в своїй постанові про готування до збиральної кампанії так оцінювали перші підсумки весняної засівної кампанії на Україні:

«Подолано цього року відставання в сівбі України, яка засіяла на 20 травня 11 870 тис. гектарів проти 9 576 тис. гектарів 1932 р. Засіви основної маси найважливіших зернових колоскових культур проведено за значно раніші строки, ніж торік. Колгоспи та радгоспи засіяли 87 % усієї засіяної на 20 травня засівної площі».

Листопадовий пленум ЦК КП(б)У, підбиваючи підсумки роботи за 1933 р., констатував, що цей рік був роком значного піднесення сільського господарства. Після історичної ухвали ЦК ВКП(б) від 24 січня, після зміцнення проводу ЦК КП(б)У була проведена надзвичайно велика робота коло мобілізації партійних лав, піднесення боєспроможності партійних організацій, коло розгрому класового ворога.

КП(б)У 1933 р. розгромила націоналістичний ухил всередині КП(б)У, що його очолював Скрипник, ухил, який змикався з інтервентами й був прикриттям для підривної роботи закордонної агентури та петлюрівських недобитків. КП(б)У минулого 1933 р. погромила рештки куркульства, петлюрівщини, що пролізли в земельні органи і в керівні органи колгоспів України. КП(б)У забезпечила 1933 р. широко висування колгоспних кадрів у провід колгоспного руху, у провід МТС.

Поліпшення керівництва колгоспами, сільським господарством взагалі, створення політвідділів, забезпечення оперативності в роботі, широке висування радянських кадрів і розгром решток ворогів забезпечили 1933 р. для переважної більшості колгоспів високі прибутки на трудодень. На Україні нараховується тисячі колгоспів, де видача на трудодень сягала 8—10—12 кг і вище при створенні сталих фуражних фондів і власних колгоспних насінних фондів.

1933 р. ми заклали той фундамент, на основі якого розгорталася дальша боротьба за весняну сівбу 1934 р.

Насамперед організованіше і за коротші строки була проведена осіння засівна кампанія. Коли 1930 р. Україна сіяла озимину 85 днів, 1931 р. — 80 днів, 1932 р. — 75 днів, то 1933 р. засів озимини Україна закінчила протягом 60 днів.

Крім того, незрівнянно більше, порівнюючи з попередніми роками, піднято було на Україні зябі: 1932 р. піднято 3 618 тис. га, з 1933 р. — 4 876 тис. га, або на 1 200 тис. га більше.

Цілком ясно, що скорочення строку сівби озимини, більша кількість зораної зябі є показники кращої роботи колгоспів України, а з другого боку, це значний крок щодо підвищення врожайності. Водночас збільшена кількість зябі стала засновком прискореного проведення весняної засівної кампанії.

Пролетарська правда. 1934. № 143. 23 червня.

 

Проект постанови Ради народних комісарів

про збільшення фонду зарплатні на 1935 р.

у зв’язку з відміною карткової системи

по хлібу та деяких інших продуктах

14 січня 1935 р.

Відповідно до постанови Раднаркому Союзу РСР від в зв’язку з відміною карткової системи постачання печеним хлібом, мукою та крупою і встановленням єдиних роздрібних цін на печений хліб, муку та крупу, Рада Народних Комісарів УСРР ухвалює:

1. Підвищити з 1 січня 1935 р. зарплатню робітникам та службовцям, стипендії студентам та пенсії пенсіонерам, встановивши для цього такі додаткові фонди зарплатні:

а) по урядництвах, установах та організаціях УСРР та АМСРР республіканської та місцевої підлеглості:

ВУЦВК                            542         тис. карб.

Управління справ РНК      211             —»—

Укрдержплан                  84,9            —»—

Наркомюст                       301,3          —»—

Наркомкомгосп                109 22,0        —»—

Житлокооперація 3145,9        —»—

Наркомосвіти                   36320,5       —»—

Наркомздоров’я   183 21,4     —»—

Наркомвнуторг (з місце-

вими торгами)                  2113,0        —»—

Наркомсоцзабезпечення6101,1          —»—

Наркомземсправ  9730,8        —»—

Наркоммісцевпром           30703,2        —»—

Наркомфін                       248,0          —»—

Укрголовшляхупр            1431,0        —»—

Українфільм                     917,0          —»—

Радіокомітет                    83,0            —»—

Уповнаркомліс                 11,5            —»—

Наркомвнусправ  21,0            —»—

Інші                                 1710,0        —»—

 

б) по адміністративно-управлінському апарату установ, що знаходяться на держбюджеті АМСРР та на місцевому бюджеті областей:

АМСРР                             109,3      тис. карб.

Київська область 687,0          —»—

Харківська                      615,0          —»—

Дніпропетровська            550,0          —»—

Донецька                        365,0          —»—

Одеська              625,0          —»—

Вінницька                       585,0          —»—

Чернігівська                    345,0          —»—

 

2. Запропонувати наркоматам та центральним установам УСРР зазначені в п.1 «а» цієї постанови суми не пізніш 11 січня розподілити по окремих, підлеглих їм галузях та організаціях, та подати до Раднаркому УСРР, за погодженням з ВУРПС’ом та НКФ УСРР, проекти наказів про збільшення зарплатні окремим категоріям робітників.

3. Запропонувати обласним виконавчим комітетам в межах, зазначених в п. 1 «б» сум, встановити в погодженні з місцевими облпрофрадами розмір підвищення зарплатні окремим категоріям робітників адміністративно-управлінського апарату.

4. В разі сумісництва надбавка зарплатні виплачується тільки по основній роботі. Одержання одним робітником більше одної надбавки зарплатні забороняється.

Голова Ради Народних Комісарів УСРР П. Любченко

Керівничий справ РНК УСРР Г. Дроб

ЦДАВО України. Ф. 2605. Оп. 4. Спр. 623. Арк. 10—12. Незасвідчена копія.

 

Повідомлення РАТАУ про прийом

головою Ради народних комісарів П. Любченком

іспанської делегації, яка перебувала у м. Києві

15 травня 1937 р.

15 травня увечері голова Ради Народних Комісарів УРСР тов. П.П. Любченко прийняв членів іспанської делегації, яка перебувала в Києві. Розмова тривала понад 3 години.

Зустрінутий тривалими оплесками членів делегації, тов. Любченко привітав їх від імені уряду України і українського народу, який з великою любов’ю стежить за боротьбою героїчного іспанського народу.

Українські робітники, колгоспники, трудова інтелігенція твердо переконані в тому, що іспанський народ розтрощить фашистів і італійсько-німецьких інтервентів так само, як ми в свій час розтрощили Петлюру, Денікіна, Врангеля і армії іноземних держав, що підтримували білогвардійців, — закінчив своє привітання тов. Любченко.

Члени делегації подали голові Раднаркому ряд запитань. Їх дуже цікавило, яких заходів уживає уряд Радянської України для розвитку промисловості і колгоспного будівництва, який бюджет УРСР, скільки витрачається на Україні на освіту, скільки є шкіл, учителів, учнів у них, чи всі села мають школи, хто утримує школи — держава чи колгоспи, як забезпечується викладання в школах мовами національних меншостей, як взагалі забезпечуються права нацменшостей у Радянській Україні.

Тов. П.П. Любченко дав на всі ці запитання вичерпні відповіді, розповів, як за проводом партії Леніна—Сталіна народилася і зросла Радянська Україна.

Рядом яскравих цифр він проілюстрував дані про величезні природні багатства України, які до революції по-хижацькому експлуатувалися іноземними і вітчизняними капіталістами й поміщиками. Тов. Любченко навів ряд цифр, які показують зростання колективізації сільського господарства, технічної озброєності його.

Десятки тисяч тракторів, комбайнів, складних молотарок, вантажних автомашин та іншого реманенту, якого ніколи не мало дореволюційне село, дала радянська влада соціалістичному селу, — сказав тов. Любченко. Колгоспне селянство України одержало 15 млн га землі, яка належала раніш поміщикам і монастирям. 27 млн га орної землі перебуває тепер у безплатному й вічному користуванні колгоспів. Колгоспи користуються безплатним агрономічним і ветеринарним обслуговуванням.

Тов. Любченко докладно повідомив також про зростання промисловості, будівництво велетнів-заводів за часи радянської влади, корінну реконструкцію старих заводів. Він навів багато яскравих цифр про зростання видобутку вугілля, витопу чавуну й сталі, розвиток машинобудування, значне поширення виробництва легкої індустрії. Вичерпну відповідь дав тов. Любченко і на запитання про бюджет та бюджетні взаємини між республіками і Союзом РСР, між місцевими органами і республікою.

Особливо докладно зупинився тов. П.П. Любченко на  запитаннях  про  школу,  про національну політику радянської влади, про те, як забезпечуються права окремих національностей на школу, мову, на утворення національних сільрад і районів і т.ін. Делегати республіканської Іспанії старанно записували всі відповіді тов. Любченка в блокноти.

Далі виступили члени делегації. Радник арагонського провінціального уряду Хозе Люіс Борао сказав про те, що тепер в Іспанії утворена могутня єдина армія, про життєздатність її свідчать її останні успіхи. Говорив він і про те, що всі партії, які входять до складу народного антифашистського фронту, одностайні в своїй боротьбі проти фашизму. Троцькістські зрадники з ПОУМ себе остаточно викрили і скомпрометували під час останніх подій у Барселоні: маси наочно переконались, що троцькісти — це агенти фашизму.

З великою промовою виступив член делегації Вісенте Мартінес.

Ми знаємо, що дореволюційна Росія була тюрмою  народів  і  що  український  народ  був  одним з ув’язнених в цій тюрмі, — сказав він. Тепер ми, зі слів тов. Любченка, наочно побачили, як велетенськи зросла Радянська Україна, як вона розвинула своє господарство і культуру. Перебуваючи в Києві, ми наочно переконались в розквіті і нечуваному розвиткові Радянської України; ми побачили  також,  що всі  трудящі України надзвичайно  цікавляться  подіями  в  Іспанії,  що  вони повністю в курсі боротьби іспанського народу за свободу.

Голова делегації тов. Франсіско Гайосо подякував тов. Любченкові за цікаве і змістовне повідомлення.

Представники республіканської Іспанії тепло попрощались з тов. Любченком.

Комуніст. 1937. № 112. 17 травня.

 

Повідомлення Українського бюро у Лондоні

про відгуки англійської преси на самогубство

голови Ради народних комісарів П. Любченка

11 жовтня 1937 р.

м. Лондон

Понище подаємо без коментарів короткий огляд того широкого відгомону, який обхопив англійську пресу на вістку про самовбивство Панаса Любченка, «прем’єра» Совітської України.

Перші вістки появилися у вечірних часописах з дня 2 вересня. ІВНІНГ СТАНДАРД (Лондон) пише: «Москва повідомляє про самогубство прем’єра України — Панас Любченко, прем’єр України, другої після величини республіки Совітського Союза, поповнив самогубство». Слідує зміст телеграми, датованої з Москви, в ній подаються причини самогубства і повідомляється про назначення Михайла Бондаренка «прем’єром» на місце пок. Любченка. Подібну коротку телеграму помістив також ІВНІНГ НЮС (Лондон), додаючи також і світлину Любченка. Довшу статтю (зі світлиною) подав СТАР (Лондон): «Самогубство прем’єра України — Побоявся наслідків проти-совітської змови». В статті пишеться: «Сьогодні проголошено в Москві короткий комунікат, в якому повідомляється, що Панас Любченко, прем’єр Української Совітської Республіки, поповнив самогубство. Смерть заподіяв собі в понеділок, але повідомлення про те появилося доперва сьогодні. В ньому говориться, що його прилапано на протисовітській акції і зі страху перед наслідками відібрав він собі життя. На його місце призначено 30-літнього фабричного робітника Михайла Бондаренка. Любченко — це третій з ряду прем’єр совітських республік, який впав жертвою «чистки», яку від кількох місяців переводять в Совітах. Ходжаєва, прем’єра Узбекистану в Центральній Азії, скинено з уряду в червні; Шотемора, прем’єра Таджикистану, оскаржено і звільнено в серпні. Але несупокої в тих обох республіках не можуть вагою рівнятися до розрухів на Україні, найбільшого пшеничного шпіхліра, що граничить з Румунією і Польщею та положений у західно-полудневому куті Совітів. Приятелі Москви впевняють світ, що на цей край лакомий дехто з ворогів Росії. Україна обнімає 174 000 квадратових миль  поверхні  з  31 900 000  населення…»  БІРМІНГГЕМ ІВНІНГ ДІСПЕЧ (Бірмінггем) подає на першій сторінці довшу вістку про самогубство Любченка з короткими відомостями про Совітську Україну і про її значення. Подібні відомості подали того ж дня також БІРМІНГГЕМ ДЕЙЛІ МЕЙЛ (Бірмінггем) та ІВНІНГ КРОНІКЛ (Манчестер).

Обширніше розписалася про самовбивство денна преса. ДЕЙЛІ ЕКСПРЕС (Лондон) з дня 3 вересня пише: «ОГПУ запевняє, що знайдено повну лісту імен конспіраторів і подрібні пляни до створення української незалежної держави, а також докази (!), що «одна з чужинецьких держав» фінансувала цю акцію величезними сумами грошей. На Україні арештовано 77 старшин разом з шефом тайної поліції Берковіцом; арештовано також Косіора, проводира партії комуністів, і Хатаєвича, заступника Сталіна на Україні. Припускають, що Любченко поповнив самогубство зі страху перед виходом на яв його зради Сталінові».

Коротші вістки подають денники ДЕЙЛІ МІРРОР (Лондон, 3 вересня), МОРНІНГ ПОСТ (Лондон, 3 вересня) і ДЕЙЛІ ТЕЛЄГРАФ (Лондон, 3 вересня).

ІСТЕРН ДЕЙЛІ ЕКСПРЕС (Норич, 3 вересня) підносить, що совітська влада «навіть не робить спроби закрити факт, що це самогубство, це нічого іншого, як новий політичний морд. В самому ж офіціяльному комунікаті сказано, що коли виявилася його протисовітська діяльність, то він (Любченко), радше чим поносити наслідки, рішився відібрати собі життя. Вже з цього самого видно, що там (в Совітах) панує дальше такий кривавий режим терору, якого жодна друга держава не знала…

Самогубство прем’єра України стає наче зворотною точкою тих дотепер непевних, але впертих вісток про розрухи в тому краю, дотепер було дуже важко ствердити достовірність тих поголосок, що говорили, що на Україні панує велике невдоволення владою і ширяться розрухи, спрямовані до відірвання України від Совітського Союзу*…» Стаття кінчається таким висновком: «Коли дивитися на теперішній режим в Совітах, то важко не дивуватися, чому ті, що вірять в комунізм, все ще кладуть Росію як його приклад перед світом. Коли хто бажає поширювати комунізм та вчити, що щастя можна тільки через нього осягнути, а в ніякому разі в теперішньому нашому соціяльному ладі, то хіба краще зробили б, вказуючи на Росію як на застрашаючий примір, яким комунізм не повинен бути. Бо інакше навіть для тих, що дуже мало користають з добродійств нашого соціяльного ладу, наш лад зі всіми його недомаганнями буде видаватися раєм в порівнянню до комуністичного».

ЙОРКШІР ПОСТ (Лідс, 3 вересня) містить довшу статтю під заголовком: «Побоювання Сталіна — страх перед зрадою і шпигунська манія — Причини партійної чистки — Самогубство прем’єра України — йому закидують протисовітську акцію».

НЮС КРОНІКЛ (Лондон, 3 вересня) подає на першому місці знімок Любченка і телеграму про його самогубство. «Любченко був один з найбільш популярних (!) прем’єрів з-поміж одинадцяти республик Совітського Союза, — пише цей кореспондент, — і протягом ряду літ грав він неабияку ролю в пятнованню «внутрішніх ворогів батьківщини», які стояли на услугах німецьких тайних агентів».

ДЕЙЛІ ГЕРАЛД (Лондон, 3 вересня) містить світлину Любченка і великими буквами повідомляє про його самовбивство. «Повідомляють сьогодня, що один з совітських провідників, який ще минулого місяця кричав за винищенням всяких зрадників в Совітів, сам поповнив самогубство зі страху перед відкриттям його проти-совітської діяльности».

ДЕЙЛІ СКЕЧ (Манчестер, з дня 3 вересня) обмежується до короткої новинки про самогубство.

БУЛЛЕТИН ЕНД СКАТС ПІКТОРАЛ (Глеего, 3 вересня) так само подає тільки коротку новинку під заголовком: «Протисовітський прем’єр поповнив самогубство».

Комуністичний «ДЕЙЛІ ВОРКЕР» (Лондон, 3 вересня) дуже охотно промовчав би цю сенсаційну подію, яка стільки світла кинула на жахливе положення в Совітах, але з огляду на її широкий розголос мусів і він заговорити про самогубство. Більшовицьким звичаєм повертає кота хвостом. «Любченко попав в протисовітські тенета і правдоподібно з боязні, що буде, мусів стати перед лице українського народу (!) і понести відповідальність за зраду України (!), поповнив самогубство».

ГЛЕСГО ГЕРАЛД (Глесго, 3 вересня) дуже критично ставиться до всіх совітських вияснень. Подаючи вістку про самогубство Любченка, пригадує, що ще дуже недавно був він героєм і совітським оборонцем. Взагалі, по тих всіх подіях совітські достойники мусять досить дивно почувати себе…*

ТАЙМС (Лондон, дня 3 вересня) містить довшу статтю під заголовком: «Український лідер поповнив самогубство — Закидують йому сепаратизм». Кореспондент, автор статті, гостро критикує совітську владу і її методи. Нав’язуючи до офіціяльного звідомлення про самогубство Любченка, ТАЙМС пише: «Змістом своїм і словами нагадує воно дуже те звідомлення, яке появилося було свойого часу з приводу самогубства Скрипника (голови українського уряду в початках революції), який, щоби уникнути наслідків своєї протисовітської активности, наложив на себе руку в році 1933. І тепер, так само як тоді, ті оскарження дуже подібні на чисту фантазію. Любченко, рівно ж як і Скрипник, намагалися боронити українські інтереси перед насильною диктатурою з Москви і через те попали в підозріння сепаратизму. Щоби Любченко був протисовітським троцькістом або німецьким сепаратистом, в цьому хіба дуже мало правдоподібности. Від 1935 р. уходив він за непримиримого ворога Німеччини…»*.

Дальші вістки у зв’язку з самогубством Любченка подали ще ДЕЙЛІ ЕКСПРЕС з 4 вересня, МОРНІНГ ПОСТ з 6 вересня, ДІ ТРУТС 8 вересня, ТАЙМС 9 вересня, КЕТОЛИК ТАЙМС 10 вересня, ДЕЙЛІ ГЕРАЛД 30 вересня і др. Не вичислюємо дрібної провінціональної преси, яка повторила вістки, надіслані телеграфічними агенціями (УКБЮРО ЛОНДОН).

ЦДАВО України. Ф. 4465. Оп. 1. Спр. 106. Арк. 172—173. Друк. прим.

 

Біографічні відомості голови

Ради народних комісарів УРСР М. Бондаренка

1 вересня 1937 р.

Бондаренко Михайло Ілліч народився в 1903 р. в м. Кірово Одеської області в сім’ї робітника. З 1915 р. працював на заводі Ельворті (тепер «Червона зірка»).

Тут-таки на цьому підприємстві тов. Бондаренко вступив у 1919 р. до лав ленінського комсомолу і у 1925 р. до лав Комуністичної партії (більшовиків) України.

З 1926 р. і до останнього часу тов. Бондаренко був на партійній роботі: секретарем Верблюзького і Компаніївського райкомів КП(б)У, завідувачем культпропвідділу Кіровського міськпарткому.

Відряджений на Закавказзя, тов. Бондаренко працював там заступником завідувача оргвідділу, потім завідувачем агітаційномасового відділу Закавказького крайкому ВКП(б), завідувачем організаційного відділу Бакинського комітету АКП(б), секретарем Азізбековського і Шаумяновського райкомів партії в м. Баку.

Був членом Заккрайкому ВКП(б), членом БК і ЦК АКП(б).

За успішну роботу по керівництву боротьбою за нафту в м. Баку радянський уряд у зв’язку з 15-річчям встановлення радянської влади в Азербайджані нагородив тов. Бондаренка орденом Трудового Червоного Прапора.

3 жовтня 1936 р. тов. Бондаренко працював другим секретарем Харківського міськпарткому, а потім другим секретарем Харківського обкому КП(б)У.

Останнім часом тов. Бондаренко працював виконуючим обов’язки першого секретаря Вінницького обкому КП(б)У.

Тов. Бондаренко — член ЦК КП(б)У. На останньому пленумі обраний до складу членів політбюро ЦК КП(б)У.

Комуніст. 1937. № 201. 1 вересня.

 

Постанова Ради народних комісарів УРСР

і Центрального комітету КП(б)У про заходи

до поліпшення стану конярства в Україні

8 вересня 1937 р.

м. Київ

Партія і уряд поставили перед колгоспами, радянськими й партійними організаціями, як одне з основних і важливих завдань, забезпечити зростання кінського поголів’я й поліпшення якості його.

Збільшення поголів’я коней і поліпшення якості має не тільки величезне значення для соціалістичного будівництва, але й для зміцнення обороноспроможності нашої країни. Справою честі для кожного району й для кожного колгоспу являлось цю директиву партії й уряду виконати якнайкраще: зберегти й виховати молодняк, забезпечити додержання в доброму стані всього кінського поголів’я.

Проведеною перевіркою стану конярства в колгоспах виявлено, що поруч з виконанням планів по вирощуванню кінського молодняка й загальним збільшенням кількісного поголів’я якісний стан коней у колгоспах зовсім незадовільний: неприпустимо великий процент виснажених і непрацездатних коней, особливо в Одеській, Донецькій і Вінницькій областях; незадовільне утримання кінського молодняка, погана годівля його і передчасна експлуатація на роботах.

Земельні органи, партійні й радянські організації послабили увагу й керівництво справою розвитку конярства, справою підвищення кровності коней і поліпшення їх якості. Обслідування підтверджує, що правління колгоспів і земельні органи послабили свою увагу до добору конюхів, унаслідок чого склад конюхів в багатьох колгоспах погіршав. Робота серед конюхів не провадиться.

Такий же стан з колгоспним ветфельдшерським персоналом. В багатьох колгоспах на цю роботу висунуто людей, найменш підготовлених, найменш відповідальних. В колгоспах не додержуються ветеринарного зоотехнічного мінімуму, який не став здобутком конюхів, ветфельдшерів, самих керівників колгоспів. В більшості колгоспів санітарний режим на стайнях незадовільний.

Внаслідок цього у догляді за робочими кіньми панує знеосібка, годівля й поїння коней провадяться несвоєчасно, особливо під час роботи; догляду за фуражем немає, й часто-густо недоброякісний фураж призводить до захворювання коней, до виснаженості й непрацездатності їх. Такий стан з доглядом за кіньми створює умови для підривної шкідницької роботи ворожих елементів, для поширення епізоотій.

Перевірка також показала, що створення зернофуражних фондів у колгоспах минулого року було справою другорядною. Земельні органи, партійні й радянські організації не забезпечили виділення фуражних фондів. Тільки занедбанням справи розвитку конярства з боку земельних органів, партійних і радянських організацій можна пояснити таке ганебне явище, що падіж кінського молодняка в цьому році збільшився.

Організації фонду «Кінь РСЧА» й підготовці коней до здачі РСЧА не приділяється потрібної уваги. План здачі коней для РСЧА виконано по Одеській області лише на 24 %, Вінницькій — 35 %, Дніпропетровській — 39 %.

Такому стану в одній з найважливіших ділянок роботи обкоми, облвиконкоми, облземвідділи, райпарткоми, райвиконкоми, райземвідділи та правління колгоспів повинні негайно покласти край, узявшись за справу розвитку конярства по-більшовицькому і зваживши на те, що вороги народу, націоналістичні й правотроцькістські шкідники саме на цій ділянці народного господарства провадять свою підлу, зрадницьку роботу.

РНК УРСР і ЦК КП(б)У постановляють:

1. Зобов’язати облвиконкоми, обкоми, райвиконкоми, райпарткоми, правління колгоспів і директорів радгоспів протягом вересня перевірити стан кінського поголів’я в колгоспах і радгоспах, перевірити ветеринарно-зоотехнічний режим на стайнях і кадри, що обслуговують коней: конюхів та ветфельдшерів.

2. На допомогу областям у проведенні перевірки стану коней у колгоспах і радгоспах Наркомземові, спільно з штабом КВО й ХВО, командирувати 250 військових робітників (ветеринарних лікарів, командирів кавалерійських частин тощо).

3. Під час перевірки стану коней протягом вересня—жовтня в кожному колгоспі й радгоспі поставити на загальних зборах колгоспників повідомлення голів колгоспів, директорів радгоспів та бригадирів і співповідомлення представників районів, що перевіряють, про стан конярства в колгоспі й радгоспі, про кадри й затвердити на загальних зборах заходи до поліпшення розвитку конярства й нормального догляду за кіньми.

4. Змінити конюхів, які не виправдали себе на роботі, виявили непрацездатність або вороже ставлення до зберігання коней, висунувши на роботу конюхів кращих, перевірених колгоспників.

Разом з перевіркою конюхів організувати таку ж перевірку й заміну непридатних ветсанітарів.

5. Зобов’язати Наркомзем і його земельні органи на місцях, а також правління колгоспів забезпечити, щоб у кожній стайні були вивішені правила по догляду, утриманню й годівлі коней, щоб кожний конюх і їздовий були з цими правилами обізнані.

6. Встановити порядок, за яким один раз на місяць у кожному радгоспі й колгоспі провадиться огляд усіх коней у присутності ветлікаря або зоотехніка чи ветфельдшера, представника президії сільради й голови колгоспу.

Огляд коней оформлювати актом з зазначенням усіх недоліків, що будуть виявлені, і визначенням заходів до їх усунення.

7. З метою поліпшення догляду за кіньми, РНК УРСР і ЦК КП(б)У ставлять як важливі питання:

а) ліквідацію знеосібки в догляді за кіньми та їх використанні;

б) своєчасну годівлю й поїння коней, особливо під час роботи;

в) обов’язковий відпочинок для коней після денної роботи протягом не менш 8—10 годин, з обов’язковим одним днем відпочинку щотижня;

г) звільнення від роботи жеребних маток за два місяці до жеребіння й 15 днів після вижеребки;

д) заборону використовувати на будь-якій роботі кінський молодняк до 3-річного віку;

є) запровадження, як правило, систематичної розчистки копит як у старих коней, так і в молодняка.

8. РНК УРСР і ЦК КП(б)У зобов’язують облвиконкоми, обкоми, райвиконкоми, райпарткоми, земельні органи та правління колгоспів виділити для коней достатню кількість доброякісних як концентрованих (зернових), так і грубих кормів, передати цей корм за актом завідувачам конярських ферм і бригадирам, поклавши на них відповідальність за правильне і економне витрачання й зберігання кормів.

Повнотою забезпечити до 15 жовтня 1937 р. ремонт і утеплення стаєнь з тим, щоб усе кінське поголів’я було забезпечено чистим і світлим приміщенням.

9. Зобов’язати Наркомзем в місячний строк внести в РНК пропозицію про поліпшення породності кінського поголів’я і проведення метизації коней.

10. РНК УРСР і ЦК КП(б)У вказують усім партійним організаціям, радянським та земельним органам на те, що вороги народу, націоналісти та правотроцькістські шкідники багато нашкодили в справі розвитку конярства. Шкідники і диверсанти і зараз намагаються провалити роботу щодо утворення кормової бази для розвитку конярства, зривають державні заходи щодо вирощування молодняка, спрямовують свою злочинну роботу на дезорганізацію ветеринарної мережі та на розповсюдження епізоотій.

РНК УРСР і ЦК КП(б)У вимагають від усіх партійних організацій, радянських і земельних органів та правлінь колгоспів побудувати свою роботу в справі розвитку конярства під кутом зору рішучого викривання шкідників і ліквідації наслідків шкідництва.

11. РНК УРСР і ЦК КП(б)У зобов’язують Наркомзем, обкоми та облвиконкоми 20 жовтня 1937 р. надіслати листовний звіт про проведену роботу.

Голова Ради Народних Комісарів УРСР М. Бондаренко

Секретар ЦК КП(б)У С. Косіор

ЦДАВО України. Ф. 288. Оп. 2. Спр. 401. Арк. 2-2 зв. Друк. прим.

 

Постанова Ради народних комісарів УРСР

про проведення вербування 5500 чоловік

для роботи у вугільній промисловості Донбасу

1 жовтня 1937 р.

м. Київ

Рада Народних Комісарів УРСР постановляє:

1. Зобов’язати Чернігівський, Житомирський, Київський, Вінницький, Кам’янець-Подільський, Харківський і Полтавський облвиконкоми провести вербування 5 500 чоловік для роботи по вугільній промисловості Донбасу:

Чернігівська область —    1 500    чоловік

Житомирська       —»—     400       —»—

Київська  —»—     1 100    —»—

Вінницька           —»—     500       —»—

Кам’янець-Подільська     500         —»—

Харківська          —»—     800         —»—

Полтавська          —»—     700         —»—

Раднарком УРСР, підкреслюючи виключну важливість і державне значення завдання щодо забезпечення вугільного Донбасу робітною силою, зобов’язує голів зазначених облвиконкомів закінчити вербування 5 500 чоловік і організоване відправлення їх не пізніш 15 жовтня 1937 р.

2. Вся робота по вербуванню робітної сили повинна бути проведена на основі широко розгорнутої пояснювальної роботи серед членів колгоспів і відповідно до уставу с.г. артілі. В першу чергу треба провести вербування з числа, що раніш працювали по вугільній промисловості.

3. Зобов’язати голову Донецького облвиконкому до 1 жовтня 1937 р. командирувати на допомогу областям, що проводять вербування робітної сили, групу відповідальних робітників з 25 чоловік.

4. Зобов’язати голову Донецького облвиконкому вжити заходів, щоб була організована зустріч і утворені необхідні житлопобутові й виробничі умови робітній силі, що прибуває.

Голова Ради Народних Комісарів УРСР М. Бондаренко

Керуючий справами РНК УРСР Н. Мілько

Оригіналові відповідає.

ЦДАВО України. Ф. 288. Оп. 3. Спр. 461. Арк. 1. Засвідчена копія.

 

Постанова Ради народних комісарів УРСР

про порядок заготівлі й використання зернофуражу

з господарств, уражених сапом

та інфекційною анемією коней

1 жовтня 1937 р.

м. Київ

На виконання постанови уряду СРСР Рада Народних Комісарів УРСР  п о с т а н о в л я є:

1. Запропонувати Уповкомзаг СРСР при РНК УРСР все зерно від господарства малеїнових і неблагополучних по інфекційній анемії коней зберігати в спеціальних складах і проводити видачу його не раніше ніж через 8 місяців, але і після цього строку ні в якому разі не видавати для постачання РСЧА, а витрачати тільки для місцевих потреб у тих самих районах, де було проведено заготівлю.

2. Заборонити колгоспам, радгоспам та іншим господарствам зсипання і схоронення зернофуражу в стайнях та інших тваринницьких приміщеннях.

3. Наркомземсправ УРСР, облвиконкомам і райвиконкомам встановити догляд з боку ветперсоналу за виконанням цього.

Винних у порушенні цієї постанови притягати до суду.

Голова Ради Народних Комісарів УРСР М. Бондаренко

Керуючий справами РНК УРСР Н. Мілько

Оригіналові відповідає

ЦДАВО України. Ф. 288. Оп. 3. Спр. 377. Арк. 35. Засвідчена копія.

 

Постанова Ради народних комісарів

УРСР і ЦК КП(б)У про приведення

в нормальний санітарний стан млинів хлібозаводів

та хлібопекарень системи Союзмука

2 жовтня 1937 р.

м. Київ

В зв’язку з виявленням численних фактів антисанітарного стану млинів системи Союзмука, а також великої зараженості продукції, що випускають ці млини різними зерновими борошняними шкідниками (довгоносиком, кліщем, мукоїдом тощо), Рада Народних Комісарів УРСР і Центральний Комітет КП(б)У постановляють:

1. Зобов’язати Українську контору Союзмука і директорів млинів протягом 5-ти днів (не припиняючи роботи млинів) провести генеральну очистку виробничих приміщень, складів тощо від павутини, пороху, завали сміття та в дальшому щодекадно провадити таку очистку.

2. Зобов’язати хлібну й санітарну інспекції, а також Українську контору Союзмука і Заготзерно протягом 3-х днів розробити графік спину заражених зерновими й борошняними шкідниками млинів на газацію, не припускаючи, однак, (як це було в Києві) одночасного спину всіх млинів.

3. Зобов’язати Українську контору Союзмука і директорів млинів у 2-декадний строк вивезти з території млинів всі наявні відходи.

Заготзерну знизити на 50 % відпускні ціни на ці відходи.

4. Зобов’язати Українську контору Союзмука, хлібну інспекцію, директорів млинів і Заготзерно разом з комітетом ревізорів наново перевірити дрібними партіями всю наявну продукцію борошна з метою встановлення зараженості її зерновими й борошняними шкідниками та вибракувати все заражене борошно.

Водночас організувати просівання й очистку зараженого борошна від зернових і борошняних шкідників.

5. Зобов’язати українські контори Союзмука і Заготзерно негайно розпочати виконання нарядів на жовтень по відвантаженню борошна Москві, Ленінграду, Донбасу й інш.

6. Зобов’язати Наркомхарчпром УРСР провести санітарну очистку всіх приміщень хлібозаводів і хлібопекарень, а також складів при них, та протягом найближчих 5-ти днів завезти на всі підприємства, що випікають хліб, 5-денний запас борошна.

7. Зобов’язати Київську міську раду протягом двох місяців виселити з території 4-го державного млина всіх сторонніх мешканців.

8. Раднарком УРСР і ЦК КП(б)У зобов’язують облвиконкоми та обкоми КП(б)У перевірити санітарний  стан  млинів  в  області,  якість  продукції, що вони випускають, і вжити всіх заходів до найскорішого приведення у повний порядок млинів  і  випуску  ними  цілком  доброякісної  кондиційної продукції, притягаючи до судової відповідальності  осіб,  винних  в  антисанітарному  стані  млинів  і  випуску  зараженої  шкідниками продукції.

Голова Ради Народних Комісарів УРСР М. Бондаренко

Секретар ЦК КП(б)У С. Косіор

Оригіналові відповідає:                           Н. Мілько

ЦДАВО України. Ф. 288. Оп. 2. Спр. 399. Арк. 4-5. Засвідчена копія.

Розпорядження Харківської обласної

прокуратури до районних прокурорів області

взяти під суворий контроль

виконання постанови

Ради народних комісарів УРСР

про порядок заготівлі й використання зернофуражу з господарств, заражених сапом

та інфекційною анемією коней, від 1 жовтня 1937 р.

28 жовтня 1937 р.

м. Харків

Терміново

Надсилаючи разом з цим постанову РНК УРСР «Про порядок заготівлі й використання зернофуражу з господарств, заражених сапом та інфекційною анемією коней», облпрокуратура звертає вашу увагу на особливу важливість суворого додержання цієї постанови.

Практика минулого довела, що видача зерна з господарств, де коні заражені сапом та інфекційною анемією, провадилась на підставі нині скасованих шкідницьких директив Наркоземсправ з метою заподіяти незлічиму шкоду в першу чергу військвіду [військовому відомству].

Отже, вам як безпосередньо, так і через свій актив слід ретельно доглядати за точним додержанням не тільки п.п. 1, 2 та 3 цієї постанови, але й відомчих розпоряджень, що будуть видані на розвиток цієї постанови.

Зокрема, вам в райуповкомзаг РНК та Заготзерно слід обізнатись з розпорядженням облзаготзерно від 5 жовтня та 8 жовтня про розповсюдження цієї постанови не лише на зернофураж, а на все, в тому числі і продуктове зерно.

Т.в.о. облпрокурора Леонов

За начальника відділу заг. догляду

пом. облпрокурора Узунов

ЦДАВО України. Ф. 288. Оп. 3. Спр. 377. Арк. 35. Незасвідчена копія.

 

Постанова Ради народних комісарів

про заходи по остаточній ліквідації

неписьменності серед дорослих

19 листопада 1937 р.

м. Київ

Для обеспечения в ближайшее время окончательной ликвидации неграмотности среди взрослых Совет Народных Комиссаров УССР постановляет:

1. Предложить областным исполнительным комитетам, Совету Народных Комиссаров Молдавской АССР, районным исполнительным комитетам, городским советам и сельским советам немедленно поставить на обсуждение вопрос о состоянии ликвидации неграмотности и принять решительные меры к обеспечению выполнения решений партии и правительства о полной ликвидации неграмотности до конца 1937 г., обратив особое внимание на разворачивание работы секций по ликвидации неграмотности.

2. Учитывая, что большинство неграмотных нуждается в индивидуальном обучении, разрешить областным отделам народного образования применять при надобности, в каждом случае по постановлению районного исполнительного комитета, систему премирования культармейцев по 10 руб. за каждого обученного неграмотного при условии сдачи испытаний и получения соответствующего свидетельства.

Премирование культармейцев производить за счет экономии по ассигнованиям на ликвидацию неграмотности и малограмотности.

3. Предложить Народному комиссариату внутренней торговли УССР из имеющегося в его распоряжении количества тетрадей выделить 5 % исключительно для школ и кружков по ликвидации неграмотности и малограмотности.

4. Областным исполнительным комитетам и областным отделам внутренней торговли немедленно обеспечить школы по ликвидации неграмотности и малограмотности освещением и всем необходимым для их бесперебойной работы.

г. Киев, 19 ноября 1937 г.

Зам. председателя Совета Народных

Комиссаров УССР Н. Марчак

Управляющий делами Совета Народных

Комиссаров УССР П. Милько

Собрание законов и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украинской Советской Социалистической Республики. 1937. № 55. Ст. 204.

 

Постанова Ради народних комісарів УРСР

про ліквідацію апарату Уповноваженого

Комісії сприяння вченим Ради

народних комісарів Союзу РСР

при Раді народних комісарів УРСР

7 січня 1938 р.

м. Київ

Совет  Народных  Комиссаров  УССР  п о с т а н о в л я е т:

1. Во исполнение постановления Совета Народных Комиссаров Союза ССР от 11 ноября 1937 г. (СЗ СССР 1937 г. № 72, ст. 349) ликвидировать с 15 декабря 1937 г. аппарат Уполномоченного Комиссии содействия ученым Совета Народных Комиссаров Союза ССР при Совете Народных Комиссаров УССР.

2. Передать Народному комиссариату здравоохранения УССР санаторно-курортные учреждения Уполномоченного Комиссии содействия ученым Совета Народных Комиссаров Союза ССР при Совете Народных Комиссаров УССР со всеми подсобными хозяйствами, а именно: Кисловодский санаторий, Одесский санаторий, Гурзуфский санаторий и курортный участок «Семидворье» — Южный берег Крыма.

Обязать Народный комиссариат здравоохранения УССР сохранить эти санатории для обслуживания ученых Украины.

Обязать Народный комиссариат финансов УССР и Государственную плановую комиссию УССР ассигнования 1938 г. на капитальные расходы по санаторно-курортным учреждениям Уполномоченного Комиссии содействия ученым Совета Народных Комиссаров Союза ССР при Совете Народных Комиссаров УССР передать Народному комиссариату здравоохранения УССР.

3. Передать Киевский дом ученых секции научных работников при обласном комитете Союза работников высших школ и научных учреждений для организации воспитательной работы среди научных работников г. Киева.

4. Оставить в Доме ученых Союз советских архитекторов Украины до подыскания для них соответствующего помещения.

5. Секции научных работников привлекать к общественно-политической работе членов организации инженерно-технических работников.

6. Дом отдыха в Голосееве передать секции научных работников при областном комитете Союза работников высших школ и научных учреждений для использования зимой в качестве дома отдыха выходного дня и летом — в качестве дома отдыха.

Большую часть путевок обеспечивать за научными работниками Академии наук УССР.

г. Киев, 7 января 1938 г.

Зам. председателя Совета Народных

Комиссаров УССР Н. Марчак

Управляющий делами Совета Народных

Комиссаров УССР П. Милько

Собрание законов и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украинской Советской Социалистической Республики. 1938. № 3. Ст. 13.

s

Постанова Ради народних комісарів УРСР

про підготовку до Всесоюзного перепису

населення 1939 р.

19 вересня 1938 р.

м. Київ

Предстоящая перепись населения имеет огромное значение для всей хозяйственной и культурной жизни нашей страны. Эта перепись должна отобразить все те грандиозные перемены, которые произошли в Союзе ССР за годы сталинских пятилеток.

Враги народа, троцкистско-бухаринские вредители, сорвали перепись 1937 г. Они провели ее с извращением элементарных основ статистической науки, вследствие чего правительство признало ор ганизацию переписи 1937 г. неудовлетворительной, а материалы переписи дефектными.

Перепись 1939 г. необходимо провести с особой тщательностью, с действительно большевистской организацией дела.

Придавая исключительно большое политическое значение Всесоюзной переписи населения, а также в целях лучшего обеспечения подготовительных работ и проведения переписи на Украине Совет Народных Комиссаров УССР постановляет:

1. Обязать органы народнохозяйственного учета УССР подготовить и провести перепись населения на день 17 января 1939 г., строго соблюдая постановление Совета Народных Комиссаров Союза ССР.

2. Предложить Совету Народных Комиссаров Молдавской АССР, областным исполнительным и организационным комитетам, районным исполнительным комитетам и городским советам немедленно развернуть широкую подготовительную работу к переписи населения, наметив по каждой области, району, селу конкретные мероприятия, которые обеспечивали бы успешную подготовку и проведение переписи.

3. Для укомплектования кадров учетчиков и инструкторов-контролеров, заведующих переписными отделами, их помощников и помощников городских и районных инспекторов народнохозяйственного учета поручить Совету Народных Комиссаров Молдавской АССР, областным исполнительным и организационным комитетам, районным исполнительным комитетам и городским советам совместно с органами народнохозяйственного  учета  привлечь  для  переписи  на  условиях дополнительной оплаты (кроме заработной платы, сохраняемой по месту работы) работников школ, советских учреждений и торговых организаций, учащихся высших учебных заведений и старших классов средних школ, учетно-счетный и конторский персонал предприятий, совхозов, колхозов и пр.

Установить, что комплектование переписных кадров в первую очередь производится из лучших участников прошлых переписей и лиц, работавших по организации выборов в Верховный Совет Союза ССР и УССР.

4. Обязать Совет Народных Комиссаров Молдавской АССР и областные исполнительные и организационные комитеты немедленно утвердить персонально помощников районных и городских инспекторов народнохозяйственного учета и заведующих переписными отделами.

5. Обязать городские советы и районные исполнительные комитеты до 1 октября 1938 г. персонально утвердить всех учетчиков, инструкторов-контролеров и помощников заведующих переписными отделами.

6. В соответствии с приказом Центрального управления народнохозяйственного учета Союза ССР, утвержденным Советом Народных Комиссаров Союза ССР 26 июля 1938 г., установить следующую продолжительность работы лиц, привлеченных к проведению переписи:

а) учетчики в городских поселениях — 16 дней;

б) учетчики в сельских местностях — 22 дня;

в) инструкторы-контролеры в городских поселениях — 29 дней;

г) инструкторы-контролеры в сельских местностях — 34 дня;

д) заведующие переписными отделами и их помощники в городских поселениях — 45 дней;

е) заведующие переписными отделами и их помощники в сельских местностях — 60 дней;

ж) помощники городских и районных  инспекторов народнохозяйственного учета — с 1 ноября 1938 г. до 15 февраля 1939 г.

7. Обязать руководителей организаций, учреждений, предприятий, учебных заведений освободить на указанный срок от работы лиц, которые будут утверждены как переписные кадры.

Установить, что лица, выделенные для переписи населения и утвержденные соответствующими органами, не могут быть отозваны или заменены до окончания всей работы.

8. Предложить Совету Народных Комиссаров Молдавской АССР, областным исполнительным и организационным комитетам, районным исполнительным комитетам, городским и сельским советам обеспечить работников переписи населения необходимыми помещениями для инструктирования и приемки материалов переписи, а также средствами передвижения, используя в случае надобности транспорт учреждений, предприятий, колхозов и пр.

9. Обратить внимание редакций газет на необходимость систематического освещения в прессе задачи переписи, хода подготовительных работ, а также ознакомления широких масс населения с порядком проведения переписи.

10. Поручить Радиокомитету при Совете Народных Комиссаров УССР обеспечить всестороннюю популяризацию переписи по радио, используя для этого материалы органов народнохозяйственного учета.

11. Обязать Народный комиссариат коммунального хозяйства УССР, Совет Народных Комиссаров Молдавской АССР, областные исполнительные и организационные комитеты, районные исполнительные комитеты и городские советы немедленно закончить работу по составлению и уточнению планов городов и городских поселений, а также по упорядочению названий улиц и нумерации домовладений.

Все расходы, связанные с подготовкой планов и упорядочением названий улиц и нумерации домовладений, произвести за счет ассигнований по местным бюджетам на благоустройство населенных местностей.

Поручить Народному комиссариату финансов УССР дать соответствующие указания областным финансовым отделам.

г. Киев, 19 сентября 1938 г.

Председатель Совета Народных

Комиссаров УССР Д. Коротченко

Управляющий делами Совета Народных

Комиссаров УССР А. Шинкарев

Собрание постановлений и распоряжений правительства Украинской Советской Социалистической Республики. 1938. № 6. Ст. 18.

 

 

 

Постанова Ради народних комісарів УРСР

про організацію Спілки радянських художників

України

5 жовтня 1938 р.

м. Київ

Совет Народных Комиссаров УССР постановляет:

1. Образовать Союз советских художников Украины для объединения творческих работников изобразительного искусства.

2. Созвать на 25 октября 1938 г. республиканский съезд художников Советской Украины, на котором принять устав и избрать руководящие органы Союза.

3. Утвердить организационный комитет по созыву съезда в составе тт.: 1) Иванова Б.Н. (председатель), 2) Компанийца Н.П., 3) Нагорного А.Г., 4) Николаенко П.Т., 5) Муцельмахера М.Д., 6) Костецкого В.Н., 7) Бойченко И.В., 8) Гриншпуна М.Г.

4. Утвердить редакционную комиссию в составе товарищей:

1. Иванова Б.Н. (председатель)

2. Николаенко П.Т.

3. Омельяненко И.Ф., обязав ее окончательно разработать и отредактировать проект устава Союза до 15 октября 1938 г. и представить его на утверждение съезда.

г. Киев, 5 октября 1938 г.

Председатель Совета Народных

Комиссаров УССР Д. Коротченко

Управляющий делами Совета Народных

Комиссаров УССР А. Шинкарев

Собрание постановлений и распоряжений правительства Украинской Советской Социалистической Республики. 1938. № 7. Ст. 24.

 

Постанова Ради народних комісарів УРСР

про Український історико-культурний заповідник

«Музейне містечко» у м. Київ

11 липня 1939 р.

м. Київ

Щоб забезпечити належне впорядкування, охорону і реставрацію цінних пам’ятників старовини і перетворити «Музейне містечко» на справжній історично-культурний заповідник, Рада Народних Комісарів УРСР постановляє:

1. Підпорядкувати історично-культурний заповідник «Музейне містечко» в Києві Народному комісаріатові освіти УРСР.

2. Заборонити на території заповідника «Музейне містечко» поселення жильців і розміщення будь-яких організацій без спеціального дозволу Народного комісара освіти УРСР.

Встановити, що нове будівництво, перебудову й реконструкцію будівель заповідника можна провадити лише за спеціальним дозволом Ради Народних Комісарів УРСР.

3. Для безпосереднього керівництва фінансово-господарською діяльністю історично-культурного заповідника «Музейне містечко» утворити підпорядковане Народному комісаріатові освіти УРСР Управління історично-культурного заповідника.

Народним комісаріатам освіти та фінансів УРСР протягом 10 днів встановити штати та кошторис цього Управління.

4. Центральний антирелігійний музей виділити з системи Управління в справах мистецтв при Раді Народних Комісарів УРСР і як самостійну установу підпорядкувати Народному комісаріатові освіти УРСР, закріпивши за ним корпуси «Музейного містечка» №№ 1, 3, 4, 5, 29, 48, 48-а, 24, 28, 30, кол. Троїцько-Надбрамну церкву, Успенський собор, церкву Економічних воріт, Лаврську дзвіницю, церкви дальніх печер, дальні печери, ближні печери.

Зобов’язати Народний комісаріат фінансів УРСР та Народний комісаріат освіти УРСР до 15 липня 1939 р. за рахунок загального кошторису і штатів «Музейного містечка» на 1939 р. виділити для Центрального антирелігійного музею самостійний кошторис.

5. Організувати на базі всіх бібліотечних фондів заповідника історичну бібліотеку, підпорядкувавши її безпосередньо Народному комісаріатові освіти УРСР.

Утримання бібліотеки віднести на державний бюджет УРСР.

6. Закріпити за Центральним історичним музеєм корпуси «Музейного містечка» №№ 2, 7, 8, 9, 10 та 13.

7. Закріпити за Управлінням в справах мистецтв при Раді Народних Комісарів УРСР корпуси

№№ 12 та 19 для використання їх мистецькими організаціями (школа народних майстрів, жіночий хоровий ансамбль і ін.).

8. Закріпити за Театральним музеєм та базою виставок корпус № 6.

9. Для остаточного вирішення справи про виселення приватних жильців та підприємств, які розташовані на території «Музейного містечка», утворити комісію, якій протягом 20 днів представити остаточні матеріали до Ради Народних Комісарів УРСР.

10. Зобов’язати Київську міську раду до 1 вересня 1939 р. провести такі роботи на території «Музейного містечка»:

а) закінчити дренажні й інші роботи по впорядкуванню заповідника (водопровод, протипожежна охорона, електрика, телефони);

б) збудувати і заасфальтувати тротуари на території заповідника;

в) провести озеленення і влаштувати клумби на території заповідника, поклавши на трест зелених насаджень догляд за зеленими насадженнями на території заповідника.

11. Зобов’язати Народний комісаріат фінансів, Державну планову комісію і Народний комісаріат освіти УРСР до 20 липня 1939 р. опрацювати і подати на розгляд Ради Народних Комісарів УРСР конкретні пропозиції про обсяг робіт по реставрації та капітальних ремонтах історичних пам’ятників і впорядкуванню території історично-культурного заповідника «Музейне містечко» в 1939 і наступних роках, а також розмір і джерела покриття потрібних для цього асигнувань.

м. Київ, 11 липня 1939 р.

Голова Ради Народних Комісарів УРСР Д. Коротченко

Керуючий справами Ради Народних

Комісарів УРСР О. Шинкарьов

Збірник постанов і розпоряджень уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. 1939. № 24. Ст. 116.

 

Постанова Ради народних комісарів УРСР

про постачання найважливіших державних

книгосховищ УРСР виданнями, що виходять

на території УРСР, і про доставку обов’язкових

і сигнальних примірників друкованих видань

27 грудня 1939 р.

м. Київ

Во исполнение постановления Совета Народных Комиссаров Союза ССР от 10 ноября 1939 г. № 1854 «О снабжении важнейших государственных книгохранилищ СССР изданиями, выходящими на территории Союза ССР, и о доставке обязательных и сигнальных экземпляров произведений печати» (С.П. СССР 1939 г. № 57, ст. 589) и в целях обеспечения государственной библиографической

регистрации и статистического учета всех печатных изданий, выходящих в УССР, а также комплектования печатными изданиями важнейших государственных библиотек УССР Совет Народных Комиссаров УССР постановляет:

1. Предложить полиграфическим предприятиям доставлять в Книжную палату УССР обязательные экземпляры изготовленных ими изданий в следующем количестве:

А. Книги, брошюры, журналы, бюллетени, наглядные пособия и карты, республиканские и областные газеты и газеты политуправлений военных округов, железных дорог и пароходства произведения изобразительной графики и музыкальные ноты 5 экземпляров.

Учитывая, что Государственной библиотеке им. Короленка в г. Харькове и Львовской государственно-научной библиотеке предоставляется всесоюзный обязательный экземпляр печатных изданий, обязать Книжную палату УССР распределить обязательные экземпляры изданий таким образом:

1) Книжной палате УССР — 1 экземпляр;

2) Государственной библиотеке УССР — 1 экземпляр;

3) Днепропетровской областной библиотеке — 1 экземпляр;

4) Одесской государственно-научной библиотеке — 1 экземпляр и пятый экземпляр предоставлять в соответствии с тематикой и характером (профилем комплектования):

а) Государственной исторической библиотеке УССР в Киеве,

б) Центральной научной сельскохозяйственной библиотеке Народного комиссариата земледелия УССР в Харькове,

в) Центральной научной технической библиотеке в Харькове,

г) Библиотеке Украинского научно-исследовательского института педагогики в Киеве,

д) Центральной научной медицинской библиотеке в Харькове.

Б. Районные и низовые многотиражные газеты, мелкие издания (афиши, листовки и т.п.) по перечню, установленному Книжной палатой УССР, издания, напечатанные на стеклографи и других множительных аппаратах, а также издания, перечисленные в п. «А», если их тираж не превышает 300 экземпляров — 2 экземпляра, распределяемые Книжной палатой следующим образом:

1) Книжной палате УССР — 1 экземпляр,

2) Государственной библиотеке УССР — 1 экземпляр.

2. Для обеспечения краеведческой библиографии и библиотек, находящихся в центрах области, районов и в городах, всеми произведениями печати,  изданными  на территории областей,  города и

района, обязать полиграфические предприятия посылать по одному обязательному экземпляру всех изготовленных ими изданий непосредственно в соответствующую по месту нахождения полиграфического предприятия областную, городскую и районную библиотеки сверх количества изданий, которые подлежит посылать в Книжную палату.

Примечание. Настоящая статья не распространяется на полиграфические предприятия столиц УССР — Киева и Молдавской АССР — Тирасполя.

3. Надзор за своевременной доставкой Книжной палате обязательных экземпляров печатных изданий, а также за посылкой книжной палате контрольных материалов (списки изданий, сведения и справки о тиражах и т. п.) возложить на органы Главлита.

4. За непосылку обязательных экземпляров в Книжную палату, несвоевременную их посылку (после выдачи тиража издательству) и посылку их в недостаточном количестве виновные в этом привлекаются к уголовной ответственности по ст.ст. 99 и 199 Уголовного кодекса УССР.

5. С изданием настоящего постановления считать постановление Центрального Исполнительного Комитета и Совета Народных Комиссаров УССР от 21 марта 1934 г. «О снабжении важнейших государственных книгохранилищ изданиями, выходящими на территории УССР» (СЗ УССР 1934 г. № 16, ст. 127) и постановление Центрального Исполнительного Комитета и Совета Народных Комиссаров УССР от 26 июня 1934 г. «О дополнении постановления Центрального Исполнительного Комитета и Совета Народных Комиссаров УССР от 21 марта 1934 г. «О снабжении важнейших государственных книгохранилищ изданиями, выходящими на территории УССР»», утратившими свою силу.

г. Киев, 27 декабря 1939 г.

Председатель Совета Народных

Комиссаров УССР Л. Корниец

Управляющий делами Совета Народных

Комиссаров УССР А.Шинкарев

Собрание постановлений и распоряжений правительства Украинской Советской Социалистической Республики. 1940. № 3. Ст. 17.

 

Постанова Ради народних комісарів

УРСР і ЦК КП(б)У про організацію радгоспів

у західних областях УРСР

26 лютого 1940 р.

м. Київ

В соответствии с постановлением Совета Народных Комиссаров Союза ССР и Центрального Комитета ВКП(б) от 19 февраля 1940 г. № 249 «Об организации совхозов в западных областях УССР» Совет Народных Комиссаров УССР и Центральный Комитет КП(б)У постановляют:

1. Обязать народного комиссара зерновых и животноводческих совхозов УССР к 5 марта 1940 г. организовать подчиненные Народному комиссариату зерновых и животноводческих совхозов УССР совхозы на территории Станиславской, Волынской, Тернопольской, Ровенской, Львовской и Дрогобычской областей.

2. Совхозы семенные, молочно-мясные и коневодческие подчинить Народному комиссариату зерновых и животноводческих совхозов УССР, а свекловичные и хмелевые совхозы — Народному комиссариату пищевой промышленности Союза ССР (приложение)

3. Обязать областные комитеты КП(б)У и областные исполнительные комитеты Станиславской, Волынской, Ровенской, Львовской, Дрогобычской и Тернопольской областей обеспечить совхозы производственными и жилыми помещениями, живой тягловой силой, сельскохозяйственным инвентарем, посевным материалом, фуражом, продуктовым и племенным скотом бывших помещичьих, колонистских и осадницких хозяйств.

4. Утвердить распределение выделенных постановлением Совета Народных Комиссаров Союза ССР и Центрального Комитета ВКП(б) от 19 февраля 1940 г. тракторов, автомобилей и сельскохозяйственных машин по совхозам.

Обязать Народного комиссара зерновых и животноводческих совхозов УССР обеспечить своевременный завоз тракторов, автомашин и сельскохозяйственных машин к началу посевной кампании.

5. Обязать Народный комиссариат зерновых и животноводческих совхозов УССР:

а) дополнительно к выделенным фондам совхозам западных областей отгрузить до 10 марта 1940 г. из существующих совхозов тракторы с плугами.

Обязать под персональную ответственность директоров совхозов, из которых выделяются тракторы и плуги для западных областей, выделить вполне технически исправные, наилучшие тракторы с плугами;

б) отгрузить до 15 марта 1940 г. совхозам западных областей 50 индивидуальных комплектов инструмента и ремонтных материалов;

в) обеспечить завоз горючего на весеннюю посевную кампанию до 25 марта 1940 г.;

г) до 5 марта 1940 г. подобрать и назначить директоров для организуемых совхозов в западных областях;

д) откомандировать на работу в совхозы западных областей УССР из числа лучших специалистов и рабочих:

агрономов 25 человек;

зоотехников 25 человек;

ветеринарных техников 25 человек;

механиков 22 человека;

ст. бухгалтеров 25 человек;

трактористов 96 человек;

комбайнеров-трактористов 50 человек;

е) организовать постоянную школу по подготовке кадров массовой квалификации на базе помещичьих имений «Пустомыты» и «Вороново» Тучинского района Ровенской области.

Обязать Ровенский областной исполнительный комитет передать указанные имения Народному комиссариату зерновых животноводческих совхозов УССР.

6. Обязать управляющего конторой «Автотракторосбыт» подготовить 50 индивидуальных комплектов запасных тракторных частей и отгрузить по разнарядке Народного комиссариата зерновых и животноводческих совхозов УССР к 15 марта 1940 г.

7. Обязать Народный комиссариат зерновых и животноводческих совхозов УССР до 1 апреля 1940 г. утвердить производственно-финансовые планы для совхозов, указанных в приложении*.

Народному комиссариату финансов УССР, в соответствии с утвержденными производственно-финансовыми планами, обеспечить в бюджете 1940 г. финансирование совхозов западных областей УССР и выдать аванс на финансирование совхозов областей в первом квартале 1940 г.

8. Для руководства совхозами западных областей Народному комиссариату зерновых и животноводческих совхозов УССР организовать отдельное управление.

9. Обязать председателей исполнительных комитетов областных советов депутатов трудящихся и секретарей областных комитетов КП(б)У Харьковской, Ворошиловградской, Сталинской, Днепропетровской, Запорожской, Черниговской, Сумской, Полтавской и Одесской областей учесть политическое значение отправки в совхозы западных областей тракторов и плугов, взять под свой непосредственный контроль выделение из совхозов указанных областей наилучших, вполне технически исправных тракторов и плугов и обеспечить отгрузку их ни в коем случае не позднее 10 марта 1940 г.

Об отгрузке тракторов и их качестве сообщить Совету Народных Комиссаров УССР и Центральному Комитету КП(б)У 11 марта 1940 г.

10. Поручить заместителю председателя Совета Народных Комиссаров УССР и заведующему Транспортным отделом Центрального Комитета КП(б)У обеспечить выделение железными дорогами платформ для отправки тракторов.

г. Киев, 26 февраля 1940 г.

Председатель Совета Народных

Комиссаров УССР Л. Корниец

 Секретарь Центрального

Комитета КП(б)У М. Бурмистенко

Собрание постановлений и распоряжений правительства Украинской Советской Социалистической Республики. 1940. № 5. Ст. 23.

 

Постанова Верховної Ради Української РСР

про схвалення діяльності і політики

радянського уряду Української РСР

на чолі з М. Хрущовим

4 березня 1944 р.

м. Київ

Верховный Совет Украинской ССР, заслушав доклад председателя Совета Народных Комиссаров Украинской ССР тов. Н.С. Хрущева «Об освобождении украинских земель от немецких захватчиков и очередные задачи восстановления народного хозяйства Советской Украины», одобряет деятельность и политику советского правительства Украинской ССР.

Председатель Президиума

Верховного Совета УССР М. Гречуха

Секретарь Президиума

Верховного Совета УССР А. Межжерин

ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 16. Спр. 15. Арк. 26. Оригінал.

 

Повідомлення РАТАУ про підписання

Угоди між Польським Комітетом Національного

Визволення і урядом Української Радянської

Соціалістичної Республіки на чолі з М. Хрущовим

про евакуацію польських громадян з території

Української РСР і українського населення

з території Польщі

10 вересня 1944 р.

В останні дні між Польським Комітетом Національного Визволення і урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки відбулися переговори про укладення Угоди про взаємну евакуацію польського населення з території Української РСР в Польщу і українського населення з території Польщі в Українську РСР.

В результаті цих переговорів, які відбулися в атмосфері дружнього взаєморозуміння, 9 вересня в Любліні підписано Угоду між Польським Комітетом Національного Визволення і урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки про евакуацію польських громадян з території Української РСР в Польщу і українського населення з території Польщі на Україну.

Угода передбачає, що евакуація буде проведена на основі повної добровільності. Про строки і умови евакуації буде доведено до відома населення спеціальними Уповноваженими Польського Комітету Національного Визволення і Ради Народних Комісарів Української РСР, які виділяються для практичного  проведення  евакуації  як  на території Польщі, так і на території Української РСР.

Розселення і трудовлаштування евакуйованих беруть на себе на території Польщі Польський Комітет Національного Визволення і на території Української Радянської Соціалістичної Республіки — уряд Української РСР.

Особи, що евакуювалися з Польщі на територію Української РСР, за їх бажанням або влаштовуються у колгоспах, або наділяються ділянкою землі для ведення одноосібного господарства.

Особи, що евакуюються з України на територію Польщі, також одержать землю в розмірах, передбачених законом про земельну реформу в Польщі. Як у Польщі, так і на Україні переселювані безземельні селяни в разі їх бажання також одержать землю на загальних підставах.

Угода передбачає різні пільги для евакуйованих. З них списуються всі недоїмки по натуральних поставках, грошових податках і страхових платежах, що числяться за ними. Всі переселювані господарства як на території Польщі, так і на території Української РСР звільняються від усіх державних грошових податків і страхових платежів строком на 2 роки.

Евакуйованим у місцях розселення видається грошова допомога в розмірі 5 000 злотих — карбованців на одне господарство на господарське обзаведення та інші потреби, зі сплатою цієї позички протягом п’яти років.

Якщо евакуйований в пункті його виїзду здає свій урожай державі, Угода передбачає повне повернення йому в тому пункті, куди він переселяється, цієї кількості врожаю.

Ті з евакуйованих, які в пункті від’їзду засіють озимий клин, одержать озимі посіви в пункті приїзду по можливості в тих же розмірах.

Вартість рухомого і нерухомого майна, що залишалося після евакуації, повертається евакуйованим згідно з законами, що існують у Польщі і відповідно в Українській РСР.

Угода підписана за Уповановаженням Польського Комітету Національного Визволення головою Комітету Е.Б. Осубка-Моравським і за Уповноваженням уряду Української РСР головою Ради Народних Комісарів Української РСР М.С. Хрущовим.

Радянська Україна. 1944. № 178. 10 вересня.

 

 

Постанова Ради народних комісарів

УРСР і ЦК КП(б)У

про спорудження монументального  пам’ятника

на території Бабиного Яру у м. Київ

13 березня 1945 р.

м. Київ

Рада Народних Комісарів УРСР і Центральний Комітет КП(б)У постановляють:

1. Спорудити на території Бабиного Яру монументальний пам’ятник 140 тисячам громадян м. Києва, по-звірячому замучених там фашистськими варварами.

2. Покласти в основу пам’ятника ескізний проект і модель, розроблені архітектором Власовим А.В.

3. Доручити Комітету в справах мистецтв при РНК УРСР (тов. Корнійчуку О.Є.) визначити скульптора для виконання скульптурних робіт пам’ятника, замовити робочі рисунки пам’ятника та провести скульптурні роботи за рахунок коштів, виділених Комітету в справах мистецтв для РНК УРСР в 1945 р. на централізовані заходи.

4. Зобов’язати виконком Київської міської ради депутатів трудящих (т. Мокієнка) та головного архітектора м. Києва т. Власова визначити та відповідно спланувати місце на території Бабиного Яру для встановлення монументального пам’ятника. Для цього упорядкувати всю територію Бабиного Яру, розпланувавши її під парк, провести потрібні земляні роботи, прокласти доріжки, алеї та насадити дерева.

5. Будівництво пам’ятника в Бабиному Яру покласти на Хрещатикбуд (т. Захарова).

На  першочергові  витрати  по  будівництву монументального пам’ятника видати з республіканського  бюджету Хрещатикбуду 200 тис. карбованців.

6. Для визначення витрат по будівництву пам’ятників, що їх дозволено будувати Раднаркомом УРСР у 1945 р., зобов’язати Комітет в справах мистецтв при РНК УРСР (тов. Корнійчука О.Є.) та Управління у справах архітектури при РНК УРСР (тов. Остапенка) разом з Наркомфінансів УРСР (тов. Сахновський) протягом 10 днів подати на затвердження Раднаркому УРСР і Центрального Комітету КП(б)У орієнтований кошторис по будівництву пам’ятників.

Голова Ради Народних Комісарів УРСР М. Хрущов

Секретар Центрального Комітету КП(б)У Д. Коротченко

ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 7. Спр. 2103. Арк. 22—23.

Незасвідчена копія.

 

 

 

З промови голови Ради народних комісарів

М. Хрущова на пленумі ЦК КП(б)У про мобілізацію всіх сил на відбудову і дальший розвиток сільського господарства в Україні

28 лютого 1946 р.

Успішно провести весняну сівбу

Якнайшвидше відновлення довоєнних посівних площ, підвищення врожайності і збільшення валового збору всіх сільськогосподарських культур є основним і вирішальним завданням партійних, радянських і земельних органів, усіх колгоспників і колгоспниць, робітників МТС та радгоспів і спеціалістів сільського господарства України в 1946 р.

 Посівна площа колгоспів України за планом на 1946 р. зростає проти 1945 р. більше ніж на 1 800 тисяч гектарів і становитиме понад 79 % довоєнної площі.

Якщо врахувати площу чистих парів, які повинні бути підняті в 1946 р., то освоєння орної землі в колгоспах УРСР становитиме 84 % від довоєнного рівня.

По ряду областей процент освоєння орних площ повинен бути значно вищий. Так, наприклад, по Кам’янець-Подільській області — 97 %, по Ворошиловградській — 91 %, Київській — 90 %, Житомирській — 90 % і Сталінській — 88 %.

Перед усіма колгоспами стоїть завдання: знайти сили і засоби перевиконати план 1946 р. В першу чергу це стосується колгоспів Херсонської, Сумської, Харківської, Одеської, Запорізької, Кіровоградської областей, де найменший процент освоєння орно-придатних земель.

Площі зернових культур у 1946 р. в колгоспах УРСР повинні зрости більше ніж на 1 200 тисяч гектарів і становити 88 % довоєнної площі цих культур.

В структурі посівних площ на 1946 р. намічаються зміни в сторону значного збільшення питомої ваги технічних, кормових і овоче-баштанних культур проти 1945 р.

Державним планом на 1946 р. для колгоспів УРСР встановлюється врожайність в середньому з гектара всіх зернових культур 9,5 центнера, цукрових буряків — 118 центнерів, соняшника — 93 центнера, картоплі — 85 центнерів.

Встановлене завдання для колгоспів УРСР по посівних площах і по врожайності цілком під силу. Воно є мінімальним завданням для України в розв’язанні радгоспним селянством найважливіших народногосподарських завдань — поліпшення постачання населенню країни продовольства, промисловості — сировини, створення потрібних запасів, а також кормів для поголів’я худоби, яке зростає.

Колгоспники і колгоспниці, робітники МТС і радгоспів, спеціалісти соціалістичного землеробства України докладуть всіх зусиль до того, щоб з честю виконати і перевиконати державний план розвитку сільського господарства в 1946 р.

Весняна сівба — найважливіший етап на шляху до здійснення державного плану розвитку сільського господарства. Успішне проведення сівби багато в чому визначило виконання планів поточного сільськогосподарського року і післявоєнної п’ятирічки.

Проведення весняних польових робіт в найбільш стислі строки і високоякісно — такі основні вимоги, що ставляться до колгоспів, радгоспів і машинно-тракторних станцій у період весняної сівби. Ось чому треба застерегти всіх керівників проти запізнювання з розгортанням весняної сівби. Потрібно в кожному колгоспі, в кожній рільничій бригаді застосувати вибірковий обробіток ґрунту, не чекаючи відсихання його на великих масивах.

Не можна допустити загаяння з початком тракторних робіт. З перших же днів кожний трактор повинен працювати з повним навантаженням. Ширше слід застосовувати агрегатування знарядь, особливо для таких робіт, як оранка-боронування, культивація-боронування, які не терплять розриву. Правильне агрегатування дає значний виграш у строках польових робіт, у збереженні вологи і дозволить в той же час повніше й раціональніше завантажити тяглову потужність трактора.

З перших днів виходу в поле встановити суворий контроль за якістю робіт. Всяка спрощеність і порушення агротехніки передпосівних і посівних робіт цілком нетерпимі. Найменше порушення агротехніки треба рішуче присікати і винних притягати до відповідальності.

Агрономам належить по праву провідна роль на весняній сівбі. Від агрономів райземвідділів вимагається, щоб вони успішно виконали державний контроль за якістю польових робіт.

Надзвичайно важливо з перших днів весняних польових робіт налагодити правильний облік праці в колгоспах.

Щоб забезпечити нарахування і видачу додаткової оплати праці колгоспникам за перевиконання планів урожайності в 1946 р. треба налагодити облік вироблених кожним колгоспником трудоднів по окремих культурах.

Широке застосування групової та індивідуальної відрядності на всіх польових роботах забезпечить проведення весняної сівби в стислі строки. Треба добитися, щоб у кожному колгоспі був установлений твердий порядок. Як тільки закінчена робота, бригадир відразу ж заміряє її і встановлює, скільки той або інший колгоспник зробив, потім записує і нараховує трудодні. У бригадах слід завести дошки показників роботи, на них щодня показувати виробіток кожного колгоспника і кількість вироблених трудоднів.

Поряд з передпосівним обробітком ґрунту і посівом слід повсюдно організувати весняний догляд за озимими посівами.

Ми зобов’язані докласти всіх сил, щоб цього року при всяких умовах забезпечити одержання високого врожаю в усіх без винятку колгоспах. Усі можливості до цього є. Зразкова підготовка до сівби, успішне її проведення — запорука одержання високих урожаїв.

Про чисті пари. Минулого року в багатьох районах були допущені серйозні недоліки в піднятті парів. Значна частина колгоспів і МТС пізно почала орати пари, затягнула оранку до початку збиральних робіт, частину площ, призначених під пари, зовсім не зорала. Обробіток парів у багатьох місцях був проведений незадовільно. Нерідко доводилося перед посівом озимини переорювати пари і таким чином всі зусилля були затрачені марно.

Цього року ми повинні підняти 3 700 тисяч гектарів чистих парів. Уже тепер поряд з підготовкою до сівби треба також підготуватися до своєчасного підняття парів, бо весною 1946 р. закладається фундамент високого врожаю 1947 р. Слід всюди організувати оранку парів відразу ж після закінчення сівби ранніх культур, одночасно з підготовкою ґрунту під пізні культури. Усі трактори, всіх коней, волів, а також корів, що звільняються від сівби, треба негайно переключати на оранку парів. Вчасно виореш і добре обробиш пари — матимеш багато хліба; по парах завжди буде добрий урожай, але при одній умові: якщо парові площі протягом усього літа утримуватимуться в чистому від бур’янів і пухкому стані.

Радянська Україна. 1946. № 71. 7 квітня.

 

Склад уряду — Ради міністрів УРСР,

поданий М. Хрущовим на розгляд і затвердження

Верховною Радою УРСР

6 березня 1947 р.

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки своєю постановою від 5 березня 1947 р. доручила мені подати на затвердження Верховної Ради склад уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки — Ради Міністрів УРСР.

У відповідності з цим дорученням подаю на розгляд Верховної Ради УРСР склад уряду УРСР — Ради Міністрів УРСР.

Прошу Верховну Раду затвердити:

Головою Ради Міністрів УРСР — Хрущова Микиту Сергійовича

Заступником голови Ради Міністрів УРСР — Корнійця Леоніда Романовича

Заступником голови Ради Міністрів УРСР і міністром закордонних справ — Мануїльського Дмитра Захаровича

Заступником голови Ради Міністрів УРСР — Старченка Василя Федоровича

Заступником голови Ради Міністрів УРСР — Сеніна Івана Семеновича

Заступником голови Ради Міністрів УРСР — Барановського Анатолія Максимовича

Заступником голови Ради Міністрів УРСР — Бажана Миколу Платоновича

Заступником голови Ради Міністрів УРСР — Рудницького Петра Васильовича

Головою Державної планової комісії УРСР — Валуєва Володимира Миколайовича

Міністром автомобільного транспорту — Грушевого Костянтина Степановича

Міністром смакової промисловості — Грицюка Івана Григоровича

Міністром внутрішніх справ — Строкача Тимофія Амвросійовича

Міністром державного контролю — Сидоріна Анатолія Юхимовича

Міністром житлово-цивільного будівництва — Садовського Федора Титовича

Міністром державної безпеки — Савченка Сергія Романовича

Міністром охорони здоров’я — Медведя Льва Івановича

Міністром кінематографії — Кузнецова Олександра Степановича

Міністром комунального господарства — Табулевича Йосипа Титовича

Міністром легкої промисловості — Гуторова Михайла Капітоновича

Міністром лісової промисловості — Самуйленка Пилипа Олексійовича

Міністром меблевої промисловості і теслярських виробів — Кохненка Григорія Федоровича

Міністром місцевої промисловості — Онищенка Григорія Потаповича

Міністром м’ясної і молочної промисловості — Старигіна Павла Івановича

Міністром харчової промисловості — Дудіна Юрія Івановича

Міністром промисловості будівельних матеріалів — Шинкарьова Олександра Федоровича

Міністром освіти — Тичину Павла Григоровича

Міністром рибної промисловості — Сеніна Микиту Трохимовича

Міністром сільського господарства — Бутенка Григорія Прокоповича

Міністром радгоспів — Кальченка Никифора Тимофійовича

Міністром соціального забезпечення — Ананченка Федора Гур’євича

Міністром текстильної промисловості — Петруша Григорія Івановича

Міністром паливної промисловості — Шаповалова Георгія Георгійовича

Міністром торгівлі — Лукашова Івана Олексійовича

Міністром фінансів — Сахновського Георгія Леонідовича

Міністром юстиції — Панасюка Дениса Харитоновича

Головою Комітету в справах мистецтв — Пащина Миколу Петровича

Головою Комітету в справах культурно-освітніх установ — Овчаренка Порфирія Макаровича

Начальником Управління в справах вищої школи — Бухало Сергія Максимовича.

Прошу Верховну Раду розглянути і затвердити.

М. Хрущов

ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 7. Спр. 4276. Арк. 9—12.

Незасвідчена копія.

 

Постанова Ради міністрів УРСР

про посилення відповідальності керівників

підприємств і установ за зберігання хлібних

і продуктових карток

21 червня 1947 р.

м. Київ

Рада Міністрів Української РСР відмічає, що за останній час на підприємствах і в установах почастішали випадки крадіжки хлібних і продуктових карток, одержаних від карткових бюро для видачі робітникам і службовцям.

У Дніпропетровському тресті «Вугілляпроект» було вкрадено 1062 хлібні картки, в Харківському інституті механізації сільського господарства — 966 карток, на пункті технічного огляду залізничної станції Житомир — 163 картки, в Дрогобицькому гарнізонному госпіталі — 206 карток.

Крадіжка хлібних і продуктових карток на підприємствах і в установах є наслідком безвідповідального ставлення керівників підприємств і установ до зберігання хлібних і продуктових карток, які повинні переховуватися нарівні з цінними паперами. Виконавчі комітети зазначених обласних рад депутатів трудящих, замість організації контролю за зберіганням карток та проведення заходів до розшуку вкрадених карток через органи Міністерства внутрішніх справ, а також проведення суцільної перереєстрації прикріплених карток, щоб запобігти одержанню продуктів за цими картками, обмежуються ухваленням рішень про повторну видачу карток замість украдених.

Рада Міністрів Української РСР постановляє:

1. Зобов’язати виконавчі комітети Дніпропетровської, Житомирської, Харківської і Дрогобицької обласних рад депутатів трудящих:

а) винних у допущенні крадіжок хлібних і продуктових карток притягти до відповідальності;

б) провести до 1 липня 1947 р. суцільну перереєстрацію прикріплених карток.

2. Запропонувати виконавчим комітетам обласних рад депутатів трудящих усіх областей УРСР до 10 липня 1947 р. провести суцільну перевірку стану зберігання хлібних і продуктових карток в установах та на підприємствах і забезпечити належні умови їх зберігання.

3. Зобов’язати керівників підприємств і установ забезпечити видачу хлібних і продуктових карток, як правило, в день одержання їх від карткових бюро, а нероздані картки зберігати в сейфах і залізних скринях з обов’язковою охороною в неробочий час.

4. Встановити, що за зберігання хлібних і продуктових карток та інших забірних документів, які одержуються від карткових бюро підприємствами та установами, відповідальність несуть не тільки особи, уповноважені на одержання і зберігання карток, але й керівники підприємств та установ.

5. Заборонити виконавчим комітетам обласних та міських рад депутатів трудящих видавати установам, організаціям та підприємствам хлібні і продуктові картки замість украдених або загублених без дозволу в кожному окремому випадку Ради Міністрів УРСР.

6. Запропонувати Міністерству внутрішніх справ УРСР (тов. Строкачу) посилити заходи боротьби зі спекуляцією хлібними та промтоварними картками.

7. Слідчим органам забезпечити термінове розслідування всіх виявлених випадків крадіжки хлібних та продуктових карток.

8. Запропонувати Міністерству юстиції УРСР (тов. Панасюку) забезпечити розгляд справ про крадіжку та спекуляцію хлібними, продуктовими і промтоварними картками та іншими забірними документами в найкоротші строки.

Заступник Голови Ради Міністрів УРСР

Л. Корнієць

Керуючий справами Ради Міністрів УРСР

В. Власенко

м. Київ, 21 червня 1947 р.

Збірник постанов і розпоряджень уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. 1947. № 12. Ст. 72.

 

Постанова Ради міністрів УРСР і ЦК КП(б)У

про надання допомоги безкорівним колгоспникам

західних областей Української РСР

в обзаведенні худобою

9 липня 1947 р.

м. Київ

На виконання постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 6 червня 1947 р. № 1907 «Про подання допомоги безкорівним колгоспникам західних областей Української РСР в обзаведенні худобою» Рада Міністрів УРСР і Центральний Комітет КП(б)У постановляють:

1. Зобов’язати Міністерство сільського господарства Української РСР, обласні виконавчі комітети і обласні комітети КП(б)У західних, Ізмаїльської та Закарпатської областей організувати, починаючи з 1947 р., подання допомоги колгоспам в ліквідації безкорівності у колгоспників.

Для подання першочергової допомоги встановити на 1947 р. план продажу телиць віком старше одного року безкорівним колгоспникам західних областей Української РСР в кількості 6 000 голів, у тому числі: з колгоспних ферм східних областей Української РСР — 3 000 голів, з радгоспів Міністерства радгоспів Української РСР — 2 000 голів, з радгоспів Міністерства харчової промисловості Української РСР — 100 голів, з радгоспів Міністерства м’ясної і молочної промисловості Української РСР — 250 голів і Міністерства харчової промисловості СРСР — 650 голів, у тому числі з радгоспів цукробурякотрестів: Вінницького — 200 голів, Київського —150, Полтавського — 100, Кам’янець-Подільського — 75, Сумського — 50, Житомирського — 25 голів, Укрконсервтресту — 50 голів.

2. Зобов’язати  Міністерство  сільського  господарства Української РСР (тов. Бутенка), Міністерство радгоспів Української РСР (тов. Кальченка), Міністерство харчової промисловості Української РСР  (тов. Дудіна), Міністерство  м’ясної  і молочної промисловості Української РСР (тов. Старигіна), директорів цукробурякотрестів — Вінницького, Київського, Полтавського, Кам’янець-Подільського, Сумського, Житомирського, директора Укрконсервтресту, виконавчі комітети обласних рад депутатів трудящих областей, з яких вивозиться худоба для продажу безкорівним колгоспникам західних областей, протягом 10 днів довести план закупівлі телиць до районів, колгоспів і радгоспів.

3. Обласним комітетам КП(б)У і виконавчим комітетам обласних рад депутатів трудящих роз’яснити колгоспникам колгоспів, які продають телиць, про політичне і господарське значення цього заходу, спрямованого на допомогу безкорівним колгоспникам західних областей Української РСР.

4. Закупівлю телиць для продажу колгоспникам західних областей Української РСР провести в колгоспах по державних закупівельних цінах, а в радгоспах — по собівартості, але не більше 2 крб. 50 коп. за кілограм живої ваги.

5. Встановити строк закупівлі телиць в колгоспах і радгоспах східних областей Української РСР — 1 серпня 1947 р., а доставки їх до місць призначення та реалізації безкорівним колгоспникам західних областей — 1 жовтня 1947 р.

6. Проведення  закупівлі  телиць,  доставку  в місця призначення і реалізацію їх безкорівним колгоспникам  покласти  на  Укрзаготживконтору Міністерства сільського господарства Української РСР.

7. Укрзаготживконторі Міністерства сільського господарства Української РСР, виконавчим комітетам обласних і районних Рад депутатів трудящих  до  20 липня  1947 р.  визначити  пристанційні пункти приймання і перетримки худоби, виділити  для  цих  пунктів  достатню  кількість  випасів для перетримки худоби. Встановити, що доставка телиць на пристанційні пункти провадиться  силами  колгоспів  і  радгоспів,  що  продають худобу.

8. Міністерству сільського господарства Української РСР, виконавчим комітетам обласних і районних рад депутатів трудящих забезпечити своєчасне проведення ветеринарно-зоотехнічного огляду телиць, визначених для продажу безкорівним колгоспникам західних областей з тим, щоб ці телиці були цілком здорові та не нижче середньої вгодованості.

9. Міністерству сільського господарства Української РСР до 15 липня 1947 р. подати заявки управлінням залізниць на виділення вагонів для перевезення худоби.

10. Зобов’язати Уповноваженого Міністерства заготівель СРСР по Українській РСР виділити Укрзаготживконторі 700 тонн сіна і 100 тонн висівок для годівлі худоби в дорозі.

Укрзаготсіно і Заготзерно видати корми в пунктах вантаження і розвантаження худоби за рознарядкою Міністерства сільського господарства Української РСР.

11. Зобов’язати Міністерство торгівлі Української РСР (тов. Лукашова) виділити Укрзаготживконторі Міністерства сільського господарства Української РСР продукти харчування на 700 чоловік провідників і спеціалістів з розрахунку на 1 місяць по нормах робітничого постачання. Видачу продуктів провадити в місцях вантаження і розвантаження худоби.

12. Зобов’язати Укоопспілку продати Укрзаготживконторі в місцях заготівлі телиць такий інвентар:

відер залізних  — 1 500  шт.

лопат          —    750  »

віжок           — 1 200  м

цвяхів          — 1 500  кг.

13. Для забезпечення догляду худоби в дорозі виконавчим комітетам обласних і районних рад депутатів трудящих забезпечити виділення потрібної кількості провідників з колгоспників і робітників радгоспів з розрахунку на кожний вагон одного провідника і на кожний ешелон — начальника ешелону, зоотехніка і ветпрацівника.

14. Виконавчим комітетам обласних рад депутатів трудящих виділити Укрзаготживконторі необхідну кількість автомашин для підвезення кормів, продуктів харчування і інвентаря до станцій вантаження і розвантаження худоби.

15. Зобов’язати виконавчі комітети обласних рад депутатів трудящих і обласні комітети КП(б)У Волинської, Ровенської, Тернопільської, Львівської, Дрогобицької, Станіславської, Чернівецької, Ізмаїльської та Закарпатської областей до 1 серпня 1947 р. затвердити списки безкорівних колгоспників, яким надається допомога в придбанні телиць, визначити та підготувати пункти приймання телиць, виділити пасовище на час перетримки худоби, забезпечити належний догляд і ветеринарно-зоотехнічне обслуговування худоби до реалізації її колгоспникам.

16. Продаж телиць безкорівним колгоспникам провадити по державних закупівельних цінах, але не більше 2 крб. 50 коп. за кілограм живої ваги з тим, щоб продажна вартість телиць була в 2—3 рази дешевше, ніж на ринку.

17. Витрати, зв’язані з закупівлею і доставкою худоби в західні області, прийняти на рахунок республіканського бюджету.

Зобов’язати Міністерство фінансів Української РСР (тов. Сахновського) виділити Міністерству сільського господарства Української РСР на витрати по закупівлі і доставці телиць у західні області 1 600,0 тис. крб. за рахунок загальної економії по бюджету 1947 р.

18. Виконавчим комітетам обласних рад депутатів трудящих і обласним конторам Сільськогосподарського банку західних, Ізмаїльської та Закарпатської областей надавати безкорівним колгоспникам, які потребують допомоги, державний кредит у розмірі до 600 крб. на господарство для закупівлі телиць з строком повернення його протягом 3-х років.

19. Міністерству сільського господарства Української РСР в 5-денний строк подати Раді Міністрів Української РСР пропозиції про перерозподіл між областями кредитів, визначених постановою Ради Міністрів Української РСР від 25 квітня 1947 р. № 549, для забезпечення кредитування безкорівних колгоспників західних областей на придбання телиць відповідно до плану, встановленого цією постановою.

20. Зобов’язати Державну планову комісію при Раді Міністрів Української РСР виділити Укрзаготживконторі 300 кг паперу для друкування бланків, актів приймання і передачі телиць.

Голова Ради Міністрів Української РСР М. Хрущов

Секретар Центрального Комітету КП(б)У Л. Каганович

м. Київ, 9 липня 1947 р.

Збірник постанов і розпоряджень уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. 1947. № 13. Ст. 79.

Постанова Ради міністрів УРСР

про заходи до поліпшення охорони

пам’яток культури на території УРСР

30 грудня 1948 р.

м. Київ

Рада Міністрів Української РСР встановлює, що в справі охорони пам’яток культури на території Української РСР мають місце серйозні недоліки.

Контроль за збереженням історичних і археологічних пам’яток не здійснюється. Керівництво охороною і реставрацією пам’яток архітектури та мистецтв з боку Управління в справах архітектури при Раді Міністрів УРСР і Комітету в справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР провадиться незадовільно.

Організації, установи та підприємства, у віданні або оренді яких є пам’ятки культури, не забезпечують їх збереження, а виконавчі комітети місцевих рад депутатів трудящих не проявляють належного піклування про охорону пам’яток культури та забезпечення їх збереження.

З метою поліпшення охорони пам’яток культури на території УРСР, відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 14 жовтня 1948 р. № 3898 «Про заходи до поліпшення охорони пам’яток культури», Рада Міністрів Української РСР постановляє:

1. Покласти охорону пам’яток культури, а також нагляд за їх утриманням та збереженням на виконавчі комітети обласних, міських, районних і сільських рад депутатів трудящих.

2. Покласти керівництво та контроль за постановкою справи обліку, охорони, реставрації та використання археологічних і історичних пам’яток на Комітет у справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР.

3. Зобов’язати Управління в справах архітектури при Раді Міністрів УРСР і Комітет у справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР посилити керівництво та контроль за справою обліку, охорони, реставрації та використання пам’яток архітектури і мистецтва.

4. Затвердити Положення про охорону пам’яток культури на території Української РСР, згідно з додатком *.

5. Зобов’язати Комітет у справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР опрацювати інструкцію про порядок обліку, реєстрації і збереження археологічних і історичних пам’яток і після погодження з Академією наук СРСР до 1 лютого 1949 р. подати цю інструкцію на затвердження Ради Міністрів УРСР.

6. Зобов’язати Комітет у справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР, Комітет у справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР і Управління в справах архітектури при Раді Міністрів УРСР провести на протязі 1949 р. облік усіх виявлених до цього часу пам’яток культури.

7. Комітету в справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР протягом декади подати до Ради Міністрів УРСР пропозиції щодо змін у Положенні, структурі та штатах Комітету і його місцевих органів у відповідності з Положенням про охорону пам’яток культури, затвердженим цією постановою.

8. Доручити Комітету в справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР, Комітету в справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР і Управлінню в справах архітектури при Раді Міністрів УРСР до 15 січня 1949 р. подати на розгляд Ради Міністрів УРСР перелік пам’яток культури комплексного характеру, що мають виняткове наукове, історичне чи мистецьке значення і повинні бути оголошені заповідниками.

9. Комітету в справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР до 1 лютого 1949 р. подати до Ради Міністрів УРСР списки історичних і археологічних пам’яток на території УРСР, що мають загальносоюзне значення.

10. Доручити Держплану при Раді Міністрів УРСР передбачати в народногосподарських планах виділення матеріалів і коштів для реставрації та збереження пам’яток культури, які не перебувають в орендно-господарському користуванні.

Зобов’язати Комітет у справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР, Комітет у справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР і Управління в справах архітектури при Раді Міністрів УРСР на протязі декади подати до Держплану при Раді Міністрів УРСР свої заявки та кошториси на зазначені роботи в 1949 р.

11. Зобов’язати президію Академії наук УРСР утворити науково-методичну раду по охороні пам’яток культури в складі представників Академії наук УРСР, Управління в справах архітектури при Раді Міністрів УРСР, Комітету в справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР, Комітету в справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР, а також окремих видатних фахівців в галузі дослідження та реставрації пам’яток культури.

Доручити президії Академії наук УРСР на протязі місяця опрацювати й затвердити Положення про науково-методичну раду, а також затвердити персональний склад цієї ради.

Покласти на науково-методичну раду по охороні пам’яток культури здійснення науково-методичного керівництва справою охорони і вивчення пам’яток культури, удосконалення наукових методів реставраційних робіт і встановлення наукової класифікації пам’яток культури.

12. Вважати за такі, що втратили силу:

а) постанову ЦВК в РНК УРСР від 16 червня 1926 р. «Про пам’ятки культури і природи» (ЗУ УРСР 1926 р. № 32—33, ст. 259; 1928 р. № 1, ст. 5 і № 17, ст. 152; 1929 р. № 10, ст. 83);

б) постанови РНК УРСР від 31 серпня 1940 р. № 1193 і від 24 січня 1941 р. № 306 «Про організацію Комітету охорони та зберігання історичних, культурних, архітектурних і археологічних пам’яток УРСР» (ЗП УРСР 1940 р. № 24, ст. 171 і 1941 р. № 6, ст. 49);

в) постанову Раднаркому УРСР і Центрального Комітету КП(б)У від 6 грудня 1945 р. № 1976 «Про заходи до впорядкування стану пам’яток культури, старовини і природи на території УРСР» (ЗП УРСР 1945 р. № 17—18, ст. 128);

г) постанову Ради Міністрів УРСР від 10 серпня 1946 р. № 1395 «Про затвердження Положення про Урядову комісію по охороні пам’яток культури та старовини при Раді Міністрів УРСР» (ЗП УРСР 1946 р. № 15, ст. 126).

Голова Ради Міністрів УРСР

Д. Коротченко

Керуючий справами Ради Міністрів УРСР

В. Власенко

м. Київ, 30 грудня 1948 р.

Збірник постанов і розпоряджень уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. 1948. № 23—24. Ст. 91.

 

Постанова Ради міністрів УРСР

про організацію в м. Львів філіалу Академії наук Української РСР

24 березня 1951 р.

м. Київ

У відповідності з постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 21 лютого 1951 р. № 457 «Про організацію в м. Львові філіалу Академії наук Української РСР» Рада Міністрів Української РСР постановляє:

1. Організувати в м. Львові філіал Академії наук Української РСР у складі:

Інституту суспільних наук,

Інституту геології корисних копалин,

Інституту агробіології,

Інституту машинознавства та автоматики.

Організацію філіалу Академії наук Української РСР провести на базі наукових установ Академії, що існують в м. Львові.

2. Затвердити опрацьовану президією Академії наук Української РСР структуру інститутів Львівського філіалу Академії наук Української РСР, згідно з додатком

Зобов’язати президію Академії наук Української РСР (т. Палладіна), у відповідності з п. 2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21 лютого 1951 р. № 457, включити до складу Інституту машинознавства та автоматики львівську групу Інституту автоматики та телемеханіки Академії наук СРСР з штатами та асигнуваннями, що встановлені вказаній групі.

Довести до відома Академії наук Української РСР, що за працівниками львівської групи Інституту автоматики та телемеханіки Академії наук СРСР зберігаються посадові оклади, які вони одержують, на період їхньої роботи на тих же посадах у Львівському філіалі Академії наук Української РСР.

4. Зобов’язати президію Академії наук Української РСР (т. Палладіна), у відповідності з затвердженою цією постановою структурою інститутів Львівського філіалу Академії наук Української РСР, опрацювати проект штатів філіалу і в 5-денний  строк  подати  його  Раді  Міністрів  Української  РСР  для  наступного  затвердження  в Державній штатній комісії при Раді Міністрів СРСР.

5. Зобов’язати Держплан Ради Міністрів Української РСР (т. Гарбузова) і Міністерство фінансів Української РСР (т. Сахновського), в погодженні з президією Академії наук Української РСР, в двотижневий строк подати Раді Міністрів Української РСР пропозиції про виділення асигнувань в 1951 р. на утримання та обладнання інститутів Львівського філіалу Академії наук Української РСР.

6. Зобов’язати виконком Львівської обласної ради депутатів трудящих (т. Пелехатого):

а) забезпечити в місячний строк розміщення в м. Львові установ Львівського філіалу Академії наук Української РСР, виділивши для цього потрібну додаткову площу службових приміщень, а також забезпечити квартирами в м. Львові керівний і науковий персонал філіалу;

б) подати в тижневий строк Раді Міністрів УРСР пропозиції щодо організації поблизу м. Львова експериментальної бази для Інституту агробіології.

7. Зобов’язати президію Академії наук Української РСР (т. Палладіна) подати в місячний строк Раді Міністрів Української РСР тематичний план роботи Львівського філіалу Академії наук Української РСР на 1951 р., а також проблемно-тематичний план на ближчі роки.

Голова Ради Міністрів Української РСР

Д. Коротченко

Керуючий справами Ради Міністрів Української РСР

І. Вівдиченко

м. Київ, 24 березня 1951 р.

Збірник постанов і розпоряджень уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. 1951. № 5—6. Ст. 27.

Постанова Ради міністрів УРСР

про режим робочого дня в міністерствах,

відомствах та інших радянських установах

31 серпня 1953 р.

м. Київ

Рада Міністрів Союзу РСР постановою від 29 серпня 1953 р. № 2295 встановила, що в міністерствах, відомствах та інших радянських установах грубо порушується законодавство про режим робочого дня.

Керівники міністерств, відомств та інших установ нерідко починають свою роботу з запізненням на 2—3 години, а закінчують робочий день пізно вночі, без потреби довго затримують частину співробітників на роботі, викликають їх на службу в надурочний час. Внаслідок такої ненормальної організації робочого часу і порушення існуючого режиму самими керівниками, в багатьох міністерствах і відомствах апарат працює без достатнього контролю, розхитується трудова дисципліна серед службовців. Разом з тим співробітники установ позбавлені необхідного часу для культурного і політичного росту і підвищення ділової кваліфікації, а також не можуть приділяти належної уваги сім’ї і вихованню дітей. Робота в нічний час негативно відбивається на здоров’ї працівників і знижує їх працездатність.

З метою впорядкування режиму робочого дня і зміцнення трудової дисципліни в міністерствах, відомствах та інших радянських установах Рада Міністрів Союзу РСР постановою від 29 серпня 1953 р. № 2295:

а) встановила з 1 вересня 1953 р. для установ та організацій союзного і республіканського значення, які знаходяться в місті Москві, початок роботи з 9 години ранку і закінчення роботи о 6 годині вечора з перервою на обід тривалістю 1 година і для установ та організацій місцевого значення — початок роботи з 10 години ранку і закінчення роботи о 7 годині вечора з перервою на обід тривалістю 1 година;

б) зобов’язала міністрів, керівників відомств та інших  установ  суворо  додержувати  встановленого розпорядку робочого дня, категорично заборонивши викликати співробітників на роботу в неурочний час і здовжувати робочий день в установах та організаціях. У тих випадках, коли робота у неурочний час викликається крайньою потребою, виплачувати співробітникам з нормованим робочим днем за надурочні години роботи додаткову винагороду у відповідності з діючим законодавством.

Попередила міністрів, керівників відомств та інших установ про необхідність суворого додержання фінансової дисципліни і недопущення перевитрати встановленого фонду заробітної плати;

в) зобов’язала міністрів і керівників інших центральних установ СРСР внести в правила внутрішнього трудового розпорядку відповідні зміни, що випливають із постанови Ради Міністрів СРСР від 29 серпня 1953 р. № 2295;

г) доручила радам міністрів союзних республік, у відповідності зі згаданою постановою, упорядкувати режим робочого дня в установах республіканського та місцевого значення.

На виконання постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 29 серпня 1953 р. № 2295 Рада Міністрів Української РСР постановляє:

1. Встановити з 1 вересня 1953 р. для установ та організацій республіканського значення, які знаходяться в м. Києві, початок роботи з 9 години ранку і закінчення роботи о 6 годині вечора з перервою на обід тривалістю 1 година і для установ та організацій місцевого значення, які містяться в м. Києві, початок роботи з 10 години ранку і закінчення роботи о 7 годині вечора з перервою на обід тривалістю 1 година.

2. Встановити з 1 вересня 1953 р. для установ та організацій, які знаходяться в обласних центрах і містах обласного підпорядкування, початок роботи з 9 години ранку і закінчення роботи о 6 годині вечора з перервою на обід тривалістю 1 година і для установ та організацій, які знаходяться в сільських районах, початок роботи на період з 1 вересня до 1 квітня з 9 години ранку і закінчення роботи о 6 годині вечора і з 1 квітня до 1 вересня — з 8 години ранку і закінчення роботи о 5 годині вечора з перервою на обід 1 година.

3. Зобов’язати міністрів, керівників відомств та інших установ, а також голів виконкомів обласних, міських, районних, окружних, селищних і сільських рад депутатів трудящих Української РСР суворо додержувати встановленого розпорядку робочого дня, заборонити викликати співробітників на роботу в надурочний час і здовжувати робочий день в установах і організаціях. У тих випадках, коли робота в надурочний час викликається крайньою потребою, сплачувати працівникам з нормованим робочим днем за надурочні години роботи додаткову винагороду у відповідності з діючим законодавством.

Попередити міністрів, керівників відомств та інших установ Української РСР про необхідність суворого додержання фінансової дисципліни та недопущення перевитрати встановленого фонду заробітної плати.

4. Зобов’язати міністрів, керівників центральних установ Української РСР, голів виконкомів обласних  і  Київської  міської  рад  депутатів  трудящих  внести  в  правила внутрішнього розпорядку відповідні зміни, що випливають із цієї постанови.

Голова Ради Міністрів Української РСР

Д. Коротченко

Керуючий справами Ради Міністрів Української РСР

І. Вівдиченко

м. Київ, 31серпня 1953 р.

Збірник постанов і розпоряджень уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. 1953. № 15—16. Ст. 48.

 

Постанова Ради міністрів УРСР

про організацію роботи в Раді міністрів

Української РСР

17 червня 1955 р.

м. Київ

Рада Міністрів УРСР відмічає, що в організації роботи Ради Міністрів, міністерств і відомств УРСР мають місце істотні недоліки. Зовсім ненормальним є такий порядок, при якому в Раді Міністрів УРСР приймається велика кількість рішень, причому багато з цих рішень містять в собі заходи, які повинні здійснюватись безпосередньо міністерствами і відомствами УРСР без особливого на те рішення уряду.

Міністри і керівники відомств УРСР, а також виконкоми місцевих рад депутатів трудящих, порушуючи ленінські принципи роботи державного апарату, надсилають до уряду УРСР велику кількість паперів по всякого роду дрібних і другорядних питаннях, ухиляючись від самостійного вирішення цих питань. Таке ставлення з боку міністрів і керівників відомств до внесення питань в Раду Міністрів УРСР призводить до завантаження уряду дрібницями і відволікає його від основних питань керівництва господарським і культурним будівництвом і державного управління.

З метою поліпшення організації роботи в Раді Міністрів УРСР, підвищення відповідальності міністрів, керівників відомств і голів виконкомів місцевих рад депутатів трудящих за доручену їм справу, на виконання постанови Ради Міністрів СРСР від 4 травня 1955 р. № 860 Рада Міністрів Української РСР постановляє:

1. Засудити, як бюрократичну і шкідливу для справи, практику надсилки до уряду УРСР великої кількості паперів по всякого роду дрібних і другорядних питаннях і зобов’язати міністрів, керівників відомств і виконкоми місцевих рад депутатів трудящих покінчити з цією негідною практикою, по-справжньому займатися конкретною, живою справою по організації роботи у підвідомчих їм галузях господарства, різко скоротити потік паперів до уряду, маючи на увазі, що на розгляд Ради Міністрів УРСР повинні вноситися лише ті питання, які дійсно потребують рішення уряду.

2. Припинити практику видання численних рішень в Раді Міністрів УРСР і зобов’язати міністрів та керівників відомств при підготовці проектів рішень уряду виходити з того, що ці рішення повинні бути короткими і містити в собі конкретні заходи з питань, які вимагають рішення уряду.

3. Вважати неправильним, що міністри і керівники відомств, як правило, попередньо не розглядають з заінтересованими міністерствами і відомствами проектів рішень, які подають до Ради Міністрів УРСР, і таким чином, ставлять уряд перед необхідністю розглядати численні розбіжності та зауваження по проектах, що призводять до затримки вирішення питань.

Зобов’язати міністрів і керівників відомств раніше ніж вносити до уряду проекти рішень по питаннях, в яких зачіпаються інтереси інших міністерств (відомств), попередньо погоджувати свої пропозиції по цих питаннях з відповідними міністрами (керівниками відомств), а при наявності розбіжностей з ними — подавати одночасно з своїми пропозиціями висновки міністерств (відомств) та повідомляти в своєму листі про мотиви цих розбіжностей.

Зобов’язати Держплан Ради Міністрів УРСР більш ретельно готувати проекти рішень, які вносяться ним до Ради Міністрів УРСР, попередньо обговорювати ці проекти з відповідними міністрами (керівниками відомств), а при необхідності — з облвиконкомами, і при наявності розбіжностей з ними доповідати про це в своєму листі з наведенням мотивів відхилення Держпланом Ради Міністрів УРСР заперечень міністерств (відомств) або облвиконкомів по проекту.

4. Визнати ненормальним таке положення, при якому виконкоми міських і районних рад депутатів трудящих, а також управління, трести, організації і відділи міністерств і відомств УРСР часто вносять безпосередньо в Раду Міністрів УРСР всякого роду питання, що входять в компетенцію облвиконкомів або відповідних міністерств (відомств), обминаючи облвиконкоми і міністерства (відомства).

Такого роду питання виконкоми міських і районних рад депутатів трудящих повинні вносити в Раду Міністрів УРСР через облвиконкоми, а організації міністерств — через міністерства, що не виключає можливості прямого звернення їх в окремих випадках до Ради Міністрів УРСР.

5. Відмітити, що міністерства (відомства) і облвиконкоми в багатьох випадках замість вишукування внутрішніх ресурсів для забезпечення поточних потреб підприємств і будов просять у уряду, без достатніх на те підстав, додаткові грошові кошти, матеріали та устаткування.

Враховуючи, що така порочна практика, яка є наслідком недержавного відношення до справи, несумісна з принципами організації соціалістичного планового господарства, зобов’язати міністрів, керівників відомств і облвиконкоми припинити цю практику в своїй роботі і вживати всіх необхідних заходів до забезпечення суворого режиму економії в господарстві та мобілізації внутрішніх ресурсів.

6. Вважати нетерпимим, що в багатьох міністерствах і відомствах допускається неуважне, формально-бюрократичне ставлення до листів, що надходять від підприємств, будов і місцевих організацій, а також від окремих громадян, внаслідок чого питання, поставлені в цих листах, довгий час не вирішуються або залишаються зовсім без відповіді. Таке ставлення міністерств і відомств до потреб підприємств, будов та організацій завдає серйозної шкоди справі і призводить до того, що вони, не знаходячи вирішення поставлених ними питань в міністерствах і відомствах, примушені звертатися по цих питаннях безпосередньо до уряду.

Зобов’язати міністрів і керівників відомств забезпечити уважний розгляд листів, що надходять від підприємств, будов і місцевих організацій, а також від окремих громадян, ретельно і по-діловому розбиратися в поставлених у цих листах питаннях і вживати своєчасно необхідних заходів, організуючи справу таким чином, щоб ні один такий лист не залишився без розгляду.

7. Відмітити, що надходження до уряду великої кількості паперів по питаннях зміни державних планів викликається значною мірою недоліками, які є в роботі Держплану Ради Міністрів УРСР, міністерств і відомств УРСР в справі підготовки проектів планів, що подаються на затвердження уряду.

Зобов’язати Держплан Ради Міністрів УРСР, міністерства і відомства при складанні проектів державних планів більш правильно і точно визначати відповідні завдання в планах з тим, щоб поправки в них протягом року вносились лише у випадках необхідності, в зв’язку з обставинами, які не могли бути враховані при складанні планів.

8. Підтвердити, що в Раду Міністрів УРСР питання вносяться міністерствами і відомствами за підписом міністра (керівника відомств), а у випадку його відсутності — першого заступника міністра (керівника відомства).

Виконкоми обласних і міських (республіканського підпорядкування) рад депутатів трудящих вносять питання в Раду Міністрів УРСР за підписом голови виконкому, а у випадку його відсутності — за підписом першого заступника голови.

9. Встановити, що питання, внесені в Раду Міністрів УРСР з порушенням вимог, передбачених цією постановою, не приймаються до розгляду в Раді Міністрів УРСР і подані матеріали по них повертаються відповідному міністру (керівникові відомства) за вказівкою голови Ради Міністрів УРСР або його заступників.

10. Звернути увагу міністрів і керівників ві- домств УРСР, а також виконкомів місцевих рад депутатів трудящих на незадовільну організацію роботи по контролю за виконанням рішень уряду.

Зобов’язати міністрів, керівників відомств УРСР і виконкоми обласних, районних і міських рад депутатів трудящих забезпечити перевірку виконання рішень уряду, вживати необхідних заходів до безумовного проведення в життя цих рішень, притягати до відповідальності осіб, які зривають їх виконання, та організувати справу таким чином, щоб суворо додержувалась державна дисципліна і рішення уряду виконувались точно і беззаперечно.

11. Відмітити, що в роботі по керівництву міністерствами, а також в роботі міністерств по керівництву підвідомчими їм підприємствами та організаціями все ще мають місце елементи формалізму, які виявляються в тому, що перша-ліпша вказівка обов’язково оформляється в писаному вигляді, що породжує зайве листування і сприяє канцелярсько-бюрократичним методам роботи.

Визнати також неправильною практику, що склалася, при якій по наслідках перевірки виконання рішень уряду, як правило, приймаються нові рішення, що ослабляє силу і значення раніш прийнятих рішень і не відповідає завданню підвищення відповідальності міністрів і керівників відомств за точне і неухильне виконання завдань уряду.

Завдання перевірки виконання, де б вона не провадилась, полягає не в тому, щоб плодити нові рішення, а в тому, щоб вживати оперативних заходів до забезпечення безумовного виконання раніш виданих рішень і тим самим зміцнювати державну дисципліну в усіх ланках апарату.

12. З метою зосередження уваги президії Ради Міністрів УРСР на вирішенні основних питань народного господарства і державного управління, а також прискорення розгляду і вирішення поточних питань встановити:

а) що заступники голови Ради Міністрів УРСР приймають і затверджують рішення по питаннях, що стосуються до підвідомчих їм міністерств і відомств, крім питань про підвищення заробітної плати, використання державних матеріальних і фінансових резервів, а також загальних питань, які повинні вирішуватися головою Ради Міністрів або президією Ради Міністрів УРСР;

б) перші заступники голови Ради Міністрів УРСР, крім вирішення питань по підвідомчих їм міністерствах і відомствах, розглядають і приймають рішення по суміжних питаннях, які виникають між міністерствами, і по питаннях, що стосуються до компетенції заступників голови Ради Міністрів УРСР в тому випадку, якщо між ними не досягнуто погодженого рішення. Всі рішення і розпорядження, прийняті в цьому порядку, розсилаються для відома голові і заступникам голови Ради Міністрів УРСР.

Рішення перших заступників голови Ради Міністрів і заступників голови Ради Міністрів видаються у вигляді розпоряджень Ради Міністрів УРСР. За дорученням голови Ради Міністрів перші заступники Голови Ради Міністрів видають також і постанови Ради Міністрів УРСР.

Голова Ради Міністрів Української РСР

Н. Кальченко

Керуючий справами Ради Міністрів Української РСР

Я. Сірченко

м. Київ, 17 червня 1955 р.

Збірник постанов і розпоряджень уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. 1955. № 11—12. Ст. 58.

 

Постанова Ради міністрів УРСР

про заходи по поліпшенню охорони

материнства і дитинства в Українській РСР*

20 травня 1957 р.

м. Київ

З метою поліпшення умов охорони материнства і дитинства і зниження захворюваності та смертності дітей у республіці Рада Міністрів Української РСР постановляє:

1. Зобов’язати виконкоми обласних, Київської і Севастопольської міських рад депутатів трудящих і Міністерство охорони здоров’я УРСР:

а) відновити протягом 1957—1958 рр. мережу дитячих молочних кухонь і роздавальних пунктів, яка існувала в 1950 р. в містах, робітничих селищах, радгоспах і колгоспах, та організувати у великих містах і промислових центрах механізовані дитячі молочні кухні і, відповідно, роздавальні пункти, в кількості, згідно з додатком № 1;

б) звільнити всі приміщення, в яких раніш були розміщені дитячі молочні кухні, і повернути їх для використання під дитячі молочні кухні або виділити замість них інші відповідні приміщення;

в) організувати продаж сухих дитячих сумішей в аптеках республіки.

2. Дозволити виконкомам обласних, Київської та Севастопольської міських рад депутатів трудящих за рахунок загальних асигнувань на охорону здоров’я:

а) видавати безплатно необхідні харчувальні суміші дітям до 6-місячного віку, переведеним на штучне вигодовування, батьки яких матеріально не забезпечені;

б) видавати безплатно з молочних кухонь дитячі харчувальні та лікувальні суміші в межах 15 % усієї продукції, що відпускають молочні кухні, дітям до 1 року, батьки яких потребують матеріальної допомоги.

3. Доручити виконкомам обласних, міських і районних рад депутатів трудящих:

а) при наданні жилої площі трудящим, які стоять на черзі, задовольняти переважно сім’ї, що мають трьох і більше дітей; забезпечувати роботою матерів-одиночок на підприємствах і в установах по місцю їх проживання;

б) встановити систематичний контроль за ходом будівництва дитячих установ та подавати цьому будівництву всебічну допомогу;

в) рекомендувати організацію протягом 1957— 1958 рр. у кожному колгоспі родильного будинку і постійних дошкільних дитячих закладів (ясла-садки) та необхідної кількості сезонних дитячих закладів.

4. Міністерству промисловості м’ясних і молочних продуктів УРСР і Міністерству промисловості продовольчих товарів УРСР організувати з 1957 р. щорічне виробництво продуктів дитячого харчування: сухих молочних продуктів, сухих молочних сумішей, вітамінізованих сухих концентратів, овочевих, фруктових та ягідних консервів, іонітного молока, сухого підкисленого молока типу релактону, сухого кефіру, лактону та фруктових киселів, збагачених вітамінами, згідно з додатком № 2*.

5. Зобов’язати Міністерство торгівлі УРСР:

а) забезпечити в усіх містах і робітничих селищах безперебійний продаж продовольчих товарів для дітей; організувати відділи дитячого харчування при гастрономічних магазинах, а також виділити окремі магазини для продажу продуктів дитячого харчування;

б) разом з Міністерством фінансів УРСР і Міністерством охорони здоров’я УРСР в місячний строк подати пропозиції про зниження цін на продовольчі товари для дитячого харчування.

6. Зобов’язати Укоопспілку забезпечити торгівлю продуктами дитячого харчування в сільській місцевості і разом з Міністерством охорони здоров’я УРСР розробити порядок їх продажу для дітей.

7. Міністерству місцевої і паливної промисловості УРСР виготовляти з 1958 р. дозувально-розливочні і пляшкомийні машини та устаткування для молочних кухонь за заявками Міністерства охорони здоров’я УРСР.

8. Зобов’язати Міністерство освіти УРСР систематично друкувати в журналах статті, нариси, оповідання про сімейне і громадське виховання дітей.

Протягом 1957 р. видати підготовлений Міністерством юстиції УРСР збірник законодавства про державний захист прав та інтересів неповнолітніх і охорону їх майна та про охорону материнства і дитинства.

9. Зобов’язати Міністерство культури УРСР забезпечити випуск хронікально-документальних кінофільмів (на 1—2 частини), в яких відобразити, як партія та уряд піклуються про матерів і дітей, про щасливе материнство: присвятити цим питанням ряд спеціальних сюжетів кіножурналу «Радянська Україна», організувати виступи спеціалістів з різних галузей науки по радіо і в кінотеатрах, перед початком сеансів, з бесідами про материнство і дитинство.

Голова Ради Міністрів Української РСР

Н. Кальченко

Керуючий справами Ради Міністрів Української РСР

Я. Сірченко

м. Київ, 20 травня 1957 р.

Збірник постанов і розпоряджень уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. 1957. № 9. Ст. 101.

 

Постанова Ради міністрів УРСР

про проведення Всесоюзного перепису населення

21 травня 1957 р.

м. Київ

На виконання постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 2 лютого 1957 р. № 121, з метою забезпечення своєчасної і якісної підготовки та проведення всесоюзного перепису населення, Рада Міністрів Української РСР постановляє:

1. Провести в січні 1959 р. перепис населення на території Української РСР.

2. Зобов’язати виконкоми обласних, міських і районних рад депутатів трудящих до 1 січня 1958 р. уточнити перелік і межі міських селищ, упорядкувати нумерацію кварталів і домоволодінь і назви вулиць, міст та міських селищ, а також уточнити (або скласти нові) плани міських селищ, великих сіл і карти районів.

3. Для забезпечення правильного розподілу населення на міське та сільське зобов’язати виконкоми обласних рад депутатів трудящих закінчити в 1957 р. роботу по переведенню сільських населених пунктів у категорію міських відповідно до затвердженого Указом президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1956 р. Положення «Про порядок віднесення населених пунктів до категорії міст, селищ міського типу і робітничих селищ Української РСР».

4. Доручити виконкомам обласних і Київської міської рад депутатів трудящих розглянути і вирішити питання про виділення в розпорядження обласних і Київського міського статистичних управлінь необхідних приміщень, підготовлених для роботи апарату бюро шифровки матеріалів перепису, на строк з грудня 1958 р. до серпня 1959 р.

Крім того, виділити обласним і Київському міському статистичному управлінням відповідні службові приміщення для розміщення апарату секторів перепису.

5. Для організації в м. Києві машинолічильної станції по розробці даних перепису населення, відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 2 лютого 1957 р. № 121, зобов’язати виконком Київської міської ради депутатів трудящих (т. Давидова) передати для розміщення зазначеної машинолічильної станції будинок по вул. Шота Руставелі, № 3, в якому зараз розміщені главки і центральні організації Міністерства промисловості продовольчих товарів УРСР.

6. Зобов’язати виконкоми обласних, міських і районних рад депутатів трудящих подавати органам державної статистики всебічну допомогу в справі організації, підготовки та проведення всесоюзного перепису населення.

Голова Ради Міністрів Української РСР

Н. Кальченко

Керуючий справами Ради Міністрів Української РСР

Я. Сірченко

м. Київ, 21 травня 1957 р.

Збірник постанов і розпоряджень уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. 1957. № 9. Ст. 102.

 

 

Постанова Ради міністрів УРСР

про організацію шкіл з продовженим днем

22 березня 1960 р.

м. Київ

Відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 15 лютого 1960 р. № 182 «Про організацію шкіл з продовженим днем» ЦК КП України і Рада Міністрів Української РСР постановляють:

1. З метою дальшого поліпшення громадського виховання дітей і посилення допомоги сім’ї в цій справі, як це зазначено в постанові ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР, вважати необхідним поряд з розвитком мережі шкіл-інтернатів, як навчально-виховних закладів вищого типу, створення для дітей і підлітків у містах, робітничих селищах і сільській місцевості шкіл з продовженим днем, в яких діти будуть знаходитись під наглядом педагогів протягом всього дня.

Виконкомам обласних, Київської і Севастопольської міських рад депутатів трудящих відкривати школи з продовженим днем, як правило, для учнів I—VIII класів і розміщувати їх у приміщеннях шкіл-новобудов, а також у діючих школах при умові, що відкриття їх не приведе до збільшення змінності в школах даного міста чи села. До шкіл з продовженим днем в першу чергу приймати дітей, батьки яких працюють.

2. Організувати для учнів шкіл з продовженим днем за рахунок батьків дворазове гаряче харчування з розрахунку вартості харчування в день 4 крб. 90 коп.

Для учнів I—II класів і дітей з ослабленим здоров’ям у школах з продовженим днем організовувати денний сон.

3. Довести до відома міністерств і відомств Української РСР, обкомів КП України і облвиконкомів, що постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про організацію шкіл з продовженим днем»:

а) затверджені додаткові типові штати і ставки заробітної плати працівників шкіл з продовженим днем, згідно з додатком*;

б) визначено кількість вихователів у школах з продовженим днем із розрахунку 1,5 одиниць на групу учнів I—IV класів і однієї одиниці на групу учнів V—VIII класів при наповненості кожної групи 30—40 чоловік. Ставки заробітної плати вихователя встановлювати у відповідності з постановою Ради Міністрів СРСР від 29 листопада 1952 р. № 5010.

Поширено на зазначених вихователів пільги і переваги, порядок пенсійного забезпечення і тривалість чергової відпустки, установлені для вчителів загальноосвітніх шкіл;

в) директорам і завідуючим шкіл, при яких є дві і більше груп продовженого дня, встановлено доплату в розмірі 100 крб. на місяць;

г) надано право виконкомам міських і районних рад депутатів трудящих звільняти від плати за харчування дітей із малозабезпечених сімей у кількості до 25 % до загального складу учнів шкіл з продовженим днем, з них до 10 % повністю і до 15 % до половини розміру плати за харчування.

4. Витрати на утримання шкіл з продовженим днем, а також витрати по наданню учням пільг по харчуванню провадити за рахунок бюджету обласних, Київської і Севастопольської міських рад депутатів трудящих.

5. Зобов’язати Міністерство торгівлі УРСР (т. Сахновського), Міністерство освіти УРСР (т. Білодіда), Укоопспілку (т. Сая), виконкоми обласних, Київської і Севастопольської міських рад депутатів трудящих розробити заходи, які забезпечили б організацію гарячого харчування учнів у школах з продовженим днем до початку нового навчального року.

6. Зобов’язати обкоми КП України, Міністерство освіти УРСР, виконкоми обласних, Київської і Севастопольської міських рад депутатів трудящих до 1 червня 1960 р. розглянути пропозиції місцевих рад депутатів трудящих по створенню шкіл з продовженим днем, забезпечити необхідну допомогу органам народної освіти в створенні цих шкіл та належний контроль за їх роботою.

7. Зобов’язати Українську республіканську раду професійних спілок (т. Москальця), ЦК ЛКСМУ (т. Дрозденка), місцеві профспілкові та комсомольські організації брати активну участь у створенні та організації роботи шкіл з продовженим днем.

8. Організацію шкіл з продовженим днем в порядку, передбаченому цією постановою, дозволити з 1 вересня 1960 р. в межах плану з праці і бюджетних асигнувань на 1960 р.

9. Рекомендувати колгоспам брати участь в організації шкіл з продовженим днем, в яких будуть навчатися діти членів колгоспів, а також в утриманні за рахунок своїх коштів додаткового обслуговуючого персоналу цих шкіл (за виключенням адміністративного і виховательського) і у витратах на харчування учнів.

10. Зобов’язати Міністерство освіти УРСР і його органи на місцях:

а) до  початку  навчального  року  укомплектувати  групи  та  школи  продовженого  дня  вихователями  з  числа  досвідчених  вчителів і випускників педагогічних учбових закладів. З метою підвищення їх фахової кваліфікації провести при педагогічних інститутах і обласних інститутах удосконалення вчителів короткострокові курси та семінари;

б) організувати вивчення і узагальнення кращого передового досвіду роботи груп продовженого дня; до початку 1960/61 навчального року видати методичні вказівки про роботу груп і шкіл продовженого дня;

в) до 1 червня 1960 р. підготувати проект Положення про школи продовженого дня і подати його на розгляд Ради Міністрів УРСР.

11. Дію  цієї  постанови,  за  виключенням  підпункту  «а»  пункту 3,  поширити  на  групи  продовженого  дня, які створюються при загальноосвітніх школах.

12. Зобов’язати редакції газет та журналів широко висвітлювати кращий досвід роботи груп і шкіл продовженого дня.

13. З виданням цієї постанови вважати такими, що втратили силу, абзац другий пункту першого і пункт 3 постанови Ради Міністрів УРСР від 29 листопада 1956 р. № 1416 (ЗП УРСР 1956 р. № 21—22. Ст. 224).

14. Зобов’язати Міністерство освіти УРСР, обкоми КП України, виконкоми обласних, Київської та Севастопольської міських рад депутатів трудящих про виконання цієї постанови доповісти ЦК КП України і Раді Міністрів УРСР до 1 жовтня 1960 р.

Секретар Центрального Комітету

КП України М. Підгорний

Голова Ради Міністрів Української РСР

 Н. Кальченко

м. Київ, 22 березня 1960 р.

Збірник постанов і розпоряджень уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. 1960. № 3. Ст. 28.

Постанова Ради міністрів УРСР

про розподіл обов’язків між головою

Ради міністрів УРСР та його заступниками

20 березня 1961 р.

м. Київ

Рада Міністрів Української РСР постановляє:

Затвердити такий розподіл обов’язків у Раді Міністрів УРСР між головою Ради Міністрів УРСР та його заступниками:

Голова Ради Міністрів УРСР тов. Щербицький В.В.

Виконкоми обласних рад депутатів трудящих

Держплан Ради Міністрів УРСР

Українська рада народного господарства

Ради народного господарства економічних адміністративних районів УРСР

Міністерство внутрішніх справ УРСР

Міністерство закордонних справ УРСР

Питання оборони і оборонної промисловості

Комітет державної безпеки при Раді Міністрів УРСР

Комісія радянського контролю Ради Міністрів УРСР

Центральне статистичне управління при Раді Міністрів УРСР

Українське територіальне управління Головного управління державних матеріальних резервів при Раді Міністрів СРСР

Управління справами Ради Міністрів УРСР.

Перший заступник голови Ради Міністрів УРСР тов. Сенін І.С.

Міністерство автомобільного транспорту і шосейних шляхів УРСР

Міністерство зв’язку УРСР

Міністерство будівництва УРСР

Міністерство комунального господарства УРСР

Головне управління місцевої промисловості і побутового обслуговування населення при Раді Міністрів УРСР

Державний комітет Ради Міністрів УРСР в справах будівництва

Академія будівництва та архітектури УРСР

Спілка архітекторів України

Державний науково-технічний комітет Ради Міністрів УРСР

Питання раціоналізації та винахідництва

Головне управління геології і охорони надр при Раді Міністрів УРСР

Державний комітет Ради Міністрів УРСР по нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляді (Держгіртехнагляд УРСР)

Головне управління Дніпровського річкового пароплавства при Раді Міністрів УРСР

Питання залізничного транспорту

Питання водного транспорту

Українське територіальне управління цивільного повітряного флоту

Українська республіканська контора Будбанку СРСР

Виставка передового досвіду в народному господарстві Української РСР при Раді Міністрів УРСР

Уповноважений Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР при Раді Міністрів УРСР

Зовнішні економічні зв’язки. Надсилка за кордон спеціалістів і делегацій

Державний арбітраж при Раді Міністрів УРСР

Інспекція безпеки мореплавства і портового нагляду флоту рибної промисловості при Раді Міністрів УРСР

Питання легкої, деревообробної, мебльової і паперової промисловості

Питання будівництва гідроелектростанцій та каналів.

Заступник голови Ради Міністрів УРСР

тов. Бутенко Г.П.

Міністерство торгівлі УРСР

Міністерство фінансів УРСР

Міністерство соціального забезпечення УРСР

Міністерство юстиції УРСР

Укоопспілка

Прокуратура УРСР

Верховний суд УРСР

Українська республіканська контора Держбанку СРСР

Уповноважений Комітету стандартів, мір і вимірювальних приладів при Раді Міністрів УРСР

Керівництво роботою Комісії Ради Міністрів УРСР по сприянню експорту

Уповноважений Всесоюзної торгової палати по Українській РСР

Українське відділення Всесоюзного акціонерного товариства «Інтурист»

Комісія по встановленню персональних пенсій при Раді Міністрів УРСР

Питання харчової, цукрової, м’ясо-молочної і рибної промисловості.

Заступник голови Ради Міністрів УРСР

тов. Вольтовський Б.І.

Міністерство сільського господарства УРСР

Головне управління радгоспів при Раді Міністрів УРСР

Державний комітет Ради Міністрів УРСР по водному господарству

Українське республіканське об’єднання Ради Міністрів УРСР по продажу сільськогосподарської техніки, запасних частин, мінеральних добрив та інших матеріально-технічних засобів, ремонту і використанню машин у колгоспах і радгоспах та організації будівництва в колгоспах (Укрсільгосптехніка)

Головне управління лісового господарства і лісозаготівель при Раді Міністрів УРСР (Укрголовлісгоспзаг)

Головне  управління  організованого набору робітників  і  переселення  при  Раді  Міністрів УРСР

Українська державна інспекція по охороні та регулюванню рибальства при Раді Міністрів УРСР (Укрдержрибвод)

Управління гідрометслужби УРСР.

Заступник голови Ради Міністрів УРСР,

міністр заготівель УРСР тов. Кальченко Н.Т.

Питання заготівель і закупок сільськогосподарських продуктів.

Заступник голови Ради Міністрів УРСР,

голова Держплану УРСР тов. Розенко П.Я.

Паливна, нафтова, газова промисловість та питання газифікації

Металургійна і гірничорудна промисловість

Хімічна промисловість

Машинобудівна і приладобудівна промисловість

Електрифікація народного господарства та електротехнічна промисловість

Питання праці, зарплати, соцзмагання

Питання цін в промисловості.

Заступник голови Ради Міністрів УРСР

тов. Тронько П.Т.

Міністерство вищої і середньої спеціальної освіти УРСР

Міністерство культури УРСР

Міністерство освіти УРСР

Міністерство охорони здоров’я УРСР

Комітет по радіомовленню і телебаченню при Раді Міністрів УРСР

Головне управління професійно-технічної освіти при Раді Міністрів УРСР

Головне управління по охороні військових і державних таємниць у пресі при Раді Міністрів УРСР

Уповноважений Ради в справах Руської православної церкви при Раді Міністрів УРСР

Уповноважений Ради в справах релігійних культів при Раді Міністрів УРСР

Радіотелеграфне агентство України при Раді Міністрів УРСР (РАТАУ)

Академія наук УРСР

Українське товариство для поширення політичних і наукових знань

Українське товариство дружби і культурного зв’язку з зарубіжними країнами

Спілка письменників України

Спілка композиторів України

Спілка художників України

Спілка журналістів України

Оргбюро Спілки працівників кінематографії України

Українське театральне товариство (УТТ)

Укоопхудожник

Союз спортивних товариств і організацій УРСР

Український республіканський комітет Всесоюзного добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту (ДТСААФ СРСР)

Центральний комітет Товариства Червоного Хреста Української РСР

Управління захисту авторських прав (УЗАП)

Архівне  управління  при  Раді  Міністрів  УРСР.

Голова Ради Міністрів УРСР В. Щербицький

Керуючий справами Ради Міністрів УРСР К. Бойко

ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 9. Спр. 8298. Арк. 161—165. Засвідчена копія.

 

 

Постанова Ради міністрів УРСР

про встановлення щорічних республіканських

премій імені Т. Шевченка

20 травня 1961 р.

м. Київ

Для  відзначення  пам’яті  великого  українського поета, революціонера-демократа Т.Г. Шевченка,  а  також  для  ще  більшого сприяння дальшому  розвиткові  української  радянської  літератури,  музики,  образотворчого  мистецтва,  театру і кінематографії Рада Міністрів Української РСР  п о с т а н о в л я є:

1. Встановити три щорічні республіканські премії імені Т.Г. Шевченка за видатні твори літератури, образотворчого мистецтва, музики, театрального мистецтва і кінематографії в розмірі по 2500 крб. кожна.

Встановити, що разом з премією нагородженому вручається Диплом про присудження премії і золота нагрудна медаль лауреата премії імені Т.Г. Шевченка.

2. Утворити Урядовий республіканський комітет по преміях імені Т.Г. Шевченка в кількості 25 чоловік, за поданням якого Рада Міністрів УРСР  розглядає  питання  про  присудження  премій  імені  Т.Г. Шевченка  і  виносить  відповідну ухвалу.

3. Положення про республіканські премії імені Т.Г. Шевченка затвердити (додається).

Голова Ради Міністрів Української РСР

В. Щербицький

Керуючий справами Ради Міністрів Української РСР

К. Бойко

м. Київ, 20 травня 1961 р.

Збірник постанов і розпоряджень уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. 1961. № 5. Ст. 73.

Постанова Ради міністрів УРСР

про додаткові заходи

по дальшому впорядкуванню місць

на території УРСР,

зв’язаних з життям і діяльністю Т. Шевченка

28 вересня 1962 р.

м. Київ

У зв’язку з підготовкою до відзначення у березні 1964 р. 150-річчя з дня народження великого українського поета, художника, революціонера-демократа Т.Г. Шевченка і з метою дальшого упорядкування місць на території УРСР, зв’язаних з його життям і діяльністю, Рада Міністрів Української РСР постановляє:

1. Зобов’язати виконкоми обласних рад депутатів трудящих, на території яких є пам’ятні місця, зв’язані з життям і діяльністю Т.Г. Шевченка, провести  протягом 1962—1963 рр.  і березня 1964 р. відповідну роботу по благоустрою і підготовці цих місць до дня відзначення Шевченківського ювілею.

2. Зобов’язати Міністерство автомобільного транспорту і шосейних шляхів УРСР здійснити тверде покриття на вулицях с. Моринці обсягом 0,85 км (під’їздів до клубу, сільради, садиби, де жив Т.Г. Шевченко, на подвір’ї правління колгоспу та влаштування площі для автобусів біля чайної).

3. Зобов’язати Міністерство охорони здоров’я УРСР виділити у 1962—1963 рр. виконкому Черкаської обласної ради депутатів трудящих необхідне устаткування для обладнання рентгенкабінету, фізіотерапевтичного та інших кабінетів у лікарні с. Моринці, а також арматуру з кольорових металів, фітинги та інші матеріали для завершення робіт і обладнання лікарні в с. Шевченкове.

4. Прийняти до відома заяву голови виконкому Черкаської обласної ради депутатів трудящих т. Степаненка про те, що протягом 1963—1964 рр. в с. Шевченкове Звенигородського району буде збудовано середню школу.

5. Зобов’язати Українське республіканське об’єднання Укрсільгосптехніка забезпечити електрифікацію колгоспів імені Т.Г. Шевченка (с. Моринці) та імені Щорса (с. Шевченкове) Черкаської області.

6. Зобов’язати Черкаський облвиконком протягом 1963 р. закінчити будівництво клубу в с. Моринці Звенигородського району за планом державних капіталовкладень Черкаської області по галузі «культура» на 1963 р.

Держплану УРСР передбачити в проекті плану на 1963 р. обсяг капіталовкладень для Черкаської області з урахуванням коштів, потрібних для закінчення будівництва клубу в с. Моринці.

7. Укоопспілці забезпечити здійснення в 1962— 1963 рр. будівництва їдальні та сільського магазину в с. Моринці Звенигородського району.

8. Зобов’язати Черкаський облвиконком та Головне управління місцевої промисловості і побутового обслуговування населення при Раді Міністрів УРСР забезпечити здійснення будівництва в 1963 р. павільйону побутового обслуговування в с. Моринці.

9. Зобов’язати Головне управління Дніпровського річкового пароплавства при Раді Міністрів УРСР встановити на березі Дніпра в Каневі відповідно обладнаний дебаркадер та причал.

Заступник голови Ради Міністрів УРСР Н. Кальченко

Керуючий справами Ради Міністрів УРСР К. Бойко

ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 2. Спр. 118. Арк. 1-2. Оригінал.

 

Постанова Ради міністрів УРСР

про проектування Музею —

Україна у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.

з панорамою оборони та визволення міста Києва

10 червня 1967 р.

м. Київ

Рада Міністрів Української РСР постановляє:

1. Доручити Держбуду УРСР на замовлення Міністерства культури УРСР здійснити проектування Музею — Україна у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр. з панорамою оборони та визволення міста Києва, прийнявши за основу проектні пропозиції авторських груп під керівництвом архітекторів т. Єлізарова В.Д. і т. Головка Г.В.

2. Держбуду УРСР разом з Міністерством культури УРСР:

— уточнити програму проектування Музею — Україна у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр. з панорамою оборони та визволення міста Києва;

— до 30 вересня 1967 р. подати проектне завдання на будівництво вказаного музею на розгляд Ради Міністрів УРСР.

3. Міністерству фінансів УРСР по наслідках виконання бюджету за перше півріччя 1967 р. визначити суму і джерела покриття витрат, зв’язаних з проектуванням музею, та профінансувати їх за рахунок республіканського бюджету.

4. Держплану УРСР збільшити Міністерству культури УРСР ліміт проектно-розвідувальних робіт 1967 р. на 22 тис. карбованців.

Голова Ради Міністрів УРСР В. Щербицький

Керуючий справами Ради Міністрів УРСР К. Бойко

ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 13. Спр. 1855. Арк. 48. Оригінал.

 

Постанова ЦК Комуністичної партії України

і Ради міністрів УРСР про проведення Декади

української літератури і мистецтва в РРФСР

24 грудня 1968 р.

Центральний Комітет КП України і Рада Міністрів постановляють:

1. Прийняти запрошення Ради Міністрів Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки на проведення Декади української літератури і мистецтва в Російській Федерації у період з 27 травня по 6 червня 1969 р.

2. Для  підготовки  і  проведення  Декади  української  літератури  і  мистецтва  в  Російській  Федерації утворити Республіканський організаційний комітет у складі: Овчаренка Ф.Д. (голова), Тронька П.Т. (заступник голови), Бабійчука Р.В., Барановського А. М.,  Білогурова   М. К.,   Бородая  В. З.,  Главак  Т. В., Голубкова  В. М.,  Гончара  О. Т.,  Іванова  С. П.,  Левчука  Т. В.,  Сахновського Г.Л., Сиваченка М.Є., Скачка М.А., Федченка П.М., Шевеля Г.Г., Шендрик Л.К., Штогаренка А.Я.

3. Доручити Оргкомітету:

а) розробити план проведення Декади української літератури і мистецтва в Російській Федерації та, погодивши його з відповідними організаціями РРФСР, подати на розгляд і затвердження ЦК КП України до 1 лютого 1969 р.;

б) внести на розгляд Ради Міністрів УРСР кошторис видатків, зв’язаних з організацією і проведенням Декади української літератури і мистецтва в Російській Федерації.

Секретар Центрального Комітету КП України

П.Шелест

Голова Ради Міністрів Української РСР

 В.Щербицький

ЦДАВО України. Ф.2. Оп. 13. Спр. 2823. Арк. 188. Оригінал.

 

 

Постанова Ради міністрів УРСР про створення Державного музею народної архітектури та побуту Української РСР

6 лютого 1969 р.

м. Київ

З метою збереження і показу пам’яток української народної архітектури та побуту Рада Міністрів Української РСР постановляє:

1. Прийняти пропозицію Міністерства культури УРСР, Академії наук УРСР, Держбуду УРСР і Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури про створення Державного музею народної архітектури та побуту Української РСР з підпорядкуванням його Міністерству культури УРСР.

2. Міністерству культури УРСР, Академії наук УРСР, Держбуду УРСР з участю Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури до 1 серпня 1969 р. розробити завдання на проектування зазначеного музею.

3. Держбуду УРСР до 1 серпня 1970 р. забезпечити розробку проектного завдання на будівництво Державного музею народної архітектури та побуту УРСР і подати його на затвердження Ради Міністрів УРСР. Передбачити розташування музею в районі с. Пирогове Києво-Святошинського району Київської області.

Держплану УРСР передбачити виділення Міністерству культури УРСР лімітів для виготовлення проектного завдання на будівництво вказаного музею.

Київському облвиконкому відповідно до затвердженого проектного завдання визначити земельну ділянку для вказаного музею в районі с. Пирогове Києво-Святошинського району. Відведення виділеної для музею площі проводити окремими  ділянками  в  міру  розгортання  будівельних робіт на вимогу Міністерства культури УРСР.

4. Академії наук УРСР, Держбуду УРСР, Міністерству культури УРСР та облвиконкомам разом з Українським товариством охорони пам’ятників історії та культури організувати роботу по виявленню, збереженню і відбору для експонування в музеї народної архітектури та побуту старовинних пам’ятників народного будівництва (жилих, громадських, господарських, виробничих та інших споруд), відповідного побутового начиння, творів народного мистецтва, виробів ремесла, знарядь праці, що належать державним організаціям, колгоспам або громадянам.

Облвиконкомам забезпечити збереження виявлених та відібраних експонатів, відправку яких до м. Києва здійснювати за пропозиціями Міністерства культури УРСР.

Міністерству фінансів УРСР разом з Міністерством культури УРСР, Академією наук УРСР і Держбудом УРСР до 15 травня 1969 р. подати Раді Міністрів УРСР пропозиції про джерела покриття витрат, зв’язаних з проведенням експедицій по виявленню, обстеженню та відбору експонатів до музею.

5. Дозволити Міністерству культури УРСР після затвердження проектного завдання на час робіт по організації і будівництву Державного музею народної архітектури та побуту УРСР створити дирекцію музею та за погодженням з Міністерством фінансів УРСР і Держпланом УРСР затвердити її штати.

Прийняти  пропозицію  правління  Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури про утримання зазначеної дирекції за рахунок коштів Товариства до відкриття згаданого музею.

Голова Ради Міністрів УРСР В. Щербицький

Керуючий справами Ради Міністрів УРСР К. Бойко

ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 13. Спр. 3578. Арк. 178-179. Оригінал.

Постанова Ради міністрів УРСР

про передачу Державного музею народної архітектури та побуту Української РСР

у відання Українського товариства охорони

пам’ятників історії та культури

31 березня 1971 р.

Рада Міністрів Української РСР постановляє:

1. Прийняти пропозицію* Міністерства культури УРСР та Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури про передачу Державного музею народної архітектури та побуту Української РСР, що будується, у відання Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури і надалі іменувати його — «Музей народної архітектури та побуту Української РСР».

У зв’язку з цим внести відповідні зміни до пункту I постанови Ради Міністрів УРСР від 6 лютого 1969 р. № 105 (ЗП УРСР 1969 р. № 2, ст. 21).

2. Міністерству культури УРСР передати безоплатно Українському товариству охорони пам’ятників історії та культури наявні на 1 квітня 1971 р. матеріально-технічні і транспортні засоби, обладнання та експонати музею.

3. Держплану УРСР та Міністерству фінансів УРСР внести відповідні зміни до народногосподарського плану і бюджету на 1971 рік, що випливають з цієї постанови.

Заступник голови

Ради Міністрів УРСР Н. Кальченко

Керуючий справами

Ради Міністрів УРСР К. Бойко

ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 13. Спр. 5302. Арк. 162. Оригінал.

 

Постанова ЦК Комуністичної партії України

і Ради міністрів УРСР про деякі питання,

зв’язані з проведенням ювілею 150-річчя

з дня народження Т. Шевченка в травні 1964 р.

26 травня 1964 р.

м. Київ

ЦК КП України і Рада Міністрів Української РСР постановляють:

1. Погодитися з пропозицією тт. Скаби, Тронька і Кондуфора про проведення мітингу в м. Каневі, присвяченого 150-річчю з дня народження Т.Г. Шевченка 31 травня 1964 р. (план додається).

2. Виділити додатково у 1964 р. на проведення ювілею 150-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка 99,27 тис. крб., в тому числі Управлінню справами Ради Міністрів УРСР — 27,82 тис. крб. та Міністерству культури УРСР — 71,45 тис. карбованців (кошторис додається)*.

Міністерству фінансів УРСР профінансувати зазначені витрати за рахунок резервного фонду Ради Міністрів Української РСР.

Секретар Центрального Комітету КП України

П. Шелест

Голова Ради Міністрів Української РСР

 І. Казанець

Надіслано: Раді Міністрів УРСР, тт. Іващенко, Казанцю, Кальченку, Комяхову, Коротченку, Ляшку, Сеніну, Щербицькому, Грушецькому, Дрозденку, Скабі, Клименку, Кошовому.

ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 10. Спр. 2595. Арк. 136. Незасвідчена копія.

 

Постанова Ради міністрів УРСР

про поліпшення науково-технічної

інформації в Українській РСР

5 листопада 1964 р.

м. Київ

Рада Міністрів СРСР в постанові від 10 вересня 1964 р. № 755 «Про поліпшення науково-технічної інформації в країні» відмітила, що внаслідок здійснення заходів, які були передбачені постановою Ради Міністрів СРСР від 11 травня 1962 р. № 445 «Про заходи по поліпшенню організації науково-технічної інформації в країні», створена і функціонує широка мережа установ науково-технічної інформації, підвищилась роль органів інформації в боротьбі за технічний прогрес.

Разом з тим в справі науково-технічної інформації є серйозні недоліки. Комітетом партійно-державного контролю ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР встановлено, що якість і оперативність інформації ще не задовольняють сучасним вимогам, особливо в галузі будівництва, сільського господарства, медицини, в деяких галузях машинобудування, харчової і легкої промисловості. Інформаційні матеріали погано використовуються підприємствами, не доводяться до широких кіл інженерно-технічних працівників. Не маючи необхідної інформації, наукові працівники, конструктори, технологи, проектувальники часом приймають рішення без урахування останніх досягнень науки і техніки, нераціонально витрачають багато праці і часу. Інститути науково-технічної інформації не оснащені сучасною технікою для підготовки, пошуку і швидкої передачі інформації. Кіно, радіо і телебачення слабо використовуються для пропаганди передової технології і досвіду новаторів виробництва.

В постанові відмічено, що недоліки в роботі всіх ланок науково-технічної інформації в значній мірі пояснюються тим, що Державний комітет по координації науково-дослідних робіт СРСР і комітети по координації науково-дослідних робіт союзних республік, а також ряд державних галузевих і виробничих комітетів, міністерств, відомств, раднаргоспів, керівники багатьох підприємств, науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій не вжили своєчасно необхідних заходів до виконання постанови Ради Міністрів СРСР від 11 травня 1962 р. № 445. Роль науково-технічної інформації як найважливішої частини науково-дослідного, проектно-конструкторського і виробничого процесів недооцінюється.

Рада Міністрів Союзу РСР зазначеною постановою:

 1) Запропонувала Державному комітету по координації науково-дослідних робіт СРСР, радам міністрів союзних республік, державним комітетам, міністерствам, відомствам і раднаргоспам вжити заходів до усунення наявних недоліків в роботі органів науково-технічної інформації, зокрема:

 звернути особливу увагу на своєчасне доведення інформації про науково-технічні досягнення і передовий досвід до наукових працівників і виробничників;

поліпшити роботу по використанню в народному господарстві інформації про нову техніку і передову технологію;

посилити у всесоюзних, центральних і республіканських інститутах науково-технічної інформації роботу по підготовці і поширенню матеріалів про завершені наукові дослідження, про створення і впровадження нової техніки і технології;

різко підвищити оперативність обробки інформації і видання інформаційних матеріалів, краще використовувати довідково-інформаційні фонди;

підвищити рівень оснащеності органів інформації сучасними технічними засобами механізації інформаційних робіт і розмножувальною технікою.

2) З метою скорочення строків підготовки, пошуку і передачі інформації доручила:

а) Державному комітету по координації науково-дослідних робіт СРСР, державним комітетам, міністерствам і відомствам забезпечити на базі використання нової техніки і впровадження сучасної технології обробки інформаційних матеріалів оперативне розмноження матеріалів науково-технічної інформації всесоюзними і центральними галузевими органами і швидку її передачу підприємствам, науково-дослідним, проектно-конструкторським та іншим організаціям з використанням сучасних засобів зв’язку; встановити строки видання з моменту одержання першоджерела: експрес-інформації — до одного місяця, реферативних журналів — до трьох-чотирьох місяців, репродукування іноземної періодичної літератури — не більше одного місяця;

б) Раді народного господарства СРСР враховувати при складанні планів виробництва необхідність задоволення потреби органів науково-технічної інформації в розмножувальній техніці, засобам механізації підготовки і пошуку інформації, а також в необхідних матеріалах для цієї мети. Обсяг виробництва зазначених засобів і матеріалів встановлювати за погодженням з Державним комітетом по координації науково-дослідних робіт СРСР.

3) З метою більш ефективного використання валютних асигнувань для придбання зарубіжної літератури доручила Державному комітету по координації науково-дослідних робіт СРСР:

а) щороку визначати перелік літератури, що закуповується, з природничих і технічних наук в межах затверджуваних фондів, маючи на увазі першочергове забезпечення цією літературою всесоюзних і центральних галузевих інститутів інформації і відповідних науково-технічних бібліотек. Міністерству зовнішньої торгівлі при придбанні літератури запропоновано керуватись вказаним переліком.

Поклала на всесоюзні і центральні органи науково-технічної інформації організацію оперативного копіювання матеріалів з іноземних джерел і видачу за вимогами організацій та окремих спеціалістів їх копій в двотижневий строк;

б) щороку затверджувати за погодженням з Державним комітетом Ради Міністрів СРСР по пресі перелік іноземних науково-технічних журналів та інших видань, що підлягають репродукуванню, а також перелік іноземної періодичної науково-технічної літератури, яку намічається видавати російською мовою.

4) Державному комітету по координації науково-дослідних робіт СРСР, державним комітетам, міністерствам, відомствам і раднаргоспам запропоновано:

укомплектувати в 1964—1965 рр. довідково-інформаційні фонди у всесоюзних і центральних галузевих органах інформації, а також на підприємствах і в організаціях; забезпечити видання всесоюзними і центральними органами науково-технічної інформації бібліографічної і реферативної інформації з основних галузей науки і техніки (хімія, машинобудування, металургія, радіоелектроніка, енергетика, сільське господарство та ін.) на перфокартах, мікрофотокадрах та інших носіях інформації з тим, щоб з 1965 р. органи науково-технічної інформації мали можливість використовувати їх в своїх довідково-інформаційних фондах; організувати з 1965 р. у всесоюзних і центральних галузевих органах науково-технічної інформації депонування (передачу на зберігання) рукописних робіт, які являють інтерес для обмеженого кола осіб, забезпечивши копіювання і розсилку рукописів за запитами організацій і окремих спеціалістів;

забезпечити обов’язкове подання підприємствами і організаціями у відповідні всесоюзні і центральні органи інформації матеріалів про результати наукових досліджень, впровадження нових технологічних процесів, виробництво нових машин і устаткування згідно з встановленим порядком.

5) Враховуючи, що наукові, науково-технічні і технічні бібліотеки є важливою частиною системи науково-технічної інформації, поклала на бібліотеки науково-дослідних інститутів, проектно-конструкторських  організацій,  підприємств, вищих учбових закладів, в яких немає бюро (відділів) науково-технічної інформації, поряд з бібліотечним обслуговуванням виконання довідково-інформаційної роботи. При наявності на зазначених підприємствах і в організаціях бюро (відділів) науково-технічної інформації довідково-інформаційну роботу організувати на базі єдиних фондів.

6) Запропонувала Міністерству вищої і середньої спеціальної освіти СРСР організувати з 1965/66 учбового року підготовку спеціалістів з вищою освітою з профілю «Науково-технічна інформація».

7) Встановила, що витрати галузевих і республіканських інститутів науково-технічної інформації, зв’язані з виконанням науково-дослідних робіт з проблем науково-технічної інформації і техніко-економічних досліджень, створенням і поповненням довідково-інформаційних фондів, складанням науково-аналітичних, порівняльних та інших оглядів, фінансуються з державного бюджету або за рахунок коштів, що передбачаються в планах по собівартості продукції.

Витрати, зв’язані з виданням матеріалів, підготовлених всесоюзними, центральними галузевими та республіканськими органами науково-технічної інформації, повинні відшкодовуватися на началах господарського розрахунку.

Зобов’язала ради міністрів союзних республік, державні комітети, міністерства і відомства, які мають в своєму віданні органи науково-технічної інформації, реалізацію видань цих органів здійснювати, як правило, за діючими роздрібними цінами (номіналами), встановленими на видавничу продукцію.

Державному комітету по координації науково-дослідних робіт СРСР запропоновано за погодженням з Міністерством фінансів СРСР розробити і затвердити в двомісячний строк порядок фінансування роботи органів науково-технічної інформації.

На виконання постанови Ради Міністрів СРСР від 10 вересня 1964 р. № 755 Рада Міністрів Української РСР  п о с т а н о в л я є:

1. Державному комітету Ради Міністрів УРСР по координації науково-дослідних робіт, державним комітетам, міністерствам, відомствам, раднаргоспам УРСР та Академії наук УРСР вжити заходів до ліквідації недоліків, які є в роботі органів науково-технічної інформації, зокрема:

звернути особливу увагу на своєчасне доведення інформації про науково-технічні досягнення та передовий досвід до наукових працівників і виробничників;

поліпшити роботу по використанню в народному господарстві республіки інформації про нову техніку і передову технологію;

посилити роботу по підготовці і розповсюдженню матеріалів про завершені наукові досліди, про створення і впровадження нової техніки і технології;

різко підвищити оперативність обробки інформації та видання інформаційних матеріалів, краще використовувати довідково-інформаційні фонди;

підвищити рівень оснащеності органів інформації республіки сучасними технічними засобами механізації інформаційних робіт і розмножувальною технікою;

завершити в першому кварталі 1965 р. на підприємствах, в будівельних трестах (комбінатах), науково-дослідних і проектно-конструкторських установах укомплектування служб технічної інформації, а також звернути увагу на створення їм відповідних умов для праці.

2. Зобов’язати державні комітети, міністерства і відомства УРСР, які мають в своєму підпорядкуванні органи науково-технічної інформації, реалізацію видань цих органів здійснювати, як правило, за діючими роздрібними цінами (номіналами), встановленими на видавничу продукцію.

3. З метою більш ефективного використання валютних асигнувань на придбання зарубіжної літератури доручити Державному комітету Ради Міністрів УРСР по координації науково-дослідних робіт щорічно визначати перелік літератури, яка закуповується за кордоном, з природничих і технічних наук в межах затверджених фондів, маючи на увазі першочергове забезпечення цією літературою Інституту технічної інформації та окремих наукових і науково-технічних бібліотек відповідних державних комітетів, міністерств, відомств і раднаргоспів УРСР.

Голова Ради Міністрів Української РСР І. Казанець

Керуючий справами Ради Міністрів Української РСР К. Бойко

м. Київ, 5 листопада 1964 р.

Збірник постанов і розпоряджень уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. 1964. № 11. Ст.148.

 

Постанова ЦК Комуністичної партії України

і Ради міністрів УРСР про створення

в м. Києві Українського державного музею історії

Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр.

12 березня 1974 р.

м. Київ

Центральний Комітет Компартії України і Рада Міністрів Української РСР постановляють:

1. Створити в м. Києві Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941— 1945 рр. на відзнаку видатних перемог у Великій Вітчизняній війні, героїчних подвигів воїнів Радянської армії, партизанів і підпільників, братерської допомоги народів СРСР у визволенні Радянської України, у відбудові зруйнованого фашистськими загарбниками народного господарства республіки, з показом окремих видів зброї та бойової техніки Радянської армії періоду Великої Вітчизняної війни.

2. Спорудити об’єкти музею у 1974—1977 рр. на плато і в парку на схилах Дніпра у Печерському районі м. Києва.

3. Міністерству культури УРСР (т. Романовському) і Держбуду УРСР (т. Бурці):

до 1 травня 1974 р. затвердити програму проектування музею та його об’єктів;

до 1 січня 1975 р. разом з творчим колективом (керівник — народний художник СРСР Вучетич Є.В.) подати на розгляд ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР ескізний проект музею та його об’єктів, розроблений на підставі схваленого форпроекту (автори — скульптор т. Вучетич Є.В., архітектор т. Стамо Є.М.). В ескізному проекті обгрунтувати вартість та черговість спорудження окремих об’єктів.

4. Прийняти пропозицію Міністерства культури УРСР про створення для дальшої розробки проекту музею та його об’єктів творчої групи в складі: тт. Вучетича Є.В. (керівник), Бородая В.З., Єлізарова В.Д., Іванова І.М., Кальченко Г.Н., Мезенцева І.В., Сагояна Ф.М., Стамо Є.М.

5. Покласти на Міністерство культури УРСР функції замовника по проектуванню і будівництву музею та його об’єктів, а на Держбуд УРСР — функції генерального проектувальника.

6. Держплану УРСР вирішити питання про додаткове виділення ліміту проектно-розвідувальних робіт для розробки ескізного проекту музею та його об’єктів в 1974 р.

Передбачати, починаючи з 1975 р., в проектах річних народногосподарських планів виділення капіталовкладень на проектування і спорудження музею та його об’єктів.

7. Для забезпечення будівництва вказаного музею та його об’єктів дозволити Міністерству культури УРСР створити Дирекцію по будівництву Українського державного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр.

Міністерству культури УРСР за погодженням з Міністерством фінансів УРСР і Держпланом УРСР подати Раді Міністрів УРСР пропозиції про штати та джерела утримання вказаної Дирекції.

Секретар Центрального Комітету Компартії України  В. Щербицький

 Голова Ради Міністрів України О. Ляшко

ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 13. Спр. 7980. Арк. 238—239. Оригінал.

Постанова ЦК Комуністичної патії України

і Ради міністрів УРСР

про спорудження пам’ятників

на честь героїчного подвигу

радянського народу

у Великій Вітчизняній війні

1941—1945 рр.*

14 лютого 1975 р.

м. Київ

З метою увічнення видатних бойових і трудових перемог радянського народу в роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр. Центральний Комітет Компартії України і Рада Міністрів Української РСР  п о с т а н о в л я ю т ь:

1. Прийняти пропозиції обкомів Компартії України і виконкомів обласних рад депутатів трудящих про спорудження:

— монументів Вічної Слави в мм. Вінниці, Запоріжжі, Івано-Франківську, Луцьку, Ровно, Сімферополі,  Сумах,  Ужгороді,  Хмельницькому, Житомирі (реконструкцію існуючого обеліска Слави);

— пам’ятників на честь перемоги радянських військ:

у Львівсько-Сандомирській бойовій операції в м. Броди Львівської області;

у Березнегувато-Снігурівській бойовій операції в м. Снігурівці Миколаївської області;

у Карпатсько-Ужгородській бойовій операції на Верецькому перевалі між Львівською і Закарпатською областями;

— меморіалу Слави радянським воїнам, партизанам і підпільникам в м. Чернігові;

— меморіалу на честь героїчного подвигу комсомольсько-молодіжного підпілля в с. Кримці Первомайського району Миколаївської області;

— пам’ятника на честь героїчного подвигу політпрацівників Радянської армії (подвиг політрука О.Г. Єременка) в селищі Слов’яносербську Ворошиловградської області;

— пам’ятника на честь героїчного опору населення німецько-фашистським загарбникам в м. Корюківці Чернігівської області.

Секретар Центрального Комітету Компартії України В. Щербицький

Голова Ради Міністрів Української РСР

О. Ляшко

м. Київ, 14 лютого 1975 р.

Зібрання постанов уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. 1975. № 2. Ст. 6.

 

 

Постанова Ради міністрів УРСР

про 200-річчя з дня народження Г. Квітки-Основ’яненка

10 січня 1978 р.

м. Київ

У зв’язку з 200-річчям з дня народження класика української літератури Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненка, яке минає 29 листопада 1978 р.,  Рада  Міністрів Української РСР  п о с т а- н о в л я є:

1. Створити Республіканський ювілейний комітет по підготовці і відзначенню 200-річчя з дня народження Г.Ф. Квітки-Основ’яненка у такому складі: тт. Козаченко В.П. (голова), Білодід І.К. (заступник голови), Вітошинський Я.Д., Гончар О.Т., Гордієнко К.О., Голубєва З.С., Загребельний П.А., Збанацький Ю.О., Зубков С.Д., Іваненко Б.В., Іщенко М.Г., Ковалевський Б.П., Кусенко О.Я., Куцаєв Ю.І., Милюха В.Т., Міщук Р.С., Петров В.М., Стельмах М.П., Тарапов І.Є., Фоменко М.В., Цмокаленко Д.Г., Шабатин П.Ю., Шамота М.З., Шаповал М.Т., Шовкопляс Ю.Ю.

2. Доручити Республіканському ювілейному комітету розробити та затвердити план заходів і подати Раді Міністрів УРСР кошторис витрат, зв’язаних з відзначенням 200-річчя з дня народження Г.Ф. Квітки-Основ’яненка.

Голова Ради Міністрів Української РСР                              О. Ляшко

Керуючий справами Ради Міністрів Української РСР         К. Бойко

м. Київ, 10 січня 1978 р.

Збірник постанов і розпоряджень уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. 1978. № 1. Ст. 13.

 

Постанова Ради міністрів УРСР

про створення Карпатського державного

природного парку

3 червня 1980 р.

м. Київ

З метою збереження типових природних комплексів, створення умов для відпочинку трудящих, організації туризму, а також для проведення наукових досліджень і пропаганди знань по охороні природи Рада Міністрів Української РСР  п о с т а н о в л я є:

1. Прийняти пропозицію Державного комітету УРСР по охороні природи та Міністерства лісової і деревообробної промисловості УРСР про створення у віданні Міністерства Карпатського державного природного парку загальною площею 3 тис. гектарів на території Івано-Франківської області.

2. Затвердити межі Карпатського державного природного парку згідно з додатком*.

Землі Карпатського державного заповідника в Івано-Франківській області (Високогірське лісництво площею 1911 га і Говерлянське — площею 4941 га) передати Карпатському державному природному парку з збереженням режиму їх заповідності.

3. Міністерству лісової і деревообробної промисловості УРСР:

створити дирекцію Карпатського державного природного парку;

разом з Академією наук УРСР, Міністерством сільського господарства УРСР і іншими заінтересованими організаціями розробити і за погодженням з Державним комітетом УРСР по охороні природи до 1 січня 1981 р. затвердити Положення про Карпатський державний природний парк;

за погодженням з Державним комітетом УРСР по охороні природи і Держбудом УРСР затвердити до 1 січня 1983 р. проект організації території Карпатського державного природного парку.

4. Землекористувачі, землі яких знаходяться на території Карпатського державного природного парку, несуть відповідальність за раціональне використання і відновлення природних ресурсів, своєчасне здійснення відповідних природоохоронних заходів, за збереження природних комплексів, рідкісних видів фауни і флори та сприяють виконанню завдань, що стоять перед цим парком.

Голова Ради Міністрів УРСР                                            О. Ляшко

Керуючий справами Ради Міністрів УРСР                                 К. Бойко

Київ, 3 червня 1980 р.

Зібрання постанов уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. 1980. № 6. Ст. 53.

 

Постанова ЦК Комуністичної партії України і Ради міністрів УРСР про проведення Шевченківського літературно-мистецького свята

«В сім’ї вольній, новій»

23 грудня 1980 р.

м. Київ

З метою поліпшення інтернаціонального виховання трудящих, дальшого зміцнення зв’язків культур братніх народів СРСР та більш широкої популяризації творчості великого українського поета, художника, мислителя, революційного демократа Тараса Григоровича Шевченка Центральний Комітет Компартії України і Рада Міністрів Української РСР п о с т а н о в л я ю т ь:

1. Погодитися з пропозицією Спілки письменників України, Міністерства культури УРСР, Черкаського обкому Компартії України і облвиконкому про проведення щороку Шевченківського літературно-мистецького свята «В сім’ї вольній, новій». Свято приурочувати до дня народження Т.Г. Шевченка і проводити на батьківщині поета у селах Моринці та Шевченкове, у містах Каневі, Черкасах, Києві та інших місцях, пов’язаних з творчістю поета.

2. Створити Республіканську комісію по підготовці і проведенню щорічного Шевченківського літературно-мистецького свята «В сім’ї вольній, новій» у складі: тт. Олійник Б.І. (голова), Дзеверін І.О. (заступник голови), Бажан М.П., Безклубенко С.Д., Бородай В.З., Бородін В.С., Бровченко В.Я., Вишеславський Л.М., Воронько П.М., Главак Т.В., Гончар О.Т., Данилов Я.М., Дмитерко Л.Д., Доломан Є.М. (відповідальний секретар), Драч І.Ф., Дубовий О.М., Євсеєнко О.А., Загребельний П.А., Кирилюк Є.П., Коротич В.О., Левчук Т.В., Негода М.Т., Новиченко Л.М., Олененко Ю.О., Оснач В.П., Охмакевич М.Ф., Павличко Д.В., Перебийніс П.М., Поляничко О.І., Рогоза Б.П., Русанівський В.М., Сіробаба В.Я., Скомаровський В.П., Суховершко Г.В., Цмокаленко Д.Г., Штогаренко А.Я.

Дозволити Спілці  письменників України і Міністерству культури УРСР разом із заінтересованими міністерствами і відомствами при необхідності вносити зміни до складу комісії.

3. Прийняти пропозицію Спілки письменників України, що витрати, пов’язані з проведенням Шевченківського літературно-мистецького свята, провадитимуться за рахунок її коштів.

Секретар Центрального Комітету Компартії України В. Щербицький

  Голова Ради Міністрів Української РСР О. Ляшко

м. Київ, 23 грудня 1980 р.

Зібрання постанов уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. 1980. № 12. Ст. 87.

 

Постанова Ради міністрів УРСР

про заснування премії імені О. Корнійчука

16 травня 1985 р.

м. Київ

З метою дальшого розвитку української радянської драматургії, театрального мистецтва та увічнення пам’яті українського радянського драматурга і громадського діяча Олександра Євдокимовича Корнійчука Рада Міністрів  Української РСР  п  о- с т а н о в л я є:

1. Заснувати премію імені О.Є. Корнійчука за видатні твори української радянської драматургії та театральні вистави  на сучасну тему, що здобули широке  громадське  визнання,  а  також за театрознавчі праці.

Установити, що премія присуджується щорічно, починаючи з 1986 р., в розмірі 1000 крб. Міністерством культури УРСР, Спілкою письменників України та Українським театральним товариством до дня народження О.Є. Корнійчука — 25 травня.

2. Затвердити подане Міністерством культури УРСР, Спілкою письменників України та Українським театральним товариством Положення про премію імені О.Є. Корнійчука,  що додається.

3. Взяти до відома, що премія виплачується за рахунок коштів Українського театрального товариства.

Голова Ради Міністрів УРСР

О. Ляшко

Керуючий справами Ради Міністрів УРСР

К. Бойко

м. Київ, 16 травня 1985 р.

Затверджене

постановою Ради Міністрів УРСР

від 16 травня 1985 р. № 205

П О Л О Ж Е Н Н Я

про премію імені О.Є. Корнійчука

1. Премія імені Олександра Євдокимовича Корнійчука присуджується щорічно за кращу оригінальну п’єсу українського радянського драматурга та театральну виставу на сучасну тему, що здобули широке громадське визнання, правдиво і яскраво відтворюють героїку сьогодення, утверджують радянський спосіб життя, а також за театрознавчі праці.

Названі п’єси, вистави та праці на здобуття премії вносять творчі спілки і товариства, Академія наук УРСР, мистецькі заклади й наукові установи, громадські організації, видавництва, редколегії газет і журналів з питань культури та мистецтва, колективи підприємств і організацій.

Висунення п’єс, вистав і праць повинно проходити в обстановці широкої гласності та високої вимогливості до їх оцінки.

На здобуття премії можуть бути висунуті лише завершені п’єси, театральні вистави та окремі роботи акторів, художників, композиторів у цих виставах, театрознавчі праці, показ чи публікація яких відбулися не пізніше як за шість місяців до дня присудження премії.

2. П’єси, вистави та театрознавчі праці, висунуті на здобуття премії імені О.Є. Корнійчука, приймаються Міністерством культури УРСР до 1 березня. Їх перелік публікується у пресі не пізніше як за два місяці до дня присудження премії.

Порядок подання, обговорення, розгляду п’єс, вистав та праць, висунутих на здобуття премії, встановлюється Міністерством культури УРСР, Спілкою письменників України та Українським театральним товариством.

3. Присудження премії імені О.Є. Корнійчука здійснюється спільним рішенням колегії Міністерства культури УРСР, правлінь Спілки письменників України та Українського театрального товариства.

Рішення про присудження премії імені О.Є. Корнійчука публікується в пресі до дня народження драматурга — 25 травня.

4. Особам, яким присуджено премію імені О.Є. Корнійчука, вручається диплом, нагрудний знак із зображенням драматурга і грошова премія в розмірі 1000 карбованців.

Зібрання постанов уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. 1985. № 5. Ст. 43.

 

Постанова Ради міністрів УРСР

про премії імені О. Білецького

в галузі літературно-художньої критики

11 грудня 1985 р.

Рада  Міністрів  Української РСР  п о с т а н о в- л я є:

1. Засновані постановою Ради Міністрів УРСР від 13 лютого 1973 р. № 69 премії за кращі праці в галузі літературно-художньої критики іменувати преміями імені О.І. Білецького.

2. Премії імені О.І. Білецького присуджуються щороку до дня його народження — 2 листопада — Державним комітетом УРСР у справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі, Спілкою письменників України, Спілкою журналістів України відповідно до положення про премії, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 13 лютого 1973 р. № 69 (ЗП УРСР, 1973 р., № 2, ст. 9).

У пункті 4 вказаного положення слова «в другій половині березня» замінити словами «до 2 листопада».

Голова Ради Міністрів УРСР О. Ляшко

Керуючий справами Ради Міністрів УРСР К. Бойко

м. Київ, 11 грудня 1985 р.

Зібрання постанов уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки. 1985. № 12. Ст. 92.

 

З стенограми виступу

голови Ради міністрів УРСР О. Ляшка

на загальних зборах АН УРСР — Енергійніше

вести перебудову науки, підвищувати вклад учених

у прискорення технічного прогресу

4 березня 1987 р.*

Проблемою виняткової ваги у справі прискорення науково-технічного прогресу є швидке технічне оновлення виробництва, переведення його на нові, найбільш прогресивні технології. Вони повинні охопити практично всі виробничі процеси, забезпечити істотне зростання продуктивності праці, поліпшення її умов, різке підвищення якості продукції.

Установи АН УРСР немало зробили по розробці передових технологій, які вже впроваджено в ряді галузей народного господарства. Однак не можна не бачити і того, що останнім часом наукова діяльність ряду інститутів у цій галузі втратила свій динамізм. Серед академічних розробок технологічного характеру вкрай мало таких, які набули масового застосування у виробництві. На жаль, орієнтація досліджень на поодинокі впровадження розробок продовжується. Досить сказати, що з 480 робіт, які за планом академії треба буде впровадити в нинішньому році, тільки 8 намічено реалізувати на трьох і більше підприємствах.

У ситуації, що склалася, проглядається і безініціативність, слабка зацікавленість міністерств, відомств, підприємств у найновіших досягненнях науки. Разом з тим це говорить і про те, що фундаментальні й прикладні дослідження по створенню базових технологій, комплексних технологічних систем, здатних викликати докорінні зміни в різних виробництвах і цілих галузях, ще не стали нормою для наукових установ.

Головним критерієм оцінки діяльності установ науки, на наш погляд, повинно бути одержання на основі фундаментальних досліджень не тільки хороших ідей, а й цілком реальних, апробованих результатів, повністю готових до масового впровадження. Причому сьогодні важливо зосередити зусилля вчених уже не просто на створенні окремих приладів, механізмів чи навіть систем машин, а на розробці на найвищому світовому рівні цілісних технологічних процесів. Це під силу нашій академії, враховуючи необмежені можливості для кооперації з вузівською і галузевою наукою, які зараз надаються.

Одним з надзвичайно важливих напрямів діяльності учених республіки є наукове забезпечення інтенсивного розвитку нашого сільського господарства і в першу чергу зернового виробництва. Очевидно, що цілеспрямовані комплексні розробки в галузі селекції, створення і застосування нових інтенсивних технологій, вирощування, зберігання і раціонального використання зерна значною мірою сприятимуть успішному розв’язанню цієї проблеми.

Прогресивною формою об’єднання наукових сил може стати спільна робота інститутів академічної, галузевої і вузівської науки над виконанням наукової програми «Біотехнологія». На жаль, у її реалізації вже сьогодні намітилося серйозне відставання. Ще не вийшли з стадії попередніх лабораторних розробок багато перспективних біотехнологій.

Далеко не повністю виправдують поки що надії, які покладалися на них, і вчені біологи академії. Не перший рік обіцяють вони створити методами генетичної і клітинної інженерії цілу гаму нових сортів сільськогосподарських культур, високоефективних засобів для потреб медицини і ветеринарії. Але поки що по суті розроблено технології промислового синтезу тільки трьох препаратів.

Академії наук спільно з Держагропромом і Південним відділенням ВАСГНІЛ треба буде в найкоротший строк завершити організацію біотехнологічних центрів, перетворити їх у справжні полігони по дослідно-промисловій перевірці прогресивних розробок.

Великі й відповідальні завдання ставить перебудова, що відбувається в країні, й перед суспільними науками. Дана Центральним Комітетом партії принципова оцінка ситуації, яка склалася в розвитку суспільствознавства, зобов’язує вчених рішуче відмовитися від пустого теоретизування, переосмислити, як такі, що втратили зв’язок з життям, уявлення про соціалістичне суспільство, форми його організації. Ми, зокрема, чекаємо від учених конкретних пропозицій щодо проведення глибоких перетворень у системі управління народним господарством. Дедалі гостріше відчувається й необхідність переходу на якісно новий рівень соціологічних досліджень.

Ключове значення для прискорення науково-технічного прогресу має вдосконалення організації самої наукової діяльності.

Найпильнішої уваги президії Академії наук УРСР заслуговує така нова організаційна форма зв’язку науки і виробництва, як міжгалузеві науково-технічні комплекси. З їх діяльністю, відзначалося на січневому пленумі ЦК КПРС, зв’язані великі надії по прискоренню реалізації нових ідей, впровадженню в практику найбільш передових розробок.

Надаючи великого значення можливостям міжгалузевих комплексів у прискоренні науково-технічного прогресу, не можна покладатися на те, що вони розв’яжуть усі проблеми взаємодії науки і виробництва. Адже до них входить лише невелика частина інститутів і підприємств, а прискорення повинно відбутися повсюдно. Тому не слід ослабляти зусиль у застосуванні таких форм співробітництва учених і виробничників, що добре зарекомендували себе, як, наприклад, інженерні центри, договори про творчу співдружність, «опорні пункти» тощо. Треба активніше шукати і впроваджувати нові форми співробітництва, всіляко заохочувати ініціативу інститутів у цьому напрямі. Це особливо важливо у зв’язку з тим, що взаємодія науки і виробництва в найближчій перспективі здійснюватиметься в умовах дії Закону про державне підприємство, проект якого винесено на всенародне обговорення. В ньому передбачається підвищення відповідальності науково-дослідних установ за рівень розробок, що передаються у виробництво.

Ми чекаємо й більш активної участі інститутів академії в реалізації республіканських, а також регіональних і галузевих науково-технічних програм. Поки що організація їх виконання, як показав розгляд цього питання на останньому засіданні Ради сприяння науково-технічного прогресу при ЦК Компартії  України,  не  відповідає  завданням  перебудови. Найбільш слабким місцем республіканських  програм  є  недостатність  теоретичних  заділів і технологічної проробки деяких завдань, насамперед  з  проблем  економії  ряду  найважливіших паливно-енергетичних і матеріальних ресурсів.

І ще про одне, мабуть, на сьогодні найбільш актуальне — наукові кадри. Підвищення їх віддачі є не тільки вирішальною умовою прискореного розвитку самої науки, а й, як зазначалося на січневому (1987 р.) пленумі ЦК КПРС, повинно бути важливим фактором піднесення ефективності економіки. У цьому зв’язку хотілося б підкреслити роль керівників і партійних комітетів наукових установ. Адже, як відомо, велика наука може розвиватися лише під началом великих учених в атмосфері творчого пошуку й справжнього демократизму.

Треба приділяти більше уваги підготовці висококваліфікованих наукових кадрів, роботі з творчою молоддю. Слід всіляко підтримувати ініціативних, талановитих співробітників, сміливіше довіряти їм самостійні ділянки роботи.

Складність і масштабність розв’язуваних проблем, необхідність активізації людського фактора в науці вимагають, щоб у загальних досягненнях було видно і належним чином відзначено вклад не тільки великих колективів, але кожного, особливо молодого, вченого. В забезпеченні такої єдності колективної та індивідуальної наукової творчості бачиться важливий елемент перебудови, що нині відбувається. Надзвичайно відповідальним завданням учених є їх участь у підготовці висококваліфікованих кадрів не тільки для самої науки, а й для всього народного господарства.

Наприкінці О.П. Ляшко від імені ЦК Компартії України і уряду республіки висловив надію, що вчені Академії наук УРСР внесуть гідний вклад у розв’язання завдань перебудови.

Радянська Україна. 1987. № 52. 4 берез.

 

З постанови Ради міністрів УРСР

про екологічну обстановку і заходи

по посиленню охорони природи в республіці

20 серпня 1987 р.

Рада Міністрів Української РСР відмічає, що міністерства, відомства УРСР і обл(міськ)виконкоми не вживають дійових заходів до невідкладного поліпшення екологічної обстановки, посилення охорони природи в республіці. Систематично не освоюються капітальні вкладення, що виділяються на будівництво природоохоронних об’єктів. Не припинено скидання неочищених стічних вод, зростає забруднення підземних вод. Погіршуються гідрологічний режим і санітарний стан більшості малих річок, ставків і водосховищ. Продовжується підтоплення значних площ сільськогосподарських угідь і населених пунктів.

Погіршується якісний стан сільськогосподарських угідь. Вміст шкідливих речовин в атмосферному повітрі в багатьох промислових центрах і містах значно перевищує допустимі санітарні норми. Повільно впроваджуються безвідходні технології.

Рада Міністрів Української РСР постановляє:

1. Звернути увагу керівників міністерств, ві- домств УРСР і обл(міськ)виконкомів на надзвичайну важливість завдання поліпшення санітарного й екологічного стану міст і регіонів та зажадати від них вжити вичерпних заходів до безумовного виконання завдань по охороні природи й освоєнню в повному обсязі коштів, виділюваних на будівництво і експлуатацію природоохоронних об’єктів. Посилити контроль за безперебійною роботою всіх наявних очисних споруд.

11. Академії наук УРСР разом з відповідними міністерствами і відомствами організувати розробку екологічних прогнозів і моделей для вирішення питань розміщення великих народногосподарських об’єктів, вивчення проблем економіки водокористування, а також дослідження за розповсюдженням на території республіки «кислотних дощів», їх шкідливого впливу на навколишнє середовище та створення рекомендацій щодо запобігання йому.

12. Міністерству охорони здоров’я УРСР, Державному комітетові УРСР по охороні природи, Держагропрому УРСР, Міністерству меліорації і водного господарства УРСР, Українському республіканському управлінню по гідрометеорології і контролю природного середовища, облвиконкомам разом з Академією наук УРСР, відповідними міністерствами і відомствами та з залученням учених і спеціалістів провести до кінця поточного року екологічну оцінку діючого обладнання на підприємствах чорної і кольорової металургії, хімії та енергетики, забезпечити усунення виявлених відхилень від діючих норм і правил. Екологічну оцінку обладнання і технологічних процесів на підприємствах, що вводяться у дію або підлягають модернізації і технічному переозброєнню, здійснити до серпня 1988 р.

Голова

Ради Міністрів УРСР В. Масол

Керуючий справами

Ради Міністрів УРСР К. Бойко

Урядовий архів Кабінету Міністрів України. Ф. 2. Оп. 15. Спр. 516. Арк. 115—116, 119. Оригінал.

З постанови Ради міністрів УРСР

і Української республіканської ради

професійних спілок про додаткові заходи

щодо посилення охорони здоров’я та поліпшення

матеріального становища населення,

яке проживає на території, що зазнала

радіоактивного забруднення

в результаті аварії на Чорнобильській АЕС

14 грудня 1989 р.

Рада Міністрів УРСР та Укрпрофрада відмічають, що за період, який минув після аварії на Чорнобильській АЕС, у районах, які зазнали радіоактивного забруднення, проведено значну роботу по послабленню радіаційного впливу на людей, поліпшенню їх медичного обслуговування та соціально-побутових умов. Здійснення комплексу науково-технічних, медичних та інших захисних заходів дало можливість істотно поліпшити радіаційну обстановку в цих районах. Проводяться поглиблені наукові дослідження по всебічному вивченню впливу опромінення на організм людини і навколишнє середовище. Розроблено і здійснюються заходи щодо додаткового переселення людей з небезпечних районів. За цей час вже переселено понад 93,6 тис. чоловік, у тому числі в поточному році — 1600.

З метою забезпечення нормальної життєдіяльності населення, яке проживає на територіях, забруднених в результаті аварії, та переселеного у зв’язку з цим в інші райони, проведено комплекс заходів щодо поліпшення соціально-побутових умов проживання. Збудовано близько 11 тис. будинків садибного типу, 25 багатоповерхових будинків, понад 600 об’єктів соціально-побутового призначення. Прокладено та відремонтовано 1400 кілометрів автомобільних шляхів з твердим покриттям, упорядковано 3,5 млн кв. метрів території, виконано значний обсяг робіт по водопостачанню. Побудовано 350 кілометрів розподільних газопроводів, газифіковано більш як 8,7 тис. будинків у населених пунктах, що зазнали радіоактивного забруднення.

Всі перелічені та інші заходи здійснюються в межах розробленої в республіці Програми робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на 1988—1990 рр.

Разом з тим у цій важливій справі є серйозні недоліки. Повільно вирішуються питання укомплектування медичних закладів, розташованих у районах, що потерпіли від аварії, спеціальною медичною технікою та лікарськими препаратами, не приділяється належної уваги створенню необхідних житлових і побутових умов для медичних працівників та інших спеціалістів, що не сприяє їх закріпленню в цих районах, допускається несвоєчасне продовольче постачання населення, яке проживає в населених пунктах, де за радіаційними показаннями запроваджено обмеження споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистих підсобних господарств. Через незадовільну координацію робіт по дезактивації та благоустрою населених пунктів, проведенню агромеліоративних заходів на сільськогосподарських угіддях, які прилягають до цих населених пунктів, у багатьох випадках низька ефективність здійснюваних захисних заходів. Недостатньо враховуються територіально-виробничі та соціальні зв’язки в межах господарств і місцевих рад при визначенні населених пунктів, на жителів яких поширюються пільги й грошові доплати.

Рада Міністрів УРСР і Укрпрофрада вважають, що головна увага в найближчі роки повинна бути зосереджена на здійсненні заходів, пов’язаних з відселенням жителів з деяких населених пунктів за медичними показаннями та з урахуванням соціальних факторів, дальшим посиленням охорони здоров’я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС.

На виконання постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 20 жовтня 1989 р. № 886 Рада Міністрів Української РСР і Українська республіканська рада професійних спілок постановляють:

1. Міністерству охорони здоров’я УРСР, Житомирському, Київському, Ровенському, Чернігівському, Черкаському облвиконкомам та відповідним облпрофрадам розробити додаткові заходи щодо поліпшення медичного обслуговування і оздоровлення населення, яке проживає в районах, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також населення, переселеного із забруднених територій, і разом з Держпланом УРСР передбачити в проектах планів на тринадцяту п’ятирічку конкретні завдання (погодивши їх з Держпланом СРСР) по розвитку мережі лікарень, поліклінік, диспансерів, оснащенню медичних закладів спеціальною технікою та лікарськими препаратами та заходи щодо закріплення медичних кадрів у цих районах, а також завдання по будівництву спеціалізованих санаторіїв, санаторіїв-профілакторіїв, будинків відпочинку, піонерських таборів та інших необхідних об’єктів.

Відповідним облвиконкомам передбачити відведення земельних ділянок під будівництво санаторно-курортних закладів і будинків відпочинку в курортних місцевостях.

2. Держагропрому УРСР, Міністерству лісового господарства УРСР разом з Держпланом УРСР, Міністерством фінансів УРСР, Південним відділенням ВАСГНІЛ, Академією наук УРСР, Українським філіалом Всесоюзного науково-дослідного інституту сільгоспрадіології, Житомирським, Київським, Черкаським, Чернігівським, Ровенським облвиконкомами розробити і в лютому 1990 р. подати на розгляд Раді Міністрів УРСР погоджені з Державною комісією Ради Міністрів СРСР по продовольству і закупівлях пропозиції по здійсненню в 1990—1993 рр. комплексу заходів, включаючи систему економічного стимулювання, щодо широкого впровадження у сільськогосподарське виробництво наукових розробок, які забезпечують одержання на сільськогосподарських угіддях, що зазнали радіоактивного забруднення, придатних для споживання молока, м’яса та інших продуктів харчування місцевого виробництва та особистих підсобних господарств, передбачивши цільове виділення необхідних матеріальних і фінансових ресурсів.

Голова Ради Міністрів Української РСР

В. Масол

Голова Української республіканської ради

професійних спілок В. Сологуб

Урядовий архів Кабінету Міністрів України. Ф. 2. Оп. 15. Спр. 1338. Арк. 101—105, 109—112. Оригінал.

 

Постанова Кабінету міністрів УРСР

про апарат Кабінету міністрів УРСР

24 травня 1991 р.

Кабінет Міністрів Української РСР постановляє:

1. Утворити  на  базі  Управління  справами Ради

Міністрів УРСР та інших структурних підрозділів  апарату Ради Міністрів УРСР апарат уряду УРСР у складі Секретаріату Кабінету Міністрів УРСР,  канцелярії прем’єр-міністра УРСР, прес-служби прем’єр-міністра УРСР, апарату Державної ради з питань економічної політики.

На апарат Кабінету Міністрів УРСР покладається підготовка аналітичних, інформаційних та інших матеріалів, вироблення відповідних пропозицій, підготовка проектів постанов і розпоряджень, систематична перевірка виконання рішень Кабінету Міністрів УРСР, а також інформування населення про діяльність уряду УРСР.

2. Установити, що керівники основних підрозділів апарату Кабінету Міністрів УРСР призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів УРСР.

3. Державному секретареві Кабінету Міністрів УРСР подати Кабінету Міністрів УРСР пропозиції про структуру і чисельність працівників апарату Кабінету Міністрів УРСР, витрати на його утримання, а також проект Положення про Секретаріат Кабінету Міністрів УРСР.

Прем’єр-міністр Української РСР В. Фокін

Державний секретар

Кабінету Міністрів УРСР В. Пєхота

Урядовий архів Кабінету Міністрів України. Ф. 2. Оп. 15. Спр. 2136. Арк. 143. Оригінал.

 

 

 

версія для друку